Вступ Нестабільність та кризовий стан економіки негативно впливає на всі сфери суспільного та економічного життя країни. В даний час проблема банкрутств, які відбуваються в останні роки все частіше та частіше, є актуальною, тому що від ліквідації великого числа підприємств потерпають люди, які втратили робочі місця, терпить збитки бюджет, куди не надходять податки, і економіка України в цілому. У результаті різкого загострення проблем неплатежів, боргів, неспроможності підприємств, хронічної збитковості їхньої виробничо-торговельної діяльності в умовах ринку закріпився терміни «Фінансовий аналіз», «Антикризове управління». В останні роки вони увійшли високими темпами у науковий і практичний оборот, але разом з тим не здобули чіткого трактування. Фінансовий аналіз в умовах антикризового управління актуалізує функціональні аспекти з виявлення та подолання причин, що перешкоджають оздоровленню підприємства, та радикалізації заходів, які відновлюють його платоспроможність. Актуальність теми дипломної роботи обумовлена відсутністю належного теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення методики фінансового аналізу в умовах антикризового управління, а також необхідністю проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління фінансами підприємств; визначення функціональних та інституційних особливостей антикризового фінансового аналізу; діагностики банкрутства; удосконалення політики держави в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що сприятиме підвищенню фінансової безпеки як окремих вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому. Вивчення опублікованих наукових праць, теоретичних концепцій, відповідного методичного забезпечення та емпіричний аналіз практики фінансового аналізу підприємства в умовах антикризового управління дозволили встановити коло найбільш актуальних проблем, які потребують наукового вирішення. Ґрунтовних досліджень потребують питання, пов’язані з визначенням фінансово-економічного механізму методики фінансового аналізу в умовах антикризового управління, діагностикою фінансової кризи, плануванням та фінансуванням антикризових заходів, розробленням інструментів зменшення інформаційної асиметрії та управлінням конфліктами інтересів між учасниками економічних відносин. Метою дипломної роботи є удосконалення інструментів фінансового аналізу в умовах антикризового управління та їх практична перевірка на підприємствах України. Реалізація поставленої мети обумовила такі завдання дослідження: - дослідити етапи фінансового аналізу в умовах антикризового управління в економіці України та запропонувати поняття і класифікацію заходів антикризового менеджменту; - дослідити методичні та організаційні основи створення комплексних систем фінансового аналізу в умовах антикризового управління; - проаналізувати діяльність роботи підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за допомогою інструментів діагностики банкрутства; - розробити ефективний механізм фінансового аналізу та впровадження антикризових заходів на підприємствах з метою їхнього фінансового оздоровлення; - розробити методику фінансового аналізу в умовах антикризового управління для підприємств України; - визначити напрямки підвищення ефективності діяльності антикризового менеджменту за допомогою чітко визначених методів фінансового аналізу підприємства. Об’єктом дослідження є процес фінансового аналізу підприємства в умовах антикризового управління на прикладі ТОВ ВКФ «Віта-Авто». Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади реформування методів та інструментів фінансового аналізу в умовах антикризового управління на підприємствах України. Теоретико-методологічною основою дипломної роботи є фундаментальні положення класичного, неокласичного та неоінституційного напрямів фінансової науки. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу – для дослідження загальних понять фінансового аналізу в умовах антикризового управління підприємством, теоретичних засад діагностики; емпіричні – для визначення понятть «фінансовий аналіз», «антикризове управління»; системного і комплексного підходу – для обґрунтування теоретичних та методологічних підходів до проведення економічного дослідження стану підприємства; статистичного аналізу – для розробки методичного підходу до діагностики кризи підприємств; дискримінантного аналізу – для класифікації заходів антикризового управління; статистичні та графічні – для аналізу стану і тенденцій динаміки результатів діяльності підприємств України. Методологічну основу дипломного дослідження складають фундаментальні положення фінансового аналізу, менеджменту, сучасні концепції управління діяльністю підприємств, а також наукові праці вітчизняних та закордонних економістів, присвячені проблемам фінансового аналізу в умовах антикризового управління підприємством. При виконанні роботи були використані праці таких іноземних та вітчизняних авторів, як: І.