Q: Що є основною метою діяльності підприємства?
A: отримання прибутку та оптимальне використання ресурсів;
A: *задоволення суспільних потреб та отримання прибутку;
A: оптимальне використання ресурсів та мінімізація витрат;
A: мінімізація витрат та задоволення суспільних потреб.
Q: Остаточна конкретизація мети створення і майбутньої діяльності підприємства відбувається у:
A: статуті;
A: трудовій угоді;
A: *бізнес-плані;
A: колективному договорі.
Q: Головною метою економіки підприємства є:
A: мінімізація витрат та задоволення суспільних потреб;
A: задоволення суспільних потреб та отримання прибутку;
A: *забезпечення найбільш оптимального співвідношення між затратами й результатами;
A: забезпечення взаємодії підприємства з ринковим середовищем.
Q: Процес організації виробництва і збуту продукції, орієнтований на задоволення потреб окремих споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку визначає:
A: *маркетингову діяльність підприємства;
A: виробничу діяльність підприємства;
A: інноваційну діяльність підприємства;
A: економічну діяльність підприємства.
Q: Процес, здійснюваний на основі реалізації інвестицій з метою виконання обґрунтованих науково-технічних програм з гарантованими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво являє собою:
A: маркетингову діяльність підприємства;
A: виробничу діяльність підприємства;
A: *інноваційну діяльність підприємства;
A: економічну діяльність підприємства.
Q: Сукупність комерційних і торговельно-технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживача являє собою:
A: маркетингову діяльність підприємства;
A: *комерційно-збутову діяльність підприємства;
A: інноваційну діяльність підприємства;
A: економічну діяльність підприємства.
Q: Діяльність, яка передбачає створення безпечних умов праці, забезпечення соціальних гарантій в межах норм чинного законодавства – це:
A: *соціальна діяльність підприємства;
A: виробнича діяльність підприємства;
A: інноваційна діяльність підприємства;
A: економічна діяльність підприємства.
Q: До спектру завдань маркетингової діяльності входять:
A: реалізація науково-технічних розробок і випробовувань, ефективна технологічна і конструкторська діяльність, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень;
A: розробка програми випуску товарів (послуг) в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції (послуг) певної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку;
A: активний пошук ринків збуту товарів (послуг), знаходження потенційних клієнтів, вибір каналів розповсюдження товарів (послуг), встановлення тривалих добропорядних взаємин з клієнтами;
A: *дослідження ринку товарів (послуг), розробка та впровадження ефективних заходів товароруху, здійснення рекламних кампаній, формування обґрунтованої цінової політики.
Q: Інноваційна діяльність підприємства включає:
A: *реалізацію науково-технічних розробок і випробовувань, ефективну технологічну і конструкторську діяльність, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень;
A: розробку програми випуску товарів (послуг) в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції (послуг) певної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку;
A: активний пошук ринків збуту товарів (послуг), знаходження потенційних клієнтів, вибір каналів розповсюдження товарів (послуг), встановлення тривалих добропорядних взаємин з клієнтами;
A: дослідження ринку товарів (послуг), розробка та впровадження ефективних заходів товароруху, здійснення рекламних кампаній, формування обґрунтованої цінової політики.
Q: Виробнича діяльність підприємства передбачає:
A: реалізацію науково-технічних розробок і випробовувань, ефективну технологічну і конструкторську діяльність, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень;
A: *розробку програми випуску товарів (послуг) в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції (послуг) певної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку;
A: активний пошук ринків збуту товарів (послуг), знаходження потенційних клієнтів, вибір каналів розповсюдження товарів (послуг), встановлення тривалих добропорядних взаємин з клієнтами;
A: дослідження ринку товарів (послуг), розробка та впровадження ефективних заходів товароруху, здійснення рекламних кампаній, формування обґрунтованої цінової політики.
Q: До економічної діяльності відносять такі види операцій, як:
A: *стратегічне, тактичне і операційне планування діяльності підприємства, складення бізнес-планів та формування бізнес-портфелів, здійснення належного обліку всіх виробничо-фінансових операцій, оформлення звітності за результатами господарської діяльності у визначеному періоді;
A: розробка програми випуску товарів (послуг) в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції (послуг) певної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку;
A: активний пошук ринків збуту товарів (послуг), знаходження потенційних клієнтів, вибір каналів розповсюдження товарів (послуг)-, встановлення тривалих добропорядних взаємин з клієнтами;
A: дослідження ринку товарів (послуг), розробка та впровадження ефективних заходів товароруху, здійснення рекламних кампаній, формування обґрунтованої цінової політики.
Q: Назвіть абсолютні економічні показники, які характеризують результати діяльності підприємства:
A: обсяг виробленої продукції;
A: обсяг реалізованої продукції, валовий дохід та прибуток.
A: *обсяг виробленої та реалізованої продукції, валовий дохід та прибуток.
A: валовий дохід, прибуток, показники рентабельності та ефективності інвестицій.
Q: Які абсолютні показники характеризують наявні виробничі ресурси підприємства:
A: капітальні затрати та поточні витрати;
A: *середньооблікова чисельність працівників, вартість основних фондів, середній залишок оборотних коштів;
A: продуктивність праці, фондовіддача та коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
A: середньооблікова чисельність працівників,вартість основних фондів, середній залишок оборотних коштів, продуктивність праці, фондовіддача та коефіцієнт оборотності оборотних коштів.
Q: Які відносні показники характеризують ефективність діяльності підприємства:
A: продуктивність праці, фондовіддача, коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
A: показники рентабельності та ефективності інвестицій;
A: валовий дохід, прибуток, показники рентабельності та ефективності інвестицій;
A: *показники рентабельності та ефективності інвестицій, продуктивність праці, фондовіддача, коефіцієнт оборотності оборотних коштів; .
Q: Назвіть класифікацію чинників зростання ефективності діяльності виробничо-економічних та інших систем за місцем реалізації в системі управління виробництвом:
A: зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості, матеріаломісткості, зарплато місткості продукції, раціональне використання природних ресурсів.
A: прискорення науково-технічного та організаційного прогресу, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції(послуг), розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності
A: *внутрішні та зовнішні;
A: всі відповіді вірні.
Q: Чинники зростання ефективності діяльності виробничо-економічних та інших систем за видами витрат і ресурсів:
A: *зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості, матеріаломісткості, зарплато місткості продукції, раціональне використання природних ресурсів.
A: прискорення науково-технічного та організаційного прогресу, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції(послуг), розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності
A: внутрішні та зовнішні;
A: всі відповіді вірні.
Q: Чинники зростання ефективності діяльності виробничо-економічних та інших систем за напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності):
A: зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості, матеріаломісткості, зарплато місткості продукції, раціональне використання природних ресурсів.
