Ро
? ль учителя в розвитку дитячої уяви на уроках природознавства та в позакласній роботі

спілкування з природою сприяє розвитку дитячої фантазії тазії. Серед природи слова оживають у звуках, фарбах, дотиках. Діти вбирають побачене всіма органами чуття, їх охоплює почуття краси. Вони починають виділяти незвичайне в навколишній природі. Слово має відобразити побачене, фантазію молодших школярів
Велике значення у стимулюванні уяви має заохочення дитячої творчості. Учень повинен постійно включатися у різноманітні види творчих завдань на всіх уроках, які вчать дитину фантазувати.
На основі поєднання спостережуваного і набутого досвіду виникають образи наслідувальної уяви. Для її розвитку на уроках природознавства ефективні такі види завдань:
Охарактеризуйте лісові квіти (конвалію, фіалку тощо). Спробуйте точно визначити кольори та відтінки цих квітів. Поміркуйте, чи є характер у квітів і чи залежить він від їхнього кольору?
— Подивіться на небо. Опишіть хмари. На що вони схожі?
Певну роль для розвитку наслідувальної уяви відіграють загадки про відомі об'єкти і складання власних загадок за
аналогією. запропонувавши дітям 3(2) класу загадки про
дерева своєї місцевості за темою: «Дерева, кущі, трав'янисті рослини», варто запитати їх:
Чому вербу називають плакучою, березу — кучерявою, то полю — стрункою, дуб — могутнім?
Що нагадують вам крони деяких дерев, наприклад, берези,дуба, тополі, верби?

Широкі можливості для розвитку уяви дітей з'являються у процесі розгляду ілюстрацій і малюнків до текстів, репродукцій картин, кадрів діафільму. Тут можуть бути такі види завдань:
складання оповідання за картиною;
вибірковий перегляд 3—4 кадрів діафільму, за якими відтворюється весь сюжет;
словесний опис подій, які б могли продовжити зображене на картині.
Зорові образи, сприйняті дітьми, разом із словом -- основа дитячої фантазії.
Щоб досягти на уроці природознавства високої ефективності для розвитку творчої уяви молодших школярів, варто запропонувати їм такі завдання:
описи на основі спостережень у природі;
складання казок, віршів, скоромовок;
відтворення рухів тварин; зображення рослин ('пантоміма) тощо.
Розглянемо методику складання казки. Спочатку вчитель переконує дітей у тому, що казку можна не лише читати й розповідати, а й складати самому, враховуючи те, що в казках усе говорить: і горобчик, стрибаючи з гілочки на гілочку, і листочок, що падає з дерева, і дерева, що ростуть навколо, і ласкаве сонечко.
Далі вчитель допомагає учням підібрати тему. Після цього діти вибирають зміст казки. Учитель радить їм проводити спостережувальну роботу, наприклад за способом життя маленького сонечка, його будовою, забарвленням, пересуванням; пропонує висловити свою думку відносно того, чи приносить шкоду або користь та чи інша тварина (рослина) або предмет неживої природи, а потім використати цей матеріал під час складання казки. Казка складається дітьми шляхом копіткої співпраці вчителя з учнем: підбираються певні ознаки предметів, виражені у слові; зіставляються їхні властивості, складаються речення; знову проводяться додаткові спостереження й удосконалюється зміст казочки із використанням нових властивостей і підбором характерніших для них слів. Після введення у зміст казки нових, характерних для предмета слів зміст казки набуває свого завершення.
Щоб у майбутньому класоводи вчили дітей складати казки, їх інсценізувати, проводити уроки мислення на при роді, протягом навчання у вузі вони самі повинні вправлятися у таких видах роботи. Для цього у навчальному закладі, а також у школі мають бути створені умови для її організації: доцільно мати кімнату казок або на типовій пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці побудувати казкові будиночки, галявини, композиції для проведення відповідних заходів — країну Казкарію (мал. 39).
Казка, поряд з іншими видами творчої діяльності (складання ребусів, загадок, приказок, чайнвордів, віршиків), відіграє велику роль у формуванні творчої особистості молодшого школяра. Вона розвиває мислення, вчить думати, спостерігати, бачити, збагачує словниковий і фразеологічний запас. Діти, які разом зі своєю вчителькою проводять уроки мислення безпосередньо у природі і складають казочки на основі спостережень, стають творчими, добрими, чуйними людьми.
