Організаційні форми побудови бухгалтерського обліку



Раціональне ведення бухгалтерського обліку значною мірою залежить від вдало вибраної форми обліку, що застосовується на даному підприємстві, та належної організації роботи. Останнє передбачає, крім усього іншого, також найраціональніші взаємовідносини центральної бухгалтерії з оперативно відокремленими частинами підприємства. Отже, організаційна форма побудови обліку на підприємстві зумовлюється його особливостями, територіальною відокремленістю його структурних підрозділів, системою управління, рівнем самостійності структурних підрозділів, чинною системою контролю та звітності.Законом передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та дотримання законодавства в процесі здійснення господарських операцій несуть керівники. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для належного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до обліку, вимог головного бухгалтера щодо оформлення та подання бухгалтерських документів. Залежно від розмірів підприємства, організаційної його структури, системи управління, обсягів облікової інформації керівник підприємства для ведення обліку може:створити бухгалтерську службу як самостійний структурний підрозділ підприємства на чолі з головним бухгалтером;передати повноваження щодо ведення обліку спеціалізованій організації або централізованій бухгалтерії, коли така є;найняти бухгалтера-фахівця на договірних засадах;особисто вести бухгалтерський облік, якщо підприємство не зобов'язане оприлюднювати свою звітність.Розвиток ринкових умов господарювання зумовлює функціонування підприємств із різною формою власності, різним обсягом господарської діяльності, від чого залежать суттєві відмінності в системі управління, обсязі облікової інформації. Усе це, у свою чергу, є передумовою різноваріантності організаційної побудови облікового процесу на конкретному підприємстві.Підприємство самостійно організовує ведення бухгалтерського обліку на засадах повної чи часткової його централізації.Централізована організація бухгалтерського обліку передбачає створення на підприємстві єдиного облікового центру - центральної бухгалтерії, яка і здійснює весь обліковий процес. При цьому документування здійснюваних операцій проводиться у відповідних господарських підрозділах і у встановлені графіком документообороту строки ці документи надходять у центральну бухгалтерію. Остання постійно здійснює оперативний контроль за правильним і своєчасним оформленням документів. Після ретельної перевірки та обробки вони стають підставою для ведення синтетичного й аналітичного обліку. У центральній бухгалтерії облік ведеться за такими напрямками, які забезпечують необхідну інформацію для здійснення контролю як за діяльністю підприємства в цілому, так і за діяльністю його господарських підрозділів. У кінці звітного періоду центральна бухгалтерія складає за даними синтетичного й аналітичного обліку баланс та інші форми звітності.Така організаційна форма ведення обліку набула поширення на порівняно невеликих підприємствах з компактним розміщенням господарських підрозділів. Вона має багато переваг, зокрема дає змогу ефективніше використати обліковий персонал, раціональніше розподілити обов'язки між конкретними виконавцями, ширше використати обчислювальну техніку в обліковому процесі, забезпечити своєчасне та якісне складання звітності.Однак така форма організації облікового процесу має й суттєві недоліки. Найважливішим з них є те, що контроль за здійснюваними операціями ведеться відірвано від місця їх проведення та документування, що знижує як його оперативність, так і його дійовість. Крім того, керівники господарських одиниць (цехів, дільниць, бригад) мають недостатнє інформаційне забезпечення під час прийняття відповідних рішень або здійснення поточного контролю за діяльністю господарського підрозділу.У зв'язку з цим на великих підприємствах, за значної кількості господарських підрозділів, а також тоді, коли окремі цехи, дільниці чи інші підрозділи розміщено на значній відстані від головного підприємства, обліковий процес будується за принципами його часткової централізації. На таких підприємствах обліковий процес здійснюється як центральною бухгалтерією, так і обліковим персоналом (обліковими групами) структурних підрозділів (цехів, бригад, дільниць). Нижчі облікові осередки здійснюють документальне оформлення проведених операцій, обробку та групування документів стосовно руху матеріалів, готової продукції, розрахунків з робітниками і службовцями та ін. У встановлені строки на підставі згрупованих документів облікові групи структурних підрозділів складають звіти, які разом з документами здають в центральну бухгалтерію. Після ретельної перевірки документів та складених звітів центральна бухгалтерія використовує їх для відображення проведених операцій у системі синтетичних і аналітичних рахунків.