Вступ Актуальність обраної теми полягає у тому, що забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Головним завданням, яке покладено в основу роботи, є оцінка рівня використання робочого часу основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємства. Насамперед, від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює результати показників господарської діяльності підприємства: собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток тощо. Тому метою дослідження є відображення впливу підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на результати господарської діяльності підприємства. Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. У даній курсовій роботі об’єктом дослідження є група підприємств, які слугують джерелом необхідної для дослідження інформації. Предметом дослідження є суттєві зв’язки, відносини та явища, які підлягають вивченню в процесі дослідження, і є головними, визначальними для конкретного дослідження. Тобто, в умовах ринкової економіки, коли відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Проблемі ефективного використання основних виробничих фондів відводиться велика роль. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й від ступеня використання їх робочого часу. В даній роботі ставляться такі завдання: пояснити теоретичні основи ефективності використання основних виробничих фондів; проаналізувати вплив рівня використання робочого часу основних виробничих фондів на ефективність виробництва; запропонувати заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства і зробити відповіді висновки. Практична частина курсової роботи спрямована на економічну оцінку впливу рівня використання робочого часу на господарську діяльність підприємства, а саме оцінку впливу рівня використання робочого часу на обсяги виробництва продукції, фондовіддачу, придатність ОВФ та на ефективність виробництва. Також обґрунтовуються пропозиції щодо підвищення ефективності використання робочого часу . Отже, в курсовій роботі передбачається провести аналіз використання основних виробничих фондів , на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і передбачити заходи щодо поліпшення їх використання в часі. Ці заходи повинні забезпечити збільшення виробництва продукції, обсяги якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення ефективності виробництва. Розділ 1. Теоретичні основи формування робочого часу використання основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх соціально-економічне значення Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці. Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини ОВФ належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини ОВФ (будинки, споруди тощо) [3]. Коли йдеться про основні фонди, обов'язково виникає питання про ефективність їх використання і застосування. Ефективне використання основних фондів є дуже важливим економічним завданням. Його вирішення означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, нагромаджень підприємства. Абсолютний розмір і динаміка зростання основних виробничих фондів характеризує економічний потенціал країни. Саме у цьому і полягає їх соціально-економічне значення [5]. Поліпшення використання величезного національного багатства, втіленого в основних виробничих фондах, має першочергове значення, оскільки відбивається на ефективності виробництва. З покращанням використання основних виробничих фондів забезпечується: збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень; прискорене відновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі; зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань у розрахунку на одиницю продукції. Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість [9]. 1.2. Робочий час використання основних виробничих фондів як економічна категорія Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити - підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 — 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва. Потрібно розширювати зв’язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФ-ів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФ-ів [12]. В процесі виробництва на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрізмінного часу. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва, недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу. Зменшення внутрізмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів: поліпшення умов організації роботи; забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування; підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення виробництва; економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань тощо. Це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу [16]. Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу. Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягнутися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо. Підвищення коефіцієнта використання календарного часу основних виробничих фондів на підприємстві буде досягатися декількома шляхами - перш за все це експлуатація основних фондів будівництва по "сковзящим" графікам, тобто використання їх, де це економічно доцільно, у вихідні та навіть в святкові дні [2]. Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих фондів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції. Розрізняють обладнання: наявне — рахується на балансі і занесене в інвентарні відомості; установлене — здане в експлуатацію; яке працює — те, що фактично використовується у виробництві; обладнання в запланованому ремонті, резервне — те, що перебуває в резерві; простійне - таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює. Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання. Обчислюючи відношення встановленого обладнання до наявного, визначають коефіцієнт установлення обладнання [6]. Аналіз використання обладнання пов'язаний з розглядом балансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календарний, режимний, плановий, фактичний фонди часу. Календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години. Режимний фонд часу кожної одиниці обладнання визначається множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні. Плановий фонд часу роботи обладнання визначається відніманням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації. Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної роботи, час підготовчо-корисний і допоміжний. Відхилення фактичного календарного фонду часу від планового щодо всього основного технологічного обладнання або щодо окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнання, а відхилення річного фактичного фонду часу роботи обладнання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності простоїв з організаційно-технічних причин. Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, що їх розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового). Розгляд коефіцієнтів використання обладнання в цілому і за групами обладнання в динаміці за кілька звітних періодів дасть можливість встановити тенденцію підвищення (зниження) коефіцієнтів використання обладнання в часі. Використання обладнання за потужністю аналізується на основі зіставлення фактичних показників виробництва продукції за одну верстато-годину з плановими, а також з показниками минулих періодів і однотипних підприємств за групами однорідного обладнання. На використання обладнання за потужністю впливають: технічний стан, якість інструменту і технічного оснащення, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складність технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу, робочих місць, управління та ін. Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих фондів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції [7]. 1.3. Механізм впливу робочого часу використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва Підсистема показників використання ОВФ в часі включає: коефіцієнт екстенсивного й інтенсивного використання обладнання, інтегральний показник використання та змінності роботи устаткування. Коефіцієнт екстенсивного використання основних фондів характеризує ефективність використання робочого часу обладнання й розраховується за формулою: , (1.1) де Тф – фактичний час використання обладнання за добу; Тплан – плановий добовий фонд роботи обладнання на добу. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання характеризує їх ефективне використання з позицій добової (годинної) потужності обладнання: , (1.2) де ОПгод – фактично вироблена кількість продукції за одну годину; Потгод – годинна потужність обладнання. Інтегральний коефіцієнт використання обладнання характеризує в цілому його використання за добу і розраховується за формулою: (1.3) Коефіцієнт змінності роботи обладнання показує, скільки змін відпрацювала в середньому кожна одиниця обладнання впродовж проміжку часу (дня, місяця тощо). Коефіцієнт змінності розраховується за формулою: , (1.4) де ?МЗ - сума машино-змін, відпрацьованих обладнанням за період (добу, місяць тощо); Q – загальна кількість устаткування [11]. Однією з головних ознак підвищення рівня ефективного використання основних фондів підприємства є збільшення обсягів виробництва продукції. У свою чергу, обсяги виробництва продукції за наявної та незмінної кількості обладнання залежать, по-перше, від ефективності використання фонду робочого часу протягом зміни, доби, місяця тощо, тобто від екстенсивності їх використання; по-друге, від повноти використання можливостей обладнання з погляду його часової, добової, місячної виробничих потужностей (інтенсивності використання). Таким чином, інтенсифікація та екстенсифікація використання наявного обладнання дає змогу без значних витрат посприяти підвищенню ефективності використання основних засобів та збільшенню виробництва продукції. Тому виділяють два основних напрями підвищення ефективності використання основних фондів, таких як: інтенсивні та екстенсивні. Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок: постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства; поліпшення відходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшуючого міжремонтний період; проведення заходів, що підвищують питома вага основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств [8]. Ступінь завантаження устаткування в часі визначається коефіцієнтом змінності, що показує завантаження устаткування протягом доби. Величина режимного фонду часу залежить саме від цього коефіцієнта, який показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця обладнання. Коефіцієнт змінності розраховується за робочу добу, місяць, квартал або рік щодо дільниці, цеху, підприємства, як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів, відпрацьованих обладнанням, або як відношення кількості відпрацьованих за період аналізу годин одиницею обладнання до тривалості однієї зміни, помноженої на кількість діб роботи за той самий період. Найбільше ефективна безперервна робота основних фондів протягом трьох змін. Проте, при безперервній протягом трьох змін (цілодобовій) роботі устаткування зношується інтенсивніше, скорочується термін його життя, при цьому погіршуються й умови його обслуговування. При роботі устаткування в одну або дві зміни є можливість проводити профілактичні огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у працездатному стані і продовжити термін його життя. У той же час підвищення коефіцієнту змінності означає, що за певний календарний проміжок часу обсяг продукції збільшиться. Крім того, оскільки загальний час використання обладнання у виробничому процесі скорочується, можна впроваджувати устаткування більш досконалих видів, тобто відкриваються великі можливості для технічного прогресу, що особливо важливо для тих видів основних фондів, що схильні до морального зносу [15]. Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використання устаткування у часі. Встановлюється він для усього парку машин, що знаходяться в основному виробництві. Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на данім виді обладнання до фонду часу його роботи. Коефіцієнт завантаження устаткування на відміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість виробів. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно сприймають рівним величині коефіцієнту змінності, зменшеної у двічі (при двозмінному режимі роботи) або в тричі (при трьохзмінному режимі). Крім внутрішньозмінних і цілодобових простоїв важливо знати, наскільки ефективно використовується устаткування в години його фактичного завантаження. Це завдання вирішується за допомогою обчислення показників інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їхній використання за потужністю (продуктивністю). Найважливішим із них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання. Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основних фондів – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. Підвищення ефективності використання основних фондів є одним із головних чинників майбутнього ефективного функціонування підприємства в цілому [19]. Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ, можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництваі праці тощо [20]. 1.4. Фактори впливу на рівень використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. Збільшення кількості не використовуваного протягом доби устаткування і внутрізмінних простоїв спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо. Для підприємств ряду галузей індустрії і передовсім машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці [2]. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об’єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше [6]. За умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебувають тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо. Отже, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, яке полягає в зниженні витрат живої і уречевленої праці, а по сумі собівартості продукції, оскільки значна сума витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві [12]. Розділ 2. Економічна оцінка рівня використання робочого часу та його вплив на господарську діяльність 2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження В даній роботі для оцінки рівня використання робочого часу та його впливу на господарську діяльність використовується масив даних з 100 підприємств. При безповторному відборі чисельність вибірки (n) визначається за формулою: (2.1) де – допустима гранична помилка; – середнє квадратичне відхилення; t – коефіцієнт довіри при ймовірності n – чисельність одиниць вибіркової сукупності; N – чисельність генеральної сукупності. Для розрахунку чисельності вибірки за цією формулою необхідні наступні дані:
Тобто чисельність вибірки становить 35 підприємств. Відбирати ці підприємства будемо за допомогою таблиці випадкових чисел. Далі ми зводимо ці підприємства в одну таблицю, для подальших розрахунків. Таблиця 2.1 Вихідні дані для проведення дослідження № п/п Підприємство Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ,тис. грн. Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, % Витрати виробництва Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті, % Використання ОВФ у зміну, тис. грн.
Первісна вартість Залишкова вартість Вибуло Надійшло
Всього, тис. грн З них на утримання і експлуатацію ОВФ, % Перебування в ремонті Організаційних причин Інші Першу Другу Третю
2.2. Характеристика об’єкта дослідження Для кращої характеристики вибіркової сукупності (окремих підприємств) обраховуємо певні техніко-економічні показники і обраховані дані зводимо в таблицю (табл. 2.2). В даній курсові роботі основним показником є коефіцієнт використання робочого часу, який характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році. Фактично відпрацьовані робочі дні будемо знаходити, віднімаючи від загальної кількості робочих днів (251 день) усі витрати робочого часу, пов’язані з перебуванням обладнання в ремонті, витрати з організаційних та інших причин. (2.2) Розраховуємо фондовіддачу ОВФ, яка визначається як відношення обсягу виробництва до середньорічної вартості основних виробничих фондів: Фв= (2.3) Визначаємо коефіцієнт придатності ОВФ , який показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості: (2.4) де Кпр – коефіцієнт придатності основних фондів, Бвз – залишкова (балансова) вартість основних фондів, Бвп – балансова (первісна) вартість основних фондів. Розраховуємо ефективність виробництва: (2.5) Будуємо ранжирований ряд для групування даних. Таблиця 2.2 Техніко-економічна характеристика об’єкта дослідження № п/п Коефіцієнт використання робочого часу Обсяг виробництва Фондовіддача ОВФ Коефіцієнт придатності ОВФ Ефективність виробництва
79 0,82 4600 2,42 0,95 0,87
2 0,82 4700 1,88 0,8 0,85
78 0,83 4200 1,91 0,82 0,9
12 0,83 4100 2,05 0,75 0,88
86 0,83 3900 2,05 0,84 0,82
76 0,83 4100 2,05 0,75 0,88
1 0,83 4200 1,91 0,82 0,9
51 0,83 3900 2,05 0,84 0,82
93 0,83 4200 1,91 0,82 0,9
42 0,84 4800 2,18 0,77 0,88
64 0,84 3600 1,89 0,79 0,83
13 0,84 4800 2,4 0,85 0,88
87 0,85 4000 2 0,95 0,88
3 0,85 4000 2 0,95 0,88
56 0,85 4000 2 0,95 0,88
95 0,85 4000 2 0,95 0,88
30 0,85 5600 2,07 0,74 0,89
47 0,86 4800 2,18 0,95 0,83
58 0,86 4800 2,4 0,9 0,83
96 0,87 3700 2,06 0,56 0,81
4 0,87 3700 2,06 0,56 0,81
68 0,87 4700 2,35 1 0,87
19 0,87 4500 2,25 0,8 0,84
48 0,87 4700 2,14 0,91 0,87
36 0,87 3700 2,06 0,56 0,81
66 0,87 3700 2,06 0,56 0,81
75 0,87 3700 2,06 0,56 0,81
88 0,87 3700 2,06 0,56 0,81
28 0,87 4400 2,2 0,8 0,86
43 0,88 5100 2,04 0,72 0,86
Продовження таблиці 2.2 70 0,88 5000 2 0,72 0,88
14 0,88 5200 2,08 0,72 0,85
44 0,88 5000 1,92 0,73 0,9
20 0,89 4500 2,25 0,85 0,84
45 0,89 4100 1,95 0,71 0,88
На основі відібраних одиниць сукупності (вибірки) та розрахованих коефіцієнтів спостерігається значна варіація більшості техніко-економічних показників різних підприємств. Вибрана чисельність одиниць (вибірка) піддається економічному групуванню, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень, закономірностей розвитку явищ. Розраховуєм кількість груп необхідних для проведення групування за формулою: n = 1 + 3,322 lg N, (2.6) де, n – кількість груп; N – чисельність одиниць (вибірки). Отже, n = 1 + 3,322 lg 35 = 6 (груп). Обчислюємо величину інтервалу для розподілу підприємств на шість груп за рівнем використання робочого часу основних виробничих фондів за формулою: , (2.7) де, xmax - максимальне значення ознаки, xmin – мінімальне значення ознаки. Тоді,
Значення техніко-економічних показників розраховуємо як середнє арифметичне цих показників для кожної групи, що входять у дані інтервали (групи). Розрахунки зводимо в таблицю (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Групування вибіркової сукупності (підприємств) за рівнем використання робочого часу основних виробничих фондів Групи Коефіцієнт використання робочого часу Кількість підприємств % від загальної кількості підприємств Обсяг виробництва Фондовіддача ОВФ Коефіцієнт придатності ОВФ Ефективність виробництва
1 0,82-0,832 2 5,71 4650 2,15 0,875 0,86
2 0,832-0,844 7 20 4085,714 1,99 0,81 0,87
3 0,844-0,856 3 8,57 4400 2,16 0,8 0,86
4 0,856-0,868 5 14,29 4320 2,014 0,91 0,882
5 0,868-0,88 12 34,29 4175 2,16 0,73 0,83
6 0,88-0,89 6 17,14 4816,667 2,04 0,74 0,868
Разом
35 100 26447,38 12,50733 4,860381 5,175095
Висновок: Таким чином, найбільша кількість підприємств входить до п’ятої групи, де коефіцієнт використання робочого часу становить від 0,868 до 0,88. Однак, тільки фондовіддача там є найбільшою. Така ж фондовіддача спостерігається і у групи 3, де кількість підприємств становить 3. Обсяг виробництва найбільший у групи 6, який становить 4816,667 тис. грн. А у четвертої групи найбільшим є коефіцієнт придатності і ефективність виробництва, відповідно 0,91 та 0,882.