ВИСНОВОК
Успішне оволодіння учнями змістом знань залежить від умілого використання методів і прийомів, які забезпечують розвивальний характер навчання. Основними напрямками удосконалення методики навчання є розвиток активності й самостійності учнів у навчанні, творчого начала в розумовій праці, внесення в процес навчання елементів наукового пошуку, дослідження (необхідно, щоб діти з'ясували, що нове, незвичайне вони відкрили для себе), ширше застосування проблемного навчання, резервів колективних форм навчання в поєднанні з індивідуальним підходом до кожного учня, раціональне використання технічних засобів, наочності, удосконалення форм роботи з книгою на уроці. Учень повинен стати активним учасником процесу пізнання. Лише за цієї умови вчитель спроможний формувати творчу особистість учня.
2) Рослини:
назва;
група (дерева, кущі, трав'янисті);
умови росту (звернути увагу на корінь, листя, висоту стовбура);
чим вони корисні для людини.
3) Тварини:
назва;
група (звірі, птахи, плазуни, комахи тощо);
умови життя (наголосити на ознаках пристосування до умов середовища: забарвлення, покрив, будова кінцівок, живлення, повадки);
корисна чи шкідлива для людини.
4) Праця людей:
заняття населення зони;
чим зумовлена праця людей певної зони.
Включення у навчальний процес пошукових завдань активізує діяльність молодших школярів, підвищує їх інтерес до вивчення природознавства, сприяє нагромадженню і поглибленню знань,
Використання місцевого матеріалу
Зв'язок навчання з життям, з виробництвом є найважливішою передумовою активізації розумової діяльності учнів, важливим засобом розвитку різносторонніх інтересів, стійких стимулів і мотивів у навчанні. Явища, взяті з життя, близького оточення і середовища, більш зрозумілі, привертають увагу учнів, активізують їх мислення, впливають на почуття. Ознайомлення з флорою і фауною рідного краю допомагає розкриттю складних взаємин людини і природного середовища, розуміння необхідності правильного його використання. Діти активніше опановують навчальний матеріал, коли усвідомлюють його важливість, розуміють, яке значення матимуть у їхньому житті набуті знання і навички. Потрібно вивчати природну обстановку, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, характерні для даного міста чи села. Цей важливий матеріал, який діти безпосередньо бачать і з яким стикаються, слугуватиме для них фондом, з якого вони самостійно братимуть факти для порівнянь та узагальнень. Конкретний місцевий матеріал сприяє тісному зв'язку навчання з життям, розвитку дитячої уяви, мислення, глибокому проникненню в сутність явищ, прагненню більше дізнатись, запам'ятати, побачити, тобто допомагає не лише свідомому засвоєнню знань, а й ефективному розвитку пізнавальної активності творчої самостійності.
ПІ Використання надбань усної народної творчості
Великого значення вчителі надають загадкам. Відгадуючи їх, дитина вдається до пізнання навколишнього оточення, порівнює різні явища, об'єкти, виділяє з-посеречисленних особливостей істотні, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити певні висновки. У відгадуванні загадок важливий не лише результат, а його обґрунтування, доведення правильності відповіді. Для цього треба постійно запитувати: «Як здогадалися?», «Чому таї вирішили?», «Як міркували, поясніть.».
На матеріалі загадок діти глибше усвідомлюють навколишні предмети, природні явища, краще знайомляться с усною народною творчістю, розвивають свою кмітливість, вчаться образно мислити. Крім того, загадки помітно пожвавлюють уроки, активізують думку учнів, формують у них уміння виділяти суттєві ознаки різних об'єктів. У загадках виявляється спостереження людей за рослинами, тваринами, змінами у природі та характерні явища природи, дається різнобічна характеристика предметів і явищ. Наприклад, вказуються суттєві ознаки весни:
— Тане сніжок, квітне лужок,
День прибуває, коли це буває?
У ході спостережень за тваринами треба спрямовувати , увагу дітей на будову тіла, особливості покриву, повадки, спосіб життя (де живе, чим живиться, як здобуває їжу, як захищається від ворогів, пересувається, які звуки подає). Усвідомивши ці ознаки, діти знаходять їх у загадках:
— Що то: у воді водиться,
з хвостом родиться,
А як виростає,
Хвіст відпадає?