Т. Балабанова, С.Г. Бєляєва, А.П. Градова, А.Г. Грязнова, П. Друкера, В.А. Забродського, М.П. Іванова, Т.С. Клебанова, В.Г. Кошкіна, Б.І. Кузіна, Л.О. Лігоненка, Є.С. Мінаєва, Д. Морріса, В.П. Панагушина, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкара, Б.А. Райзенберга, М.В. Слабікова, О.С. Соколіцина, Є.А. Уткіна, І. А. Бланка та інших. Інформаційно-фактологічну базу дослідження склали: зібрані, опрацьовані й узагальнені автором первинні матеріали діяльності ТОВ ВКФ «Віта-Авто», офіційні дані Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, нормативні документи, аналітичні огляди, статистичні звіти міністерств та відомств, інших органів державного і регіонального управління. Основні теоретичні та практичні результати дипломного дослідження, які мають наукову новизну, полягають у такому: - доведено об’єктивну неспроможність традиційних вітчизняних методик аналізу фінансового стану давати адекватну оцінку кредитоспроможності та загрози банкрутства суб’єктів господарювання і розроблено комплекс дискримінантних моделей діагностики фінансової кризи українських підприємств на прикладі ТОВ ВКФ «Віта-Авто»; - вироблено комплекс практичних пропозицій щодо оздоровлення підприємств Укриїни на прикладі ТОВ ВКФ «Віта-Авто» ; - удосконалено методичні підходи щодо складання плану заходів з фінансового оздоровлення чи попередження фінансової кризи на підприємстві; Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованих у дипломній роботі інструментів антикризового управління, діагностики стану неплатоспроможності та розроблених механізмів фінансового оздоровлення підприємства у подальшій діяльності підприємств України, вчасності ТОВ ВКФ «Віта-Авто». Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить _____ сторінок і включає 9 рисунки, 26 таблиць. Список використаних джерел містить 76 найменувань. Розділ 1. Теоретичні аспекти методики проведення фінансового аналізу на підприємстві в умовах антикризового управління 1.1. Фінансова криза, принципи й політика антикризового управляння В умовах глобалізації світової економіки і все більш глибшої інтеграції економіки України у світове господарство активізується вплив різноманітних чинників, зокрема політичних, економічних і соціальних криз не тільки в середині країни, але і за її межами. Кожна держава стикається з необхідністю реагувати на кризи, які виникають в інших країнах. Тому однією із нових функцій держави, які виникають у зв’язку із інтеграцію у світову економіку, є функції антикризового управління. Особливо вразливою до впливу різноманітних криз є сфера послуг національної економіки, оскільки вона знаходиться на стадії розвитку та механізми її управління є ще не повністю відпрацьованими. Одними з перших теоретичне обґрунтування циклічних та кризових явищ здійснили вчені: М.І. Туган-Барановський, М.Д. Кондратьєв, К. Маркс, Дж. Кейнс, Й.Шумпетер, М. Фрідмен, В.І. Вернадський, А.Л. Чижевський та М.І.Вавилов. Серед сучасних науковців, які займаються проблемами кризових явищ в економіці, доцільно відзначити ряд зарубіжних: Ю. Розенталя, Б. Піджненбурга [31], Л. Бартона [29], П.С. Гріна [30], К. Хермана, так і вітчизняних вчених С.М. Іванюти [50], С.А. Бурого, Д.С. Мацехи [36], В.О. Василенко, Є. Короткова, К.В, Балдина, В.С. Зверева, А.В. Рукосуєва [41, 34], З.Є.Шерш- ньової, Н.Д. Багацького [75], Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюка, О.О. Хіленко [56], А.Д.Чернявського [72], А.М.Штангрет, О.І.Копилюка [76], О.П.Жар- ковської, Б.Е. Бродського [49]. Незважаючи на велику кількість наукових та практичних розробок у сфері антикризового управління, більшість яких зосереджена на мікрорівні, тобто на рівні підприємства, у вітчизняній науці відсутні комплексні теоретичні та методологічні дослідження антикризового управління розвитку сфери послуг. Метою даного розділу дипломної роботи є дослідження теоретико-методичних засад антикризового управління розвитку сфери послуг, адже основним видом діяльності підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто», на прикладі якого ми здійснюємо аналіз в даній дипломній роботі, є саме надання послуг. Концепція циклічності розвитку економічних систем належить до фундаментальних складових категоріального апарату економічної теорії, яка вже тривалий час посідає одне з центральних місць у дослідженнях різних наукових шкіл та напрямків економічної думки. Практично всі автори, які досліджували проблематику антикризового управління, мають власний методологічний погляд до визначення категорії «криза» (таблиця 1.1.1). Таблиця 1.1.1 Методичні підходи до визначення категорії «криза» Автори, які досліджували категорію «криза» Визначення категорії «криза»