Отже, за часткової централізації обліку всі облікові роботи зі зведення та узагальнення діяльності підприємства здійснюються централізовано - центральною бухгалтерією, а контроль за документацією, її первинна обробка та групування документів, складання на цій підставі звітів проводяться децентралізовано.Така побудова облікового процесу значною мірою усуває недоліки, властиві повній його централізації. За таких умов суттєво посилюється контроль за роботою структурних підрозділів підприємства та інформаційне забезпечення керівництва в процесі прийняття управлінських рішень. Ця форма організації обліку набуває нині все більшого поширення, особливо за умов впровадження комерційного розрахунку. Вона застосовується на промислових і сільськогосподарських підприємствах, у будівельно-монтажних організаціях, на залізницях та ін.Проте і названа форма організації обліку має суттєві недоліки: це передовсім збільшення чисельності облікового персоналу, неефективне його використання, ускладнення своєчасного складання звітності.Укрупнення підприємств, створення їхніх об'єднань, виникнення спільних підприємств та їхніх філій, поширення дочірніх підприємств, зміцнення їхньої самостійності в управлінні зумовили організацію обліку на цих підприємствах на принципах повної децентралізації. Такі підприємства часто розміщено на значній відстані від головного. Тому вони здійснюють облік цілком самостійно. Тут проводиться документальне оформлення здійснюваних господарських операцій, перевірка та групування первинних документів, синтетичний та аналітичний облік, складання та подання звітності, включаючи баланс цього підприємства (філії, підрозділу).У встановлені строки баланс та інші звітні форми подають у центральну бухгалтерію, яка їх перевіряє та складає зведену (консолідовану) звітність у цілому по об'єднанню.Таку організаційну побудову обліку передбачено і чинним «Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», яке наголошує, що підприємство може виділяти на окремий баланс свої філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи (житлово-комунальне, транспортне, підсобне сільське господарство тощо), що входять до складу підприємства.Отже, децентралізація бухгалтерського обліку зумовлюється передовсім організаційною, територіальною чи технологічною відокремленістю підприємств чи їхніх окремих частин.Проте децентралізована організація бухгалтерського обліку стосується передовсім головного підприємства, тобто передбачає самостійність та автономність ведення обліку і звітності в його структурних підрозділах. Що ж до самих цих підприємств, чи їхніх філій, які входять в об'єднання, то там залежно від особливостей діяльності облік будується на принципах повної чи часткової централізації. Відтак зберігаються, на жаль, усі, як позитивні, так і негативні сторони цих організаційних форм ведення обліку.З-поміж організаційних форм побудови обліку особливе місце належить централізованим бухгалтеріям. Головна їхня особливість полягає в тім, що вони обслуговують не одне підприємство чи установу, а цілу групу однорідних господарств певного напряму. Найбільш широкого розвитку набули централізовані бухгалтерії з обслуговування бюджетних установ: шкіл, дитячих дошкільних закладів, лікарень, аптек, окремих промислових підприємств. Слід зазначити, що останнім часом виникла низка малих підприємств та аудиторських фірм, які на договірних засадах обслуговують інші малі підприємства стосовно ведення обліку, тобто виконують функції централізованих бухгалтерій. За таких умов безпосередньо на підприємствах чи установах замість самостійних бухгалтерій створюють обліково-контрольні групи, які займаються документальним оформленням господарських операцій та перевіркою документів. Усі інші облікові роботи та складання звітності виконує централізована бухгалтерія (аудиторська фірма).Така організаційна форма побудови обліку, як і всі інші, має і переваги, і недоліки. Зокрема на малих виробничих підприємствах дані облікової інформації нерідко становлять важливу комерційну таємницю, зберегти яку нелегко за такого принципу ведення обліку.У ринковій економіці все більшу роль відіграють підприємства малого бізнесу. Вони мають невеликий обсяг господарської діяльності, дещо спрощену форму обліку, а відтак і певні особливості його побудови. Залежно від обсягу облікової інформації на такому підприємстві може створюватись обліковий апарат або цю роботу доручають виконувати фахівцю за договором. За незначного обсягу облікових робіт їх може виконувати сам власник підприємства.

