“Шрі-Ланка”
Офіційна назва - Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка (колишній Цейлон).Державний устрій. - унітарна республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Вищий законодавчий орган - однопалатний парламент - Національна державна асамблея. Географічне розташування - Шрі-Ланка - держава у Південній Азії, що розташована на острові Цейлон в Індійському океані, на південь від півострова Індостан. Протяжність берегової лінії - 1340 км.Площа території - 65 610 кв. км (120 місце в світі). Адміністративно-територіальний розподіл - поділяється на 9 провінцій. Чисельність населення - 19 742 439 осіб (51 місце в світі).Столицяця - Коломбо (649 000 мешканців). Тут знаходяться резиденція уряду і основні економічні й культурні заклади. Офіційною столицею вважається передмістя Коломбо - Шрі-Джаваярденапура-Котте (місце перебування парламенту).Інші великі міста: Дехівала-Маунт-Лавінья (196 тис. мешканців), Джафна (129 тис.), Шрі-Джаяварданапура (109 тис.), Канді (104 тис.), Галле (84 тис.).Державна мова - англійська, сингальська, тамільська.Релігія - буддизм (69% мешканців), індуїзм (15%), іслам (8%), християнство (8%). Національне свято: 4 лютого - День Незалежності. Державний прапор. Державний прапор Шрі-Ланки прийнятий у 1978 році Він представляє собою полотнище жовтого кольору. У лівій його частині - рівновеликі смуги зеленого і оранжевого кольору, розміщені вертикально. У правій - жовтий лев з мечем у темно-червоному прямокутнику. В кутах прямокутника розміщені чотири зображення листя дерева бодхі жовтого кольору. Жовтий колір прапора - традиційний колір буддизму. Зелена смуга символізує мусульманську общину Шрі-Ланки. Оранжева - общину тамілів. Жовтий лев з мечем на коричневому поле - символ королівства Канді (у XVI ст. незалежної держави, що не зазнала португальської експансії) - означає сміливість і мудрість. Листя дерева бодхі (священного дерева буддистів, під яким Будда досяг просвітлення) - символ буддизму і прагнення до просвітлення.
За даними на липень 2003 року, у Шрі-Ланці проживало 19 742 439 осіб. За чисельністю населення країна займає 51 місце в світі.
Щільність населення складає 300,9 осіб на 1 кв. км.
За даними Організації Об'єднаних Націй, у 2025 році чисельність населення Шрі-Ланки становитиме 23 547 тисяч осіб, а до 2050 року - 25 923 тисяч осіб.
Нині 22% населення мешкає у містах і 78% у сільській місцевості.
Станом на 2003 рік на 1000 ланкійців доводилося 16,12 новонароджених, а померлих - 6,46. 135 з кожних 100 тисяч ланкійців емігрували з країни. 2003 року річний приріст населення Шрі-Ланки склав 0,83 відсотки.
Вікова структура населення Шрі-Ланки виглядає наступним чином:
- до 14 років - 25,2% (з них 2 543 тис. чоловічої статі і 2 431 тис. жіночої);
- від 15 до 64 років - 67,9% (з них 6 518 тис. чоловічої статі і 6 890 тис. жіночої);
- понад 65 років - 6,9% (з них 642 тис. чоловічої статі і 718 тис. жіночої).
Середній вік населення Шрі-Ланки складає 28,7 років. При цьому середній вік ланкійських чоловіків 27,7 років, а жінок - 29,7.
Середня тривалість життя у Шрі-Ланці складає 72,6 роки. При цьому середня тривалість ланкійських чоловіків - 70,1 роки, а жінок - 75,3 роки.
Рівень грамотності населення Шрі-Ланки - 90% (серед чоловіків 93%, серед жінок - 87%).
На 1000 ланкійок доводиться лише 967 ланкійців. При цьому 10 ланкійок народжують в середньому 19 малюків.
За рівнем життя населення Шрі-Ланка посідає 89 місце у світі.
Кілька слів про становище ланкійських жінок. Здавна роль жінок у Шрі-Ланці, як і в більшості азіатських країн, обмежена домашнім господарством. Жінки беруть участь також в аграрному виробництві, виконуючи менш важкі роботи. У період незалежності для жінок розширилися можливості для відвідування школи, навчання в університетах і придбання професії. Усі частіше жінки змагаються за вакансії з чоловіками, одержуючи рівну з ними оплату за працю в державному апараті. Багато з них мігрували в країни Середнього Сходу, де наймаються як прислуга. Жінки складають основний контингент зайнятих на текстильних підприємствах у зонах вільної торгівлі в самій Шрі-Ланці.
За релігійною ознакою населення Шрі-Ланки поділяється: 69% буддистів, 15% індуїстів (тамілів), 8% мусульман, 8% християн. Конституція гарантує свободу віросповідання, але віддає домінуюче положення буддизму, як такому, що "займає першочергове положення".