A: *прискорення науково-технічного та організаційного прогресу, підвищення якості й конкурентоспроможності продукції(послуг), розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності;
A: внутрішні та зовнішні;
A: всі відповіді вірні.
Q: До зовнішній чинників впливу на ефективність діяльності підприємства можна віднести:
A: технологію, устаткування, матеріали, енергію, вироби, працівників, організацію та системи, методи, стиль управління;
A: державну економічну та соціальну політику, працівників, організацію та системи, методи, стиль управління;
A: *державну економічну та соціальну політику, інституціональні механізми, інфраструктуру, структурні зміни в економіці;
A: інституціональні механізми, інфраструктуру, технологію виробництва, структурні зміни в економіці.
Q: Довготривала рівновага між експлуатацією ресурсів і розвитком суспільства називається:
A: стабільністю;
A: надійністю;
A: *стійкістю; - усі відповіді вірні.
Q: Стійкість підприємства – це:
A: *здатність системи зберігати свій працездатний стан з досягнення запланованих результатів при наявності різних впливів;
A: процес змін, в якому експлуатація ресурсів, напрямок інвестицій, орієнтація науково-технічного розвитку і інституційні зміни узгоджені один з одним та укріпляють теперішній і майбутній потенціал для задоволення людських потреб і прагнень;
A: стійкий стан системи в її взаємодії з зовнішнім середовищем;
A: раціональне використання усіх наявних ресурсів і забезпечення рівноваги між внутрішнім і зовнішнім середовищем підприємства.
Q: Господарське рішення - це
A: *результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства;
A: рішення, з урахуванням традицій організації, у формі набору сталих норм поведінки й діяльності певних груп працівників;
A: рішення керівника, не наділеного адміністративними функціями щодо питань технології, організації праці та техніки безпеки;
A: можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив.
Q: Існування рішення як такого передбачає наявність певних елементів:
A: суб’єкт, що приймає рішення; об’єкт — виконавець рішення;
A: предмет рішення; мета й причини розробки рішення;
A: *суб’єкт, що приймає рішення; об’єкт — виконавець рішення; предмет рішення; мета й причини розробки рішення;
A: вольовий акт особи, що приймає рішення стосовно його вибору.
Q: Інтуїтивне рішення —
A: *вибір, зроблений на основі відчуття того, що він є правильним;
A: вибір, зроблений на основі чіткого усвідомлення розв’язання проблеми;
A: вибір, зумовлений знаннями чи накопиченим досвідом;
A: вибір, зумовлений випадковими факторами.
Q: Статут –
A: *документ щодо доцільної розстановки об’єктів для раціональної діяльності;
A: інформація, класифікована в якомусь порядку;
A: набір правил, які регулюють діяльність організацій;
A: документ, в якому класифікована інформація щодо регулювання діяльності підприємства.
Q: Під ефективністю господарського рішення розуміють:
A: *сукупну результативність, отриману в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві, яка визначається як відношення результату рішення до витрат, що обумовили його отримання;
A: дослідження спрямовані на розробку, прийняття та реалізацію рішення на підприємстві;
A: факт досягнення певних результатів (галузевого, національного або світового технологічного рівня виробництв), запланованих у бізнес-плані, за більш короткий час або з меншими фінансовими витратами
A: факт досягнення організаційних цілей, пов’язаних із реалізацією потреб людини в організації життя, безпеці, управлінні, стабільності, завдяки якомога меншій кількості працівників за мінімальний час.
Q: Види ефективності господарських рішень
A: *організаційна, економічна, технологічна, соціальна, психологічна, правова, екологічна, етична, політична;
A: науково-організаційна, економічна, правова, фінансова;
A: дослідницька, проектна, конструктивна;
A: екологічна, природна, систематична, політична.
Q: Рішення – це
A: сукупність взаємопов’язаних елементів, які вирішують спільну задачу;
A: *вибір альтернативного варіанту розв’язання тої чи іншої проблеми;
A: фактори, які не входять в систему, але визначають умови прийняття рішень;
A: збільшення прибутку за рахунок підвищення конкурентоспроможності товарів (продукції, робіт, послуг), розширення ринку збуту та забезпечення стійкого функціонування організації (підприємств).
Q: Оптимальним є рішення —
A: *найкраще відповідно до критерію оптимальності;
A: що приводить до потрібних і дієвих результатів;
A: реалізація якого приводить до остаточних результатів;
A: приводить до остаточних оптимальних результатів.
Q: Ефективним є рішення —
A: найкраще відповідно до критерію оптимальності;
A: *що приводить до потрібних і дієвих результатів;
A: реалізація якого приводить до остаточних результатів;
A: поєднує всі перелічені умови.
Q: Результативним є рішення —
A: найкраще відповідно до критерію оптимальності;
A: що приводить до потрібних і дієвих результатів;
A: *реалізація якого приводить до остаточних результатів;
A: поєднує всі перелічені умови. 1? Якість господарського рішення - це
A: *сукупність його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження;
A: найбільш загальна властивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об'єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу;
A: результат зіставлення нового стану явища після досягнення продиктованих потребами суб'єкта цілей з якістю його вихідного стану;
A: міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів управлінського рішення.
Q: Критерій ефективності - це
A: сукупність його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження;
A: найбільш загальна властивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об'єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу;
A: результат зіставлення нового стану явища після досягнення продиктованих потребами суб'єкта цілей з якістю його вихідного стану;
A: *міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів господарського рішення.
Q: Ефективність - це
A: сукупність його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження;
A: *найбільш загальна властивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об'єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу;
A: результат зіставлення нового стану явища після досягнення продиктованих потребами суб'єкта цілей з якістю його вихідного стану;
A: міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів управлінського рішення.
Q: Економічний ефект від впровадження рішення - це
A: сукупність його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження;
A: найбільш загальна властивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об'єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу;
A: *результат перевищення доходів від пропонованого рішення над видатками на його розроблення та впровадження;
A: міра ступеня досягнення мети, тобто відповідності реального і бажаного результатів управлінського рішення.
Q: Під ефектом розуміють
A: *результат зіставлення нового стану явища після досягнення цілей, продиктованих потребами суб'єкта, з якістю його вихідного стану;
A: загальну властивість будь-яких цілеспрямованих процесів, яка об'єктивно виражається ступенем досягнення мети з урахуванням витрат ресурсів і часу;
A: сукупністю параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження;
A: результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Q: Невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети – це:
A: ситуація;
A: *проблема;
A: процес;
A: концепція.
Q: Ситуація – це:
A: низка взаємопов’язаних дій чи операцій, які здійснюються для отримання певних товарів (послу- чи результатів;
A: невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети;
A: *сукупність умов і обставин, які створюють певний стан (визначеності, ризику, невизначеності/неясності);
A: інтегрована сукупність доступних у даний момент підходів.