Ю.Розенталь, Б.Піджненбург Криза – це ситуація, позначена високою небезпекою, станом непевності, відчуття невідкладності [31, с.3]
Л.Бартон Криза – це широкомасштабна, непередбачена подія, яка веде до потенційно негативних результатів. Ця подія та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди усій організації: працівникам, продукції, зв’язкам, фінансам та репутації [29, с. 97]
П.С. Грін Криза – це подія втрати контролю над ситуацією [30, с. 97]
С.М. Іванюта Криза – це складний загострений стан, різкий перелом або занепад [50, с. 283]
С.А. Бурий, Д.С. Мацеха Криза – це перелом, будь-яка якісна зміна процесу, перехід від існуючого положення до іншого, яке суттєво відрізняється за основними параметрами [36, с. 19]
В.О. Василенко, Коротков Є., Балдин К.В., Зверев В.С., Рукосуев А.В. Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі [41, с. 40; 6, с. 19]
З.Є. Шершньова, Н.Д. Багацький Криза – це загальна універсальна фаза будь-якого циклу, період порушення рівноваги; різкий крутий перелом у чому-небудь, тяжкий перехідний стан; гостре утруднення з будь-чим, тяжке становище [75, с. 143]
Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко Криза – це різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайняя точка падіння, гостра нестача, невідповідність [56, с. 15]
Чернявський А.Д. Криза – це переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування [72, с. 4]
Штангрет А.М., Копилюк О.І. Криза – це зростання кількості взаємопов’язаних кризових явищ, які призводять до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняють руйнації системи самозбереження [76, с. 52]
Херман К. Криза – це несподівана і непередбачувана ситуація, яка загрожує пріоритетними цілями організації при обмеженому часі для прийняття рішень [34, с. 40]
Жарковская Е.П., Бродский Б.Е. Криза – це крайнє загострення внутрішньовиробничих і соціально-економічних відносин, а також відносин організації з зовнішньоекономічним середовищем [49, с. 10]
На сьогоднішній день в науковій літературі, присвяченій проблемам типізації криз, зустрічається багато різноманітних класифікацій, які сформовані на основі широкого кола критеріїв, до яких належать: масштабність, сфера виникнення; причини виникнення, характер протікання, характер прояву, тривалість, наслідки, ступінь прогнозованості, рівень системності, адекватність тощо. При цьому варто зазначити, що кризи, це комплексно складні явища, тому однією класифікацією не можливо охопити усі її аспекти, риси та специфіку. В контексті теми даного розділу ми запропонуємо класифікацію криз залежно від сфери виникнення: кризи у сфері виробництва та кризи у сфері послуг. З метою запобігання кризових явищ та ситуацій на сьогоднішній день активно використовується механізм антикризового управління. За останні роки у країнах СНД видано значну кількість спеціалізованих колективних та індивідуальних монографій, науково-методичних видань присвячених проблемам антикризового управління, в яких поряд з іншими питаннями знайшли висвітлення і змістовні ознаки цього терміну. Основні концептуальні положення антикризового управління викладені в працях російських вчених В.І. Кошкіна, Г.П. Іванова, Е.С. Мінаєва та В.П. Панагушина та ін. Найбільш послідовно і повно сутність антикризового управління розкрита в монографіях українських вчених: Л.О. Лігоненко та І.О. Бланка [56]. Кожен науковець, який займається проблематикою запобігання кризових явищ має власну авторську точку зору на зміст категорії «антикризове управління». Так, С.А. Бурий та Д.С. Мацеха під антикризовим управлінням розуміють «систему постійних системних дій менеджерів, спрямованих на всі елементи організації з метою швидкого і вчасного реагування на можливі зовнішні та внутрішні загрози ефектив- ному функціонуванні чи розвитку організації» [36]. Дане визначення ґрунтується на системному підході до антикризового управління. В.