План
Вступ
Розділ 1. Народження ідеї та її втілення.
1.1. Історичні мотиви.
1.2. Створення образу.
1.3. Композиційне вирішення.
Розділ 2. Перетин віків.
2.1. Традиційна пластика.
2.2. Вплив сучасників.
Розділ 3. Технічно-матеріальна характеристика.
Розділ 4. Економічна частина.
Висновок
Додатоки
Вступ
Скрізь, в усіх регіонах України, на величезному просторі художніх традицій від найдавнішої давнини аж до наших днів дерево було об'єктом уваги,суттевою ланкою занять, скерованих на задоволення життєво необхідних потреб. Вироби з дерева служили і окрасою оселі, і виконували функціїї як естетичні, так і побутові. Але у всіх своїх номінативних призначеннях дерево було провідним видом декоративної творчості, означувало критеріїї мистецьких уподобань і смаків, було доступним, легким для художньої обробки матеріалом, виявляло величезну шкалу способів її трансформації.
Дерево було рівно ж носієм моральних традицій, що пов’язувало життя людини з природою, забезпечувало її потребу в пізнанні світу. Можливо, в дереві, як у коштовному камені, прихований феномен людського оздоровлення. У хвилини радості чи відчаю людина долонями торкалася стовбура, немовби шукала прихисту... І на терені мистецьких уподобань, побутового вжитку вона обрала дерево, пов'язуючи з ним перспективу часової екзистенції.
Жоден із видів системи декоративного мистецтва не має такої багатої типології творів, як художнє дерево. Від монументально-декоративно різьблених і профільованих елементів дерев'яної архітектури, творів сакрального мистецтва (іконостаси, придорожних, процесійних, ручних і напрестольних хрестів) до декоративно-ужиткових виробів (меблі, посуду,начиння, музичних інструментів, іграшкової пластики) - такий різноманітний світ речей створили майстри-деревообробники багатьх поколінь. Художнє древо, розвиваючись протягом століть в єдиному руслі з іншими видами декоративного та декоративно-прикладного мистецтва, передовсім такими, як кераміка, ткацтво, скло, метал, плетення з рослинних матеріалів та ін.,проявляє спільні риси у тектоніці форми, іноді в структурі декору та, найголовніше, внародному світосприйнятті краси, духовних сил, Господньої благодаті.
Сьгодні художня обробка дерева є важливою сферою народних художніх промислів, художньої промисловості та професіцної творчості. Роботи сучасних провідних майстрів, виконані на основі давніх традицій деревообробного мистецтва, формують внутрішнє середовище сакральних споруд, громадських, житлових будівель, впливають на духовну й національну свідомість народу.
Сучасному декоративно-ужитковому мистецтву властиві три форми розвитку.
1. Художня промисловість
Виробляє твори мистецтва та здійснює промислове тиражування художніх зразків,
виконаних художниками-професіоналами. Ручна праця застосовується тільки на початковій
стадії.
2. Реміснича форма.
Характерна для художніх промислів. Тут навіть на етапі тиражування обов'язкова ручна праця.
3. Самодіяльна творчість.
Проявляється у ре
місничій формі виготовлення художніх виробів і пов'зання їх з творчістю численних аматорів. За стилістикою вона може наслідувати народне мистецтво та промислове, використовувати новаторські знахідки.
Сьогодні народне мистецто розглядається як живий феномен художньої культури, особливий вид духовної творчості, що взааємодіє з художньо-професійним видом творчості. Раніше ж його прирівнювали або до художньої промисловості, або до самодіяльної творчості, не розуміючи їх структурних і функціональних відмінностей.
Наведемо декілька найважливіших відмінностей народного мистецтва. Для народного мистецтва характерне наслідування та колективна розробка образів, мотивів, сюжетів, художніх принципів і прийомів, орієнтування на традицію. Мистецтво художника-професіонала грунтується на прагненні до оригінальності, протиставлення свого образу загальновірному, часто навіть і самій традиції. У творчості митця головним є новація.
