Тема Основні показники рівня розвитку національної економіки.
1. Роль системи національних рахунків в аналізі економічних процесів
2. Система показників, що характеризують динаміку соціально-економічного розвитку національної економіки
1. Роль системи національних рахунків в аналізі економічних процесів
Передумовою ефективного державного регулювання є облік і аналіз економічних процесів на макрорівні, який передбачає застосування системи показників.
Спроба макроекономічного аналізу відноситься до сер. XVII ст. і належить англійському економісту В.Петті, який перший у світі здійснив вартісну оцінку національного доходу своєї країни. Першу макроекономічну модель національної економіки майже через 100 років створив француз Франсуа Кене, що знайшло відображення в його знаменитому творі «Економічна таблиця» (1758 р.).
У 20-30-ті роки XX ст. в СРСР була створена система показників і таблиць у формі балансу народного господарства (БНГ), за допомогою якого здійснювався аналіз суспільного виробництва. Інтегрування України у світовий економічний простір викликало потребу нової системи обліку і аналізу економічних процесів, сформованої у відповідності до міжнародних стандартів і адаптованої більш ніж у 120 країнах світу.
З травня 1992 року Указом Президента в Україні було запроваджено систему національних рахунків (СНР).
Система національних рахунків (СНР) - це система макроекономічного, бухгалтерського, цифрового відображення взаємопов'язаних показників розвитку економіки за певний господарський період (як правило за рік), яка застосовується для аналізу і кількісного виміру результатів суспільного відтворення.
СНР побудовано у вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші зв'язки в національному господарстві.
СНР - містить наступні групи рахунків:
рахунок виробництва;
рахунок утворення доходів;
рахунок розподілу доходів (субрахунок первинного розподілу доходів; субрахунок вторинного розподілу доходів);
рахунок перерозподілу доходів;
рахунок використання доходів (субрахунок використання наявного доходу; субрахунок використання скоригованого наявного доходу);
рахунок нагромадження (субрахунок капіталу, субфінансовий рахунок; субрахунок інших змін в обсягу активів, субрахунок переоцінки);
рахунок товарів і послуг;
рахунок зовнішньоекономічних зв'язків (субрахунок поточних операцій; субрахунок капітальних витрат).
Рахунки відображають всі економічні операції і балансуються за принципом «використання - ресурси». Це дає можливість здійснювати облік і аналіз суспільного виробництва на всіх стадіях: безпосередньо виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Система національних рахунків дає можливість аналізувати складну структуру національної економіки і відображати процес взаємодії всіх її структурних елементів. З цією метою результати економічної діяльності обліковуються за секторами та галузями економіки.
Сектор являє собою сукупність інституційних одиниць, згрупованих відповідно до типу економічної поведінки. Згідно концепції національного рахівництва виокремлюють наступні сектори:
Сектор нефінансових корпорацій - найбільший за економічною потужністю сектор, що здійснює ринкове виробництво товарів і послуг з метою одержання прибутку. До цього сектору відносяться підприємства засновані фізичною чи юридичною особою усіх форм власності. Рівень розвитку даного сектору характеризує виробничий потенціал національної економіки і має вирішальне значення для відновлення економічного зростання в Україні.
Сектор фінансових корпорацій - складається з інституційних одиниць, зайнятих фінансовими операціями (кредитні установи і страхові компанії). Аналіз доходів і видатків фінансового сектора економіки відображає розвиток фінансової системи країни з метою визначення можливих фінансових потоків та обсягів кредитування економіки.
Сектор загального державного управління - займається наданням неринкових послуг, призначених для колективного споживання. Включає Уряд та інші органи державного управління усіх рівнів підпорядкування, що здійснюють загальне управління (регулювання та планування економіки), зайняті в сфері фінансів (збирають податки, мито, внески та інші платежі), охорони здоров'я, культури, мистецтва, спорту, соціального забезпечення. Аналіз операцій даного сектору характеризує обсяги і структуру видатків бюджету.
Сектор домашніх господарств - це фізичні особи, які отримують заробітну плату чи підприємницький дохід від підсобного господарства, дрібних промислів, індивідуального будівництва, надання побутових послуг. Аналіз доходів та видатків сектора домашніх господарств та їх прогнозування на перспективний період закладають основи формування соціальної політики.
Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Ці неринкові установи спираються на добровільні внески і займаються наданням неринкових послуг для домашніх господарств, зокрема, в сфері охорони здоров'я, культури, мистецтва, соціального обслуговування тощо.
Сектор зовнішньоекономічних зв'язків включає закордонні економічні одиниці, які здійснюють операції з резидентами даної країни.
Доходи і видатки інституційних секторів економіки на всіх етапах економічного обороту національного продукту дають змогу обчислити кінцеву економічну ефективність функціонування економіки і визначити напрямки впливу держави на економіку і соціальну сферу.
Дослідження структури економіки і формування на цій основі ефективної структурної політики набуло нових можливостей у зв'язку з переходом України на загальносвітову класифікацію галузей народного господарства за видами економічної діяльності, яка була запроваджена в 2001 році (див. табл.1).
Таблиця 1
Класифікація галузей народного господарства за видами економічної діяльності*
*3а даними Держкомстату: «Роз'яснення по складанню статистичної звітності з структурної політики»
Дана класифікація є інформаційною основою аналізу структурних зрушень в економіці і дає можливість здійснювати порівняння структури економік різних країн та регіонів. З загальних позицій можна відзначити, що в Україні (порівняно з розвинутими країнами) занадто високою є частка сільського господарства, мисливства та лісового господарства, що включає власне перелічені галузі та пов'язані з ними послуги, занижена частка машинобудування, легкої промисловості, оптової й роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту, інших галузей сфери послуг взагалі. Галузева структура промисловості України, занадто обтяжена виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів, зокрема продукцією металургійного комплексу. В той же час питома вага продукції машинобудування в 3-4 рази нижча, ніж у розвинених країнах і світі в цілому. Щоб вийти на середньоєвропейські показники пропозиції та попиту промислової продукції необхідно в майбутньому підняти частку машинобудування в 3 рази, легкої промисловості в 6 разів, відповідно скоротивши частку металургії на оброблення металу у 3-4 рази. Що стосується частки послуг, то різниця між Україною та розвиненими країнами обумовлена відносно низькими витратами на транспорт, зв'язок, готелі і ресторани, діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту, індивідуальні послуги та послуги домашньої прислуги. Тому необхідно прискорене формування невиробничої інфраструктури. Послуги в сфері державного Управління, громадської діяльності, освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги тощо в Україні структурно досить високі.
На їх процентні індикатори впливає той факт, що вартість відповідних послуг в розвинених країнах, передусім в СІНА, в багато разів вища, а ціни на продовольство, одяг, взуття в цілому паритетні. Оптимізація структури виробництва і споживання залежить понад усе від системи державного макроекономічного регулювання, формування ефективної структури економіки та активізації інвестиційних процесів.
Загалом система національних рахунків є інформаційною основою для дослідження і аналізу розвитку ринкової економіки. Всебічне відображення руху національного продукту та основних зв'язків в національній економіці забезпечують формування науково обґрунтованих прогнозних та програмних документів.
2. Система показників, що характеризують динаміку соціально-економічного розвитку національної економіки
При макроекономічному аналізі досліджуються глобальні проблеми функціонування національної економіки і її зв'язки з зовнішнім світом:
обсяг і структура суспільного виробництва;
чинники економічного розвитку національної економіки, окремих її галузей і регіонів;
рівень національної конкурентоспроможності;
інфляційні процеси;
безробіття і зайнятість;
міжнародні економічні відносини і їх вплив на розвиток національної економіки.
Для кількісного і якісного аналізу визначених проблем та прогнозування тенденцій розвитку національної економіки застосовуються чотири групи економічних показників:
показники, що визначають кількісні параметри;
показники, за допомогою яких відображуються якісні характеристики національної економіки;
структурні показники розвитку економічної системи;
показники динаміки.
В сучасній системі національного рахівництва використовуються різні макроекономічні показники та їх модифікації, які кількісно характеризують параметри економічної системи.
Центральне місце в системі цих показників відводиться валовому внутрішньому продукту (ВВП), який є мірилом економічної активності.
За його допомогою обчислюється сукупну ринкову вартість кінцевих продуктів, створених в межах території даної країни протягом певного періоду (як правило року), незалежно від того, чиїми факторами виробництва вони були створені - вітчизняними чи іноземними загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни .
При обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт (вартість проміжного продукту, тобто вартість сировини і факторів виробництва, що спожиті у процесі виробництва, не враховуються, Для того, щоб уникнути подвійного врахування одного й того самого ж продукту).
Кінцеві товари та послуги характеризуються тим, що для них цикл відтворення закінчено і вони доходять до кінцевого споживача, тобто при цьому не враховується проміжний продукт.
У колишньому Радянському Союзі для обчислення результатів суспільного виробництва використовувався показник сукупний суспільний продукт (ССП), який враховував тільки показники матеріального виробництва (вартість послуг не враховувалась) і вартість проміжного продукту. На відміну від ССП до ВВП включено тільки суму валової доданої вартості (ВДВ) - суму валового випуску за вирахуванням величини проміжного споживання. По суті, валовий внутрішній продукт (ВВП) - це сума валової доданої вартості усіх галузей і секторів економіки.
Близьким до ВВП за змістом є показник валового національного продукту (ВНП). Валовий національний продукт - це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених національними факторами виробництва, незалежно від того, в якій країні вони виробляли цей продукт. Валовий національний продукт підраховується за національним принципом. ВНП обчислюється як валовий внутрішній продукт і відрізняється від нього на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами.
У закритій економіці за відсутності зовнішніх потоків товарів і капіталів ВНП і ВВП рівні.
Але в дійсності певна частина створених у країні факторних доходів (від капіталу, робочої сили і землі) може являти собою власність іноземців, тому в складі ВНП такі доходи не враховуються, але вони включаються у ВВП. Разом з тим доходи, отримані громадянами даної країни за кордоном, враховуються у ВНП, але не входять до обсягу ВВП. Відмінності між ВВП і ВНП незначні. Обчислення обсягів ВВП і ВНП не лише полегшує міжнародне зіставлення темпів і рівнів економічного розвитку різних країн, а й дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.
Існують три основні методи обчислення ВВП (ВНП):
за доданою вартістю (виробничий метод);
за видатками (метод кінцевого використання);
за доходами (розподільчий метод).
Виробничий метод застосовують переважно для того, щоб уникнути подвійного підрахунку вироблених товарів та наданих послуг. За виробничим методом ВВП визначають як різницю між обсягом виробленої продукції та поточними витратами на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, послуг інших підприємств. Додана вартість включає в себе оплату праці, прибуток, процент.
За видатками ВВП включає в себе суму видатків всіх макроекономічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів та послуг.
ВВП = споживчі видатки (С) + валові приватні внутрішні інвестиції (І) + державні видатки (G) + чистий експорт (NE)
За доходами ВВП розраховується як сума усіх факторних доходів суб'єктів господарювання, амортизація та непрямі податки.
ВВП = заробітна плата найманих працівників (ЗП) + рента (Р) + процент (П) + прибуток корпорацій (ПК) + дохід некорпоративного сектора (ДНС) + амортизація (А) + непрямі податки (НП)
До ВВП при цьому не враховують:
суто фінансові угоди (купівля-продаж акції, облігацій);
перепродаж старих речей, які були у користуванні;
трансфертні платежі (виплати по соціальному страхуванню, допомога по безробіттю, стипендії тощо)
види діяльності, що неможливо точно прорахувати (робота домогосподарств, тіньові операції, бартер).
Існує також низка інших взаємопов'язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) - це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань. Цей показник не враховує вартості зношених засобів виробництва.
Національний доход (НД) можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі тощо). Національний доход - це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей. Національний дохід розраховується як чистий внутрішній продукт за вирахуванням податків на бізнес.
На основі національного доходу визначають особистий наявний доход (ОД). Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податок на прибуток підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємства) і додати трансфертні платежі, які включають виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, допомогу і виплати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим і непрацездатним тощо, то отримаємо суму особистого наявного доходу.
Особистий наявний доход - це одержаний дохід, а національний доход - це зароблений дохід.
Якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств (використовуваний дохід) - кінцевий показник системи національного рахівництва.
Він використовується на споживання та заощадження. Згідно з кейнсіанською трактовкою наявний доход виражає споживацьку діяльність населення та суб'єктів господарювання. В системі національних рахунків наявний доход визначає максимальну суму, яку домашнє господарство чи інший господарюючий суб'єкт може спрямувати на споживання та заощадження.