(Жаба)
Відгадування загадок розширює знання про навколишній світ, зацікавлює предметом природознавства, сприяє розвитку пізнавальних можливостей учнів.
Молодші школярі чутливі й емоційні слухачі. Їм до вподоби поетичні рядки, віршовані примовки, влучні і виразні прислів'я та приказки:
«Проліски — очі березня»:
«Осінь іде — дощі за собою веде».
Доцільно запропонувати учням перевірити народні прикмети, ввівши у класному календарі природи й праці люди рубрику «Прикметі вір, але й перевір»:
— Грім у вересні віщує довгу осінь.
- Жовтневий грім -- на малосніжну зиму.
На увагу заслуговують також міфи, легенди як жанр народної творчості. Доцільно ознайомити молодших школярів з різноманітними історіями з життя рослин, використовуючи народні легенди та повір'я. Дізнавшись про легенду історію певної рослини, можна запропонувати учням скласти легенду про іншу квітку, або історію рослини, яку розглядали на уроці.
Ребуси, кросворди, чайнворди, шаради, анаграми — важливий засіб збудження пізнавального інтересу дітей. Оживити опитування й активізувати у процесі його роботу учнів допоможуть цікаві форми перевірки засвоєння фактичного матеріалу. В їх числі — кросворди. Особливо треба використовувати кросворди, складені на базі основного програмного матеріалу із зашифрованими природознавчими поняттями і термінами. На уроці кросворди мають бути ціле спрямовані не на перевірку загальної ерудиції учнів, а на краще засвоєння ними фактичного матеріалу.
Загадуванні природничі терміни бажано «зашифрувати» по-різному: відповісти на запитання, назвати частини малюнка, визначити термін. Про .майбутню роботу з кросвордами корисно попередити учнів раніше, щоб вони відповідно повторили основний матеріал теми підручника.
Для учнів молодшого шкільного віку кросворді! бажано добирати у вигляді загадок.
Для закріплення у дітей уміння розрізняти предмети живої і неживої природи можна використовувати чайнворди. Звичайно, тут також необхідно пояснити, в чому особливість таких головоломок, і навчити їх розгадувати. Чайнворди для учнів молодших класів тож доцільно добирати у вигляді загадок.
Із зацікавленням розв'язують молодші школярі шаради, метаграми, логогрифи тощо:
1) шаради.
- Перше - злак усім відомий.
Друге — ворог злій війні:
Прочитаєш все в цілому —
Вийде місто на землі.
(жито-мир — Житомир)
х) метаграми (коли одну букву замінюємо іншою!. -- Невеличка тече річка, у Дніпро впадає. Як змінити »ф» па «л» — по лісу блукає.
(Рось - -¦-.сь)
і) анаграми (коли читають слова навпаки;. -- На мені молотять хліб, Віють, сушать кілька лігі, А яки;о з кінця чит.іть ¦-Будуть миші нра:і тікать.
(кіт ¦— тік)
!: г.агсл |;уфь ;-. ¦ ¦ ¦;- д-^ .:;! ;;.; ;ї фрОБсігЮго сло'^і ;; _'Д_ио іі>ся або .і нього вилучаються букви).
— Люблять нас усі збирати Після дощику з ліску. А як букву »г< відняти, Будем плавати з ставку.
(гриби —¦ риби)
На уроках природознавства можна гармонійне поєднувати з вивченням нового матеріалу розгадування <-¦ шифровок» — ребусів. Найкраще проводити їх у вигляді своєрідних турнірів або під час фізкультхвилинки. Ребуси можна придумувати самим учням, підбираючи до будь-якої природничої теми. Наприклад: назви тварин (мал. 40),
Слід підкреслити, що гра лі словами має стати постійним помічником класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує мислення, тренує пам'ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг знань, допомагає і в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом пси-: хологічного розвантаження розумової праці школярів.
