1.Витрати виробництва як економічна категорія
Предметом вивч.витрат є витрати п-ва. Витр.в-ва, як предмет вивчення мають такі особливості: -динамізм-вони знаходь. в постійному русі;- різноманітність-виявляється в класифікації витрат;- складність виміру, обліку та оцінки;-- складність та протиречивість. Об’єктом вивчення витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності, що потребує визначення пов’язаних х їх в-вом витрат. Викор.заг. та спеціальні методи вивч.витрат. Загальні методи основані на вивченні економ. законів, всі явища розглядаються взаємозвязано. До спец. належ. статистичні методи, конструктивно-розрахункові, монографічні-застосовується при узагальненні досвіду роботи різних під-тв, експериментальний та соціологічний методи. Вивчення витрат базується на таких положеннях:1.Витрати визначають використання ресурсів, відображаючи скільки і яких ресурсів використано при в-ві та реалізації прод-ї.2.Обсяг викор-х ресурсів може бути представлений в натур. та грош. одиницях, але в економічних розрахунках викор. тільки грошовий вираз.3.Визначення витрат завжди співвідносять з конкретними цілями та завданнями.Сукупні витрати живої та уречевленої праці становлять дійсні витрати в-ва.Національний стандарт бух.обліку визначає витрати як зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності, які потребують визначення пов’язаних з їх здійсненням витрат.Вивчення витрат базується на таких положеннях:-витрати визначаються використанням ресурсів, відображаючи скільки і яких ресурсів використано при в-ві та реалізації продукції;-обсяг використаних ресурсів може бути представлений в натуральних та грошових вимірниках;-визначення витрат завжди співвідноситься з конкретними цілями, задачами, тобто обсяг використаних ресурсів у грошовому вимірі розраховується для певної ф-ції п-ва або виробничого підрозділу п-ва.Особливості витрат:-динамізм – знаходяться в постійному русі;-різноманітність – виявляється в класифікаціях витрат;-складність виміру, обліку та оцінки;-складність та протиречивість.Собівартість продукції – це витрати п-ва на її в-во та реалізацію.Згідно стандарту бух.обліку 1, собівартість – це витрати п-ва, пов’зані з в-вом та придбанням певного активу.До собівартості продукції включаються витрати праці, засобів та предметів праці, які пов’зані з в-вом та реалізацією продукції. Крім того, до собівартості продукції, робіт та послуг включаються втрати від браку, простої, нестачі матеріальних цінностей у в-ві і на складах в межах норм природного убутку.
2. Класифікація витрат за різними ознаками
1.)КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ЗА СТУПЕНЕМ ОДНОРІДНОСТІДля правильного розуміння ролі та значення витрат в-ва в економіці, необхідно здійснювати їх відповідну класифікацію. Виходячи з їх економічної однорідності витрати в-ва поділ. на:1)економічні елементи(операційні витрати): - матеріальні витрати - оплата праці - відрахування на соцстрах - амортизація ОФ і нематер.активів -інші витрати.Економічні елементи, як одноразові витрати незал. від їх місця виникнення і призначення. Класифікація витрат в-ва за ек.елементами дозволяє: визначити питому вагу уречевленої і живої праці;величину перенесеної вартості на частину продукції. Класиф.витрат в-ва за ек.елем. є єдиною для всіх підприємств. 2)статті витрат-комплексні витрати, до складу яких входять декілька ек.елем. Це групування викор. для обчислення витрат за видами продукції та місцем виникнення витрат і залежить від багатьох факторів: планування витрат, технологічного процесу тощо. Статті витрат під-во визначає самостійно.А)СКЛАД ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ У ПРОМИСЛОВОСТІДля контролю і аналізу за витратами викор. групування витрат за статтями калькуляції.Це групування викор для обчислення витрат за видами продукції та місцем виникнення витрат і залежить від багатьох факторів: планування витрат, технолог. процесу тощо. Перелік статтей калькуляції п-во обирає самостійно.Промислові п-ва можуть викор. такі статті калькуляції:- сировина і матеріали- покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого хар-ру сторонніх п-ств і організацій- паливо і енергія- зворотні відходи- основна з/п- додаткова з/п- відрах на соц страхув- витрати, повязані з підготовкою і освоєнням в-ва- витрати на утримання і експлуатацію- цехові витрати- втрати внаслідок браку- супутня продукція (вираховується)- інші виробничі витрати.