Зміст та передумови раціональної організації обліку



Побудова та належне функціонування обліку передбачає органічне поєднання методологічних та організаційних принципів його здійснення.Це, у свою чергу, забезпечує його відповідність як загальнодержавним вимогам з урахуванням галузевих особливостей, так і потребам самого підприємства в інформаційному забезпеченні оперативного управління, контролю та складання звітності. Принципи побудови обліку відповідають вимогам відповідного господарського механізму, процеси якого облік відображає і контролює, будучи його складовою частиною.За цих умов облік може або сприяти зміцненню господарського механізму, або гальмувати його розвиток. Усе залежить від того, наскільки облік відповідає вимогам діючого господарського механізму. Останній зумовлює мету і завдання обліку, а нерідко й відповідні методологічні рішення.Проте, якщо методологічні рішення обліку розробляються і встановлюються централізовано - органами, які здійснюють керівництво ним, то організаційні принципи побудови облікового процесу вирішуються самостійно кожним підприємством, виходячи з його структури, особливостей технології та організації виробництва. Отже, організація обліку є творчим процесом на кожному підприємстві і значною мірою залежить від його специфіки, обсягу господарської діяльності, наявності кваліфікованих облікових кадрів, рівня механізації та автоматизації облікових процесів, системи управління, чинної звітності, її періодичності тощо.Під раціональною організацією обліку розуміють систему заходів, які забезпечують найефективніше виконання функцій бухгалтерського обліку. Цю систему спрямовано на організацію такої побудови обліку, яка забезпечувала б контроль за виконанням зобов'язань підприємства, наявністю й рухом його майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів, уможливлювала б своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, формування повної й вірогідної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства (установи), необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими установами та іншими заінтересованими органами й організаціями.До важливих передумов раціональної організації обліку належать: визначення обсягу та складу облікової інформації, необхідної для управління та контролю, встановлення структури облікового апарату та розподілу обов'язків між окремими виконавцями, розробка документування та документообороту, обґрунтований вибір форми обліку та графіка звітності. Першочерговим завданням в організації обліку є також глибоке, детальне вивчення організаційної структури підприємства, особливостей технології та організації конкретного виробництва, системи постачання сировини та реалізації виготовленої продукції. З урахуванням цього визначається обсяг та склад облікової інформації як для підприємства в цілому, так і для його структурних одиниць. При цьому особливого значення набуває вивчення законодавства щодо господарської діяльності підприємства та нормативних актів, котрі стосуються побудови та порядку ведення обліку.За сучасних умов, коли відбуваються часті зміни в обліку, у механізмі господарювання, у податковій системі, забезпечення підприємства чинними нормативними актами, їх детальне вивчення та впровадження є важливою передумовою забезпечення раціональної організації обліку. Нині облік регламентується кількома нормативними актами.Найважливішими з них є: Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88; «План рахунків бухгалтерського обліку» та інструкція щодо його застосування, затверджені Мінфіном України ЗОЛ 1.99 № 291, а також положення (стандарти) щодо обліку відповідних об'єктів та складання звітності.З урахуванням специфіки підприємства, наявності облікових кадрів, рівня їх кваліфікації та досвіду роботи на кожному підприємстві головний бухгалтер визначає структуру облікового апарату та розподіл обов'язків між окремими працівниками.На практиці найбільш широко застосовується так звана предметна структура облікового апарату, коли створюють окремі відділи або облікові групи відповідно до найважливіших ділянок облікового процесу: облік основних засобів та нематеріальних активів, облік матеріалів та малоцінних предметів, облік коштів і фінансових результатів, облік розрахунків, облік розрахунків з оплати праці, облік виробництва й калькуляції собівартості продукції та ін. В окремих господарствах нерідко структура бухгалтерського апарату будується за виробничою ознакою. Так, у сільськогосподарських підприємствах нерідко виділяється відділ (група) обліку роботи автотранспорту, машинно-тракторного парку, тваринництва та ін. На промислових підприємствах за цим принципом створюють групи обліку діяльності основних і допоміжних цехів та ін. Кожний з розглянутих варіантів має як переваги, так і недоліки.