Тема12: Управління основними засобами підприємства
ЗМІСТ
ВСТУП
3

1. ОЦІНКА ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4

Розміри, динаміка і структура основних фондів
4

Оцінка та показники зношування основних фондів
9

Напрями відтворення основних фондів та шляхи поліпшення використання основних фондів підприємства

13

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

18

Значення, склад та структура основних засобів ПСП «Рідна земля»

18

Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
27

Шляхи поліпшення використання основних засобів
35

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
39


ВСТУП
Проблема підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей – одна з найважливіших у господарській діяльності підприємства. При вивченні значення кожного елемента основних засобів у виробничому процесі, фізичного та морального їх зносу, чинників, які впливають на ефективність використання і відтворення основних засобів, виявляються методи і прийоми, напрями, за допомогою яких можливо підвищити ефективність, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці.
Зазначене вище визначило актуальність проблеми, обумовило необхідність дослідження теоретико-методичних засад аналізу ефективності використання основних фондів підприємства.
Дослідженню питань забезпеченості сільськогосподарських підприємств засобами виробництва, ефективності їхнього використання, а також впровадження інноваційно-інвестиційної політики присвячено численні наукові розробки вітчизняних вчених серед яких Амбросов В.Я., Єрмаков О.Ю., Лузан Ю.Я., Мельник Л.Ю., Макаренко П.М., Мельник Л.Л., Підлісецький Г.М., Руснак П.П., Овчарук О.В., Саблук П.Т., Трегобчук В., Шебанін В.С., Шкільов О.В.
Метою роботи є аналіз та дослідження особливостей управління основними засобами сільськогосподарського підприємства з метою підвищення ефективності виробництва.
Основними завданнями даної роботи є: розгляд теоретичних засад сутності, класифікації, структури, відтворення та ефективності використання основних фондів, а також пошук шляхів та напрямів підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.
Об’єкт роботи – основні засоби підприємства.
Предмет дослідження – підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.
1. ОЦІНКА ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1. Розміри, динаміка і структура основних фондів
Основні фонди – це засоби праці, якими володіє підприємство і використовує в процесі виробництва і постачання продукції, надання послуг, для здійснення соціально-культурних і адміністративних функцій або здавання в оренду.
Основні фонди підприємств характеризуються тривалим терміном використання (понад один рік). При цьому вони не змінюють своїх форм і розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.
Для чіткого обліку та оцінки ефективності використання основні фонди необхідно правильно класифікувати їх можна згрупувати за: галузевою ознакою, функціональним призначенням, використанням, ознакою належності, матеріальним складом.
За галузевою ознакою основні фонди поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, основні фонди галузі зв'язку та інші. Більша частина основних фондів належить до промислових, але наявність інших видів господарської діяльності підприємства зумовлює виділення основних фондів, які перебувають на балансі підприємства, проте належать до інших галузей. Це пов'язано із будівельно-монтажними роботами, утриманням закладів охорони здоров'я, веденням підсобного сільськогосподарського виробництва тощо.
За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню.

Рис.1.1. Класифікація основних фондів
Вони поділяються на такі групи:
Будівлі – корпуси цехів, житлових будинків, адміністративно-господарських приміщень, закладів громадського харчування, торгівлі тощо.
Споруди – інженерно технічні побудови: мости, тунелі, очисні споруди, нафтові і газові свердловини, водонапірні башти, стволи шахт, підземні і наземні переходи, насосні станції та ін.
Передавальні пристрої - засоби передачі усіх видів енергії (електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих машин: лінії зв'язку, електромереж, паро-, газо-, водо-, нафтопроводи та ін.
Машини і обладнання поділяються на:
силові машини і обладнання (котли, двигуни);
робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);
вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;
обчислювальна техніка.
Найважливіша складова - робочі машини і обладнання; вони безпосередньо впливають на предмети праці, змінюючи їх.
Транспортні засоби – враховуються засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажувачі тощо.
Інструменти – механізовані та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні, ріжучі, а також різного роду пристосування – леща та, патрони, кондуктори та ін.
Виробничий інвентар – інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі, робочі столи.
8. Господарський інвентар – предмети канцелярського і господарського призначення - канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.
Основні невиробничі фонди використовуються у невиробничій сфері підприємства, не беруть безпосередньої або й побічної участі у виробничому процесі і призначені для обслуговування культурно-побутових і комунальних потреб працівників (будова і споруди, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні фонди для обслуговування житлових, комунальних, побутових та інших потреб).
За ознакою належності основні фонди поділяються на власні (джерелами формування яких є статутний або акціонерний капітал, прибутки підприємства, цільове фінансування, амортизаційний фонд) та орендовані (належать орендодавцеві і перебувають у тимчасовому користуванні підприємства на умовах договору оренди).
За використанням основні фонди поділяються на діючі, що використовуються в господарській діяльності, та недіючі, які не використовуються в даний час у зв'язку з тимчасовою консервацією окремих виробництв, цехів або й підприємств.
За матеріальним складом основні фонди можна згрупувати за їх натурально-речовими ознаками: площею будівель, кількістю одиниць автотранспорту, видами інструменту тощо.
Не всі елементи основних фондів із наведеної класифікації відіграють однакову роль у процесі функціонування підприємства. Тому важливе економічне значення має співвідношення окремих видів основних фондів в їх загальній вартості, тобто їх технологічна (видова) структура. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів.
До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо впливають на величину виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).
До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано впливають на величину виробничої потужності і обсяг продукції, забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар та ін.).
Прогресивною тенденцією у зміні технологічної структури основних фондів є зростання частки їх активної частини.
На технологічну структуру основних фондів підприємств впливає ряд чинників (див. рис.1.2).
Виробничі і матеріально-технічні особливості галузі. В добувних галузях характер технології обумовлює наявність дорогих споруд -шахт, гірничих виробіток, свердловин; при заготівлі лісу - транспортних засобів; виробництві товарів легкої промисловості - значних виробничих площ, обладнання; в машинобудівній і приладобудівній галузях - дорогого обладнання, пристроїв, вимірювальної техніки тощо. Тому в паливній промисловості у складі основних фондів найбільшу питому вагу становлять споруди; в машинобудуванні, текстильній, паперовій - робочі машини і обладнання; в електро- і теплоенергетиці - силові машини і обладнання; у швейній, м'ясній, молочній - будівлі; в лісозаготівельній і рибній – транспортні засоби і т. д.

