План
Вступ………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи планування діяльності туристичного підприємства………………………………………………………………………5
Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві ....5
Стратегічне планування на туристичному підприємстві …………………9
Організація розроблення планів на підприємстві………………………...13
РОЗДІЛ 2 Аналіз стану організації та планування маркетингової діяльності туристичного підприємства на прикладі туристичної фірми «Сім чудес»….21
2.1 Загальна характеристика туристичного підприємства «сім чудес» та характеристика тур продуктів, які вона пропонує…………………………….21
2.2 Характеристика ринку туристичних послуг……………………………….26
2.3 SWOT-аналіз туристичної фірми…………………………………………...29
РОЗДІЛ 3Напрямки вдосконалення туристичної фірми……………………..33
3.1 Шляхи вдосконалення рекламної діяльності туристичної фірми «Сім чудес»……………………………………………………………………………..33
3.2 Вдосконалення навичок спілкування з клієнтами ……………………......34
Висновки та пропозиції ……………………………………………………….37
Список використаних джерел……………………………………………….39

ВСТУП
У сучасній ринковій економіці важливою передумовою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і досягнення високих кінцевих результатів є планування діяльності підприємств. Проте нині воно є не регламентованим з огляду на єдині правила чи стандарти. Більше того, напрацьований як вітчизняною, так і зарубіжною наукою та практикою інструментарій планування є досить різноманітним, що дає змогу використовувати такий набір методів та алгоритмів, який є прийнятним для кожної ситуації. Вибрати їх, поєднати в єдину систему планування належить керівнику, менеджеру, безпосередньому виконавцю.
Планування як самостійна міжгалузева дисципліна має визначальний вплив на розвиток всіх самостійних наукових напрямків які користуються її методикою для передбачення функціонування своїх об’єктів та предметів дослідження майбутнього. Тому на сьогоднішньому етапі розвитку системи наукових знань планування надається пріоритету розвитку .
На сьогоднішній день туризм – це одна з галузей світової економіки, яка швидко та інтенсивно розвивається та має значний вплив на обсяг світового валового внутрішнього продукту, кількості інвестицій та рівень життя населення.
Сьогодні в нашій державі туристичний бізнес розвивається швидкими темпами, що зумовлює появу великої кількості туристичних фірм, а також покращенню туристичної інфраструктури.
Немає потреби доводити, що для ефективної роботи всієї організації надзвичайно важливим є визначення та врахування усіх факторів зовнішнього і внутрішнього середовища її діяльності. З іншого боку, на діяльність фірми великий вплив має наявна в ній організаційна культура.
Об’єктом дослідження є туристична фірма «Сім чудес» м. Львів, вул. Замарстинівська, буд, 34.
Мета завдання курсової роботи : У даній курсовій роботі розглядається сутність планування туристичного підприємства , та його здійснення на підприємстві, а також характеристика ринку туристичних послуг.
Структура курсової роботи : Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1 . Теоретичні основи планування діяльності туристичного підприємства
Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві
Планування охоплює всі сфери не лише економіки, а й суспільного життя. У кожній з них людина впорядковує, планує свою діяльність. Планування як економічну категорію заведено розглядати із загальноекономічної та управлінської позицій. Загальноекономічна позиція дає уявлення про планування як один з методів регулювання пропорцій суспільного виробництва. Централізоване планування тривалий час було основним регулятивним механізмом у вітчизняній економіці. Здійснення ринкових перетворень супроводжувалося, як відомо, відмовою від планування та невизнанням його об’єктивно вагомого місця в регулюванні економічними процесами, протиставленням плану й ринку тощо. [10]
Сьогодні історичний досвід централізованої системи планування й регулювання соціально-економічними процесами активно переосмислюється.
Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього , це перший крок для вирішення проблем майбутнього і від його правильності залежить оптимальне використання можливостей та запобігання помилковим діям. Сьогоднішній темп використання ресурсів потребує досконалого і точного прогнозування розвитку усіх галузей виробничої та не виробничої сфери.
Планування як самостійна міжгалузева дисципліна має визначальний вплив на розвиток всіх самостійних наукових напрямків які користуються її методикою для передбачення функціонування своїх об’єктів та предметів дослідження майбутнього. Тому на сьогоднішньому етапі розвитку системи наукових знань планування надається пріоритету розвитку .
Планування – це сукупність знань про закономірності розвитку різних господарських систем в майбутньому.
Об’єктом планування може виступати будь-яка організаційна система , що є відкрита для взаємодії на навколишнє середовище. На вході система дістає все що їй необхідно для її діяльності : капітал , матеріали , інформацію, працівників. В процесі діяльності вона перетворює ці ресурси у відповідну продукцію та послуги , які виносяться на вихід із системи у зовнішнє середовище. Якщо діяльність системи є ефективно, то на виході одержуємо прибуток та збільшуємо сегмент ринку на який постачаються наші продукти.
Змістом планування є визначення цілей , найкращих методів і способів досягнення. Цілями науки планування є розробка методики передбачення та опис перспективного стану об’єктів різних господарських систем .
З управлінської позиції планування розглядається як одна з функцій управління, як засіб узгодження учасників діяльності. Основна сутність планування полягає в ціле покладанні та обґрунтуванні способів досягнення цілей. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної системи. Це відбувається завдяки дії з боку суб’єкта планування на об’єкт його впливу.
Планування, як уже зазначалося, притаманне загалом усім сферам життя суспільства. Однак особливо актуальним воно є для складних ієрархічно структурованих систем, що забезпечують різноманітну економічну діяльність. Сучасне підприємство уявляється нині як надскладна відкрита соціально-технічна система, пов’язана специфічними відносинами з навколишнім середовищем. Об’єктом планування є його діяльність, здійснення різновидів якої потребує цільової орієнтації, визначеної в часі та засобах досягнення цілей. Цілі функціонування підприємства — це чітко й однозначно сформульовані наміри, подані у вигляді переліку основних показників, які підлягають досягненню й зазвичай мають кількісну оцінку. Вони задають напрям розвитку підприємства й відображають бажаний стан, якого необхідно досягти в майбутньому. Цілі можна визначити як кінцеві економічні результати діяльності підприємства, які воно планує отримати в заздалегідь установлені терміни. Вирізняють такі основні різновиди цілей підприємства:
матеріальні (уречевлені);
монетарні (грошові);
соціальні (суспільні) [8, с. 20].
