Вступ Атомна енергетика(АЕ) – енергетика, зв’язана з проблемами виробітку та використання атомної енергії. АЕ стала окремою галуззю енергетики після Другої світової війни. Сьогодні вона відіграє важливу роль в електроенергетиці України. Це зумовлено тим, що Україна належить до держав, недостатньо забезпечених власним енергоресурсом. Окремими видами палива країна забезпечена лише на 20-30% і тільки вугіллям на 100%. Водночас Україна має найбільш енергомістьку економіку: споживання умовного палива на душу населення у нас становить приблизно 6,5 т. Тоді як у США, Японії та країн західної Європи тільки 4,2-5,5 т. Запаси горючих копалин в Україні обмежені, вони здатні задовольнити потреби на протязі всього 100-150 років, тоді як атомні енергоносії (уран, торій, літій), та використання реакторів нового покоління сприяють тому, що запаси атомної енергетики стануть безмежними. Протягом останніх років Україна зазнає великої енергетичної кризи, викликаної прискореним розвитком енергомісткіх галузей господарського комплексу безплатним і марнотратним використанням енергоносіїв, відсталими технологіями, виснаженням і деградацією розвіданих покладів вугілля, нафти і газу, через що, наприклад, відбуток нафти став знижуватись з 1970р., газу і вугілля з 1975р. Тільки роботу атомних електростанцій в Україні визначено як задовільну. Сьогодні немає жодного надпланового простою блоків АЕС Найбільш системно до осінню – зимового періоду готуються саме атомні електростанції. Використання транспортабельного палива дає змогу розташовувати АЕС незалежно вид паливно – енергетичного фактора та орієнтувати на споживача у районах з напруженим паливно – енергетичним балансом. Приклад. Виплавляння алюмінію завдяки Запорізький АЄС. Велика перевага атомної енергетики перед енергетикою інших видив вища енергоємність ядерного палива (в 2 млн. разів більша ніж нафти, в 3 млн. разів ніж вугілля). кращі економічні показники; не потребує кисню, якого на енергетичні потреби використовується в 5 разів більше, ніж цього потребують усі живі істоти; запаси ядерного палива в 20 разів більше, ніж палива інших видів. Відсоток ядерної енергетики і у виробництві енергії в Україні в 2000 році становив 19% від загального виробітку По даних експертів зараз на 40% електростанції (ТЕС,ГЕС) України використовуються морально-застаріле обладнання, що в 2010 році призведе до різкого зниження виробництва електроенергії. Атомна енергетика України працює і над тим, щоб збільшити виробництво рідкого палива: вилучені з обробітку надмірно забруднені радіонуклідами землі використовуються для вирощування ріпаку, зерна, картоплі та інших культур і виробництва з них спирту які можна додавати до бензину. Калорійність такого палива набагато вища, ніж одного бензину. Економічна комісія ООН зробила важливий висновок: існує пряма залежність рівня економічного розвитку енергетики. Якщо через 100 років відбудеться збільшення народонаселення в Україні навіть в 5 разів, то практично задовольнити потреби людей в їжі можливо буде тільки тоді, коли енергопостачання дасть можливість довести урожаї до високого рівня, тобто не їжа, а енергія може бути гальмом усунення голоду із життя людства. В цих умовах постає питання: який вид енергії самий економічний, безпечний і самий чистий? На розвиток якої галузі направити основні засоби. Звичайно, існує оптимізм із приводу можливостей термоядерної енергії й інших ефективних засобів одержання енергії, інтенсивно досліджуваних наукою, але при сучасних масштабах енерговиробництва, при практичному освоєнні цих можливих джерела буде потрібно декілька десятків років через високої капіталоємності (до 30% усіх капітальних витрат у промисловості потребує енергетика) і відповідної інерційності в реалізації проектів. Так що в перспективі до середини такого сторіччя можна орієнтуватися на істотний внесок у світову енергетику лише тих нових джерел, для котрих уже сьогодні вирішені принципові проблеми масового використання і створена технічна база для промислового освоєння. Єдиним тут конкурентом традиційному органічному паливу може бути тільки ядерна енергетика, що забезпечує вже зараз біля 20% світового виробництва електроенергії з розвитою сировинною і виробничою базою для подальшого розвитку галузі. Основні відомості про ВП «Рівненська АЕС» Рівненська атомна електростанція є державним підприємством, основною метою якого є безпечне та ефективне виробництво електричної енергії. Рівненська АЕС розташована на території західного Полісся поблизу річки Стир у м. Кузнецовськ. Рівненська АЕС починає свою історію з 1971 року, коли розпочалося проектування Західноукраїнської АЕС, яку згодом перейменували в Рівненську. РАЕС — перша в Україні атомна електростанція з енергетичним водо-водяним реактором типу ВВЕР-440 (В-213). В діяльності ВП „Рівненська АЕС” основною метою є нарощування виробництва електроенергії за умови постійного підвищення рівня безпеки енергоблоків. Однак і соціальна політика є одним з найголовніших завдань станції. Серед пріоритетів – підвищення заробітної плати, розширення соціальних програм, житлове будівництво, оздоровлення та медичне страхування працівників. Для досягнення основної мети ВП РАЕС встановлює і реалізує відповідні політику та завдання. Для досягнення основної мети ВП РАЕС вирішує наступні завдання: - виробництво електроенергії; - будівництво нових та продовження термінів експлуатації діючих енергоблоків; - погодження з відповідними органами тарифу на електроенергію, що виробляється атомними електростанціями, здійснення її продажу на Енергоринку; - закупівля ядерного палива; - розроблення і впровадження єдиних для кожної компанії техніко-економічних нормативів; - створення системи поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами; - підвищення безпеки атомних електростанцій на основі впровадження сучасних технологій, вдосконалення характеристик систем безпеки; - забезпечення дотримання норм міжнародних договорів з питань ядерної безпеки та цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду; - будівництво і реконструкція атомних енергоблоків, зняття їх з експлуатації. Характеристика виробничо-господарської діяльності підприємства Відокремлений підрозділ здійснює господарську діяльність та діяльність у сфері використання ядерної енергії на підставі дозволів та ліцензій, отриманих у встановленому порядку ДП НАЕК «Енергоатом», в рамках своїх повноважень, встановлених чинним законодавством України, нормами та правилами з ядерної безпеки, установчими документами ДП НАЕК «Енергоатом», цим Повноваженням та умовами зазначених дозволів та ліцензій. Відповідно до чинного законодавства України відокремлений підрозділ здійснює діяльність у сфері використання ядерної енергії за наступними видами: 1. Проектування ядерної установи. 2. Перевезення радіоактивних матеріалів. 3. Зберігання відпрацьованого ядерного палива. 4. Переробка, зберігання радіоактивних відходів. 5. Зберігання, технічне обслуговування джерел іонізуючого випромінювання. 6. Використання джерел іонізуючого випромінювання. 7. Підготовка персоналу для експлуатації ядерної установки (за переліком посад та спеціальностей, який визначається Кабінетом Міністрів України). 8. Діяльність, повязана із забезпеченням фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок (за переліком видів діяльності, який затверджується Каьінетом Міністрів України). 9. Діяльність, повязана з конкретним етапом життєвого циклу ядерної установки: 9.1. Введення в експлуатацію ядерної установки. 9.2. Експлуатація ядерної установки. 9.3. Зняття з експлуатації ядерної установки. Предметом виробничої та господарської діяльності відокремленого підрозділу \: 1. Виробництво, передача та постачання електричної енергії на підставі відповідних ліцензій та укладених договорів. 2. Операції у сфері поводження з небезпечними відходами. 3. Ремонт, налагодження, технічне переозброєння і реконструкція обладнання. 4. Створення системи підготовки, перепідготовки, перекваліфікації і підвищення кваліфікації персоналу, створення нових робочих місць (альтернативних виробництв), у тому числі для забезпечення працевлаштування працівників за їх кваліфікацією у міру зняття енергоблоків з експлуатації. 5. Надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти, курсове професійно- технічне навчання, первинна професійна підготовка, перепідготовка робітників, підвищення кваліфікації робітників. 6. Участь в організайції і проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, у впровадженні науково-технічних конструкторських, технологічних та інших розробок, а також у дослідженні їх результатів до практичного використання і в установленні звязків з науковими установами, в тому числі іноземними. 7. Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). 8. Перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом. 9. Виконання маневрових та буксирувальних робіт залізничним транспортом. 10.Проектна та будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкції, будівництво та монтаж інженерних і транспортин мереж), у тому числі інженерні вишукування для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, будівництво, реконструкція, ремонт і реставрація обєктів промислового, житлового, комунального, соціального і культурного призначення. 11.Проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протилежного захисту та систем опалення, оцінка протилежного стану обєктів. 12.Виконання вибухових робіт. 13.Надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з олорони громадян. 14.Організація і проведення маркетингових досліджень, надання консалтингових послуг, інформаційна, рекламна та видавнича діяльність. 15.Надання послуг телефонного звязку (крім відомчих обєктів). 16.Розробка, виготовлення устаткування, обладнання, пристроїв та запасних частин. 17.Технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і проводного мовлення в межах промислової експлуатації. 18. Використання каналів мовлення, створення радіо-, телепрограм, передача радіо- телепрограм. 19. Надання послуг радіозвязку (з використанням радіочастот). 20. Провадження експертної діяльності в науково-технічній сфері. 21. Діяльність, повязана з охороною обєктів, що належать до сфери управління ДП НАЕК «Енергоатом». 22.Організація міжнародного обміну інформацією та технологіями. 23. Торгівельна діяльність. 24. Оптова та роздрібна торгівля алкогольними та/або тютюновими виробами. 25. Соціально-побутова діяльність, в тому числі організація пунктів громадського харчування, надання готельних послуг. 26.Соціальна діяльність, яка направлена на на задоволення потреб ветеренарів і працівників відокремленого підрозділу (в тому числі його структурних підрозділів), включаючи недержавне пенсійне забезпечення працівників відокремленого підрозділу. 27. Діяльність, повязана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм. 28.Виконання топографо-геодезичних робіт та кадастрових зйомок. 29.Видобування підземних вод для забезпечення господарсько-птних потреб комунальної та промислової зон території міст розташування АЕС. 30.Централізоване водопостачання та водовідведення. 31.Здійснення зовнішньо-економічної діяльності. 32.Виробництво та оптова реалізація лікарського засобу (медичного кисню). 33. Медична практика. 34. Зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин. 35. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність: організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; діяльність з різних видів спорту, визнаних в Україні. 36.Проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем та окремих обєктів інженерної інфраструктури. 37.Діяльність, повязана з державною таємницею. Відокремлений пдрозділ здійснює й інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством України та які не перешкоджають досягненню основної мети відокремленого підрозділу. Для здійснення діяльності, підтримання рівня безпеки, а також умов отримання дозволів та ліцензій відокремленому підрозділунадаються відповідні фінансові, матеріальні та інші ресурси, створюється організаційна структура, здійснюєься забезпечення персоналом. Відокремлений підрозділ здійснює визначені Компанією функції ліцензіата з дотриманням діючих норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. Для здійснення окремих видів робіт, що вимагають отримання спеціального дозволу, відокремлений підрозділ отримає такий дозвіл у встановленому чинним законодавством України порядку. Всі види діяльності відокремлений підрозділ здійснює, дотримуючись майнових прав Компанії та органу, уповноваженого власникам, що встановлюється чинним законодавством України, Статутом Компанії та цим положенням, забезпечуючи таємницю інформації з обмеженим доступом та спеціальну безпеку робіт. Обєктом діяльності відокремленого підрозділу є майно, закріплене за відокремленим підрозділом на праві оперативного використання і відображене в його окремому балансі. В умовах здійснення реструктуризації економіки, її технологічної перебудови значно зростають роль і значення своєчасного і якісного аналізу фінансово-економічної діяльностігосподарюючих суб’єктів і вишукування шляхів його зміцнення,підвищення конкурентноздатності підприємства. Фінансово-економічний стан підприємства повинен систематичноі всебічно оцінюватися з використанням наявних видів і методіваналізу, комплексу різноманітних показників. Це дозволить: - критично оцінити фінансові результати діяльностіпідприємства і його фінансовий стан як у статиці за аналізованийперіод, так і в динаміці за ряд періодів; - визначити "болючі" точки у фінансовій діяльностіпідприємства; - знайти шляхи більш ефективного використання фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення. Організаційна структура ВП «Рівненська АЕС» Виробничі підприємства визначають промисловий потенціал народного господарства і безупинно змінюються в міру розвитку продуктивних сил і поглиблення виробничих відношень. На кожному етапі розвитку економіки переважне поширення одержують ті або інші типи виробничих організацій. У народному господарстві відбувається безупинне удосконалювання чинних організаційних структур управління і пошук нових, більш раціональних форм організації управління. Пізнання закономірностей і теоретичне пояснення цих процесів мають велике значення для підвищення ефективності промислового виробництва. Організаційна структура управління — це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління. У широкому розумінні задача менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту організаційну структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї. Найкраща структура — це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю. На