Вступ
Перехід до ринкової економіки потребує глибоких зрушень у всіх сферах економіки - одній з найважливіших сферах людської діяльності. Ринкова економіка є засобом,що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Головний акцент в цей період зміщується до первинної ланки економічної системи – підприємства. Підприємство є головним структуроутворюючим елементом економіки. Тут у виробничому процесі „з’єднуються” трудові, матеріальні та фінансові ресурси з метою виготовлення різноманітної продукції для задоволення потреб суспільства. І конкурентними на ринку є лише ті підприємства, які своєчасно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентноспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу.
Ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. Об’єктивним явищем для всіх виробничих фондів є знос, який має певні негативні наслідки для господарської діяльності підприємства. Завдання економіста – зменшити цей негативний вплив на господарську діяльність підприємства, тобто запобігти спаду виробництва, зниженню фондовіддачі і т.д. Це і зумовлює актуальність даної теми у сучасних ринкових умовах, де метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, а підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є однією з причин його зростання.
Об’єктом дослідження є процес зношення основних виробничих фондів і її вплив на господарську діяльність.
Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, зменшення негативного впливу зносу та поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.
Отже, метою дослідження є формування економічного мислення, знань та практичних навичок з проблеми зношеності основних виробничих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємств. Щоб досягнути поставленої мети необхідно провести розрахунки показників зносу і використання основних фондів на підприємстві:
коефіцієнта зносу ОВФ; коефіцієнта придатності ОВФ; коефіцієнта оборотності ОВФ;терміну корисного використання ОВФ і т.д.;
дослідити вплив коефіцієнта зносу ОВФ на термін корисного використання ОВФ, фондовіддачу, витрати на 1 гривню випущеної продукції, оборот.;
обгрунтувати пропозиції щодо зменшення негативного впливу зношуваності основних виробничих фондів підприємства на господарську діяльність.
Розділ1. Теоретичні засади виникнення зношуваності основних виробничих фондів та її вплив на господарську діяльність підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання.
Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення.. Залежно від цільового призначення ОФ поділяють:
Основні виробничі фонди ( ОВФ) – це частка виробничих фондів, яка приймає участь у процесі виробництва продукції і використовується більше одного виробничого циклу, частково переносить свою вартість на новостворений продукт.
Основні невиробничі фонди – не приймають участь у виробництві продукції , але створюють необхідні умови для відтворення робочої сили та задоволення культурно побутових потреб працівників.
Серед ОВФ виділяють активну та пасивну частину. Активна частина ОВФ безпосередньо приймає участь у створені продукції, тобто вона безпосередньо діє на предмети праці. До неї відносяться устаткування й машини. Активна частина визначає виробничу потужність підприємства і її величина впливає на обсяги виробленої продукції. Чим більша питома вага активної частини, тим прогресивнішою є їх структура.
Пасивна частина ОВФ безпосередньо не діє на предмети праці, а створює сприятливі умови для процесу виробництва, вона дозволяє зберігати активну частину ОВФ, поліпшує виробничо-побутові умови праці. До неї відносять будівлі, споруди, трубопроводи, тощо.
Чим більша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їх структура.
Технологічна структура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.
Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Соціальне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони поліпшують умови праці і сприяють відтворенню робочої сили.
1.2 Зношуваність основних виробничих фондів як економічна категорія
Однією з важливих особливостей основних засобів є те, що вони багаторазово використовуються в первісній натуральній формі в процесі виробництва протягом тривалого періоду часу,що призводить до певних їх змін. Поступово ці зміни нагромаджуються і знижують продуктивність основних фондів, а з часом основні фонди стають непридатними для використання в процесі виробництва. Поступова втрата основними фондами споживчої вартості (погіршення техніко-економічних показників) і своєї вартості називається зносом основних фондів. Знос характерний для всіх основних фондів, винятком є лише земельні ділянки і капітальні витрати на поліпшення земель. Проте вартість основних фондів не втрачається безслідно, вона переноситься на новостворену продукцію пропорційно до зношення і споживання.
Існує два види зносу ОВФ- фізичний та моральний.
Фізичний знос — це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості. В економічному значенні фізичний знос є частиною вартості засобів праці, яку вони переносять на вироблюваний продукт тією мірою, якою втрачають споживну вартість.
Величина фізичного зносу засобів праці залежить від ряду чинників: якості матеріалів, з яких вони виготовлені, ступеню навантаження (кількості змін роботи на добу, тривалості змін, інтенсивності роботи тощо); кваліфікації працівників, своєчасного проведення оглядів і ремонту техніки; захисту від впливу атмосферних умов тощо. Основні фонди, які не використовуються, також зношуються в результаті дії сил природи.
