План:
Вступ……………………………………………………………..............................3c.
Розділ І. Заснування Острозької академії...........................................................4-9c.
Розділ ІІ. Науковий центр східно - слов’янських земель.............................10-14c.
Розділ ІІІ. Занепад та ліквідація Академії………………….................….…15-16c.
Висновок…………………………………………………….......................……..17с.
Список використаної літератури…………….....................…………………..18c.

Вступ
Протягом 60-річнюго існування Острозької Академії за найскромнішими
підрахунками тут здобули прекрасну на той час освіту біля 500 осіб. Вихованці академії - вчителі, літератори, друкарі, проповідники, державні, політичні та військові діячі внесли безперечно величезний вклад у національно-визвольну
боротьбу українського народу проти іноземних гнобителів.
Чимало педагогів та вихованців академії згодом передали свій педагогічний досвід іншим навчальним закладам України, Польщі, Литви, Росії та ряду європейських університетів. Там вони продовжили свою благородну
педагогічну, патріотичну та духовно-наставницьку діяльність. Ми їх зустрічаємо зокрема в Киево – Могилянській академії, у Львівській та Луцькій
братських школах, у Переяславському. Чернігівському, Харківському
колегіумах, а. також у Падуанському, Краківському, Львівському університетах.
Одночасно з академією виникли в Острозі літературно-перекладацький
гурток та видавництво. Поряд із загальнокультурними функціями великим було їх значення у формуванні національної свідомості. Саме тут вийшли друком та розповсюджувались в рукописах найбільш відомі українські полемічні твори, що згодом стали дійовим засобом політичної боротьби. Польський король не знайшов у собі мужності дарувати академії
офіційний статус вищого навчального закладу, але тим не менше за змістом
своєї діяльності Острозька Академія - стала першим вищим навчальним та
науковим закладом не лише на Україні, але й на всьому східнослов'янському
терені.
Роздiл I: Заснування Острозької академії
Заснування Острозької Академії відносять до 1576р. Вибір саме Острога пояснюється такими причинами:
зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут К.Острозького у 1574-1576рр.);
центральним положенням його серед володінь князів острозьких ( їх ”домоначальний град“);
розташування тут одного з центрів єпархії (Луцького і Острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова Богоявленська церква);
існуванням культурних традицій (церкви і монастирі з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного мистецтва).
В умовах, що склалися в Острозі та навколо нього в кінці XVI ст., назріла гостра потреба в закладі, який забезпечив би освітню та професійну підготовку молодої генерації сподвижників та послідовників як власне дому Острозьких, так і значної частини України.
Засновником Острозької Академії є князь Костянтин Іванович Острозький, найбільший магнат Речі Посполитої, посідач ряду важливих посад. Відстоював рівність різних конфесій, захищав православ’я, виступав з ідеєю створення окремого патріархату в Речі Посполитій з можливим центром в Острозі.
Згодом власником Острога став син великого гетьмана Костянтина-Василь Костянтинович Острозький (1526-1608). Успадкувавши від батька значні володіння, які з часом зросли у декілька разів, він став найбільшим після короля магнатом Речі Посполитої. Концентрація великої влади і багатств давала змогу йому впродовж 50 років відігравати значну роль у політичному житті Речі Посполитої. Князь виділявся віротерпимістю - серед родини, приятелів, слуг зустрічаємо чимало католиків та протестантів.
Важлива роль у функціонуванні закладу належала матеріальному забезпеченню. Першою фундаторкою Академії була племінниця К.-В. Острозького -Гальшка Іллівна княгиня Острозька, В своєму заповіті написаному у березні 1579р. в м. Турові і внесеному до Луцьких урядових книг у січні 1583р. вона записала на ”шпиталь і академію“ Острозьку 6000 кіп гротів (копа - 60 грошів) литовських на Луцькому монастирі Св. Спаса і селі Доросинь.
У лютому 1585р. вже князь Острозький передає на шпиталь придбану ним Суразьку волость. Це відбулось на Варшавському сеймі і було затверджено королем, Насправді Суразька волость надавалась не лише на шпиталь, а й на весь Острозький культурно-освітній осередок, на Академію. Причиною, чому у фундації К.-В. Острозького не згадувалась Академія, було побоювання, що в цьому випадку вона не буде затверджена королем, оскільки йшлося про православний навчальний заклад як альтернативу подібним католицьким установам.
