Завдання 3:
Харчова промисловість
Сьогодні харчова промисловість посідає одне з провідних місць в економіці України: частка галузі в загальному обсязі промислового виробництва займає друге місце після чорної металургії і досягає 18%.
Розвиток харчової промисловості відбувався у кілька етапів. У 1991-1994 рр. внаслідок загострення економічної кризи. В державі використання виробничого потенціалу харчової промисловості було досить обмеженим, галузь відчувала труднощі в своєму розвитку. Таке становище було пов'язане насамперед, з різким скороченням надходження на переробку сільськогосподарської сировини, погіршенням її якості, порушенням міжгалузевих зв'язків з постачальниками матеріально-технічних засобів торгівлею, незахищеністю власного товаровиробника. В цей період зменшувалися обсяги виробництва основних видів продукції галузі.
Найбільшого спаду зазнала м'ясо-молочна галузь. На 30—40% скоротився продаж заготівельним і переробним підприємствам худоби та птиці в живій вазі, молока, яєць. Одночасно збільшилися обсяги продажу продукції тваринництва сільськогосподарськими товаровиробниками по інших каналах реалізації. Через власні магазини, кіоски реалізовувалося близько 30% обсягу продажу цих товарів. У декілька разів збільшилась їх реалізація за бартерними угодами, широко практикувалося виробництво продукції на давальницьких умовах.
Зменшення обсягів виробництва в першу чергу, торкнулося середніх і великих підприємств. Виробничі потужності на них використовувалися лише на 30-60%.
Окреслені галузеві тенденції не дозволяли повною мірою забезпечити вирішення продовольчої проблеми, підвищити якість і розширити асортимент продукції, перешкоджали повному завантаженню потужностей діючих великих і середніх підприємств.
Наступний етап характеризувався уповільнених темпів зменшення обсягів виробництва галузі, що пов'язано насамперед із змінами, зумовленими масовою приватизацією переробних підприємств. Приватизаційні процеси в галузі були започатковані державою у 1994 р.
Водночас відбувався значний розвиток невеликих і малих підприємств, що є закономірним результатом адаптації виробництва до зміни навколишнього економічного середовища, оптимізації своїх виробничих витрат, наближення випуску обмежених партій харчових продуктів до місць виробництва сільськогосподарської сировини. Такі підприємства більш гнучко реагували на зміни в пропозиції сировинної бази та місцевого попиту
До 1998 р. у харчовій промисловості процес приватизації практично завершився. Форму власності змінили майже 93% підприємств.
Важливим заходом, спрямованим на стабілізацію ситуації в харчовій галузі та зміцнення її позицій на внутрішньому споживчому ринку, стало удосконалення механізму регулювання імпорту сільськогосподарської продукції і продовольства. Зважаючи на значний потенціал аграрного сектора України, за ініціативою Глави держави у 1997 р. було прийнято Закон України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», яким буй: суттєво підвищені ставки мита. Комплекс зазначених заходів дозволив зменшити обсяги імпорту агропромислової продукції протягом останніх п’яти років у 2 рази.
Широка приватизація, становлення якісно нового економічного характеру відносин, інтеграція виробників сільськогосподарської продукції та її переробників створили сприятливу базу для розвитку виробництва. Так, якщо у 1991 — 1997 рр. обсяг продукції харчової промисловості скоротився на 62% ,у 1998 р. спад майже припинився.
Початок сучасного етапу розвитку харчової промисловості збігається в часі з відновленням економічного зростання в Україні та досягненням макроекономічної стабілізації у 1999 р., коли галузевий індекс становив 107% до 1998 р.
