1. Сутність економічного потенціалу підприємства та його властивості
Дослідженням економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Авдєєнко В.М., Білоусов Р.А., Волкова О.М., Горбунов Е.П., Ігнотовський П.А., Євдокімов Ф.І., Клейнер Г.Б., Ковальов В.В., Мізіна О.В., Лукінов І.І., Марушков Р.В., Мочалов Б.М., Мочерний С.В., Олексюк О.І., Рєпіна І.М., Федонін О.С. та ін. У зв’язку з чим теорія містить різні погляди авторів щодо сутності, змісту та структури економічного потенціалу підприємства. Це обумовлено тим, що вивченням потенціалу науковці почали займатися відносно недавно та дослідники виділяли якусь одну із його рис.
Так, наприклад, автори пропонували визначати економічний потенціал підприємства й взагалі вважають, що необхідно його розглядати як: джерело росту національного доходу й економічної моці країни; результат розвитку продуктивних сил суспільства; показник максимальних виробничих можливостей галузі, підприємств, об’єднань, ресурсів; засіб задоволення суспільних потреб; найважливіший фактор росту національного багатства країни; критерій оптимальності планів виробництва матеріальних благ, використання ресурсів і національного багатства.
В етимологічному контексті слово „потенціал” має латинське походження і означає „приховані можливості”. В словнику іншомовних слів визначено, що „це міць, сила” [1].
В загальному розумінні „потенціал” розглядається як „засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області” [2].
В кінці 80-х років ХХ ст. в Українському Радянському Енциклопедичному словнику було представлено визначення „потенціалу” як економічної категорії. Це є „…сукупність економічних ресурсів і можливостей …, які можуть бути використані для досягнення цілей соціально-економічного розвитку суспільства” [3, с. 736]. Інакше, це ступінь можливого прояву якої-небудь дії, якої-небудь функції [4].
Еволюцію трактування науковцями терміну „потенціал” наведено в таблиці 1.1 [5, с. 18].
Аналіз свідчить, що категорія „економічний потенціал підприємства” сучасною економічною наукою трактується неоднозначно. На думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником. У ньому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-культурні властивості економічної системи. Величина економічного потенціалу підприємства визначається масштабом, ступенем досконалості та структурою продуктивних сил. На підставі критичного аналізу сучасних концепцій визначення сутності економічного потенціалу Лапин Є. В. пропонує авторське визначення поняття „економічний потенціал підприємства” „як максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг в умовах, що забезпечують найбільш ефективне використання за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів” [6, с. 65].
Таблиця 1.1
„Еволюція наукової думки щодо визначення терміна „потенціал” в економіці”
Стосовно підприємства, „економічний потенціал” розглядається як одна із важливіших динамічних характеристик діяльності підприємства, яка одночасно відображає стан підприємства щодо вимог зовнішнього й внутрішнього середовища та використовується для оцінки його роботи. Інакше кажучи, підприємства використовують свій економічний потенціал як інструмент адаптаційного процесу, завдяки чому воно трансформується відповідно до мінливого зовнішнього (й/або внутрішнього) середовища.
Ефективне використання та вдосконалення економічного потенціалу є неперервним процесом активного пристосування суб’єкта господарювання до змін умов функціонування. Причому, особливий акцент потрібно здійснити на словосполученні „активне пристосування”, з тієї причини, що ефективно працювати в змінному середовищі можна лише обравши тактику інтенсивного розвитку, а не тактику виживання.
Будучи основою для прийняття управлінських рішень, економічний потенціал підприємства розглядається науковцями, як узагальнений показник, що характеризує розвиток виробничих сил та виробничих (й/або невиробничих) відносин. Його величина залежить від: оптимального сполучення певної кількості та якості окремих видів економічних ресурсів, які залучені у господарську діяльність; рівня організації виробництва й праці; ефективності системи управління підприємством. [7].