Якщо предметну структуру бухгалтерського апарату підпорядковано, головним чином, забезпеченню облікової інформації в цілому по підприємству, то виробничу структуру націлено на забезпечення контролю за здійсненням технологічного процесу, за діяльністю окремих підрозділів.На порівняно невеликих підприємствах з нескладною структурою управління може застосовуватись другий варіант. Він сприяє наближенню облікового апарату до об'єкта обліку, унаслідок чого поглиблюються та конкретизуються знання конкретних облікових працівників про характер та особливості роботи закріпленого підрозділу, підвищується персональна відповідальність за доручену справу.Проте така система потребує облікових працівників більш високої кваліфікації з одночасним виконанням ними технічних облікових робіт, відтак знижується можливість розподілу облікових робіт між працівниками та ефективність використання обчислювальної техніки.Досить тісно з структурою облікового апарату переплітається і розподіл обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Це є важливою частиною організації облікового процесу на підприємстві, яка є у віданні головного бухгалтера.Він стежить за тим, щоб усі облікові роботи було розподілено між конкретними виконавцями залежно від часу, потрібного для обробки відповідних даних і забезпечення належної інформації.Для конкретних облікових працівників розробляється посадова інструкція, якою і визначається коло їхніх службових обов'язків.При цьому за кожним працівником закріплюється ведення відповідних облікових регістрів, складання певних звітних форм тощо.Основною засадою побудови бухгалтерського обліку є бухгалтерські документи. Адже будь-який запис в обліку може здійснюватись лише на підставі належно оформлених та перевірених документів. Тому визначення та обґрунтоване використання документів є невід'ємним елементом раціональної організації всього облікового процесу.Згідно з установленою структурою бухгалтерського апарату підприємства та розподілом обов'язків між окремими його працівниками організовується документооборот, тобто шлях проходження документа від його складання до здачі в архів. У графіку документообороту вказується призначення документа, хто і коли його складає, хто підписує, які показники контролює, коли і кому передає та наступне використання цього документа. Графік документообороту затверджує головний бухгалтер, який і здійснює контроль за його дотриманням.Наявність такого графіка та дотримання його дає можливість запровадити належну ритмічність у роботу облікового персоналу, посилити контрольні функції обліку, забезпечити необхідну інформацію для складання відповідної звітності в установлені строки.Виходячи з конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової інформації, рівня її механізації та автоматизації, наявності кваліфікованих кадрів, необхідності та можливостей здійснення оперативного контролю на певних стадіях виробничого процесу головний бухгалтер встановлює (вибирає) належну форму ведення обліку. Ця форма має забезпечувати максимум інформації за мінімальних витрат на здійснення облікового процесу.Кінцевим етапом організації обліку є встановлення складу й обсягу оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності та строків її подання. Це дає змогу заздалегідь визначити обсяг і склад інформації, необхідної для складання звітності, а також для встановлення напрямків, за якими слід узагальнювати дані поточного обліку для потреб звітності та контролю.Отже, продумана, обґрунтована система заходів з побудови обліку має гарантувати своєчасне, повне інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень та вжиття заходів щодо вдосконалення виробництва й управління.Відтак організація обліку передбачає попереднє вивчення всіх передумов, що сприяють його раціональності, тобто такій побудові поточного обліку, котра забезпечує, як уже було сказано, необхідну облікову інформацію за мінімальних витрат на її створення.