Загальна стабілізація зовнішнього економічного середовища сприяла поліпшенню та пожвавленню інвестиційної діяльності. Зокрема, у подальшому розвитку харчової промисловості важливу роль відіграло збільшення обсягу інвестицій в основний капітал переробних галузей: у 1999 р. — на 6%, у 2000 р. — на 27, у 2001 - 45, у 2002 р - на 35% Це сприяло підвищенню рівня використання виробничих потужностей галузі у 1999—2002 рр. принципово змінилися тенденції розвитку галузі: в цілому обсяги виробництва харчової продукції зросли в 1,7 раза, а щорічно темпи їх приросту становлять в середньому 14%. Зокрема, у 2001р. темпи приросту виробництва у харчовій промисловості та у переробленні сільськогосподарської продукції порівняно з попереднім становили 8,4%. обсяг виробництва досяг 31 млрд. грн. Вироблено більше, ніж у 2001 р., олії, спирту етилового, лікеро-горілчаної продукції, вина, кондитерських виробів, харчових концентратів, солі, мінеральних вод, пиво-безалкогольних напоїв, консервів плодоовочевих і молочних, тютюнової продукції, мила тощо. У січні — травні 2003 р. обсяги виробництва продукції галузі зросли на 15% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Зростання відбулося по всіх видах основної продукції.
Суттєвим чинником зростання у галузі стала стабілізація виробництва в сільському господарстві. Це є результатом ініційованих Президентом України лише у 1999 р. заходів, спрямованих на прискорення структурних реформ в аграрному секторі.
З метою забезпечення стабільного надходження сільськогосподарської сировини необхідної якості та уникнення додаткових витрат на посередників потужні харчові підприємства почали створювати власні сировинні зони шляхом укладання довгострокових договорів поставки із сільгоспвиробниками та договорів оренди сільськогосподарських земель. Формування сировинної бази сприяло збільшенню на 30% продукції м'ясо- і рибопереробних підприємств, на 7% жироолійних, на 3% зернообробних і хлібопекарських.
Нарощування виробництва тваринницької продукції та розширення сировинної бази для харчової промисловості значною мірою зумовлено реалізацією Указу Президента України «Про заходи щодо стабілізації ситуації на споживчому ринку та розвитку тваринництва у 2001—2002 роках» від 17 лютого 2001 р. В результаті у 2001 р. вдалося стабілізувати ситуацію в галузі і навіть збільшити обсяги виробництва продукції тваринництва на 5%. у 2002 р. — на 8%. Зростанню поголів'я худоби та птиці, підвищенню їх продуктивності сприяло збільшення на 32% виробництва готових кормів для тварин.
Зросла конкурентоспроможність українських продуктів харчування на внутрішньому і зовнішньому ринках. Майже 95% продовольчих товарів, що реалізуються на внутрішньому ринку, є продуктами вітчизняного виробництва.
В середині 90-х років це співвідношення було не на користь місцевих виробників.
У ході реалізації Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів» від 7 серпня 2001 р. Україна зміцнює свої позиції на світовому ринку продуктів харчування, експорт яких у 2002 р. перевищив 850 млн дол. СІЛА, що на 12% більше, ніж у попередньому році. Зовнішньоторговельний оборот основних видів продукції харчової промисловості \-2002 р. перевищив 1,5 млрд дол. США або 42,7% зовнішньоторговельного обороту сільськогосподарської продукції України. Позитивне сальдо становило 180 млн дол. США.
Продовольчі товари з України експортуються до країн СНД, Балтії, а також майже до 20 країн далекого зарубіжжя. Найактивнішими імпортерами були Росія (46% усього експорту сільськогосподарської продукції), Білорусь. Молдова, Азербайджан, Литва, Австрія., Іспанія, Німеччина, Греція.
Найбільш динамічно зросли у 2002 р. поставки на зовнішні ринки таких українських харчових продуктів: цукру - - у 6 раз, масложирової продукції -у 1,4 раза, шоколаду, алкогольних і безалкогольних напоїв — у 1,2 рази. Такі результати в основному були досягнуті за рахунок розвитку інфраструктурі зовнішньоекономічної діяльності та успішної маркетингової діяльності вітчизняних виробників харчових продуктів на зовнішньому та внутрішньому ринках. Вони беруть активну участь у всесвітніх виставках „ЕКСПО” , ”Зелений тиждень» (ФРН), організовують національні та міжнародні виставки - ярмарки „Продукти України”, „Агро”, „Продекспо Україна”, „Оптові продовольчі товари» тощо. Прикладом міжнародного визнання продуктів вітчизняних підприємств харчової промисловості є вихід у 2001 р. української компанії „Сандора”, першою з країн СНД, у фінал європейського конкурсу якості. З метою розширення збуту продукції виробники продуктів харчування створюють власні торгові марки, розвивають мережі фірмової торгівлі оптових баз та представництв.