Q: За класифікацією, запропонованою Саймоном, до першого типу проблем, що потребують прийняття рішень в організаційному управлінні, належать:
A: *добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми, в яких суттєві залежності визначені настільки повно, що вони можуть бути виражені числами або символами, а тому легко стандартизуються та програмуються;
A: неструктуровані (неформалізовані, якісно виражені) проблеми (задачі), для яких описані лише важливі ресурси, ознаки і характеристики, а кількісні залежності між ними невідомі;
A: слабоструктуровані (змішані, на-півструктуровані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі й невизначені акценти проблеми мають тенденцію домінувати;
A: всі відповіді вірні.
Q: За класифікацією, запропонованою Саймоном, до другого типу проблем, що потребують прийняття рішень в організаційному управлінні, належать:
A: добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми, в яких суттєві залежності визначені настільки повно, що вони можуть бути виражені числами або символами, а тому легко стандартизуються та програмуються;
A: *неструктуровані (неформалізовані, якісно виражені) проблеми (задачі), для яких описані лише важливі ресурси, ознаки і характеристики, а кількісні залежності між ними невідомі;
A: слабоструктуровані (змішані, на-півструктуровані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі й невизначені акценти проблеми мають тенденцію домінувати;
A: всі відповіді вірні.
Q: За класифікацією, запропонованою Саймоном, до третього типу проблем, що потребують прийняття рішень в організаційному управлінні, належать:
A: добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми, в яких суттєві залежності визначені настільки повно, що вони можуть бути виражені числами або символами, а тому легко стандартизуються та програмуються;
A: неструктуровані (неформалізовані, якісно виражені) проблеми (задачі), для яких описані лише важливі ресурси, ознаки і характеристики, а кількісні залежності між ними невідомі;
A: *слабоструктуровані (змішані, на-півструктуровані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі й невизначені акценти проблеми мають тенденцію домінувати;
A: всі відповіді вірні.
Q: Процес прийняття рішення – це:
A: низка взаємопов’язаних дій чи операцій, які здійснюються для отримання певних товарів (послу- чи результатів;
A: сукупність умов і обставин, які створюють певний стан (визначеності, ризику, невизначеності/неясності);
A: долання невідповідності бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети;
A: *сукупність взаємопов’язаних послідовних дій людини чи групи людей, які здійснюються з метою досягнення певних цілей і/або усунення чи запобігання проблемним ситуаціям.
Q: Суть евристичних методів розробки господарських рішень полягає у:
A: розробці моделей розвитку об’єкта, яким управляють;
A: *стимулюванні творчого (образного) мислення в процесі прийняття рішень, що дає змогу генерувати нові ідеї;
A: уявному розчленуванні досліджуваного об'єкта на складові частини, кожна з яких досліджується окремо з подальшим їх об'єднанням за допомогою синтезу для отримання потрібної інформації;
A: підборі математичних схем, що адекватно описують процеси, які відбуваються реально.
Q: Суть методів прогнозування при розробці господарських рішень полягає у:
A: *розробці моделей розвитку об’єкта, яким управляють;
A: стимулюванні творчого (образного) мислення в процесі прийняття рішень, що дає змогу генерувати нові ідеї;
A: уявному розчленуванні досліджуваного об'єкта на складові частини, кожна з яких досліджується окремо з подальшим їх об'єднанням за допомогою синтезу для отримання потрібної інформації;
A: підборі математичних схем, що адекватно описують процеси, які відбуваються реально.
Q: Суть математичного моделювання господарських рішень полягає у:
A: розробці моделей розвитку об’єкта, яким управляють;
A: стимулюванні творчого (образного) мислення в процесі прийняття рішень, що дає змогу генерувати нові ідеї;
A: уявному розчленуванні досліджуваного об'єкта на складові частини, кожна з яких досліджується окремо з подальшим їх об'єднанням за допомогою синтезу для отримання потрібної інформації;
A: *підборі математичних схем, що адекватно описують процеси, які відбуваються реально.
Q: Суть аналітичних методів розробки господарських рішень полягає у:
A: розробці моделей розвитку об’єкта, яким управляють;
A: стимулюванні творчого (образного) мислення в процесі прийняття рішень, що дає змогу генерувати нові ідеї;
A: *уявному розчленуванні досліджуваного об'єкта на складові частини, кожна з яких досліджується окремо з подальшим їх об'єднанням за допомогою синтезу для отримання потрібної інформації;
A: підборі математичних схем, що адекватно описують процеси, які відбуваються реально.
Q: Основні етапи процесу прийняття господарського рішення:
A: генерування варіантів рішення, оцінка альтернативних варіантів, вибір кращого варіанта;
A: *підготовка, розробка, реалізація;
A: збір інформації про можливі проблеми, Виявлення проблеми і визначення причин її виникнення, збір і аналіз інформації із проблеми, визначення системи критеріїв і показників;
A: корегування й узгодження рішення, реалізація рішення.
Q: Які процедури відповідають етапу постановки задачі:
A: *виникнення нової ситуації, виявлення проблеми, збір необхідної інформації, опис проблемної ситуації;
A: формулювання вимог, обмежень, збір необхідної інформації, розробка можливих варіантів рішення;
A: визначення критеріїв вибору, вибір рішень, відповідних критеріям, оцінка можливих наслідків,вибір кращого рішення;
A: план реалізації обраного рішення, контроль ходу реалізації рішення, оцінка розв’язання проблеми та виникнення нової ситуації.
Q: Які процедури відповідають етапу розробки варіантів рішення:
A: виникнення нової ситуації, виявлення проблеми, збір необхідної інформації, опис проблемної ситуації;
A: *формулювання вимог, обмежень, збір необхідної інформації, розробка можливих варіантів рішення;
A: визначення критеріїв вибору, вибір рішень, відповідних критеріям, оцінка можливих наслідків,вибір кращого рішення;
A: план реалізації обраного рішення, контроль ходу реалізації рішення, оцінка розв’язання проблеми та виникнення нової ситуації.
Q: Які процедури відповідають етапу вибору рішення:
A: виникнення нової ситуації, виявлення проблеми, збір необхідної інформації, опис проблемної ситуації;
A: формулювання вимог, обмежень, збір необхідної інформації, розробка можливих варіантів рішення;
A: *визначення критеріїв вибору, вибір рішень, відповідних критеріям, оцінка можливих наслідків,вибір кращого рішення;
A: план реалізації обраного рішення, контроль ходу реалізації рішення, оцінка розв’язання проблеми та виникнення нової ситуації.
Q: Які процедури відповідають етапу організації виконання рішення та його оцінки:
A: виникнення нової ситуації, виявлення проблеми, збір необхідної інформації, опис проблемної ситуації;
A: формулювання вимог, обмежень, збір необхідної інформації, розробка можливих варіантів рішення;
A: визначення критеріїв вибору,вибір рішень, відповідних критеріям, оцінка можливих наслідків,вибір кращого рішення;
A: *план реалізації обраного рішення, контроль ходу реалізації рішення, оцінка розв’язання проблеми та виникнення нової ситуації.