О Використання цікавинок на уроках
Робота з використанням цікавинок на ур<.>кд\ природознавства важливий засіб виховання інтересу молодших школярів. Вона викликає позитивні емоції учнііі. ілдвищє-ний інтерес до виучуваного. Цікаві факти з іет-рії. науки, .уривки з науково-популярної літератури, предметні при. цікаві вправи -— все це зацікавить дітей, розширить їхні знання і сприятиме розвитку кмітливості та сі .ос.т^рожли-вості. Збудити інтерес учіїя, дати поштовх д.м:-.';. іїчитп
об'єктивний світ існує незалежно від людської свідомості;
явища і предмети природи діють на органи чуттялюдини, викликаючи ті чи інші подразнення (слухові,
зорові тощо);
— через органи чуття людина пов'язана із навколишнімсередовищем. Дія предметів і явищ середовища наоргани чуття людини відображається у відчуттях.Вони ніби фотографують, копіюють явища в нашій
свідомості.
Отже, на основі відчуттів утворюється чуттєве сприймання про предмет у цілому. Для нього необхідна безпосередня наявність предмета в даний момент. Але пізнання не може обмежитись лише сприйманням окремого предмета. Тому наступною формою відображення реальної дійсності є уявлення. В ньому вже є елементи абстрагування і узагальнення. Уявлення — відтворення пам'яттю образів сприйнятих у минулому предметів і явищ.
Таким чином, учитель має створити в учнів уявлення про предмети і явища за суттєвими ознаками, з виявленням характерного, головного» Проте уявлення залишається на рівні поодиноких предметів. Однак чуттєве сприймання і уявлення є важливими ступенями пізнання. Без них неможливе мислення і неможливий процес пізнання. Учень початкових класів бачить предмет, проводить досліди на уроці, в куточку живої природи, на пришкільній ділянці і на основі безпосереднього зв'язку дістає уявлення про предмет у цілому. Отже, пізнання об'єктивної дійсності починається з відчуття і сприймання, потім переходить у мислення, спочатку у вигляді уявлень. Так через відчуття в свідомості людини утворюються уявлення про навколишню дійсність. Відчуття і часткове уявлення — це перший (дуже важливий), нижчий ступінь пізнання, пізнання одиничних предметів і явищ. Цей ступінь не розкриває суті явища; це ступінь живого споглядання.
Для глибшого пізнання, для проникнення в сутність явищ потрібний вищий ступінь пізнання — абстрактне мислення. На цьому ступені у свідомості учнів на основі відчуттів і уявлень утворюються поняття.
Поняття являють собою більш складні узагальнення, які відбивають найістотніші, найзагальніші ознаки і властивості цілої групи предметів або явищ, тобто їх сутність.
Надзвичайно складну, кропітку роботу з формування початкових природничих уявлень і понять класовод має
здійснювати перш за все на уроках природознавства, виділяючи й узагальнюючи разом з дітьми основні істотні ознаки, спільні для всієї групи предметів.
Робота над формуванням понять розвиває як логічне мислення, так і мову дітей. Але так буває тоді, коли визначення формулюються самими учнями внаслідок узагальнення спостережуваних фактів, а не механічно заучуються з книги або зі слів учителя. За такої постановки питання молодші школярі поступово проникають у суть явищ, починають пізнавати закони розвитку природи.
У процесі навчання в початковій школі завжди потрібно виходити з таких важливих положень:
вести учнів від незнання до знання, від неповного добільш повного знання;
дитина повинна спочатку усвідомлювати одиничніречі, предмети через відчуття і уявлення, засвоюючипотім поняття про ці одиничні предмети;
процес навчання має бути діалектичним. У процесійого здійснення можуть використовуватися різні способи — аналіз, синтез, індукція (від одиничного, окремого до загального), дедукція (від загального до одиничного).
3.3. УТВОРЕННЯ УЯВЛЕННЯ ШЛЯХОМ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
Як утворити в свідомості дітей уявлення про предмет? Упродовж тривалого часу вважали, що для цього досить показати предмет учням і він відіб'ється в їхній свідомості. Однак шкільна практика показала, що не завжди учень побачить у предметі те, що потрібно. Тому вчитель має систематично керувати процесом сприймання учнями предметів і явищ природи, процесом утворення уявлень. Для цього вчитель повинен:
поставити перед школярами чітку мету спостереження;
поставити перед учнями ряд запитань, які б спрямовували їхню увагу на істотні сторони і властивості того предмета чи явища, що спостерігають. Щоб показати, як учитель може здійснити керівництво процесом утворення уявлень, наведемо опис уроку на тему: «Граніт» у 3(2)-му класі.