Рис.1.2. Чинники, що впливають на структуру основних фондів підприємств
Форми суспільної організації виробництва. Чим вищою є концентрація (розмір підприємств), рівень спеціалізації, кооперування і комбінування, тим вищою в структурі фондів є питома вага активної частини і нижчою - питома вага пасивних елементів.
Форми відтворення основних фондів (будівництво нових, реконструкція, розширення, технічне переоснащення діючих підприємств). Для нового будівництва характерним є зростання пасивної частини основних фондів. Реконструкція, технічне переоснащення приводять до прогресивних змін в їх структурі через нарощування активної частини.
Технічний рівень виробництва. Його підвищення супроводжується незначним збільшенням вартості будівель і споруд та значно швидшим зростанням вартості машин, обладнання, приладів та інших активних елементів. Заміна застарілого обладнання новим компактним і високопродуктивним у результаті механізації й автоматизації виробництва дає можливість розмістити більшу кількість обладнання в одних і тих же приміщеннях, відносно знизити вартість площ у розрахунку на одиницю потужності.
Рівень організації будівельних робіт. Чим вищим є рівень індустріалізації будівництва, тим нижчою є вартість будівельно-монтажних робіт. При тому ж самому обсязі інвестицій більша їх частка може бути спрямована на придбання машин, обладнання, приладів тощо.
Географія розміщення виробництва. Введення в дію підприємств в неосвоєних районах, районах зі складними природно-кліматичними умовами вимагає збільшення затрат на комунікації, будівлі, споруди, збільшує вартість будівництва, тобто зростає частка пасивної частини основних фондів.
Окрім технологічної, виділяють галузеву і вікову структуру основних фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; друга - це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.
Найчастіше виокремлюють такі вікові групи основних фондів:
нові основні фонди, термін експлуатації – 5 років;
5-10 років;
10-15 років;
15-20 років;
старі основні фонди, термін експлуатації – понад 20 років.
У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.
1.2. Оцінка та показники зношування основних фондів
Залежно від моменту і характеру проведення оцінювання стану основних фондів розрізняють такі види їх оцінювання:
1. Первісна вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.
Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді представлена формулою
ВП = Ц + 3 + С+М, грн., (1.1)
де Ц – ціна обладнання, грн.;
З – збори, мита, непрямі податки, грн.,
С – витрати на страхування ризиків, грн.;
М – витрати на установку, монтаж основних фондів, грн.
Первісна вартість основних фондів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від його використання.
Первісна вартість основних фондів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних фондів.
2. Переоцінена вартість – вартість основних фондів після їх переоцінки.
Переоцінену вартість основних фондів (Впер) можна визначити за формулою:
Впер = Вп *Іпер, грн., (1.2)
де Іпер – індекс переоцінки основних фондів.
Іпер = Всправ : Взал, (1.3)
де Всправ – справедлива вартість основних фондів, грн.;
Взал – залишкова вартість основних фондів, грн.
3. Залишкова вартість – визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства (первісною або переоціненою) та сумою зношення.
Взал = Вп(Впер) – Зн, грн. або Взал= Всправ : Іпер, грн., (1.4)
де Зн – сума зношення основних фондів, грн.
4. Справедлива вартість – це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінено в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами.
Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.
Всправ = Взал * Іпер , грн. (1.5)
Ліквідаційна вартість (Влікв) – це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.
У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.
Зношування – це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне і моральне.
Фізичне зношування – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.
Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (Кф знош), який можна обчислити так:
, (1.6)
де Вкапрем – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;
Асум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.;
0 < Кф знош ? 1.
Фізичне зношування у відсотках можна обчислити за формулою:
Кф знош = , (1.7)
де Тф, Тн – відповідно, фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.
Моральне зношування – це передчасне обезцінення основних фондів, спричинене або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).
Моральне зношування І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами, і вони дешевшають.
Мірилом морального зношування І роду є коефіцієнт морального зношування І роду (Кмор.знош1), який можна обчислити:
(1.8)
Моральне зношування II роду – це часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом модернізації основних фондів.
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (Кзнош.заг) визначається:
Кзнош.заг = 1 – (1 – Кф.знош)*(1 – Кмор.знош1). (1.9)
Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна за допомогою модернізації.
Модернізація основних фондів, як правило, поєднується з їх капітальним ремонтом. Вона означає внесення в конструкцію діючого обладнання змін, які підвищують його технічний рівень і поліпшують економічні характеристики. Завдяки модернізації повністю або частково усувається моральне зношення II роду, діюче обладнання за конструктивно-технічними й економічними характеристиками наближається до нового, сучасного і продуктивного.
Модернізація, на відміну від капітального ремонту, який проводиться на старій технічній основі і є формою простого відтворення основних фондів, здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм розширеного відтворення.
Амортизація – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції протягом терміну їх корисного використання.
В основі процесу амортизації основних фондів є певні норми амортизації (На), тобто річні відсотки відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.
, (1.10)
де Тсл – термін корисного використання основних фондів, роки.
1.3. Напрями відтворення основних фондів та шляхи поліпшення використання основних фондів підприємства
Відтворення основних фондів підприємств – це складний процес, який включає такі взаємопов'язані стадії, як: створення, споживання, амортизація, відновлення і заміщення засобів праці.
У процесі інвентаризації на вже діючому підприємстві виявляють застарілі та зношені основні фонди. Вони відновлюються проведенням різного виду ремонтів за рахунок амортизаційних відрахувань (просте відтворення), а також здійсненням технічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і нового будівництва (розширене відтворення).
Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації й автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ.
Під час реконструкції основна частина інвестицій спрямовується на вдосконалення активної частини основних фондів при використанні старих виробничих будівель і споруд. Тому вона в багатьох випадках забезпечує збільшення випуску продукції із значно меншими матеріальними затратами і в більш стислі строки порівняно з новим будівництвом.