Q: Стиль прийняття рішення, що характеризується незначною терпимістю до двозначності та раціональним способом мислення називається:
A: аналітичним;
A: *директивним;
A: концептуальним;
A: біхевіористичним.
Q: Стиль прийняття рішень, що свідчить про індивіда, який мислить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю є:
A: аналітичним;
A: директивним;
A: концептуальним;
A: *біхевіористичним.
Q: Інформація – це:
A: неструктуровані відомості (цифри, факти тощо) поза будь-яким контекстом чи інтерпретацією, тобто набір об'єктивних фактів, які стосуються до конкретного об'єкта чи події;
A: *взаємопов'язаний структурований потік (набір) даних про оточуюче середовище і процеси (об'єкти, факти, події, явища тощо), представлених у певному контексті для сприйняття людиною чи спеціальним пристроєм (є об'єктом зберігання, обробки і передачі тощо);
A: сукупність певних даних про процес або явище;
A: набір конкретних значень кількісних і якісних параметрів, які характеризують об'єкт.
Q: Для характеристики інформації з точки зору збільшення ймовірності досягнення мети використовують такі параметри, як:
A: періодичність, детермінованість,статичність та динамічність;
A: цільове призначення, швидкоплинність, надмірність;
A: якість, адекватність, ефективність;
A: *обсяг, цінність, вірогідність, насиченість, відкритість.
Q: Економічна інформація – це
A: *такий вид інформації, яка послідовно і повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства;
A: взаємопов'язаний структурований потік (набір) даних про оточуюче середовище і процеси (об'єкти, факти, події, явища тощо), представлених у певному контексті для сприйняття людиною чи спеціальним пристроєм (є об'єктом зберігання, обробки і передачі тощо);
A: сукупність певних даних про процес або явище;
A: набір конкретних значень кількісних і якісних параметрів, які характеризують об'єкт.
Q: Економічна інформація ділиться на такі види:
A: статистична та фінансова;
A: *планова, нормативно-довідкова, облікова;
A: ретроспективна та прогнозована;
A: статична та динамічна.
Q: Якість інформації визначається
A: відповідністю державним стандартам;
A: *адекватністю відображення реальної дійсності;
A: своєчасністю та відсутністю помилок;
A: повнотою та своєчасністю.
Q: Ефективність інформації визначається
A: *можливостями її використання в практичній діяльності, в прийнятті рішень;
A: вартістю її отримання;
A: дисконтованою вартістю результатів від її використання;
A: показником чистої теперішньої вартості.
Q: Планування – це
A: науково-обґрунтоване (аргументоване, виражене в кількісній і якісній формах) достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану;
A: *процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами товарного ринку;
A: процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням;
A: процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
Q: В процесі планування необхідно дотримуватися принципів:
A: *загальних і специфічних;
A: організації і дослідження;
A: обґрунтування і аналізування;
A: єдності і систематичності.
Q: До загальних принципів планування відносяться:
A: *наукова обґрунтованість планів; орієнтація планів на зростання кінцевих позитивних результатів господарської діяльності підприємства; оптимізація планів як неодмінна умова досягнення цілей підприємства у можливо короткі строки; забезпечення необхідної пропорційності у розвитку виробничих ланок підприємства; визначальна і пріоритетна роль перспективного планування порівняно з поточним;
A: цільова направленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об’єкта і предмета планування;
A: системність, комплектність, неперервність, варіантність, адекватність, оптимальність, своєчасність, надійність, простота;
A: індукції та дедукції, раціональності та ірраціональності, системності, досліджуваності, відповідності, обґрунтованості.
Q: До специфічних принципів планування відносяться:
A: наукова обґрунтованість планів; орієнтація планів на зростання кінцевих позитивних результатів господарської діяльності підприємства; оптимізація планів як неодмінна умова досягнення цілей підприємства у можливо короткі строки; забезпечення необхідної пропорційності у розвитку виробничих ланок підприємства; визначальна і пріоритетна роль перспективного планування порівняно з поточним;
A: *цільова направленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об’єкта і предмета планування;
A: планування, організування, прогнозування, мотивування, контролювання;
A: індукції та дедукції, раціональності та ірраціональності, системності, досліджуваності, відповідності, обґрунтованості.
Q: Прогноз –
A: *науково-обґрунтоване (аргументоване, виражене в кількісній і якісній формах) достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану;
A: процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами товарного ринку;
A: процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням;
A: процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
Q: Для прогнозування в практичній діяльності застосовують методи
A: індукції та дедукції;
A: раціональності та ірраціональності;
A: *кількісні і якісні;
A: загальні і специфічні.
Q: Бюджетування – це
A: науково-обґрунтоване (аргументоване, виражене в кількісній і якісній формах) достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану;
A: процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами товарного ринку;
A: *процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням;
A: процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
Q: Оперативне планування діяльності підприємства – це
A: науково-обґрунтоване (аргументоване, виражене в кількісній і якісній формах) достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану;
A: процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами товарного ринку;
A: процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням;
A: *процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
Q: Види планів підприємства за тривалістю планового періоду
A: *стратегічні плани; тактичні плани; оперативні плани;
A: загальнофірмові (зведені) плани; внутрішньо фірмові (виробничих підрозділів) плани; цільові (однонапрямлені) плани – програми;
A: економічні, соціальні, екологічні;
A: дослідницькі, експериментальні, практичні.
Q: Види планів підприємства за об’єктом планування:
A: стратегічні плани; тактичні плани; оперативні плани;
A: *загальнофірмові, внутрішньо фірмові, цільові;
A: економічні, соціальні, екологічні;
A: дослідницькі, експериментальні, практичні.
Q: Стратегічний план підприємства –
A: *сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення;
A: певна сукупність кількісних, якісних та ресурсозабезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний його план на більш короткий проміжок часу;
A: кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання;
A: ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Q: Тактичний план підприємства –
A: сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення;
A: *певна сукупність кількісних, якісних та ресурсозабезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний його план на більш короткий проміжок часу;
A: кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання;
A: ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Q: Бюджет –
A: сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення;
A: певна сукупність кількісних, якісних та ресурсозабезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний його план на більш короткий проміжок часу;
A: *кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання;
A: ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Q: Бізнес-план –
A: сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення;
A: певна сукупність кількісних, якісних та ресурсозабезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний його план на більш короткий проміжок часу;
A: кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання;
A: *ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Q: До ключових принципів прогнозування господарських рішень відносяться:
A: наукова обґрунтованість планів; орієнтація планів на зростання кінцевих позитивних результатів господарської діяльності підприємства; оптимізація планів як неодмінна умова досягнення цілей підприємства у можливо короткі строки; забезпечення необхідної пропорційності у розвитку виробничих ланок підприємства; визначальна і пріоритетна роль перспективного планування порівняно з поточним;
A: цільова направленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об’єкта і предмета планування;
A: *системність, комплектність, неперервність, варіантність, адекватність, оптимальність, своєчасність, надійність, простота;
A: індукції та дедукції, раціональності та ірраціональності, системності, досліджуваності, відповідності, обґрунтованості.
