«Конспект уроку: Кислоти»
Цілі: ознайомити учнів з фізичними та хімічними властивостями кислот, правилами техніки безпеки під час роботи з кислотами; дати поняття про індикатори й витискувальний ряд металів; з'ясувати суть реакції обміну на прикладі взаємодії кислот з оксидами металів; розвивати вміння складати хімічні рівняння.
Обладнання: склянки, затискач, сірники, нагрівальний прилад, знаки правил техніки безпеки, картки з індивідуальними завданнями, проїзні квитки, карта маршруту, картки з формулами кислот для гри.
Реактиви: концентрована сульфатна кислота, хлоридна кислота, лимонна кислота, фенолфталеїн, лакмус, метилоранж.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Оголошення теми й завдань уроку
Учитель. Ми вирушаємо сьогодні з вами в подорож Кислотною країною, де зустрінемося ї численними її жителями — неорганічними та органічними кислотами, познайомимося з їх «зовнішністю», тобто фізичними властивостями, звичаями, тобто хімічними властивостями. Поїдемо ми з вами поїздом. Для проїзду вам необхідно придбати квитки у вагони 1-го, 2-го та 3-го класу. Виконаємо завдання.
II. Контроль і коригування знань
Учитель перевіряє роботу на індивідуальних картках. Учні, які працювали з ними, отримують квитки у вагон 3-го класу. У цей час робота в зошитах перевіряється шляхом взаємоперевірки — обміну зошитами. На дошці записано правильні відповіді.
Учитель. Квиток у вагон 1-го класу отримають ті, хто виконав завдання без помилок. Квиток у вагон
2-го класу отримають ті, хто припустився однієї-двох помилок, решта — у вагон 3-го класу.
III. Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда
Учитель. Квитки куплено; перевіримо, чи всі готові до подорожі.
1. Які речовини називають кислотами?
2. В який спосіб можна визначити валентність кислотного залишку?
3. За якими ознаками класифікують кислоти?
IV. Вивчення нового матеріалу
Учитель. Отже, вирушаємо в подорож Країною кислот. Перша зупинка на станції «Інформаційній».
Станція «Інформаційна»
Приклад повідомлення учня
На перших етапах розвитку хімії визначення поняття «кислота» базувалося на експериментальне встановлених властивостях, а не на їх складі. Так, у XVII столітті панувала механічна теорія Ламері, згідно з якою здатність кислот розчиняти метали пояснювалася тим, що їхні частинки мають гострі кінці, а частинки основ — тупі. Під час взаємодії кислот з основами гострі кінці кислот входять у частинки основ, і, таким чином, дія кислот і основ припиняється.
На зміну цій теорії прийшла киснева теорія, яку висунув у 1778 році Лавуазье. За цією теорією, до складу всіх кислот входить Оксиген, зумовлюючи їх особливі властивості. Проте, встановлення вченими Деві та Гей-Люссаком (1810; 1814) складу хлоридної та флуоридної кислот і відкриття інших речовин, що не містять Оксигену, але мають властивості кислот, суперечило кисневій теорії.
Уявлення про кислоти, близькі до сучасних, висловив Деві (1814) у своїй водневій теорії кислот, згідно з якою кислотні властивості речовин зумовлені наявністю в них Гідрогену. Становленню цієї теорії сприяли праці хіміків Грема і Лібіха. Властивості кислот лежать в основі галузей їх застосування. Наприклад, хлоридну кислоту застосовують для одержання водню, хлоридів металів, виготовлення «нашатирю», у шкіряній промисловості — для обробки шкір перед хромовим чиненням, у харчовій промисловості.
Сульфатну кислоту застосовують у виробництві мінеральних добрив, барвників, пластмас; для очищення нафтопродуктів, у виробництві вибухових речовин, у легкій промисловості (виробництво штучного волокна, відбілювання тканин), кольоровій металургії (одержання Zn, Cu, Ni, Ag), у харчовій промисловості (виробництво крохмалю, патоки).