О. Василенко дає наступне визначення категорії «антикризове управління» «це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи – аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими витратами та негативними наслідками» [41]. В даному визначення обґрунтовано необхідність передбачення та ліквідації кризових явищ. Ми поділямо думку українського дослідника Н.В. Туленкова, який висловлює думку, що будь-яке управління повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій. Цю ж точку зору підтримує проф. Е.М. Коротков. Відповідно до його визначення «антикризове управління має свій предмет впливу – проблеми, реальні та очікувані фактори кризи, тобто усі прояви загострення протиріч, які викликають загрозу їх гострого прояву». Відповідно до такого тлумачення проф. Н.В. Туленковим пропонується диференціювати антикризове управління залежно від стадії (глибини) кризи на такі підвиди: передкризове управління, яке здійснюється для своєчасного виявлення та розв’язання проблем (прийняття рішень) з метою запобігання кризі; управління в умовах кризи, метою якого визнається стабілізація нестійких станів та збереження керованості системи; управління процесами виходу з кризи, яке здійснюється з метою мінімізації втрат та втрачених можливостей під час виведення організації зі стану кризи. Переважна більшість поглядів на необхідність антикризового управ- ління пов’язана із практикою управлінської діяльності на підприємствах. С. Білаєва та В. Кошкіна стверджують, що антикризове управління – це мікроекономічна категорія, яка відображає виробничі відносини, що складаються на рівні підприємства при його оздоровленні або ліквідації. Під антикризовим управлінням вони розуміють сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно конкретного підприємства- боржника. У даному визначенні автори обмежилися тільки одним видом криз – мікрокризами, свідомо відкинувши інші види криз, які постійно виникають в економічних системах. З.Є. Шершньова та Н.Д. Багацький стверджують, що антикризове управління – це аналіз становища мікро- та макросередовища і вибір місії, яка є найбільш підходящою; це система заходів та засобів, спрямованих на недопущення банкрутства, забезпечення процвітання підприємств, що були у важкому фінансовому становищі [75]. Дане визначення також є дещо вузьким, оскільки розглядає тільки особливості антикризового управління на мікрорівні. Схожу думку висловлює колектив авторів Л.О. Лігоненго, М.В. Тарасюк та О.О. Хіленко, які трактують антикризове управління як спеціальне, постійно організоване управління, спрямоване на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєдіяльності окремого підприємства, недопущення його банкрутства і ліквідації [56]. С.М. Іванюта дає дещо ширше визначення, в якому під антикризовим управлінням розуміє систему управлінських заходів щодо діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та причин їх виникнення на всіх рівнях економіки. При цьому антикризове управління ґрунтується на загальних принципах і методах, які притаманні управ- лінським процесам [50]. Отже, серед зарубіжних і вітчизняних науковців, які займаються проблемами антикризового управління, домінує точка зору, що антикризове управління необхідне та доцільне тільки на рівні підприємства. Автори свідомо звужують проблематику антикризового управління, оскільки окрім підприємств, під вплив криз попадають і національні економіки, їх окремі галузі та сфери. Досліджуючи антикризове управління, варто погодитися з точкою зору В.О. Василенка, який стверджує, що сутність антикризового управління виражається в таких положеннях: кризи можна передбачити, очікувати і викликати; кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати; до криз можна і необхідно готуватися; кризи можна пом’якшувати; управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва; кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими; управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки [41, с. 23]. Розглядаючи сутність та завдання антикризового управління, усі дослідники єдині в думці стосовно його специфічності. Основні відмінності, що притаманні антикризовому управлінню, полягають у наступному: - специфічність мети здійснення – збереження галузі, сфери чи підприємства як повноцінного суб’єкту та відновлення її життєздатності; - використання специфічного управлінського інструментарію, тобто засобів та прийомів управлінського впливу; - антикризове управління не може бути зведено, наприклад, до пошуку