1.2. Порядок складання, затвердження і подання фінансової звітності



Підприємства складають звітність за такими формами:
Баланс.Звіт про фінансові результати. З.Звіт про власний капітал.Звіт про рух коштів.Декларація про прибуток підприємства.Розрахунок комунального податку.Декларація про податок на додану вартість.Розрахунок акцизного збору.Звіт про нарахування страхових внесків та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного фонду.Розрахункова відомість щодо коштів державного соціального страхування.Розрахункова відомість щодо коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.Розрахунок внесків до інноваційного фонду.Звіт з праці.Звіт про дебіторську заборгованість.Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг.
З названих звітних форм деякі подаються лише органу, перед яким звітує підприємство, як, наприклад. Пенсійному фонду, органам соціального страхування та ін.До складу періодичної фінансової звітності входять балансові звіти та звіт про фінансові результати.Періодична звітність подається не пізніше 25 числа наступного після завершення звітного періоду місяця. Найбільш повно характеризує роботу підприємства річна звітність.
Основою організації робіт зі складання річної звітності є нормативно-правові документи, що регламентують порядок формування, методику і техніку заповнення окремих форм звітності.
Показники фінансової звітності на кінець звітного року мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів. До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання виявлених під час інвентаризації розходжень фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку вносяться відповідні записи в регістри й рахунки бухгалтерського обліку.
Нагадаємо, що проведення річної інвентаризації (другого етапу підготовчих робіт до складання річної бухгалтерської звітності) зумовлюється однією з основних вимог до річної бухгалтерської звітності - обов'язковим дотриманням вірогідності показників звітності. Дані річного звіту мають базуватися на об'єктивній обліковій інформації. І хоч кожна господарська операція, як правило, документується, в практиці господарювання мають місце випадки відхилень фактичного стану від даних обліку. Іноді вони виникають з об'єктивних причин (природний убуток, усушка тощо), іноді - із суб'єктивних (недостачі, крадіжки, псування цінностей). Для виявлення всіх цих відхилень і приведення у відповідність даних обліку з реальним станом справ і проводиться річна інвентаризація. Відомість результатів інвентаризації майна, коштів та розрахунків додається до річного звіту.
У кінці календарного року перед складанням річної звітності доцільно зробити перевірку й уточнення даних синтетичного та аналітичного обліку, а також показників періодичної бухгалтерської звітності. Це зумовлюється як тим, що працівники бухгалтерської служби можуть допустити певні помилки в обліку, так і тим, що протягом звітного року могли бути внесені зміни в організацію і методику ведення бухгалтерського обліку окремих видів майна, господарських процесів, капіталу, зобов'язань тощо.Виправлення помилок (перекручень), які допущені в поточному році та виявлені також у поточному році до затвердження і подання річного звіту, здійснюються в бухгалтерському обліку виключенням (сторнуванням) неправильних записів та заміною їх на правильні у тому місяці, в якому їх було виявлено, але не пізніше звіту за грудень поточного року. Одночасно проводиться донарахування податків, платежів та пені за несвоєчасну сплату таких у бюджет та централізовані фонди. Для уникнення штрафних санкцій за помилкове заниження суми податків підприємство має письмово повідомити місцеву податкову адміністрацію або відповідні фінансові органи про донарахування податків, платежів та пені за їх несвоєчасну сплату до бюджету та централізованих фондів.
Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на рахунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналітичних рахунків синтетичним рахункам.
Початок робіт зі складання (заповнення) форм річного звіту оголошується наказом керівника підприємства. Проект наказу готує головний бухгалтер підприємства. У ньому визначається термін початку робіт зі складання звітності, участь окремих служб і відділів підприємства, посадові особи, відповідальні за складання звіту.