Крім того К.-В. Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів Академії, членів гуртка, письменників та друкарів: 1) надання посад, які давали прибутки чи були оплачуваними; 2) надання церковних посад: 3) надання населених пунктів; 4) надання підданих; 5) надання пільг, з яких відоме на сьогодні лише право ректора на вільний вилов риби в призамковому ставку.
Варто згадати і кошти, які не могли не виділятись на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером ( у 1595-1596рр.було створено папірню в Острозі).
Серцевину матеріально-технічної бази Академії складала бібліотека. З передмови до ”Біблії“ 1581 року довідуємось про концентрацію в Острозі великої кількості літератури. Крім традиційної богословської літератури, тут були букварі, граматика старослов’янської мови, полемічні твори, багато західноєвропейських видань. Географія книжкових зв’язків, обміну рукописами, друками була надзвичайно широкою.
Найстаріше свідчення про академію міститься в передмові Острозького букваря, який вийшов у світ 18 червня 1578 року. Судячи з цього, можна зробити висновок, що на цей час академія вже діяла (було побудовано приміщення, залучено викладачів). Для виконання такого обсягу робіт потрібно було рік-півтора.
Через відсутність офіційно визначеного статусу Острозька Академія називалась сучасниками по різному. Одночасно вона фігурувала і як школа, і як училище, і як ліцей, і як гімназія, і як академія.
Хронологічно першою назвою яка була зафіксована в ”Букварі“ 1578 р. було ”дітишне училище“. В цьому могли відобразитись по-перше, статус школи на початковому етапі формування чи, по-друге, що більш ймовірно, орієнтація книги на підготовчі класи, оскільки в тій же передмові йдеться про запрошених для роботи викладачів, а в самому ”Букварі“ паралельні грецькі і церковнослов’янські тексти.
В тестаменті Гальшки Острозької (1579р.) заклад вперше названо Острозькою Академією. Цю ж назву повторено в книзі Г.Смотрицького, видану (чи лише написану) у 1587р. У 1599р. Іпатій Потій також, вжив термін ”академія“.
У 1583р. Папський нунцій А. Болоньєтті назвав Академію колегією та грецькою колегією. Поет Симон Пекалід вжив щодо неї назви ”тримовний ліцей“ та ”тримовна гімназія“ (1600р., поема ”Про Острозьку війну під П’яткою проти низовців...“, виданий у Кракові).
У щоденнику єзуїта Я. Велевицького (20-ті роки XVII ст.) Острозьку академію названо схизматицькою академією.
Викладач Академії Т.Аннич підписався на подарованому Германському монастирю ”Четверо євангелії“, як ”дяк школи руської Острозької“. В даному випадку ”дяк школи“може означати, що Т, Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.
Назви ”ліцей“, ”гімназія“(тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. ” Тримовні заклади“ були результатом започаткованого Е.Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну та наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма) - гебрайської (давньоєврейської), грецької і латини - і їх використання у текстологічному вивченні Біблії.
Термін ”Академія“ в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях. По-перше, він означав вищий навчальний заклад (Краківська академія, Віденська, академія), а по-друге - гурток вчених.
Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів на українських теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов’яно-греко-латинську. Саме цими мовами була написана переважна більшість
християнських творі в.
На думку більшості сучасних дослідників. Академія мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності, В академії читались предмети, що належали до так званих ”семи вільних наук“. Вони об’єднувались у два навчальні блоки: ”трівіум“, до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та ”квадрівіум“, в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія. Крім того вивчались грецька, латинська, старослов’янська мови, а також українська книжна (”руська“) мова. Цей набір предметів входив до програм середніх та вищих навчальних закладів типу колегій. Для університетів (академій) властивим була наявність богослов’я. Оскільки даних про викладання цієї дисципліни немає, то формально цей навчальний заклад не можна вважати академією. Немає і головного документу, що засвідчив би про неї як про статус вищої школи — королівської грамоти. Але на такий указ було б наївно надіятись: в умовах гострої міжрелігійної боротьби король-католик не посмів би дарувати правовий статус вищої школи схизмацькій академії, навіть якби в ній викладались усі предмети тогочасного освітнього світу.
Ряд випускників академії стали священниками чи ченцями, визначними діячами української церкви.
Вважають, що навчання в Острозькій Академії проводилось в таких класах: підготовчий, інфіма, граматика, синтаксема (в цих трьох вивчали мову, арифметику, геометрію, нотний спів, катехізис), поетики, риторики (по одному року вивчали основи віршування, принципи складання і зразки різних віршів і промов); філософії.