Нітратна кислота — виробництво нітратних добрив, лікарських препаратів, штучного шовку, як реактив у хімічних лабораторіях.
Ортофосфорна кислота — виготовлення фосфорних добрив, у харчовій і текстильній промисловості, у виробництві клею. У медицині — в разі недостатньої кислотності шлункового соку.
Учитель (робить висновок). Спільне в складі й будові кислот зумовлює загальні властивості кислот. Саме це ми повинні виявити на наступній зупинці.
1-й учень. Н3РО4 — ортофосфорна кислота, яку зазвичай називають просто фосфорною,— тверда, безбарвна, кристалічна речовина, нелетка, дуже добре розчиняється у воді.
Фосфорна кислота використовується для виробництва добрив, а крім того, для виробництва кормових добавок, як каталізатор в органічному синтезі, для надання кислуватого смаку безалкогольним напоям, для освітлення цукру.
2-й учень. HNO3 — безбарвна летка рідина, з різким запахом, на повітрі «димить», дуже добре розчиняється у воді. Нітратна кислота — основа для синтезу нітратних добрив, вибухових речовин, барвників, нітросполук, кіно- й фотоплівок, лікувальних речовин, наприклад, стрептоциду.
Нітратна кислота настільки сильний окисник, що може окиснювати різні органічні речовини й матеріали. Так, у разі дії концентрованої нітратної кислоти спалахують солома, папір, тирса, скипидар. Вона руйнує вовну, роз'їдає шкіру. Тому з нітратною кислотою потрібно поводитися дуже обережно.
3-й учень. H2SO4 — важка безбарвна оліїста рідина, без запаху. Дуже гігроскопічна, активно вбирає вологу. Змішується з водою у будь-яких співвідношеннях.
Сульфатна кислота — найважливіший хімічний продукт основної хімічної промисловості. Вона використовується для виробництва хло-ридної й оцтової кислот, деяких мінеральних добрив, вибухових речовин, органічних барвників, лікувальних препаратів, а також в акумуляторах, для висушування різних речовин, для очищення нафтових продуктів, у сільському господарстві — для боротьби з бур'янами (як гербіцид).
Учитель. А зараз — допоможіть кислотам знайти свої формули. Вкажіть, до яких кислот належить кожна з написаних формул. З літер, якими позначено правильні відповіді, ви отримаєте назву хімічного елемента.
Друга зупинка. Станція «Дегустаційна»
Діти повинні переконатися, що більшість кислот кислі на смак. На дошці -- знак техніки безпеки — «Нічого не можна куштувати на смак».
Учитель. Пам'ятайте, що куштувати речовини на смак в кабінеті хімії — це грубе порушення техніки безпеки. Але сьогодні ми зробимо виняток. Дозволяю вам покуштувати лимонну кислоту.
Наш поїзд рушає далі, але на світлофорі — червоне світло.
На дошці з'являється знак червоного кольору і попереджає про те, що наступна зупинка — «ПТБ».
Третя зупинка. Станція «ПТБ»
Проводиться демонстраційний дослід «Розчинення концентрованої сульфатної кислоти у воді» (вода <~ кислоту):
р = 1 г/мм3 р = 1,8 г/мм3
Учитель. Запам'ятайте, у зв'язку з виділенням великої кількості теплоти під час розчинення концентрованої сульфатної кислоти у воді НЕ МОЖНА вливати воду у кислоту.
У цьому випадку вода, що має меншу густину, опиниться на поверхні, закипить, і її бризки разом з кислотою можуть потрапити на руки, обличчя, спричинивши опіки. Якщо це трапилося, шкіру слід промити водою та 5%-м розчином соди.
Четверта зупинка.
Станція «Експериментальна»
Учитель. Поряд із загальною властивістю кислот — смаком, кислоти відрізняються одна від одної низкою ознак. Розглянемо це на прикладі властивостей сульфатної та хлоридної кислот.
Таблиця заповнюється по мірі розгляду властивостей.
