Товарна організація виробництва План Суть, умови виникнення та форми товарного виробництва. Товар та його властивості. Закон вартостей. Історії людства відомі два основні типи господарювання: - натуральне виробництво. - товарне виробництво. Натуральне виробництво-представляє собою такий тип господарювання коли продукти виготовляються лише для задоволення власних потреб виробника та членів його сім’ї. Основні риси натурального виробництва : - замкненість (автономні господарства,самодостатні господарства). - домінування простої кооперації праці(кооперація - це така форма праці коли велика кількість людей планомірно і сумісно використовують свої здібності заради досягнення поставленої мети. Проста кооперація праці характеризується відсутністю внутрішньовиробничого поділу праці, тут існує лише природній поділ праці(по статі ,по віку.). - універсалізація праці (мова йде про те, щоб для того, щоб вижити кожна людина, а точніше сім’я повинні виконувати всі необхідні види діяльності). - прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням (відсутність обміну і грошей). Натуральне господарство домінувало в первісному суспільстві,при рабстві,і феодалізмі,окремі його елементи при певних умовах можливі і нині (екологічні катастрофи , війни і т.д.). Вважається, що натуральне виробництво малоефективне, консервативне і забезпечує надзвичайно повільний розвиток продуктивних сил, тому з часом йому на зміну приходить товарне виробництво. Товарне виробництво - це виробництво продуктів не для власного споживання ,а для обміну,тобто для задоволення потреб покупця. Основною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Суспільний поділ праці в своєму розвитку проходить чотири основні етапи: Це розвиток і відокремлення скотарства в самостійну галузь; Це розвиток і відокремлення ремісництва в самостійну галузь; Це розвиток торгового капіталу і виникнення прошарку купців; Це розвиток науково-технічної революції і поява менеджменту; Розрізняють просте і розвинене товарне виробництво: А) Просте товарне виробництво – воно характеризується низьким рівнем поділу праці. Тут домінує, в основному, натуральне виробництво, і тому лише не значна кількість продукції перетворюється в товар. Б) Розвинене товарне виробництво – воно є всезагальним, тут майже всі продукти і послуги перетворюються в товари. Товаром стає навіть робоча сила людини. Розвинене товарне виробництво характеризується розвиненими формами виробництвами коопераціями праці. До них відносять: А)мануфактура; Б) фабрика; Безпосереднім результатом товарного виробництва є товар. Товаром може бути не будь який продукт праці, а лише той, який призначений для обміну, тому щоб стати товаром, продукт праці обов’язково повинен мати три наступні властивості: Споживна вартість; Мінова вартість; Вартість(просто вартість); Споживна вартість товару – вона представляє собою здатність продукту задовольняти потреби покупця, споживчу вартість іноді характеризують як КОРИСНІСТЬ. Політекономія розрізняє загальну і граничну корисність. Загальна корисність-це сума корисностей блага,у нашому випадку 1 +2+3 Див мал. Загальна корисність - це сума корисностей окремих частин блага. Гранична корисність – це корисність останньої частини блага. Існує проблема виміру граничної корисності у відповідності до неї політекономія виділяє 2 напрями: - карденалістський - орденалістський Карденалісти вважають, що граничну корисність можна виміряти з допомогою абсолютних величин, і вводять для цього таку величину як «ЮТИЛЬ». Орденалісти з цим не погоджуються, вони доказують, що для виміру граничної корисності можуть бути придатними лише відносні величини, виходячи з цього вони пропонують такі інструменти виміру як: а) бюджетна лінія; б) крива байдужості; Мінова вартість-це властивість товару обмінюватись на інший товар у певних кількісних співвідношеннях, в самому загальному вигляді мінову вартість товару можна записати з допомогою наступного рівняння: ХтоваруА=У товаруВ. В лівій частині р-ня стоїть товар який називають відносною вартістю, цей товар обмінюється; в правій частині р-ня стоїть товар, який називають еквівалентною вартістю, він представляє собою такий товар, який є, якби, дзеркалом, що відображає в собі той товар, що обмінюється; всі величини р-ня мінової вартості в залежності від часу і місця мають тенденцію до зміни. Вартість – це втілена в товарі суспільно-необхідна праця. На величину вартості впливає три групи факторів: 1)Просту, або складну, тобто кваліфіковану працю, вважається, що за один і той же час людина вищої кваліфікації створює більшу вартість. 2) продуктивність праці – розуміють кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Із зростанням продуктивності праці, вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї виробленої продукції залишається не змінною. 3) інтенсивність праці - це напруженість праці, витрати праці, за одиницю часу. Із зростанням інтенсивності праці одиниці товару не змінюються, а вартість всіє виробленої продукції інтенсивно зростає. Закон вартостей - це основний закон товарного виробництва,він передбачає , що мінові пропорції при обміні товаром регулюються їх вартостями. Три основні функції виконує цей закон: - ціноутворююча - регулююча - стимулююча Д\З Висновки по темі в цілому. Висновки по кожному питанню. Охарактеризувати ситуацію, яка склалася в точці А.