Вступ Джон Лок як філософ і політик
Видатний англійський мислитель Джон Лок став безперечно непересічною особистістю в історії світової політичної думки. ”Сила Джона Лока - не в глибині філософської розробки проблеми, не в висуванні нових ідей чи в новаторському передбаченні далекого майбутнього, а в тому, що він твердо стояв на ґрунті сучасності і був пов’язаний з тими соціальними верствами, котрі в результаті довгої боротьби змогли забезпечити собі панівне становище.”
“Син небагатого учасника парламентської армії, студент, а потім викладач Оксфорду, він у роки Реставрації як би знову здійснив той шлях , що пройшли багато авторів памфлетів в дореволюційний час і на початку громадянської війни, - від захисту свободи віри до прямої участі в політиці.”
“Лок повязав свою долю з перипетіями боротьби лорда Ешлі (пізніше граф Шефтсбері), - видатного державного діяча, що був то у напівприхованій, то у абсолютно явній опозиції до режиму Реставрації. Лок став домашнім лікарем у родині, а потім і секретарем лорда Ешлі. Він поділяє як політичні успіхи, так і невдачі свого покровителя, займає адміністративні посади.”
“В 1690р. в Англії видаються “Два трактати про равління” Джона Лока. Перший трактат присвячено критиці феодально-теократичної концепції божественного походження влади короля, що викладено в книзі Р. Філмера “Патріарх або захист природної влади королів проти неприродної свободи народу.”(1680р.) В другому трактаті Лок теоретично виправдовує той політичний переворот, який було здійснено “славною” революцією.”
“Політичні трактати Лока мають подвійну мету: спростування традиційної англійської теорії про всесилля королівської влади і обґрунтування державного устрою, що відповідатиме природі людини. При цьому Лок широко користується всім тим, що накопила багата англійська політична література 18ст.
Вчення Лока про визначення та розподіл політичноі влади, не зважаючи на його недоліки, безперечно справило відчутний вплив на розвиток політичної думки Європи та світу.
“Лок спирався на праці своїх попередників і сучасників, на блискучу плеяду авторів політичних памфлетів англійської революції. Важко назвати яку -небуть тезу Лока, яка була б оригінальною. Особливо впадає в око майже повна подібність всіх принципових положень Лока до “Роздумів про уряд” Сіднея. Проте Лок звів погляди, що були висловлені до нього у струнку систему, створивши цільну політичну теорію, і це зробило його класиком, через котрого нащадки сприймали і зараз продовжують сприймати ідеї, творцем яких він не був.”
“Найбильша вага Локової філософії полягає в тому, що завдяки їй тогочасна Англія посіла налнжне місце у політичній думці Америки і Франції, яка досягла апогея у великих революціях кінця 18 століття. Тут Локове обстоювання спротиву в імя невідємних прав особистої свободи, згоди і свободи володіти і користуватися власністю привело до повного здійснення таких прав. Через те, що початки всіх цих концепцій набагато давніші, ніж Локів доробок, і право їхнього первородства належало всім європейським народам, починаючи з 16 ст, - не можна приписувати їхнє існування в Америці та Фрвнції йому одному, але він був знаний усякому, хто цікавився політичною філософією. Його щирість, його глибока моральна переконаність, його первісна віра у волю, людські права і в гідність людської природи у парі з його поміркованістю і практичним розумом зробили Лока ідеальним речником революції, але не насильницьких реформ; Лок, можливо, переважує всіх інших авторів, хоч би кими вони були. Навіть його сумнівні ідеї - такі, як розмежування повноважень та неодмінна мудрість ухвал більшості, - живуть і далі, стали складником демократичного кредо.”
3.Політична влада
Важливим є те, що Джон Лок, визначаючи політичну владу, відмежовує її від влади батьків над дітьми. Він пише , що політична влада-“це та влада, кожна людина, володіючи нею в природному стані, передала б у руки суспільства і тим самим правителям, котрих суспільство поставило над собою з вираженою чи мовчазною довірою, що ця влада буде використана на благо членів суспільства і на збереження їх власності.”
Разом з тим батьківська влада-“це влада, котру батьки мають над своїми дітьми, керуючи ними для їхнього ж блага.”
Отже, батьківське правління “є природнім правом, але воно ніскілечки не поширюється на цілі і принципи правління політичного.”
Таким чином Лок спростовує теорію Філмера та деяких інших монархістів, які вважають владу монарха над підданими природною, невід’ємною, дарованою Богом. Це дає змогу зрозуміти ставлення Джона Лока до абсолютизму.
“Відповідно до теорій Лока, абсолютна монархія-один із випадків звільнення носія влади з під влади законів. Вона протирічить суспільному договорові вже з тієї причини, що суть останньго в установленні однакового для всіх суду і закону, а над абсолютним монархом суду взагалі не існує.”
Лок вкрай неприязно ставився до деспотизму, характеризуючи владу деспота, як таку, що отримується завдяки погрозам та залякуванням.
“Деспотична влада – це абсолютна, необмежена влада, котру має одна людина над іншою, маючи можливість позбавити її життя, коли їй заманеться.”