Q: Кількісні методи прогнозування базуються на:
A: *інформації, яку можна отримати, знаючи тенденції зміни параметрів чи маючи статистично достовірні залежності, що характеризують продуктивну діяльність об’єкта управління;
A: експертних оцінках фахівців у сфері прийнятих рішень;
A: маркетингових дослідженнях ринку, в якому здійснює діяльність об’єкт управління;
A: інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище об’єкта управління.
Q: Якісні методи прогнозування базуються на:
A: інформації, яку можна отримати, знаючи тенденції зміни параметрів чи маючи статистично достовірні залежності, що характеризують продуктивну діяльність об’єкта управління;
A: *експертних оцінках фахівців у сфері прийнятих рішень;
A: маркетингових дослідженнях ринку, в якому здійснює діяльність об’єкт управління;
A: інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище об’єкта управління.
Q: Серед підходів до прогнозування, що набули широкого застосування в більшості досліджень, можна відзначити
A: *методологічний і процесний;
A: дослідницький і систематичний;
A: неперервності і варіантності;
A: адекватності і оптимальності.
Q: Методологічний підхід - визначає прогнозування як:
A: *систематичний метод отримання оцінок майбутнього стану, що ґрунтується на аналізі спостережень за їх минулою поведінкою;
A: процес наукового дослідження ймовірнісних шляхів розвитку на основі причинно-наслідкових взаємозв'язків і закономірностей;
A: функцію прогнозу і відображає, яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управлінської дії на неї залишиться незмінним;
A: цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об'єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів
Q: Процесний підхід - визначає прогнозування як:
A: систематичний метод отримання оцінок майбутнього стану, що грунтується на аналізі спостережень за їх минулою поведінкою;
A: *процес наукового дослідження ймовірнісних шляхів розвитку на основі причинно-наслідкових взаємозв'язків і закономірностей;
A: функцію прогнозу і відображає, яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управлінської дії на неї залишиться незмінним;
A: цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об'єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів
Q: Система взаємопов’язаних і взаємоузгоджених науково обґрунтованих поглядів та уявлень про управління діяльністю підприємства носить назву:
A: система принципів обґрунтування господарського рішення;
A: *концепція;
A: обґрунтування прийняття господарського рішення;
A: система господарських рішень.
Q: До основних принципів обґрунтування господарського рішення відносять:
A: врахування фактору часу та ризику;
A: врахування затрат і результатів та комплексність в обґрунтуванні;
A: багатоваріантність та співставність;
A: *всі відповіді вірні.
Q: Обґрунтування прийняття рішення – це:
A: система взаємопов’язаних і таких, що випливають один з одного, науково обґрунтованих поглядів, уявлень про управління;
A: *підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням;
A: попереднє формулювання всіх можливих наслідків господарського рішення з встановленням залежності їх від варіативної частини господарського рішення;
A: забезпечення співставності варіантів рішення за вихідною інформацією шляхом приведення їх до одного обсягу.
Q: Система операційних рішень включає господарські рішення щодо:
A: ресурсного забезпечення діяльності підприємства, інвестування в розширення технічної бази, результатів та ефективності виробництва;
A: технічної бази, організації і планування виробництва, результатів та ефективності виробництва, участі в капіталі інших підприємств;
A: *ресурсного забезпечення діяльності підприємства, технічної бази, організації і планування виробництва, результатів та ефективності виробництва;
A: всі відповіді вірні.
Q: Номенклатура продукції – це:
A: *перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції;
A: сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо);
A: сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років);
A: обсяг виробництва в натуральних вимірниках.
Q: Сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками носить назву:
A: номенклатура;
A: *асортимент;
A: обсяг реалізованої продукції;
A: прейскурант.
Q: Виробнича програма (план виробництва продукції) - це:
A: перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції;
A: сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо);
A: *сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років);
A: максимальний обсяг випуску виробів, що його може виготовити підприємства за певний період.
Q: Виробнича потужність - це:
A: перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції;
A: сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо);
A: сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька рокі-;
A: *максимальний обсяг випуску виробів, що його може виготовити підприємства за певний період.
Q: Обґрунтування рішень щодо використання ресурсів надає змогу підприємствам:
A: *використовувати ресурси до раціональної межі, не здійснювати їх марне витрачання, вміло комбінувати різні види ресурсів, знаходити ресурси, що дозволяють випускати найдешевшу продукцію;
A: досягти кращих результатів господарської діяльності, забезпечити стійкий збут, отримати достатній прибуток за допомогою цін;
A: скоротити тривалість виробничого і всього операційного циклу, знизити рівень трансакційних витрат на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обігу частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи;
A: раціоналізувати структури балансу підприємства і зміцнити його фінансову стійкість.
Q: Обґрунтування рішень щодо політики ціноутворення надає змогу підприємствам:
A: використовувати ресурси до раціональної межі, не здійснювати їх марне витрачення, вміло комбінувати різні види ресурсів, знаходити ресурси, що дозволяють випускати найдешевшу продукцію;
A: *досягти кращих результатів господарської діяльності, забезпечити стійкий збут, отримати достатній прибуток за допомогою цін;
A: скоротити тривалість виробничого і всього операційного циклу, знизити рівень трансакційних витрат на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обігу частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи;
A: раціоналізувати структури балансу підприємства і зміцнити його фінансову стійкість.
Q: Обґрунтування рішень щодо виробничих запасів надає змогу підприємствам:
A: використовувати ресурси до раціональної межі, не здійснювати їх марне витрачення, вміло комбінувати різні види ресурсів, знаходити ресурси, що дозволяють випускати найдешевшу продукцію;
A: досягти кращих результатів господарської діяльності, забезпечити стійкий збут, отримати достатній прибуток за допомогою цін;
A: *скоротити тривалість виробничого і всього операційного циклу, знизити рівень трансакційних витрат на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обігу частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи;
A: раціоналізувати структури балансу підприємства і зміцнити його фінансову стійкість.
Q: Обґрунтування рішень щодо розмірів дебіторської заборгованості надає змогу підприємствам:
A: використовувати ресурси до раціональної межі, не здійснювати їх марне витрачення, вміло комбінувати різні види ресурсів, знаходити ресурси, що дозволяють випускати найдешевшу продукцію;
A: досягти кращих результатів господарської діяльності, забезпечити стійкий збут, отримати достатній прибуток за допомогою цін;
A: скоротити тривалість виробничого і всього операційного циклу, знизити рівень трансакційних витрат на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обігу частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи;
A: *раціоналізувати структури балансу підприємства і зміцнити його фінансову стійкість.