2.3.Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів на обсяг виробництва продукції Для оцінки впливу використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.4), в яку вносимо вихідні дані. В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та обсяги виробництва продукції. Коефіцієнт використання робочого часу будемо шукати за формулою (2.2). Таблиця 2.4. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Обсяги виробництва
47 0,86 4800
96 0,87 3700
79 0,82 4600
4 0,87 3700
87 0,85 4000
2 0,82 4700
68 0,87 4700
78 0,83 4200
12 0,83 4100
43 0,88 5100
86 0,83 3900
19 0,87 4500
48 0,87 4700
20 0,89 4500
58 0,86 4800
45 0,89 4100
70 0,88 5000
3 0,85 4000
14 0,88 5200
56 0,85 4000
95 0,85 4000
36 0,87 3700
42 0,84 4800
66 0,87 3700
76 0,83 4100
44 0,88 5000
30 0,85 5600
75 0,87 3700
1 0,83 4200
64 0,84 3600
88 0,87 3700
51 0,83 3900
93 0,83 4200
28 0,87 4400
13 0,84 4800
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.5). Таблиця 2.5. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Обсяги виробництва
79 0,82 4600
2 0,82 4700
78 0,83 4200
12 0,83 4100
Продовження таблиці 2.5. 86 0,83 3900
76 0,83 4100
1 0,83 4200
51 0,83 3900
93 0,83 4200
42 0,84 4800
64 0,84 3600
13 0,84 4800
87 0,85 4000
3 0,85 4000
56 0,85 4000
95 0,85 4000
30 0,85 5600
47 0,86 4800
58 0,86 4800
96 0,87 3700
4 0,87 3700
68 0,87 4700
19 0,87 4500
48 0,87 4700
36 0,87 3700
66 0,87 3700
75 0,87 3700
88 0,87 3700
28 0,87 4400
43 0,88 5100
70 0,88 5000
14 0,88 5200
44 0,88 5000
20 0,89 4500
45 0,89 4100
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між рівнем використання робочого часу та обсягом виробництва основних виробничих фондів і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.1 Точкова діаграма залежності обсягу виробництва продукції від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу обсяги виробництва зростають. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.6). Таблиця 2.6. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. (Y)
Рівняння регресії будемо обраховувати за прямолінійним зв’язком який описується рівнянням прямої за наступною формулою: , (2.8) де а0 і а1 визначаються за формулами: (2.9) (2.10)
ух = 1314,6+3530 ×х – рівняння регресії . У випадку лінійної залежності тісноту зв’язку вимірюють лінійним коефіцієнтом кореляції, який визначається за формулою: (2.11) де r – коефіцієнт лінійної кореляції; x, y – значення ознак; - середні значення по кожній ознаці.
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це означає, що між показниками існує прямий зв'язок. Коефіцієнт детермінації визначається за формулою: R = ( r )² (2.12) R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 2% - це вплив робочого часу на обсяги виробництва, а решта 98% - це вплив інших неврахованих факторів. Наступним кроком є визначення похибки коефіцієнта лінійної кореляції та критерію значущості (за Стьюдентом). Похибка лінійного коефіцієнта кореляції визначається за залежністю: (2.13) де – похибка коефіцієнта лінійної кореляції; r – кількість пар ознак; n – 2 – ступінь свободи.
Далі визначається критерій значущості за залежністю: (2.14) tr – критерій значущості коефіцієнта лінійної кореляції.