Велике значення для розвитку народного мистецтва має традиція. Вона виражає національний характер, тоді яяк у професійному мистецтві це не завжди виявляється.
Ще одна відмінність двох видів творчості залежить від умов художнього спройняття. у народній творчості необхідною умовою художнього сприйняття є дотримання подібності зразка. Тут твори оцінюються художньою системою школи народної майстерності. А художник-професіонал прагне відійти від відомого для більшої повноти самовираження. Навіть при повторі у народному мистецтві наявна творчість, яка виявляється то варіюванням деталей, то новою інтерпритацією відомого мотиву, то кольорои, то композицією. У професійній творчості повторення призводять до штампу.
Певні відмінності між даними видами художньої творчості існують і в образній системі. Образи народного мистецтва характеризує тісний зв'язок з природою, мисленням, а не вигадуванням. У народному мистецтві знаходить відображення все те, що найдорожче і найцінніше для народу. Впродовж багатьох віків повторюються темпи та мотиви, зі зміною яких художній образ не втрачає свіжості. Ці образи відшліфовано багатьма поколіннями. Наведені відмінності між двома видами художньої діяльності дають змогу визначити місце та роль народного мистецтва в сучасній культурі, що розвивається за своїми законами.
Метою даної декоративно-ужиткової пластики "Оберіг" є створення загального образу світогляду у певної етнічної групи - гуцулів, висвітлення основних засад, принципів їхнього життя. Внести певну частку до розуміння історії свого походження, підтримати зв'язок з минулим, що є актуальним в наш час. На шляху глобалізації, людство забуває свої першоджерела, життя набуває химерного вигляду. Масова жадоба до матеріальних благ спотворють людину. На противагу цьому, художній твір "Оберіг" , за допомогою простих методів зображення, покозує справжнє, просте і прекрасне життя, яким треба насолоджуватись.


1.Народження ідеї та її втілення.
1.1.Історичні мотиви
Мистецтво пластики в Україні має давні багатовікові традиції. Одними з найдавніших скульптурних творів є стилізовані жіночі статуетки з різьбленим геометричним символіко-магічним орнаментом.Подібні антропоморфні фігурки були пов'язані зі стихійними силами природи, і передусім з архаїчними матріархальними культами Великої Матері - прародительки роду. Іконографічним втіленням образу Великої Матері-Землі стали невеликих розмірів глиняні жіночі фігурки, які були священними талісманами, над якими молились за допомогою заклинань не лише про врожайність на полях, а й про плодючість самих жінок. На початкових стадіях форма антропоморфної пластики трипільської спільноти була різностильовою, при моделюванні форми увага приділялась проробці тулуба (без рук) та стегон з виразним підкресленням жіночих перс, випуклого живота та розвинутого тазу, голова та обличчя трактувались умовно. З часом форма пластики дещо видозмінилась, виник тип глиняних фігурок з торсом вкритим магічним кодованим розписом або складним прокресленим орнаментом. Окрім згаданих зустрічаються й інші типи жіночої антропоморфної пластики Трипілля, більшість з якої також схематизована та канонізована (див.дод.1а).
Невід'ємною частиною розвитку монументальної скульптури є джерела-пам'ятки історії - "кам'яні баби" (див.дод.1б). Це, з одного боку, - вид курганної кам'яної пластики, яка була родоводом сакральної скульптури, що існує в українськхих просторах із періоду неоліту. З іншого - у кам'яних баб канони пропорцій дещо не такі; вони ближчі до деяких скіфських статуй, тут великі голови, середньої величини руки і зовсім маленькі ноги. Особливою прикметою степових "кам'яних баб" є скульптурні пластичні якості. Скульптурна форма узагальнена, вдало передбачений захист від атмосферних опадів, зокрема відсутній ажур. Статуї суцільні, що надає їм прикмет монументалізму. Хоча "кам'яні баби" відрізняються рисами від слов'янських ідолів, однак відчуття матеріалу, розуміння його пластичних і декоративно-монументальних якостей тут спільне.