Q: Додаткові витрати ресурсу на виробництво додаткової продукції, виражені у вартісній формі називають:
A: *граничною вартістю фактора;
A: вартістю граничного продукту;
A: середнім продуктом;
A: виробничим левериджем.
Q: Ринкова вартість додаткової кількості продукції, що отримується завдяки додатковим витратам ресурсу – це:
A: гранична вартість фактора;
A: *вартість граничного продукту;
A: середній продукт;
A: виробничий леверидж.
Q: Рішення про те, як правильно комбінувати взаємозамінні ресурси з метою досягнення максимального ефекту в заданих умовах – це рішення типу:
A: «ресурс – продукт»;
A: *«ресурс - ресурс»;
A: «продукт – продукт»;
A: «ресурс – продукт – ресурс».
Q: Рішення про те, до якого рівня потрібно використовувати даний ресурс, щоб досягти найбільшого ефекту в конкретно визначених умовах виробництва – це рішення типу:
A: *«ресурс – продукт»;
A: «ресурс - ресурс»;
A: «продукт – продукт»;
A: «ресурс – продукт – ресурс».
Q: Рішення, що дає змогу обрати ті види продукції, виробництво яких за певних умов є найбільш прибутковим – це рішення типу:
A: «ресурс – продукт»;
A: «ресурс – ресурс»;
A: *«продукт – продукт»;
A: «ресурс – продукт – ресурс».
Q: Гранична норма заміни показує:
A: *скільки натуральних одиниць одного ресурсу заміщується іншим з технічної точки зору;
A: скільки одиниць одного ресурсу заміщується іншим в умовах ринку;
A: додаткові витрати ресурсу на виробництво додаткової продукції, виражені у вартісній формі називають;
A: ринкову вартість додаткової кількості продукції, що отримується завдяки додатковим витратам ресурсу.
Q: Співвідношення цін при обґрунтуванні рішення «ресурс-ресурс» показує:
A: скільки натуральних одиниць одного ресурсу заміщується іншим з технічної точки зору;
A: *скільки одиниць одного ресурсу заміщується іншим в умовах ринку;
A: додаткові витрати ресурсу на виробництво додаткової продукції, виражені у вартісній формі називають;
A: ринкову вартість додаткової кількості продукції, що отримується завдяки додатковим витратам ресурсу.
Q: Збільшення використання одного ресурсу за рахунок іншого має здійснюватись до тих пір:
A: поки його гранична норма заміни не перевищує співвідношення цін на ці взаємозамінні ресурси;
A: *поки його гранична норма заміни перевищує співвідношення цін на ці взаємозамінні ресурси;
A: поки його гранична норма заміни перевищує 1;
A: більше нуля.
Q: Необхідно збільшувати витрачання ресурсу на додаткову одиницю продукції до тих пір:
A: поки вартість граничного продукту від додатково одержаної продукції не перевищує граничну вартість фактора від додатково можливого ресурсу;
A: поки вартість граничного продукту від додатково одержаної продукції не перевищує 1;
A: *поки вартість граничного продукту від додатково одержаної продукції перевищує граничну вартість фактора від додатково можливого ресурсу;
A: поки вартість граничного продукту від додатково одержаної продукції перевищує 1;
Q: Компліментарними видами продукції називають такі види продукції:
A: *коли ріст обсягу виробництва одного виду продукції сприяє росту обсягу виробництва іншого виду продукції;
A: коли виробництво одного виду продукції не впливає на величину виробництва іншого виду продукції;
A: коли збільшення виробництва одного виду продукції зменшує виробництво іншого виду продукції;
A: всі відповіді вірні.
Q: Доповнюючими видами продукції називають такі види продукції:
A: коли ріст обсягу виробництва одного виду продукції сприяє росту обсягу виробництва іншого виду продукції;
A: *коли виробництво одного виду продукції не впливає на величину виробництва іншого виду продукції;
A: коли збільшення виробництва одного виду продукції зменшує виробництво іншого виду продукції;
A: всі відповіді вірні.
Q: Конкуруючими видами продукції називають такі види продукції:
A: коли ріст обсягу виробництва одного виду продукції сприяє росту обсягу виробництва іншого виду продукції;
A: коли виробництво одного виду продукції не впливає на величину виробництва іншого виду продукції;
A: *коли збільшення виробництва одного виду продукції зменшує виробництво іншого виду продукції;
A: всі відповіді вірні.
Q: Збільшувати обсяг виробництва одного продукту за рахунок іншого необхідно до тих пір:
A: поки гранична норма трансформації перевищує співвідношення цін на ці види продукції;
A: *поки гранична норма трансформації не перевищить співвідношення цін на ці види продукції;
A: поки гранична норма трансформації не перевищить 1;
A: поки гранична норма трансформації перевищує 1;
Q: Показник, що характеризує приріст прибутку на одиницю приросту обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послу-носить назву:
A: *операційний леверидж;
A: середній продукт;
A: граничний продукт;
A: граничний фактор заміни.
Q: Обсяг продажів, при якому забезпечується повне відшкодування витрат підприємства називають:
A: поріг рентабельності;
A: критичний обсяг продажів;
A: точка беззбитковості;
A: *всі відповіді вірні.
Q: Маржинальний дохід:
A: *різниця між ціною і питомими змінними витратами;
A: різниця між ціною і питомими постійними витратами;
A: різниця між ціною і питомими сукупними витратами;
A: різниця між ціною і граничними витратами.
Q: Суть витратного підходу у ціноутворенні:
A: за відправну точку приймає граничні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товарів;
A: *за відправну точку приймає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товарів;
A: націлений на забезпечення отримання меншого прибутку за рахунок досягнення вигідного для підприємства співвідношення «цінність/витрати»;
A: націлений на забезпечення отримання більшого прибутку за рахунок досягнення вигідного для підприємства співвідношення «цінність/витрати».
Q: Суть ціннісного підходу у ціноутворенні:
A: за відправну точку приймає граничні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товарів;
A: за відправну точку приймає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію товарів;
A: націлений на забезпечення отримання меншого прибутку за рахунок досягнення вигідного для підприємства співвідношення «цінність/витрати»;
A: *націлений на забезпечення отримання більшого прибутку за рахунок досягнення вигідного для підприємства співвідношення «цінність/витрати».
Q: Метод ціноутворення, згідно з яким ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки називають:
A: *методом надбавок;
A: методом забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: методом максимізації поточного прибутку;
A: методом ціноутворення на основі рівня поточних цін.
Q: Метод ціноутворення, що встановлює ціну, яка дасть змогу покрити всі витрати й отримати заплановану норму прибутку на інвестований капітал називається:
A: методом надбавок;
A: *методом забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: методом максимізації поточного прибутку;
A: методом ціноутворення на основі рівня поточних цін.