б)СКЛАД ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ.За економ. елементами витрати класифікують на;- матеріальні витрати;- витрати на оплату праці;- відрахування на соціальні заходи;- амортизація;- інші витрати.До складу елемента "матеріальні витрати" входить вартість витрачених у виробництві сировини основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива і енергії, будівельних матеріалів, запчастин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.До ”Витрат на оплату праці” входить з/п за окладами, тарифами, премії і заохочення, компенсації, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші.До "Відрахувань на соціальні заходи" входять відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, інші.До "Амортизації" включається сума амортизації основних засобів матеріальних активів та інших матеріальних оборотних активів.До "Інших": витрати операції діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів (витрат на відрядження, послуги зв'язку, матеріальна допомога, плата за розрахунково-касове обслуговування). Групування витрат за економічними елементами використовується для планування і контролю витр. виробництва, виявлення резервів їх зниження.2.)Класиф. витрат для калькулювання та оцінки готов п-ції.Фінансовий результат-це різниця між доходами та витратами звітного періоду. Витрати визначаються витратами певного періоду одночасно із визначенням доходу, для отримання якого вони були здійсненні.Для оцінки запасів витрати поділяються на1.вичерпні (спожиті)- це витрати які принесли дохід в даному періоді, і втратили можливість принести дохід в майбутньому. Відображаються в активі балансу.2.невичерпні (не спожиті)- це витрати, які можуть принести дохід в майбутньому. Відображаються в активі у вигляді балансу.На п-вах виробнич. сфери витрати періоду н-ють витратами д-сті. Важливим у виробнич. сфері є х-р зв’язку з їх об’єктами. Залежно від х-ру цього зв’язку витрати поділ. на прямі і непрямі.Прямі - витрати які можуть бути безпосередньо віднесенні на об’єкт витрат економічно можлив. шляхом.Непрямі - не можуть бути віднес. на об’єкт витрат економ. можлив. шляхом.Віднесення витрат до прямих або не прямих не залеж. від об’єкту витрат. Виробничі витрати залежно від ступенні участі у виробнич. процесі поділ на основні-витрати повяз. з безпосереднім перетворенням сировини і матеріалів на готову п-цію праці виробнич. працівників з використ. виробничого обладнання.Накладні витрати- повяз з організацією управлінням та обслугов. процесом в-ва. Вони поділ. на виробничі накладні і інші накладні витрати.( витрати періоду). Класифікація в-т для прийняття рішень витрати поділ:-релевантні-це витрати, величина яких може бути змінена в наслідок прийняття рішень.- не релевантні- це витрати величина яких не залежить від прийняття рішень.Різницю між витратами, які виникають при прийняті альтернативних рішень н-ють диференційними.
Розглядаючи альтернативні рішення необхідно врахувати не лише реальні (дійсні) але і можливі витрати або втрати.Дійсні витрати- це витрати, які вимагають сплати коштів або витрачання інших активів. Вони відображу. в реєстрах бух обліку по мірі виникнення.Можливі витрати або втрати-це вигода, яка втрачається коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від іншого протилежного значення Ці витрати не відображу. в регістрах бух обліку але приймаються до уваги при використ. обмеж. ресурсів.Маржинальні витрати_ це витрати на в_во додаткової одиниці пр-ції. При виробн. певного обсягу п-ції визнач середні витрати.Змінними н-ють витрати загал. обсяг яких зростає або зменш. пропорційно до зміни обсягу в-ва або д-сті. На практиці змінні витрати з метою їх кращого регул. поділ. на пропорційні, прогресивні, дигресивні.Постійні витрати- це витрати загал. величина яких залиш. незмінною при зміні обсягу д-сті.В багатьох випадках при досягненні певного рівні ді-сті витрати змін. різко або стрибком. В такому випадку вони н-ються напівпостійними або ступінчатими.Обов’язкові витрати поділ на:особливі та загальні для різних підрозділів п-ва. Вони мають відношення до певного підрозділу п-ва.Дискреційні витрати – це в-ти, які виникають протягом визначеного періоду часу в результ. конкурентного, стратегічного рішення прийнятим керівником п-ва.