За ініціативою Глави держави у 2001р. прийняті зміни до Закону України «Про якість та безпеку харчових продукт і продовольчої сировини” що передбачають посилення державного контролю за дотриманням стандартів, норм і правил на виготовлення та продаж продуктів харчування. У 2003 р. прийнято Закон України «Про рибу, інші живі ресурси та харчову продукцію з них», яким визначені правові й організаційні засади: забезпечення якості та безпеки рибної харчової продукції для життя і здоров'я населення.
У харчовій промисловості розвиваються принципово нові інтегровані господарські структури, засновані на приватно-акціонерній формі власні та адаптовані до умов ринку. Так, на базі переробних підприємств, господарств сировинної зони організовуються міжгалузеві об'єднання. Наприклад, у регіонах, де масово вирощують цукрові буряки, створюються господарські об'єднання цукрових заводів, сільгосптоваровиробників та агро бізнесових структур (банки, постачальники пестицидів і пального, інші інвестори)
З року в рік від діяльності харчової промисловості збільшуються надходження до бюджету. Так, у 2001 р. вони перевищили 4 млрд. грн., у тому числі майже 2 млрд. грн.. акцизного збору від реалізації спирту, алкогольних напоїв, пива та тютюнових виробів. Це на 30% більше, ніж у 2000 р. У 2002 р. до державного бюджету надійшло понад 5 млрд. грн. Майже 85% надходжень забезпечено за рахунок сплати акцизного збору, податку на додану вартість, податку на, прибуток підприємств.
З метою, підвищення ефективності державного контролю за виробництвом та оборотом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, збільшення надходжень до державного бюджету Президент України у грудні 2002 р. підписав Указ щодо запровадження державної монополії у цій сфері. Його принциповим положенням, спрямованим на подолання проблем «тіньового» виробництва алкогольних напоїв, є доручення забезпечити поетапне скасування пільгового акцизу на спирт крім такого, що використовується для виробництва лікарських засобів, та створити систему акцизних складів як єдиного можливого каналу оптової торгівлі алкогольними напоями.
Крім того, у квітні 2003 р. на засіданні Ради національної безпеки і оборони України були розглянуті питання виконання заходів щодо врегулювання обороту спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні. За його результатами Главою держави підписано указ, спрямований на поліпшення ситуації, на ринку цієї продукції та подальше зростання доходів державного бюджету.
Харчова галузь посідає перше місце за обсягами залучених іноземних
інвестицій. До неї надійшло близько 900 млн. дол. США, що становить, 19% усіх іноземних інвестицій, вкладених у вітчизняну економіку. Це, а також власні кошти підприємств, дозволило суттєво оновити матеріально-технічну базу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних продуктів, впровадити сучасні технології
Активне інвестування в основний капітал дозволяє впроваджувати новітні , досягнення науково-технічного прогресу, сучасні методи зберігання сировини, зменшувати витрати на всіх стадіях переробки, удосконалювати організацію виробництва і праці, зводити до мінімуму витрати робочої сили, па дивно - енергетичних і матеріальних ресурсів. Позитивні результати робота підприємств галузі дозволили їм у 2002 р. спрямувати на модернізацію власної матеріально-технічної бази на 35% більше, ніж у попередньому році, що становить 23% обсягу вітчизняних інвестицій в економіку держави.
Про високу інвестиційну привабливість та доходність харчової промисловості свідчить рейтинг „ТОП — 100 найкращих компаній України” за 2004 р., в якому в десятку лідерів із зростання прибутку увійшли 3 підприємства галузі, а ТОВ «Союз—Віктан» та компанія «Крафт Фудз Україна» посіли перше та друге місця відповідно. Дніпропетровський олієекстракційний завод — дев'яте. У 2002—2003 рр. найбільш динамічно розвивалися підприємства з виробництва кондитерської та молочної продукції, соусів, харчових приправ та хлібопродуктів. Переможцями Національного рейтингу «Краща торгова марка України» стали Харківська бісквітна фабрика, ВАТ «Кіровоградський птахокомбінат», «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів», ЗАТ «Оболонь» та інші.