Розширення підприємства – це спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.
Нове будівництво – будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремо затвердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.
Ефективність використання основних фондів характеризується показниками, які поділяються на загальні і часткові.
Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв)
Фв= , грн., (1.11)
де Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.;
SСЕР – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.
Фондовіддача, обчислена за прибутком, характеризує рентабельність основних фондів:
(1.12)
де П – прибуток підприємства, грн.
Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Фм):
ФМ= , грн. (1.13)
Фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою:
ФО= , грн., (1.14)
де Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
Середньорічна вартість основних фондів (Scep) обчислюється за формулою:
Scep = Sпоч + Sвв* - Sвив * , грн., (1.15)
де Sпоч – вартість основних фондів на початок року, грн.;
Sвв – вартість введених протягом року основних фондів, грн.;
Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;
Sвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;
Твив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.
Частковими показниками використання основних фондів є:
коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кекст);
коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кінт);
коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (Кінтегр);
коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм).
Кекст у групі обладнання цеху визначають:
, (1.16)
де Фд, Фн – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.
ФН = (ФК – (В+С)) t3М – ЗЗМ, год., (1.17)
де Фк – календарний фонд часу, дні;
В, С – вихідні і святкові дні;
t3M – тривалість зміни, год.;
Ззм – кількість змін роботи обладнання на добу.
Кекст на робочому місці обчислюється:
, (1.18)
де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;
tшт – норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;
Nі – обсяг випуску деталей і-го виду, шт.
Кінт по групі обладнання обчислюється:
Кінт = , (1.19)
де tфакт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;
tнорм – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.
Кінт на робочому місці визначають:
(1.20)
де tMаш.і – машинний час обробки однієї деталі і-го виду, н-год.;
Кінтегр = Кекст * Кінт.
Коефіцієнт змінності обчислюється:
(1.21)
де Взм – кількість відпрацьованих верстато-змін;
Вд – кількість відпрацьованих верстато-днів;
Фд – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;
ФД1 – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі.
Основними шляхами поліпшення використання основних фондів підприємств є:
1. Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого і непродуктивного обладнання, швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування. Це впливає на суми нарахованої амортизації, обсяги випуску продукції, що, в свою чергу, позначається на витратах її виробництва.
У нормальних умовах все наявне обладнання, за винятком резервного і того, що перебуває в ремонті, повинно працювати. Якщо частина його (до 15-20% встановленого) бездіяльна, то це пояснюється непідготовленістю виробничих площ до монтажу машин і устаткування, диспропорціями між продуктивністю окремих ділянок виробництва, некомплектністю поставки обладнання або простою, дезорганізацією у виробничому процесі.
2. Поліпшення експлуатації машин і обладнання в часі (екстенсивне завантаження), яка досягається підвищенням коефіцієнта змінності роботи обладнання. Цей чинник має важливе значення для галузей з перервним режимом роботи. Більш повне завантаження обладнання можливе за умови скорочення простоїв (як планових, так і позапланових), чого можна досягти вдосконаленням організації виробництва і праці, матеріально-технічного забезпечення.
Підвищення змінності не вимагає додаткових вкладень в основні фонди, а забезпечується використанням внутрішніх організаційних резервів підприємства.
3. Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів. У галузі організації самих ремонтних робіт слід дотримуватися принципів раціональної організації виробництва (паралельності, пропорційності, неперервності тощо), методів календарного і сітьового планування та моделювання на базі комп'ютеризації розв'язання практичних завдань.
Також необхідно підвищити технічний рівень забезпеченості ремонтно-механічних підрозділів підприємства і якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці.
Удосконалення технологічної структури основних фондів з урахуванням тих чинників, які впливають на неї.
Використання прогресивних напрямів відтворення основних фондів підприємств через їх реконструкцію, технічне переоснащення, модернізацію. Це супроводжується широким оновленням основних фондів і забезпечує структури інвестицій на користь збільшення затрат на машини, обладнання.
6. Швидке оновлення проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Щорічні втрати через надмірне зволікання термінів освоєння проектних потужностей складають мільйони гривень. Щоправда, за останні роки спостерігається тенденція до їх скорочення, що пов'язано зі зміною організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності, приватизацією виробничих об'єктів та ін.
2. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Значення, склад та структура основних засобів ПСП «Рідна земля»
Сільськогосподарське виробництво у ПСП «Рідна земля» здійснюється за органічної єдності чотирьох факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва - знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств.
З виникненням у результаті аграрної реформи значної кількості аграрних формувань відносно малих розмірів (фермерських господарств, ТОВ, особистих господарств з приєднаними земельними ділянками (паями), що функціонують без створення юридичної особи) важливо розвивати міжгосподарське використання технічних засобів, які є одноосібною чи спільною власністю. Завдяки такій формі використання техніки зростає рівень її завантаженості і як наслідок зменшуються постійні витрати на одиницю робіт. Це економічно вигідно власнику техніки, оскільки, крім додаткового джерела доходу за надану в користування техніку, знижується собівартість механізованих робіт у його господарстві. Економічно вигідно це і користувачам техніки, оскільки малим підприємствам значно дорожче обходиться купівля і використання власних технічних засобів порівняно з їх підрядом чи орендою.
Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.
Щодо самого поняття основних засобів у ПСП «Рідна земля», то тут теж велика кількість джерел різних авторів дають велику кількість визначень цього терміну. Але суть всіх визначень подібна. Основні виробничі фонди це засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально-речову форму і поступово, частинами переносять свою вартість на створюваний продукт. Це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди ( основний і оборотний капітал).
Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.
Матеріальні ресурси ПСП обслуговують процес виробництва, обігу і невиробничу сферу. Грошовий вираз вартості матеріальних ресурсів, які відтворюються людською працею, і кошти, що обслуговують процес виробництва обігу, є виробничими фондами підприємства. Грошовий вираз вартості ресурсів, які обслуговують невиробниче споживання, утворюють невиробничі фонди підприємства.
В процесі виробництва засоби виробництва поділяють на засоби праці і предмети праці. Засоби праці - це матеріальні ресурси, за допомогою яких людина діє на оброблюваний предмет для одержання необхідних матеріальних благ (будівлі, споруди, робоча і продуктивна худоба та ін.). Предмети праці - матеріальні ресурси, на які спрямовується праця людини в процесі виробництва продукції (насіння, паливо і т.д.). Основні виробничі фонди є економічною формою засобів праці, а оборотні фонди відповідно предметів праці.
До основних фондів належать засоби праці, вартість яких перевищує певний грошовий поріг за одиницю і стан експлуатації понад 1 рік. Крім того, незалежно від вартості та строку експлуатації до основних засобів належать усі сільськогосподарські машини, транспортні засоби, продуктивна худоба основного стада, доросла робоча худоба, меблеві гарнітури, музичні інструменти, інвентарна тара, будівлі, споруди та багаторічні насадження. До них також відносять вартість об'єктів капітальних вкладень, витрати на розкорчовування лісів і чагарників та інші культурно-технічні роботи, які виконують і передають будівельні організації господарствам, розташованим у перезволожених районах.
Споживна вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їх використання.
У процесі кругообігу виробничі фонди послідовно переходять зі стадії виробничих запасів у стадію виробництва, а з неї — в стадію готового продукту. Такий рух виробничих фондів відбувається як рух вартості, зумовлюючи необхідність їх розмежування на застосовувані і спожиті.
Застосовувані основні фонди ПСП «Рідна земля» представлені первісною вартістю знарядь праці, а виробничо спожиті — лише частиною її у формі річної суми амортизації на реновацію. Застосовувані основні фонди завжди є більшими від виробничо спожитих протягом року на строк їх експлуатації.
Поділ виробничих фондів на застосовувані і виробничо спожиті має глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильно визначити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості продукції. Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, а саме оборотних фондів, хоч первісна вартість перших значно перевищує вартість останніх.
Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.
Основні засоби ПСП «Рідна земля» являють собою нагромаджене суспільне багатство. Розширення, підтримання належного функціонального стану і раціональне використання основних засобів великою мірою визначають об'єм виробництва, можливості росту і підвищення його ефективності.
Основними засобами визнаються матеріальні активи:
- які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;
- очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).
Залежно від цільового призначення основні фонди поділяють на дві групи у ПСП «Рідна земля»:
основні виробничі фонди;
основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств — до 85-90 %. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.
До виробничих будівель відносять корівники, свинарники, пташники, вівчарні, кормоцехи, а також такі допоміжні виробничі приміщення, як вагова, гаражі, комори, ветсанпропускники, ветлабораторії, навіси для зберігання техніки, відгодівельні майданчики тощо. Цільове призначення їх неоднакове. Більшість з них призначена для утримання тварин, створення для них необхідного мікроклімату й умов для механізації окремих виробничих процесів (вентилювання приміщень, прибирання гною, напування худоби тощо). Частина виробничих будівель використовується для зберігання продукції (комори), техніки (гаражі, навіси).
До виробничих споруд відносять силосні траншеї та ями, силосні башти, водонапірні башти, гноєсховища, парники і теплиці, картопле-, овоче-і фруктосховища, гідротехнічні споруди, включаючи
внутрішньогосподарську зрошувальну й осушувальну мережу тощо. Хоч конкретна функціональна роль виробничих споруд різна, але їх об'єднує одна істотна властивість — усі вони створюють необхідні умови для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва.
На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність — до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві у ПСП «Рідна земля».
У період переходу до ринкових відносин ПСП «Рідна земля», в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками підвищенню ефективності використання основних фондів слід приділяти особливу увагу, оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства.
Саме тому ПСП «Рідна земля» повинне постійно вишукувати резерви підвищення ефективності використання основних фондів. Виявити ці резерви та контролювати виконання заходів щодо їх мобілізації і використання можна лише за допомогою глибокого системного економічного аналізу.
Аналіз виробничої програми підприємства ПСП «Рідна земля»: тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання ".
Основні фонди поділяються на: виробничі та невиробничі.
Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Невиробничі - це фонди невиробничої і ферм (житлові будинки, об'єкти соціально-культурного й побутового призначення, які перебувають на балансі підприємства).
Аналіз стану та ефективності використання основних фондів ПСП «Рідна земля» ставить на меті:
- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність їх складу, структури та технічного рівня виробничій потребі;
- оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини; "г- визначити ступінь ефективності використання
- основних фондів за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників;
- виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобілізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.
Аналіз розпочнемо з оцінки змін у наявності основних фондів на кінець звітного періоду порівняно з початком та з визначення темпів зростання.
Для цього за даними ф. № 1 1-ОФ "Звіт про наявність та рух основних фондів" складемо аналітичну таблицю.
Для узагальнюючої оцінки динаміки основних фондів і характеру їх змін розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття.
Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнт оновлення за активною частиною з коефіцієнтом оновлення за всіма основними фондами (виробничими) і вивчити, за рахунок якої саме частини основних фондів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною частиною, то це дає підставу для висновку, що оновлення основних фондів здійснюється саме за рахунок активної частини і за всіх інших умов позитивно впливає на показник фондовіддачі.
Таблиця 2.1
Аналіз зміни наявності основних фондів та їх динаміки, тис. грн.
Основні фонди
Наявність на початок року
Надійшло за 2011 рік
Вибуло за 2011 рік
Наявність на кінець року
Зміна зарік
Темпи зростання
%