РАЕС працює 8300 людей, з них 5000 — промисловий персонал. Кількість працівників на 1 мегават виробленої енергії на РАЕС становить понад 2 людини, наприклад, на російських АЕС — півтори, на західних — менше однієї. При цьому скорочення кількості працюючих тут не збираються. Організаційна структура ВП «Рівненська АЕС» подана у додатку A. До складу адміністративного керівництва ВП РАЕС входять: генеральний директор; головний інженер – перший заступник генерального директора; заступник генерального директора з економіки та фінансів; заступник генерального директора з якості та управління; заступник генерального директора з забезпечення виробництва; заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку; заступник генерального директора з капітального будівництва – начальник УКБ; заступник генерального директора з фізичного захисту та режиму; головний інженер. До складу виробничо-технічного керівництва ВП РАЕС входять: головний інженер – перший заступник генерального директора; заступник головного інженера з експлуатації блоків № 1, 2; заступник головного інженера з експлуатації блоків № 3, 4; заступник головного інженера з ядерної та радіаційної безпеки; заступник головного інженера з технології та інжинірингу; заступник головного інженера з електрообладнання та систем контролю і управління; заступник головного інженера з ремонту; заступник головного інженера з загально станційних об’єктів; заступник головного інженера з підготовки персоналу – начальник НТЦ; заступник головного інженера з надійності, ресурсу та продовження експлуатації – начальник СНРтаПЕ. Всі керівники при призначенні на посаду наділяються повноваженнями і правами, одні з яких є загальними для всіх керівників, інші специфічними, залежно від закріплених за конкретною посадою напрямів діяльності. Організаційна структура управління ВП «Рівненська АЕС» представлена у додатку А. Розподіл функцій при управлінні організаційною структурою ВП РАЕС. Функції управління організаційною структурою розподіляються таким чином Генеральний директор: формує організаційну структуру АЕС відповідно до встановлених у Компанії вимог, розподіляє відповідальність та повноваження персоналу і керівників АЕС, необхідні і достатні для забезпечення безпечної експлуатації АЕС та здійснення ефективної фінансово-економічної діяльності. Заступник генерального директора з якості та управління: здійснює загальне керівництво роботами по розробці та внесенню змін в структуру ВП РАЕС. Служба забезпечення якістю: здійснює центральний облік та аналіз змін структури; забезпечує встановлений порядок внесення змін; контролює відповідність фактичної структури ВП РАЕС даному документу; розробляє положення про структурні підрозділи та посадові інструкції ГІС, ЗГД, ГІ, ЗГІ та керівників структурних підрозділів. Управління організації, нормування та оплати праці: супроводжує штатний розпис; встановлює умови праці; контролює використання фонду оплати праці; встановлює вимоги по використанню тарифних розрядів, посадових окладів, доплат, надбавок до заробітної плати. Відділ кадрів: забезпечує комплектацію підприємства ресурсами всіх категорій необхідних професій, спеціальностей та кваліфікації. Юридичний відділ: Функціональна структура діяльності ВП РАЕС. Функції управління. Вцілому діяльність ВП РАЕС розділена на окремі функції, що зосереджені в двох основних групах: загальні функції управління (встановлення нормативних вимог та політики управління, політики інновацій, планування, організація роботи, мотивація, координація, контроль, відповідальність); специфічні функції управління (функції, що виділяються по напрямках діяльності). Загальні функції управління визначають етапи управління. До них відносяться: прогнозування та планування; організація роботи; мотивація; координація та регулювання; контроль, облік, аналіз. Специфічні функції визначають види діяльності, реалізовані в напрямках діяльності, встановлюються відповідно до чинного законодавства, вимог правил, норм і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та деталізуються при їх розподілі між елементами організаційної структури ВП РАЕС. Відповідно до «Настанови з інтегрованої системи менеджменту ВП «Рівненська АЕС» 031-1-00-QA встановлюються наступні напрямки діяльності та відповідальні підрозділи за реалізацію напрямків діяльності: Адміністративне управління діяльності ВП Рівненська АЕС включає: управління якістю (СЗЯ); організація процесів управління (СЗЯ); управління зовнішніми взаємовідносинами (ВритаЗМІ – робота з громадськістю; СВНтаПБ, ВОП – організація роботи з контролюючими та регулюючими органами; ВМСтаТД – міжнародна діяльність); уавління документацією (ВТС). Управління виробничими процесами Рівненської АЕС включає: оперативну експлуатацію технологічного комплексу (СГД, ГОУЕ-1,2, ГОУЕ – 3,4, оперативний персонал підрозділів); капітальне будівництво, експлуатацію і ремонт будівель та споруд (УКБ, ВПТБ); технічне обслуговування та ремонт (ЕРП); поводження з ядерним паливом (В’ЯЗ); поводження з РАО (ЦДтаРАВ, ХЦ); зняття з експлуатації блоків АЕС (СНРтаПЕ); забезпечення засобами звязку (СДТУ); транспортне забезпечення (ТрЦ). Управління забезпеченням безпеки вклбючає: забезпечення ядерної безпеки (ВЯБ); забезпечення радіаційної безпеки (ЦРБ); охорону праці (ВОП); забезпечення технічної безпеки (СВНтаПБ); забезпечення положення безпеки (СВНтаПБ); забезпечення фізичного заисту (СФЗ); забезпечення охорони навколишнього середовища (СВНтаПБ, ЦРБ); забезпечення готовності до ліквідації надзвичайних ситуацій (УПАГР); забезпечення інформаційної безпеки (СІТ). Управління трудовими ресурсами включає: управління кадрами (ВК); управління кваліфікацією персоналу (НТЦ); охорону здоровя та медични контроль (ВОЗ); соціальний розвиток колективу (УСР). Управлінняґ матеріальними ресурсами включає: управління поставками продукції (УВТК); вибір постачальника (підрозділ-замовник, тендер); зберігання устаткування та матеріалів (УВТК); нормування та споживання матеріальних ресурсів (ВГТ, ВТС – експлуатаційні витрати; ВППР – ремонтні витрати). Управління фінансами та економікою включає: планово-економічну діяльність (ПЕУ); фінансове планування (ПЕУ); оподаткування (Бухгалтерія); господарсько-договірну діяльність (ПЕУ, УКБ, ВГТ, УВТК); нормування та оплата праці (УОНтаОП); контрольно-ревізійна діяльність (КРВ, ВЕБ); управління майном та формами власності (ВУМ); бухгалтерський облік та звітність (Бухгалтерія). Організаційна структура ВП «Рівненська АЕС» В основі побудови організаційної структури ВП «Рівненська АЕС» встановлений принцип чіткого розподілу завдань між структурними підрозділами АЕС з урахуванням виду діяльності (робіт) піроздлу. Принципи формування (виділення) підрозділів Підрозділ формується із врахуванням: однорідності дій (робіт, операцій), що виконуються ними в процесі вробництва; однорідності вихідних процесів; однорідності технологій, що використовуються; подібності конкретних функцій управління; наявності завдань (групи завдань), що потребують вирішення. В рамках одного завдання може бути виділено декілька підрозділів. Для вирішення конкретного підзавдання може бути створена спеціалізована (що спеціалізується на вирішенні даного підзавдання) структурна одиниця – робоча група. Є такі види структурних підрозділів ВП РАЕС: управління; служба; цех; відділ; спеціалізований підрозділ (ЕРП, НТЦ, ПТУ, ТРК та ін.). Цехи, управління, служби, відділи є постійнодіючими (стійкими, безкоштовними) підрозділами. Структурні підрозділи, у свою чергу, діляться на: відділи, дільниці, лабораторії, бюро, групи, сектори. При необхідності начальник структурного підрозділу організовує розробку положень про внутрішні підрозділи. Кожен структурний підрозділ має: повну назву; скорочену назву. Кожний підрозділ забезпечує виконання наступних загальних функцій: забезпечення відповідно до вимог правил, норм та інструкцій з експлуатації закріплених будівель, споруд, приміщень, території; забезпечення відповідно до вимог правил та інструкцій з експлуатації закріплених засобів звязку, побутових приладів, технічних і програмних засобів автоматизваних робочих місць, копірувальної і машинописної техніки, меблів, господарського інвентарю, інструменту, первинних засобів пожежогасіння, технічних засобів охорони, інших технічних засобів підготовки і проведення робіт; забезпечення відповідно до вимог нормативних, керівних загальностанційних документів належної підготовки та підтримки кваліфікації персоналу, формування 4у персоналу культури безпеки; забезпечення готовності персоналу до дій в умовах оголошення аварійної обстановки та виникнення радіаційно-небезпечних ситуацій, у тому числі шляхом проведення навчання і участі в навчаннях та зборах; підбір, розстановка кадрів та підготовка резерву; організація і проведення медичних оглядів персоналу; забезпечення відповідності виробничо-технічної документації, що розробляється підрозділами, вимогами правил0 норм і стандартів, діючим в атомній енергетиці; забезпечення дотримання в підрозділах встановлених правил поводження з виробнич-технічною і нормативною документацією; ведення діловодства та поводження з організаційно-розпорядчою документацією відповідно до встановлених на АЕС вимог; забезпечення діяльності підрозділів необхідними матеріально-технічними ресурсами; забезпечення підготовки, узгодження та затвердження штатних розписів підрозділів; забезпечення вирішення соціальних питань; забезпечення обліку та контролю використання робочого часу персоналу оформлення відпусток; забезпечення обліку та проведення інвентаризації основних засобів; забезпечення виконання встановлених правил задачі службових і виробничих приміщень під охорону та зняття з охорони; участь у забезпеченні звязків з громадськістю та населенням; На ВП РАЕС прийняті наступні рівні управління, що розрізняються по ступеню повноважень та відповідальності: керівники вищої ланки: генеральний директор; головний інженер – перший заступник генерального директора; заступник генерального директора; заступник головного інженера; головний інспектор; керівники середньої ланки: керівники структурних підрозділів (начальники цехів, управлінських служб, відділів, спеціалізованих підрозділів) та їх заступники; начальники відділів, дільниць, лабораторій та їх заступники; Обов’язки, повноваження та відповідальність керівників встановлюються у посадових інструкціях і визначаються сферою діяльності (види повноважень та рівнем управління (ступенем повноважень). Об’єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи). Горизонтальний поділ праці - це поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування підрозділів трансформаційного процесу. Оскільки роботу на підприємстві поділено між підрозділами та окремими виконавцями, хтось може координувати їхні дії, щоб досягти загальної мети діяльності. Саме вертикальний поділ зумовлює створення рівнів управління. Американський соціолог Парсон виділяє три рівні управління: технічний; управлінський; інституційний. Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників): керівник низької ланки (операційні управлінці); керівники середньої ланки (операційні управлінці); керівники вищої ланки. До інституційного рівня управління належать керівники вищої ланки управління, а саме: генеральний директор, генеральний інженер – перший заступний генерального директора, заступник генерального директора з капітального будівництва, заступник генерального директора, заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку, заступник генерального директора з економіки та фінансів, заступник генерального директора з якості та управління; головний інспектор та інші. Представники даного рівня управління забезпечують інтереси та потреби власників, здійснюють стратегічне, тактичне та загальне керівництво, розробляють політику організації. До управлінського рівня відносяться завідувач відділу, начальники цехів (реакторного, турбінного, хімічного, електричного, теплової автоматики та вимірювань, радіаційної безпеки та ін.); начальники відділів (аварійного регулювання, модернізації та реконструкції, ядерної безпеки та ін.). Вони забезпечують реалізацію політики функціонування організації, яка розроблена вищим керівництвом і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів та за їх виконання. До технічного рівня належать: майстер, начальник виробничої дільниці тощо. Вони відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання. Найвищий рівень – це виконавці (операційники), тобто працівники, які безпосередньо займаються так званою «чорною роботою». Вони здійснюють працю та контроль за виконанням виробничих завдань, за використанням ресурсів (сировини, устаткування, кадрів). До молодших робітників відносяться лінійні працівники такі, як: токар, майстер, завідувач лабораторією і т.