Національне багатство є результатом діяльності попередніх поколінь людей і в той же час основою виробничої діяльності поколінь, що живуть зараз. Воно є вартістю сукупності економічних об'єктів, що забезпечують їх власникам можливість отримання економічної вигоди.
Національне багатство (національний капітал) в традиційному розумінні відображає величину накопичених в країні матеріальних і нематеріальних цінностей, створених для виробництва і споживання, золотовалютних запасів, боргів інших країн (за вирахуванням боргів іншим країнам) і власності даної країни в інших країнах. У цьому плані воно є реальним, речовим багатством, реальними активами національної економіки.
Разом з тим, національне багатство може бути визначене як сукупна ринкова вартість всіх економічних активів (як фінансових, так і нефінансових), що знаходяться у власності резидентів країни, за вирахуванням їх фінансових зобов'язань нерезидентам країни.
Складовими національного багатства є:
чиста вартість власного капіталу – різниця між активами і зобов'язаннями резидентів країни у взаєминах з нерезидентами. При цьому слід враховувати, що фінансові документи (акції, облігації і інші цінні папери), як правило, мають цінність лише тому, що представляють права власності на речові елементи національного багатства та доходи від них.
індивідуальні капітали. Вони формально виступають як ресурси незалежних виробників товарів і послуг.
нефінансові і фінансові активи.
Нефінансові активи підрозділяються на нефінансові вироблені активи і нефінансові невироблені активи. Окремо визначається обсяг споживчих товарів тривалого користування в домашніх господарствах і прямі іноземні інвестиції.
Нефінансові вироблені активи - це активи, що є результатом виробничої діяльності: основний капітал, запаси матеріальних оборотних коштів і цінності.
Нефінансовими невиробленими активами є активи виробництва, що не є результатом виробництва:
матеріальні невироблені активи - це пізнані ресурси: земля, вода, повітря, ліси, розвідані корисні копалини, кліматичні умови.
нематеріальні невироблені активи (права на певні види діяльності, усі людські здібності, досягнення у науці та техніці, культурі і спорті, у мистецтві, а також нагромаджений виробничий досвід суспільства (виражається у загальнолюдському знанні)).
Фінансові активи - це активи, яким, як правило, протистоять фінансові зобов'язання інших господарюючих суб'єктів.
Наприклад, наданий кредит є активом для того, хто надав кредит і борговим зобов'язанням для особи, що його отримала. Активи і фінансові зобов'язання між резидентами країни в основному відповідають один одному.
Особисте майно населення враховується окремо. До його складу включаються житлові і невиробничі споруди, побутові товари тривалого користування і запаси споживчого призначення. До них відносяться автомобілі, холодильники, пральні машини, телевізори, комп'ютери і інші матеріальні активи, що знаходяться в домашніх господарствах. Включення їх в окрему групу обумовлено тим, що категорія національного капіталу пов'язана з розумінням національного капіталу як сукупності економічних об'єктів, що приносять дохід.
Якісні показники розвитку національної економіки.
Якісні показники є похідними від показників обсягу і характеризують рівень ефективності використання наявних ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних). Узагальнюючим показником ефективності є відношення результату до затрат:
ефективність використання трудових ресурсів обчислюється за допомогою показника продуктивності праці;
показником ефективності використання капіталу є фондовіддача;
ефективність використання матеріальних ресурсів розраховується на основі матеріалоємності.
Крім економічної ефективності якісною характеристикою розвитку економічної системи є соціальна ефективність, яка визначається рівнем розвитку людського капіталу та умовами його відтворення. Формування умов для відтворення людського капіталу, для стимулювання до отримання та примноження набутих знань, навичок, підвищення кваліфікації, реалізації творчих здібностей забезпечується зростанням загального рівня заробітної плати, інвестицій в освіту, науку, охорону здоров'я.
Досвід економічно розвинутих країн, які вийшли на постіндустріальну траєкторію свого розвитку, підтверджує, що основою конкурентоспроможності на цьому етапі є інновації, а єдиним їх продуцентом та реалізатором людина, творчі та репродуктивні здібності якої і визначають якість економічного розвитку.