Проблема аналізу економічного потенціалу підприємства є украй актуальною, оскільки економічний потенціал суспільства характеризує лише загальний стан, загальні закономірності розвитку, не розкриваючи при цьому характер процесів, що протікають безпосередньо на підприємствах. Для побудови прогнозів і розробки стратегій розвитку, складання планів, ухвалення ефективних управлінських рішень необхідно мати в своєму розпорядженні об'єктивну інформацію про стан і тенденції розвитку економічного потенціалу підприємства. Однією з проблем аналізу потенціалу підприємства слід вважати відсутність єдиного визначення даної категорії.
Дана економічна категорія розглядається з різних позицій, і відповідно, має різні підходи до аналізу економічного потенціалу підприємства. Аналіз економічного потенціалу, за своєю суттю, потрапляє в розряд комплексного. Звідси виникає необхідність обгрунтовування відправних методологічних принципів комплексного аналізу і вибору методики оцінки економічного потенціалу підприємства.
У зв'язку з цим актуальне значення набувають наступні аспекти даної проблеми:
- виділення поняття і основоположних факторів, що характеризують економічний потенціал підприємства;
- теоретичне обгрунтовування підходів і принципів комплексного аналізу економічного потенціалу;
- розвиток методики оцінки економічного потенціалу підприємства [8].
Залежно від системи економічних відносин економічний потенціал представляє наступне: в плановій економіці - виробничу потужність господарюючого суб'єкта (тобто спільну роботу виробничих ресурсів (матеріальних і трудових) по випуску продукції). Об'єктом аналізу економічного потенціалу підприємства можна розглядати його виробничу потужність, але при цьому слід враховувати, що в основі розрахунку виробничої потужності знаходиться схема технологічного процесу, індивідуальна продуктивність устаткування, а також тимчасова складова, тобто дається оцінка тільки виробничого комплексу. Фінансовий, інвестиційний, соціальний і інші чинники залишаються зовні сфери обліку. Тоді як при визначенні величини економічного потенціалу облік цих складових необхідний. В цьому випадку підприємство розглядається не тільки як виробнича система, а більш повно, як система, здатна розвиватися і адаптуватися до тих, що змінюються умовах зовнішнього середовища.
В ринковій економіці - економічний потенціал зводиться до поняття „бізнес”, „оцінка бізнесу”. Дійсно якщо розглядати бізнес як підприємницьку діяльність, взаємозв'язок його з економічним потенціалом очевидний. Аналізуючи ці поняття, можна виявити значну кількість спільних моментів і визначити існуючі між ними відмінності:
- поняття „економічний потенціал” і „оцінка бізнесу” стали актуальними лише в період переходу до ринкового господарювання, що пов'язано з появою різних форм власності; 
- як оцінка бізнесу, так і оцінка економічного потенціалу підприємства припускають застосування загальних підходів і методик, якими можна добитися комплексної оцінки всього економічного потенціалу підприємства;
- обидва поняття представляють ресурси підприємства;
- одиницями вимірювання потенціалу підприємства і бізнесу є вартісні показники;
- не дивлячись на те, що теоретичні підходи до оцінки бізнесу загальновизнані, практичне проведення його оцінки в умовах високої невизначеності, як і у разі оцінки економічного потенціалу, є однією з найскладніших задач.
Разом з тим, між цими поняттями існують і відмінності. Так, в процесі аналізу економічного потенціалу слід враховувати, що всі елементи потенціалу знаходяться в більшій залежності, ніж компоненти, досліджувані при оцінці бізнесу, для яких характерний структурний підхід. Окрім цього, можуть виникнути відмінності в цілях оцінки, що полягають в тому, що оцінка економічного потенціалу частіше за все проводиться для визначення власних можливостей підприємства з метою підвищення ефективності управління підприємством і подальшого оптимального використовування (реалізації) виявленого і оціненого потенціалу. Мета ж оцінки бізнесу більш багатоманітна:
- визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу;
- при реструктуризації підприємства : злиття, поглинання, ліквідації, виділення самостійних підприємств з холдингових систем;
- у разі страхування підприємства;
- для здійснення інвестиційних проектів розвитку бізнесу, в цьому випадку для їх обгрунтовування необхідно знати початкову вартість підприємства в цілому, його власного капіталу, активів.