Перш ніж приступити до демонстрування граніту, вчитель актуалізує опорні знання учнів. При цьому він має з'ясувати запас уявлень про граніт і його складові частини. Потрібно запитати у дітей, де вони бачили такий камінь, що вони знають про його властивості, як він називається. Відповіді учнів на ці запитання дають можливість з'ясувати уявлення у дітей і підготувати їх до сприймання нового матеріалу.
Наступний крок — розгляд зовнішнього вигляду граніту, його складових частин. Ознайомлення з найважливішими властивостями граніту. Чітко поставлена мета робить сприймання цілеспрямованим.
За допомогою послідовного ряду запитань класовод спрямовує
увагу учнів на характерні особливості об'єкта вивчення. Він допомагає учням уявно розчленувати предмет на частини і детально розглянути кожну частину: діти розглядають будову граніту, вивчають зовнішній вигляд і властивості його складових частин, порівнюючи їх одну з одною. При цьому вчитель дає дітям такі
завдання:
Розгляньте граніт. Якого він кольору? З чого він складається? (Граніт складається з окремих крупинок.)
Спробуйте відокремити крупинки одну від одної цвяхом.(Це не вдається, бо крупинки дуже міцно скріплені між собою.)
Чим відрізняються крупинки між собою? (Вони різного
кольору.)
4. Знайдіть крупинку червонуватого кольору. Прикладіть до
неї гострий кінець цвяха. ("Учитель обходить парти, перевіряючи, чи те бачать діти, що треба.) Ця частина червонуватого кольору зветься «польовий шпат». (Записує на дошці, пропонує дітям повторити цю назву.) "Учитель пояснює: «Польовий шпат — це кристали білого, сірого, жовтого, червонуватого кольору. Його найбільше в граніті, від нього залежить колір».
Так само молодші школярі знайомляться і з іншими складовими частинами граніту (кварцом — напівпрозорими крупинками, слюдою — блискучими часточками). Діти не лише дивляться, а й випробовують властивості тих предметів, що вивчають, впливаючи на них (дряпають, для визначення твердості одним мінералом по другому та по склу, пробують відокремити частини граніту одну від одної й переконатися в його міцності).
Виконавши завдання, учні роблять висновки, що кварц — самий твердий камінь, він залишає слід на польовому шпаті, слюді, склі; польовий шпат залишає подряпини лише на слюді, а слюда ні на чому не залишає сліду,
Отже, учитель керує процесом сприймання, весь час при цьому перевіряючи, чи саме те бачать діти, на що він звертає увагу.
У зошиті учні записують: «Граніт — тверде тіло, складається з кварцу, польового шпату, слюди».
3.4. УТВОРЕННЯ УЯВЛЕНЬ НА ОСНОВ! ОПИСІВ (ОПОСЕРЕДКОВАНЕ УТВОРЕННЯ УЯВЛЕНЬ)
Уявлення можуть утворюватися і на основі описів. Так, кажана або кита можна уявити собі з опису. При цьому органи чуття не задіяні. Але матеріалом, з якого утворюються ці уявлення, мають бути інші, набуті раніш безпосереднім сприйманням предметів органами чуття. Наприклад, діти прочитали в підручнику з природознавства для 2(3)-го класу опис кажана. З цього опису вони можуть мати правильне уявлення про кажана лише тоді, коли всі слова, з яких складається опис, викликатимуть у свідомості дітей уявлення, набуті ними на основі чуттєвого сприймання. Якби діти ніколи не бачили мишу, кінцівки, крила, пальці, шкіру, вушні раковини і не сприймали відчуттів широкого, великого, безшумного, то у процесі читання підручника вони не змогли б уявити цю тварину.
Отже, ці уявлення про предмет утворюються на основі попереднього чуттєвого сприймання, яке є першоджерелом усіх наших знань про природу.
Уявлення, що утворюються на основі словесних описів, не такі яскраві, виразні і правильні, як уявлення, здобуті безпосереднім сприйманням предмета різними органами чуття. Тому додатково разом зі словесними описами використовується наочне приладдя — малюнки, картини, таблиці, моделі тощо.
У зв'язку з тим, що запас уявлень про природу у дітей невеликий, слід якнайширше використовувати у викладанні природознавства перший спосіб утворення уявлень, який бере за основу безпосереднє сприймання предметів органами чуття.
Проте чуттєві сприймання й уявлення є лише нижчими формами відображення дійсності. Вони відображають переважно зовнішню сторону предмета, тобто ті ознаки, які доступні безпосередньому сприйманню органами чуття.