В етнічному відношенні більшість мешканців країни - сингали (75%), а також таміли (16%), араби, малайці, бюргери (нащадки змішаних шлюбів ланкійців з вихідцями з Європи), ведди (найдавніша, корінна етнічна група острову) та інші. Спостерігається ітенсивний відтік тамільського населення в Індію й інші країни південної Азії.
Економіка Шрі-Ланки
У 1977 році уряд Шрі-Ланки відмовилося від контрольованої економіки, основаної на імпорті, на користь ринкової економіки і торгівлі, спрямованої на експорт. Основні галузі виробництва Шрі-Ланки це - харчопереробна промисловість, текстильна, виробництво одягу, їжі і напоїв, страхування і банківська справа. Протягом 90-х, щорічне зростання виробництва склало близько 5,5%, але сильні посухи й етнічні конфлікти 1996 року призупинили темпи розвитку країни до 3,8%. За останні кілька років показник економічного росту незначно мінявся. Центральний банк Шрі-Ланки рекомендує уряду розширити ринкові механізми в сільськогосподарському секторі, минаючи традиційні плантаційні методи, скасувати монополію держави на імпорт пшениці, підвищувати конкурентність у фінансовому секторі. Серйозною перешкодою на шляху розвитку економіки залишається війна між сингальцями і тамілами, що за останні 15 років забрала 50 тисяч життів.
Сільське господарство
Сільське господарство складає основу економіки країни. У середині 1990-х у цій галузі було створено близько 17% ВВП і зосереджено приблизно 39% трудових ресурсів. До половини зайнятих в агровиробництві - члени селянських родин, що володіють невеликими земельним наділами, а працюючі по найму сконцентровані на чайних і каучукових плантаціях.
Шрі-Ланка виступає на світовому ринку насамперед як експортер чаю, небагато поступаючись Індії. Чайні плантації знаходяться в гірських місцевостях. У 1970-х роках збір чаю у країні трохи скоротилився через три причини: через повільну заміну починаючи з 1960-х років старих посадок новими, через незадовільне управління чайними плантаціями після їхньої націоналізації в 1975 і через недостачу робочих рук після репатріації індійських тамілів. У 1990-х роках уряд продав багато чайних плантацій у приватні руки.
Друга по важливості експортна культура Шрі-Ланки - гевея, в основному культивується на низьких західних схилах Центрального гірського масиву. У 1996 виробництво каучуку склало 112 тис. т.
Площа, зайнята під кокосову пальму, приблизно вдвічі перевищує площі під чайним кущем і гевеєю разом узяті. Ця культура тяжіє до західних і південних низин. Продукти кокосової пальми більш ніж на 3/4 споживаються в самій країні, у 1996 на їхню частку приходилося 11% вартості сільськогосподарського експорту. Обсяг продукції рідко коливається залежно від погодних умов, кількості внесених мінеральних добрив і ринкових цін.
Економічне становище Шрі-Ланки багато в чому залежить від виробництва рису. Ще в 1930-х роках з ініціативи Дона Стефена Сенанаяке влада прийняла програму колонізації нових земель на базі відновлення древніх зрошувальних споруд і планового будівництва землеробських поселень. Ці зусилля активізувалися після 1948, коли країна здобула незалежність, а Сенанаяке став прем'єр-міністром. Майже в той же час була ліквідована малярія, що сильно стримувала процес освоєння низин сухої зони.
Із середини 1960-x років завдяки застосуванню мінеральних добрив і пестицидів і селекції врожайність рису помітно зросла. Ці зрушення в сполученні з підвищенням після 1976 цін на зерно, закуповуване державою в селян, привели до того, що країна, яка колись імпортувала 2/3 необхідного їй рису, виявилася здатною до самозабезпечення. Річний збір збільшився майже в шість разів - з 450 тис. т на початку 1950-х років до 2,8 млн. т у 1995. Однак у 1996 через сильну посуху врожай рису упав до 2,1 млн. т. Рис вирощується переважно в дрібних господарствах розміром до 2 га і займає в країні третину всіх оброблюваних площ.
Інші галузі первинного сектора економіки
Рибальство ведеться як у внутрішніх водоймах, так і в прибережній морській зоні. Продукція призначається для задоволення потреб самої країни. Починалися спроби модернізувати галузь і збільшити розмір здобичі, щоб домогтися поліпшення білкового харчування населення; одночасно передбачалося створення нових робочих місць для населення, що мешкає на узбережжя.