На чолі Академії стояв ректор. Відомі такі імена її керівників: Герасим Смотрицький, Мартин (можливо, Грабкович ), Кирило Лукаріс, Сава Фляшка..
Для роботи в Академії К.-В. Острозький прагнув залучити найкращих викладачів як з України, так і з-за її меж. Як свідчить автор ”Перестороги“ (полемічна праця поч. ХУІІ ст.), князь запросив грецьких вчителів надавши їм забезпечення і збудувавши школу і шпиталь. За одного з викладачів, Никифора Парасхеса - Кантакузина, велась боротьба: засновник Заморської академії Я.Заморський запрошував його до себе для викладання вільних наук. Добираючи викладачів, К.-В. Острозький не звертав увагу на їх релігійну належність - в Острозі співпрацювали православні, католики, протестанти; князь навіть виставляв за приклад постановку освіти у протестантських школах. У 1592р. князь Острозький скаржився на брак викладачів. Становище з викладачами погіршилось після Берестейської унії, коли майже неможливим було прибуття до Острога греків. Тоді припинили свою діяльність тут Никифор Парасхес (заарештований) та К. Лукаріс.
У різний час в Острозькій Академії викладали: Г.Д. Смотрицький -грецьку і церковнослов’янську мови, поетику і риторику; І.Федоров, В.Суразький, Т.Аннич, Гнат Наливайко – церковнослов’янську мову; К. Лукаріс, грек Кипріан, Никифор Парасхес-Кантакузин - грецьку мову. її могли викладати також греки Тимофій; Феофан Грек, Еммануїл Ахіллес, Еммануїл Мосхопуло, Діонісій Раллі-Палеолог, Євстахій Нафанаїл (учитель дітей К.-В. Острозького); Дем’ян Наливайко – церковнослов’янську мову, поетику і риторику; Андрій Рішша (білоруський шляхтич) - поетику іриторику, математику і астрономію; поляк Ян Лятош - математику і астрономію, а також, можливо, філософію. Викладачами Академії були також Мотовило, Мартин, могли працювати священики острозьких церков: Григорій Воскресенський ,Сава-Миколаївської, ,Данило - Миколаївської, Андрій Мелешко - Успенської; в усякому разі ,вони участь в діяльності наукового гуртка .
Розділ ІІ: Науковий центр східно - слов'янських земель
Як стверджує І.З.Мицько, за час існування Академії її закінчило близько 500 студентів.Але відомо лише кілька імен випускників. Це - Іов
Княгинський - засновник скиту Манявського; П, Конашевич-Сагайдачний-
військовий, політичний та культурний діяч; Клірик Острозький - видатний письменник-полеміст; Гаврило Дорофійович - вдосконалював знання чи в Академії, чи просто під керівництвом вчителів-греків; Стефан Смотрицький -старший брат Мелетія Смотрицького, секретар К.-В. Острозького; Д. Наливайко, Іеайя Косинський, Є.Плетенецький, Й.Ерлич, Афанасій, Кипріан, Афанасій Китайчич, Л. Зизаній. Можливо, в Академії вчилися Мелетій Смотрицький та Андрій Римша.
В домогилянськіи школі вивчення обмежувалось вивченням слов’янською граматикою, часословом. Псалтирем, октоїхом, моральним богослов’ям та Святим письмом з його простим тлумаченням. Послідовність викладання на початковому етапі була такою; азбука, часослов і псалтир, граматика. Далі навчали діалектиці, риториці ті іншим філософським наукам. Частини підручників, якими користувались в Острозькій Академії, була, рукописною.
Острозька Академія мала власну наукову програму. Вважають, що програма культурно-освітнього, наукового осередку могла бути далекосяжною і довготривалою (друкування, переклади, підготовка до друку, освіта, полеміка, підготовка кадрів перекладачів і духовних осіб тощо) або вузькою, спрямованою на виконання конкретного завдання - підготовка і друк Біблії.
Членами наукового гуртка були викладачі Академії, місцеві священики, ряд острозьких міщан, члени подібних установ інших регіонів православного світу, В результаті діяльності наукового гуртка багато в чому було подолано слабкий розвиток світського елементу в українській культурі. Вершиною ж діяльності гуртка була підготовка і видання Острозької Біблії 1581р.