Але розкрити взаємозв'язки і взаємозалежності предметів і явищ, пізнати їх суть можна лише на вищому ступені пізнання — абстрактного, логічного мислення. На відміну від уявлення поняття виявляє суттєві ознаки і зв'язки, загальні для всіх предметів даної групи. Поняття — продукт мислення; ми не можемо бачити, брати в руки «плід» та ¦комаху» взагалі.
Отже, пізнання — відображення в свідомості людини природи, але не лише у вигляді окремих образів (уявлень), а
^ Що слід розвивати?
Мй'реком§иду€мо особливу увагу звернути на розвиток таких імажинативних (від англійського "іта§іпаііоп" — уява) здібностей і вмінь:
1. Використовувати замінники предметів.
У розвитку уяви дитини важливу роль має зовнішня опора. Якщо на ранніх етапах розвитку (у 3-4 роки) уява дошкільняти невіддільна від реальних дій з ігровим матеріалом і визначається характером іграшок, подібністю предметів-замінників з предметами, які вони замінюють, то у дітей 6-7 років вже нема такої великої залежності гри від ігрового матеріалу. їх уява може спиратися і на такі предмети, які зовсім не схожі на ті, які вони заміняють. Наприклад, малюк може скакати верхи на палиці, уявляючи себе вершником, а палицю — конем. Поступово необхідність у зовнішніх опорах зникне. Відбудеться інтеріоризація — перехід до ігрових дій з предметом, якого насправді нема, до уявлення дій з ним подумки. Однак для цього слід спершу навчити дитину легко оперувати різними замінниками предметів. Такими замінниками можуть бути інші предмети, геометричні фігурки, знаки і т. п.
2. Здійснювати "опредмечування" невизначеного об'єкта.Способом "опредмечування" діти починають користуватися
ще з 3-4 років. Він полягає в тому, що малюк може в незакінче-ній фігурі вбачати цілком визначений предмет. Так, у завданні на дорисовування невизначеного предмета він може, наприклад, коло перетворити в колесо для машини або в м'яч, трикутник — в дах будинку або у вітрило для кораблика, і т. д. До 6-7 років дитина повинна вже відносно вільно володіти цим способом, а також навчитися додавати до "оиредмеченого" рисунка різноманітні деталі.
3. Створювати образи на основі словесного опису або неповного графічного зображення.
Ця здатність дуже важлива для майбутньої навчальної діяльності дитини. Потреба у створенні образів на підставі словесного опису і графічного зображення неминуче виникає під час читання книжки, при засвоєнні нових слів, розпізнаванні об'єктів, коли поле їх сприйняття обмежене, і в деяких інших ситуаціях. При цьому, чим краще у дошкільняти розвинуга здатність до створення таких образів, тим точніші і стійкіші уявлення у нього виникають. Для розвитку цієї здатності можна викорис-. товувати спеціальні завдання, як от: створити образ предмета за його словесним описом; відтворити цілісний образ об'єкту на основі сприйняття одної або кількох його частин.
4. Оперувати уявними образами простих багатовимірнихоб'єктів (просторова уява).
Всі предмети навколишнього світу мають просторові характеристики, і образи уяви, щоб бути адекватними, повинні їх відображати. Тому дуже важливо розвивати у дитини здатність "бачити" образ предмета в просторі. Тренувати цю здатність можна за допомогою ігор на уявне перетворення об'єкта в просторі та на уявлення взаємного розташування кількох предметів у просторі.
5. Підпорядковувати власну уяву певному задумові, створювати і послідовно реалізовувати план цього задуму.
Лише послідовна реалізація задуму може привести до виконання задуманого. Невміння керувати своїми ідеями, підпорядковувати їх своїй меті призводить до того, що найцікавіші задуми і наміри дитини часто не досягають свого втілення. У цьому віці у неї вже є необхідні передумови для того, щоб навчитися діяти за попередньо продуманим планом. Тому дуже важливо розвинути цю здатність, навчити не просто безцільно і
СКРИНЬКА З КАЗКАМИ
^ Ще одна гра на вміння користуватися замінниками. В неї краще грати одночасно з кількома дітьми.