Q: Метод ціноутворення згідно з яким визначається така точка ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближчій перспективі, носить назву:
A: методом надбавок;
A: методом забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: *методом максимізації поточного прибутку;
A: методом ціноутворення на основі рівня поточних цін.
Q: Метод ціноутворення, при якому ціну встановлюють споживачі, змагаючись між собою за право купівлі якогось унікального товару називається:
A: методом надбавок;
A: методом забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: *методом аукціону;
A: методом встановлення ціни на підставі торгів.
Q: Метод ціноутворення при якому ціна встановлюється на основі конкурсу, який оголошує покупець (замовник) називається:
A: методом надбавок;
A: методом забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: методом аукціону;
A: *методом встановлення ціни на підставі торгів.
Q: Метод ціноутворення, при якому ціну встановлюють з урахуванням інтегрального показника конкуренто спроможності товару називають:
A: методом надбавок;
A: *методом визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару;
A: методом аукціону;
A: методом встановлення ціни на підставі торгів.
Q: До моделі ціноутворення, що базується на витратах виробництва, відносять такі методи ціноутворення:
A: *метод надбавок, метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: метод максимізації поточного прибутку,аукціон;
A: метод ціноутворення на основі рівня поточних цін, метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару, метод встановлення ціни на підставі торгів;
A: всі вказані методи.
Q: Модель ціноутворення, що базується на попиті включає такі методи:
A: метод надбавок, метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: *метод максимізації поточного прибутку,аукціон;
A: метод ціноутворення на основі рівня поточних цін, метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару, метод встановлення ціни на підставі торгів;
A: всі вказані методи.
Q: Модель ціноутворення, що базується на конкуренції включає:
A: метод надбавок, метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;
A: метод максимізації поточного прибутку,аукціон;
A: *метод ціноутворення на основі рівня поточних цін, метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару, метод встановлення ціни на підставі торгів;
A: всі вказані методи.
Q: Цінові стратегії, які залежать від еластичності попиту, структури витрат та рівня конкуренції – це:
A: *стратегія низьких цін і стратегія високих цін;
A: стратегія високих цін;
A: стратегія нейтральних або середніх цін;
A: стратегії граничних цін.
Q: Стратегії «знімання вершків» та лідерства за якістю товару - це:
A: стратегії низьких цін;
A: *стратегії високих цін;
A: стратегії нейтральних цін;
A: стратегії граничних цін.
Q: Стратегії ціноутворення, при яких ціни встановлюються на середньому рівні, що склався на ринку – це:
A: стратегії низьких цін;
A: стратегії високих цін;
A: *стратегії нейтральних цін;
A: стратегії граничних цін.
Q: Тактика ціноутворення – це :
A: основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики;
A: *набір конкретних практичних способів управління цінами на продукцію підприємства, які використовуються для вирішення задач, поставлених перед спеціалістами з ціноутворення;
A: обґрунтований вибір ціни із декількох варіантів, спрямований на досягнення максимального прибутку для підприємства;
A: зниження ціни за кількість придбаної продукції, за швидкість платежів, тощо.
Q: Стратегія ціноутворення – це:
A: *основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики;
A: набір конкретних практичних способів управління цінами на продукцію підприємства, які використовуються для вирішення задач, поставлених перед спеціалістами з ціноутворення;
A: обґрунтований вибір ціни із декількох варіантів, спрямований на досягнення максимального прибутку для підприємства;
A: зниження ціни за кількість придбаної продукції, за швидкість платежів, тощо.
Q: Цінові стратегії – це:
A: основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики;
A: набір конкретних практичних способів управління цінами на продукцію підприємства, які використовуються для вирішення задач, поставлених перед спеціалістами з ціноутворення;
A: *обґрунтований вибір ціни із декількох варіантів, спрямований на досягнення максимального прибутку для підприємства;
A: зниження ціни за кількість придбаної продукції, за швидкість платежів, тощо.
Q: Час зберігання сировини і матеріалів на складі від моменту їх надходження до передачі у виробництво називають:
A: *періодом оборотності запасів;
A: тривалістю знаходження капіталу в готовій продукції;
A: тривалістю виробничого циклу;
A: тривалістю незавершеного виробництва.
Q: Норма запасу визначається в таких одиницях вимірювання:
A: в натуральних,
A: в грошових;
A: *в днях;
A: в годинах.
Q: Норматив оборотних коштів у виробничих запасах оцінюється в:
A: в натуральних одиницях вимірювання,
A: *в грошових одиницях вимірювання;
A: в днях;
A: в годинах.
Q: Запас, що забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів називається:
A: *поточним;
A: підготовчим;
A: страховим;
A: транспортним.
Q: Запас, що створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки, носить назву:
A: поточного;
A: *підготовчого;
A: страхового;
A: транспортного.
Q: Запас, потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів, називається:
A: поточним;
A: підготовчим;
A: *страховим;
A: транспортним.
Q: Під поточною дебіторською заборгованістю розуміють:
A: заборгованість підприємства певних сум грошових коштів і їх еквівалентів іншим юридичним і фізичним особам;
A: заборгованість підприємства певних сум грошових коштів і їх еквівалентів в держаний бюджет;
A: *заборгованість юридичних і фізичних осіб певних сум грошових коштів і їх еквівалентів підприємству;
A: заборгованість підприємства певних сум грошових коштів і їх еквівалентів працівникам підприємства.
Q: Період оборотності дебіторської заборгованості визначається:
A: як відношення середніх залишків дебіторської заборгованості до суми кредитообігу за рахунками дебіторів;
A: як відношення суми кредитообігу за рахунками дебіторів до середніх залишків дебіторської заборгованості;
A: *як відношення середніх залишків дебіторської заборгованості, помножених на тривалість періоду, до суми кредитообігу за рахунками дебіторів (це час між відвантаженням товарів і отриманням за них готівки від клієнтів);
A: як відношення суми кредитообігу за рахунками дебіторів, помноженого на тривалість періоду до середніх залишків дебіторської заборгованості.
Q: Збільшення питомої ваги отриманих векселів в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про:
A: *підвищення її надійності і ліквідності;
A: зниження її надійності і ліквідності;
A: про незмінність її надійності і ліквідності;
A: ні про що не свідчить.
Q: Збільшення питомої ваги простроченої дебіторської заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про:
A: підвищення її надійності і ліквідності;
A: *зниження її надійності і ліквідності;
A: про незмінність її надійності і ліквідності;
A: ні про що не свідчить.
Q: Кредитна політики підприємства, яка спрямована на мінімізацію кредитного ризику, носить назву:
A: *консервативної;
A: помірної;
A: агресивної;
A: нейтральної.
Q: Кредитна політики підприємства, яка характеризує типові умови її здійснення у відповідності з прийнятою комерційною і фінансовою практикою і орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажу продукції з відстрочкою платежу, носить назву:
A: консервативної;
A: *помірної;
A: агресивної;
A: нейтральної.