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Теоретичне значення критерію становить 2. Оскільки 0,82<2, тобто trф < trт, то це вказує на те , що вибірковий коефіцієнт кореляції не є статистично значимим і характеризує не досить тісний зв’язок між залежною і пояснюючими змінними. Отже, зв’язок несуттєвий. 2.4. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів на фондовіддачу основних виробничих фондів Для оцінки впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.7), в яку вносимо вихідні дані. В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та фондовіддача. Фондовіддача обчислюємо за формулою (2.3). Таблиця 2.7. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Фондовіддача ОВФ
47 0,86 2,18
96 0,87 2,06
79 0,82 2,42
4 0,87 2,06
87 0,85 2
2 0,82 1,88
68 0,87 2,35
78 0,83 1,91
12 0,83 2,05
43 0,88 2,04
86 0,83 2,05
19 0,87 2,25
48 0,87 2,14
20 0,89 2,25
58 0,86 2,4
45 0,89 1,95
70 0,88 2
3 0,85 2
14 0,88 2,08
56 0,85 2
95 0,85 2
36 0,87 2,06
42 0,84 2,18
66 0,87 2,06
76 0,83 2,05
44 0,88 1,92
30 0,85 2,07
75 0,87 2,06
1 0,83 1,91
64 0,84 1,89
88 0,87 2,06
51 0,83 2,05
93 0,83 1,91
28 0,87 2,2
13 0,84 2,4
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.8). Таблиця 2.8. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Фондовіддача ОВФ
79 0,82 2,42
2 0,82 1,88
78 0,83 1,91
12 0,83 2,05
86 0,83 2,05
76 0,83 2,05
1 0,83 1,91
51 0,83 2,05
93 0,83 1,91
Продовження таблиці 2.8. 42 0,84 2,18
64 0,84 1,89
13 0,84 2,4
87 0,85 2
3 0,85 2
56 0,85 2
95 0,85 2
30 0,85 2,07
47 0,86 2,18
58 0,86 2,4
96 0,87 2,06
4 0,87 2,06
68 0,87 2,35
19 0,87 2,25
48 0,87 2,14
36 0,87 2,06
66 0,87 2,06
75 0,87 2,06
88 0,87 2,06
28 0,87 2,2
43 0,88 2,04
70 0,88 2
14 0,88 2,08
44 0,88 1,92
20 0,89 2,25
45 0,89 1,95
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між тривалістю робочого часу та фондовіддачею і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.2 Точкова діаграма залежності рівня фондовіддачі від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів. Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу фондовіддача також зростає. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.9). Таблиця 2.9. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Фондовіддача ОВФ (Y)
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це означає, що між показниками існує прямий зв'язок. Коефіцієнт детермінації: R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 1,5% - це вплив робочого часу на фондовіддачу, а решта 98,5% - це вплив інших неврахованих факторів. Похибка лінійного коефіцієнта кореляції:
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Оскільки 0,73<2 тобто trф < trт, то це вказує на те , що зв’язок несуттєвий.
2.5. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на їх придатність Для оцінки впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на їх придатність ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.10). В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та придатність основних виробничих фондів. Коефіцієнт придатності визначаємо за формулою (2.4). Таблиця 2.10. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Коефіцієнт придатності ОВФ
47 0,86 0,95
96 0,87 0,56
79 0,82 0,95
4 0,87 0,56
87 0,85 0,95
2 0,82 0,8
68 0,87 1
78 0,83 0,82
12 0,83 0,75
43 0,88 0,72
86 0,83 0,84
19 0,87 0,8
48 0,87 0,91
20 0,89 0,85
58 0,86 0,9
45 0,89 0,71
70 0,88 0,72
3 0,85 0,95
14 0,88 0,72
56 0,85 0,95
95 0,85 0,95
36 0,87 0,56
42 0,84 0,77
66 0,87 0,56
76 0,83 0,75
44 0,88 0,73
30 0,85 0,74
75 0,87 0,56
1 0,83 0,82
64 0,84 0,79
88 0,87 0,56
51 0,83 0,84
93 0,83 0,82
28 0,87 0,8
13 0,84 0,85
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.11). Таблиця 2.11. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Коефіцієнт придатності ОВФ
79 0,82 0,95
2 0,82 0,8
78 0,83 0,82
12 0,83 0,75
86 0,83 0,84
76 0,83 0,75
1 0,83 0,82
Продовження таблиці 2.11. 51 0,83 0,84
93 0,83 0,82
42 0,84 0,77
64 0,84 0,79
13 0,84 0,85
87 0,85 0,95
3 0,85 0,95
56 0,85 0,95
95 0,85 0,95
30 0,85 0,74
47 0,86 0,95
58 0,86 0,9
96 0,87 0,56
4 0,87 0,56
68 0,87 1
19 0,87 0,8
48 0,87 0,91
36 0,87 0,56
66 0,87 0,56
75 0,87 0,56
88 0,87 0,56
28 0,87 0,8
43 0,88 0,72
70 0,88 0,72
14 0,88 0,72
44 0,88 0,73
20 0,89 0,85
45 0,89 0,71
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між тривалістю робочого часу та придатністю ОВФ і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.3 Точкова діаграма залежності рівня придатності від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів. Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу придатність зменшується. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.12). Таблиця 2.12. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Коефіцієнт придатності ОВФ (Y)
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є від’ємним, а це означає, що між показниками існує обернений зв'язок. Коефіцієнт детермінації: R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 13% - це вплив робочого часу на стан основних вирониих фондів виробництва, а решта 87% - це вплив інших неврахованих факторів. Похибка лінійного коефіцієнта кореляції:
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Оскільки 2,26>2 тобто trф > trт, то це вказує на те , що зв’язок є суттєвим при певному рівні значущості.