Історично-генетичний зв'язок прослідковується й у традиції творення монументальної скульптури у скіфів та слов'ян. Подібність між антропоморфними статуями цих народностей (як черняхівської культури, так і у часи середньовіччя) виявляється на рівні загальної композиційної побудови та стилістики пластичного моделювання форм, де об'єму набуває, як правило, голова, а тулуб намічено в загальних обрисах. Особливо іконографічну паралель станавлять ідеопластики, в яких вдтворено людську постать з характерним положенням рук та зображенням рогу-ритону. Саме ріг-ритон,як характерна деталь не лише монументальної скульптури, а й дрібної металопластики, що доводить генетичну спільність поміж слов'янською й скіфською ідеопластикою (див.дод.2).
Ще одним прикладом ідеопластики слов'ян є Збруцький ідол (див.дод.3). Статуя Збруцького ідола становить чотиригранний стовп, завершений чотириликою головою у шапці. У єдиному скульптурному творі ідеопластики давніх слов'ян втілено уявлення про будову Всесвіту. Своєрідним кодом універсальної космологічної структури з уявною вертикальною побудовою макрокосмосу з його верхнім (небесним), середнім (земним) і нижнім (підземним) світами є зреалізований триярусний композиційний поділ. Для зображень Збруцького ідола, на відміну від традиційних, умовно стилізованих, фронтально-статичних фігур, характерна певна експресивність у передачі руху.
1.2.Створення образу
Під впливом художніх пам'яток дохристиянського періоду виникає бажаннят повторити зроблене, доповнити новим, зафіксувати власні думки, зобразити відчуття навіяні могутніми та величними, простими ззовні, але філософсько-містичними по суті.За основу взята фалосоподібна форма язичницьких ідолів, оскільки саме така форма передає всю багатогранність і значущість зображеного. Недаремно, наші предки для створення предметів культово-релігійного та загальнонародного призначення використовували моноблочну форму. Адже ця форма вказує на вічність, що й спостерігається.
В роботі яскраво виражені гуцульські мотиви. Це зумовлено, насамперед, місцем народження і проживання. Почуті легенди та перекази, побачена й відчута сила гір, спроби пізнання гуцульської самобутності та усвідомлення причетності до цьго всього змушують творити. Творити те близьке, справжнє, своє. Барвистість гуцульських традицій, навідміну від багатьох інших культур, продовжує жити, доповнюватись, оберігатись. Збереглась своєрідність мови та поглядів. Можна сказати, що ця своєрідність виникла на підгрунті суперечливо-загострених умов життя. Природа була і є невід'ємною частиною існування гуцулів. Вона давала багато, але й забирала, - зазвичай найцінніше - близьких, коханих, життя. Виходячи із цього, можна зрозуміти звідки така пристрасть та вміння насолоджуватись кожним днем.
Носячи в собі всі ці знання й переживання хотілося створити таку роботу, яка б увібрала всю повноту розвитку нашого світогляду від зародження до сьогодення, щоб показала сприйняття життя і саме життя. Для створення такого образу було використано символіку як явну, так і приховану - в орнаментах, в русі. Сюжетну основу складають дві особи - чоловік і жінка, які є головною умовою для продовження людського роду.В даній роботі зображено молоду жінку,що тримає в руках сонце-вогонь, яке у вигляді розетки (символу сонця)(див. дод. 4а). Сонце відігравало велику роль у житті - воно давало тепло, день, урожай. Жінка як символ весни, плодючості, врожайності, як берегиня сім'ї й усьго роду. Чоловік з люлькою та овечкою. Люлька є пам'яткою, що все прийшло з диму і піде з ним, нагадує про скороминучість всього. Вівчарство належало до основних джерел доходу. Вівця оберігалась і шанувалась.