3.Формування витрат за рівнями управління
4. Розподіл витрат обслуговуючих та допоміжних підрозділів
В практпіичній д-ті розподіл непрямих витрат відбувається в декілька етапів. На першому ета розподіл непрямих витрат відбувається між основними виробничими (в-чими) та обслуговуючими підрозділами (п-лами). На цьому етапівирішується завдання вибору методу, який найбільшою мірою х-зує роль капіталу (к-лу) у формуванні собівартості (соб-ті) продукції (п-ції). Основним є поділ витрат за статтями виділення витрат, що відносяться до конкретних п-лів та розподіл загальних витрат між п-лами.На другому етапі перерозподіляють непрямі витрати обслуговуючих п-лів на в-чі, відповідно до питомої ваги послуг, що отримали п-ли-споживачі від обслуговуючих п-лів, але розподіл непрямих витрат ускладнюється тим, що обслуговуючі п-ли надають послуги один одному.Методи розподілу витрат обслуговуючих п-лів:1.Метод прямого розподілу. При застосуванні методу прямого розподілу витрати обслуговучих п-лів прямо включаються до витрат основних п-лів пропорційно величині наданих послуг, без врахування наданих послуг ін. Обслуговуючих п-лів.2. Метод послідовного розподілу. Витрати кожного обслуговуючого п-лу розподіляються послідовно по відношенню до в-чих п-лів та до їх обслуговуючих п-лів. Витрати першого обслуговуючого п-лу послівно розподіляються і не включають витрати або послуги ін. обслуговуючих п-лів, навіть якщо це йому вигідно. Розподіл починається з того обсуговуючого п-лу, якому надано найменше послуг.3.Метод взаємних послуг передбачає повний розподіл взаємних послуг між обслуговуючим п-лом через додавання послуг кожного п-лу, що отримав послуги та вирахуванням витрат кожного п-лу, що надає послуги певної суми витрат. Після цього витрати обслуговуючих п-лів розподіляються між основними п-лами прямим розподілом.4.Метод системи рівнянь. Цей метод дещо повторює попередній метод, але для визначення кінцевих витрат обслуговуючих п-лів розвязується система рівнянь .Розподіл прямих витратДо прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати та пряму ЗП.Розподіл прямих витрат можна здійснювати пропорційно до нормативних витрат на фактичну к-сть продукції, за встановленим коефіцієнтом пропорційно вазі чи іншій базі розподілу.1. Розподіл пропорційно до нормативних витрат на фактичний випуск продукції – фактичні витрати на кожен виріб розраховуються виходячи з відношення к-сті або вартості матеріалів, що використовуються для в-ва кількох видів або сортів продукції до витрат по нормах на фактично виготовлену продукцію.2. Метод коефіцієнтів – за основу беруться коефіцієнти витрат матеріалів на кожен виріб, які затверджені на п-ві. Норма витрат по одному з виробів приймається за одиницю, а по інших розраховуються коефіцієнти шляхом множення випуску виробів на відповідні коефіцієнти; розрах. умовний випуск по кожному виробу, а при додаванні окремих умовних випусків отримуємо загальний умовний випуск в крефіціентоодиницях. В результаті ділення загальної кількості витрачених матеріалів на умовний випуск визначаємо їх витрату на одну коефіцієнтоодиницю випуску.Фактичне витрачання матеріалів на кожен виріб розраховується як добуток умовного випуску по кожному виробу на величину витрат ресурсу на одну коефіцієнтоодиницю.3. Розподіл пропорційно кількості або вазі виготовленої продукції – фактичні витрати використаних матеріалів/фактичний випуск продукції.