Членами Острозького культурно-освітнього гуртка були створені такі поетичні твори : ”Хронологія“ Андрія Римші,вірш на герб К.-В.Острозького та віршована передмова Г.Смотрицького, поезії Д, Наливайка, вміщені, в друках ”Лікарство на оспалий умисел чоловічий“, ”Октоїх“, латиномовна поема
придворного поета К.-В.Острозького Симона Пекаліда ”Про війну Острозьку під П'яткою“, грекомовна поема Георгія Паламіда про воєводу Міхая. Поетичні твори писали пов’язані з Острозьким гуртком Віталій, ігумен лубенського монастиря, та Г.Дорофейович.
Поетичні спроби в курсі навчання мали робити і спудеї Академії, але вони до нашого часу не дійшли. Правда, дехто з дослідників вважає ”Хронологію“ А.Римші саме студентською роботою. Можливо, випускником Академії був автор відомого ”Ляменту о утрапевдо міщан острозьких“, який згадує острозьких студентів, а про себе свідчить, що був шкільним учителем у Рівному (належало до володінь Острозьких).
Наприкінці ХУІ ст. острозьким гуртком було створено ряд рукописних карт Дніпра, Волині, Київщини та Брацлавщини. Після передачі їх К.-В. Острозьким М.-Х. Радивілу вони буди включені до складу карти Литовської держави, яка неодноразово видавалась у XVII ст.
Грецистика була поставлена в Острозькій Академії на високий рівень. Про це свідчать дані про добре знання грецької мови її випускником І.Княгиницьким. Інший учень Академії П. Сагайдачний усвідомлював значення грецької мови і, очевидно, сам добре її знав. Вдосконалював знання грецької мови в Острозі і Г. Дорофійович. Особливо відзначався Купріян, який перебував, а то й народився в Острозі. Греки з-за меж України як безпосередньо перебували в Острозі, так і листувалися з острожанами , надавали друки і рукописи.
Першою пам’яткою полемічної літератури, створеної в Острозі, була праця Мотовила, виконана у 1578р. На замовлення К.-В. Острозького як відповідь на працю П.Скарги ”Про єдність церкви божої“.
Певною мірою як відповідь П. Скарзі можна розглядати включення до Букваря 1578р. відомої пам'ятки староболгарської літератури - сказання чорноризця Храбра ”Про письмена“, в якому обґрунтовувалась рівноправність слов’янської мови поряд з гебрайською, грецькою, латинською.
Справі боротьби проти католицької експансії мала служити і Острозька Біблія.
Теж як відповідь протестантам розглядають ще два острозькі друки-”Книгу о постничестві “(1594р.) та ”Маргарит“ Іоана Златоуста (1595р.).
Першою після Біблії крупною працею суто полемічного спрямування була збірка антикатолицьких творів Г.Смотрицького 1587р. До її складу ввійшли ”Ключ царства небесного“ і ”Календар римський новий“ (скоріше за все надруковані в Острозі). У 1588р. В.Суразький створює значний полемічний трактат церковнослов’янською мовою.
Найвизначнішим твором полемічної літератури, присвяченим .Берестейській унії, є книга Христофора Філарета ”Апокрисие“. Наприкінці 1597р. чи на початку 1598р. вона була надрукована польською мовою у
Кракові, а у 1598- 1599рр. перекладено українською, очевидно Кліриком Острозьким у Острозькій друкарні. Під псевдонімом Христофор Філарет
приховувався протестант Мартин Броневський , секретар православного собору. ”Апокрисис“ засновано на широкій джерельній базі, написано блискучим стилем. Противники унії скуповували і спалювали працю Броневського, але ні її, ні тим більше її впливу на творчість наступних письменників-полемістів
знищити не змогли.
У 1598р. вийшла друком в Острозі ”Книжниця в десяти розділах“. У 1603р. було написано ”Діалог або розмова папежнику або православним“.
Першим острозьким друком вважають ”Буквар“ 1578р. І.Федорова. Він повторює львівський ”Буквар“ 1574р. з додаванням грецького алфавіту і текстів молитов грецькою і церковнослов’янською мовами. Закінчується Острозький буквар відсутнім у букварі львівському ”Сказанням“ чорноризця Храбра ”Про письмена“. На початку ”Букваря“ розміщено передмову, в якій І.Федоров назвав цю книгу ”Азбука“ та підкреслив її зв’язок з Острозькою школою, що є першим за часом документальним свідченням про неї.