Складання кожної форми звіту доручається конкретній особі. Форми звітності складаються в строки, що їх обумовлено підпорядкованістю (супідрядністю) окремих форм і показників.Однак першою завжди готують форму «Баланс», оскільки з балансом зв'язано майже всі форми річної звітності. Для організації всіх цих робіт складається спеціальний графік.
Річний бухгалтерський (фінансовий) звіт є важливим звітним документом, в якому, по-перше, у систематизованому вигляді відображається стан виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів (видів) діяльності підприємства, а по-друге, наводяться рубежі (стан), на які вийшло підприємство на кінець року. Остання інформація використовується як базова (відправна) для складання виробничих завдань (бізнес-планів) на наступні періоди. Річні звіти дають змогу також урахувати тенденції, що склалися в розвитку економіки кожного господарства, і на підставі економічного аналізу розробити комплекс заходів для поліпшення економіки підприємства і підвищення ефективності господарювання.
Проте річний звіт не дає вичерпної інформації, яка необхідна для оцінки діяльності підприємств і прийняття управлінських рішень. Зокрема, там бракує інформації про фактори, що вплинули на результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, про те, до яких наслідків вони привели. Цей недолік усувається пояснювальною запискою до річного звіту, складання якої передбачене чинним законодавством.
Зміст пояснювальної записки до річного звіту нормативними документами не регулюється, але в ній обов'язково висвітлюються:основні фактори, що вплинули на виробничо-господарські та фінансові результати роботи підприємства;фінансовий і майновий стан підприємства;рівень сплати статутного фонду засновниками (учасниками) підприємства і стан розрахунків із ними;порядок визначення вартості нематеріальних активів, що внесені учасниками до статутного фонду підприємства;порядок (яким органом, зборами) і дата розгляду і затвердження річного бухгалтерського звіту підприємства;відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відображення окремих господарських операцій;офіційний курс Національного банку України, за яким під час складання річного бухгалтерського звіту було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті в грошову одиницю, чинну на території України;причини зміни вступного балансу підприємства на початок року;відомості про результати інвентаризації майна, коштів та розрахунків.
Підприємство, до складу якого входять дочірні підприємства та виділені на окремий баланс філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, у пояснювальній записці наводить дані про їхнє місцезнаходження, назву і вид діяльності.Річний бухгалтерський звіт підприємств до подання за встановленими адресами розглядається і затверджується в порядку, встановленому законодавством та установчими документами.
У державних підприємствах показники річного звіту розглядаються на загальних зборах трудового колективу і затверджуються вищим органом управління.Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. до компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, порядок розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків. У зв'язку з тим, що термін подачі річного звіту товариства обмежений - до 20 лютого наступного за звітним року, затвердження річного звіту й розподілу прибутків в акціонерних товариствах відбувається в два етапи.
Спочатку його розглядає правління акціонерного товариства, а потім рекомендує загальним зборам акціонерів для остаточного затвердження.
У товариствах з обмеженою відповідальністю затвердження річних результатів діяльності товариства (включаючи дочірні підприємства), порядку розподілу прибутку, а також визначення порядку покриття збитків здійснюють збори учасників (засновників) товариства.У приватних підприємствах затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку, а також порядку покриття збитків проводить власник (засновник).
Підприємства подають бухгалтерську звітність таким адресатам:учасникам, засновникам (відповідно до установчих документів);органу, до сфери управління якого вони належать;органу державної статистики;фінансовому органу (у разі одержання асигнувань з бюджету);регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендні підприємства та акціонерні товариства з часткою акцій, що належать державі);іншим адресатам відповідно до законодавства.
Річна бухгалтерська звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлює орган до сфери управління якого належить підприємство, або засновники підприємства.
Спільні підприємства у формі відкритих акціонерних товариств, а також підприємства - емітенти облігацій зобов'язані подавати річний і піврічний звіти у Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку або в її територіальне відділення. Річний звіт подається емітентами цінних паперів до ЗО квітня наступного за звітним року, а піврічний - не пізніше 1 листопада звітного року.