5.Розподіл непрямих виробничих витрат
Розподіл непрямих витрат виробничих підрозділівРозподіл витрат на допоміжні матеріалиДопоміжні матеріали використовуються на технологічні цілі, можуть включатися до собівартості виробів прямим шляхом, але найчастіше вони розподіляються пропорційно до витрат по нормах, до ваги переробленої продукції, кількості виготовленої продукції, годин обробк ресурсу, витрат основних матеріалів.Розподіл витрат на паливо та енергію на технологічні ціліОблік витрат технологічного палива на підігрів та плавку металу, сушку деревини, обпалювання буд. матеріалів ведеться за місцем його споживання. Ці витрати відносяться на собівартість продукції прямопропорційно до нормативних витрат, ваги переробленої сировини, відпрацьованих машино-годин.Енергія на технологічні цілі, яка використовується для електроплавки, електролізу, зварювання, нагріву, стиснення матеріалів враховується при наявності вимірювальних приладів по агрегатах або безпосередньо за видами продукції.При відсутності вимірювальних приладів витрати енергії розподіляються між виробами пропорційно до кількості годин роботи обладнання з врахуванням його потужності, нормативних витрат на фактично відпущену продукцію, ваги переробленої сировини.Розподіл витрат на утримання і експлуатацію обладнання.В складних в-вах, де виготовляється різноманітна продукція та залишки незавершеного в-ва великі і не завжди стабільні витрати на експлуатацію та обладнання розподіляють між видами продукції такими способами:пропорційно до годин роботи обладнання;пропорційно докошторисних ставок, розрахованих на основі коефіцієнто-машино-годин на фактичний обсяг продукції;пропорційно до основної ЗП виробничих робітників без доплати за прогресивно-преміальними системами;пропорційно до випущеної продукції;пропорційно до витрат по переділах.Розподіл цехових витрат.Цехові витрати по закінченню місяця повністю розподіляються між товарною продукцією і незавершеним в-вом, а потім між окремими виробами. В залежності від особливостей в-в використовують такі методи розподілу:пропорційно до основної ЗП виробничих робітників без прогресивно-преміальних доплат + витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання;пропорційно до основної ЗП виробничих робітників(використовується як виключення у в-вах з однаковим ступенем механізації в-ва різних виробів);пропорційно до величини основних витрат без врахування вартості сировини і матеріалів, напівфабрикатів;пропорційно до витрат по переділах; пропорційно до к-сті або маси виготовленої або добутої продукції.Розподіл прямих витратДо прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати та пряму ЗП.Розподіл прямих витрат можна здійснювати пропорційно до нормативних витрат на фактичну к-сть продукції, за встановленим коефіцієнтом пропорційно вазі чи іншій базі розподілу.1. Розподіл пропорційно до нормативних витрат на фактичний випуск продукції – фактичні витрати на кожен виріб розраховуються виходячи з відношення к-сті або вартості матеріалів, що використовуються для в-ва кількох видів або сортів продукції до витрат по нормах на фактично виготовлену продукцію.2. Метод коефіцієнтів – за основу беруться коефіцієнти витрат матеріалів на кожен виріб, які затверджені на п-ві. Норма витрат по одному з виробів приймається за одиницю, а по інших розраховуються коефіцієнти шляхом множення випуску виробів на відповідні коефіцієнти; розрах. умовний випуск по кожному виробу, а при додаванні окремих умовних випусків отримуємо загальний умовний випуск в крефіціентоодиницях. В результаті ділення загальної кількості витрачених матеріалів на умовний випуск визначаємо їх витрату на одну коефіцієнтоодиницю випуску.Фактичне витрачання матеріалів на кожен виріб розраховується як добуток умовного випуску по кожному виробу на величину витрат ресурсу на одну коефіцієнтоодиницю.3. Розподіл пропорційно кількості або вазі виготовленої продукції – фактичні витрати використаних матеріалів/фактичний випуск продукції.
6.Поняття про калькуляції та калькулювання
В найбільш заг. знач. калькуляція—це розрахунок в грошовому вимірі результату б-я господарського процесу. У більш вузькому знач. калькуляція—це визначення собівартості одиниці продукції в цілому та в розрізі окремих статей. Метою калькуляції є отримання інформації для: - управлінської системи про формування собівартості продукції на всіх етапах виробничого циклу; - для визначення вигідності виробництва; - контролю за витратами; - вияву резерву для економії ресурсів; - визначення результатів госпрозрахунку; - формуванням витрат за місцем виникнення. Калькуляція тісно пов’язана з виробничим обліком, що проявляється в узгодженні об’єктів обліку з об’єктами калькулювання номенклатури статей витрат та статей калькуляції.Основні етапи калькуляційних розрахунків:1. Групування первинних витрат по калькуляційних статтях витрат та по об’єктах обміну витрат. 2. Визначення собівартості та віднесення на витрати основного виробництва витрати допоміжного та інших виробництв. 3. Розподіл непрямих витрат між окремими об’єктами витрат. 4. Оцінка поворотних відходів. 5. Оцінка незавершеного виробництва. 6. Розподіл витрат між товарною продукцією і незавершеним виробництвом. 7. Розрахунок собівартості кожного об’єкта калькулювання та калькуляційної одиниці.