Досягнення матеріальних цілей передбачає отримання певних матеріально уречевлених результатів, до яких належить передусім продуктова програма. Її виконання можна визначити як у натуральних, так і вартісних вимірниках.
Монетарні (грошові) цілі — це очікувані в майбутньому фінансові результати, такі як вартість капіталу, прибуток або їхні окремі компоненти: надходження й виплати, доходи. До зазначених цілей відносять також забезпечення рівня ліквідності та її елементів: наявності обігових коштів, надходжень і виплати грошових засобів тощо. Монетарні цілі можуть характеризуватися як абсолютними, так і відносними показниками, наприклад, сума розрахункового прибутку й рентабельність власного капіталу.
Соціальні цілі полягають у визначенні бажаних у майбутньому взаємовідносин між членами колективу на самому підприємстві (рівень доходів персоналу, цікава робота), а також становище підприємства щодо зовнішнього середовища, загалом — суспільства (імідж, захист навколишнього середовища). Частково така поведінка підприємства закріплена законодавчо й може вважатися не стільки власне цілями, скільки «рамковими» умовами діяльності.
Планування – один з найважливіших інструментів економічної політики. Дуже часто планування розглядаються в системі менеджменту або управління. Управління – це процес планування , організації , мотивації та контролю , необхідний для того , щоб сформулювати цілі організації та досягнути їх. Для цього планування поділяється на три послідовні етапи :
визначення існуючого стану підприємства як у зовнішньому , так і в внутрішньому ;
визначення місії та цілей майбутньої діяльності організації ;
вироблення конкретних стратегічних , тактичних та оперативних планів дій направлених на досягнення своїх цілей.
Планування являє собою набір дій і рішень , зроблених керівництвом , які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того , щоб допомогти організації досягнути своїх цілей.[3,cт 20]
Процес планування є інструментом , що допомагає в прийняті управлінських рішень. Його завдання – забезпечити нововведення і зміну в організації в достатній мірі.
Планування можна розглядати як життєво-необхідний процес для кожної існуючої системи: людини, організації, підприємства ,країни тощо. Практичне використання планування може покращити функціонування як великих господарських об’єктів , так і малих.
Впровадження планування на туристичному підприємстві дає змогу :
очолити процес управління виробництвом, бо хто має план, той керує процесом;
забезпечити координацію роботи всього колективу та участь кожного у діяльності організації;
обґрунтувати посадові обов’язки кожного працівника і відповідні грошові винагороди ;
систематизувати наявну інформацію про стан справ підприємства та навколишнє середовище ;
усвідомити наявні матеріальні можливості та шляхи їх заощадження ;
чітко виконувати оперативні тастратегічні плани;
проводити контроль стану справ організації ;
попереджувати негативні впливи зовнішнього та внутрішнього середовища.
Стратегічне планування на туристичному підприємстві
Стратегічне планування — це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка планів як специфічний вид діяльності — це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємопов'язаних етапів:
встановлення цілей;
визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо Їхньої реалізації;
передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;
організація виконання планових завдань;
облік, контроль та аналіз їхнього виконання.
Останні два етапи є переходом до впровадження цілісної системи стратегічного управління, оскільки зумовлюють необхідність організаційно-аналітичної та контрольно-координаційної діяльності не лише в органах стратегічного планування, а й у ланках, де виконуються дії, визначені стратегічними планами та програмами. [7]
Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства.
Реалізація мети стратегічного планування можлива, якщо воно відповідає таким основним принципам:
цілевстановлення та цілереалізація — всі заходи та шляхи їхнього здійснення, передбачені в системі стратегічного планування, спрямовано на встановлення та досягнення цілей (стратегічних орієнтирів): система планування відповідальна за це. Відповідність цьому принципу свідчить про дієвість планів, які цінні тим, що дають змогу досягти результатів;
багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обгрунтовані та визначені альтернативи;
глобальність, системність, комплексність і забалансованість — орєнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об'єкта та взаємозв'язок між ними; в межах стратегічного планування готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації зовні та всередині підприємства;
спадковість і послідовність — стратегічні зміни мають впроваджуватися в певному порядку (про це йшлося під час розгляду «стратегічного набору») з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;
безперервність — стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства у початкову позицію;
наукова та методична обгрунтованість — використання поширених науково-методичних підходів допомагає розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами зовнішнього та внутрішнього середовища;
реалістичність, досяжність — врахування особливостей функціонування об'єкта, відносно якого розробляються стратегічні плани, та можливості досягнення певних параметрів;
гнучкість, динамічність, реащія на ситуацію — урахування часових характеристик і характеру змін, що відбуваються на підприємстві згідно з етапами «життєвих циклів» (підприємства та пов'язаних з ним окремих підсистем); цьому сприяє наявність надійного зворотного зв'язку;
ефективність і соціальна орієнтованість — забезпечення, з одного боку, перевищення результатів, передбачениих плануванням над витратами, потрібними для його здійснення; з іншого — розв'язання не лише суто виробничих проблем, а й участь у пом'якшенні суспільних проблем;
кількісна та якісна визначеність — планування має дати певні орієнтири, які відіграватимуть роль контрольних точок, але не можна процес планування звести лише до розрахунків показників, забуваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити;
довгостроковість заходів — орієнтація на розв'язання складних проблем, які існуватимуть у довгостроковій перспективі; неможливість усунення їх одномоментним заходом спонукає до обгрунтованих, послідовних, складних заходів.[12]
Страїлегічлий план має бути:
інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження в повсякденну діяльність «стратегічного набору» підприємства;
визначеним за термінами, зорієнтованим у майбутнє;
визначеним за витратами;
гнучким, що реагує на зміни в середовищі;
чітким, ясним, легким для сприймання;
легким для пояснення та можливим для виконання.
Стратегічний план не має бути:
п'ятирічним планом розвитку для кожної без винятку компанії (ця вимога дуже знайома рсім керівникам пострадянських підприємств);
жорстким, зорієнтованим на досягнення конкретних виробничих ресурсних і ринкових показників (порівняйте: «план є закон»);
трактатом з бізнесу чи історії бізнесу.
Якщо стратегічний план не відбиває зовнішніх і внутрішніх змін, які, ймовірно, відбуватимуться протягом планового періоду, не містить конкретних заходів та інструментів для їхнього виконання, то його можна вважати марним, тому що він не враховує реальності, а відтак — дезорієнтує.