Глибоким змістом наповнювали також і орнаменти. В роботі "Оберіг" використані мотиви народних орнаментів, але в певній інтерпритації. А саме:
волосся у жінки звивається річкою і сам спосіб зображення відповідає символу води. Грайлива гірська річка, що несе в собі всю силу Карпат;
волосся у чоловіка - ліс. Густий смерековий ліс, який ховає багато таємниць, манить своєю загадковістю;
місяць і зіронька - це безперечно атрибути кохання, кохання чистого, яке може бути чисте повітря на вершині;
деоево життя традиційно зображалось як симетрична квітка в горшечку. В даній роботі вона стилізовано, вона набуває плавних рис, але ці зміни не впливають на суть.
Збираючи всі значення символів, уявно додаючи інших, що не ввійшли до композиції можна побачити в маленькому об'ємі всю багатогранність і красу життя.


1.3. Композиційне вирішення
Композиція в образотворчому мистецтві - це побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням його; розташування основних елементів і частин художньго твору у певній системі і послідовності, способи поєднання образів і сукупність усіх засобів їх розкриття. Композиція має основні закони, за допомогою яких можна грамотно створити свій власний художній твір. Ці закони не залежать від особливостей різноманітних шкіл, творчих особливостей окремих художників, а тому вони об'єктивні. Вони діють у взаємозв'язку на всіх етапах роботи над композицією.
Даний художній твір також створений за допомогою законів композиції. Зокрема, це закон цілісності, який зобов'язує художника підкоряти всі елементи й частини твору ідейному задуму, другорядне - головному. Він проявляється у співвідношенні персонажів сюжетного центру з іншими групами і середовищем у якому вони знаходяться, у визначеності й узгодженості поз і рухів фігур. Таким чином, закон цілісності допомагає розкрити співпідлеглість компонентів структури твору, єдність образу через складну систему зв'язків: форма твору в ансамблі і середовищі. Форма частини у загальній формі предмету і форма елементів у частині форми. При цьому головну роль відіграє ступінь впорядкованості, що сприймається візуально.
Закон типовості. Цей закон вимагає, по-перше, щоб персонажі твору сприймались не тільки як конкретні особи, а й як узагальнені, збірні образи, що розкривають перед глядачем, епоху, характери, побут, світогляд певного класу. В даній роботі вказується на певну етнічну групу, їхнє світосприйняття,але, разом з тим, не втрачається самобутність окремих порсонажів і твору в цілому.
Закон контрастів означає чітко виявлену протилежність відповідних художніх ознак і властивостей предмету. У природі зустрічається багато контрастів: контрасти розміру (великий і малий), контрасти форми (товстий і тонкий), тональні контрасти (світлий і темний), колірні контрасти (зелений і червоний) тощо. У художньому творі "Оберіг" використано два види контрасту: розміру і форми. Контраст розміру проявляється у великих і малих площинах, ширині фасок. Контраст форми виявляє себе в поєднанні заокруглених та прямокутних площин.
Закон підпорядкування всіх закономірностей і засобів композиції ідейному задуму вимагає від художника створення цілісного , високохудожнього й ідейного твору. Керуючись законами композиції автор створює естетичний, гармонійний художній твір. Степінь якості передачі ідеї залежить від ступеня оволодіння цими законами художником.

Розділ 2. Перетин віків
2.1. Традиційна пластика

Мистецтво пластики, безперервні традиції творення якої у порівнянні з іншими видами образотворчого мистецтва сягали глибини віків, було найбільш дієвою та показовою формою виявлення основних тенденцій становлення художньої культури. Виготовлення та оздоблення дерев'яних предметів на території України, очевидно розпочате в пізьньопалеолітичну добу. Твори первісного мистецтва з Мізинської, Кирилівської та інших стоянок декоровані гравірованим геометричним орнаментом, дають змогу припустити застосування у ті часи аналогічної техніки контурного різьблення до виробів з дерева.Тематика всіх виробів тісн пов'язана з міфологією і релігією, що утворювали первісний синкретичний комплекс. У цей час зростають технічні можливості, виникають відчуття правильної форми, пропорції, ритму динаміки, симетрії, розширюється функціональність форми, збагачується декор тощо. Літературні джерела та археологічні матеріали засвідчують майстерне володіння скіфськими ремісниками-деревообробниками техніками видовбування-витесування, плоскорельєфним і об'ємним різьбленням, інкрустацією та ін. Пластика чітко прослідковується у предметах культового призначення (кам'яні баби, Збруцький ідол). Характерним для них є схематично-загальний спосіб зображення, частково об'ємний.
