http://adminvspb.ru/ ветер айти аутсорсинг.




ДО ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ВІДБОРУ ЮНИХ ГРАВЦІВ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС
/курсова робота/


Зміст
Вступ
Розділ I. Аналіз літературних джерел з даного питання.
Організація відбору юних спортсменів.
Етапи відбору в секцію настільного тенісу.
Принципи відбору.
Завдання і якості відбору.
Вимоги особистого тенісу до особистості спортсмена.
Психологічні властивості тенісиста.
Особливості техніко-тактичної підготовленості до гри.
Заключення по аналізу літературних джерел.
Розділ II. Завдання, методи та організація дослідження.
2.1 Завдання:
а)виявити найефективніший метод відбору;
б)застосувати методику тестування ;
в)подати практичні рекомендації щодо відбору.
2.2. Методи досліджень юних спортсменів.
2.3. Організація досліджень.
Розділ III. Результати досліджень та їх обговорення.
Розділ IV. Висновки, практичні рекомендації щодо відбору в настільному тенісі.
Список літератури.
Додаток.
Вступ
Настільний теніс - це масовий, захоплюючий та глядацький вид спорту, який завоював авторитет як в Україні так і на всіх континентах світу. Сама гра з забави перетворилась в складний аналітичний вид спорту з різнобічною технікою, багатьма тактичними вирішеннями, що вимагає високої загально-фізичної, спеціальної та психологічної підготовки.
Незважаючи на складність настільного тенісу, він набув широкого розвитку і є досить доступним для широких мас, тому що, граючи в нього, можна досить легко регулювати фізичні та нервові навантаження на організм людини в залежності від віку, фізичного розвитку та загального стану здоров'я.
Професійне заняття настільним тенісом вимагає від спортсмена досить високої швидкості, спритності, витривалості, чуття м'яча ( максимального), чітке ігрове мислення, стійкості нервової системи і безмежної впертості на шляху досягнення великої мети. Для цього спортсмен повинен пройти курс спеціального навчання, крок за кроком, елемент за елементом засвоїти техніку і тактику гри, а пізніше послідовно розвивати і вдосконалювати вивчене. Для цього необхідно не менш як 4-5 років щоб навіть при умові фанатичного ставлення до тренувань засвоїти технічні елементи до такого рівня, який дозволяє гравцям в 14-15 років досягти середнього рівня.
Тому є така думка, що діти 7-8 років вже можуть починати засвоєння техніки настільного тенісу. Вирішальне значення тут має фізіологічний вік, тобто ступінь розвитку, зрілість розумових здібностей і фізичних якостей.
Ціль первинного відбору полягає в тому, щоб виявити орієнтир на заняття цим видом спорту дитини, для якого вона має відповідні дані. Досвід показує, що кожна людина має задатки до будь-якого виду спорту. Питання лише в тому, чи буде вона займатися тим видом спорту, для якого її дані найбільш підходять. Але як показує досвід та практика, багато дітей займаються не тим видом спорту, для якого у них є найбільші дані.
Таким чином дане питання є актуальним щодо відбору юних спортсменів для занять настільним тенісом.
Тому я й обрав цю тему для написання курсової роботи по курсу ТіМОВ спорту.
Розділ I. Аналіз літературних джерел з даного питання.
1.1. Організація відбору юних спортсменів.
Характерними рисами сучасного спорту є значне його омолодження і зростання спортивних досягнень. Соціальне значення спорту в Україні постійно росте, вдосконалюються форми і методи учбово-тренувального процесу. Проте безперервне зростання результатів у світовому спорті вимагає пошуку нових форм, засобів і методів роботи з юними спортсменами, нових способів підвищення ефективності їх багаторічної підготовки.
Цілеспрямована багаторічна підготовка і виховання спортсменів високого класу - це складний процес, якість якого визначається цілим рядом факторів. Одним з таких є відбір обдарованих дітей і підлітків, їх особиста спортивна орієнтація.
Важко знайти серед великої кількості дітей здібного, який би міг з часом стати висококваліфікованим гравцем, але ще складніше серед добре підготовлених спортсменів знайти наділених справжнім талантом.