7.Одиниця та об”єкт калькулювання
В системі калькулювання об’єктом калькуляції є різні носії витрат. Під об’єктом калькулювання розуміють вид продукції певної споживчої вартості. В залежності від технології і характеру продукції об’єктами калькулювання можуть бути:-Комплекс продуктів або 1 продукту по витратах виробництва в цілому або по окремих процесах переділах, фазах, стадіях, його складових використовують на підприємствах де технологічний процес перетворення вихідної сировини і матеріалів в готові продукти складають в послідовно виконуваних фаз, стадій, переділах.-Виріб, його частина, група однорідних виробів по витратах підприємства в цілому або по витратах окремих цехів дільниць-майстерень на підприємствах де заготовки проходять обробку в цехах організованих за технологічною або предметними ознаками.-Вид робіт, послуг, по окремих структурних підрозділах.-Вид робіт на підприємствах що спеціалізуються окремих видах робіт.З об’єктом калькулювання тісно пов’язана калькуляційна одиниця, яка є вимірником калькуляційного об’єкта.Калькуляційна одиниця- відображає кількісну одиницю продукції певної якості та відповідної споживчої вартості.На практиці використовують такі види калькуляційних одиниць:-натуральна одиниця.-умовно-натуральні.-умовні або приведенні одиниці.-вартісні одиниці.-одиниці робіт.-одиниці часу.-експлуатаційні одиниці.
8. Методи калькулювання
Виділ. такі методи калькулювання:1) позамовний метод- характ.для індивід. дрібносерійних, експериментальних, ремонтних, інструмент. виробництв.Об’єктом обліку витрат виступають окремі замовлення що відкриваються на 1 виріб або на серію виробів в дрібносерійному вир-ві собів. Кожного виробу не калькулюється а розрах собів. партії. У вир-вах крупних одиничних виробах з тривалим технолог. циклом для скорочення калькуляційного періоду визнач. собівартість окремих технологічних та монтажних частин виробу відповідно до встановленої комплектації може калькулюв. і частковий випуск і комплекти однакових деталей. На ремонтних роботах калькулюють виконані роботи вираж. в умовних одиницях ремонтної складності.2)попередільний-використовується в тих виробництвах ,де технолог. процес чітко поділ. на окремі переділи. Метод переважає у виробн. з вихідною переробкою вихідної сировини в готовий продукт з комплексним використанням сировини, де виробн. процес характ. наявністю окремих стадій технолог. циклу із самост. технологією і організацією в-ва. Витрати узагальнюються по переділах, це дає можливість калькулюв. собівартість по кожному переділу, яка виступ. в якості напівфабрикатів в наступних переділах3)нормативний-характерна особливість-зведення обліку витрат по підрозділах, видах або однорідних групах виробів із виділенням витрат по нормах, по змінах норм та по відхиленнях від норм.4)попроцесний(простий)-використ. В тих в-вах,де технолог. процес нескладний відсутнє незаверш. В-во або його обсяги незначні, обмежена номенклатура випуску прод-ї з єдиною одиницею виміру та одиницею калькулюв. статті калькуляції в основному однорідні та близькі до елементів витрат. Метод передб. диференційований облік витрат по кожному технолог процесу по цехах, дільницях. Метод має 2 варіанти:-однопроцесний-багатопроцесний5)повиробний- оснований на узагальненні витрат
по конкр. видах прод-ї на вузькоспеціалізованих під-вах з крупносерійним та масовим типом в-ва.6)подетальний-є різновидністю по виробного і забезпеч. деталізацію собів. в розрізі окремих деталей , він є необх. при напівфабрикатноиу калькулюванні. Має 2 варіанти: подетальнопартійний, подетальноопераційний.