Стратегічний план має кілька «зрізів» :
«часовий» — передбачає існування довгострокових планів, проектів і програм (останні за термінами можуть бути більш або менш тривалими відносно загальної системи стратегічного планування);
інструментами для виконання стратегічних планів є середньо- та короткострокові плани та бюджети.
«функціональний» — визначає напрямки та темпи розвитку (скорочення) окремий функціональних підсистем підприємства (маркетинг, виробництво тощо);
«ресурсний» — визначає потреби та можливості забезпечення окремими видами ресурсів певних виконавців для реалізації стратегічних дій;
«виконавчий» — вказує на коло залучених до виконання стратегічних заходів ланок і окремих виконавців, що дає змогу побудувати адресну систему стимулювання.
Стратегічний план має складну внутрішню структуру, що відображає багатоцільовий характер діяльності підприємства і зумовлює необхідність формування системи планів, проектів і програм. Для невеликих і середніх підприємств може розроблятися єдиний план з відповідними розділами, а для великих підприємств і складних організаційних формувань — об'єднань кількох підприємств типу асоціацій, концернів, консорціумів— кожний розділ може мати вигляд розгорненого плану або програми.[12]
Організація розроблення планів на підприємстві
Результати виконаних у процесі планування планово-контрольних розрахунків заведено зводити у планові та планово-звітні документи, які створюють цілісну картину передбачувано-го й реального розвитку підприємства у плановому періоді: п’ятирічному (три- або дворічному) з розподілом першого року за кварталами чи місяцями з наростаючим підсумком. Як правило, загальний план підприємства готують у вигляді таблиць. Дані таблиць можуть бути проілюстровані графіками й коментарями. Доцільним є включення до складу розділів також короткого резюме — загальних положень. Аналогічно структурі плану зазвичай складають звіт про його виконання, у якому виявляють відхилення від запланованих показників розвитку, дають їх оцінку. Фрагмент форми плану подано в табл. 1.1. Структура та зміст плану унормовані внутрішніми інструкціями та іншими документами.
Водночас майже для кожного виду економічної діяльності традиційно склалися комплекси основних показників з усталеною методикою їх розрахунку. Раніше для вітчизняних підприємств було обов’язковим дотримуватися типових положень для розроблення так званого техпромфінплану — плану економічного та соціального розвитку підприємства. З переходом до ринкових умов господарювання зникла потреба в дещо заформалізованій підготовці планових документів насамперед для затвердження їх у вищих галузевих інстанціях. Однак значення плану як інструменту управління підприємством не зменшилося, більше того, зросли вимоги до підвищення оперативності та якості виконання розрахунків, гнучкості планів тощо. Нині більшість планово-звітних розрахунків здійснюють в автоматизованому режимі із залученням спеціальних комп’ютерних програм та їхніх комплексів. Підвищення ступеня невизначеності умов господарювання, як уже зазначалося, не знімає з порядку денного необхідності розроблення загального плану як документа, а лише певною мірою модифікує його структуру та зміст — від розгорнутого й деталізованого до стислого й агрегованого. [8]
Таблиця 1.1
ЗВЕДЕНА ФОРМА ГОЛОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВА № ____ НА 2010р. (ФРАГМЕНТ)
Найменування розділу плану, показника
Одиниця вимірювання
Значення показника



стратегічного плану за роками
тактичного плану 2010 р.за кварталами



2008
2009
2010
І
ІІ
ІІІ
ІV



план.
факт.
план.
факт.
план.





1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11

Показники генерального цільового планування
Обсяг замовлень
Витрати
Прибуток
Інвестований капітал тощо











Для великих підприємств, що почуваються впевнено на ринках своїх продуктів і мають розгалужену організаційну структуру, побудовану за функціональним принципом, розроблення загального плану є найбільш важливим, водночас складним та в аспекті унаочнення — зразковим. Склад плану, рекомендований для такого підприємства, подано в додатку А наприкінці теми.
План заведено розпочинати розділом «Загальні положення», де подають результати аналізу зовнішнього середовища (аналіз галузі, стану конкуренції) та підприємства. Тут також мають міститися прогнози стану зовнішнього середовища за споживчими ринками продуктів і регіонів збуту. Прогнози доцільно подавати в такому складі:
загальноекономічні тенденції;
прогнози розвитку науки й техніки;
прогнози соціально-культурної сфери;
прогнози політико-правової сфери;
прогнози екологічної ситуації.
Завершувати цей розділ має узагальнене бачення, цільова картина діяльності підприємства.
Розділ «Генеральні цільові плани» формується за основними різновидами цілей, а саме:
матеріальні (продукти й послуги, обсяги ринків);
монетарні (доходи, рентабельність);
соціальні (стандарти поведінки щодо персоналу, інвесторів, партнерів, громадськості).
Показники розділу «Стратегічні плани» слугують для характеристики й оцінювання таких явищ:
цільових змін продуктово-асортиментної програми, розмірів і структури виробничої потужності, капіталу;
цільових змін організаційної структури та правової форми підприємства.
Показники плану групують так:
стратегічні плани полів бізнесу, функціональні та регіональні стратегії: загальний (зведений) план полів бізнесу; плани за окремими полями; плани розвитку функціональних сфер діяльності підприємства (виробництва, збуту, матеріально-технічного постачання, науково-дослідних робіт), а також комплексних сфер (маркетингу, персоналу); регіональні стратегії;
план удосконалення організаційної структури та правової форми підприємства;
план удосконалення системи управління: розстановка керівних кадрів, удосконалення системи стимулювання керівників, розвитку інформаційної системи управління.
Розділ «Тактичні плани» містить групи показників:
асортиментно-продуктовий план за видами продукції: у натуральних і вартісних вимірниках;
план витрат, доходів і фінансовий план: плани витрат, виторгу й балансового результату, фінансовий план (грошові потоки, інвестиції, надходження й виплати грошових коштів).