Таким чином, враховуючи перераховані цілі, бізнес може бути об'єктом операції, тобто товаром зі всіма властивими йому властивостями. Також відмінним моментом є той факт, що оцінка економічного потенціалу може проводитися силами працівників оцінюваного підприємства, тоді як оцінка бізнесу припускає пред'явлення конкретних вимог до оцінювача, а саме: наявність сертифікату від професійної організації, певного досвіду роботи і обов'язковість виконання умов укладеного договору. Відмінністю може бути і та обставина, що в дослідженні потенціалу підприємства зацікавленість виникає з боку керівника, власника, працівників або акціонерів даного підприємства, а при оцінці бізнесу кількість зацікавлених осіб збільшується. Це можуть бути управляючий, акціонери, інвестори, держава, кредитори, страхові організації і так далі.
В ході ресурсного підходу, економічний потенціал розглядається як сукупність використовуваних у виробництві продукції ресурсів, засобів і предметів виробництва. В даному випадку аналізується тільки ресурсна складова економічного потенціалу. Ресурси є основою розвитку економічного потенціалу будь-якого підприємства. Із закономірності систем виходить, що в результаті взаємодії всіх ресурсів, що становлять систему, в процесі діяльності починає діяти ефект цілісності, тобто з’являються нові властивості, якими кожний окремий вид ресурсу не володіє. Оцінка зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використовування визначається відношенням отриманого результату до об'єму застосованих для цього ресурсів.
Можна також виділити результативний підхід, який визначає економічний потенціал як здатність підприємства освоювати, переробляти наявні ресурси для задоволення суспільних потреб. Результат діяльності підприємства визначається наявністю у нього будь-якого виду потенціалу і його умілим використовуванням. Здатність розвитку соціально-економічної системи ототожнюється з поняттям „економічний потенціал”. Як тільки організація починає підтримувати наявний економічний потенціал в стійкому стані і, можливо, розвивати його, вона одержує „стійку конкурентну перевагу”. Аналіз в даному випадку зводиться до того, що аналізується і оцінюється максимальна кількість благ, яке підприємство може виготовити при певній кількості і якості ресурсів.
Економічний потенціал підприємства розглядається і з погляду резервів поліпшення виробничо-господарської діяльності економічного суб'єкта (резервний підхід). Резерви - це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва, посилення дії чинників, сприяючих зростанню ефективності господарювання, і усунення негативного впливу інших чинників. Виявлення резервів в такому розумінні і визначення реальних шляхів і термінів їх мобілізації є основними задачами економічного аналізу потенціалу підприємства [9, с. 6-16].
Поняття „економічний потенціал підприємства” також можна сформулювати наступним чином - це „сукупна здатність підприємства, використовуючи достатню кількість і якість ресурсів, досягати стану рівноваги” [7].
Не дивлячись на різноманітність інтерпретацій даного поняття, можна відзначити ряд загальних моментів.
По-перше, категорію „економічний потенціал” загалом для комерційної організації не можна обмежити певними, чітко вираженими рамками. Необхідний індивідуальний підхід до розробки методики оцінки складових економічного потенціалу для конкретного підприємства.
По-друге, як правило, в структурі економічного потенціалу виділяють майнові, фінансові, трудові ресурси, а так само маркетингові можливості організації по просуванню і збуту продукції. Ці складові можна визначити базовими для дослідження і оцінки економічного потенціалу, доповненої індивідуальними складовими для тієї або іншої організації у відповідності з зовнішніми і внутрішніми чинниками, що визначають діяльність організації.
По-третє, рівень економічного потенціалу визначається стратегічною метою, що стоїть перед конкретною організацією. В менеджменті головна мета або місія організації характеризується безліччю підцілей. Для досягнення кожної підцілі використовується сукупність різних потенціалів організації: трудових ринкових, фінансових, виробничих, організаційних і інших. Пріоритет тих або інших складових визначається виходячи з безлічі чинників зовнішнього середовища і внутрішньовиробничих чинників, що чинять вплив на економічний потенціал у відповідності з різними цілями організації.