Наступним острозьким друком І.Федорова була Книга ”Нового завіту“ 1580р. Вона об’єднувала Псалтир з новим завітом. Передмова була складена, можливо, І.Федоровим і була звернена до К.-В. Острозького. В післямові вказано місце і час друку та прізвище друкаря. Це було друге кириличне видання Нового завіту.
Того ж 1580р. І.Федоровим було надруковано укладений острозьким вченим Тимофієм Михайловичем Анничем спеціально для ”Книги Нового завіту“ алфавітно-предметний покажчик. Він мав назву ”Книжка, собраніє верей нужнейших“.
Найменшим за обсягом виданням Острозької друкарні був поетичний твір Андрія Римші, відомого білоруського поета кінця XVI ст., ”Котрого ся місяця що за старих віків діяло короткий опис“ (1581р.). У літературі за ним
закріпилась назва ”Хронології'“. Цей твір є двоаркушевою листівкою; за змістом це своєрідний віршований календар найважливіших сюжетів старозавітної історії. Ці сюжети впорядковано переліком назв місяців, ознайомлення з біблійними подіями та основами віршування.
Найвизначнішим Острозьким друком, певним підсумком діяльності Острозького наукового гуртка, вважають Острозьку Біблію 1581р. До неї було додано дві передмови від імені К.-В. Острозького та Г.Смотрнцького, вірш на герб Острозьких та вірш, що йде за передмовами, а також два варіанти передмови І.Федорова. Тираж Острозької Біблії був для свого часу досить значним.
Після видання Біблії в діяльності Острозької друкарні наступила тривала перерва. Першим після неї виданням вважається полемічний збірник Г.Смотридького, куди ввійшли його твори ”Ключ царства небесного“ і ”Календар римський новий“. Написано їх було 1578р. Час друку невідомий, оскільки збереглись лише дефектні примірники цього друку без вихідних даних, Не виключено, що ”ключ царства небесного“ був надрукований не в Острозі. До острозьких друків 80~х років відносять послання Ієремії Транося та ”Буквар“. Наступний твір – так - звану ”Книжницю в шести розділах“ В.Суразького - було підготовлено в Острозі до друку у 1588р., але надруковано її було у 1598р.
Черговим, острозьким друком є ”Книга о постничествi“ Василя Великого (1594р.) - правила аскетичного монаршого життя. За нею послідував підготовлений до друку В.Суразьким ” Маргарит “ Іоана Златоуста (1595р.).
Того ж 1595р. були надруковані універсали проти ініціаторів Берестейської унії.
Найбільш плідним періодом у діяльності Острозької друкарні був 1598р. Було надруковано ”Книжницю в десяти розділах“, ”Часослов“, ”Правило істинного живота християнського“, ”Опис на лист Іпатія Потія“ Клірика Острозького, ”Книжка словенська рекома граматика“ і славнозвісний ”Апокрисис“.
Після цього видавнича діяльність в Острозі іде на спад. Наступним відомим друком є передрук ”Часослова“ у кінці 1602р. Згортання книгодрукування було пов’язане з посиленням тиску на православних в Речі Посполитій та спробою перенести діяльність Острозького культурно-освітнього осередку у Дерманський монастир. 1605р. діяльність Дерманського осередку припиняється і друкування в Острозі відновлюється під керівництвом
Д.Наливайка. У 1606р. Було надрукован о ”Требник“, у 1607р.-”Лікарство на
оспалий умисел чоловічий“.
Останнім із острозьких видань, що дійшли до нашого часу, є ”Часослов“, до якого включено ”Місяцеслов“ 1612р., який має окремий титульний аркуш, передмову і нумерацію аркушів. З архівних даних відомо про книгу ”Торжество вірші друку острозькогo“, яка до нашого часу не дійшла. Вважають, що була надрукована між 1601-1619 рр. і можливо, є останнім острозьким друком.
Останній період активної діяльності Острозької Академії пов’язаний з іменем Д.Наливайка. За свідченням С.Кардашевича був учнем Академії. Був високоосвіченим, мав талант проповідника, знав грецьку та церковнослов’янську мови, був непримиримим до унії. З кінця XVI ст. Викладав в Академії. Його перу належать ”Лямент дому княжат Острозьких“, післямова до ”Октоїха“ 1604р., передмова до ”Требника“ 1606р,, передмова, переклад і впорядкування збірника ”Лікарство на оспалий умисел чоловічий“ 1607р., рукописна збірка ”Лекції словенські Златоустого“.