У порівнянні з попереднім поганським періодом, на кінець якого припав пік розвитку статуарної скульптури у слов'ян-язичників (київський пантеон з дерев'яним Перуном у центрі, Збруцький ідол), пластичні форми християнської доби мали переважно барельєфний характер і органічно входили в архітектурний ансамбль, розв'язуючи декоративні та ідейно-естетичні завдання. На початкових етапах давньоукраїнська пластика розвивалась в традиціях часів раннього християнства та Юстиніанівської епохи, і належала до центральних явищ візантійського мистецтва ХІ ст. На поч.ХІІ ст. все виразніше проявляються тенденції, що визначають своєрідність київської пластичної мови. В монументальному різбленні особливо актуальними стають іконографічні мотиви із патрональним зображенням святих воїнів. Поширення набувають сюжети з героїко-епічним трактуванням біблійних і антично-міфологічних образів. За манерою різблення, іконографією та мистецькими особливостями рельєфи такого тематичного спрямування відповідали творам візантійського ремесла комнінівського неокласицизму.
Галич та Чернігів, як великі культурні центри давньої Русі, відзначились у розвитку мистецтва пластики. В основі галицьких та чернігівських скульптурних композицій переважали романські риси. Однак, у порівнянні з романською пластикою, давньоукраїнська, зважаючи на її романський характер, виглядала більш "розважливою" та рефлексивною. Це зумовлено специфікою складу давньоукраїнських майстрів, вихованих на традиціях менш емоційного візантійського мистецтва, яке сприяло витісненню динамічної напруги романського стилю, зводячись до спокійнішої та стриманішої системи пропорцій. Таким чином, важливою рисою давньоукраїнської монументальної скульптури ХІІ- поч.ХV ст.був синкретизм, де поєдналися дві художні системи: русько-візантійська та романська західноєвропейська.
З ХVІ ст. по ХІХст. пластика зазнає впливу різних стилів та напрямів.Спершу проникають стилістичні елементи Ренесансу та раннього бароко. Ідеї Ренесансу - наближення до людини і природи, прославлення людини, відхід від середньовічної готичної містики та повернення до традицій і концепцій античності - втілюються у реалістичній скульптурі. Вона виконується у пластичному об'ємі. Пишним різьбленням прикрашаються палаци,церкви, іконостаси. В орнаментиці з'являються мотиви листків оканта, квіток граната, виноградних грон і лоз, серед яких зображають щасливих ангелят. На зміну Ренесансу приходить бароко - динамічний, багатий, повнокровний стиль. Основним замовником різьбярських робіт стає церква. Монументально-декоративне оформлення іконостасів набуває урочистості. Поширюється виготовлення іконостасів, оформлених високорельєфним і ажурним різьбленням (див.дод.5).
З другої пол.ХVІІ ст. в українському професійному різьбленні на зміну динамічним і напруженим формам бароко приходить грайливо-манірний декор рококо. Конструктивні частини іконостасів залишалися барокові, лише в їх оздобленні запанували химерно-витіюваті мотиви черепашки, вогників у поєднанні з решітками і под. В кінці ХVІІІ ст. настає перехід від бароко і рококо до УУ. Конструктивно-декоративна структура іконостасу знову повертається до величавих, спокійних форм з античними мотивами різьблення. У ХІХ ст. продовжують використовувати надбання попередніх століть, але вироби з дерева поступово витісняються металевими і селікатними. З метою їхньої конкурентноздатності майстри посилюють декоративність творів, що вело до розриву з традицією.