грн.
%
грн.
%




1 Промислово-виробничі основні фонди у т. ч.

258

----

----

37

14,4

221

-37

86

Активна частина промислово-виробничих основних фондів

281

61

2

2

0,7

340

+59

121

2. Виробничі основні фонди інших галузей

112

40

36

42

37,5

-----

-2

98

3Не виробничі основні фонди

209

----

----

----

----

----

---

----

Усього
1105
10
—
81

671
20
----


Як свідчать дані таблиці, основні фонди на кінець року збільшилися на 20 тис. грн., у тому числі промислово-виробничі фонди на 37 тис. грн. зменшилися, виробничі основні фонди інших галузей зменшилися на 2 тис. гри., невиробничі основні фонди залишилися без змін.
Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів. ПСП «Рідна земля» повинно намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її шляхом оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого, малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації і механізації, спеціалізації кооперування.
Аналіз змін структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів щодо їх загальної вартості на кінець звітного періоду з аналогічними показниками на початок періоду.
Наведені дані показують, що найбільшу питому вагу в складі основних фондів становлять виробничі основні фонди, тобто ті фонди, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції: питома вага цих фондів збільшилася на 0,7 % і на кінець року становить 71,7 %. Частка виробничих основних фондів інших галузей і невиробничих основних фондів зменшилася, відповідно, на 0,5 %.
Таблиця 2.2
Аналіз змін у складі та структурі основних фондів
Основні фонди
На поч. 2011р
На кінець 2011р
Зміна за рік (+.-)


Сума тис.грн
Питома вага %
Сума тис.грн
Питома вага%
Сума тис.грн
Питома вага %

Виробничі основні фонди
784
71
810
71,7
26
0,7

Виробничі основні фонди інших галузей

112

10

110

9,7

-2

-0,3

Невиробничі основні фонди
209
19
209
18,5
0
-0,5

Усього основних засобів
1105
100
1129
100
100
-1,5


Особливу увагу слід приділити дослідженню й оцінці активної частини основних виробничих фондів, оскільки саме ці фонди характеризують виробничі можливості підприємства.
Оскільки найбільш активною частиною основних фондів ПСП «Рідна земля» є устаткування, то в ході аналізу потрібно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів машинами й устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам.
У ході аналізу рекомендується дати оцінку виконанню плану із упровадження нової техніки, визначити частку прогресивного автоматизованого і модернізованого устаткування й вимірювальних приладів у загальній вартості всього устаткування і вимірювальних приладів.
Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.
Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюють за всіма основними фондами, виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування.
Важливим етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагальнюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.
Цей коефіцієнт показує міру зношеності основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості фондів, яка перенесена на новостворений продукт.
Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності рекомендують вивчати на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, тим кращим є технічний стан основних фондів.
Таблиця 2.3
Аналіз змін технічного стану основних фондів
Показники
На поч.2011 року
На кін.2011 року
Відхилення
(+,-)

1. Початкова вартість основних фондів, тис. грн.
1105
1129
24

2. Зношеність основних фондів, тис, грн.
180
261
81

3. Залишкова вартість основних фондів, тис.грн
----
----
----

4. Коефіцієнт зношення
0,16
0,23
0,7

5. Коефіцієнт придатності
0,84
0,77
-0,7


Початкова вартість основних фондів збільшилася на 24 тис. гри., а сума зношеності - на 81 тис. грн. Це сприяло збільшення зношеності (зниженню ступеня придатності) основних фондів на -0,7 тис. грн.
Слід мати на увазі, що економічна зношеність основних фондів, обчислена за нормами амортизації, не відповідає їх фізичній та моральній зношеності. Тому наведені показники зношеності лише відносно характеризують ступінь зношеності.
Для глибшого дослідження та розроблення заходів з підвищення ефективності використання основних фондів потрібно вивчити віковий склад різних видів устаткування. Він характеризує технічний рівень основних фондів і ступінь їх моральної зношеності, дає можливість визначити придатне устаткування, устаткування, яке потребує капітального ремонту, непридатне устаткування та устаткування, що належить списати. Для аналізу все діюче устаткування групують за видами, а в середині кожного виду - за тривалістю його використання.
Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
Для виконання передбаченого виробничо-фінансовим планом обсягу робіт ПСП «Рідна земля» необхідна певна кількість основних фондів, яка залежить від спеціалізації виробництва, розмірів допоміжних галузей і підсобних промислів. Тому виникає необхідність аналізу забезпеченості за допомогою відповідних розрахунків, при яких слід також встановити, наскільки наявний склад машин і механізмів відповідає вимогам технології виробництва, забезпечує оптимальні строки проведення тих чи інших робіт.
Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості господарства всіма видами основних засобів, є фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. Проведемо аналіз забезпеченості ПСП «Рідна земля» основними фондами на основі таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Аналіз забезпеченості ПСП «Рідна земля» основними фондами, тис. грн.
Показники
2009р.
2010 р.
2011 р.
Відхилення,
(+,-)

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
1493
1633
1506
13

Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн.

1250

1226

1256

6

Середньорічна чисельність працівників, чол.
126
105
96
30

Площа сільськогосподарських угідь, га
1589
1512,5
1582,6
-6,4

Розрахункові показники





Фондозабезпеченість : а)основними виробничими фондами на 100 га. б)основними виробничими фондами сільськогосподарського призначення на 100 га.

94 79

108 81

95 80

1 1

Фондоозброєність:
а)основними виробничими фондами
б)основними виробничими фондами сільськогосподарського
призначення