Приготуйте коробочку з кольоровими геометричними фігурками і запропонуйте дітям скласти разом з вами казку. Той, хто починає, виймає із скриньки перший предмет. Тепер треба придумати, хто це або що це буде в казці (людина, тварина, предмет і т. п.)
Наприклад, якщо дитина витягнула червоний прямокутник, їо можна запропонувати розповісти казку про лисичку аби -Зі лочку. Після того, як перший гравець сказав 2-3 речення, другий виймає іншу фігурку, говорить, хто це або що це таке, і продовжує розпочату казку. Потім фігурку виймає наступний гравець і т. д. Коли у кожного гравця буде фігурка, нові фігурки вже не виймають. Казку складають далі за чергою: кожний гравець придумує дії із своїм персонажем чи предметом, але так, щоб вони вкладалися у загальний сюжет твору. У підсумку повинна вийти не дуже довга, але обов'язково закінчена історія. Стежте за тим, щоб персонажі і предмети не повторювалися. Бажано, щоб їх було не більше 5-6. Коли казка закінчиться, розкладіть на столі використані геометричні фігурки і попросіть дітей пригадати, яку роль грала кожна фігурка (ким або чим вона була). Наприкінці похваліть учасників гри. Зверніть увагу, яку цікаву казку вони придумали усі разом.
ТОРБИНКИ З ПОААРУНКАМИ
№ Гра на розвиток здатності створювати образ предмета за його словесним описом, а також вміння виділяти суттєві ознаки предмета на підставі його тактильного сприйняття.
Приготуйте дві торбинки та іграшки невеликого розміру.
Краще, якщо це будуть предмети, про які дитина не знає. Слід покласти по кілька іграшок в кожну торбинку. До того ж одну торбинку готуєте ви, а другу — дитина.
Зміст гри полягає ось у чому. Ви описуєте один з предметів, що лежать у вашій торбинці, а потім пропонуєте малюкові знайти його на дотик. Предмети, які знаходяться в торбинці дитини, таким самим чином відгадуєте і ви.
Наприклад, ви поклали в торбинку трансформер "робот-літак". Опишіть цей предмет так: "Це предмет, який може легко змінювати свою форму і ставати то одною іграшкою, то ш-ігіпго." Якщо дитина не відгадає, додайте до опису якісь деталі предмета (скажімо, "він має руки і крила" і т. д.). Лише в останню чергу описуйте його функції. Коли малюк відгадає, яка це іграшка і знайде її на дотик, настає ваша черга відгадувати.
Найбільші труднощі можуть виникнути під час опису дитиною предмета, який знаходиться в торбинці. їй важко виділяти його суттєві ознаки, тому ці описи можуть бути неточними і можуть навіть не цілком відображати відповідний предмет. У таких випадках не слід відразу поправляти малюка, підказувати йому, оскільки це спотворить природний хід гри. А от після того, як ви відгадаєте, що це за предмет і отримаєте його в подарунок, можете разом з дитиною обговорити, чи справді названі нею ознаки є суттєвими і які деталі були пропущені.
Гру можна спростити або зробити складнішою. Для цього слід зменшити або збільшити кількість суттєвих ознак в описі іграшки.
Крім того, гру можна урізноманітнювати, якщо деякі предмети не описувати, а тільки пропонувати їх обмацати. У цьому випадку дитина повинна визначити (назвати) предмет лише на підставі тактильного сприйняття. Якщо вона відгадує — отримує його в подарунок, якщо ні — предмет залишається "нічиїм".
Якщо малюк не може відгадати, що це за іграшка, не поспішайте підказувати. Навчіть його досліджувати предмет руками. Зверніть увагу на те, що важливо визначити особливості його поверхні і форми, вивчити усі його випуклини і впадини. Запропонуйте дитині пофантазувати — на що він може бути схожий. Якщо вам вдасться пробудити її фантазію, вона, напевно, знайде правильну гіпотезу.
ЧИ ТАКЕ БУВАЄ?
© Ще одна гра на розвиток здатності відтворювати образ лпедметя.па основі його словесної характеристики. Вона словесна і не вимагає жодного додаткового матеріалу.