2.6 Оцінка впливу рівня використання робочого часу на ефективність виробництва Для оцінки впливу рівня використання робочого часу на ефективність виробництва ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.13), в яку вносимо вихідні дані. В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та витрати на 1 гривню. Витрати на 1 гривню обчислюємо за формулою (2.5). Таблиця 2.13. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Ефективність виробництва
47 0,86 0,83
96 0,87 0,81
79 0,82 0,87
4 0,87 0,81
87 0,85 0,88
2 0,82 0,85
68 0,87 0,87
78 0,83 0,9
12 0,83 0,88
43 0,88 0,86
86 0,83 0,82
19 0,87 0,84
48 0,87 0,87
20 0,89 0,84
58 0,86 0,83
45 0,89 0,88
70 0,88 0,88
3 0,85 0,88
14 0,88 0,85
56 0,85 0,88
95 0,85 0,88
36 0,87 0,81
42 0,84 0,88
66 0,87 0,81
76 0,83 0,88
44 0,88 0,9
30 0,85 0,89
75 0,87 0,81
1 0,83 0,9
64 0,84 0,83
88 0,87 0,81
51 0,83 0,82
93 0,83 0,9
28 0,87 0,86
13 0,84 0,88
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.14). Таблиця 2.14. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Ефективність виробництва
79 0,82 0,87
2 0,82 0,85
78 0,83 0,9
12 0,83 0,88
86 0,83 0,82
76 0,83 0,88
1 0,83 0,9
51 0,83 0,82
93 0,83 0,9
Продовження таблиці 2.14. 42 0,84 0,88
64 0,84 0,83
13 0,84 0,88
87 0,85 0,88
3 0,85 0,88
56 0,85 0,88
95 0,85 0,88
30 0,85 0,89
47 0,86 0,83
58 0,86 0,83
96 0,87 0,81
4 0,87 0,81
68 0,87 0,87
19 0,87 0,84
48 0,87 0,87
36 0,87 0,81
66 0,87 0,81
75 0,87 0,81
88 0,87 0,81
28 0,87 0,86
43 0,88 0,86
70 0,88 0,88
14 0,88 0,85
44 0,88 0,9
20 0,89 0,84
45 0,89 0,88
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між тривалістю робочого часу та ефективністю виробництва і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.4 Точкова діаграма залежності ефективності виробництва від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів. Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу ефективність виробництва спадає. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.15). Таблиця 2.15. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Ефективність виробництва (Y)
ух = 1,213-0,417×х – рівняння регресії . Лінійний коефіцієнт кореляції:
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є від’ємним, а це означає, що між показниками існує обернений зв'язок. Коефіцієнт детермінації: R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 7,8% - це вплив робочого часу на ефективність виробництва , а решта 92,2% - це вплив інших неврахованих факторів. Похибка лінійного коефіцієнта кореляції:
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Оскільки 1,64<2, тобто trф < trт, то це вказує на те , що зв’язок є несуттєвим при певному рівні значущості.
