Кучменка Володимира
ЕП-25
Україна і вступ до СОТ: плюси та мінуси для економіки
Фiнансово-економiчний тижневик "Україна Business" №27, 4.07.2005
Єгор РАХНОВЕЦЬКИЙ
Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучасть нашої країни в цій глобальній економічній організації не має раціональних пояснень: до СОТ приєднався торговий велетень Китай, все чіткіше вимальовуються ознаки отримання членства в ній Росії. Початок нового раунду багатосторонніх переговорів в рамках СОТ, напевно, підніме на новий рівень систему глобального економічного регулювання і відчутно впливатиме на Україну. Зрештою, вступ до СОТ — обов'язкова умова для реальної інтеграції України в Європейський Союз. Однак вступ до СОТ дає державам-учасникам цієї організації не тільки позитивний ефект, цей процес має також і негативні аспекти, про які, на жаль, мало говорять. За останні сесійні тижні Верховна Рада відхилила кілька проектів законів, пов'язаних з планами вступу України до СОТ. Чому? Щоб з'ясувати, які мінуси і плюси для економіки нашої держави несе вступ у СОТ, редакція звернулася до народного депутата України, голови підкомітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власністю та інвестицій Анатолія ГІРШФЕЛЬДА, який вже давно займається саме цими проблемами.
— Уряд прогнозує додаткове зростання валового внутрішнього продукту до 2% кожного року після вступу України до СОТ, зростання прибутку підприємств майже на 8 млрд. гривень і щорічне збільшення іноземних інвестицій. Чи згодні Ви з цим твердженням? Якими Ви бачите наслідки вступу до СОТ для української економіки?
— СОТ — це одночасно і можливість, і загроза. З одного боку, це підключення до ринку в десятки разів більшого від того ринку, на якому Україна сьогодні технологічно може працювати. З іншого боку, це і загроза втрати існуючого ринку. Конфлікт, що виник у Верховній Раді (і не лише в ній) з приводу вступу до СОТ — це майбутній баланс економічних інтересів, який виникне в Україні вже після вступу у СОТ.
В парламенті обговорюються не переваги і недоліки самої СОТ, тема дискусії — якою повинна бути процедура вступу, які економічні вигоди отримає держава? Я не впевнений, що Україна, вступивши до СОТ, в перші роки одержить зростання економіки. Всім стане вигідно імпортувати дешеві товари з Китаю, з Південно-Східної Азії замість того, щоб розвивати свої підприємства. Тому заява уряду, що ми збільшимо валовий продукт і зростання прибутку підприємств майже на 8 млрд., нічим не підтверджена.
Я гадаю, що для низки галузей після оформлення членства України в СОТ наступить період стагнації.
Небезпека полягає в тому, що Україна знижує свій "імунний бар'єр в економіці", а це серйозна хвороба економіки, від якої сьогодні у нас немає ліків, немає імунітету, оскільки Україна робить такий крок вперше. Досі Україна могла працювати тільки на ринках країн СНД і лише окремі види продукції металургії і хімії (вони конкуретні не за якістю, а за ціною), могли продаватися на ринках інших країн. Ми повинні розуміти, що економіка України, незважаючи на ріст останніх років, досить ослаблена.
Давайте порівняємо кілька цифр: станом на 1 січня цього року ми маємо на одного працюючого виробіток приблизно 7 200 грн, а це в десятки разів менше, ніж в розвинених країнах. В Норвегії чи Люксембурзі — до 70 тис. доларів, в країнах Східної Європи, що недавно приєдналися до СОТ і Євросоюзу, практично не залишилося підприємств, які мають низький питомий виробіток на одного працівника. Тепер порахуємо — 7 200 гривень помножимо на 48 млн. українців і одержимо валовий продукт, візьмемо 22 млн. працездатного населення — одержимо виробіток на одного працюючого: приблизно 16 тис. грн.