п. Робота робітників нижчої ланки є найрізноманітнішою, характеризується частими переходами від одного виду діяльності до іншого. Автоматизована інформаційна система менеджменту підприємства Всі види, якими займається ВП «Рівненська АЕС» представлено в пункті першому даної розрахункової роботи, проте можна виділити такі основні види її діяльності: виробництво, передача та постачання електричної енергії на підставі відповідних ліцензій та укладених договорів; 2. ремонт, налагодження, технічне переозброєння і реконструкція обладнання; 4. надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти, курсове професійно- технічне навчання, первинна професійна підготовка, перепідготовка робітників, підвищення кваліфікації робітників; 5. централізоване водопостачання та водовідведення; 6. діяльність, повязана з державною таємницею; 7. проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем та окремих обєктів інженерної інфраструктури; 8. надання послуг радіозвязку (з використанням радіочастот). Місця нагромадження інформації У той самий момент, коли перший комп'ютер вперше обробив декілька байт даних вмить виникло запитання: де і як зберігати отримані результати? Як зберігати результати обчислень, текстові і графічні образи, довільні набрані даних? Персональний комп'ютер — це електронний прилад, призначений для автоматизації створення, зберігання, обробки і передачі інформації. Слово електронний в даному визначенні не дуже принципово. Історія техніки знає і електричні, і механічні пристрої для обробки інформації. Електронний — це просто констатація факту. Саме електронні пристрої досягли продуктивності в сотні мільйонів операцій в секунду, і саме вони сьогодні складають парк світової обчислювальної техніки. Значно важливішим в цьому визначенні є слово автоматизація. Комп'ютери відрізняються від механічних пристроїв (арифмометрів) і електричних рахункових приладів тим, що працюють по закладених в них програмах. Програма — це впорядкована послідовність команд. На перший погляд може здатися, що якщо людина працює з комп'ютером, то комп'ютер працює не автоматично, а під управлінням людини і програми тут ні при чому. Але це не зовсім так. З першою і до останньої хвилини в комп'ютері автоматично працює безліч програм, завдяки яким і забезпечується спілкування з людиною. Це програми відповідають за все, що ми бачимо на екрані, і за все, що ми можемо зробити. Кожну секунду комп'ютер обробляє лише декілька команд, отриманих від людини, і в цей же час він встигає виконати мільйони команд, отриманих від завантажених в нього програм. Тому ми і говоримо, що комп'ютер працює автоматично. Людина по-різному підходять до зберігання інформації. Все залежить від того скільки її і як довго її потрібно зберігати. Якщо інформації небагато її можна запам'ятати в думці. Не важко запам'ятати ім'я свого друга і його прізвище. А якщо потрібно запам'ятати його номер телефону і домашня адреса ми користуємося записником. Коли інформацію запамятали (збережена) її називають даними. Для запису даних в книжку потрібний більше часу, чим на те щоб їх запам'ятати. Відтворити дані із записника або із зошита також не так просто як пригадати, але якщо в голові інформація не збереглася, то і записник і зошит виявляються надійнішими джерелами даних. Самі довготривалі засоби для зберігання даних — це книги. У них дані зберігаються сотні років. Завдяки книгам інформація поширюється не лише в просторі, але і в часі. Інформація в книгах зберігається, тому що є спеціальні організації яким доручено збирати всі книги, що виходять, і надійно їх зберігати. Такі організації нам відомі — це бібліотеки і музеї. Будь-яке знання, занесене в книгу обов'язково зберігається для інших поколінь, для цього в кожній державі є спеціальні закони. Проте, інформацію на великих підприємствах нездатна запам’ятати людина, та й опубліковувати книги для зберігання конкретної інформації незручно. Тому, ВП «Рівненська АЕС» для зберігання інформації використовує перш за все комп’ютер, та різні бази даних. Проте, вся необхідна інформація та всі необхідні показники виробництва електроенергії за минулі роки зберігаються в архіві, для того щоб в любу мить необхідну інформацію можна було віднайти та використати по призначенню. У комп'ютері теж є декілька засобів для зберігання інформації. Найшвидший спосіб запам'ятати дані — це записати їх в електронні мікросхеми. Така пам'ять називається оперативною пам'яттю. Оперативна пам'ять складається з ячейок. У кожній ячейці може зберігатися один байт даних. Мікросхеми оперативної пам'яті запам'ятовують і видають дані дуже швидко, тому вони хороші для обробки інформації, але для тривалого зберігання даних вони не годяться — тут потрібні інші способи. Коли людині треба щось міцно запам'ятати, він використовує записник. Комп'ютер теж має "записники" — це магнітні диски. Магнітні диски бувають двох типів — гнучкі і жорсткі. Гнучкі диски (дискети) мають не дуже велику ємкість і працюють порівняно повільно, але їх можна переносити з одного комп'ютера на іншій. Жорсткі диски володіють великою ємкістю, але вони розташовуються усередині системного блоку і їх не можна переносити. Диск обертається з величезною швидкістю, а над магнітною поверхнею на повітряній подушці магнітна голівка, яка записує і прочитує біти і байти даних. Корпус жорсткого диска закритий кожухом, знімати який не можна інакше мікрочастки пилу, що попали, з часом виведуть диск із строю. Наступний тип носіїв – так звані “вінчестери” або накопичувачі на жорстких дисках (Hard Disk Drive). В порівнянні з дискетами вони мають деякі переваги: - об'єм записуваної інформації багато разів перевершує можливості гнучких дисків, - швидкість читання/запису також набагато більше, - надійність набагато вища. “Вінчестери” виконуються як у вигляді внутрішніх і зовнішніх (переносних) пристороїв. Фізичні розміри дисків визначаються так званим форм-фактором. Одними з перших вінчестерів, що досягли ємкості 100 Мб були диски типа ESDI. Вони використовувалися на мережевих серверах і високошвидкісних пристроях. Сьогодні використовуються вінчестери типа IDE (Integrated Drive Electronics). Їх головна відмінність від попередніх типів полягає в тому, що електроніка, що управляє, розташована не в контролері, а на вінчестері. Дана перевага виявляється при прийомі і передачі інформації, оскільки в таких пристроях оптимально погоджені прийом і передача сигналів. IDE HDD обробляють дані спільно з шиною введення/виводу, тому частота тактового сигналу шини повинна відповідати швидкодії HDD. Вінчестери типа SCSI мають найвищу швидкість обміну даними. Хоча їх основні характеристики в порівнянні з ide-вінчестерами, вони розрізняються тим, що scsi-вінчестері можуть зберігати великі об'єми інформації за рахунок високої швидкості обміну даними, тоді як об'єм ide-вінчестерів обмежений їх продуктивністю. Якщо порівняти дискети із дисками, то дискети душе швидко зношуються, а використання дисків є більш довготривалішим. Проте, якщо якусь інформацію необхідно запам’ятати та передати на інший комп’ютер на ВП «Рівненська АЕС», то тут переважно використовують флешки, оскільки вони є більш надійнішими засобами зберігання інформації, тому що вся інформація ВП «Рівненської АЕС» є засекреченою, а в наш час розвиток технології дозволяє використовувати різноманітні флешки з паролем (якщо навіть пристрій попаде до посторонніх, то щоб розблокувати його і зчитати інформацію необхідно буде затратити багато сил і часу). Флеш-память використовується в найрізноманітніших цифрових пристроях. Так приємно, коли під рукою є мобільний телефон, потрібна інформація знаходиться в кишеньковому комп'ютері. Невеликий брілок вміє зберігати масу корисних даних: флеш-пам'ять також служить пам'яттю в МР3-плєєрах і ігрових приставках. Флеш є твердотілим напівпровідниковий пристрій, який не вимагає додаткової енергії для зберігання даних, тобто при виключенні живлення інформація зберігається. Дані з флеш-носія можна скільки завгодно раз зчитувати і обмежене число разів перезаписати. Останнє пов'язане з тим, що перезапис йде через стирання, яке приводить до зносу мікросхеми. Сучасна флеш-пам'ять дозволяє замінювати вміст ячейрк від 10 тис. до 1 млн. разів. Робоче місце є зоною здійснення трудового процесу працівником або виконання закріплених за ним трудових функцій. Вихідним елементом будь-якого підприємства є робоче місце, в межах якого відбувається цілеспрямована діяльність (тобто праця) конкретного працівника. Робочі місця надзвичайно різноманітні, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. За кількістю зайнятих робочі місця можуть бути індивідуальними або колективними. За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні робочі місця, на яких виконуються різноманітні операції, та спеціалізовані, де здійснюється лише одна операція. За ознакою фіксованості робочі місця можна поділити на стаціонарні, рухомі та невизначені. За рівнем механізації робочі місця поділяють на ручні, де результат праці визначається лише витратами фізичних та духовних сил самого працівника; механізовані, де роль людини полягає в управлінні обладнанням, що здійснює відповідні операції; автоматизовані, на яких роль працівника зводиться до контролю за функціонуючим обладнанням. За кількістю обладнання, яке обслуговується, робочі місця можна розглядати як одноверстатні та багатоверстатні. За місцем розташування робочі місця можуть знаходитися в приміщенні, просто неба, під землею або під водою, на висоті. Залежно від кількості змін робочі місця можуть бути однозмінними, багатозмінними. Якщо на робочих місцях безпосередньо здійснюється діяльність, спрямована на досягнення мети діяльності підприємства, вони належать до основних, у протилежному разі - до допоміжних. За характером трудової діяльності розрізняють місця робітників і службовців. Крім цього, робочі місця можуть належати до найрізноманітніших сфер діяльності: виробництва, управління, постачання, збуту, наукових досліджень тощо. Незважаючи на різноманіття їх, вони всі мають бути відповідним чином організовані. Менеджеру необхідно добре знати. Що таке робоче місце, які його складові, яким чином його організувати як для себе самого, так і для підлеглих. Робоче місце - це така структура, в якій поєднуються в єдине ціле формальні елементи організації та особисті, людські риси працівника, утворюючи систему "людина - робота". Кожне робоче місце має бути відповідним чином обладнане, тобто забезпечене необхідним обладнанням, інструментами тощо. Система заходів щодо обладнання робочого місця всім необхідним називається його організацією. З погляду менеджменту організація робочого місця - це процес створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високопродуктивної та безпечної роботи. Добра організація робочого місця означає, що кожний предмет перебуває на своєму місці. Основу організації робочого місця становить його планування, тобто оптимальне розміщення в межах робочого місця засобів і предметів праці, необхідних для виконання роботи. Непродумане планування збільшує витрати, тому що час виконання конкретної роботи стає тривалішим. Робоче місце і його оснащення - важливий елемент умов праці. Умови праці - це сукупність елементів виробничого середовища, котрі впливають на здоров'я та працездатність людини, задоволеність працею, а відтак і на її результати. До будь-якого робочого місця на практиці висуваються відповідні вимоги, які можуть бути частково виражені кількісними показниками - нормами і нормативами, а деякі піддаються лише якісному опису. Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати так: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні. Інформаційні вимоги охоплюють комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця: визначення обсягів і структури інформації, котра надходить та оброблюється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, до системи яких входить дане робоче місце, та інших; інформація має бути достатньою для виконання службових зобов'язань працівників. Економічні вимоги передбачають організацію робочого місця в апараті управління з мінімальними витратами на його утримання, але достатніми для його нормального функціонування. Доцільне також оцінювання робочого місця за критерієм оптимальності, тобто ефект від діяльності працівника на робочому місці має перевищувати витрати на утримання цього робочого місця. Ергономічні вимоги пов'язані зі створенням для людини оптимальних умов праці, що роблять її високопродуктивною та надійною і водночас забезпечують людині необхідні зручності, зберігаючи сили, здоров'я та працездатність. Таким чином, усе, що оточує людину, котра працює, створюючи їй відповідне робоче середовище, - меблі, помешкання, устаткування, машини, механізми та інші знаряддя праці - має відповідати вимогам ергономіки (наука про функціональні можливості людини в трудових процесах) і бути максимально пристосованим до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи. Гігієнічні вимоги передбачають забезпечення таких норм: освітлення робочих місць; повітрообміну, температурного режиму; вологості; шуму й інших чинників робочого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини. Естетичні вимоги до зовнішнього оформлення робочого середовища: вигляд приміщення і засобів праці, їхня кольорова гама, наявність квітів у інтер'єрі тощо. Технічні вимоги передбачають дотримання норм необхідного простору для виконання визначеної роботи. Це площа, на якій установлюють необхідні меблі й обладнання, місце самого працівника, а також площа проходів до столу, устаткування, іншого робочого місця тощо. Інформацíйна систéма (англ. Information system) — сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Таке визначення може бути задовільним тільки при найбільш узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому уточненню. Інформаційні системи діють у нашій країні під назвою «автоматизовані системи (АС)». Сучасні інформаційні технології дозволяють створювати єдине інформаційне середовище в організації (фізичну основу якого становлять інтегровані комп’ютерні мережі та системи зв’язку), яке допомагає у динаміці супроводжувати та координувати, як внутрішню, так і зовнішню діяльність. Зокрема, такий підхід включає технічну, організаційну та методологічну інтеграцію таких базових напрямків управлінської діяльності, як виробничу, організаційну, маркетингову, фінансову, бухгалтерську, кадрову та проектно-конструкторську. Інформаційні ресурси розміщуються в розподілених базах даних, які працюють в полі єдиних протоколів та правил під керівництвом адміністратора даної мережі. На практиці інформаційні системи менеджменту створюються у процесі формування інтегрованих автоматизованих систем управління великими економічними об’єктами. Такі комплекси охоплюють всі рівні управління об’єкту від загального керівництва до управління виробничими процесами. При цьому всі рівні управління тісно взаємопов’язані. Зворотній зв’язок, що починається з нижніх рівнів, сприяє прийняттю рішень на вищих рівнях управління. Зверху донизу здійснюється об’єднання ресурсів, необхідних для виконання робіт, синхронізація комплексних програм, спрямованих на розвиток системи. У склад таких систем можуть входити декілька інформаційних центрів - сотні мережних комп’ютерів, тисячі персональних комп’ютерів, десятки тисяч пакетів програмних комплексів, як вищих форм використання інформаційного ресурсу в менеджменті. Архітектура сховища даних ПВ «Рівненська АЕС» розглядається з точки зору чотирьох рівнів: рівень користувача – описує програмний інтерфейс доступу користувачів до сховища даних; рівень застосувань (ППЗ) – описує засоби роботи з даними; рівень даних – представляє засоби для розробки структур та моделей даних, правила збереження даних, режими контролю доступу до даних; рівень калькуляції – містить сумарні, підсумкові дані, що полегшує та прискорює доступ до даних. Джерелами даних для сховища даних ВП «Рівненська АЕС» є: Внутрішній контроль; Розробка автоматизованої системи обліку і контролю виробництва, постачання електроенергії; Матеріально-технічне та фінансове забезпечення; Зв‘зки з громадськістю; - Внутрішні файли, що прямо не пов‘язані з оперативними системами – індивідуальні робочі електронні таблиці, робочі журнали; - Зовнішні джерела – дані від зовнішніх організацій відповідно до угод/протоколів/наказів про інформаційну взаємодію. Схематично архітектуру сховища даних ВП «Рівненської АЕС» можна представити у вигляді рисунку (рис. 1).