2.2. Вплив сучасників
Об'ємне різьблення як художній промисел в Україні концентрується тільки в ХІХ - ХХ ст. На поч. ХХ ст. і далі в галузі художньої обробки дерева працюють такі яскраві творчі індивідуальності як П.Верна, В.Бідула, Д.Білинський, В.Девидюк, родина Шкрібляків. Вони дали поштовх до становлення нових молодих і не менш талановитих майстрів.
Починаючи з 1970-х років до художньго деревообробництва все активніше прилучаються художники-професіонали. Їх зацікавлення деревом як матеріалом грунтувалося на новій течії пластичних експерементів у галузі кераміки та скла, що знаходили підтримку в середовищі творчої інтелігенції.
Варто згадати перші спроби відходу від реалізму у 1960-х роках. Це помітно серед іграшкових фігурок Лева Корчака, Іллі Матковського, Олексія Рафартаровича,С.І.Чайки та інші (див.дод.6). Вони вдавались до узагальнення форм шляхом різьблення і точення, використовували текстуру, елементи розпису, природні особливості дерева (коренепластика). Однак, після встановлення в західних областях України радянської влади, що принесла в культуру жорсткі тенденції "соціалістичного реалізму", формальні експерименти були припинені.
Професійні майстри художнього дерева, випускники Львівської мистецько-промислової школи в 1980 не тільки виконують традиційні предмети обладнання сакральних і громадських інтер'єрів, але й експерементують з різноманітними геометризованими абстрактними формами, що можна віднести до авангардних пошуків, характерних для західноєвропейського мистецтва міжвоєнного часу. У наступні десятиріччя формується основний напрям художньої обробки дерева, згодом названий декоративною пластикою в дереві. Львівські художники В.П.Іванишин, С.І.Майданенко, Ю.В.Миронович, І.Ф.Стеф’юк, Е.П.Трубега та інші, тернопільчани - Михайло і Галина Заяці, чернівчани - В.Божко, М.Катеринюк, Р.Стратійчук та інші постійно експерементують, орієнтуючись не тільки на багату спадщину українського народного мистецтва, а й на прогресивні надбання світового декоративно-прикладного мистецтва. Кожен з них знайшов свій підхід до застосування технічних і композиційних закономірностей у творах декоративної пластики в дереві. Так, В.П.Іванишин працює в техніці плоскорельєфного різьблення, створює декоративні рельєфи переважно в жанрі пейзажу, які мають певні живописно-графічні ознаки (див.дод.7а).
Метафоричні композиції Ю.В.Мироновича вирішені засобами круглої скульптури. Фігури й оточення автор формує на зразок окремих "мізансцен".
До лідерів львівської декоративної пластики в дереві по праву належить художник І.В.Стеф'юк (1949 р.н.). Його твори "Злива", "Вершник", "З глибини", "Діалог" захоплюють неординарністю композиційних рішень, широтою й багатогранністю технічних прийомів та виражальних засобів його декоративної пластичної палітри. "Фігури", "Об'єкти","Замкнений простір" - три серії робіт І.Стеф'юка, що виступають своєрідними імпровізаціями "на тему механіки людського тіла" та абстрактних геометризованих форм "неоконструктивізму" (див.дод.8).
Заглиблені декоративні рельєфи М.Катеринюка з особливою витонченістю, динамічним ритмом ліній, пластичною пружністю форм представляють узагальнені образи гуцулів.
Суттевими сучасними рисами професійної декоративної пластики в дереві є тенденція до зображальних сюжетних творів та переважно скульптурних прийомів їх трактування. Натомість, безсюжетні, чисто пластичні композиції С.І.Майданенка, І.Ф.Стеф'юка, Е.П.Трубеги та інших відзначаються особливою виразністю форм, динамічністю ритмів, гостротою силуетів, посиленням уваги до декоративних якостей матеріалу.
Привертає увагу і творчість таких скульпторів і не тільки як В Андрушко ("Вічне яйце", "Розірване коло", І. Базак ("Гуцульский рік"), С.Зінець ("Говерла")з Коломиї, що на Івано - Франківщині (див.дод.9). У скульптурі С.Зінця "Говерла" езотеричний зміст групується навколо піраміди, як образу Космосу та жіночого праобразу вершини, як основи життя Всесвіту, від зірок до людини.