Q: Кредитна політики підприємства, яка пріоритетною метою кредитної діяльності ставить максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, не рахуючись з високим рівнем кредитного ризику, носить назву:
A: консервативної;
A: помірної;
A: *агресивної;
A: нейтральної.
Q: До основних джерел резервів зниження собівартості промислової продукції відносять:
A: зменшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничої потужності підприємства та скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і так далі;
A: *збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничої потужності підприємства та скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і так далі;
A: зменшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничої потужності підприємства та збільшення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і так далі;
A: збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничої потужності підприємства та збільшення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і так далі
Q: При збільшенні обсягу виробництва продукції змінні витрати:
A: *зростають на весь обсяг;
A: зростають на одиницю продукції;
A: не змінюються на весь обсяг;
A: зменшуються на весь обсяг.
Q: При збільшенні обсягу виробництва продукції змінні витрати:
A: не змінюються на весь обсяг;
A: *не змінюються на одиницю продукції;
A: зростають на одиницю продукції;
A: зменшуються на весь обсяг.
Q: При збільшенні обсягу виробництва продукції постійні витрати:
A: *не змінюються на весь обсяг;
A: не змінюються на одиницю продукції;
A: зростають на одиницю продукції;
A: зменшуються на весь обсяг.
Q: При збільшенні обсягу виробництва продукції постійні витрати:
A: зменшуються на весь обсяг;
A: *зменшуються на одиницю продукції;
A: зростають на одиницю продукції;
A: зростають на весь обсяг.
Q: Економія витрат по оплаті праці визначається з врахуванням:
A: *трудомісткості виробів до і після впровадження відповідних заходів, планового рівень середньочасової оплати праці і кількості запланованих до випуску виробів;
A: витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів та планових цін на матеріали;
A: первісної вартості непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування, переданих в оренду або списаних та норми амортизації;
A: розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, скорочення поштово-телеграфних і канцелярських витрат, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв і ін.
Q: Економія матеріальних витрат визначається з врахуванням:
A: трудомісткості виробів до і після впровадження відповідних заходів, планового рівень середньочасової оплати праці і кількості запланованих до випуску виробів;
A: *витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів та планових цін на матеріали;
A: первісної вартості непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування, переданих в оренду або списаних та норми амортизації;
A: розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, скорочення поштово-телеграфних і канцелярських витрат, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв і ін.
Q: Економія витрат на утримання основних засобів визначається з врахуванням:
A: трудомісткості виробів до і після впровадження відповідних заходів, планового рівень середньочасової оплати праці і кількості запланованих до випуску виробів;
A: витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів та планових цін на матеріали;
A: *первісної вартості непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування, переданих в оренду або списаних та норми амортизації;
A: розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, скорочення поштово-телеграфних і канцелярських витрат, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв і ін.
Q: Економія загальногосподарських витрат визначається з врахуванням:
A: трудомісткості виробів до і після впровадження відповідних заходів, планового рівень середньочасової оплати праці і кількості запланованих до випуску виробів;
A: витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів та планових цін на матеріали;
A: первісної вартості непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування, переданих в оренду або списаних та норми амортизації;
A: *розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, скорочення поштово-телеграфних і канцелярських витрат, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв і ін.
Q: Економічний аналіз –
A: *виявлення економічних закономірностей і відповідних фактів економічної дійсності, дослідження протікання економічних процесів в залежності від причин, що їх породжують, і факторів, що на них впливають;
A: господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, тобто діяльність підприємства та її ефективність, які відображені в системі кошторисної, проектної, конструкторської, технологічної, облікової та позаоблікової інформації;
A: сукупність прийомів і способів вивчення господарських явищ, діяльності підприємства, при допомозі яких показники розкладають на складові частини, порівнюють їх, визначають ступінь впливу складових частин на узагальнюючий показник і за підсумком проведених досліджень узагальнюють результати;
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.
Q: Предмет економічного аналізу –
A: виявлення економічних закономірностей і відповідних фактів економічної дійсності, дослідження протікання економічних процесів в залежності від причин, що їх породжують, і факторів, що на них впливають;
A: *господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, тобто діяльність підприємства та її ефективність, які відображені в системі кошторисної, проектної, конструкторської, технологічної, облікової та позаоблікової інформації;
A: сукупність прийомів і способів вивчення господарських явищ, діяльності підприємства, при допомозі яких показники розкладають на складові частини, порівнюють їх, визначають ступінь впливу складових частин на узагальнюючий показник і за підсумком проведених досліджень узагальнюють результати;
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.
Q: Метод економічного аналізу –
A: виявлення економічних закономірностей і відповідних фактів економічної дійсності, дослідження протікання економічних процесів в залежності від причин, що їх породжують, і факторів, що на них впливають;
A: господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, тобто діяльність підприємства та її ефективність, які відображені в системі кошторисної, проектної, конструкторської, технологічної, облікової та позаоблікової інформації;
A: *сукупність прийомів і способів вивчення господарських явищ, діяльності підприємства, при допомозі яких показники розкладають на складові частини, порівнюють їх, визначають ступінь впливу складових частин на узагальнюючий показник і за підсумком проведених досліджень узагальнюють результати;
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.
Q: Метод порівняння –
A: *розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними;
A: заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий;
A: зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва;
A: геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини.
Q: Індексний метод –
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними;
A: *заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий;
A: зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва;
A: геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини.
Q: Балансовий метод –
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними;
A: заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий;
A: *зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва;
A: геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини.
Q: Графічний метод –
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними;
A: заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий;
A: зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва;
A: *геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини.
Q: Абсолютні величини
A: *характеризують розміри економічних явищ показників;
A: відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, терміни зростання, структуру, питому вагу;
A: використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів;
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.
Q: Відносні величини
A: характеризують розміри економічних явищ показників;
A: *відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, терміни зростання, структуру, питому вагу;
A: використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів;
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.
Q: Середні величини
A: характеризують розміри економічних явищ показників;
A: відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, терміни зростання, структуру, питому вагу;
A: *використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів;
A: розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.
Q: Динамічні ряди
A: *відображають зміну значень показників у часі;
A: вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства;
A: передбачають вивчення господарської діяльності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності;
A: відображають рівень виконання планових завдань.
Q: Суцільні дослідження
A: відображають зміну значень показників у часі;
A: *вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства;
A: передбачають вивчення господарської діяльності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності;
A: відображають рівень виконання планових завдань.
Q: Вибіркові дослідження
A: відображають зміну значень показників у часі;
A: вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства;
A: *передбачають вивчення господарської діяльності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності;
A: відображають рівень виконання планових завдань.