1.
Стандартизація тексту документів — це відбір певних слів, типових мовних зворотів, установлення правил побудови речень і словосполучень, що сприяє підвищенню загальної культури професійного мовлення.
Залежно від рівня стандартизації тексту документи поділяють на дві категорії:
документи з текстами високого рівня стандартизації;
документи з текстами низького рівня стандартизації.
Документи з текстами високого рівня стандартизації — це документи, які складають за затвердженою формою, використовуючи типові й трафаретні тексти.
Типові тексти — це тексти-зразки, на основі яких легко побудувати тексти аналогічного змісту. При цьому важливо якнайточніше зберегти основні формулювання тексту-зразка (наприклад, заяви, доручення, розписки тощо).
Трафаретні тексти — це тексти, які містять постійну інформацію документів певного виду. Постійну інформацію дослівно відтворюють (друкують) на бланку, а змінну вносять у спеціально зроблені пропуски (наприклад, довідка, акт, особова картка і т.д.).
Документи з текстами низького рівня стандартизації — це документи, у яких добір слів, словосполучень, побудова речень кожного разу залежать від конкретних ситуацій. За способом викладу документи цієї категорії поділяють  на розповіді, описи, міркування.
У текстах-розповідях ідеться про події, явища, факти в хронологічній послідовності (автобіографія, протокол, пояснювальна записка).
У текстах-описах характеризують явища, предмети, людей, перераховуючи їхні ознаки, властивості, особливості (характеристика, резюме, звіт, наказ, рекомендаційний лист).
Текст-міркування розкриває внутрішні зв’язки певних явищ і доводить визначену тезу. Розрізняють дедуктивний спосіб міркування (від загального до часткового) й індуктивний (від часткового до загального) (доповідна записка, службовий лист, акт).
Усі три способи викладу в документі можуть поєднуватися.
2.
Розвиток в Україні ринкових відносин спричинив перебудову кредитно-грошових відносин. Це насамперед стосується розвитку грошової системи і грошового обігу, кредитної та валютної систем.
Розроблена досить ефективна грошова система: державна система регулювання грошового обігу, інфляції. Вдається уникнути емісії грошей і збалансувати грошову і товарну масу.
Корінним змінам піддалася кредитна система, що тісно пов'язана з формуванням банківської системи. В даний час в Україні використовуються всі основні форми кредитів, розширені права комерційних банків у здійсненні комерційної діяльності.
В цьому тексті присутні ознаки офіційно ділового стилю.
Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.
Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів;
Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо).
Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).
Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.
Банківська система – укупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму; загальнонауковий; запозичений.
Грошовий обіг - безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій; загальнонауковий; запозичений.
Товарна маса - це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктівгрошового обігу у певний момент; міжгалузевий; запозичений.
3.
Резюме
Кулик Вікторія ЮріївнаДомашня адреса: 56079, м. Івано-Франківськ, вул. Липинського, 7/12Телефон: 22-45-60e-mail: viktoria@ukr.netДата і місце народження: 27.05.1950 р., ВолиньСімейний стан: заміжня, маю трьох дітей
Освіта:2007 р. – Львівський національний університет ім.. Івана Франка. Філософський факультет. Спеціальність психологія.
Досвід роботи:2001 – 2002 рр. – інженер виробничо – технічного відділу ПП «Рівне – інцест»: з грудня 2002 р. – дотепер – начальник виробничо –технічного відділу ПП «Рівне – інвест».
Особисті якості:Комунікабельність, досвід роботи з людьми, відповідальність, наполегливість, готовність до відряджень.Додаткові відомості:1.Досконало володію німецькою та польською мовами.2. Маю досвід роботи з ПК.
1. Найменування : Резюмé — це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.
2. Призначений для прийому на роботу.
3. Походження
4.
4.
Запитання – питання.
Семантичні відмінності є у слів питання та запитання. Перше з них уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв’язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. Найчастіше воно виступає у сполученні з дієсловом порушувати, рідше — ставити, висувати (в значенні “пропонувати для обговорення, вивчення”). Але заміну порушувати на піднімати (“Доповідач піднімав важливі питання...”) в сучасній літературній мові сприймають як стилістично невдалу.
У граматичній термінології також уживається питання, а не запитання. Знак питання, а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.
Запитання — це звернення до кого-небудь, щоб з’ясувати щось; вимога, прохання з приводу чогось; запит. “Несподіване запитання Богдана збентежило Гордія” (Дмитро Ткач). Кореспонденція на пошту надходить “до вимоги” її адресатом, або до запитання.
Запитанням може бути і звернення, яке не потребує відповіді. То так зване риторичне запитання — прийом красномовства, художній засіб образної мови.
Не можна поєднувати іменник запитання з дієсловом задавати, для цього є більш прийнятне ставити: “Капітан сміється, а Ліна Яцуба, не зводячи з нього своїх серйозних очей, ставить йому своє запитання” (Олесь Гончар). У значенні “звернення, що потребує відповіді” не слід уживати замість запитання слово питання, бо це суперечить мовним нормам.
Дипломат – дипломант – дипломник
Ці  слова  запозичені  з  французької  мови, а походять з грецької,  у якій  вони означали «аркуш,  документ, складений удвоє». Вони мають різне значення. Дипломантом називають особу, відзначену дипломом за видатні успіхи в  якій-небудь галузі, переможця конкурсу. Словом дипломник (як часом помилково і дипломант)  називають  людину,  яка  працює  над  дипломною  роботою.  Нормативна  сполучуваність:  дипломант конкурсу, а також дипломник з університету, університетський дипломник.  А от дипломат з дипломом пов’язаний тільки етимологічно, за походженням. Дипломати — службові  особи,  які  мають  урядові  повноваження  для  здійснення  офіці відносин  з  іноземними  державами:  Починалась  війна  і  польські  дипломати  знову  зверталися  до  Трансильванії, до Риму.., до Австрії по допомогу (О. Ільченко). Дипломатом називають  також людину,  яка  вміло  і тонко  діє  у стосунках  з іншими. Із недавнього мовного побуту 70—80х  років  відоме  також  слово  дипломат  як  назва  портфеля,  невеликого чемодана,  валізки.  Цього  слова  не  знайдемо  в  сучасних  словниках,  а  втім,  ніхто й  не  сплутає  дві  омонімічні  назви — дипломат — особа і дипломат — предмет.