П'ята зупинка. Станція «Індикаторна»
Учитель. Для визначення кислот серед інших речовин використовують індикатори — речовини, що змінюють своє забарвлення в кислому середовищі.
Лабораторний дослід «Випробування кислот дією індикаторів». Учні випробовують розчини хлоридної та сульфатної кислот індикаторними папірцями. Результати заносяться до таблиці. Потім випробовують індикаторами яблуко та лимонну кислоту. Роблять висновок.
Висновок. Індикатори змінюють і свій колір в розчинах кислот.
Шоста зупинка. Станція «Наукова»
Демонстраційний дослід «Взаємодія і сульфатної й хлоридної кислот з магнієм, міддю та їх оксидами»
На дошці записується рівняння проведених реакцій.
H2S04+Mg?MgS04+H2?
2HCl + Mg?MgCl2+H2
До якого типу реакцій належать записані на дошці рівняння реакцій?
Поняття реакції обміну
Учитель демонструє дослід «Взаємодія сульфатної кислоти з куп-рум(ІІ) EMBED Equation.3 оксидом». Записує на дошці рівняння реакції.
CuO + H2SO4 EMBED Equation.3 CuSO4+H2O
До якого з трьох типів реакцій, які ми вже вивчили, можна віднести цю реакцію?
Висновок. Реакції обміну — це реакції між складними речовинами, під час яких вони обмінюються своїми
складовими частинами.
V. Закріплення набутих знань
Учитель. Наша подорож завершується. Додому нас приведуть ці «хімічні доріжки».
Диференційовані завдання:
а) для учнів, що їдуть у вагоні 1-го класу:
Zn, A1, CuO, Fe2O3, Cu, Ag, H2SO4;
б) для учнів, що їдуть у вагоні 2-го класу:
Mg, Zn, Na2O, Ag, CaO, HC1;
в) для учнів, що їдуть у вагоні 3-го класу:
MgO, CuO, H2S04.
Завдання
Складіть прогноз можливих реакцій, напишіть рівняння можливих реакцій.
VI. Домашнє завдання
1. Яку кислоту не можна зберігати у скляному посуді?
2. Солі якої кислоти називаються нітратами; сульфатами; карбонатами; фосфатами?
3. Що таке «царська горілка»?
4. Яку кислоту містить шлунковий сік людини?
5. Яка кислота міститься в газованій воді?
6. Які кислоти зберігають і передають спадкову інформацію?
7. Яка кислота є однією з найбільш отруйних речовин?
8. Яка кислота міститься в цитрусових?
Головоломка
Перед вами п'ять схем реакцій. Дайте відповідь, що це за речовини - А, Б, В, Г, Д, Е, Ж. Складіть рівняння реакцій:
1) A + CuO?
2) Б+Д ? MgOSO4+А
3)Г + Д?Ж
4) В+Na?Г+Д
5)В + Е?Д
«Хімічні доріжки»
Диференційовані завдання:
а) для учнів, що їдуть у вагонах 1-го класу (вищий рівень):
Zn, A1, CuO, Fe203, Cu, Ag, H2SO4;
б) для учнів, що їдуть у вагонах 2-го класу (середній рівень):
Mg, Zn, Na2O, Ag, CaO, HC1;
в) для учнів, що їдуть у вагонах 3-го класу:
MgO, CuO, H2SO4, Ва, А12О3.

Висновок: солі — різні за кольором, розчинні та нерозчинні у воді тверді речовини.
(Заходить СаСО3 — крейда.)
Крейда. Як приємно, що ви завітали до нас.
Є у нас друзі, які не хочуть прокидатися, їм здається, що вони нікому не потрібні. От якби ви назвали їх та розповіли про їх велику користь, то, можливо, сталося б диво.
Завдання. Назвіть речовини:
І варіант. СаС12, AJPO4, FeSO4, CuSO4, Ca(NO3)2;
II варіант. Fe2(SO4)3, MgCl2, CaCO3, FeS, NaNO3.)