Світи, що пов'язані з генетичною пам'яттю народу, зпервісним архетипом часу і простору України, з відчуттям подиху віків межують у скульптурі І.Базака "Гуцульський рік". У скульптурах В.Андрушка присутній нахил до філософського осмислення явищ. Пластичній мові скульптора властиві характерна стилізація, гострота і вагомість. Домінуюче значення у композиціях - простих, однак вишуканих за пропорційними зіставленнями. Об'ємно-просторова пластика активно проникає в навколишній простір, їй притаманні риси монументальності.
Із ближнього зарубіжжя видатним сучасником декоративної пластики в дереві є Людвік Коркош Коркош створив свій власний, специфічний художній профіль скульптора професійною переоцінкою народного мистецтва різьби по дереву в синтезі з досягненнями європейського мистецтва ХХ ст. і власної ціленаправленої авторської програми. В його перших роботах "Радісне материнство" і "Шлях до соціалізму" відкривається нове розуміння геометричної стилізації фігур з атрибутами і їх поступового перевтілення в однозначний змістовний знак. В "Опорах Вітчизни" (сім монументальних, приодньо сформованих стовбурів) виражається фігурною композицією зв'язок людини з природою і основні аспекти життя (див.дод.10). Своєю творчістю, Коркош активно бере участь в розвитку сучасної скульптури.
Розділ 4. Матеріально - технічна характеристика
Для створення художньої роботи " Оберіг" було використано деревину липи. Вона славиться високою якістю. Липа - порода без'ядрова, спіла деревина має білий колір з легким жовтим відтінком, м'яка, легка, щільна, пружна. Ядро відсутнє. Річні шари ледь помітні на поперечному і радіальному розрізах, але їх чітко видно на тангенціальному розрізі. Численні вузькі серцевинні прмені розподілені рівномірно по всій площині поперечного розрізу, а на радіальному і тангенціальному їх не видно. Деревина липи має однорідну будову, добре ріжеться, мало тріскається і дуже всихає.
Заготовка закріплювалась струпцинами на столярному столі висотою 95 см. Для різьблення використовувались такі інструменти:
стамески з інструментальної сталі - інструмент для видовбування отворів і заглиблень у дереві, зечищення, прорізки дерев'яних виробів; зокрема, було використано прямі,напівкруглі та кутові (футчок) стамески;
букова киянка - дерев'яний молоток, довбня;
рубанок - столярний інструмент для ручного стругання деревини.
На заготовку малюнок, попередньо збільшений до потрібних розмірів, перенесений за допомогою кальки. Нанесений малюнок по контуру проробляється кутовою стамескою.Подальше різблення здійснювалось стамесками таких видів та розмірів:
напівкруглі - велика (шириною у сегменті фаски 35 мм), середня (шириною у сегменті фаски 20 мм) і мала (шириною у сегменті фаски 10 мм);
прямі - таких же розмірів (шириною 35, 20 і 10 мм);
кутові - полотна яких сходяться під кутом 60 і 90 градусів.
Наступним етапом роботи є опорядження. Все зачищено дрібнозернистим наждачним папером. Готову поверхню ретельно протерто ганчіркою, щоб зняти пил. На завершення роботу було затоновано розчином бейцу світло-коричневого кольору. Через дві години, коли висох розчин бейцу, виріб натерто мастикою (паркетна паста).
Розділ 5. Економічна частина
Художні твори з дерева такого характеру як робота "Оберіг" не підходять для промислового тиражування. Оскільки, художня промисловість виробляє твори мистецтва та здійснює промислове тиражування художніх зразків, виконаними художниками-професіоналами. Ручна праця здійснюється тільки на початковій стадії. Це не відповідає процесу створення даної роботи, яка виготовлена повністю за допомогою ручної праці.Роботи такого типу не тиражуються через високу собівартісь, але можуть замовлятися як держовними організаціями, так і приватними фірмами чи окремими особами.