19,3 13,5

19,1 14,0

21,2 15,0

1,9 1,5

З даної таблиці ми можемо зробити висновок, що господарство мало забезпечене основними фондами. На один гектар сільськогосподарських угідь припадає в 2011 році лише 0,39 грн. вартості основних виробничих фондів, що є досить низьким показником. На протязі досліджуваного періоду зміна в фондозабезпеченості відбулась незначна, вона збільшилась в 2011 році відносно 2009 року на 13.
У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних засобів кількісно збігається з вартістю основних фондів. У подальшому, по мірі участі основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна частина, що дорівнює зносу, переноситься на готову продукцію, друга — виражає залишкову вартість діючих основних фондів.
Частина вартості зношених основних фондів, перенесена на готову продукцію, по мірі її реалізації поступово накопичується у грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді. Цей фонд формується за рахунок щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого та частково для розширеного відтворення основних фондів.
Отже, ми бачимо, що ПСП «Рідна земля» мало забезпечене основними фондами і потребує їх регулярного поповнення і поліпшення для забезпечення ефективного безперебійного виробництва.
На підприємстві з метою вивчення стану основних засобів за даними обліку і звітності доцільно обчислити коефіцієнти зносу (Кз) і придатності (Кп), які характеризують відповідно частку зношеної частини основних засобів.
Щодо забезпеченості нашого господарства основними фондами сільськогосподарського призначення, то вона збільшилась на 6 тис. грн..
Це відхилення відбулось в результаті збільшення вартості основних фондів на 13 грн., та зменшення площі сільськогосподарських угідь на 6,4 га.
Аналізуючи фондоозброєність праці, ми бачимо, що вона дещо збільшилась, як і в загальному по основних фондах, так і по фондах сільськогосподарського призначення. Але це в основному відбулось за рахунок збільшення в 2011 році середньорічної чисельності працюючих на 30 чоловік порівняно з 2009 роком.
Ці показники обчислюються на початок і на кінець року (періоду). Збільшення коефіцієнта зносу означає погіршення стану основних засобів.
Важливе значення для оцінки стану засобів праці мають показники руху основних засобів: коефіцієнти оновлення (Кон) і вибуття (Квит).
У таблиці 2.5 наведено дані, що характеризують стан основних засобів на підприємстві. Дані таблиці показують, що технічний стан основних фондів не досить сприятливий для забезпечення основної діяльності, коефіцієнт придатності на кінець року становить 37,9%, протягом року спостерігається його зниження. Оновлення основних фондів здійснюється дуже повільними темпами, а їх вибуття зростає.
Таблиця 2.5
Характеристика стану основних засобів ПСП «Рідна земля» за 2011 рік
Показник
На початок 2011р.
На кінець 2011р.


тис. грн..
%
тис. грн.
%

Первісна вартість основних засобів
925
X
868
X

Знос основних засобів
180
X
261
X

Надходження основних засобів
98
X
103
X

Вибуття основних засобів
81
X
81
X

Коефіцієнт зносу
0,2
X
0,3
X

Коефіцієнт придатності
0,8

0,7
37,9

Коефіцієнт оновлення
0,11
—
0,12
X

Коефіцієнт вибуття
0,09
X
0,09
X


Розглянемо також структуру необоротних активів ПСП «Рідна земля» на 2011 рік. Термін корисного використання нематеріальних активів ранжується за роками: протягом десяти років і більше десяти років. Чим вища частка нематеріальних активів з більш тривалим строком використання, тим більший економічний ефект може бути одержано. Висока питома вага нематеріальних активів у складі мобілізованих коштів і високий ступінь їхнього приросту за аналізований період свідчать про інноваційний характер стратегій підприємства (тобто має місце орієнтація на вкладення в інтелектуальну власність). Але як бачимо нематеріальні активи в ПСП «Рідна земля» взагалі відсутні, що є протилежно вище сказаному.

Рис. 2.1. Структура необоротних активів ПСП «Рідна земля» на 2011 рік
З рисунку 2.1 ми бачимо, що найбільша частина необоротних активів припадає на основні засоби 96,9% на кінець року, незавершене будівництво складає 3,3% на кінець року. Все це характеризує орієнтацію на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства. Негативним є те, що на підприємстві взагалі відсутні нематеріальні активи та довгострокові фінансові інвестиції.
Ефективність використання основних виробничих фондів на ПСП «Рідна земля» та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин.
Коб=50: 1544 = 0,032;
Величина даного показника свідчить про дуже низьку швидкість обороту основних виробничих фондів. Період обороту становить 32 років, тобто це період за який фонди повністю оновляться.
Швидкість обороту основних виробничих фондів з розвитком науково-технічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Незважаючи на те, що можливості для прояву цієї тенденції в сільському господарстві (порівняно з іншими галузями народного господарства) звужені, все ж чимало аграрних підприємств досягають високої швидкості руху авансованих ресурсів, що позитивно позначається на результатах їх господарювання. Адже маса продукту, виробленого за певний період, дорівнює його розміру, одержаному протягом одного обороту, помноженому на число таких оборотів.
Ефективне використання основних фондів на сільськогосподарських підприємствах має надзвичайно важливе народногосподарське значення. Воно сприяє зростанню продуктивності суспільної праці, збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та зниження її собівартості. Високопродуктивне використання основних виробничих фондів - важливий резерв зростання темпів розширеного відтворення і нагромадження в сільському господарстві.
Проведемо аналіз ефективності використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в ПСП «Рідна земля» на основі таблиці 2.6.
Характеризуючи дану таблицю ми можемо зробити такі висновки, що найвищою фондовіддача в цілому по підприємству була в 2010 році і становила 10,4 грн., що на 1 грн. більше ніж в 2009 році. Найвищу фондовіддачу ми спостерігаємо на 100 грн. основних виробничих фондів загального призначення, яка в 2011 році становила 10,4 грн., що значно перевищує величину даного показника щодо основних виробничих фондів в рослинництві та тваринництві.
В рослинництві в свою чергу спостерігається найменша величина фондовіддачі - 18,7 грн., хоча це на 1,4 грн. більше ніж в 2011 році, все ж ми бачимо, що даний показник є досить низьким і не досягає оптимального рівня. З позитивного слід відмітити, що на протязі трьох досліджуваних років фондовіддача по всіх видах основних виробничих фондів зростала. Відповідно до цього можна також віднести збільшення показника фондомісткості. В загальному даний показник в 2011 році зменшився на 59,9 грн. порівняно з 2009 роком і становить 71,3 грн.
Таблиця 2.6
Ефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в ПСП «Рідна земля» за 2009-2011 рр.
Показники
2009р.
2010 р.
2011 р.
Відхилення
(+,-) Звітного року від базового

Фондовіддача, на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення : а) в цілому по господарству б) в рослинництві в) в тваринництві г) загальногосподарського призначення
9,4
18,7
17,4
36,1
10,4
21,8 прпр23,8
45,6
9,5
20,1
22
42,1
0,1
1,4
4,6 6

Фондомісткість, на 100 грн. валової продукції: а) в цілому по господарству б) в рослинництві в) в тваринництві г) загальногосподарського призначення
11,4
19,9
61,7
81,6
38,4
25,4
62,2
87,6
71,3
21,6
51,2
72,8
59,9
1,7
-10,5
-8,8