Розділ 3. Обгрунтування пропозицій щодо підвищення рівня ефективності використання робочого часу та їх вплив на господарську діяльність Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально- технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов’язково вплине на рівень ефективності виробництва. Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів: - покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства; - забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням. Потрібно розширювати зв’язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФів. На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%. Візьмемо середнє підприємство для проведення розрахунків (підприємство №47). Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році: Рч = Рчб х Дрч (3.1) де Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб – фактичний робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотків від величини базового року). Рч = 215,86 × 0,05 = 11 (днів); Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році: Крч = ( Рчб + Рч ) / Рчпл (3.2) де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ; Крч = ( 215,86+ 11 ) / 251 = 0,9 Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу: Змпл = Кзм ×Рч (3.3) де Змпл – приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році. Змпл = 2×11= 22 (зміни) Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання: Змпл = Рчб × Кзм + Змпл (3.4) де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році; Змпл = 215,86×2 + 22 = 454 Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок річного робочого часу використання ОВФ: Орчпл = ( Об / Змб ) × Змпл (3.5) де Орчпл – приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, Об – величина обсягу виробництва продукції у базовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році. Орчпл = ( 4800 / (215,86× 2)) ×22 = 244,6 (тис. грн) Також визначаємо додаткові витрати підприємства, пов’язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу , виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тисячу гривень активної частини ОВФ – 0,1 грн. у додаткову зміну: Дрч = Бвак х×Сзм × Змпл (3.6) де Дрч – додаткові витрати , пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ, Бвак – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; Сзм – додаткові витрати, в гривнях на 1 тисячу гривень балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну. Дрч = 2,2× 0,05 × 22 = 2,42 (тис. грн.) Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою: Д а/ві = (Бві × А) / Оі (3.7) де Да/Ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А - норма річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році. Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становитиме у базовому році: Да/Вб = (2200 × 0,08) / 4800 = 0,0367 (грн./грн.) У плановому році: Да/Впл = (2170 ×0,08) / (4800 + 244,6) = 0,0344 (грн./грн.) Балансова вартість у плановому році дорівнює 2170 (2200-280+250). Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити: А/Впл = (Да/Вб – Да/Впл) × Опл (3.8) де А/Впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції, Опл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році. А/Впл = (0,0367 – 0,0344) × 5044,6 = 11,6 (тис. грн.) Економія собівартості продукції підприємства у плановому році рівна: Срч = А/Впл – Дрч (3.9) де Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення робочого часу використання ОВФ. Срч = 11,6 – 2,42 = 9,18 (тис. грн.)
Висновки Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, і від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження. Але, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. Також, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. На підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Список використаної літератури Ареф’єва О.В., Санаєв В.Г. Економіка підприємства: Навч. посібник.- К.: видавництво Європ. університету, 2003.- 237с. Бойчик І.М. і ін. Економіка підприємств.-Львів., 1998. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -К.: Видавництво А.С.К., 2004.- 400с. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. – Навчальний посібник. – Рівне. – 2000. – 246с. Економіка пдприємства / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000. - 528с. Економіка підприємства. Навч. посібник за ред. А.В. Шегда. Київ. - «Знання» - 2005. – 432с. Економіка підприємства. Підручник за ред. Й.М. Петровича. Львів. – «Новий Світ» - 2004. - 678с. Економіка підприємства. Підручник за ред. Л.Г. Мельник. Суми. – «Університетська книга» - 2004. Економіка підприємств / Під ред. В.П.Вихруща, П.С.Харіва.-Тернопіль.1999. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібника ред.. С.Ф. Покропивного. Київ. – 2001. 458с. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003 Ковальчук І.В. Економіка підприємства : навч. посіб. / І.В. Ковальчук. – К. : Знання, 2008. – 680 с. Круш П.В. Капітал та основні засоби підприємства : навч. посіб. для вузів / П.В. Круш, В.І. Подвігіна, О.В. Клименко. – К. : Центр навч. літ., 2005. – 166 с. Мазаракі А.А. та інші. Економіка торгівельного підприємства. Підручник для вузів.-К.: «Хрещатик», -1999.- 800с. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник.- К.: Знання, 2006.-580с. Мацибора В.І. Економіка підприємства : навч. посіб. для вузів / В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. – К. : Каравела, 2008. – 312 с. Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навч. посібник.- Херсон, ОЛДІ-плюс, 2003.- 312с. Статистика. Підручник за ред. С.С. Герасименка. Київ. - 2000. - 468с. Т.О. Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ, “Вікар”, 2001р. Федорова В.А. Економіка підприємства та міжнародних компаній : навч. посіб. для вузів / О.А. Соловйова. – К. : Центр учб. літ., 2008. – 416 с. Фінанси підприємств / За ред. А.Д. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.