Ви описуєте ситуацію. Наприклад: "Вертоліт летить у небі" або "Мишка в дзеркалі живе". Дитина повинна уявити собі цю ситуацію і сказати, чи буває те, про що йде мова. Якщо вона відповідає правильно, отримує приз і, в свою чергу, придумує ситуацію для вас. У разі неправильної відповіді вона пропускає свою чергу і залишається без нагороди. Намагайтеся чергувати реальні і нереальні ситуації, наприклад: "Ведмедик прогулюється в лісі", "Всі дерева ростуть вниз", "На пательні гріється чай", "Хлопчик їсть банан", "М'ячик копнув дівчинку", "Марічка їде на велосипеді", "У Микити квадратна кулька" , "Курка з'їла слона" і т. п. Виграє той, хто зробив найменше помилок. Фрази бажано називати лише один раз, тому попросіть малюка бути дуже уважним.
Якщо хтось із вас придумав ситуацію, яку важко віднести до реальної чи нереальної, спробуйте разом з малюком дослідити її. Але для цього немає потреби відразу припиняти гру. Запам'ятайте ситуацію і поверніться до неї пізніше. В разі необхідності зверніться до літератури, яка може допомогти знайти правильну відповідь.
Гра буде тим складнішою, чим менш знайома запропонована дитині ситуація. Але не зводьте гру лише до незнайомих ситуацій, бо з гри на уяву вона перетвориться в гру на ерудицію.
ВІДГАДАЙ ЗАГАДКУ
/ Діти люблять відгадувати загадки. І це зайняття приносить їм не лише задоволення, але й цілком визначену користь. Загадки розвивають логічне мислення дитини, а також її уяву, а саме: здатність відтворювати за словесним описом образ об'єкта, який слід відгадати.
Ось кілька загадок для дітей 5-7 років:З ногами — без рук, Летить птах:
З боками — без ребер, Ніс довгий,
З сидінням — без живота, Голос тонкий.Зі спиною — без голови. Хто його вб'є,
(Крісло) Свою кров проллє.
(Комар)
Хвіст надворі, Чорний, та не ворон,
Ніс у буді. Рогатий, та не бик,
Хто хвіст поверне, Шість ніг — без копит.
Той у хату ввійде. Як летить, то виє,
(Ключ) А сяде — землю риє.
(Жук)
Замість хвостика — гачок, Що то? Хто відгадає?Замість носа — п'ятачок. Два колеса має,
П'ятачок діркавий, Дві голоблі за вуха закладає,
А гачок вертлявий. А сідельцем за носа хапає.
(Свиня) Що було далеко — вмить
наближає.

(Окуляри)
Справжнє море на вікні, Дощик теплий і густий,
Рибки в ньому золоті. Але дощик непростий.
Та біля скляних берегів Він без хмар, з-під стелі
Не зустрінеш моряків. І ллється в оселі.
(Акваріум) (Душ)
Якщо малюк не зрозумів змісту загадки з першого разу, повторіть її ще раз. Якщо йому ще важко знаходити відгадки, то одночасно з загадкою покажіть дитині кілька малюнків, на одному з яких була б зображена відповідь.
ЗБЕРИ КАРТИНКУ
ш Це гра на вміння конструювати ціле з частин. Матеріалом для гри можуть стати будь-які кольорові малюнки зі старих книжок, з альбомів з дитячими ілюстраціями; можна взяти коробки з-під цукерків чи кольорові пакети для іграшок (наприклад, Лего).
Розріжте малюнок на кілька частин (почати краще з 4-5), але залиште поки у вигляді цілої картинки і попросіть дитину уважно роздивитися її і запам'ятати, що й де на ній зображено. Потім перемішайте всі частини і запропонуйте малюкові зібрати цілу картинку.
Ускладнити гру можна, якщо не показувати дитині картинку в "зібраному" вигляді, а відразу показати перемішані частини. Дізнатися, що на ній намальовано, вона зможе лише тоді, коли збере її.
Якщо в гру одночасно грає декілька дітей, то можна ввести в неї ще й елемент змагання — "Хто швидше збере малюнок". Кожний з малюків отримує в конверті картинку, розрізану на однакову кількість частин. За вашою командою вони висипають складові елементи на стіл і складають їх. Перемагає той, хто перший збере картинку правильно. Після того, як діти поміняються конвертами, гру можна повторити.
Якщо дитині не вдається зібрати картинку, візьміть будь-які дві частини і запропонуйте їй їх з'єднати. Одночасно разом з нею прикладайте ці частини різними сторонами і роздумуйте вголос, чому вони підходять чи не підходять одна до одної. По-