Тут ми також бачимо, що фондомісткість в тваринництві набагато нижча ніж в рослинництві, що є не дуже втішним, так як рослинництво є провідною галуззю на підприємстві.
Розвиток сільського господарства передбачає послідовне кількісне зростання і якісне оновлення основних виробничих фондів.
Поліпшення використання основних виробничих фондів сприяє поліпшенню виробництва, збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, підвищенню продуктивності праці та фондовіддачі.
Проведемо факторіальний аналіз визначення впливу факторів на фондовіддачу і фондомісткість. Є два фактори які впливають на фондовіддачу і фондоємність. Це вартість валової продукції і вартість основних виробничих фондів. Факторіальний аналіз проведемо на основі таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Показники для проведення факторіального аналізу фондовіддачі і фондомісткості в ПСП «Рідна земля» за 2010-2011 рр., тис. грн.
Показники
Базовий рік (2010р.)
Звітний рік (2011р.)
Зміна показників

Вартість валової продукції без ПДВ
795,2
804
8,8

Середньорічна вартість основних
1493
1506
13


Визначимо вплив цих двох факторів на фондовіддачу. Загальна міна фондовіддачі визначається як різниця між фондовіддачею за звітний рік (ФДз) і фондовіддачею за базовий рік (ФДб). Вплив зміни вартості валової продукції на фондовіддачу розраховується як різниця фондовіддачі за звітний рік і умовної фондовіддачі (ФДу). Вплив зміни вартості основних виробничих фондів на фондовіддачу визначається як різниця умовної фондовіддачі і фондовіддачі базового року. Умовна фондовіддача розраховується як відношення вартості валової продукції базового року до вартості основних виробничих фондів звітного року. Проведемо розрахунки :
ФДб = 795,2 : 1493 100 = 53,26
ФДз = 804 : 1506 100 = 53,39
ФДу = 795,2 : 1506 100 = 52,80
Визначимо загальну зміну фондовіддачі:
ФДз - ФДб = 53,39 -53,26 = 0,13
Визначимо вплив зміни вартості валової продукції на фондовіддачу :
ФДз - ФДу = 53,39 - 52,8 = 0,59
Визначимо вплив зміни вартості основних виробничих фондів на фондовіддачу:
ФДу-ФДб = 52,8 - 53,26 = -0,46
На основі проведених розрахунків видно, що в звітному році фондовіддача збільшилась на 0,13 грн. порівнюючи з базовим роком. Це збільшення відбулося за рахунок збільшення вартості валової продукції, яка прямо пропорційно впливає на фондовіддачу, і вплив зміни вартості валової продукції складає 0,59 грн. Вартість основних виробничих фондів зменшилась, це також вплинуло на зменшення фондовіддачі, і цей вплив складає - 0,46 грн.
Визначимо вплив вартості валової продукції і вартості основних виробничих фондів на фондомісткість.
Загальна зміна фондомісткості визначається як різниця між фондомісткістю за звітний рік (ФМз) і фондомісткістю за базовий рік (ФМб). Вплив зміни вартості основних фондів на фондомісткість розраховується як різниця фондомісткості за звітний рік і умовної фондомісткості (ФМу). Вплив зміни вартості валової продукції на фондомісткість визначається як різниця умовної фондомісткості і фондомісткості базового року. Умовна фондомісткість розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів базового року до вартості валової продукції завітного року.
Проведемо розрахунки :
ФМб = 1493: 792,5 100 = 188,39
ФМз= 1506: 804- 100=187,31
ФМу = 1493 : 804 100= 185,7
Визначимо загальну зміну фондомісткості:
ФМз - ФМб = 187,31 - 188,39 = -1,08
Визначимо вплив зміни вартості основних фондів на фондомісткість:
ФМз - ФМу = 187,31 - 185,7 = 1,61
Визначимо вплив зміни вартості валової продукції на фондомісткість:
ФМу - ФМб = 185,7 - 188,39 = -2,69
На основі проведених розрахунків можна побачити, що фондомісткість зменшилась на 1,08 грн. в звітному році порівнюючи з базовим. Розглядаючи вплив двох факторів на фондомісткість ми можемо помітити, що значний вплив на зменшення фондомісткості здійснило зниження вартості валової продукції, і цей вплив склав 2,69 грн. в сторону зменшення. Вартість валової продукції обернено пропорційна фондомісткості тому, її підвищення призвело до зниження фондомісткості. Щодо вартості основних виробничих фондів, то- їх вплив на фондомісткість прямо пропорційний, і тому збільшення вартості основних виробничих фондів зменшило фондомісткість на 1,61 грн.
ФМз= 1506: 804- 100=187,31 ФМу = 1493 : 804 100= 185,7
Визначимо загальну зміну фондомісткості:
ФМз - ФМб = 187,31 - 188,39 = -1,08
Визначимо вплив зміни вартості основних фондів на фондомісткість:
ФМз - ФМу = 187,31 - 185,7 = 1,61
Визначимо вплив зміни вартості валової продукції на фондомісткість:
ФМу - ФМб = 185,7 - 188,39 = -2,69
На основі проведених розрахунків можна побачити, що фондомісткість зменшилась на 1,08 грн. в звітному році порівнюючи з базовим. Розглядаючи вплив двох факторів на фондомісткість ми можемо помітити, що значний вплив на зменшення фондомісткості здійснило зниження вартості валової продукції, і цей вплив склав 2,69 грн. в сторону зменшення. Вартість валової продукції обернено пропорційна фондомісткості тому, її підвищення призвело до зниження фондомісткості. Щодо вартості основних виробничих фондів, то їх вплив на фондомісткість прямо пропорційний, і тому збільшення вартості основних виробничих фондів зменшило фондомісткість на 1,61 грн.
2.3. Шляхи поліпшення використання основних засобів
Розвиток сільського господарства передбачає послідовне кількісне зростання і якісне оновлення основних виробничих фондів.
Поліпшення використання основних виробничих фондів сприяє поліпшенню виробництва, збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, підвищенню продуктивності праці та фондовіддачі. Рівень економічної ефективності використання основних фондів залежить від природо-економічних умов, забезпеченості господарств трудовими ресурсами та інших факторів.
Основними шляхами підвищення економічної ефективності використання основних фондів в ПСП «Рідна земля» є:
1. Поліпшення використання і підвищення родючості землі на основі хімізації, впровадження природоохоронних технологій та збереження навколишнього середовища.
2. Підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, поліпшення якості продукції на основі застосування кращих сортів культур і порід тварин, а також інтенсивних технологій.