Учитель, Які основні правила треба пам'ятати, називаючи солі? (Вказувати валентність елемента.)
Діти, давайте розбудимо солі, розкажемо про їх користь.
Натрій Нітрат. Чилійська селітра відійшла в історію. Про неї заговорили сто років тому. На величезних просторах Чилі простягається похмура пустеля Атакама. Вона тягнеться на сотні кілометрів. На перший погляд, це звичайнісінька пустеля, але вона має одну особливість: під тонким шаром піску залягають потужні поклади натрій нітрату, або натрової селітри. Цю речовину хотіли використати для виробництва пороху. Терміново спорядили експедицію, щоб доставити в Європу заокеанський продукт, але весь вантаж довелося викинути в море: виявилося, що для виробництва пороху необхідна калієва селітра. Проте історія з чилійською селітрою не закінчилася. Учені встановили, що вона є цінним азотним добривом.
Кальцій Карбонат. Я — одна з найпоширеніших сполук на Землі. Мінерали на основі СаСО3 вкривають близько 40 млн. км2 земної поверхні. Крейда, мармур, вапняк, черепашник —- усе СаСО3. Крейда — це не тільки шкільна крейда та зубний порошок. її використовують у паперовій і гумовій промисловості як наповнювач. Мармур застосовують для скульптурних робіт, а з менш цінного виготовляють електротехнічні щити. Вапняками мостять дороги, за допомогою цих речовин зменшують кислотність ґрунту.
Калій Ціанід. Я ~ дуже отруйна сіль, хоча маю зовсім невинний вигляд. Я необхідний для добування золота і срібла з руд, багатьох органічних речовин. А ще мене додають у сталь — це надає її поверхні великої міцності.
Натрій Гідрокарбонат, А я належу до кислих солей, бо я — продукт неповного заміщення гідрогену кислоти атомами металу. Хіміки звуть мене натрій гідрокарбонат NaHCO3, але відомий я вам як сода звичайна, питна. Розчин питної соди використовують у медицині, для зниження кислотності шлункового соку, для полоскання горла при ангіні.
Розчин питної соди — складова частина заряду пінного вогнегасника. При використанні вогнегасника сода взаємодіє із сульфатною кислотою. Виділяється велика кількість вуглекислого газу, який і утворює велику піну.
Крейда. О, диво! Наші друзі прокинулися. Дякуємо вам, діти Землі. Сподіваємося, що вам було цікаво подорожувати. Віримо, що ми потрібні в землянам. Будемо вірно вам служити і вдома, полі, і в школі. А на згадку вручаємо вам подарунок «Морські водорості», вирощені нашими жителями.
Учитель. Час нам вирушати додому.
IV. Закріплення вивченого.
1. Гра «Третій зайвий»:
а) NaCl, Mg(OH)2, FeSO4, А1РО4;
б) СаСО3, NaCl, NaNO3, NaF;
в) MgSO4, CaCO3, KNO3.
2. Гра «Утвори пару». Скласти формули солей: Fe, SO4, Na, Kj, Cl, PO4, Ц, Ca, CO3, SO3, S, Mf Учитель. Солі — складні речовини, утворені атомами металу та кислотного залишку. Тверді речовини можуть бути розчинними і нерозчинними.
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання. Вивчити § 37, виконати завдання 1, 2 (с. 123 підручника). Скласти казку про сіль.
Провести дослід «Хімічні водорості». Приготувати 50-відсотковий натрій силікат. Налити його в хімічну склянку місткістю 500 мл на половину об'єму. На дно склянки вкинути кристалики солей СоС12•6Н2О, №С12-6Н2О, CuSO4•5Н2О, СгС13•6Н2О, FeSO4•7Н2О, MgCl2•6Н2О. Через деякий час виростуть чудові «водорості» різного кольору: Co — рожеві, Сu — блакитні, Fe(II) — темно-зелені, Fe(III) — бурі, А1 і Mg — безбарвні.