Реалізація доручень Глави держави щодо зниження цін на продукти харчування в умовах високого врожаю зернових у 2001 р. дозволила знизити протягом серпня 2001 р. — грудня 2002 р ціни на хліб майже на 4,2%, борошно - на 20%, на олію — на 5%, ковбасні вироби — на 3%. В результаті цього, у 2002 р. ціни на продовольчому ринку знизилися на 2.3%.
Позитивні зрушення, досягнуті в харчовій промисловості протягом останніх п’яти років, формують підгрунття для забезпечення стабільного розвитку в Україні.
За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства. Її розміщення тісно пов’язане з сільським господарством, їй властива вельми складна структура: понад 20 підгалузей, що виробляють як
готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. На сировину орієнтуються цукрова, плодоовочеконсервна, рибна, маслобійна, а на споживача — хлібопекарна, кондитерська, молочна та броварна підгалузі.
Найбільші ареали сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка — мають складну галузеву структуру. їхні підприємства базуються як на місцевій, так і на імпортній сировині. Так, м'ясна промисловість Франції та Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції та Іспанії працюють на власній сировині. Значну частину продукції, котру виробляють ці країни, експортують. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють цукор, шоколад та інші продукти харчування. У США, Канаді, які володіють величезними ресурсами, харчова промисловість розвивається на власній сировині; тільки незначна кількість підприємств використовує імпортну сировину. Тому тут яскраво виражена орієнтація харчової промисловості на спеціалізовані сільськогосподарські райони. Особливе місце у світовій харчовій промисловості займають Австралія та Нова Зеландія. Ці країни мають великі спеціалізовані сільськогосподарські райони, завдяки яким вони постачають на світовий ринок первинну сільськогосподарську продукцію. Значна її частина переробляється та вивозиться за кордон.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії та ін. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної стадії розташовуються у Північній Америці, Похідній Сиропі, Японії.
У харчовій промисловості розвинена спеціалізація за стадіями технологічного циклу, коли перші стадії наближені до сировини, інші – до споживача.
Прикладом може служити овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. У виноробстві: первинне та повторне; у тютюновій промисловості — ферментаційне та тютюнове виробництва тощо. У складі харчової промисловості — понад 20 галузей, найважливішими з яких є цукрова, м'ясна, млинарська, маслосироробна, виноробна, маслобійна, консервна, рибна, соєва.
Цукрова промисловість України розміщена переважно у лісостеповій зоні. її підприємства територіально тісно пов'язані з бурякосіючими районами. Цукрові заводи розміщені у 13 областях.
У 1995 р. у нас діяло 189 цукрових заводів, 5 — цукрово-рафінадних і 14 крохмало - мельних заводів. Загальна потужність цукрових заводів сягає 507,5 тис. т. Найбільша концентрація цукрової промисловості — у Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях.
М'ясна промисловість забезпечує населення свіжим та мороженим м'ясом, ковбасними виробами та м'ясними напівфабрикатами. У структурі цих продуктів провідне місце займає свинина та яловичина; використовується також м'ясо птиці, баранина. Головними підприємствами м'ясної промисловості є м'ясокомбінати, які розміщені, як правило, у великих містах та районах товарного тваринництва. Найбільші м'ясокомбінати розміщені у Києві, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Вінниці, Черкасах. Великі птахокомбінати, орієнтовані на виробництво м'яса, розміщені поблизу найбільших міст України, а також у курортних зонах.
Молокопереробна промисловість включає маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі. В Україні є понад 500 підприємств молочної промисловості, у тому числі 10 виробляють високоякісні молочні консерви. Найбільші комбінати та заводи розміщені у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові, Запоріжжі, Кременчуці, Первомайську, Лубнах.
Масложирова промисловість виробляє та переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти. Розміщені підприємства цієї галузі поблизу сировинних районів. Діють масложирокомбінати у Дніпропетровську, Полтаві, Харкові, Одесі, Маріуполі, Запоріжжі, Кіровограді, Пологах.