Одним з чинників, що впливає на формування складових економічного потенціалу, є галузева приналежність підприємства. Наприклад, економічний потенціал машинобудівного підприємства в більшій мірі визначається виробничим потенціалом, а для компаній по виробництву програмних продуктів – інтелектуальним. З другого боку, інші чинники, такі як масштаб організації, територіальне розташування, етап життєвого циклу різних систем організації, сезонна складова, мотивація персоналу до досягнення тієї або іншої мети і підцілей організації здійснюють істотний вплив на значущість тих або інших складових економічного потенціалу. Задача економістів, аналітиків зрозуміти, визначити головні складові економічного потенціалу конкретної організації і, по можливості, дати їм адекватну оцінку для допомоги керівництву у виконанні головної місії організації.
Таким чином, поняття економічного потенціалу так само багатозначне, як і наука управління організацією. Тому визначити головні складові економічного потенціалу для конкретного підприємства так само складно, як визначення основної мети організації [10].
Потенціал підприємства характеризується типовими для будь-якої економічної системи властивостями. Перша з них — цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать загальній меті, що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі керування його формуванням і використанням наступних принципів: спільності і єдності цільової функції для економічного потенціалу і для кожного його елемента; спільності критерію ефективності функціонування і розвитку елементів економічного потенціалу і самого потенціалу в цілому.
Другою рисою економічного потенціалу підприємства є складність. Вона виявляється у наявності різноманіття його компонентів і зв'язків між ними, що визначають внутрішню будову й організацію потенціалу підприємства як єдине ціле.
Наприклад, потенціал промислового підприємства містить у собі основні виробничі фонди, що серед інших елементів містять робочі машини й устаткування, що поєднують, у свою чергу, основне технологічне устаткування. Таким чином, економічний потенціал підприємства являє собою сукупність великої кількості первинних часток.
Іншою ознакою складності є те, що зміни, які виникають у якому-небудь одному елементі економічного потенціалу, викликають зміни в інших його елементах. Ще одна ознака складності - наявність у системі зворотних матеріально-речовинних і інформаційних зв'язків між елементами потенціалу.
У якості третьої характерної риси економічного потенціалу слід зазначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Так, збільшення маси основних фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує потребу у такому елементі економічного потенціалу, як робоча сила. Використання більш прогресивних технологічних процесів і принципів організації виробництва зменшує потребу в інших елементах економічного потенціалу.
Взаємозамінність елементів економічного потенціалу не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні і технологічні особливості виробництва (наприклад, заміщення живої праці машиною). Взаємозамінність - проблема більшою мірою економічна. Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів потенціалу варто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації управління і виробництва. У зв'язку з цим виникає задача забезпечення ефективних умов взаємозамінності між елементами потенціалу. Однак при цьому повинна враховуватися та обставина, що ступінь альтернативності елементів потенціалу не залишається постійною, вона змінюється в залежності від економічної ситуації, рівня розвитку економічного потенціалу, а також від особливостей господарської системи: масштабності, характеру діяльності і ступеня її замкнутості.
Найбільш характерними особливостями взаємозамінності елементів економічного потенціалу є регламентованість і періодичність. Перша особливість виявляється в тому, що елементи можуть теоретично необмежено заміняти один одного доти, поки один з них не звернеться в нуль.
Друга властивість взаємозамінності елементів — її періодичність, що означає, що взаємозамінність не є безупинною ні по своїх кількісних характеристиках, ні в часі. Це насамперед визначається наявністю такої характеристики у елементів потенціалу, як термін морального старіння, усередині якого обмінні процеси не ефективні. Поряд з цим усяка заміна одних елементів на інші вимагає фінансових засобів; для їхнього нагромадження потрібно час. Остання умова деякою мірою зм'якшується розмірами і рівнем ефективності використання економічного потенціалу — чим вони вище, тим коротше обмінний цикл. Однак повному усуненню дискретності взаємозамінності перешкоджають тимчасові характеристики елементів.