Чинним законодавством не передбачене подання квартальних бухгалтерських звітів підприємствами з іноземними інвестиціями. Проте вони зобов'язані систематично протягом поточного звітного року (щомісячно, щоквартально) подавати відповідні декларації і розрахунки внесків у централізовані фонди. Тому практично всі спільні підприємства подають за встановленими адресами періодичну (квартальну) звітність.
Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства вважається день фактичної передачі її за належністю, а в разі поштового відправлення з повідомленням про вручення адресату - дата його одержання, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Якщо кінцева дата подання звітності випадає на неробочий день, то такою вважатиметься дата першого після вихідного робочого дня.Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, а за браком на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліст, який веде облік.Оприлюднення звітності - це офіційне подання бухгалтерської звітності до органів Державної податкової адміністрації Україну, Національного банку України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.Емітенти цінних паперів, що в них сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів не перевищує 500 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, зобов'язані не менше одного разу на рік публікувати у друкованих засобах масової інформації, які мають тираж не менше 10000 примірників, інформацію про свою діяльність та відповідні пояснення до неї.Коли сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів перевищує 500 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, емітент таких цінних паперів зобов'язаний двічі на рік (за підсумками діяльності за рік та за півроку відповідно) публікувати у друкованих засобах масової інформації тиражем не менше 10000 примірників інформацію про свою діяльність та відповідні пояснення до неї.Під час подання бухгалтерської звітності та її камеральної перевірки мають місце випадки виявлення помилок, допущених під час складання звітів. Виявлені помилки виправляються на підприємстві записами за 31 грудня звітного року. Це і є завершальним етапом складання річного фінансового звіту.

1.3. Керівництво бухгалтерським обліком

Загальне керівництво господарським обліком в країні здійснює Уряд через відповідні міністерства та відомства. Такий підхід забезпечує єдність господарського обліку, уникнення дублювання облікової інформації в різних його видах.
Повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком здійснює з доручення Уряду Міністерство фінансів України, в складі якого є управління методології бухгалтерського обліку. Воно розробляє типовий план рахунків та інструкцію з його застосування, що є важливим нормативним документом стосовно ведення обліку, дотримання встановлених принципів його будови та організації. Затвердженим Міністерством фінансів «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено загальні обов'язкові принципи складання, перевірки та використання бухгалтерських документів; Міністерство фінансів регулює також періодичність та порядок проведення інвентаризацій і відображення їх результатів в обліку, особливості побудови та ведення обліку окремих об'єктів.Здійснюючи методологічне керівництво бухгалтерським обліком в країні, Міністерство фінансів визначає основні напрями розвитку національної системи бухгалтерського обліку; розробляє і затверджує положення (стандарти) з бухгалтерського обліку, які мають загальнодержавний характер, та встановлює принципи, правила і способи ведення підприємствами обліку господарських операцій, складання й подання бухгалтерської звітності, опрацьовує інші нормативні акти та методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку та звітності, здійснює узгодження законодавчих актів, які стосуються бухгалтерського обліку; розробляє та затверджує форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства та національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів; забезпечує участь держави в міжнародній діяльності з питань бухгалтерського обліку та звітності й узагальнює міжнародний та вітчизняний досвід ведення обліку. Завдяки цьому відбувається процес створення єдиної гармонічної системи ведення обліку в Україні та її методологічного забезпечення, розробка загальнообов'язкової нормативно-правової бази облікової інформації та використання її в інтересах власників, державних органів та інших користувачів. Цю роботу спрямовано на приведення національного бухгалтерського обліку в Україні у відповідність із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Другою важливою організацією, яка здійснює керівництво обліком, є Державний комітет зі статистики. Він розробляє систему показників, у розрізі яких ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє й затверджує типові форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво ним. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання звітності підприємствами, погоджується Міністерством із Державним комітетом зі статистики.