Для оцінки структури окремих елементів економічної системи показники, обчислені в абсолютних одиницях виміру (об'ємних, вартісних) подаються в порівнюваному вигляді або розраховуються як питома частка від цілого. Наприклад: структура споживчого попиту України характеризується наступними даними: товари короткострокового використання - 76,5%, товари довгострокового використання - 1,2%, послуги - 22,3%. В США відповідні показники - 14%, 32%, 54%. Структурні співвідношення промисловості України: добувна промисловість 12,8%, обробна промисловість 71,0%, виробництво та розподілення електроенергії газу та води 16,2%. Прогнозування обсягів і динаміки структурних показників має за мету охарактеризувати вплив структурних змін на розвиток економічної системи.
Показники динаміки характеризують тенденції соціально-економічного розвитку. Розвиток, як відомо, не тотожний зростанню і характеризується зміною якісних і кількісних параметрів економічної системи, які визначаються за допомогою об'ємних, якісних і структурних показників. Розрахунки динаміки соціально-економічних процесів здійснюються на основі побудованих динамічних рядів - послідовно розташованих у хронологічному порядку значень того чи іншого показника. Застосовуються наступні показники динаміки:
Абсолютні показники:
абсолютний базисний приріст EMBED Equation.3;
абсолютний ланцюговий приріст EMBED Equation.3;
прискорення (різниця між теперішнім і минулим приростом)
EMBED Equation.3;
Відносні показники:
базисний коефіцієнт зростання (базисний темп зростання) розраховується діленням рівнів ряду на той самий рівень,який обирається за базу порівняння уn. Частіше всього цепочатковий рівень Kt(зр.б.) = уt / у1;
ланцюговий коефіцієнт зростання (ланцюговий темп зростання) розраховується діленням рівня ряду ( уt) на попередній рівень (уt-1)
Kt(пр.л.) = уt / уt-1;
базисний коефіцієнт приросту виражає загальний приріст усіх рівнів часового ряду зіставлений з базисним рівнем y1
Kt(пр.б.) = (yt-у1) / у1;
ланцюговий коефіцієнт приросту виражає відношення приросту сусідніх рівнів до абсолютного значення попереднього рівня
Kt(пр.л.) = (yt - уt-1) / уt-1;
Середні показники:
середня арифметична (середній рівень) EMBED Equation.3;
середній абсолютний приріст EMBED Equation.3
середній темп зростання EMBED Equation.3;
середній темп приросту EMBED Equation.3,
де у1 - перше (як правило, базисне) значення показника в ряду динаміки;
уt - поточне значення показника в ряду динаміки;
yt-1 - попереднє до поточного значення показника в ряду динаміки;
уn - останнє значення показника в ряду динаміки;
Показники динаміки, змінюючись, відображають тенденції розвитку економічних процесів і використовуються для прогнозування соціально-економічного розвитку національної економіки та обґрунтування економічної політики.
З метою порівняння динаміки реальних обсягів виробництва у структурі національної економіки обчислюють реальний (у поточних цінах) та номінальний (у базових цінах) ВВП. Співвідношення між ними прийнято називати дефлятором ВВП.
Дефлятор ВВП = ВВП номінальний / ВВП реальний
Для більш глибокого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відображають системні зрушення у структурі національного господарства країни.
До них, наприклад, можна віднести:
Індекс людського розвитку,
Індекс вартості життя,
Індекс промислових конкурентоспроможних компаній,
Індекс технологічного розвитку,
Індекс людського капіталу,
Індекс інноваційних можливостей тощо.
Індекс людського розвитку - це спеціальний показник, що поєднує три складові (ВВП, грамотність і тривалість життя) та дає складну оцінку людського прогресу. На сьогоднішній день він модифікований у двох своїх видах: у показниках освіти та доходу (ВВП на душу населення).
Вважається, що країни з ІЛР менше 0,5 мають низький рівень людського розвитку; 0,6-0,8 - середній рівень; вище 0,8 - високий рівень розвитку.
Індекс вартості життя - характеризує зміну цін на товари і послуги, якими користується населення країни. Застосовується для динаміки реальної заробітної плати у країні.
Індекс промислових конкурентоспроможних компаній - показник відносної конкурентоспроможності виробів національної промисловості, які експортуються в інші країни.