У практиці роботи підприємств окремі планові документи поєднуються в блоки, наприклад:
бачення, цільова картина — оформляється окремою брошурою з коментарями і призначено для персоналу підприємства та громадськості;
генеральні цілі та стратегічні плани зводять разом у документі «Політика і стратегія підприємства», призначеному для вищого керівництва підприємства;
тактичні плани поєднують у документ під назвою «Зведений план результатів і фінансовий план», що його використовують керівники всіх рівнів управління підприємством; витяги з планів, що стосуються результатів досягнення основних цілей (наприклад, фінансові), доводять до відома керівництва;
основні показники — цільові, стратегічні, тактичні — зводять у спеціальні огляди «Ключові показники планування і контролю», що регулярно подаються керівництву підприємства; витяги з них можуть направлятися партнерам, а також консалтинговим фірмам, які здійснюють порівняльний аналіз діяльності підприємств — учасників спеціальних проектів.
Зважаючи на те, що підприємство є багаторівневою системою, і планування притаманне всім рівням управління та всім підсистемам, розглянути його зміст стосовно кожної з підсистем неможливо. Тому подальший виклад матеріалу розглядатимемо з методологічного погляду й застосуємо до рівня підприємства в цілому. Для розуміння планування в окремих підсистемах будуть прийнятними загальні методологічні рішення. Тим більше, що для низових ланок управління на рівні підрозділів відпадає потреба розроблення частини планів та їхніх складових.
Для малих і середніх підприємств із нескладною організаційною структурою та значно зменшеною кількістю управлінських рівнів склад планів суттєво не змінюється, хоча змістове наповнення комплексів планово-контрольних розрахунків може значно спроститися. Цьому сприяє порівняно менший масштаб діяльності, звужений асортимент, чисельність персоналу тощо.
Успішне проведення інтегрованих планових розрахунків потребує відповідної структурної та процедурної організації систе-ми планування на підприємстві. В організаційному аспекті особ-ливо важливим є питання централізації та децентралізації у вико-нанні планувальних робіт. Системотвірні інтеграційні завдання, що стосуються підприємства в цілому, слід вирішувати централізовано. Це можна сказати також про планування великомасштабних проек-тів. Інші завдання планування варто вирішувати децентралізовано, щоб використати відповідну професійну компетентність економіс-тів, забезпечити своєчасність і гнучкість планування та підвищен-ням мотивації праці посилити відповідальність за складання планів та їх виконання.
Під час розв’язання питання про співвідношення централізації та децентралізації в плануванні вирішальне значення має принципове регламентування повноважень щодо прийняття рішень та підпорядкованості для суб’єктів планування в підрозділах підприємства. Крім цього, важливу роль відіграють різновид і значущість відповідного об’єкта планування.
Центральний (штабний) відділ планування на підприємстві займається передусім розробленням та вдосконаленням системи планування на підприємстві. До його функцій також відносять:
змістово-організаційну підтримку керівництва підприємства під час підготовки й проведення робіт зі складання планів;
методичне забезпечення розроблення планів структурних підрозділів підприємства;
підготовку й подання матеріалів з аналізу стану зовнішнього середовища;
зведений аналіз діяльності підприємства в цілому;
поточний контроль за процесом виконання планів і подання даних про наявні відхилення;
аналіз причин відхилення у виконанні плану та розроблення пропозицій щодо коригування планів;
координацію підготовки окремих розділів плану й розроблення зведеного плану.
Розроблення стратегічних планів — виключна прерогатива центрального відділу планування. На великих підприємствах ця функція може стати відокремленою й виконуватися спеціалізованим відділом стратегічного планування.
Крім центрального відділу планування на підприємстві мають діяти також інші структурні одиниці, які здійснюють планувальні функції як централізовано, так і децентралізовано. Планування за окремими функціями виробничо-господарської діяльності у вітчизняній практиці здійснювалося спеціалізованими відділами: планово-виробничим, планово-економічним, праці й заробітної плати, матеріально-технічного забезпечення і збуту та ін. За кордоном широко використовують створення спеціалізованих комісій (комітетів), до роботи у яких на тривалий термін залучають залежно від конкретних проблем різних керівників, менеджерів та професіоналів. Вони проводять процеси планування підприємства в цілому або розробляють окремі комплекси планів. Важливою функцією таких комісій є проведення нарад з планування, на яких затверджуються плани й доводяться до відповідних лінійних і функціональних структурних підрозділів. На нарадах обговорюють також фінансово-економічні результати роботи, аналізують виконання планів і причини відхилень.
Проектне планування й частково контроль за реалізацією проектів ведеться проблемно-орієнтованими проектними групами. Це особливі структурні підрозділи, що створюються для вирішення спеціальних завдань. Їхній склад має міждисциплінарний характер, що забезпечує використання різнобічних професійних знань і прийняття обґрунтованих рішень.
Для великомасштабних мультифункціональних проектів до складу проектних груп неодмінно включають працівників цен-трального відділу планування, щоб забезпечити узгодження про-ектів із загальним планом підприємства.
Останнім часом активно дискутується питання про передавання частини планувальних, особливо допоміжних, функцій стороннім консультаційним фірмам або індивідуальним консультантам. Таке рішення є доцільним, якщо зовнішні консультанти можуть запропонувати якісні та (або) економічно вигідні умови. Переваги передавання на сторону частину допоміжних функцій планування та управління полягають насамперед у використанні професійних знань зовнішніх фахівців, які до того ж можуть бути об’єктивнішими за працівників підприємства. Водночас, належить бути обережними у передаванні внутрішньої інформації зовнішнім консультантам, оскільки вона може мати конфіденційний характер і цікавити конкурентну розвідку. [11]
РОЗДІЛ 2 Аналіз стану організації та планування маркетингової діяльності туристичного підприємства на прикладі туристичної фірми «Сім чудес»
2.1 Загальна характеристика туристичного підприємства «Сім чудес» та характеристика тур продуктів , які вона пропонує
Повна назва організації: фізична особа – підприємець;
Адреса організації: м. Львів, вул. Замарстинівська, буд, 34;
Розміри організації – мала;
Організаційно-правова база: фізична особа - підприємець;
Форма власності – одноосібна;
Діє на підставі: статуту;
Вид господарської діяльності: турагентська діяльність, продаж туристичних та супутніх послуг.
Туристична фірма „СІМ ЧУДЕС” – турагенція, яка займається обслуговуванням клієнтів в Україні та за кордоном, відпочинком і лікуванням в Україні та за її межами (Туреччина, Єгипет, ОАЕ, , Чорногорія, Хорватія, Болгарія, Туніс, Італія, Франція та багато інших), внутрішнім та міжнародним туризмом.