В економічній науці формування ціни відбувається під впливом економічних показників, тобто ціноутворення залежить від попиту і пропозиці. Ціна складається із вартості затрачених матеріалів та інструментів, розумової та фізичної праці, терміну виконання,престижу виконавця тощо, загальної ситуації на ринку в державі. Формування ціни, тобто визначення розміру гонорару на високохудожні твори має свої певні особливості.

Рекомендації
щодо визначення розміру винагороди (гонорару)
за створення творів образотворчого мистецтва
Висновок
Українське художнє мистецтво розвивалося в єдиному руслі загальноєвропейського декоративного мистецтва. Його еволюція як самобутнього художнього явища також тісно пов'язана з побутом, працею, віруванням, звичаями і обрядами, з усією історією народу. Історія українського деревообробництва - це значні події, пов'язаних з винаходом і впровадженням нових технологій, які впливали на художню якість. Стилістичний аналіз творів з дерева свідчить про наявність давньго традиційного декору, різновиду різьблення. У вишуканих, відшліфованих формах предметів, у ритмах різьбленого орнаменту, плавних лініях і силуетах, улюблених мотивах затаєна душа українського народу, його ментальність та праісторія. Деревообробництво - художній феномен і вид декоративного мистецтва, позначений багатогранними рисами своєрідності. Функціональні, декоративні й семантичні параметри художнього дерева свідчать про їх визначну роль у формуванні побутової і сакральної етносфер та національної етносвідомості українців.
Створюючи скульптуру "Оберіг" була здійснена спроба проникнути у тисячолітню свідомість, віднайти зв'язок із сьогоденням і за допомогою простих ліній передати велич і красу безкінечності. Щоб з'явився такий образ було проаналізовано історію пластики в дереві від язичницького періоду до сучасності. Примітивність "кам'яних бабів", моноблочність ідолів, простота і легкість зображальних методів, вдалість композиційних вирішень дохристиянського періоду змушують до синтезу власних думок, викликають нестримне бажання вилити їх у художній витвір.
Використана література
1. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О.
Українське мистецтво: Навч.посіб.: У 3 ч. / Передмова проф. С.Павлюка. Ч. 2. - Львів: Світ, 2004. 268 с. + 80 вкл. Іл.
2. Шевченко Євген
Народна деревообробка в Україні: Словник народної тармінології / Наук. ред. М.Кодак. - К.: Артанія, 1997. -312 с.: іл.
3. Жишкович В.І.
Пластика Русі - України: Х - перша половина ХІV століть: Наук. вид. / за ред. М.Горбаль. - Львів: "Місіонер", 1999. - 239 с.: іл.
4. Станкевич М.Є.
Українськє художнє дерево ХVІ - ХХ ст.:Наук.вид. / за ред. М.Горбаль. - Львів: "Афіша", 2002. - 480 с.: іл.
5. Д.Н.Гоберман
Мистецтво гуцулів. - Москва: "Советский художник", 1980. - 193 с.: іл.
6. С.Л.Бучинський
Основи грамоти з образотворчого мистецтва: Навч.посіб. - К.: Рад. школа, 1981. -120 с., іл.
7. Толочко П.П.
Древня Русь. -К.,1987. - 63с.
8. Овсійчук В.
Українське мистецтво ХІV - перш.пол. ХVІІ ст. -К., 1985.
9. Грушевський М.
Історія України - Руси. - К., 1993. - Т 3.
10. Каталог до пректу "Тіні забутих предків": український симпозіум скульпторів 05.06. - 05.07.2000. - Коломия: "ВІК", 2000.
11. Рекомендації щодо визначення розміру винагороди (гонорару) за створення творів образотворчого мистецтва (для застосування в системі Національної Спілки художників України) / Затверджено секретаріатом Національної Спілки художників України. - протокол №17 від 12.12.2001р. / Гол.НСХУ В.А.Чепелик. - К., 2001.