Розділ ІІІ :Занепад та ліквідація Академії
Занепад був пов’язаний з окатоличенням нащадків К.-В. Острозького та діяльністю єзуїтів. Ліквідувала Академію онука старого князя, дочка надії православних Олександра Острозького – Ганна - Алоїзі (в заміжжі Ходкевич). Вона обмежує матеріально діяльність Академії, намагається звести її до рівня при церковної школи, створює і матеріально забезпечує єзуїтський колегіум в Острозі (1624р.), Остаточно ліквідувати залишки Академії і запровадити в Острозі та інших маєтках унію Ганні-Алоїзі вдалось на пасхальну ніч 1636р., спровокувавши виступ острожан. Таким чином, 1636р, вважають останнім роком існування Острозької Академії. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636) була першим навчальним закладом вищого типу на східнослов’янських землях;
Острозька Академія була першим на східнослов’янських земляхтримовним закладом, зразком для створювання пізніше подібних закладіву Києві (1632), Яссах (1642), Москві (1687);
Острозька Академія поклала початок подоланню однобічності розвитку української культури, відсутності: в ній світського елементу;
Перша документальна згадка про Острозьку школу міститься у ”Букварі“ 1578р. І.Федорова;
Вперше термін ”Академія“ до острозької школи вжила в своєму
тестаменті Гальшка (Єлизавета) Острозька;
”Книга нового завіту“ була першим кириличним виданням цього твору,
спрямованим не на літургійне використання, та малого формату;
”Книжка, собраніє верей нужнейших'“ Т.Михайловича - перше східнослов’янське довідково-бібліографічне видання;
”Хронологія“ А.Римші 1581р. – перший друкований східнослов’янський поетичний твір.
У ”Хронології“ вперше в історії друкарства було подано народні назви місяців;
Острозька Біблія - перше повне східнослов’янське видання Святого письма церковнослов’янською мовою; Вміщений у Біблії при гербі К.-В. Острозького вірш Г.Смотрицького перший у східних слов’ян зразок геральдичної поезії;
”Книжниця в шести розділах“ - перший український полемічний твір написаний церковнослов’янською мовою;
”Ключ царства небесного“ Г.Смотрицького - перше українське видання,випущене на противагу церковнослов’янським книгам попереднього часу (крім ”Хронології“ ).Його впорядковано віршем-присвятою К.-В. Острозькому;
В Острозі було створено навчальний посібник, до якого було вперше включено скорочений курс теоретичної граматики;
В Острозі виник і поширився у різні куточки православного світу так званий ”острозький наспів“;
Висновок
Острозька академія – перша українська школа вищого рівня. Була заснована у 1567р. в м. Острозі князем Костянтином Острозьким. Перший ректор - письменник Герасим Смотрицький. Острозька Академія була значним освітнім центром антикатолицького спрямування. В академії викладались церковнослов’янська ,грецька та латинська мови, богослов’я і філософія, а також граматика, математика, астрономія, риторика, логіка та ін.
Викладачами були видатні українські та зарубіжні педагоги, такі як Д.Наливайко, Х.Філарет, Ш.Лятос, Лука ріс Кирило та ін. Острозька академія мала великий вплив на розвиток думки та організацію національної школи в Україні, і на її зразок відкрилися братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були гетьман П.Сагайдачний , письменник М.Смотрицький та ін.При ній діяли друкарня і науково – літературний гурток, члени якого видавали навчальні посібники, пам’ятки греко – візантійської писемності, полемічні твори, перекладали літургічні й богословські книги на ”руську“ книжну мову. Після смерті К.Острозького (1608) Острозька академія занепадає і в 1640 припиняє існування.
Список використаної літератури:
1) Атаманенко В.Б , М.П. Ковальський .І.Д.Пасічник;Острозька та Києво-Могилянська академії (посібник для вступників);Острог-1998 -25с.
2) Гром В.;Трибуна студента “Перші вищі школи України”;Рівне-25.04.1991
3) Довідник з історії України (А-Я):Посібник для середніх загальноосвітніх навчальних закладів/За редагуванням І.Підкови,Р.Шуста.-2-ге видання, доопрацьоване і доповнене.
-К.:Генеза,2001.-с.543
4) Полонська – Василенко Н. Історія України –Київ ‚ 1992.
5) Попович М.В. Нарис історії культури України,-2-ге видання; випр. - К,: АртЕк ,2001-728с.:іл.