Турфірма „Сім Чудес” дарує унікальну можливість подорожувати і відкривати для себе світ. Візитною карткою туристичної фірми є уважне і доброзичливе ставлення до клієнтів. Дата проведення державної реєстрації тур фірми «Сім чудес» є 01.10.2008р., хоча повноцінно працює на туристичному ринку України лише з 1 січня 2009 року, тому ще не встигла, мабуть, завоювати велику аудиторію клієнтів, але впевнено іде до цього. Робочим кредо фірми є задовільнити всі бажання клієнтів, старатись зробити мандрівки туристів цікавими та комфортними.
За організаційною структурою ПП « Сім чудес» не є великим підприємством, хоча досить ефективним. Як і на кожній туристичній фірмі, двигуном роботи є кваліфіковані та високопрофесійні менеджери по напрямку, які власне і виступають головними організаторами відпочинку. Неможливо уявити собі роботу будь-якого підприємства і без бухгалтерського відділу. Власне туристична фірма «Сім чудес» налічує двох бухгалтерів, які і ведуть фінансові справи даного підприємства, відповідають за прибутки та видатки. Також «Сім чудес» налічує позаштатних працівників, зокрема екскурсоводів, які виступають керівниками груп як по Львову, так і за його межами, та перекладачів – висококваліфікованих спеціалістів з англійської, польської, німецької, італійської та інших мов.
Отже, дане ПП ” Сім чудес ” у своїй діяльності керується лінійно-функціональною структурою управління. Ця структура характерна тим, що зв’язки між функціональними службами або керівниками не є зв’язками керівництва і підпорядкованості. Будь-які накази, розпорядження, обов’язкові до виконання, працівники одержують лише від безпосередніх лінійних керівників. Функціональні служби у межах своєї компетенції аналізують проблеми, консультують керівника, надають методичну допомогу виконавцям у їх діяльності. Лінійно-функціональна структура управління поєднує лінійну і функціональну структури. Але обравши цю структуру управління туристична фірма, зокрема менеджери цієї фірми, помітили, що і цій структурі притаманні певні недоліки. По-перше, у цій структурі притаманна інерційність і недостатня гнучкість. Було помічено, потрібен час, поки сигнал про виникнення проблеми у первинній ланці керованої системи дійде через функціональні підрозділи до лінійного керівника.
Нижче на рисунку зображено організаційну структуру фірми. (рис.2.1)
Рисунок 2.1 Організаційна структура фірми
Очолює підприємство директор, в безпосередньому підпорядкуванні якого знаходиться: асистент директора, менеджери по напрямках, головний бухгалтер та відділ страхування.
Посадові обов’язки працівників туристичної фірми.
Директор забезпечує планування і організацію роботи по всіх напрямках діяльності туристичної фірми, планування і реалізацію стратегій, координацію роботи, аналітичну звітність, мотивацію персоналу, контроль за здійсненням діяльності фірми.
Бухгалтер веде фінансову звітність підприємства , веде необхідну документацію. Його завданням є оформлення належної документації, стеження за фінансовими коштами підприємства, нарахування заробітної плати працівникам.
Відділ маркетингу і реклами сюди відноситься маркетингова і рекламна стратегія, а також розробка туристичного продукту .
Комп’ютерний відділ веде контроль за технічний стан комп’ютерного обладнання.
Менеджери з окремих напрямків подорожей робота орієнтована на продаж турів. Надають необхідну інформацію стосовно турів , цін на тури та наявність послуг .
"Сім Чудес" – це якісні туристично-екскурсійні послуги, безпека туристів та екскурсантів на маршрутах, незабутні і приємні враження від мандрівок.
"Сім Чудес" – це туризм у сучасному стилі, його організація та здійснення за доступними цінами та запитами туристів.
Документація туристичної фірми
Згідно Ліцензійних умов, розроблених відповідно до Законів України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про туризм”, “Про захист прав споживачів”, постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування”, постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 “Про затвердження переліку документів”, туристична фірма „Сім чудес” є турагентом відповідно до Ліцензії АВ №428553 від 05.11.2008р.
Відповідно до Закону України „Про туризм”, турфірма заключає договори з туристами (перед початком подорожі), також турист повинен заповнити анкету і заявку.
Страхування туристів, згідно ЗУ „Про туризм” (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується турфірмою на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування. [5]
За вимогою туриста фірма забезпечить страхування інших ризиків, пов'язаних із здійсненням подорожі.
Ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до Закону.
Послуги, які пропонує фірма:
Тур містами України (18 днів)
Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Вінниця, Одеса + круїз по Дніпру (Севастополь, Херсон, Запоріжжя, Кременчук, Канів, Київ).
Якщо турист хоче якнайбільше довідатись про Україну, цю прекрасну та унікальну країну, її чудових людей, познайомитись з її історією та культурою, ласкаво просимо!
Тут на мандрівників чекає безліч неповторних вражень, нові відкриття у галузі архітектури та історії. Ця земля насичена розмаїттям етнічних рис і багатством фольклорних традицій.
Україна швидко перетворюється в одне з найспокусливіших місць у світі.
«Затока Коблево Залізничний порт»; «Італія – смак спокуси…»; «П’янкий аромат Франції!»; «Справжня Угорщина+Відень!»; «Навколо світу за 9 днів…»; «Вихідні у Будапешті!»; «Танго втрьох: Прага-Дрезден-Краків…»; Болгарія!; «Мелодія двох сердець!»; «Карнавал емоцій!»; «Чехія: шість прекрасних миттєвостей!»; «Володарка сердець – Чехія!»; «Празький роман!»; «Зіркова пара: Краків і Прага!»; «Чарівниця Словаччина!»; «Румунія.Бал світла і пітьми!»; «Балтійський бриз!»; «Дорогами Бременських музикантів!»; «Легкий шарм Австрії!»; «Віденський вальс!»; «Бонжорно Італія!».
Що ж до туристичних товарів підприємства, то вони здебільшого розраховані на національний та міжнародний ринок, споживачами якого є переважно громадяни України, які бажають відпочити як в Україні, так і за її межами.
Асортимент товарів є дуже широкий, може задовільнити смаки будь-якого туриста. Протягом цього часу фірма зуміла завоювати приорітети та довіру львів’ян, які довірились їй. За час роботи фірми персонал та дирекція проїхали не одну тисячу кілометрів, відвідали не один десяток готелів.