Індекс технологічного розвитку - показник, що відображає роль техніки та науки у розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави. В Україні цей показник зменшився на кінець 2005 початок 2006 року на 0,053 одиниці у порівнянні з 1995 роком і становив 0,600 (що відповідає 39 місцю серед інших країн світу). Це менше, ніж у Болгарії, Литві, Білорусі.
Індекс людського капіталу включає рівень грамотності + кількість людей, що мають середню освіту + кількість людей з вищою освітою (у відсотках від усього населення країни).
За розрахунками Світового Банку в Україні даний показник є досить високим - у 2005-2006 рр. він становив 0,810 або 27 місце серед інших країн світу, що більше, ніж, наприклад, у Німеччині чи Швейцарії. Даний факт пов'язаний, у першу чергу з тим, що в Україні відповідно до традицій СРСР освіті надається досить велика увага, оскільки людина визнається основним фактором інноваційного зростання.
Індекс інноваційних можливостей - інтегральний показник, що визначається як сума Індексу людського капіталу та Індексу технологічного розвитку нації.
Рівень експорту високотехнологічної продукції України становить лише 5% від загальної кількості промислових товарів раїни, тоді як у розвинених державах частка експорту високотехнологічної продукції іноді перевищує 60-80% від загальної кількості експорту промислових товарів.
Існує також комплексний індекс, розроблений Світовим банком, - Індекс економіки, що базується на знаннях. Він враховує такі групи показників, як: режими та форми економічних стимулів, рівень освіти в державі, інновації та інформаційну інфраструктуру.
Практична частина
Завдання 1 За наведеними даними розрахуйте:
а) обсяг ВНП за потоком доходів та за потоком витрат;
б) обсяг ЧНП;
в) обсяг національного доходу.
Завдання 1
а) Розрахунок ВНП за доходами:
заробітна плата (218) + доходи від власності (21) + орендні платежі (20) + прибуток корпорацій (113) + процент за кредит (12) - субсидії державним підприємствам (2) + непрямі податки, неподаткові зобов’язання і трансфертні платежі, що виплачуються приватними виробниками (22) + плата за споживання капіталу (валові інвестиції - чисті інвестиції) (10) = 414 грош. од.
Розрахунок ВНП за витратами:
споживацькі витрати (250) + валові приватні інвестиції (55) + державні закупівлі товарів і послуг (90) + чистий експорт товарів і послуг (9) = 414 грош. од.
б) ЧНП = ВНП - плата за споживання капіталу (валові інвестиції - чисті інвестиції) = 414 - 10 = 404 грош. од.
в) НД = ЧНП - непрямі податки, неподаткові зобов’язання і приватні трансферти, що виплачуються виробниками + субсидії державним підприємствам = 404 - 22 + 2 = 384 грош. од.
Завдання 2
Маємо наступні дані:
Дайте відповіді на запитання:
а) Який рік з трьох є базовим?
б) Який обсяг реального ВНП (розрахуйте для кожного року).
в) В якому випадку Ви проводили операцію дефлювання, а в якому - інфлювання?Відповідь дайте по кожному року.
Завдання 2
а) Базовим є 2006 р., оскільки індекс рівня цін саме цього року приймається за 100%.
б) Реальн. ВНП2004 = 105 : 121 · 100 = 87 грош. од.
Реальн. ВНП2005 = 54 : 91 · 100 = 59 грош. од. Реальн. ВНП2006 = 98 грош. од.
в) При розрахунку реального ВНП у 2004 р. була проведена операція дефлювання (зменшення номінального ВНП відповідно до індексу цін, індекс цін цього року більше 100%).
При розрахунку реального ВНП у 2005 р. була проведена операція інфлювання (збільшення номінального ВНП відповідно до індексу цін, індекс цін цього року менше 100%).
Завдання 3. Припустимо, що національне виробництво включає лише два товари: X та Y. Х -споживчий товар, Y - інвестиційний товар. У поточному році було вироблено 100 одиниць товару X за ціною 2 грош. од. та 20 одиниць товару Y за ціною 4 грош. од. До кінця поточного року 6 одиниць інвестиційного товару мають бути замінені новими.
Розрахуйте:
а) ВНП;
б) ЧНП;
в) обсяг споживання і обсяг валових інвестицій;
г) обсяг чистих інвестицій.