Рис. 1. Архітектура сховища даних ВП «Рівненська АЕС» Вимоги до даних Основа сховища даних – дані, які зберігаються в ньому і які є ключем для реалізації процесу прийняття рішень. Тому до даних у сховищах даних висуваються такі вимоги: достовірність; повнота; несуперечливість; ненадлишковість; актуальність; цілісність; надіндексованість; денормалізованість. Індекси використовуються для швидкого доступу до даних і є критичними для виконання запитів, що обробляються в сховищі даних. В сховищі даних створюється набагато більше індексів, ніж в операційних системах. Сховище даних містить свідомо надлишкову інформацію (тобто містить архіви та історичні дані), що знаходиться в базах чи файлах оперативних систем. Денормалізація сприяє швидкому виконанню запитів. Процес нормалізації використовується для групування атрибутів спеціальними засобами, для мінімізації збитковості і функціональної залежності даних. Для сховища даних цей процес носить суб’єктивний характер, оскільки висока нормалізація даних уповільнює виконання запитів. Інформаційна структура сховища даних Сховище даних є одним з елементів інформаційної інфраструктури ВП «Рівненська АЕС». Сховище даних буде побудовано з використанням відповідної програмно-апаратної платформи, спеціфікація якої розробляється на підставі детального аналізу вимог користувачів до нього. Супроводжуватиметься сховище даних підприємства ІТ-персоналом. Фізична схема інформаційної ВП «Рівненська АЕС» зображена рис. 2.
Рис. 2. Фізична схема інформаційної інфраструктури ВП «Рівненська АЕС» Інформаційна інфраструктура ВП «Рівненська АЕС», яка включатиме сховище даних, у загальному вигляді включає: існуючі оперативні системи (АРМи та АІС), як джерела даних; проміжне середовище, як місце очищення та перетворення даних; аналітичне ППЗ, як засоби створення запитів до даних та отримання звітів, результатів розрахунків складних математичних та статистичних моделей; вітрини даних, як сукупність даних відповідної сфери діяльності ВП «Рівненська АЕС» сховище даних, як сукупність інтегрованих даних, що виступають джерелом даних для вітрин даних та аналітичної обробки інформації ВП «Рівненська АЕС». Опис інформації Важливий аспект у розробці сховища даних пов'язаний із створенням репозиторію метаданих – „дані про дані”. Застосовуючи дане визначення до сховищ даних, мають на увазі, що метадані – це „мапа” розташування даних в сховищі даних. Схематично місце репозиторію метаданих в сховищі даних наведено на рис. 3.
Рис. 3. Місце репозиторію метаданих в сховищі даних Виділяють три види метаданих сховища: метадані оперативних систем – використовуються в процесах управління завантаженням та доступом до джерел даних; метадані кінцевих користувачів – описують розміщення та структуру даних, об‘єми даних та алгоритми, тобто є навігатором по даним сховища для кінцевого користувача; метадані управління сховищем – включають всі правила отримання, очищення, перетворення, агрегування, передачі та завантаження даних до сховища даних та відносяться до як до даних, що розміщують у самому сховищі даних, так і до проміжного середовища, де дані готуються до завантаження чи вивантаження. Послуги, що надаються кінцевому користувачу Для побудови сховища даних використовуються декілька варіантів представлення даних і засобів їх аналізу. Основними вважаються: OLAP (On-line Analytical Processing), інтерактивний оперативний аналіз даних — застосування, що підтримує багатовимірне представлення даних з метою оперативного аналізу і підготовки звітів, полегшує навігацію користувачів у множині вимірів та ієрархій всередині вимірів; Reporting – формування звітів за шаблонами попередньо визначених форм та за довільними формами; Ad-Hoc Reporting – отримання інформаційних виборок у відповідь на довільні запити аналітиків; Business Intelligence, BI – процес перетворення даних в інформацію, а інформацію в знання, тобто метою ВІ є перетворення множини даних в корисну для роботи інформацію; Data Mining – інтелектуальний аналіз даних – процес аналізу великих масивів даних, застосовується для виявлення зв'язків між різними їх елементами та пошуку схованих закономірностей; побудова складних математичних та статистичних моделей. Служби доступу до даних Основним призначенням служб доступу до даних є надання програмним засобам інтерфейсу, який дозволяє передавати SQL-запити до сховища даних для отримання потрібної інформації. При розробці власних застосувань вибір типу та постачальника інтерфейсу доступу до даних (JDBC, ODBC, ADO, OLE DB) на пряму залежить від обраної програмної платформи сховища даних. Тип інтерфейсу доступу до даних додатково залежить від типу об’єктів, до яких звертається застосування (наприклад, для доступу до каталогів OLAP на СКБД ORACLE доречно використовувати інтерфейс JDBC:OCI). Для стандартизації доступу до ресурсів даних рекомендовано використовувати служби імен та каталогів (JNDI, ODI, AD), вибір яких теж залежить від обраної програмної платформи. Служби ETL До категорії служб ETL відносяться такі служби, які забезпечують процеси регулярних (регламентних) завантажень даних з оперативних систем та визначених джерел до сховища даних за попередньо визначеною схемою. Для виконання регулярних завантажень можливо використовувати один з методів – створення власних програм (алгоритмів), використання готового спеціалізованого інструментарію ETL, використання інструментарію СКБД або операційних систем. Ініціювання завантаження може відбуватись як за розкладом, так і за системною подією. Планування і побудова сховища даних Для побудови сховища даних планується викорстати методологію ітераційного швидкого методу розробки (RAD). Його перевага полягає в тому, що проект розпочинається з реалізації простої задачі, кожна наступна ітерація покращує і розширює реалізацію початкової задачі. Побудова сховища даних складається з таких етапів: планування, опис вимог, аналіз, проектування, побудова, тестування, введення в експлуатацію. Ці етапи відображають реальний життєвий цикл будь-якої інформаційної системи. Деталізований опис життєвого циклу сховища даних наведено в табл. 1. Таблиця 1 Деталізований опис життєвого циклу сховища даних
Етапи побудови сховища даних Деталізація етапів побудови сховища даних (рекомендований підхід)
Планування визначення основних бізнес-цілей, для досягнення яких реалізується проект; визначення команди розробників та виконавчого керівника; оцінка умов реалізації; визначення основних джерел інформації; визначення показників успішності побудови сховища даних
Опис вимог визначення предметної області та цілей розробки; визначення технічної архітектури та архітектури сховища даних; методи доступу до даних
Аналіз вимоги користувачів до інформації, збору даних та доступу до даних; визначення реляційної чи багатомірної моделей сховища даних та вітрин даних; визначення відповідних інструментів для компонентів збору даних, якості даних, адміністрування, метаданих та доступу до даних
Проектування перетворення вимог, визначених на етапі аналізу у специфікації; повна інсталяція технічної архітектури; створення дизайнів бази даних сховища даних (логічна та фізична моделі), репозиторію метаданих; моделювання процесів початкового та регламентного завантаження даних; створення планів тестування: інтеграційного, системного, регресивного, об‘ємів, ad hoc запитів
Побудова створення структур бази даних, модулів збору даних, модулів адміністрування сховища, модулів метаданих, модулів доступу до даних та звітів і запитів; оптимізація структур бази даних для відповідності стандартам проектування та цілям виконуваних робіт; передача документації для використання та супроводу сховища даних
Тестування тестування продуктивності; тестування якості даних; тестування процедур та регламенту ведення сховища даних; тестування застосувань, засобів доступу до даних та інтерфейсу користувача
Введення в експлуатацію інсталяція сховища даних; навчання користувачів роботи з сховищем даних та моніторинг ефективності і доступу кінцевих користувачів; подальший розвиток сховища даних з врахуванням потреб користувачів
Комп'ютерною мережею називається група комп'ютерів, сполучених між собою за допомогою спеціальної апаратури, що забезпечує обмін даними. Компютерні мережі створюються з метою об'єднання ресурсів декількох комп'ютерів (від двох до декількох мільйонів). Під ресурсами комп'ютера розуміються пам'ять, в якій зберігається інформація, і продуктивність процесора, що визначає швидкість обробки даних. У комп'ютерній мережі загальна пам'ять і продуктивність всієї обчислювальної системи розподілені між вхідними в неї ЕОМ. Це дозволяє створювати розподілені бази даних і виконувати розподілену обробку даних, коли обчислювальне завдання вирішується відразу на декількох комп'ютерах. Комп'ютерні мережі підрозділяються на локальних і глобальних. Комп'ютерні мережі призначені для вирішення наступних завдань: –забезпечення спільного використання апаратних і програмних ресурсів мережі; –забезпечення спільного доступу до ресурсів даних. Наприклад, всі учасники локальної мережі можуть використовувати один загальний друкуючий пристрій – мережевий принтер. Це ж відноситься і до програмного забезпечення. Локальною мережею називаються комп'ютери, розташовані в межах одного або декількох рядом будівель, що стоять, і об'єднані за допомогою кабелів і разємів. Оскільки електричний сигнал слабшає при передачі по кабелю, та відстань між комп'ютерами в локальній мережі обмежене. Зазвичай довжина кабелю, по якому передаються дані між комп'ютерами не повинна перевищувати 1 км. Для підключення комп'ютера до локальної мережі потрібний пристрій, званий мережевим адаптером. Якщо в мережі є спеціальний комп'ютер, виділений для спільного використання учасниками мережі, він називається файловим сервером. Компьютерні мережі, в яких немає виділеного комп'ютера і всі комп'ютери рівноправні, називаються одноранговими. Так, на ВП «Рівненська АЕС» є виділений комп’ютер (використовує файловий сервер). Користувачі на ВП «Рівненська АЕС», що працюють в локальній мережі, мають різні права доступу до загальних ресурсів мережі. Управління правами доступу називається адміністрацією мережі. Цю функцію виконує системний адміністратор. Для підключення до мережі кожен комп'ютер забезпечений мережевою платою (адаптером), що забезпечує його сполучення з лінією зв'язку і з іншими компютерами, і спеціальним програмним забезпеченням. Лінія зв'язку, що сполучає комп'ютери в мережу, проходить через всі мережеві плати. Кожна мережева плата забезпечена унікальною адресою, що ідентифікує комп'ютер, що містить її, і відомий файловому серверу і іншим комп'ютерам мережі. Установка ідентифікуючого адреса виробляється за допомогою спеціальних перемикачів на мережевій платі або програмно. Файловий сервер забезпечується продуктивнішою мережевою платою, ніж останні комп'ютери мережі. Спосіб з'єднання комп'ютерів в мережу називається топологією мережі. Всі локальні мережі будуються на основі трьох базових топологій: "зірка", "кільце" і "шина". Топологія "зірка" характерна тим, що в ній всі вузли сполучені з одним центральним вузлом комутації (рис. 4).