Ступінь фізичного зносу ОВФ визначають за допомогою коефіцієнта фізичного зносу,що може бути обчислений такими методами:
1) На основі термінів служби ОВФ - передбачає порівняння фактичного строку служби об’єкта ОВФ та очікуваного терміну його корисного використання,за формулою:
(1.1)
де -коефіцієнт фізичного зносу,%;
, — відповідно фактичний строк експлуатації та очікуваний строк корисного використання об’єкта ОВФ,у роках;
2) На основі співвідношення величини зносу ОВФ у вартісному вираженні та їх початкової (або переоціненої) вартості. Величина зносу у вартісному вираженні визначається як сума амортизаційних відрахувань,накопичена за фактичний строк його експлуатації. Коефіцієнт зносу в цьому разі обчислюється за формулою:
* 100% (1.2)
де – сума зносу об’єкта ОВФ,грн;
– балансова вартість об’єкта ОВФ на початок періоду ОВФ,грн..
Моральний знос основних фондів — це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її, зумовлене або здешевленням відтворення ОВФ (моральний знос 1-го роду) або використанням продуктивніших засобів праці (моральний знос 2-го роду).
При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних фондів. Іншими словами, зменшується вартість основних фондів. Величину цієї форми морального зносу можна обчислити за такою формулою:
(1.3)
де — - коефіцієнт морального зносу першої форми.%;
,— відповідно первісна і відновна вартість об’єкта ОВФ .
Формула показує втрату вартості в результаті морального зносу основних фондів.
При другій формі морального зносу з'являються нові засоби праці, які мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці їх треба модернізувати, тобто підвищити їхню продуктивність до рівня нових засобів праці; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються з основних фондів. Безумовно, при цьому виникають певні втрати, відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу.
Величину другої форми морального зносу можна обчислити зіставленням відповідних техніко-економічних показників, які найповніше характеризують цей вид устаткування (продуктивність, якість тощо) за такою формулою:
(1.4)
де - коефіцієнт морального зносу другої форми,%;
Пз, Пн — відповідно продуктивність застосовуваних і нових засобів праці.

1.3 Механізм впливу зношуваності основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Дві форми морального зносу мають різний механізм впливу на господарську діяльність підприємства:1) коли старі засоби праці втрачають частину первісної вартості, бо нові засоби праці такої ж конструкції виробляються дешевше внаслідок зростання суспільної продуктивності праці в галузях, що їх виготовляють-у результаті на готовий продукт переноситься їхня менша вартість;2) коли у виробництво впроваджуються принципово нові, економічніші машини й устаткування, новітня технологія, а старі засоби праці і технології вже не забезпечують досягнутого рівня суспільно необхідної праці на виробництво певної продукції. При цьому на одиницю виробленої продукції переноситься менша величина вартості основних виробничих фондів. Наприклад, якщо за допомогою принципово нової машини виробляється у два рази більше продукції (чи надається послуг), ніж за допомогою застарілої техніки, то на одиницю продукту (послуги) буде переноситися менша кількість вартості застарілих фондів. Це скорочує тривалість циклу обороту основних виробничих фондів.
Знос ОВФ має суттєвий вплив на такі показники діяльності підприємства:
виробнича потужність,
обсяг виробництва,
фондоємність продукції,
фондовіддача ОВФ,
придатність ОВФ,
використання робочого часу.
Якщо ОВФ підприємства мають значний рівень зносу, то вони не зможуть забезпечити достатнього обсягу випуску продукції,фондовіддача відповідно зменшуватиметься, а фондоємність продукції зростатиме. Зношені ОВФ вимагають більших експлуатаційних витрат,що впливає на собівартість продукції; внаслідок частих ремонтів та простоїв зменшується рівень використання робочого часу.
1.4 Фактори,що зумовлюють зношуваність основних виробничих фондів підприємства
Фактори,що зумовлюють фізичний знос можна розділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження.
Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина ОВФ піддається корозії, втрачає свій первісний стан,а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходить з ладу. Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятись у двох формах: екстенсивній та інтенсивній. В залежності від співвідношення цих форм визначаються швидкість і розміри фізичного спрацювання ОВФ.
На швидкість та розміри фізичного зносу впливають також такі фактори:
вплив структури ОВФ (активна чи пасивна частина) на перебіг технологічних процесів;
якість застосовуваних фондів та їх відповідність міжнародним стандартам;
інтенсивність використання ОВФ (режим роботи, ступінь завантаження обладнання);
специфіка технологічних процесів в залежності від сфери та видів діяльності підприємства;
якість обслуговування ОВФ (здійснення капітальних та поточних ремонтів).
Фактори,що зумовлюють моральний знос:
темпи розвитку науки в кожній галузі;
швидкість реалізації наукових здобутків в галузях промисловості та непромисловій сфері;
швидкість науково-технічного прогресу в цілому по країні;
швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;
розвиток раціоналізаторської діяльності на кожному окремому підприємстві.