Поряд з виробничими підприємствами в народному господарстві функціонують бюджетні установи. Методологічне керівництво бюджетним обліком здійснює головне управління Державного казначейства Мінфіну. Це дає можливість у повному обсязі відобразити значні специфічні особливості побудови обліку та здійснення контролю в бюджетних установах.Крім того, суттєві особливості має також облік у кредитних установах. У них діє свій план рахунків, який відображає специфіку їхньої роботи. Згідно з чинним законодавством керівництво обліком в кредитних установах покладається на Національний банк України. Він визначає порядок документального оформлення відповідних операцій, їх використання та контролю за ними, порядок відображення на рахунках, зміст, складання та використання звітності.
Усе сказане стосується загальнодержавного керівництва бухгалтерським обліком. Проте керівництво ним здійснюється і на рівні окремих галузей. Так, міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. Вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки й рекомендації щодо окремих специфічних ділянок обліку, які відображають галузеві особливості, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів (за браком затверджених типових форм). Указані відомства вживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефективності виробництва. Вони постійно здійснюють контроль за додержанням підпорядкованими підприємствами правил ведення бухгалтерського обліку. Міністерства та відомства складають і аналізують зведену бухгалтерську звітність та подають її в установлені строки визначеним адресатам. Отже, на галузевому рівні міністерствами та відомствами здійснюється як методологічне, так і організаційне керівництво бухгалтерським обліком.
Центральною, основною сферою практичного застосування бухгалтерського обліку є підприємство. Обліковий апарат підприємства проводить спостереження, реєстрацію та відображення всіх господарських операцій, забезпечуючи контроль за відповідними процесами, узагальнення облікової інформації та складання звітності. Керівництво бухгалтерським обліком на підприємстві здійснює головний бухгалтер. Його призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за погодженням з керівним органом у встановленому порядку. Головний бухгалтер завжди підпорядкований тільки безпосередньо керівнику.
За браком штатної посади головного бухгалтера керівник підприємства призначає бухгалтера-контролера, якому надається право другого підпису на документах та ставиться за обов'язок відповідати за ведення обліку й складання звітності.У підприємствах, де облік веде особисто керівник, усі документи приймаються до виконання за одним його підписом.
Функції головного бухгалтера: він несе відповідальність за формування облікової політики підприємства, стан та ведення бухгалтерського обліку, своєчасність і достовірність бухгалтерської звітності; визначає службові обов'язки підлеглих йому працівників у частині ведення бухгалтерського обліку; вимагає від керівника підприємства та керівників структурних підрозділів забезпечення належної організації бухгалтерського обліку і контролю (вимоги головного бухгалтера щодо оформлення господарських операцій, подання до бухгалтерії необхідних документів чи відомостей є обов'язковими для всіх підрозділів та служб підприємства); організовує та здійснює перевірку в структурних підрозділах та службах підприємства дотримання встановленого порядку прийняття, оприбуткування, зберігання і витрат коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.У роботі головний бухгалтер повинен: керуватись чинними законодавчими й нормативними документами та методологічними принципами бухгалтерського обліку; забезпечувати облік і контроль руху активів, власності й зобов'язань; складати й подавати встановлені форми звітності; підписувати разом з керівником підприємства грошові й розрахункові документи, кредитні і фінансові зобов'язання.
Головний бухгалтер бере участь у розробці кошторисів, укладанні угод, у роботі юридичних служб з визначення порядку відшкодування втрат від недостач і крадіжок власності підприємства та матеріальної відповідальності винних.Призначення, звільнення й переміщення матеріально-відповідальних осіб керівник підприємства здійснює тільки за погодженням із головним бухгалтером.Звільняючись, головний бухгалтер має передати справи новому головному бухгалтеру. Під час цієї передачі перевіряється стан бухгалтерського обліку та вірогідність звітних даних. Результати перевірки відображуються в акті передачі справ, який підписують колишній і новий головні бухгалтери і затверджує керівник підприємства.