9.Способи калькулювання
Виділ. такі способи:спосіб нагромадження або сумування витрат. Полягає в тому що собівартість калькуляції об’єкту та його 1-ці визначається сумуванням витрат за частинами прд або прд вцілому по процесах та переділах.1.Спосіб розподілу витрат використовується у в-ві коли неможливий облік витрат по кожному калькулюваню об’єкту, а також при організації калькуляції обліку за групами. Зведений облік організації по групі однорідних виробів, а витрати в середині групи розпод-я на окремі об’єкти пропорційно економ-обгрунтов. базі.2.Спосіб прямого розрахунку полягає в тому, що зібрані витрати в розрізі калькул. об’єктів діляться на число одиниць кожного об’єкту в розрізі статей або елементів витрат.3.Спосіб викл. витрат застосовують при розмежуванні витрат та визначені осн. І побічної продукції. Побічні продукти та відходи оцінюються за ринковими цінами і вирахов. із заг. витрат.Існує зв’язок між методами та способами:
позамовний метод,попередільний метод – всі способи,попроцесний – сумування і прямого розрахунку,подетальний – прямого розрахунку і сумування
10.Калькулювання повних витрат
11.Калькулювання обмеженої собівартості, стандарт-кост
12. Калькулювання за діяльністю
13. Управління собівартістю за допомогою бюджетування витрат
Для забезпечененя досягнення мети п-ва здійснюється стратегічне планування. Стратегічне планування – це процес визначення дій необхідних для досягнення стратегічної мети. Результатом стратегічного планування є довгостроковий план фірми розрахоьваний на 10-15 років. Деталізація довгострокового плану здійсанюється через бюджетування, яке визначає короткострокові завдання в межах заг стратегії; продуктом бюджетування є бюджет.Бюджет – це план майбутніх операцій виражених у кількісних (грош) вимірниках.Метою бюждетування є: здійснення періодичного планування; забезпечення координації кооперації та комунікації; створення основи для оцінки і контролю викон завдань; мотивація працівників шлюхом орієнтації на досягнення мети організації.Бюджетування здійс у 2 напрямках:підгот функціональних бюдетів, тобто бюджетів підрозділів п-ва;складання бюдетівЗведений бюждет – це сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції підрозділів п-ва. Вкл 2-і групи бюджетів: 1)операційні (сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюдж звіту про прибуток); 2) фінансові (сукупнісчть бюджхетів, що відображають заплановані грошові потоки і фін стан п-ва). Підходи до складання бюджетів:згори вниз; вище керівництво здійснює процес бюджетування з мінімальним залученням менеджерів підрозділів нижчого рівня. Цей підхід дає змогу врахувати стратегічні зміни компанії, зменшити витрати часу і уникнути проблеми з узгодженням окремих бюджетів.знизу вгору; спочатку керівники підрозділів складають бюджети; далі бюджети послідовно узагальнюються і координуються на вищому рівні управління. Перевагою цього методу є мотивація керівників вищої та середньої ланки.поєднання двох попередніх методів; в процесі складання здійснюється обговорення та узагальнення різних бюджетів. Узгодження бюджетів координує і аналізує аналітик.Процес бюджетування охоплює такі стадії:-доведення основних напрямків політики компанії до осіб, які відповідають за підготовку бюджетів;-визначення обмежувальних чинників;-підготовка бюджету продажу;-попереднє складання бюджетів за видами та напрямками;-обговорення бюджетів з вищим керівництвом;-координація і аналіз бюджетів;-затвердження бюджетів.Методи складання бюджетів1.бюджетування через прирощення – це складання бюджетів на підставі фактичних резьтатів досягнутих в попередньому періоді. За такого підходу фактичні показники попереднього періоду корегують з урахуванням цінової та податлкової політики даржави та ін чинників;2,бюджет з нуля - це метод, за якого управлінці щоразу мають обгрунтовувати в-ти ніби д-ть здійсн вперше. Метод вимагає від кожного бюджетного центру детального аналізу д-ті для виявлення та вибору найцвигідніштх напрямків використання ресурсів.20,Складання та взаємоузгоження бюджетівЗавдання бюджету: 1.бюджет продажу є результатом обговорення планів організації продукції, керівниками аналітиками і працівниками персоналу відділу збуту; прогноз продажу – це передбачення мацйбутніх обсягів продажу продукції або послуг;2.бюджет в-ва – це виробнича програма, що визначає заплановані номенклатури та обсяг в-ва продукції в бюджетному періоді. Випливає з бюджету продажу з урахуванням запланованих залишків готової продукції. Обсяг в-ва в натуральних одиницях розраховується: бюджет в-ва = бюджет продажу+прогнозний запас готової продукції на кінець року – запас готової продукції на кінець року

14. Роль калькулювання в управлінні виробництва
15. Механізм формування накладних витрат підприємства
16. Управління витратами
17. Зниження собівартості –важлива умова інтенсифікації виробництва