Рис. 4. Зіркоподібна топологічна мережа Переваги такої топології полягає в економічності і зручності організації управління взаємодією комп'ютерів (абонентів). Зіркоподібну мережу легко розширити, оскільки для додавання нового комп'ютера потрібний лише один новий канал зв'язку. Істотним недоліком зіркоподібної топології є низька надійність, оскільки при відмові центрального вузла комутації виходить із стоячи вся мережа. У топології "кільце" комп'ютери підключаються до повторителів (ретрансляторам) сигналів, зв'язаним в однонаправлене кільце (рис. 5). По методу доступу до каналу зв'язку розрізняють двох основних типів кільцевих мереж: маркерне кільце і тактоване кільце. У маркерних кільцевих мережах по кільцю передається спеціальний скеровуючий сигнал – маркер, що вирішує передачу повідомлень. Якщо комп'ютер отримав маркер і у нього є повідомлення для передачі, він видаляє маркер з мережі і передає повідомлення, супроводжуючи його адресою одержувача. Повідомлення проходить через всі ретранслятори, поки не виявиться в ретрансляторі, до якого підключений компютер з адресою, вказаною в повідомленні. Комп'ютер, що отримав повідомлення, передає в кільце сигнал підтвердження прийому. Це повідомлення рухається по кільцю в тому ж напрямі, поки не досягне комп'ютера, що передав повідомлення. Отримавши підтвердження прийому, передавальний комп'ютер повертає маркер, що управляє, в канал зв'язку, і він продовжує рух по кільцю. За відсутності в компютера повідомлень для передачі, він пропускає рухомий по кільцю маркер. Таким чином, по кільцю може одночасно передаватися лише одне повідомлення.
Рис.5.Кільцева топологія мережі У тактованому кільці по мережі безперервно рухається послідовність тактових імпульсів з постійною відстанню між імпульсами. Інтервал часу між двома послідовними імпульсами називається тактом. У кожному такті є спеціальний біт – покажчик зайнятості. Коли комп'ютер, в якого є повідомлення для передачі, отримує черговий тактовий імпульс, він перевіряє зайнятість такту. Якщо такт зайнятий, комп'ютер чекає появи вільного такту. Повідомлення рухається по кільцю, поки не досягне комп'ютера, адреса якого вказана в повідомленні. Після цього покажчик зайнятості такту встановлюється в положення "вільно" і такт рухається далі по кільцю. Перевагою кільцевої мережі є її легка розширюваність і рівні права доступу до мережі у всіх комп'ютерів. Недоліками є вихід з ладу всієї мережі при виході з ладу одних з ретрансляторів і необхідність зупинки роботи мережі при зміні її конфігурації. У топології "шинна" всі комп'ютери підключаються до одного каналу зв'язку з по-потужністю прийомопередатчиків– трансіверів (рис.6). Рис.6. Шинна топологія мережі Канал закінчується з двох сторін пасивними термінаторами, що поглинають передавані сигнали. Повідомлення від передавального комп'ютера передається по шині в обидві сторони всім комп'ютерам, але приймається лише тим, адреса якого вказана в повідомленні. У кожен момент лише один комп'ютер може вести передачу. Комп'ютери, підключені в мережу лише переглядають передавані дані, а не ретранслюють їх, як в кільцевій топології. Тому вихід з ладу одного з комп'ютерів не позначиться на роботі мережі. Іншими перевагами шинної технології є її легка розширюваність і економічність каналів зв'язку. Недоліком є зменшення пропускної спроможності мережі при великих об'ємах передаваної інформації. В даний час часто використовуються комбіновані топології типа "зірка-шина" і "зірка-кільце". У топології "зірка-шина" декілька зіркоподібних мереж об'єднуються за допомогою магістральної шини. При топології "зірка-кільце" декілька зіркоподібних мереж з'єднуються своїми центральними вузол-мі комутації в кільце. Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» використовує шинну топологію мережі, оскільки при виході з ладу одного комютера невідзначиться на роботі мережі інших комютерів. Для підвищення ефективності і міри автоматизації інформаційної технології, що реалізовується за допомогою АРМ, останні мають бути об'єднані в локальні мережі з виходів в корпоративну і глобальну мережу. Фізична реалізація інформаційної технології в управлінні підприємством, як правило, містить в собі межі організаційної структури і є компютерною мережею, розбитою на сегменти, зв'язок між якими здійснюється через пристрій комутації – міст (рис. 7). Сегмент адміністрації містить АРМ директора і головних фахівців. До цього сегменту підключений сервер, на якому зберігається банк даних підприємства і основне функціональне програмне забезпечення. Рис.7. Топологія комп'ютерної мережі крупного підприємства Шинна технологія сегменту дозволяє обмінюватися даними між головними фахівцями підприємства і директором, а через міст зв'язуватися з АРМ служб головних фахівців (бухгалтерія, планово-економічний відділ і так далі). У цьому сегменті готуються і приймаються рішення по управлінню. Служби головних фахівців виділені в сегменти і через міст можуть взаємозалежати між собою і АРМ головних фахівців. На комп'ютерах цих сегментів обчислювальної мережі підприємства розробляються виробничі плани, ведеться облік і аналіз виробничих параметрів, готується агрегована інформація і рекомендації по управлінню виробництвом для сегменті адміністрації. Виробнича інформація, що характеризує динаміку виробничого процесу на підприємстві, збирається і проходить первинну обробку в сегментах виробничих підрозділів. Сервер обчислювальною мережі підприємства через пристрій сполучення підключається до магістрального каналу, що дає вихід в корпоративні мережі і в Інтернет. Стійка робота обчислювальної мережі неможлива без управління. Функції управління мережею покладаються на адміністратора мережі. У його функції входять фізична і програмна організація роботи мережі, управління трафіком, підтримці в робочому стані мережевого програмного забезпечення і устаткування. Обовязки менеджера Генеральний директор ВП РАЕС – керівник відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС». Генеральний директор здійснює керівництво ВП РАЕС на підставі довіреності від імені президента ДП НАЕК «Енергоатом» в межах наданих повноважень у відповідності з вимогами законодавства в галузі використання ядерної енергії та здійснення господарської діяльності. Генеральний директор наділений повноваженнями заступника керівника експлуатуючої організації (ЕО) на площадці ВП РАЕС. Генеоральний директор виконує наступні обовязки: формує організаційну структуру ВП РАЕС у відповідності із встановленими в Компанії вимогами, розподіляє відповідальність та повноваження керівників, персоналу, достатні для забезпечення безпечної експлуатації АЕС та здійснення ефективної фінансово-економічної діяльності; забезпечує розробку перспективних та річних програм, планів діяльності ВП РАЕС у відповідності з програмами та планами Компанії. Забезпечує виконання затверджених планів та програм в межах виділених ресірсів і звітує за їх виконання у встановленому порядку; забезпечує діяльність ВП РАЕС, повязану з отриманням ліцензій та дозволів, виконанням їх умов у відповідності з вимогами законодавства України в галузі використанняядерної енергії та здійснення господарської діяльності, у встановленому в Компанії порядку; забезпечує впровадження та удосконалення системи якості у відповідності з політикою Компанії; забезпечує правову підтримку та контроль здійснення діяльності ВП РАЕС; забезпечує експлуатацію ВП РАЕС у відповідності з вимогами нормативної експлуатаційної документації; забезпечує розробку планів вироблення електроенергії ВП РАЕС та виконання з урахуванням затверджених планів Компанії; забезпечує діяльність з технічного обслуговування та ремонту обладнання АЕС; забезпечує діяльність поводження з ядерним паливом, обліку та контролю ядерних матуріалів; забезпечує діяльність поводження з радіоактивними відходами; забезпечує діяльність із збору, аналізу та надання інформації про відмову обладнання та помилкові дії персоналу; забезпечує діяльність з розслідування порушенеь нормальної експлуатації АЕС, аварійних ситуацій та аварій, розробку та реалізацію заходів по їх запобіганню; забезпечує діяльність з реалізації принципів культури безпеки у відповідності з політикою Компанії; забезпечує діяльність з оцінки поточного рівня безпеки; забезпечує діяльність з переоцінки безпеки. Генеральному директору безпосередньо підпорядковані: Головний інженер – перший заступник генерального директора; Заступник генерального директора з економіки та фінансів; Головний бухгалтер; Заступник генерального директора з якості та управління; Заступник генерального директора з забезпечення виробництва; Заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку; Заступник генерального директора з капітального будівництва – начальник УКБ; Заступник генерального директора з фізичного захисту та режиму; Головний інспектор; Помічник та референт генерального директора; Помічник генерального директора з правових питань – начальник ЮВ; Наяальник КРВ; Начальник ВЕБ; Наяальник ВЗТП; Начальник УПАГР. Інформацію яку отримує головний директор обов’язково повинна бути точною, достовірно, точною, актуальною, вчасною, цінною та інколи конфіденційною. Оскільки, саме від цих факторів і залежить які управлінські рішення будуть прийматись головним директором. Інформація У менеджерів не завжди є можливість очікувати, доки із системи маркетингової розвідки дійде оброблена інформація. Часто їм потрібні фактичні дані про конкретну ситуацію. Щоб приймати хороші рішення, потрібні хороші дані. Так як і досліджувачі повинні уважно оцінювати якість отриманих вторинних даних (це інформація, яка була попередньо зібрана для інших цілей), вони повинні бути уважними при збиранні первинних даних (це інформація, що збирається уперше для даної конкретної цілі), тобто слідкувати за їх релевантністю, точністю, актуальністю та об’єктивністю. Це може бути якісним чи кількісним досліджуванням. Кількісні дослідження зазвичай ототожнюють з проведенням різних опитувань, основаних на використанні структуризованих питань закритого типу, на яке відповідає велика кількість респондентів. Характерними особливостями таких досліджень є: чітко визначений формат збираючих даних та джерела їх отримання, аналіз зібраних даних здійснюється за допомогою упорядкованих процедур, в основному кількісних за своєю природою. Кісні дослідження включають збирання, аналіз та інтерпретацію даних шляхом спостерігання за тим, що люди роблять та про що розмовляють. Спостерігання та висновки мають якісний характер і здійснюються в нестандартизованій формі. Для того щоб представити менеджеру необхідну йому інформацію, досліджувач може зібрати первинну інформацію, вторинну інформацію чи і те, і інше. Первинна інформація отримується в результаті спеціально проведених для рішення конкретної маркетингової проблеми так званих польових маркетингових досліджень; їх збирання здійснюється шляхом спостерігання, опитування, експериментальних досліджувань, виконуваних над частиною загальної сукупності досліджуваних — вибіркою. Під вторинною інформацією, що застосовується при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджуваннях, розуміють інформацію, зарання зібрані із внутрішніх та зовнішніх джерел для цілей, що відрізняються від цілей маркетингових досліджувань. Іншими словами, вторинна інформація не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень. Дослідники зазвичай починають зі збирання вторинної інформації. Вторинні дані, як правило, можна отримати швидше та дешевше, чим первинні. Крім того, джерела вторинної інформації можуть отримувати дані, які компанія не взмозі зібрати самостійно—наприклад, інформацію, доступ до якої обмежений, чи інформацію, збір якої обійшовся надто дорого. Проте при збиранні вторинних даних можуть виникнути проблеми. Необхідної інформації може просто не виявитися—дослідники рідко отримують всю необхідну їм інформацію із вторинних джерел. Але навіть, якщо потрібні дані і існують, вони можуть виявитися зовсім непригодними. Ще постає така велика проблема як те, що у морі інформації про Україну поки що дуже мало професійних маркетингових даних, а офіційна, в тому чис-лі відомча і регіональна статистика до цих пір не заслужила поваги серйозних спеціалістів. До того ж вторинна інформація, на превеликий жаль, розріджена, рідко представлена системно, а найголовніше, далеко не завжди показує цілі назріваючих маркетингових дій, їх конкретні об’єкти та умови існування і розвитку. Вторинні дані є хорошою точкою відліку для дослідження і часто допомага-ють виявити проблему та проаналізувати цілі дослідження. Проте в більшості випадків вторинні дані не можуть представити всієї необхідної інформації, і компанії повинні збирати первинні дані. Тим більше, що трапляються випадки, коли у вторинній інформації одиниці виміру чи категорії представлених даних можуть бути невірними, дані можуть бути застарілими чи неповними. Тоді і приходить на виручку наявність первинних даних. Тому у серйозній маркетинговій діяльності приходиться оперувати як вторинною, так і первинною маркетинговою інформацією. Щодо обсягу первинної та вторинної інформації, то тут немає чітко визначених меж її обсягу. Проте, чим більше інформації, тим складніше її обробити та проаналізувати. Тому, людині, яка збирає необхідні дані повинна пам’ятає що інформація повинна бути чіткою та достовірною. Первинна інформація знаходиться на комп’ютера головного директора і є засекреченою. Доступ до такої інформації має лише генеральний директор і якщо виникає необхідність то ця інформація розголошується працівникам чи окремим групам працівників. Вторинна інформація також знаходиться на комп’ютерах, про може знаходитись як на ПК головного директора, так і на комютерах інших працівників. Проте, перш ніж інформація попадає в компютер її перш за все збирають, чітко аналізують та відбирають саме ті дані, які необхідні у даний момент. Аж тоді коли ця робота зроблена її заносять в комютер. Чітко визначеного терміну оновлення інформації на підприємстві немає, її оновлюють при необхідності. Так, напириклад, напочатку кожного року робиться аналіз і висновки скільки приблизно електроенергії необхідно виробити в данному році. Оскільки, ВП «Рівненська АЕС» є засекреченим обєктому, тому майже вся інформація є засекреченною і доступною лише деяким категоріям людей. Проте, є інформація яку дозволено розголошувати і вона переважно оголошується в засобах масової інформації. Оперограма, маршрутнотехнологычна карта Розрізняють індивідуальні (на кожний носій) та зведені (на групу носіїв) носії облікової інформації. У всіх випадках для організації руху носіїв облікової інформації доцільно застосовувати графіки табличної форми. Побудова і структура графіків залежать від їх виду. В індивідуальних (подокументних) графіках фіксують: за підметом — види робіт, за присудком — служби, структурні підрозділи (посади осіб, що повинні виконувати ту чи іншу роботу), строки виконання та деякі інші характеристики. Такі графіки називають оперограмами, або документограмами (табл. 2.) Як видно з табл. 2 у технологічній послідовності створення і використання первинного документа показано усі роботи, які виконують з початку складання документа до передавання його в архів. Така форма графіка дає змогу визначити тривалість складання документа в годинах, днях, відповідальних осіб і характер роботи. Коли документи складають у кількох примірниках, у графіку вказують, який примірник документа слід передати до бухгалтерії та який порядок його обробки. Таблиця 2 Оперограма (документограма) вимоги на одержання матерілі зі складу