У Шрі-Ланці ще збереглися великі ліси. Деревина використовується насамперед на паливо. Однак у 1970-х роках вирубка лісів набула загрозливих масштабів. У 1975 вони займали приблизно 28% території країни, у 1992 - 20%. Щоб задовольнити нестатки селян у паливі, на площі, що займає 1/3 усієї лісопокритої території, був налагоджений випал деревного вугілля, причому відбудовні роботи здійснюються на всіх лісосіках. Політична нестабільність у Шрі-Ланці в 1980-1990-х роках дуже негативно відбилася на стані лісового господарства.
У Шрі-Ланці ведеться видобуток дорогоцінних каменів і графіту, переважно на експорт. На півострові Джафна й уздовж північно-західного узбережжя розробляються поклади вапняку, що слугують сировинною базою для виробництва цементу. Однак значну частину цементу доводиться ввозити з-за кордону.
Транспорт
Шрі-Ланка має густу дорожну мережу, особливо у вологій зоні і Центральному масиві. Загальна довжина доріг, придатних для руху автотранспорту, складає 40,7 тис. км, з них близькок 3/4 мають тверде покриття. Через недстачу коштів у 1990-х роках масштаби ремонтних і будівельних дорожніх робіт довелося обмежити. Довжина мережі залізниць 1982 км, але багато які з них на північному сході не діють із середини 1980-х років. Головний порт Коломбо, що має штучну гавань, обслуговує велику частину міжнародних морських перевезень. Біля столиці, у Катунаяці, знаходиться міжнародний аеропорт.
Енергетика
Шрі-Ланка задовольняє свої енергетичні потреби на 2/3 за рахунок дров, використовуваних насамперед у побутових цілях. Встановлені потужності електростанцій - близькок 1,4 млн. квт (1996). Розвита в основному гідроенергетика, тому виробництво енергії сильно залежить від сезонних коливань опадів і річкового стоку. Частина електроенергії виробляється на базі імпортної нафти, що значною мірою переробляється в самій Шрі-Ланці.
Промисловість
У Шрі-Ланці під час одержання незалежності були розвинуті традиційні кустарні промисли, тут були підприємства по переробці місцевої сільськогосподарської продукції і машинобудівні заводи, що переважно обслуговували галузі експортного призначення. З 1948 темпи індустріалізації зросли. Більшість великих заводів передані державним промисловим корпораціям. Функціонують державні підприємство з виробництва, наприклад, цементу, паперу, фанери і керамічних виробів для задоволення потеб внутрішнього ринку. Приватні фірми, що знаходяться під захистом імпортних квот і митних бар'єрів, випускають багато товарів споживчого попиту.
З 1977 промислова політика Шрі-Ланки схилилася убік лібералізації. Митні тарифи істотно знижені, квоти на ввезення продукції з-за кордону стали менш жорсткими чи скасовані, заохочується приток іноземних інвестицій. На півночі від Коломбо створено спеціальну економічну зону для залучення іноземного капіталуо. Іноземні компанії, що діють на цій території, не стиснуті обмеженнями щодо квот, митних виплат, їм надані податкові пільги. Спочатку в цій зоні підприємства орієнтувалися на випуск текстильних виробів і одягу, але надалі було налагоджене виробництво більш складних видів продукції, як, наприклад, комплектуючих для продукції електронної промисловості. Сьогодні понад 90% продукції дає приватний сектор.
Будівельна індустрія характеризується високими темпами розвитку. Особливо великі обсяги робіт були виконані при спорудженні гідротехнічних об'єктів у басейні р.Махавелі, при облаштуванні спеціальної економічної зони в районі Коломбо, виконанні житлової програми в державному секторі, що передбачає забезпечення житлом 100 тис. родин, і зміцненні базової інфраструктури туризму. Продовжує розвиватися індустрія туризму.
У 2002 році фахівцями ланкійської інженерної корпорації "Трансмек Інжиніринг лтд." створений перший у країні економічний легковий автомобіль "Марко". Цей надлегкий автомобіль, розрахований на 5 пасажирів, включаючи водія, має сучасний дизайн і гарні аеродинамічні якості. При його експлуатації може використовуватися як бензин, так і зріджений газ. Корпус автомобіля зроблений з високоміцної волокнистої пластмаси.
Усі деталі машини будуть вироблятися на місці. Виключення складають лише 4-х циліндровий двигун і коробка передач, постачання яких планується з Італії.
Зовнішня торгівля
Економіка Шрі-Ланки сильно залежить від зовнішньої торгівлі. У 1996 у Шрі-Ланку було завезено товарів з-за кордону на суму 4,9 млрд. дол. і вивезено майже на 4,1 млрд. дол. Головними статтями експорту були текстильні вироби й одяг, головними партнером виступають США. Імпорт включав у першу чергу нафтопродукти (насамперед з Ірану), продовольство і текстильні товари; основні партнери - Індія, Японія, Сянган і Південна Корея.