Тому процес відбору, під яким часто розуміють лише одноразовий акт, продовжується від першого знайомства з настільним тенісом до вершини справжнього успіху. Який відбувається відбір дітей на відділення настільного тенісу? За якими якостями відбирають дітей, здатних для цієї гри? Ці та інші питання мене вже зацікавили та змусили прислухатися до думки авторів, викладаючих цю тему, яка є найбільш актуальна в сучасному настільному тенісі.
М.Бріль та Т.Іванова у своїй статті "Притязание на ракетку" пишуть, що початкове навчання гри в настільний теніс складається з чотирьох моментів: взаємодії слова і показу при поясненні, швидкості виконання рухів при навчанні, послідовності і паралельності та вивчення технічних прийомів, використання змагального і тренувального методів проведення занять.
Побудова ланок цього ланцюга відбувається за динамічним принципом : кожна ланка займає головне місце в залежності від періоду навчання та індивідуально-типологічних особливостей займаючих. В даному випадку розглядається тільки одна ланка початкового навчання: взаємодія слів і показу при навчанні новачків настільному тенісу.
Практика і досвід роботи кращих тренерів підтверджує, що правильне пояснення і показ - найважливіші умови для успішного засвоєння техніки. Треба пам'ятати, що зразковий показ не тільки збагачує учнів заняттями з техніки рухів, але й діє на їх емоції та психологічний стан.
Які ж психофізичні механізми впливу слова і показу на засвоєння кожної вправи?
Слово ( пояснення)- це така дія на спортсмена, яка торкається раціонального та емоційного, в їх єдності утворює правильне уявлення про виконання дії. Слово активізує свідомість утворює рухомий стан, формує мотиваційну сферу, спонукає дітей до виконання рухових дій.
Однак, незважаючи на неприховані досягнення словесного методу, він не є єдиною формою передачі знань.
Ці ж автори повторюють, що захоплення словом може привести до нервовопсихічного перевантаження юного спортсмена.
Показ - це засіб, який "захищає" організм від такого перевантаження він дає учню можливість запам'ятати та виконати рух без значного напруження свідомості. У чому полягає специфічність показу?
Це таке діяння, яке утворює нову рухову постанову чи можливо акумулює її реалізацію в результаті наслідування.
При відповідних умовах процес наслідування не є пасивним ставленням учня до завдання. Тільки потрібно, щоб об'єкт наслідування викликав інтерес, готовність учня використати свої сили, здібності, вміння мобілізувати себе для виконання завдання.
Зразковий показ не тільки відображає учня потрібними знаннями про техніку рухів, але й впливає на його емоційну сферу, викликає активне бажання та старання добре виконати рух.
Можна технічно чергувати слово і показ. Поєднання методів слова і показу пропонує врахування особливостей займаючих, їх вік, фізичну підготовленість, антропометричні та психічні дані ( силу, врівноваженість, рухливість нервових процесів, творчі здібності), успіхи чи відставання в навчанні.
Ці ж автори підтверджують, що в початковій стадії засвоєння цілого технічного елементу в заняттях зі "слабкими" необхідно зберегти звичайний стан - він сприяє зниженню психічної напруженості, що є дуже корисним для юного гравця.
В той же час для "сильних" нерідко новизна завдання, бажання виділитись серед товаришів впливає на оволодіння новими прийомами.
Учні зі слабкою нервовою системою, як правило, швидше засвоюють рухи через метод показу, сильні з великими зусиллями навчаються елементам через наслідування, для них найбільш важливим є пояснення і переконання. Оскільки методи пояснення і показу використовуються у поєднанні, то для сильних при поясненні повинно переважати слово, а для слабких - показ. Так вважають М.Бріль та Т.Іванова.
Г.Кондратьєва та О.Шокін у своїй брошурі "Настільний теніс в спортивних школах" пишуть, що в спортивну школу приймають дітей з визначними задатками і здібностями, які дозволяють їм при правильній постановці й організації учбово-тренувального процесу досягти високої спортивної майстерності. Ті, хто займаються, повинні швидко оволодівати спортивно-технічною майстерністю, переносити великі навантаження, бути наполегливими при досягненні поставленої мети та успішно поєднувати заняття з навчанням у школі.