Тобто, в середньому по Україні — 3 тис. доларів, а це говорить про технологічний рівень конкурентноздатності наших підприємств, а про конкурентноспроможні товари говорить індекс CGI, за яким Україна займає 86 місце у світі.
Тож куди ми йдемо з таким рівнем технологій, з таким рівнем конкурентності товарів?
— Дійсно, багато експертів висловлюють думку про недостатньо привабливий ринок України для інвестицій. Ви зовсім не бачите позитиву в процесі входження до СОТ? Якісь заходи для захисту ринку все-таки плануються?
— Існують два безсумнівно позитивних моменти при вступі до СОТ — збільшення інвестиційної привабливості держави, і як наслідок — надходження інвестицій. А ще один суттєвий момент — Україна повинна вступити до СОТ раніше, ніж Росія. В Росії ця процедура триватиме приблизно два роки, і я вважаю, що це професійний підхід, адже необхідно визначити — які галузі стануть пріоритетними і максимально зміцнити їх, виробити державну політику для цих галузей: яким чином вони стануть конкурентноздатними, які здійснити кроки для захисту ринку.
Росія визначила свої чіткі цілі для вступу до СОТ і примушує з цими цілями рахуватися. Ми ж сьогодні здаємо СОТ рубіж за рубежем, не прораховуючи наслідків: вступ до СОТ повинен мати не політичні амбіції передвиборного року, а чіткі економічні розрахунки на найближчі десятиріччя, адже те, що ми у Верховній Раді ухвалимо, вже не зможе помінятися впродовж декількох років.
Ще один дуже важливий блок питань — наша податкова база принципово відрізняється від податкової бази розвинених країн, з чиїми товарами ми завтра змушені будемо конкурувати — як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому.
Практично будь-яке податкове законодавство, особливо європейських країн, звільняє від податків інвестиції, які підприємство спрямовує на свій розвиток. А українські підприємства платять податки як із внутрішніх, так і з зовнішніх інвестицій. Щоб стати інвестиційно привабливою країною, нам необхідно змінити і гармонізувати своє податкове законодавство.
Якщо ти вмієш захищати свій ринок, тоді будь-який партнер стане перед вибором — чи будувати підприємство і одержувати інвестиції, створювати тут виробництво і робочі місця, чи імпортувати товари. Але якщо немає захисних механізмів внутрішнього ринку, то про інвестиційну привабливість держави Україна говорити буде таки досить складно.
Є приклад Китаю, який вступив до СОТ у 2001 році. Ця країна далека від демократичних стандартів Західної Європи і Америки, але зуміла відповісти на питання: що треба зробити, щоб стати інвестиційно привабливою державою. Першим етапом китайці визначили навчання першокласних менеджерів, розробку стратегії державної промислової політики з врахуванням пріоритетності розвитку базових галузей.
Наступним етапом була відповідь на питання — що потрібно світовому капіталу від Китаю? Йому, в першу чергу, потрібен захищений ринок: а китайський ринок добре захищений, китайці створили вільні економічні зони, де дійсно не змінюють правила гри (на відміну від вітчизняної практики), мінімізували податкову базу і мають дешеву робочу силу. Ось ці три чинники, навіть без демократизації суспільства, без захисту приватної власності на рівні Конституції, — спричинили економічний бум, завдяки якому Китай побив всі світові рекорди за кількістю та обсягами інвестицій, одержав сотні мільярдів доларів в базові галузі економіки.
— Чи дасть членство в СОТ Україні статус країни з ринковою економікою і чи може цей новий статус країни вплинути на антидемпінгові розслідування?
— Ні, лише за фактом вступу до СОТ Україну не визнають як країну з ринковою економікою. І, зважаючи на все, новий статус на антидемпінгові розслідування також не вплине — це не взаємозалежні речі. Закордонні експерти посилаються на Кубу і Болгарію: вони члени СОТ, але статусу країн з ринковою економікою не мають. Ті ж експерти стверджують, що вступ до СОТ не можна розглядати лише як можливість відразу продавати все і багато.