Говорячи про внутрішній туризм, послугами фірми можна скористатися в таких напрямках, як:
літній відпочинок в Криму. Зокрема можна запропонувати найкращі готелі таких відомих курортів, як Ялта, Алушта, Форос, Судак. Оздоровчий туризм, який пропонує відпочинок у таких відомих містах-курортах, як Трускавець, Моршин, Східниця. Компанія і тут може запропонувати свої послуги.
літній та зимовий відпочинок в Карпатах. Літом туристи хочуть побачити красу карпатських гір, а взимку звичайно ж покататися на лижах на схилах гір.
екскурсійна програми по містах України.
Сьогодні, набагато більші преференції надаються зовнішньому туризму. Причиною цього є великий вибір країн з відносно недорогими цінами, проте сервіс послуг порівняно з вітчизняним є набагато кращий, вищий і більш розвинений. Зокрема користуються попитом такі країни, як:
Туреччина, Єгипет, Хорватія, Словенія, Іспанія, Болгарія, Чорногорія, у які туристи переважно їдуть з відпочинковою метою.
Чехія, Угорщина, Польща – цікавлять туристів в плані цікавих історичних об’єктів та місць, про які вони хочуть почути на екскурсіях.
Для любителів екзотичного відпочинку «Сім чудес» пропонує курорти, таких цікавих своє природою і структурою країн, як: Таїланд, Індія, Шрі-Ланка, Об’єднані Арабські Емірати та багато інших країн.
2.2 Характеристика ринку туристичних послуг
Кожна організація, яка функціонує в ринковій економіці є відкритою системою, тому на її діяльність великий вплив справляє сукупність різноманітних факторів зовнішнього середовища. Характерною рисою таких зовнішніх факторів є те, що сама фірма та система її менеджменту, у більшості випадків, не в змозі змінити їх чи вплинути на їхній розвиток. Існує велика сукупність факторів зовнішнього середовища опосередкованого впливу, що прямо не впливають на діяльність фірми, але задають загальні тенденції розвитку усіх фірм певної галузі або ж економіки загалом. Незважаючи на всю різноманітність цих факторів, їх можна об’єднати у такі групи факторів, як: політичні, економічні, соціальні, технологічні, правові, міжнародні, культурні. Даний перелік може бути продовжений або ж зменшений відповідно до особливостей діяльності фірми, що розглядається та сфери економіки, у якій дане підприємство функціонує.
На фірму впливають в основному фактори зовнішнього середовища, що визначають купівельні можливості споживачів. Так, збільшення середньої заробітної плати в країні та збільшення потенційних споживачів у наслідок демографічних процесів дає фірмі можливості і по збільшенню продажів своїх продуктів.
Негативним фактором, який пов'язаний із цим можна назвати значне податкове навантаження підприємств різного виду (власники і працівники яких формують середній прошарок населення і є потенційними клієнтами тур фірми), що показує велику частину національного доходу, який перерозподіляється державою на користь незаможного населення (яке не є споживачем туристичних послуг фірми) .
Також великий вплив на діяльність фірми здійснюють правові фактори. Адже нестабільність і швидка зміна законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств туризму не сприяє їх стабільній діяльності і вимагає від підприємства постійного моніторингу правової сфери.
Все більш напружена ситуація складається із розробкою нових туристичних продуктів, життєвий цикл яких стає все коротшим й коротшим, що змушує підприємство відповідно реагувати.
Одну з визначальних ролей у діяльності туристичної фірми відіграють можливості використання наявних природних ресурсів.
Окремо слід визначити політичні фактори, а саме нестабільну ситуацію останніх років у політичному житті держави. Звісно, це є негативним фактором, що обмежує діяльність підприємства зокрема відносно співпраці із міжнародними партнерами. Але як свідчить практика, туристичні підприємства країни, і зокрема «Сім чудес», вже навчилися вести свою діяльність у такому турбулентному політичному середовищі, і тому його фактори не мають визначального впливу на діяльність фірми.
Також важливою складовою середовища є культурна складова та можливості її використання у діяльності фірми.
На діяльність підприємства із середовища прямого впливу найбільший вплив здійсню конкуренти та постачальники.
Досить високий вплив постачальників пояснюється тим фактом, що фірма не проводить діяльність по забезпеченню зарубіжного відпочинку самостійно, а з допомогою і інших операторів туристичної діяльності. А саме левова частка проданих продуктів припадає на туристичні послуги зарубіжного відпочинку.
З кожним роком конкуренція на ринку туристичних послуг стає все більш жорсткішою. З кожним роком на цьому ринку з’являється все більше і більше підприємств. Тому кожна фірма повинна уважно відслідковувати своїх конкурентів, слідкувати за їх діяльністю, останніми досягненнями чи невдачами.
Для того щоб вивчити ринок конкурентів на фірмі складається конкурентна карта ринку, яка будується відповідно до класифікації розміру і динаміки ринкової долі підприємства. Це дозволяє виділити декілька типів позицій підприємств, які відрізняються ступенем використання конкурентних переваг і потенціальною можливістю протистояти тиску конкурентів. Найбільш вагомим позиціями володіють підприємства першої групи, найбільш слабкими – аутсайдери ринку.
Система знижок - передбачає гнучкість цін на пропонований тур , з метою вирівнювання попиту на послуги. Туристична фірми «Сім чудес» використовує наступні види знижок по організації відпочинку:
а) знижки для постійних клієнтів. Це дуже суттєвий показник, який дає можливість заохочувати туристів знов і знов користуватися послугами фірми;
б) знижки для великих груп туристів та корпоративних клієнтів– створення системи знижок для великих груп туристів , які дають стимул туристам-індивідуалам самим формувати великі групи із своїх знайомих, родичів.
Найбільшими конкурентами «Сім чудес» є фірми, які активно працюють в напрямку Туреччина, Єгипет, Туніс, оскільки в цих країнах рельєф місцевості, температура повітря і т.ін. є надзвичайно привабливими для туристів. Всі фірми співпрацюють з тими самими туроператорами і відповідно з цим конкурують одна з одною.
Основні конкуренти фірми:«Turtess travel», «Teztour», «Karia tour»,»Аккорд- тур»,»Liktour», «Юнта». Конкурентне середовище на даний момент дуже жорстке. Дана туристична фірма відповідно нова, тому їй важко пробитись на рівень своїх конкурентів.