Завдання 4
За наведеними даними розрахуйте:
а) обсяг ВНП за потоком витрат та доходів;
б) обсяг ЧНП;
в) обсяг національного доходу.
Завдання 5
Припустимо, що ВНП країни становить 6000 грош. од., споживчі витрати - 3000 грош. од., державні витрати - 1000 грош. од., а чистий експорт - 80 грош. од. Розрахуйте:
а) величину інвестицій;
б) обсяг імпорту за умови, що експорт дорівнює 250 грош. од.;
в) ЧНП за умови, що сума амортизації становить 150 грош. од.
Завдання 6
На основі наведених даних розрахуйте:
а) ЧНП;
б) НД;
в) дохід, що перебуває у розпорядженні домогосподарств.
Завдання 7
Припустимо, що номінальний ВНП збільшився з 480 млрд грн до 600 млрд грн, а дефлятор ВНП - із 120 до 150%. За таких умов величина реального ВНП:
а) не зміниться;
б) збільшиться;
в) зменшиться;
г) не може бути розрахована на основі цих даних.
Завдання 8
В Україні ВВП (у фактичних цінах) у 2000 р. становив 170070 млн грн, а в 2004 р. -344822 млн грн. Вартість основних засобів (у фактичних цінах) на кінець 2000 р. дорівнювала 829 млрд грн, а на кінець 2004 р. - 1047 млрд грн.
Визначити:
а) віддачу від використання основних засобів у 2000 р. та 2004 р.;
б) темпи зростання ВВП за період 2000-2004 рр.;
в) темпи зростання основних засобів за період 2000-2004 рр.;
г) темпи зростання віддачі від використання основних фондів за період 2000-2004 рр.
Завдання 9
Реальний ВВП країни становив 100 тис. грош. од. у першому році, а в другому році -120 тис. грош. од. Населення країни зросло з 40 тис. осіб у першому році до 41 тис. осіб - у другому.
Визначити:
а) темпи приросту ВВП;
б) темпи приросту ВВП на душу населення.
Завдання 10
Визначити:
а) обсяг ВНП з розрахунку на душу населення;
б) приріст ВНП у четвертому році порівняно з третім;
в) абсолютну величину приросту ВНП у другому році порівняно з першим;
в) приріст ВНП з розрахунку на душу населення в сьомому році порівняно з шостим.
Завдання 11
Обсяг ВВП України (у фактичних цінах) у 2000 р. становив 170070 млн грн, чисельність населення - 48,7 млн осіб. У 2004 р. чисельність населення зменшилась до 47,1 млн осіб, а обсяг ВВП (у фактичних цінах) збільшився до 344822 млн грн.
Визначте:
а) темпи приросту ВВП України за період з 2000 р. до 2004 р.;
б) темпи скорочення чисельності населення України за цей період;
в) темпи зміни ВВП на душу населення за цей період.
Завдання 12
На основі даних таблиці визначте наступні показники:
а) реальний обсяг ВВП із розрахунку на душу населення;
б) темпи зміни реального ВВП на душу населення у 2000 р. порівняно з 1960 р.
Завдання 13
Визначте, до якої з фаз економічного циклу, кризи чи пожвавлення належать перераховані процеси:
а) зростання інвестицій у приватному секторі;
б) скорочення прибутку;
в) зростання податкових надходжень;
г) зростання попиту на працю;
д) падіння курсу акцій;
е) зростання інфляції;
є) збільшення виплат по безробіттю;
ж) зниження рівня відсоткової ставки.
З’ясуйте, до яких фаз класичного економічного циклу (криза, депресія, пожвавлення, піднесення) належать наступні економічні явища:
а) стрімке падіння цін;
б) незначне підвищення рівня виробництва;
в) надвиробництво товарів;
г) призупинення падіння цін, стабілізація товарних запасів;
д) підвищення цін і скорочення безробіття.
Визначте, які з перерахованих нижче економічних явищ характеризують фазу піднесення середньострокового циклу:
а) зростання цін;
б) зростання безробіття;
в) зростання рівня виробництва;
г) зростання заробітної плати.
Які з перерахованих нижче заходів здійснює держава у фазі спаду? У фазі піднесення:
а) підвищення податкових ставок;
б) підвищення відсоткових ставок по кредитах;
в) збільшення державних витрат;
г) обмеження в галузі проведення амортизаційної політики.