Лібералізація зовнішньої торгівлі в рамках світового торгівельного клубу для економіки, скоріше, принесе ефект непрямої дії: ті ж підприємства-експортери зможуть завозити комплектуючі і сировину, застосовуючи спрощені митні процедури, не сплачуючи високих митних тарифів: в Україні діятиме аналогічна західним система стандартів. А для американських стандартів взагалі пріоритетніший ринковий статус країни, а не її членство до СОТ.
Оскільки Україна не має такого статусу, а сам факт вступу до СОТ не приводить до його моментального одержання (наприклад, Китай не має такого статусу і не матиме щонайменше ще кілька років), то перспективи України у вирішенні питання просування своєї металургійної продукції, наприклад, на американський ринок залишаться, як і раніше, примарними. Отже сподіватися на те, що з вступом до СОТ проблемні питання антидемпінгових переслідувань української продукції зникнуть самі собою, не тільки не бажано, але навіть певною мірою і небезпечно.
— Які галузі економіки, на Ваш погляд, постраждають від вступу України до СОТ, а які, навпаки, одержать стимул до додаткового розвитку?
— Я, чесно кажучи, поки не бачу галузей вітчизняної економіки, які після вступу України до Світової організації торгівлі отримуватимуть додатковий прибуток. Відразу ж після вступу у світовий торгівельний клуб багато українських компаній втратять великого покупця в особі держави. Адже одна з умов вступу — підписання угоди про державні закупівлі, а це дозволяє іноземним компаніям брати участь в тендерах на постачання продукції державі нарівні з українськими підприємствами.
Першими потерпілими від вступу до СОТ можуть стати підприємства автомобільної промисловості, суднобудування, авіабудування. Вони втратять, насамперед, захисні бар'єри та державну підтримку і відразу перестануть бути конкурентноздатними. Можуть постраждати компанії, що працюють у сфері послуг, особливо транспортних і лізингових. Не маючи таких фінансових і матеріальних ресурсів, як західні компанії, вони або збанкрутують, або їх поглинуть іноземні фірми.
Велика загроза нависає над банківським і страховим секторами економіки, куди іноземним корпораціям розширять доступ. Маючи величезні фінансові ресурси, вони просто почнуть демпінгувати на ринку страхових та інших фінансових послуг, поки вітчизняні компанії і банки не будуть скуплені чи розорені, що, до речі, і відбувається в країнах, що розвиваються, і які вже приєдналися до СОТ.
Сьогодні широко розповсюджений постулат: після вступу України до СОТ експортери металургійної продукції можуть зітхнути спокійно — відпаде загроза застосування до них антидемпінгових і спеціальних розслідувань, від яких вони і економіка нашої країни в цілому зараз зазнають збитків. Ще раз підкреслю: членство в СОТ автоматично не звільняє від застосування національних антидемпінгових процедур.
Далі: у 2006-2007 роках передбачається дуже несприятлива кон'юнктура ринку металургійної продукції: Китай запускає свої нові потужності і вже цього року він з великого покупця стане експортером металу — могутнім конкурентом, вже навіть намітилася стійка тенденція зниження цін на метал саме у зв'язку з тим, що Китай вийшов на ринок як продавець.
Варто врахувати і те, що від конкуренції українських товарів з імпортними, яка постійно загострюється, при вступі до СОТ можуть постраждати такі великі споживачі металопродукції — в той же час і інвестицій — як будівельна галузь і машинобудування.
— Найбільше суперечок викликає аграрна політика. Саме сільське господарство — наша найслабша ланка на переговорах з СОТ. Чи вироблена вже стратегія адаптації цього найважливішого сектора економіки до режиму СОТ?
— Ніхто не знає, що буде з нашим сільським господарством навіть завтра. А якщо подивитися на процес переговорів з СОТ то, на мій погляд, сільськогосподарський сектор найменш готовий до них: не розроблена система державної підтримки і принципи субсидій. Зараз у нас в країні діє тільки один принцип — "село гине, дайте йому мільярд". І цей мільярд дають, навіть не запитуючи, куди подівся попередній! На жаль, і в уряді, і парламенті досить багато людей, зацікавлених в тому, щоб така схема збереглася.