Практика показує, що в технічно складних видах спорту прогноз здібностей та кінцеве комплектування відділень ДЮСШ здійснюється не за один прийом. Основний склад учбової групи формується через 2-3 роки після початку занять настільним тенісом.
Дані автори пишуть що на етапі початкової підготовки виявляється, наскільки здібності дитини відповідають вимогам настільного тенісу і як вони змінюються під впливом самих занять. Відбір і комплектування проводиться з урахуванням компенсаторних факторів, що дозволяє найбільш точно здійснювати прогноз та залишати в учбовій групі тільки тих, хто здатний досягти високих спортивних результатів без шкоди для навчання у школі та розвитку інших сторін особистості дитини.
До занять на відділення настільного тенісу приймаються діти 7-9 років. Можна приймати, як виняток, дітей з 6 та 10-11 років при наявності відмінного здоров'я, необхідних задатків та добрих рухових, фізичних та психічних якостей і здібностей.
1.2. Етапи відбору в секцію настільного тенісу.
Набір на відділення настільного тенісу слід робити у вересні, коли діти починають заняття в загальноосвітніх школах, які бажано, щоб були розташовані біля спортивного залу - пропонують Т.Кондратьєва та О.Шакін. Перед тим, як починати відбір дітей, треба спостерігати за ними на уроках фізичної культури та візуально виявити найбільш здібних до занять спортом, потім приваблювати та агітувати їх для вступу на відділення настільного тенісу в підготовчі групи. З травня по вересень здійснюється прийом в школу шляхом проведення контрольних випробувань та зарахування до групи для настільних занять.
В кінці учбового року відбувається визначення постійного складу груп початкової підготовки. Відбирають дітей на підставі визначення відповідності їх індивідуальних здібностей вимогам настільного тенісу до юних спортсменів.
При відборі дітей в спортивну школу проводять контрольні випробування за визначинеми програмами. При проведенні випробувань та оцінки їх результатів необхідно брати до уваги при інших здібностях такі якості як сміливість, рішучість, активність, самостійність та цілеспрямованість в досягненні поставленої мети тренером-педагогом.
А.Вайнштейн і В.Жур у своїх методичних вказівках "Спортивный отбор в практике работы молодого тренера" виділяють такі етапи відбору в ДЮСШ для занять настільним тенісом:
I етап - застосування методів, які дозволяють привернути якомога більше дітей до занять настільним тенісом та вибрати найбільш здібних. За допомогою спеціальних ігрових тестів визначають рухливі та координаційні здібності юного спортсмена;
II етап - визначення змін рівня загальної та спеціальної фізичної підготовки з урахуванням психологічних особливостей стійкості інтересу дітей до занять та їх працелюбність, взаємозв'язку всіх цих компонентів та їх взаємокомпенсації.
Ці автори загальнофізичну підготовленість пропонують перевірити за допомогою показників, які характеризують розвиток сили, швидкості, витривалості, стрибучості та рухливості в суглобах.
Технічна підготовка оцінюється експертами візуально по виконанню учнями імітації ударів ракеткою без м'яча та ударів по м'ячу. Тактична підготовленість визначається частково у грі на столі при виконанні елементів з тактичних комбінацій: " трикутник ", " вісімка ", " два до двох ".
При оцінці ігрової підготовленості враховуються успіхи учнів у змаганнях за класифікаційними списками, а також використовуються психофізіологічні властивості особистості кожного спортсмена.
Одним із засобів виявлення перспективних гравців є міські, республіканські та обласні огляди - конкурси юних тенісистів.
III етап - застосування методів, що дозволяють відібрати з перспективних тенісистів обдарованих, талановитих, які притендують на звання М.С., на включення в склад збірної команди міста, області, країни.
Ці автори також пишуть, що протягом багатьох років йшов пошук та вивчення вимог, які ставить сучасний настільний теніс до особистості спортсмена міжнародного класу. Передбачалося, що серед багатьох рухових і психічних властивостей та якостей, які необхідні тенісисту, є провідні, що визначають зростання спортивної майстерності.
Настільний теніс вимагає від спортсмена комплекс спеціальних якостей, здібностей і властивостей особистості, які знаходяться між собою у тісному зв'язку і взаємодії і дозволяють досягнути високих та стабільних результатів. Ці провідні властивості і якості розташовані в порядку припустимої значимості.