Зведені графіки руху носіїв облікової інформації значно відрізняються від індивідуальних. У них планують тільки найважливіші шляхи пересування документів від оперативних працівників до бухгалтерії, до передавання в архів. У цих графіках не відображують порядок складання документа. Зведені графіки поділяють: за темами (надходження матеріалів, відпуск матеріалів тощо), за топологічною ознакою (облік праці та її оплати, облік основних засобів тощо), по господарству в цілому. Наприклад, зведені графіки з обліку матеріалів — це таблиці, де у підметі вказано назву всіх первинних документів, з яких визначають операції, а у присудку — служби, структурні підрозділи, осіб, які працюватимуть над документом, строки обробки (передавання), види процесів обробки. Для організації документообороту в цілому в топологічному відділі розробляють графіки, де за кожним носієм облікової інформації (документом) показують увесь шлях їх руху (табл. 3). Таблиця 3 Оперограма (документограма)на переміщення матеріалів на ВП «Рівненська АЕС» № з/п Зміст роботи зі складання, обробки і переміщення Час на складання або переміщення Місце складання або переміщення Відповідальна особа Час на складання або переміщення, хв
1 Заповнення реквізитів (назва матеріалів, номенклатурний номер, облікова ціна тощо) За день до передачі Склад, який передає Завідувач складу 30
2 Відпуск матеріалів зі складу Те саме Те саме Те саме —
3 Облік відпуску матеріалів у картці У день відпуску » » 10
4 Запис накладної у реєстр Те саме » » 10
5 Отримання матеріалів на склад У день одержання Склад, який одержує » —
6 Оприбуткування матеріалів У день одержання Те саме Завідуючий складом 10
7 Облік матеріалів у картці Те саме » Те саме 10
8 Запис накладної до реєстру » » » 10
9 Передавання до архіву Після повного використання Бухгалтерія Старший бухгалтер сектора обліку матеріалів 20
Деякі особливості має планування руху первинних документів в умовах обробки їх на обчислювальних машинах. При цьому документи спочатку надходять до бухгалтерії за ознаками належності (у відповідний сектор, групу, відділ), а далі — на обробку на машинолічильну установку. Документи, які передають на обробку на машини, реєструють у спеціальному журналі, до них додають супровідні ярлики, в окремих випадках за згодою головного бухгалтера документи за спеціальним графіком передають безпосередньо на машинолічильну установку. Після машинної обробки ці документи здають у бухгалтерію разом з машинограмами. В умовах застосування ПК та АРМ бухгалтера процедури машинної обробки значно спрощуються, оскільки процеси безпосередньо бухгалтерської і машинної обробки об’єднують. На кожному етапі облікового процесу організація руху носіїв облікової інформації має свої особливості. На етапі первинного обліку — це утворення первинного документа, поточного — організація руху первинних документів за графіками і документопотоків. На етапі підсумкового обліку (узагальнення) особливості руху носіїв облікової інформації визначаються характером показників, які формуються у різних таблицях звітності. Організація руху документів на етапі первинного обліку потребує встановлення раціональної послідовності створення їх, мінімізації витрат та часу на цей процес. Для цього необхідно: визначити перелік робіт, які слід виконати від першої до останньої операції над документом до створення його як повноправного носія облікової інформації; - склад осіб, відповідальних за вірогідне та своєчасне складання того або іншого документа та кожної операції; - час роботи над документом від першої до останньої операції; - технічні засоби, за допомогою яких можуть бути виконані ті або інші операції над документом; - спосіб і час передавання документа від одного виконавця іншому, з однієї операції на іншу; - відповідальних осіб за своєчасне передавання документа в процесі документообороту. Загальна тривалість складання документа має бути мінімальною. Для цього необхідно обмежити кількість осіб, які беруть участь у складанні того або іншого документа, та встановити раціональну послідовність складання графіка руху. Раціональна організація руху документів передбачає встановлення максимально коротких відрізків часу на їх передавання й обробку;визначення конкретних строків передавання документа від виконавця до виконавця, від одного сектора обліку на інший; від бухгалтерії до обчислювального центру тощо. На кожний документ складають оперограму або документограму (табл. 4). Таблиця 4 Оперограма (документограма) накладної на внутрішнє пересування основних засобів
Остання операція первинного обліку — це передавання документа на поточний облік. Мета впровадження АРМ Аналізуючи суть АРМ, фахівці найчастіше визначають їх, як професійно-орієнтовані малі обчислювальні системи, розташовані безпосередньо на робочих місцях фахівців і призначені для автоматизації їх робіт. Для кожного об'єкту управління потрібно передбачити автоматизовані робочі місця, відповідні їх функціональному призначенню. Проте принципи створення АРМ мають бути загальними: системність, гнучкість, стійкість, ефективність. Організація АРМ змінює техніку і методологію виконання функцій управління. Так, новими технічними операціями є введення даних з клавіатури, робота з відеоекраном як з документом, ведення екранного діалогу, використання нових форм подання даних – у вигляді багатьох вікон, електронних карток і таблиць, графіків і діаграм. Засоби АРМ дають змогу автоматизувати формалізовувані задачі в різних режимах і забезпечити інформаційну підтримку важкоформалізовуваних задач, результати яких використовуються для прийняття рішень. З урахуванням професійних знань і практичних навичок користувач може вибрати методику розв’язування задачі, маніпулювати даними для розрахунку, проаналізувати одержані на ЕОМ результати розрахунків і прийняти найраціональніше в даній ситуації рішення. Генеральний директор ВП РАЕС виконує безліч завдань, про можна виділити такі основні: забезпечує розробку перспективних та річних програм, планів діяльності ВП РАЕС у відповідності з програмами та планами Компанії. Забезпечує виконання затверджених планів та програм в межах виділених ресірсів і звітує за їх виконання у встановленому порядку; забезпечує розробку планів вироблення електроенергії ВП РАЕС та виконання з урахуванням затверджених планів Компанії; забезпечення жителів міста Кузнецовськ опаленням. На ВП «Рівненська АЕС» для вирішення цих завдань використовуються такі програмні засоби, як: WaterSteamPro - призначений для обчислень теплофізичних властивостей води і водяної пари в широкому діапазоні вихідних даних; Excel; Microsoft Office; Бази даних; Статистичні дані по виробництву електроенергії в Україні; Internet. Також для нормальної роботи працівнику необхідно мати такі програмні засоби на ПК: антивірусна програма; Paint; Adobe Photoshop; Corel Draw; архіватори; PowerPoint та інші. Під час застосування програмно-технічних засобів має передбачатися таке: реалізація принципу надання користувачам необхідних повноважень; доступ з робочого місця працівника лише до тієї інформації, що потрібна користувачу для безпосереднього виконання його обов'язків; можливість докладного попереднього аналізу всієї вхідної інформації до часу її відображення в обліку; надійність та здатність до швидкого відновлення робочого процесу в разі виникнення технічних неполадок. Наявність резервного накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи ВП РАЕС внаслідок виникнення форс-мажорних та інших непередбачуваних обставин; автоматизація роботи з архівами системи. У нашій країні за останніх 5 років стався якісний стрибок в інформаційних технологіях. Спочатку персональний комп'ютер передбачався саме, як персональна машина з власним автономним сховищем інформації. Тому при роботі над яким-небудь колективним проектом програми і дані передавалися між окремими комп'ютерами за допомогою зовнішніх носіїв (дискети, магнітні стрічки і так далі). Одна або декілька машин можуть бути виділені для деяких спеціальних функцій: розділення загальних файлів; доступ до файлів для спільного одночасного використання; передача файлів; передача інформації без використання зовнішніх носіїв; доступ до інформації і файлів; запуск прикладних програм з будь-якої робочої станції. розділення прикладних програм. Запуск одночасно на декількох робочих станціях копії однієї і тієї ж програми. одночасне введення даних в прикладні програми. Всі ці функції виконує спеціально виділена машина, які називаються файлом-сервером. Розділення принтера. Дозволяє декільком користувачам спільно використовувати один або декілька принтерів. Цим займається прінт-сервер. Електронна пошта. Ця служба використовується для розсилки листів, службових записок, доповідей і тому подібне іншим користувачам. Машина, виділена для цієї служби називається мейл-сервером. На сьогоднішній день в світі існує більше 130 мільйонів комп'ютерів і більше 80 % з них об'єднані в різні інформаційно-обчислювальні мережі від малих локальних мереж в офісах до глобальних мереж типа Internet. Усесвітня тенденція до об'єднання комп'ютерів в мережі обумовлена рядом важливих причин, таких як прискорення передачі інформаційних повідомлень, можливість швидкого обміну інформацією між користувачами, здобуття і передача повідомлень ( факсів, E-mail листів і іншого ) не відходячи від робочого місця, можливість миттєвого здобуття будь-якої інформації з будь-якої точки земної кулі, а так само обмін інформацією між комп'ютерами різних фірм виробників що працюють під різним програмним забезпеченням. При проектуванні мережі в першу чергу треба розробити її топологію. При правильному підході до цього питання мають бути ретельно проаналізованими такі характеристики мережі, як передбачувані обсяги інформації, яка буде оброблюватися, кількість робочих станцій та серверів, типи з’єднань, необхідна швидкість передачі даних, поділ мережі на сегменти тощо. Від неупередженого підходу до цього питання залежить майбутня продуктивність мережі. В загальному випадку, топологією можна назвати форму розміщення кабелів, які з’єднують всі компоненти мережі. Існують три основних типи топологій: в вигляді шини, зірки та кільця. Використовуються також різні варіанти їх комбінацій. Розрізняють також фізичну топологію, яка визначає фізичне розміщення вузлів та з’єднань (шина, зірка, кільце), і логічну, при якій визначаються напрям і порядок обробки потоків даних (шина, кільце). При аналізі топологій мереж використовуються таке поняття, як робота бага-топроцесорного паралельного комплексу, в якому кожний процесор є окремим комп'ютером в мережі, а зв'язки між процесорами являють собою ліній, якими з'єднано робочі станції. Існує багато підходів до побудови паралельних комплексів. Класифікацію їх архітектур почнемо з машин безпосереднього зв'язку, в яких кожен процесор безпосередньо пов'язаний з декількома іншими. За такої архітектури кожен процесор має власну пам'ять, яка містить локальні змінні та сполучаються один з одним за допомогою керуючих сигналів. Машини безпосереднього зв'язку подаються у вигляді графу: кожен процесор позначається вершиною графа, зв'язок між процесорами — дугами. Відстань між процесорами P1',P2' визначається як відстань між вершинами у графі: відстанню є таке мінімальне число d, що існує послідовність P1' = P0, P1, P2, ..., Pd = P2', де Pi - сусід Pi+1; два процесори називаються сусідами, якщо вони з'єднані безпосередньо. Всі можливі види побудови мережі представлені вище (рис. 3-7). Неможливо представити нормальної роботи підприємства без побудови комп'ютерних (локальних) мереж. При оцінці надійності роботи комп'ютерних систем необхідно приділити чималу увагу СКС (структуровані кабельні системи). Електронний обмін даними (ЕОД, Electronic data interchange EDI) - засіб, за допомогою якого компанії можуть використовувати мережі для ділової взаємодії. Перш за все до електронного обміну інформації ставляться такі вимоги: швидкість передачі інформації; уніфіковане кодування; вигідний для користувача формат документів; високий рівень захисту; зручність для користування. Ергономіка