2.3 SWOT-аналіз туристичної фірми
SWOT-аналіз — це визначення сильних і слабих сторін підприємства, а також можливостей і загроз, витікаючих з його найближчого оточення (зовнішнього середовища) .
Сильні сторони (Strengths) — переваги організації;
Слабі сторони (Weaknesses) — недоліки організації;
Можливості (Opportunities) — чинники зовнішнього середовища, використовування яких створить переваги організації на ринку;
Загрози (Threats) — чинники, які можуть потенційно погіршити положення організації на ринку.
Проведення SWOT-аналізу зводиться до заповнення матриці SWOT-аналізу. У відповідні зони матриці необхідно занести сильні і слабі сторони підприємства, а також ринкові можливості і загрози.
Сильні сторони підприємства— те, в чому воно досягло успіху або якась особливість, що надає додаткові можливості. Сила може полягати в наявному досвіді, доступі до унікальних ресурсів, наявності передової технології і сучасного устаткування, високої кваліфікації персоналу, високій якості продукції, що випускається, популярності торгової марки і т.д.
Слабі сторони підприємства— це відсутність чогось важливого для функціонування підприємства або щось, що поки не вдається в порівнянні з іншими компаніями і ставить підприємство в несприятливе положення (дуже вузький асортимент товарів, погана репутація компанії на ринку, низький рівень сервісу).
Ринкові можливості — це сприятливі обставини, які підприємство може використовувати для отримання переваги (погіршення позицій конкурентів, різке зростання попиту, поява нових технологій виробництва продукції, зростання рівня доходів населення) .
Слід зазначити, що можливостями з погляду SWOT-аналізу є не всі можливості, які існують на ринку, а тільки ті, які можна використовувати.
Ринкові загрози— події, настання яких може несприятливо вплинути на підприємство (вихід на ринок нових конкурентів, зростання податків, зміна смаків покупців, зниження народжуваності).
Для зіставлення можливостей підприємства умовам ринку застосовується трохи видозмінена матриця SWOT-аналізу Таблиця 2.2
Таблиця 2.2
Матриця SWOT-аналізу
Можливості
1.Високий попит;
2.Співпраця з туристичними операторами.
Загрози
1.Зростання курсу долара;
2.Нові конкуренти.

Сильні сторони
1.Висока якість послуг;
2.Пропозиція горящих турів;
3.Кваліфікований персонал.
1.Як скористатися можливостями? Спробувати увійти до числа постачальників нової сіті, зробивши акцент на якості наших послуг.
2.За рахунок чого можна понизити загрози? Утримати наших клієнтів від переходу до конкурента, проінформувавши їх про високу якість наших послуг.

Слабі сторони
1.Вік;
2.Неконкурентоспроможність;
3.Що може зашкодити скористатися можливостями? Відносно молода фірма на думку клієнтів не зможе запропонувати щось краще та надійне, ніж давно провірені конкурентні фірми.
4.Самі великі небезпеки для фірми?Конкурент, що з'явився, може запропонувати клієнтам послуги, аналогічні нашим, за більш низькими цінами.


Заповнивши матрицю можна побачити такий результат:
визначені основні напрями розвитку підприємства: за допомогою кваліфікованого персоналу відбудеться закріплення позицій фірми на туристичному ринку Львова.
сформульовані основні проблеми підприємства, що підлягають найшвидшому рішенню для успішного розвитку бізнесу: основним, що хоче побачити клієнт є відповідність послуг та ціни, для цього потрібно докласти чималі зусилля, встановивши зв’язки з надійними партнерами.
РОЗДІЛ 3 Напрямки вдосконалення діяльності туристичної фірми
3.1 Шляхи вдосконалення рекламної діяльності туристичної фірми «Сім чудес»
Туристична фірма «Сім Чудес» ще дуже молода фірма, тому про широку рекламу ще не варто говорити. На даному етапі свого існування тур фірма рекламуючи свої послуги, публічно подає дані про свої можливості за допомогою художніх, технічних і психологічних прийомів з метою посилення попиту і збільшення їх реалізації.
Реклама - це самостійна галузь індустрії, в якій каналами поширення називають ті реальні засоби, які використовуються для популяризації та просування на ринок продукції та послуг.
Для того щоб вдосконалити рекламну діяльність туристичної фірми необхідно використовувати такі канали поширення реклами :
Засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет) є основними провідниками рекламних звернень інформаційного характеру .
Спеціалізована друкована продукція - видає самостійно або з іншими аналогічними фірмами ілюстровані брошури, буклети, каталоги, листівки і т.п., в яких образотворчим і текстовим способом рекламують наявні можливості обслуговування туристів.
Зовнішня реклама - це зазвичай реклама не конкретних товарів і послуг, а фірми. Зовнішня реклама оформлюється у вигляді щитової реклами, реклами на транспорті, вивісок та ін.
У ПП «Сім Чудес» зовнішня реклама оформлена у вигляді вивіски тому що будь-яка туристична фірма повинна мати привабливий вигляд не тільки всередині, але й зовні – так вважають усі працівники фірми і ми приєднуємося до їхньої думки, бо вивіска зазвичай виконує дві функції: інформує клієнтів про місце розташування та створює імідж фірми.
Туристичне підприємство «Сім чудес» проводить обмежені рекламні акції. Це переважно об'яви в газетах, листівки, інформаційні листи. Основний принцип реклами – це її правдивість, достовірність і етичність.
Також туристична фірма «Сім Чудес» використовує такий рекламний прийом, як створення груп на поширених сайтах в Інтернеті, де люди можуть приєднатися до групи і бачити усі новинки, які пропонує тур фірма.
Але необхідно розробити веб-сайт який буде висвітлювати всю інформацію про доступні тур продукти , їхні ціни . Важливим є розробити в цьому сайті колонку для відгуків, де постійні клієнти могли б залишити відгук про тур продукти які надає фірма «Сім чудес» .
Потрібно робити великий акцент на рекламу, так як це один з вагомих чинників у роботі будь-якої туристичної фірми.