Олійножирова промисловість — це переробка насіння соняшника, сої, ріпаку, льону з метою виробництва олії, маргарину, мила та інших похідних від насіння та олії продуктів: оліфи, соняшникового та соєвого борошна, харчового білку, мильної пасти, емульсолу, кулінарних жирів тощо. Найбільші підприємства галузі розміщені у Запоріжжі, Одесі, Вінниці, Чернівцях, Слов'янську, Ніжині, Дніпропетровську, Кіровограді, Харкові, Києві, Львові, Донецьку, Ужгороді.
Плодоовочеконсервна промисловість зосереджена у степовій та, частково, лісостеповій зонах. З розвитком та поглибленням районної спеціалізації сільського господарства ця галузь може набути базу для перетворення її на галузь експортного призначення. Сировина для овочеконсервної промисловості малотранспортабельна, тому переробка її здійснюється біля місць вирощування. Найбільші підприємства цієї галузі діють у Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях. Є консервні та овочесушильні підприємства також у Кіровоградській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Закарпатській областях.
Перспективи розміщення овочеконсервної промисловості пов'язані не стільки з розширенням заводів-велетнів, скільки зі створенням невеликих, підприємств, наближених до сировини з метою максимального збереження поживних властивостей овочів та плодів.
Млинарсько-круп'яна промисловість забезпечує населення борошном та крупами, а відходи виробництва використовуються для виготовлення комбікормів. Підприємства галузі розміщені у всіх великих, середніх та малих містах і зорієнтовані як на сировину, так і на споживача. Найбільші центри: Київ, Харків, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів, Тернопіль. Елеватори великої потужності зосереджені у Херсоні, Миколаєві, Одесі, Маріуполі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Кременчуці, Феодосії, Керчі тощо.
Хлібопекарна промисловість є в усіх містах. Вона випускає понад 300 видів хлібо-булочних виробів. Існує проблема забезпечення свіжим хлібом глибинних районів країни.
Виноробна промисловість як сировину використовує виноград, фрукти, ягоди. Первинне виноробство розміщене у районах виробництва сировини, а вторинне виноробство та розлив вина розміщені як у районах виробництва сировини, так і у місцях споживання. Найбільшими виробниками різних виноградних вин та коньяків є міста Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської та Закарпатської областей. У Донбасі, Придніпров'ї, деяких обласних центрах лісостепової зони, де багато садків та ягідників, виробляються плодово-ягідні вина.
Пиво-безалкогольна промисловість — це майже 300 заводів, що виробляють пиво, плодово-ягідні напої, мінеральні води. Найбільші пивзаводи розміщені у Києві, Харкові, Донецьку, Чернігові, Миколаєві, Запоріжжі, Луганську. Потужності з виробництва безалкогольних напоїв розміщені у Києві, Донецьку, Черкасах, Одесі, Полтаві, Харкові, Запоріжжі. Мінеральна вода розливається на заводах у Миргороді, Києві, Сваляві, Ужгороді, Одесі, Харкові, Саках, Чернігові, Запоріжжі, Чернівцях та ін.
Тютюнова промисловість України складається з 11 тютюнових фабрик, 7 ферментаційних заводів, 1 заводу ацетатних фільтратів. Центри тютюнової промисловості: Київ, Черкаси, Львів, Кременчук, Прилуки, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Феодосія.
З інших галузей харчової промисловості поширене спиртове й лікеро-горілчане виробництво. Воно використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, а також зерно та картоплю. Спиртові заводи зосереджені у Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Житомирській, Київській та інших областях. В Україні діє більше 40 підприємств лікеро-горілчаної промисловості, зосереджених головним чином у великих містах.
Рибна промисловість розміщена у Південному економічному районі та прив'язана до портів Керчі, Бердянська, Маріуполя, Одеси, Очакова, Херсона, Вилкова, Ізмаїла, Кілії. Там переробляють рибу, виловлену у Світовому океані. У деяких містах, віддалених від моря, переробляють рибу місцевих водоймищ.
1 – інші галузі
2 – хлібопекарська
3 –цукрова
4 – м’ясна
5 – молочна
6 – борошномельно – круп’яна
7 – олійно – жирова
8 – рибна
9 - плодоовочева