Головна загроза аграрному сектору в тому, що чітко закріплюється максимальний рівень державної підтримки, яку може надавати уряд після вступу України до СОТ — він складає 1 млрд. 390 млн. доларів, тобто приблизно 8 млрд. гривень. Але цих грошей, безумовно, недостатньо, щоб вирішити весь комплекс проблем, який виник в селі не сьогодні і не вчора. Зношені до рівня брухту фонди, примітивна соціальна структура...
Хочу згадати тут про ініціативу тоді ще фракції Народної аграрної партії України: виділяти 10% від бюджету країни для підтримки АПК. Для нас це був той мінімальний рівень, що створював умови для стабільного розвитку АПК, про який так багато говорять, але, на жаль, так мало роблять.
Для порівняння: країни Європи і Америки, які входять до СОТ, витрачають мільярд доларів в день (!) на підтримку аграрного комплексу, це офіційна статистика. При цьому наш сільгоспвиробник конкурує з продукцією, що виробляється в кращих кліматичних умовах, а в нашому кліматичному поясі великі сезонні ризики, частіша імовірність посухи, заморозків, кількість опадів менша, ніж потрібно. І якщо це все не підкріплене інвестиціями в технології, в техніку, в агрокультуру — то можна передбачати результат конкурентної боротьби вітчизняних товарів із закордонними в умовах обмеженого рівня державної підтримки, де кожна нова країна повинна погоджувати все більше і більше умов з тими країнами, які вже в СОТ.
І, до речі, не забувайте, — Україну ніхто не хоче бачити сильною на ринку, в тому числі і в аграрному секторі.
На закінчення хочу сказати, що вступ України до СОТ — процес незворотний і треба бути готовим до того, що крім певних вигод, які отримає Україна, їй не уникнути і низки серйозних проблем. Однак треба бути готовим до цього, необхідно випередити їх виникнення.
Розуміючи, що з кожним роком процес вступу до СОТ стає все проблематичнішим, все-таки не варто забувати і про те, що зайва поспішність в питаннях вступу і невиправдані уступки можуть привести до досить важких наслідків для української економіки.
Перспектива входження України до СОТ із теми кухонних бесід та майданних протистоянь нарешті перейшла в площину конструктивного аналізу й обговорення. 1 листопада 2006 року відбулися парламентські слухання «Стан підготовки вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ), проблеми та перспективи». Члени Кабінету Міністрів на чолі з Першим віце-прем'єр-міністром Миколою Азаровим представили парламентаріям урядову концепцію інтеграції до СОТ.
Голова Верховної Ради Олександр Мороз, відкриваючи слухання, одразу наголосив: «Тема підготовки України до вступу у Світову організацію торгівлі набула великого суспільного звучання. Сам процес вступу до цієї організації не викликає заперечень ні в кого. Водночас чимало чуток і спекуляцій щодо того, хоче Україна бути в СОТ чи не хоче бути, хочуть ті чи інші представники політичних еліт бути там або ні?». Зрештою, вже час давати відповіді на ці запитання. Що означає ухвалити майже 20 законів.
Багато списів було зламано, багато голосів зірвано довкола сотівської проблеми. Забагато політичних потрясінь. Але в усіх цих надмірах можна побачити і позитивне. Українці перестали нагадувати безмовний натовп, який без жодних труднощів заганяють чи в СОТ, чи в іншу абревіатуру. Люди обізнані з політичними проблемами і беруть безпосередню участь у їх обговоренні.
«Суспільство повинно бачити переваги і можливі ризики, пов'язані з тим, що наша держава стає суб'єктом Світової організації торгівлі, – сказав Олександр Мороз. – Нам треба за спільними правилами будувати взаємини з партнерами по торгівлі, маючи на увазі, що це певною мірою впливає на ситуацію в Україні, на організацію виробництва, на вміння обстоювати свої інтереси, бо ми починаємо працювати на якихось загальних правилах. От з цього приводу і треба провести слухання, щоб усі громадяни зробили відповідні висновки», – зазначив глава парламенту.