3.2 Вдосконалення навичок спілкування з клієнтами
У туристичній фірмі „Сім чудес ” процес продажу туристичного продукту відбувається при безпосередньому контакті менеджерів з продажу турів, обслуговуванні клієнтів, зацікавлених у придбанні туристичних послуг, що відповідають їх індивідуальним уподобанням, очікуванням, мотивам, і включає:
- прийом клієнта та встановлення контакту з ним;
- встановлення мотивації вибору тур продукту;
- пропозицію асортименту турів, право на продаж яких має дане підприємство;
- документальне оформлення взаємовідносин та проведення розрахунків з клієнтом.
Найголовніше у туристичній справі це – вміти вислухати клієнта і бути привітним з ним, тому що обслуговування клієнта не обмежується елементами продажу. А напередодні подорожі працівники фірми по телефону нагадують туристу про поїздку. Після закінчення туру вони з'ясовують враження туриста від подорожі, визначають негативні моменти, що йому сподобалось, а якщо не сподобалось, тоді шукають можливість яка б змогла пом'якшити негативне враження клієнта через недоліки в роботі фірми, а в майбутньому враховують і приймають до уваги.
Рівень обслуговування клієнтів під час покупки залежить від різноманітних факторів. А найважливішими вважаються взаємовідносини персоналу з клієнтом. Персонал, в тому числі керівний, повинен мати відповідну професійну підготовку і кваліфікацію.
Персонал повинен знати:
1. Законодавчі акти та нормативні документи в сфері туризму.
2. Міжнародні нормативно-правові основи діяльності в сфері туризму, а також правила оформлення документів на виїзд /в'їзд до України.
3. Іноземну мову в обсязі, відповідному роботі, що виконується.
4. Чітко і точно відповідати на питання клієнта.
5. Володіти інформацією, необхідною для споживача і постійно її поновлювати.
Вимоги до персоналу на рахунок етичної поведінки з відвідувачами є дуже важливим для підприємства і високим тому, що персонал повинен бути привітним та доброзичливим, завжди привітно усміхатися, діалог починати з привітання, бути ввічливим та терплячим, мати відповідний зовнішній вигляд проявляти повагу до відвідувача, вміти слухати (виявляти цікавість до того, що говорить клієнт); у присутності відвідувача не вести особистих телефонних розмов, не приймати їжу та/або напої;
Функції, обов'язки та права персоналу викладені в посадових інструкціях та затверджені керівництвом тур фірми. Персонал повинен знати свої обов'язки.
Під час переговорів потрібно дотримуватися таких практичних рекомендацій:
По-перше не вирішувати проблему з ходу, спочатку налагодити відносини з клієнтом.
По-друге дотримуватися коректності та поваги.
По-третє будьте готові відповісти на будь-яке питання, навіть якщо це буде перефразування тільки що сказаного.
По-четверте коли потрібно вирішити одразу декілька питань, необхідно визначити порядок значимості цілей, і визначити те, чим можна пожертвувати.
По-п'яте спочатку треба вирішити питання, які не викликають протиріч.
По-шосте не ігноруйте переконання співбесідника в ході зустрічних переконань і ставтеся до нього з повагою.
Але якщо переговори зайшли в глухий кут, розгляньте проблему з іншого боку. Навіть невдалі переговори не можна брутально переривати, необхідно залишати надію на майбутнє.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Підприємства туристичної індустрії, що використовують ефективні методики просування турпродукту, забезпечують конкурентоспроможність своєї продукції й послуг, виходячи як із власних інтересів, так і інтересів споживачів. Найважливішим етапом у діяльності будь-якої турфірми є розробка нового туристського продукту і його просування на ринок.
У діяльності турфірми наступає момент, коли пропонований товар застаріває й втрачає попит. На його зміну повинен прийти новий, який би підтримав лідерство фірми на туристському ринку. Це можливо тільки тоді, коли фірмою налагоджена організація маркетингових досліджень туристського ринку, сформовані конкретні маркетингові стратегії й використовуються різні методики в просуванні турпродукту на ринок.
Туристична агенція «Сім чудес» досить динамічно розвивається і має хороші перспективи у майбутньому.
У процесі курсової роботи було охарактеризоване зовнішнє і внутрішнє середовище тур фірми. Виділені конкурентні переваги та загрози фірми потребують врахування для підвищення ефективності роботи всієї організації та управління нею.
Пропозиції, які на мою думку є найбільш суттєвими, є наступні: збільшення рекламних оголошень, для того, щоб привабити більшу кількість клієнтів, також розширення сайту в Інтернеті, щоб клієнти, маючи доступ до Інтернету, могли б ознайомитись з пропозиціями турфірми. Крім цього фірма має грандіозні плани на майбутнє, такі як розробка нових напрямків діяльності, вихід на новий рівень туристичного ринку, задоволення найрізноманітніших забаганок клієнтів, реклама.
З всього вище зазначеного видно, що підприємство не тільки розвивається в даний момент, але й впевнено дивиться в майбутнє.
Туризм на сьогоднішній день являється важливим об'єктом вивчення. Туризм можна вивчати, як науку, займатися його вдосконаленням, так як він є суттєвим комплексом світового господарства. І на прикінець, необхідно приділяти увагу індустрії туризму, як важливому сектору економіки країни. Щоб досягти успіху в туризмі, необхідно забезпечити новий професіоналізм, складовою частиною якого є розумне регулювання туристичної діяльності в галузі захисту прав і інтересів споживачів, поєднюючі елементи державного врегулювання та саморегулювання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
http://lviv.prom.ua/Mezhdunarodnyj-turizm;c114531
Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: Инфра-М, 1999. — 392 с.
Горемыкин В. А. Планирование на предприятии: Учебник. — М.: Издат. дом «Филинъ», 2003. — 520 с.
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
Закон України «Про туризм».
Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учебник. — 2-е изд., перераб. — Мн.: Новое знание, 2001. — 635 с.
Круглов М. И. «Стратегическое управление компанией», Москва, 1998
Организация, планирование и управление деятельности промышленного предприятия / А. В. Антонец, Н. А. Белов, С. М. Бухало и др.; Под ред. С. М. Бухало. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Вища шк., 1989. — 472 с.
Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. — К.: Скарби, 2002. — 336 с.
Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. В. Є. Москалюка. — К.: КНЕУ, 2002. — 252 с.
Турченюк М. О., Зінь Є. А. Планування діяльності підприємства. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — 320 с.
Шершньова З. Є., Оборська С. В. «Стратегічне управління», Київ, 1999