Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку та аудиту
РЕФЕРАТ
На тему: « Основи бухгалтерської звітності »

ЗМІСТ
Вступ
Суть та призначення бухгалтерської звітності
Вимоги до звітності та її види
Суть вимог до фінансової звітності
Класифікація звітності
3. Порядок складання, затвердження і подання звітності
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
У процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкта. Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність.
Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства — підприємство, об'єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.
Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку — бухгалтерського, статистичного й оперативно-технічного. Відтак забезпечується відображення у звітності різнобічної господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні й трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах. Органічний зв'язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників.
Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.
1. Суть та призначення бухгалтерської звітності
Бухгалтерська звітність — важливий інструмент управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона відображає і дає змогу оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання і пропонувати необхідні для управління рішення.
Ці робочі функції бухгалтерського обліку образно й точно визначив у кінці XIX століття німецький економіст І. Ф. Шер: «Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник теперішнього і надійний консультант майбутнього кожного підприємства».
В економічній літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) крім категорії «Бухгалтерська звітність» використовується й категорія «Фінансова звітність». В Україні остання включає такі форми звітності:
* баланс;
* звіт про фінансові результати;
* звіт про власний капітал;
* звіт про рух коштів;
* примітки до фінансових звітів.
Водночас бухгалтерська звітність включає й деякі форми спеціалізованої звітності, які встановлені галузевими міністерствами та відомствами. Отже, бухгалтерська звітність є категорією значно ширшою, ніж фінансова звітність.
У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зі значним інтервалом, як правило, після закінчення фінансового року. Але для внутрішніх потреб вона складається здебільшого з коротким інтервалом (щомісячно або щоквартально). Підприємства України (крім спільних) складають і подають квартальну та річну звітність, а спільні підприємства — лише річну.
В Україні діє податкова система обліку, котра, як правило, забезпечує інформацією процес складання бухгалтерської (фінансової") звітності. Однак цього не можна сказати щодо управлінського аспекту діяльності. Тому створюється об'єктивна необхідність у веденні на великих підприємствах внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.
Основне призначення бухгалтерської (фінансової) звітності — надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період. Класифікацію користувачів (споживачів) фінансової звітності показано на рис. 10.1.

Бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства є основним джерелом інформації про його діяльність.
Показники звітності використовують самі підприємства для контролю за використанням виробничих і фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення способів їх усунення.
Звітні показники використовуються для аналізу господарської діяльності на окремих ділянках виробництва, визначення його позитивних і негативних сторін, причин відхилень від плану, виявлення внутрішніх резервів для підвищення ефективності роботи підприємства. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини успіхів і недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдосконалення його діяльності.
Зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації поділяються на дві групи:
- органи державного управління (міністерства, відомства, фінансові органи);
- інші користувачі (контрагенти, співвласники, акціонери та ін.).
Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а й об'єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного й соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її поліпшення.
Міністерство економіки узагальнює розвиток окремих галузей і народного господарства України в цілому та вносить пропозиції урядові щодо поліпшення економіки держави. За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому по країні та за окремими галузями народного господарства.
За умов ринкової економіки, коли функціонують підприємства з різними формами власності, показники звітності широко використовуються фінансовими органами. Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях передовсім через систему звітності контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Міністерство фінансів і Державне казначейство України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування Державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.
Національний банк України за даними звітності контролює наявність коштів в обігу та використання кредитів.
Інші зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації мають змогу за даними звітності:
- прийняти рішення щодо можливості й конкретних умов ділової співпраці з тим чи тим партнером;
- уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам;
- оцінити доцільність придбання активів того чи того підприємства;
- правильно побудувати відносини зі своїми замовниками;
- оцінити фінансовий стан потенційних партнерів;
- прогнозувати можливі ризики підприємства тощо.
2. Вимоги до звітності та її види
Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.
Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог до звітності :
1. Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі.
2. Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання.
3. Вірогідність, точність і повнота показників звітності — важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується передовсім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації.
Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм.
Повнота звітності — це необхідність і обов'язковість заповнення всіх показників форм звітності.
4. Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявлення міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей.
5. Методологічна єдність розрахунків показників звітності полягає в тому, що однакові показники звітності в усіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності, необхідно визначати за єдиною методологією. 6. Порівнянність показників звітності є однією із важливих вимог, виконання якої є можливим тільки за наявності єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності.
7. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін.
8. Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств.
9. Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. 10. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.
11. Дійовість звітності передбачає необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва.
У народному господарстві країни існує певна науково обґрунтована система звітності. За тими чи іншими ознаками звітність узагальнюється і класифікується. На підставі законодавчих актів, нормативно-правових документів, практичного досвіду можна проводити класифікацію звітності :
Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють :
- бухгалтерську (містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період.)
- статистичну (характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища )
- оперативно-технічну звітність ( складається на підставі даних оперативно-технічного обліку )
.
2. За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на
- державну (встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність )
- внутрішньогосподарську ( це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств.
3. За призначенням звітність поділяють на
- загальнодержавну
- відомчу
4. За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють
- типову
- спеціалізовану звітність.
5. За обсягом показників звітність поділяється на
- коротку (подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал.)
- повну.( подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.)