Міністр економіки Володимир Макуха вважає вступ до СОТ об'єктивно необхідним. Це не примха, не забаганка, а необхідність, яка випливає з простої цифри – 50 відсотків від загального обсягу промислового виробництва, що становить близько 55 відсотків ВВП, – це експортна продукція. Членство в СОТ сприятиме скасуванню квот на імпорт металургійної продукції з України, які є в країнах ЄС, зменшенню тарифних і нетарифних обмежень, уможливить доступ товарів практично на всі найважливіші ринки. Крім того, це забезпечує застосування сотівських процедур під час урегулювання торгівельних суперечок і посилює шанси українських виробників на позитивне рішення в антидемпінгових розслідуваннях. Володимир Макуха наголосив: уже нині економіка фактично на 80 відсотків працює за правилами СОТ. Унаслідок впливу цих чинників членство України в СОТ сприятиме додатковому зростанню реального валового внутрішнього продукту в обсязі щонайменше півтора – два мільярди доларів США, а за сприятливих умов ця цифра може сягнути 4 мільярдів доларів США. Проте, щоб скористатися цими перевагами потрібно завершити переговорний процес, який триває вже майже 13 років. Щодо доступу до ринку товарів та послуг підписано 48 протоколів із 50, в тому числі з США і ЄС, парафовано протокол з Тайванем.
Голова Комітету з питань економічної політики Володимир Заплатинський переконаний, вступ до СОТ означає для країни використання стратегічних переваг участі у багатосторонній торгівельній системі. У цьому процесі головну роль відіграватиме навіть не полегшення доступу до іноземних ринків, на чому досить часто наголошують, а такі довготривалі чинники, як створення цивілізованого конкурентного ринкового середовища та впровадження стабільних правил регулювання економічної діяльності. «Ми мусимо тверезо і чітко розуміти, що вступ України до СОТ є підпорядкуванням її набагато жорсткішим умовам міжнародної конкуренції, – наголосив він, – а відтак, оскільки це процес неминучий, потрібно розуміти, що саме створення умов для ефективної реструктуризації національної економіки і зміцнення її конкурентоспроможності, а не вирішення суто технічних питань легалізації членства України в СОТ  має становити головний зміст державної стратегії в цілому».
Про законодавчі аспекти вступу до СОТ доповів голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Петро Порошенко. Він, зокрема, зупинився на ключовій позиції, яка полягає в необхідності внесення податкових змін до законодавства.
Міністр закордонних справ Борис Тарасюк повідомив, що протягом минулого і поточного років практично завершено переговори і підписано двосторонні протоколи з країнами–членами Світової організації торгівлі, які виявляють найбільший інтерес до взаємної торгівлі з Україною. «Отже, практично завершено зовнішню частину процесу вступу до СОТ. Тепер питання полягає в тому, щоб виконати наше домашнє, або внутрішнє, завдання зі вступу».
Голова Комітету в закордонних справах Віталій Шибко запропонував продовжити роботу Спеціальної парламентсько-урядової комісії зі вступу України до СОТ, яка працювала у Верховній Раді під час минулої каденції. Ця комісія, за його словами, провела величезну роботу і могла б на завершальному етапі об'єднати зусилля бізнесу, громадських організацій, експертних центрів, які мають скоординувати зусилля задля досягнення кращих результатів.
Перший заступник керівника Секретаріату Президента України Арсеній Яценюк поінформував учасників слухань про те, що переговорний процес щодо вступу до СОТ завершено. Доповідач зазначив, що Україна сьогодні на 90 відсотків перебуває в межах СОТ.
Залишився останній бій... за 10 відсотків. Киргизстан і В'єтнам – по п'ять на брата.