Взаємозамінність елементів потенціалу володіє ще однією особливістю - здатністю досягати збалансованої рівноваги елементів. Це, з одного боку, означає, що якщо частка одного з елементів зростає за рахунок зниження частки іншого елемента, тому що перший ефективніший, то настане такий момент, коли більш ефективний елемент буде втягуватись в господарський оборот у таких масштабах, що вже зроблять неефективним подальше поглиблення даного напрямку взаємозамінності. Наступить момент, коли обидва використовуваних елементи будуть однаково ефективними чи неефективними для економічного потенціалу - досягається їхня рівновага. З іншого боку, розглянута особливість свідчить про те, що кількісні характеристики взаємозамінності елементів залежать від пропорцій, що існують між ними. Чим більший розвиток одержав процес заміни одних елементів іншими, тим сутужніше поглибити даний процес. В міру розвитку процесу взаємозамінності для заміни кожної одиниці „замінного” елемента потрібно усе більше одиниць елемента, що заміщає.
Четвертою характеристикою економічного потенціалу підприємства є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою загальний економічний закон відповідності між основними елементами продуктивних сил суспільства. Іншими словами, між речовинними, особистими і нематеріальними факторами виробництва існує об'єктивно обумовлений кількісний і якісний взаємозв'язок, виражена мірою їхньої відповідності, співвідношення.
Взаємодія між елементами потенціалу в процесі виробництва продукції досягається встановленням зв'язків між ними, що забезпечують їх спільне погоджене функціонування, у результаті яких утворяться нові якості, не властиві об'єктам взаємодії. Тому елементи економічного потенціалу підприємства здатні взаємно доповнювати один одного, тобто їхній вплив інтегральний.
П'ятою характерною ознакою економічного потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття інновацій в якості елементів новітніх досягнень науково-технічного прогресу. Особливість розвитку економічного потенціалу як системи полягає в тому, що сила, потужність його елементів, гнучкість внутрішньої структури останніх, а також форми взаємозв'язків між ними певним чином позначаються на віддачі економічного потенціалу, на його пристосованості до розвитку шляхом безпосереднього і систематичного використання нових наукових ідей.
На практиці доведено, що менш вимогливі виробництва, як правило, є менш ефективними, чим виробництва з більш високою науково-технічною ємністю, тобто зі здатністю використовувати останні досягнення науково-технічного прогресу. До того ж прогресивні виробництва мають більш широкі перспективи розвитку. Тому можна зробити висновок про те, що чим нижче рівень прогресивності елементів потенціалу, тим він консервативніший, тим у більшій мірі його якісний ріст здійснюється екстенсивним шляхом за рахунок наростання „силових зусиль” суспільства і завищених витрат виробничих факторів. І навпаки, при високому організаційно-технічному рівні потенціа-лу швидше впроваджуються прогресивні види устаткування й енергії, суча-сні технології, ефективні форми організації виробництва, праці і керування.
Шостою характерною рисою економічного потенціалу є його гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д. без корінної зміни її матеріально-технічної бази. Вимоги до підвищення гнучкості економічного потенціалу обумовлюються посиленням нестабільності ринкової ситуації, зростанням коливань обсягу і структури попиту, різким прискоренням темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві. Як наслідок, безупинно розширюється номенклатура продукції, що випускається. Підвищення гнучкості економічного потенціалу сприяє значній економії живої й уречевленої праці в процесі виготовлення продукції, має велике соціальне значення.
Відзначимо ще одну характеристику економічного потенціалу - його потужність. Вона являє собою кількісну оцінку продуктивної здатності потенціалу підприємства. Потужність потенціалу, будучи об'єктивно визначена, показує місце конкретного господарського підрозділу в галузевому і народногосподарському потенціалах. Вона служить також важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічним і економічним потенціалом суспільства. У цьому полягає особлива роль даної характеристики.
Розглянуті характерні риси економічного потенціалу підприємства виявляються з різною контрастністю в різних умовах. Це визначається тими вимогами, що у різні періоди пред'являються до потенціалу суспільним виробництвом. Вони історичні і визначаються наступними моментами: темпами розвитку науково-технічного прогресу, ринком ресурсів, соціально-економічними цілями розвитку суспільної системи і внутрішніх особливостей економічного потенціалу як складної і динамічної системи [11, с. 19-22].