6. За місцем використання розрізняють звітність
- внутрішню
- зовнішню.
.
7. Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на
- періодичну (це місячна і квартальна звітність )
- річну.( містить показники діяльності підприємства за рік.)
8. За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність
- первинну
- зведену.
9. За терміном подання розрізняють звітність
- термінову
- звичайну.
10. За способом відправлення звітність поділяється на
- поштову,
- телеграфну
- ту, яка подається особисто.
Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються й затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням із Держкомстатом України.
3. Порядок складання, затвердження і подання звітності
Підприємства складають звітність за такими формами:
- Баланс.
- Звіт про фінансові результати.
- Звіт про власний капітал.
- Звіт про рух коштів.
- Декларація про прибуток підприємства.
- Розрахунок комунального податку.
- Декларація про податок на додану вартість.
- Розрахунок акцизного збору.
- Звіт про нарахування страхових внесків та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного фонду.
- Розрахункова відомість щодо коштів державного соціального страхування.
-Розрахункова відомість щодо коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.
- Розрахунок внесків до інноваційного фонду.
- Звіт з праці.
- Звіт про дебіторську заборгованість.
- Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг.
З названих звітних форм деякі подаються лише органу, перед яким звітує підприємство, як, наприклад. Пенсійному фонду, органам соціального страхування та ін.
До складу періодичної фінансової звітності входять балансові звіти та звіт про фінансові результати.
Періодична звітність подається не пізніше 25 числа наступного після завершення звітного періоду місяця. Найбільш повно характеризує роботу підприємства річна звітність.
Звітним роком для всіх підприємств установлено період з 1 січня по 31 грудня включно.
Основою організації робіт зі складання річної звітності є нормативно-правові документи, що регламентують порядок формування, методику і техніку заповнення окремих форм звітності.
Показники фінансової звітності на кінець звітного року мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів. До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання виявлених під час інвентаризації розходжень фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку вносяться відповідні записи в регістри й рахунки бухгалтерського обліку.
У кінці календарного року перед складанням річної звітності доцільно зробити перевірку й уточнення даних синтетичного та аналітичного обліку, а також показників періодичної бухгалтерської звітності.
Виправлення помилок (перекручень), які допущені в поточному році та виявлені також у поточному році до затвердження і подання річного звіту, здійснюються в бухгалтерському обліку виключенням (сторнуванням) неправильних записів та заміною їх на правильні у тому місяці, в якому їх було виявлено, але не пізніше звіту за грудень поточного року.
Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року
Закриття операційних рахунків є важливим етапом підготовки до складання річного звіту.
Ці операції в бухгалтерському обліку відображаються за 31 грудня звітного року.
Відповідальним етапом організації робіт зі складання річного звіту є заповнення окремих форм звітності.
Складання кожної форми звіту доручається конкретній особі. Форми звітності складаються в строки, що їх обумовлено підпорядкованістю (супідрядністю) окремих форм і показників.
Річний бухгалтерський (фінансовий) звіт є важливим звітним документом, в якому, по-перше, у систематизованому вигляді відображається стан виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів (видів) діяльності підприємства, а по-друге, наводяться рубежі (стан), на які вийшло підприємство на кінець року. Остання інформація використовується як базова (відправна) для складання виробничих завдань (бізнес-планів) на наступні періоди. Річні звіти дають змогу також урахувати тенденції, що склалися в розвитку економіки кожного господарства, і на підставі економічного аналізу розробити комплекс заходів для поліпшення економіки підприємства і підвищення ефективності господарювання.
Проте річний звіт не дає вичерпної інформації, яка необхідна для оцінки діяльності підприємств і прийняття управлінських рішень.
У приватних підприємствах затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку, а також порядку покриття збитків проводить власник (засновник).
Річна бухгалтерська звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлює орган до сфери управління якого належить підприємство, або засновники підприємства.
Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, а за браком на підприємстві бухгалтерської служби — спеціаліст, який веде облік.
Оприлюднення звітності — це офіційне подання бухгалтерської звітності до органів Державної податкової адміністрації Україну, Національного банку України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.
Під час подання бухгалтерської звітності та її камеральної перевірки мають місце випадки виявлення помилок, допущених під час складання звітів. Виявлені помилки виправляються на підприємстві записами за 31 грудня звітного року. Це і є завершальним етапом складання річного фінансового звіту.
ВИСНОВОК
Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства — підприємство, об'єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.
Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого — звітність як елемент методу бухгалтерського обліку — це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.
Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
А.П. Кужельний: Теорія бухгалтерського обліку – « Освіта », К.,- 2008
И.Е. Глушков, Бухгалтерский учет на современном предприятии. М, Конус, 2001 г.
Н.П. Кондраков «Бухгалтерский учет» 3-е издание 2001 г.
В.В Сопко Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000.
Л.І.Шевчук, Н.Д. Погребняк, О.В. Зінкевич: Теорія бухгалтерського обліку.- Рівне : РДТУ, 2001.-314с.
Н.М. Ткаченко: Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності, - Навчально-методичний посібник.- К.:ВТОВ”А.С.К”, 2003.-512с.
Г.О. Партин: Бухгалтерський облік: основи теорії та практики.- Навчальний посібник.- К. „Знання”, КОО,2005.-245с.