робочого місця Основними чинниками, які завдають шкоди здоров'я при роботі за комп'ютером, як і при будь-якій сидячій роботі, є наступні неспецифічні (тобто не пов'язані саме з роботою за комп'ютером) чинники: тривала гіподинамія. Будь-яка поза при тривалій фіксації шкідлива для опорно-рухового апарату, крім того, веде до застою крові у внутрішніх органах і капілярах. нефізіологічне положення різних частин тіла. одноманітні рухи, що тривало повторюються. Тут шкідлива не лише втома тих груп м'язів, які ці рухи виконують, але і психологічна фіксація на них (утворення стійких вогнищ збудження ЦНС з компенсаторним гальмуванням інших її ділянок). Хоча найбільш шкідливі одноманітні навантаження, що саме повторюються. Через втому вони можуть вести до фізичного пошкодження суглобів і сухожиль. Найбільш відомий в середовищі користувачів РС тендовагініт зап'ястних сухожиль, пов'язаний з введенням інформації за допомогою миші і клавіатури. ну і, нарешті, довге перебування в замкнутому, а ще гірше - задушливому і прокуреному приміщенні. світлове, електромагнітне і інше випромінювання в основному монітора - а ось це специфічний ушкоджувальний чинник при роботі з комп'ютером. Не забувайте - очам теж необхідний відпочинок і розминка!!! Якщо через напруги уваги (особливо при поєдинку по мережі) моргати стали рідко - моргайте усвідомлено, кожні 5 секунд десь, або активно "проморгуйтесь" коли тактична ситуація стане менш напруженою. Це не лише сприяє зволоженню рогівки і видаленню відмерлих її кліток, але і масажує очні яблука, що також корисно. Додатково можна помасажувати очні яблука пальцями, від зовнішнього кута до внутрішнього, потім круговими рухами всередину-назовні. Віка при цьому мають бути закриті. Також корисно обертати очима при закритих століттях. Вибір приміщення Приміщення має бути просторим, добре провітрюваним і в міру світлим. Яскраве сонячне світло породжує відблиски на моніторі, тому краще передбачити жалюзі. Взагалі по всіх гігієнічних нормах приміщення в цілому і робоче місце мають бути освітлені досить і рівномірно. Недопустимо в темній кімнаті освітлювати лише робочий простір, проте якщо для якої-небудь роботи необхідне дуже яскраве світло, то краще додатково освітити робоче місце при достатньому, але не зайвому фоновому освітленні. Пил і жара - ворог не лише здоров'я, але і техніки, тому краще встановити кондиціонер. Синтетичні тканини при зіткненні з натуральними і з тілом нагромаджують статичну електрику, яка шкідлива для техніки і викликає неприємні відчуття при дотику до заземлених деталей, - тому постеліть килим з натуральної шерсті і ходите в одязі з натуральних волокон. Енергопостачання і заземлення в тему цієї статті не входять. Проте, важко довести начальникові необхідність дотримання відповідних санітарно-гігієнічних норм, але прагнути до цього треба. Норми ці легко знайти в будь-якій правовій базі даних, повинен відзначити, що рекомендації за площею і кубатурою приміщення виконуються рідко, особливо в маленьких фірмах. Щодо, ВП «Рівненська АЕС» мушу зазначити, що ергономічні вимоги дотримуються дуже рідко. Це стосується не лише людей які працюють по змінах (вони змушені сидіти в погано освітлювальних приміщеннях і слідкувати за різноманітними пристораями) але й працівників, які виконують свою роботу в кабінетах. Вибір і установка столу Стіл має бути по можливості великим. Це головна умова, оскільки коли місця ледве вистачає для розміщення всієї периферії, то про ергономіку можна просто забути. Висота його має бути десь на рівні середини живота при прямій посадці, коли п'ята і шкарпетка стоять на підлозі, а стегно паралельне підлозі і спина пряма. Далі, якщо не обумовлено особливо, матиметься на увазі саме такий поза. Глибина - так щоб відстань до екрану монітора була достатньою (обговоримо пізніше), але не менше 50 див. Ширіна залежить від кількості периферійних пристроїв і іншого, що повинне на нім знаходитися. Ну і, звичайно ж, чим масивніше - тим краще, стійкість ворог вібрації, а вібрація - ворог техніки. Між столом і стіною за ним має бути вільний простір. По-перше, навіть півтораметрової глибини стіл передбачає, що задня частина монітора звішуватиметься за нього, а по-друге (це вже не ергономіка, а просто зручність) буде забезпечений вільний підхід до задньої стінки системного блоку, від якої відходять всі кабелі. Оптимально сидіти лицем до дверей (у офісі), щоб за спиною було закрите жалюзі вікно. Другий варіант - вікно зліва, системний блок прикриває монітор від відблисків. Найкраще це виготовлення робочого столу на замовлення, з обліком не лише габаритів, але і особистих переваг що працює за ним, зразкового набору всього, що необхідно розставити і так далі. Проте, ВП «Рівненська АЕС» немає змоги всім індивідуально замовляти столи та інші необхідні речі для роботи, тому столи у всіх стандартні. Вибір і установка крісла (стільця) Якщо від столу залежить зручність розташування компонентів і своїх рук, то від того, на чому і як ми сидимо, залежить положення і зручність ніг, а, головне, хребта. Нехтувати хребтом не можна - він дуже швидко і помітно на це реагує. Довго сидіти в одному положенні шкідливо! Це викликає застій крові не лише в кінцівках, але і у внутрішніх органах. Можна, проте, обійтися і старим совковим кріслом або просто стільцем. Тоді треба пам'ятати наступне. Якщо стілець (крісло) зовсім незручне, краще за нього відразу викинути, будь воно хоч червоного дерева. Не забувайте - при тій кількості часу, який професіонал проводить в комп'ютера, ВСЕ має значення. Отже, сіли прямо. Все зручно, все під рукою. Вибір і установка монітора і правила роботи з ним Хоча в справі збереження здоров'я дрібниць не буває, монітор, мабуть, понад усе впливає на нього. Економія на моніторі недопустима. Зір зіпсувати легко, але украй складно відновити. З вибором зараз стало набагато легше, ніж пару-трійку років назад. Велика частина моніторів плоскі і підтримують високі частоти регенерації. Крім того, монітори, відповідні ТСО99, мають електропровідне покриття на екрані і металевий кожух з дірочками під декоративним пластмасовим корпусом, що при правильному заземленні усуває статику і сильно знижує паразитні випромінювання, а також перешкоджає налипанню пилу. За відсутності такого кожуха випромінювання від тильної сторони монітора перевищує випромінювання від екрану, тобто на монітори сусідів по приміщенню теж треба звернути увагу. Вибір миші З хвостатою подругою простіше. Тут головне - наскільки сам себе зручно відчуваєш, і дуже багато що залежить від звички. Проте є і деякі загальні правила. Миша повинна відповідати розміру руки. Зараз багато нових мишок оснащено коліщатком, і це зручно в роботі. Тримати таку мишу варто за краї великим пальцем і мізинцем, щоб вказівний лежав на лівій кнопці, середній на коліщатку, а безіменний на правій кнопці. При цьому зап'ясті повинно лежати на столі постійно, а катати мишу по столу треба лише рухами пальців. Тут зі мною багато хто може не погодитися, особливо ті, хто звикся тримати мишу великим і безіменним пальцем і рухати її всім передпліччям. Вибір клавіатури А тут ще простіше. Клавіатуру треба вибирати повністю ергономічну. Тобто і з розворотом 2х блоків відносно один одного, і з "горбом". Так, і на розташування клавіш теж варто звернути увагу. Воно має бути звичним і зручним. Ну, і статті окремі є на сайті про клавіатури. Якщо Ви звикли до класичної "прямої" клавіатури і маєте щонайменшу можливість поміняти її на ергономічну - зробіть це прямо зараз. Краще одночасно з мишею. 2 тижні незручностей - і буде набагато зручніше. І зап'ястя перестануть втомлюватися. Якщо друкувати доводиться дуже багато, то спробуйте все-таки поставити 2 столи під прямим кутом і сісти лицем до утвореного ними кута, як я писав вище. Коли лікті стоять на столі, руки втомлюється значно менше. А хронічна втома потім виявляється у всяких хворобах суглобів і сухожиль. Коли ж сидиш за столом прямо, то покласти на стіл виходить лише передпліччя. Краще класти тим місцем, де їх об'єм найбільший всього. Інформаційні технології в організації Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Інформаційна технологія – це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу. Сучасні інформаційні технології дозволяють створити єдине інформаційне середовище, фізичною основою якого є інтегровані комп’ютерні мережі та системи зв’язку, яке дозволяє супроводжувати та координувати як технологічні процеси, так і ділову діяльність будь-якої організації. Інформаційні продукти розміщаються в розподілених базах даних. Доступ до інформаційних продуктів відбувається через комп’ютерну мережу і регламентується правилами та нормативами даної організації. Крім цього, інформаційні технології забезпечують динамічну координацію дій за рахунок використання сучасних засобів зв’язку та програмних засобів комп’ютерних мереж. Інформаційна комп’ютерна мережа організації може органічно під’єднуватися до всесвітньої комп’ютерної мережі INTERNET. Під’єднання може проводитися через відповідні шлюзи з регламентованим доступом до внутрішньої інформації. Таким чином організація отримує прямий доступ до різноманітної інформації з широким спектром по змісту: від законодавчих актів до відомостей про стан на ринках сировини та готової продукції. Сучасні розробки інформаційних систем менеджменту, технологій систем та комунікацій просуваються вперед досить успішно, використовуючи останні досягнення в галузі технологій інформаційних систем та комунікацій. Завдяки цьому інформаційні системи менеджменту стали задовольняти зростаючі вимоги менеджерів до забезпечення інформацією. Головними критеріями в оцінці інформаційних систем стали достовірність, своєчасність, повнота, корисність інформації для прийняття рішень. В наш час найбільша частина технологічних розробок в галузі інформаційних технологій застосовується для вирішення оперативних управлінських задач. Новітні розробки свідчать про зростання можливостей вдосконалення інформаційних технологій в таких ключових напрямках: - значне підвищення показників ефективності технології; - спрощення доступу і розширення потенційних можливостей засобів програмного забезпечення і широкого застосування “відкритих технологій“; - створення дружнього інтерфейсу для користувача; - істотне покращання якості і функцій інформаційних технологій та зниження їх вартості. Застосування сучасних засобів зв’язку та обробки інформації у повсякденній роботі менеджерів дозволяє значно скоротити витрати на рутинну та малоефективну роботу і підвищити результативність ділових переговорів. Застосування інформаційних систем менеджменту надає можливість розглядати проблеми управління організацією у взаємопов’язаному комплексі і підняти ефективність праці менеджерів на якісно новий рівень. Важливе значення в автоматизації менеджменту має передача інформаційних масивів. Передача великих інформаційних потоків на значні відстані здійснюється з допомогою кабельних радіорелейних і супутникових ліній зв’язку. Створюються нові можливості для ефективної співпраці, оскільки з одного боку забезпечуються можливості на якісно вищих рівнях представляти чи передавати інформацію (відеоінформацію, гіпертексти, мультимедіа), а з другого зникають бар’єри віддалі, так, як зникають проблеми з’єднання і передачі інформації без спотворень. Сфера застосування нових інформаційних технологій і розвинених засобів комунікацій величезна. Вона включає різні аспекти, починаючи від забезпечення простих функцій службового листування до системного аналізу і підтримки складних задач прийняття та підтримки рішень. У свою чергу концептуальним етапом в розвитку інформаційних технологій є створення і використання експертних систем в економіці, виробничій сфері, освіті і державному управлінні. Інформаційна експертна система (ІЕС) - це сукупність методів і засобів організації, накопичення, застосування інформаційних ресурсів і знань для вирішення складних задач в певній області. Неодмінною умовою підвищення ефективності управлінської праці є оптимальна інформаційна технологія, що володіє гнучкістю, мобільністю й адаптивністю до зовнішніх впливів. Інформаційна технологія припускає вміння грамотно працювати з інформацією й обчислювальною технікою. Інформаційна технологія – це сполучення процедур, що реалізують функції збору, одержання, нагромадження, зберігання, обробки, аналізу й передачі інформації в організаційній структурі з використанням засобів обчислювальної техніки, або, іншими словами, сукупність процесів циркуляції й переробки інформації й опис цих процесів. Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія – це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їхнє введення повинно починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки спеціалістів. Вибір того або іншого режиму експлуатації обчислювальної системи визначається параметрами розв'язуваних завдань. Коли користувач має доступ до якого-небудь термінала й в обробці бере участь невеликий обсяг даних (що характерно для інформаційного пошуку й обробки повідомлень) доцільно використати безпосередній доступ з негайною обробкою. Для більших обсягів інформації й некритичності часу обробки характерний пакетний режим. Він сполучається з телеобробкою, що забезпечує більше швидку доставку результатів користувачеві. Підготовлені й уведені у ОС дані в процесі зберігання розташовуються, як правило, на зовнішніх накопичувачах інформації. Розмаїтість завдань, розв'язуваних за допомогою ІС, призвело до появи безлічі різнотипних систем, що відрізняються принципами побудови й закладеними в них правилами обробки інформації. Інформаційні системи можна класифікувати (рис. 8) по цілому ряду різних ознак. В основу розглянутої нижче класифікації покладені найбільш істотні ознаки, що визначають функціональні можливості й особливості побудови сучасних систем.