У психічних властивостях особистості на перше місце ставлять оперативність мислення, психічну стійкість та емоційність, а з властивостей вищої нервової діяльності - силу і стабільність нервових процесів.
В координаційних здібностях визначаються швидкість засвоєння рухових навиків, специфічні форми засвоєння координації при виконанні ударів з різним обертом м'яча, точність рухів, їх стійкість як на тренуваннях, так і на самих змаганнях.
В специфічних фізичних якостях на перший план висувають швидкість реакції, швидкість руху, витривалість і спритність.
В стані зміни аналізаторних систем виділяють правильне сприйняття м'яча та відповідні дії суперника.
Морфо-функціональні показники - зріст, вага тіла, як правило повинні бути оптимальними і мати менш важливе значення, ніж динамічна і функціональна асиметрія.
Ці автори пишуть, що на теперішній час розроблені нові програми з натільного тенісу. В них, на відміну від старих, переглянуті та вдосконалені наступні розділи: завдання, організація учбово-тренувальної та виховної роботи, планування та облік.
Запропоновані нові методи відбору дітей. Доповнений учбовий матеріал з теоретичних і практичних занять. Підвищені вимоги до вікових груп. Встановлені нові вимоги при прийомі та переході з однієї вікової групи в іншу та при кінцевому випуску зі школи.
Кінцевою метою наукової розробки програм є створення системи контролю для управління учбово-тренувальним процесом на етапах ближнього та далекого прогнозів.
Для контролю за педагогічним процесом розроблена система достатньо інформативних тестів, які оцінюють фізичну й технічну підготовленість юних тенісистів. Дані, які отримані при цих тестуваннях, використовуються для ступінчастого переходу з однієї групи в другу, тобто в старшу.
У програмах вперше визначений порядок проведення змагань з фізичної підготовки спортсменів, розроблені комплекси контрольних вправ, нормативні вимоги до них, а також правила виконання контрольних вправ, послідовність визначення результатів та таблиця результатів контрольних вправ з фізичної і технічної підготовки.
П.Майданський у своїй книзі "Обучение юных исскуству теннисиста" пише, що в роботі з дітьми молодшого віку потрібні результати, які досягаються в наступних випадках:
Показ передував поясненню. Тренер спочатку називав технічний прийом, показував його, а потім пояснював техніку та всі елементи сталого руху, тобто виконання технічного прийому. Показ наочно підтверджував пояснення удару, тренер акцентував свою увагу на особливостях, а потім показом підтверджував чи уточнював уявлення про виконання даного руху, яке виникло в дітей;
При поєднанні пояснення тренера і одночасного виконання ним рухів у повільному темпі. Цей прийом допомагав акцентувати увагу дітей на особливостях техніки та на правильному виділенні найбільш суттєвих її деталей;
При поєднанні пояснення тренера та одночасного виконання рухів дітьми. За командою виконувалися удар та його окремі елементи, тобто здорове уявлення дитини пов'язувалось з руховими відчуттями за допомогою прийомів, "контрольних поз" та фіксації окремих характерних моментів руху.
Він же підтверджує, що при відборі дітей в секцію настільного тенісу важливе значення має індивідуалізація навчання на основі виділення провідних рис особистості дітей, які займаються.
Ряд авторів, в тому числі Л.Фрог, Н.Потьов у своїй статті " Тактика отбора" вважають, що вивчення окремих властивостей психіки дитини ще нічого не говорить про її обдарованість. Нерідко відсутність одних якостей компенсується іншими. Тому висновки про психічну сферу учня можна зробити в тому випадку, якщо відомий цілий симптомо-комплекс - співвідношення різних властивостей нервової системи. Для цього слід створити такі умови, які б сприяли прояву відразу різних якостей: розв'язання важкого практичного завдання, поведінка на спортивних змаганнях.
Вони також вважають, що вирішення проблем відбору не може існувати без індивідуальної роботи зі спортсменами. Автори пишуть, що в своїй роботі вони дивляться не на всі властивості нервової системи, а на найбільше важливу з них - силу нервової системи відносно процесу збудження. Сила нервової системи повинна враховуватись протягом цілого періоду навчання. При чому на етапі навчання новому руху вирішується проблема взаємодії слова й показу при вивченні технічного прийому, потім - співвідношення рухів, які виконуються з максимальною швидкістю.