3. Впровадження комплексної механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва, ресурсозберігаючих і безвідходних технологій, що забезпечує раціональне і комплексне використання виробничих ресурсів, сировини і енергії.
4. Раціональне використання машинно-тракторного парку за рахунок збільшення змінного і річного виробітку, підвищення ефективності і якості механізованих робіт на основі раціонального співвідношення силових і робочих машин, забезпечення їх комплексності і комплектності.
7. Забезпечення оптимального співвідношення основних і оборотних фондів. При нестачі матеріальних оборотних засобів у процесі сільськогосподарського виробництва знижується ефективність використання основних фондів.
8. Зниження матеріаломісткості сільськогосподарської продукції. Цей показник характеризує питомі витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції. Основні напрями зниження матеріаломісткості продукції в господарствах такі: правильне нормування і раціональне витрачання сировини, матеріалів, пального, електроенергії та інших засобів виробництва; підвищення якості кормів, насіння, добрив, пестицидів, машин, знарядь та ін.; скорочення втрат кормів та інших предметів праці при виробництві і зберіганні.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Інтегрування України до світового ринку товарів і послуг та відповідне підвищення рівня конкуренції на національному ринку товарів, робіт і послуг, зростаюча складність і динамічність економічного середовища вимагає від керівництва значних зусиль зі створення ефективного механізму функціонування підприємства та спонукає вітчизняних виробників до підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, що неможливо в сучасних умовах застарілих технологій, зношених основних засобів, обмежених фінансових ресурсів у посткризовий період тільки завдяки їх корінному оновленню, проведенню техніко-технологічної інноваційної модернізації, зміни підходів до управління ресурсами відповідно до сучасних умов розвитку економіки.
Рух основних фондів на підприємстві являє собою проходження основними фондами всіх етапів циклу відтворення – проміжку часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів.
Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів є: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини - машин та устаткування: визначення ступеня використання основних фондів, аналіз повноти використання торговельної та складської площі; встановлення ступеня використання обладнання та його комплектності; визначення впливу використання основних фондів на основні економічні та фінансові показники діяльності підприємства; виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва и управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшена випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимально виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно и економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бойчик І.М. Економіка підприємства : навч. посібн. / І.М. Бойчик. – Вид. 2-ге, [перероб. і доп.]. – К. : Вид-во "Атіка", 2007. – 528 с.
Гаврилюк Л. Г Економіка підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни.- Житомир: ЖІТІ, 2000.- 152 с.
Городня Т.А., Наумова О.К. Цілі та пріоритети розвитку техніко-технологічної бази підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. ? Вип. 20.15. – С.156-162.
Гохберг І. І. Оцінка установок, машин та обладнання: питання і відповіді, практикум оцінки / І. І. Гохберг, С. І.Щербань. — Львів : ЗУКЦ, 2007. — 184 с.
Економіка підприємства: Навч. посіб. / Б.Є. Грабовецький, Т.М. Пілявоз. - Вінниця: ВНТУ, 2009. – 249 с.
Економіка підприємства : підручник / М.Г. Грещин, В.М. Колот, О.Г. Мендрул та ін. / за заг. та наук. ред. Г.О. Швиданенко. – Вид. 4-те, [перероб. і доп.]. – К. : Вид-во КНЕУ, 2009. – 816 с.
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. 3-тє, без змін. — К.: КНЕУ, 2006. — 528 с.
Жук А.В. Економіка підприємства : консп. лекцій / А.В. Жук. – Розд. 2: Технічна база організація і планування виробництва. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – 80 с.
Зубцова О.В. Повышение эффективности использования основных фондов [Електронний ресурс] / О.В. Зубцова; Портал магистров ДонНТУ. – Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2001/fem/zubtsova/diss/indexdis/index2.html
Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 207 с.
Козик В. В., Ємельянов О.Ю., Колещук О. Я. Використання методу капіталізації при оцінюванні технічного стану основних засобів промислових підприємств // ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ. – 2011 . – №1. – с. 119-125.
Колещук О.Я. Оцінювання технічного стану основних засобів промислових підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. ? Вип. 20.4. – с. 219-227.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 294 с.
Кушніренко О. М. Новітні форми оновлення матеріально-технічної бази виробництва [Електронний ресурс] / О. М. Кушніренко. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2009_1/09komtbv.pdf.
Максимов С.В., Рябикіна О.Г. Визначення взаємозв’язку техніко-технологічної бази промислового підприємства та його виробничої потужності // Вісник Криворізького технічного університету. – Кривий Ріг: КТУ. – Вип. 20. – 2008. – С. 273-278.
Могилова М.М. Оцінка основних засобів як фактор впливу на показники результативності сільського господарства // Сталий розвиток економіки. 4’ Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2012. - №4. – С.214-219.
Нусінов В.Я. Проблемні питання аналізу стану, ефективності придбання та використання основних засобів підприємства // Вісник КТУ. – 2011. – вип. 28. – С.260-264.
Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник / За ред. Шимко О.В. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 296с.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджено наказом Міністерства України від 27.04.2000 №92, із змінами та доповненнями.
Рябикіна О.Г. Імперативи розвитку техніко-технологічної бази підприємства як системи // Вісник КТУ. – 2011, вип. 27. – С.267-271.
Семернікова, І. О. Економіка підприємства : Навч. посіб. / І. О. Семернікова, Н. В. Мєшкова-Кравченко. – Херсон : ОЛДІ-плюс, 2009. – 312 с.
Стельмах Х.П., Кузьмін О.Є., Класифікація основних засобів підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. ? Вип. 20.14. – С.263-269.