Рис. 8. Класифікація інформаційних систем Тобто, можна сказати що удосконалення розвитку інформаційних технологій є дуже важливим для підприємств, адже чим більше на робочому місці працівника необхідної техніки яка йому потрібна для роботи (необхідний набір програм) тим швидше і продуктивніше буде працювати працівник. Що стосується інформації, то якщо в менеджера дуже багато накопичилось інформації, то перш за все її потрібно по групувати, і почати розглядати ту яка є найбільш важливою. Проте, бажано не відкладати роботу з паперами, адже згодом вони все більш і більше накопичуються, а розпочати роботу рано чи пізно прийдеться, а як відомо: чим більше роботи, тим менше її хочеться виконувати, адже не знаєш з чого перше почати! Тому, на мою думку, головним правилом з роботою інформації є ніколи не відкладати її на потім. Internet-технологія Інтернет - світова комп'ютерна мережа. Вона складена зі всіляких комп'ютерних мереж, об'єднаних стандартними угодами про способи обміну інформацією і єдиною системою адресації. Інтернет використовує протоколи сімейства Tcp/ip. Вони хороші тим, що забезпечують відносно дешеву можливість надійно і швидко передавати інформацію навіть по не дуже надійних лініях зв'язку, а також будувати програмне забезпечення, придатне для роботи на будь-якій апаратурі. Система адресації (Url-адреси) забезпечує унікальними координатами кожен комп'ютер (точніше, практично кожен ресурс комп'ютера) і кожного користувача Інтернету, створюючи можливість узяти саме те, що потрібне, і передати саме туди, куди потрібно. До Internet-технологій можна відносяться: WWW - технології для доступу до баз даних; Web-мастерська; Протоколи; Загальний інтерфейс шлюзів; Стандарти; Інтерактивна робота з mathcad-документамі за технологією Mathcad Calculation Server; Економічно ефективні технології побудови міських телекомунікаційних систем для науки і освіти. Протоколів SLIP (Serial Line Internet Protocol) або PPP (Point to Point Protocol). Далі термін Slip/ppp уживатиметься для позначення SLIP і PPP – в багатьох аспектах вони схожі. Slip/ppp забезпечує передачу пакетів Tcp/ip по послідовних каналах, зокрема, телефонним лініям, між двома комп'ютерами. На обох комп'ютерах працюють програми, що використовують протоколи Tcp/ip. Таким чином, індивідуальні користувачі дістають можливість встановлювати пряме з'єднання з Internet і свого комп'ютера, маючи всього лише модем і телефонну лінію. Підключаючись за допомогою Slip/ppp, Ви можете запускати програми-клієнти WWW, електронної пошти і тому подібне безпосередньо на своєму комп'ютері. Доменна система імен Мережеве програмне забезпечення має потребу 32-бітових ip-адресах для встановлення з'єднання. Проте користувачі вважають за краще використовувати імена комп'ютерів, оскільки їх легко запам'ятовувати. Таким чином, необхідні засоби для перетворення імен в ip-адреси і навпаки. Мережеві протоколи Протокол TELNET дозволяє серверу розглядати всі видалені комп'ютери як стандартні «мережеві термінали» текстового типу. Робота з TELNET схожа на набір телефонного номера. Користувач набирає на клавіатурі щось подібне до telnet delta і отримує на екрані запрошення на вхід в машину delta. Протокол TELNET існує вже давно. Він добре випробуваний і широко поширений. Протокол FTP (File Transfer Protocol – протокол передачі файлів) поширений також широко як TELNET. Він є одним із старих протоколів сімейства Tcp/ip. Також як TELNET він користується транспортними послугами TCP. Існує безліч реалізацій для різних операційних систем, які добре взаємодіють між собою. Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol – простий протокол передачі пошти) підтримує передачу повідомлень (електронної пошти) між довільними вузлами мережі internet. Маючи механізми проміжного зберігання пошти і механізми підвищення надійності доставки, протокол SMTP допускає використання різних транспортних служб. Протокол HTTP (Hyper text transfer protocol – протокол передачі гіпертексту) застосовується для обміну інформацією між серверами WWW (World Wide Web – усесвітня павутина) і програмами перегляду гіпертекстових сторінок – броузерамі WWW. Допускає передачу широкого спектру всілякої інформації – текстовою, графічною, аудіо і відео. Pop3 (Post Office Protocol – протокол поштового вузла, 3 версія), дозволяє програмам-клієнтам електронної пошти приймати і передавати повідомлення з/на поштові сервери. Володіє досить гнучкими можливостями по управлінню вмістом поштових скриньок, розташованих на поштовому вузлі. Network News Transfer Protocol – протокол передачі мережевих новин (NNTP) дозволяє спілкуватися серверам новин і клієнтським програмам – поширювати, запрошувати, витягувати і передавати повідомлення в групи новин. Нові повідомлення зберігаються в централізованій базі даних, яка дозволяє користувачеві вибирати повідомлення, що цікавлять його. Сервіси Internet Сервіс WWW – усесвітня павутина, забезпечує виставу і взаємозв'язки величезної кількості гіпертекстових документів, що включають текст, графіку, звук і відео, розташованих на різних серверах Спо всьому світу і зв'язаних між собою за допомогою заслань в документах. Поява цього сервісу значно спростила доступ до інформації і стала однією з основних причин вибухоподібного зростання Internet з 1990 року. Сервіс WWW функціонує з використанням протоколу HTTP. E-mail – електронна пошта. За допомогою E-mail можна обмінюватися особистими або діловими повідомленнями між адресатами, E-mail, що мають, адреса. FTP – це метод пересилки файлів між комп'ютерами. Що продовжуються розробка програмного забезпечення і публікація унікальних текстових джерел інформації гарантують: світові архіви FTP залишаться такими, що зачаровує і постійно змінною скарбницею. Remote Login – видалений доступ – робота на видаленому комп'ютері в режимі, коли ваш комп'ютер емулює термінал видаленого комп'ютера, тобто Ви можете робити все те ж (або майже все), що можна робити із звичайного терміналу машини, з якою Ви встановили сеанс видаленого доступу. Proxy («ближній») сервер призначений для накопичення інформації, до якої часто звертаються користувачі, на локальній системі. При підключенні до Internet з використанням proxy-сервера Ваші запити спочатку прямують на цю локальну систему. Сервер витягує необхідні ресурси і надає їх Вам, одночасно зберігаючи копію. При повторному зверненні до того ж ресурсу надається збережена копія. Таким чином, зменшується кількість видалених з'єднань. Можливості Internet настільки широкі, наскільки у людини лише може вистачити фантазії. Мережева технологія вже серйозно зарекомендувала себе як найкраще джерело інформації на заході і нестримно розвивається в станах колишнього Радянського Союзу. ВИСНОВОК Автоматизоване робоче місце - частина програмно-технічного комплексу автоматизованої системи, що призначена для автоматизації певного виду діяльності. Автоматизоване робоче місце (АРМ) спеціаліста — це інструмент раціоналізації та інтенсифікації управлінської діяльності. Професійні АРМ — це головний інструмент спілкування людини з інформаційними системами, що виконують роль автономних робочих місць, інтелектуальних терміналів великих ЕОМ, робочих станцій у локальних мережах. АРМ мають відкриту архітектуру та легко адаптуються. АРМ мають проблемно-професійну орієнтацію на конкретну предметну сферу та є засобом спілкування спеціаліста з автоматизованими інформаційними системами. Якщо за критерій узяти організаційну структуру управління, то можна умовно виокремити АРМ керівника, АРМ управлінського працівника середнього та оперативного рівнів. За принципами вибіркового розподілення інформації ці особи мають потребу в абсолютно різній інформаційній підтримці. Створення АРМ забезпечує: - простоту, зручність і дружнє ставлення до користувача; - простоту адаптації до конкретних функцій користувача; - компактність розміщення й невисокі вимоги до умов експлуатації; - високу надійність і живучість; - порівняно просту організацію технічного обслуговування. Ефективним режимом роботи АРМ є його функціонування в рамках локальної обчислювальної мережі. Створені АРМ спеціалістів дають можливість користувачеві працювати в діалоговому режимі, оперативно розв’язувати поточні задачі, зручно вводити дані, вести контроль, оброблення інформації, визначати достовірність результатної інформації, виводити й передавати каналами зв’язку. Інформаційне забезпечення АРМ орієнтується на конкретну, звичну для користувача, предметну сферу. Основне призначення АРМ — забезпечити управлінський персонал новими засобами техніки та технології. Мова йде про автоматизоване діалогове виконання основних функцій управління, діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних ІС, або в розподільній базі даних АРМ. Отже, можна сказати, що АРМ відіграє дуже важливу роль у роботі підприємств, адже саме від рівня АРМ залежить час та якість виконання тої чи іншої роботи. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Ефимова О., Морозов В., Шафрин Ю. – «Информатика и вычислительная техника» - М.: АБФ, 1998 – 655С. 2. Макарова Н.В. – «Информатика» - М.: Финансы и статистика, 2005 – 768с.: ил. 3. Фигурнов В.Э. – «IBM PC для пользователя. Краткий курс» - М.: ИНФРА-М, 1998. – 480 с.: ил. 4. Мир ПК. – Старкова М. – «В твердой памяти?» - январь 2006 5. Мир ПК. – Полтев С. – «Система центрального накопления» - март 2006 6. Мир ПК. – Воробьев Р. – «Жесткий отпор флэш-памяти» - октябрь 2006 7. Автоматизированные информационные технологии в экономике / Под ред. И.Т. Трубилина. – М.: Финансы и статистика, 2000. Информационные технологии управления / Под ред Ю.М.Черкасова. – М.: ИНФРА-М, 2001. Автоматизированные информационные технологии в экономике / Под ред. ЮНИТИ, 1998. 10. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник. – 2-е вид.доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2003.- 352 с. 11. Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред. Г.А.Титоренко - М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, - 336 с. Ситник В. Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посіб. — 2-е вид., перероб. і доп. / В. Ф. Ситник, Т. А. Писаревська, Н. В. Єрьоміна, О. С. Краєва; За ред. В. Ф. Ситника. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с. Эргономика работы за компьютером - субъективные заметки Сергея Шашлова. 14. http://www.ukrpack.net/ support/internet.htm 15. http://intro.museums.ru/museums/internet/index.htm 16. http://www.info-art.com/tech/inter/index.htm 17. Информационные системы в технологии управления бизнесом: Курс лекций для студентов экономических специальностей вузов./д.т.н., проф. Г.Г.Арунянц - Владикавказ, 2000. Багриновський К.А. Нові інформаційні технології», М., ЭКО, 2006. – 441с. Крилов І. В. Інформаційні технології: теорія і практика, М., Центр, 2006. – 415с. Барсуков В. Нова інформаційна технологія: види та сфери застосування // Обчислювальна техніка та її застосування. – №6, 2007. – С.15-19.