Наступними ланками є співвідношення послідовного та паралельного методів проведення занять.
Сила нервової системи впливає на характер людини, особливо молодої. Тому методика навчання повинна враховувати цей фактор.
У зв'язку з цим відбір повинен будуватись на основі прогнозування індивідуального характеру навчання, про що вважає А.Чесноков у своїй статті "Про отбор детей для занятий спортом". Систематичне та всебічне вивчення особистості тих, які займаються протягом довгого часу, зробити висновки про техніко-тактичні можливості учня, що зумовлене силою нервової системи, темпераменту і тому подібним.
С.Грешенков в брошурі "Проблемы юношеского спорта" вважає, що з'являється можливість протягом декількох років шляхом індивідуалізації процесу навчання вивчити та ровинути задатки дитини до настільного тенісу, допомогти їй випрацювати правильний індивідуальний стиль гри.
Тренеру необхідно оцінити можливості учнів вже на етапі початкового навчання, щоб не гаяти часу на роботу з дітьми, які очевидно не підходять до занять настільним тенісом - так пише Є.Корбуте в книзі "Молодежь про тенис". Ясно, що при відборі необхідно дотримуватись визначених принципів. Слідкуючи за ними, тренер може відмовитись від жорсткого тестування, в результаті якого треба відсіювати багатьох талановитих дітей. Крім того, він має можливість спостерігати за учнями в процесі довгого часу. Таке спостерігання дозволяє зробити висновки про успіхи навчання дітей, про їх працелюбність, наполегливість та інші риси характеру, які важко визначити відразу. Та наприкінці, в процесі реалізації принципів відбору спостерігається можливість діагнозувати індивідуальне навчання.
1.3. Принципи відбору.
Систематичність та етапність відбору.
Вивчення якостей, необхідних для успішних занять настільним тенісом.
Розкриття мотивів, за допомогою яких діти б почали займатись.
Облік встигання у навчанні.
Індивідуалізація навчання на основі виділення рис особистості кожного спортсмена.
1.4. Завдання і мета відбору.
Спортивний відбір - це не одноразове обстеження дітей, а всебічне їх дослідження протягом довгого часу. Період відбору можна роділити на 3 етапи:
Лікарсько-медичний огляд. На першому етапі медичний огляд має мету надати оцінку здоров'я учнів, їх фізичному розвитку. За результатами огляду відсіюють дітей, які мають протипоказання до занять спортом.
Вік, з якого бажано прийматидітей у секцію 7-8 років. Однак не слід відразу відмовлятись від дітей старшого віку, так як здібна дитина може досить швидко перегнати своїх молодших товаришів, які навіть мають вже визначений етап тренування. Вирішальним фактором в даному випадку є її бажання займатися настільним тенісом.
Вивчення фізичних якостей. Фізична підготовленість відіграє суттєве значення при прийомі дитини в спортивну секію. У настільному тенісі є свої вимоги, за допомогою яких можна робити висновки про фізичну підготовленість дітей. Крім сили, швидкості і витривалості важливо перевірити спритність. Найкраще це робити під час проведення рухливих ігор, гри з м'ячем, при виконанні найпростіших рухів, які є спеціфічними для настільного тенісу.
Виявлення психофізіологічних якостей, необхідних для успішних занять спортом. Практика доводить, що досягають високих результатів зокрема ті спортсмени, які володіють рядом специфічних властивостей, необхідних для даного виду спорту.
Виявлення цих властивостей - основне завдання етапу початкового відбору, так як перед тим, як приймати дитину в секцію, необхідно виявити, чи є в неї взагалі дані для занять спортом.
1.5. Вимоги настільного тенісу до особистості спортсмена.
В багатьох публікаціях стверджувалось, що в спорті провідне значення відіграють такі властивості нервової системи як врівноваженість та рухливість, міцна воля, швидкість реакції, прийняття рішення, стійкість уваги та інші.
Сила і слабкість нервової системи не визначають можливостей дитини в спорті, бо сильна та слабка нервова система має свої як позитивні, так і негативні сторони. Сильна нервова

http://adminvspb.ru/ ветер айти аутсорсинг.