резервів зростання продуктивності праці, скорочення витрат, – ці заходи повинні здійснюватися постійно, хоча в умовах кризи вони і стають антикризовими за своїм спрямування; - досягнення визначених задач вимагає застосування нестандартного, і навіть неприйнятного, в нормальних умовах складу управлінських засобів; - відокремлення суб’єктів здійснення, які мають відповідну фахову підготовку, повноваження, знання та навички, беруть на себе відповідальність за результати своєї діяльності; - суттєві ресурсні обмеження, пов’язані з неможливістю або складністю отримання додаткових ресурсів, насамперед – фінансових, оскільки залучення фінансових ресурсів є надзвичайно складним управлінським завданням; - орієнтація управлінських зусиль не тільки на зовнішні прояви ускладнень та проблем, а й на їх глибинні корені (причини появи), що є перешкодою повторення кризи; - підвищена ризикованість управлінських рішень, що приймаються та реалізовуються, у зв’язку з високим ступенем нестійкості (напруження) господарської системи; підвищення значимості інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень, що приймаються, порівняно більший обсяг використання аналітично-розрахункових та прогностичних процедур; - орієнтація на мінімізацію втрат усіх зацікавлених осіб; - використання інноваційних рішень, креативного підходу до визначення типу поведінки в кризовій ситуації та пошукушляхів виходу з неї; - забезпечення високої ефективності управлінського впливу потребує більш високих фінансових та інтелектуальних витрат, відповідно має більшу вартість порівняно з нормальними умовами функціонування. Узагальнюючи наведене вище ми можемо дати наступне тлумачення терміну «антикризове управління» – постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаються відокремленим суб’єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності та недопущення ліквідації. Об’єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку, що має негативні наслідки для діяльності, її усунення та запобігання. Доцільно зазначити, що антикризове управління повинно здійсню- ватись не тільки в період загострення кризи, а і у період її зародження та розгортання. Залежно від стадії розвитку кризи антикризове управління доцільно поділити на: запобіжне антикризове управління, яке викорис- товується в процесі зародження кризи та спрямоване на попередження виникнення та розвитку кризових ситуацій; корегуюче антикризове управління, яке використовується в процесі розгортання кризи та спрямоване на прогнозування розвитку кризової ситуації та розробку антикризових заходів; стабілізаційне антикризове управління, яке використовується в період загострення кризи та спрямоване на зменшення її негативних наслідків (рис. 1.1.1). Враховуючи різноманітність кризових явищ та наявність багатоваріантності в їх прояві, можуть реалізовуватися різні концепції (моделі) здійснення антикризового управління по відношенню до окремих параметрів кризи (рис. 1.1.2):
Рис. 1.1.1. Інтенсивність наростання прояву кризи та види антикризового управління 1) залежно від впливу на початок кризового періоду: «наближення» – суть якої полягає у створенні умов для прискорення настання кризи, у тому числі за рахунок відповідного впливу на фактори-провокатори кризи; «віддалення» – яка передбачає створення передумов для відстрочки прояву кризи (перенесення тяжкості втрат на майбутні періоди); «невтручання» – у перебігу якої відсутні управлінські зусилля, спрямовані на початок кризового періоду; 2) залежно від впливу на кінцевий результат: «запобігання виникненню» – сутність якої полягає в підготовці та реалізації таких управлінських заходів, які унеможливлюють виникнення кризових явищ; «стабілізація положення» – при реалізації якої головна увага приділяється забезпеченню керованості системи в перебігу проходження кризового стану; «пристосування» – сутність якої полягає в забезпеченні мінімізації зовнішніх негативних впливів та використання переваг позитивних впливів; «вихід з кризи» – метою якої є завершення кризового періоду незалежно від його наслідків, у тому числі негативних; 3) залежно від характеру поведінки протягом кризового періоду: «сприяння розгортанню» – сутність якої полягає в реалізації спеціальних дій та заходів, спрямованих на найбільш швидке визрівання протиріч, що обумовили виникнення кризи, та активізацію їх прояву; «нейтралітету» – сутність якої полягає в неприйнятті будь-яких управлінських заходів, а лише в накопиченні ресурсів; «боротьба з негативними проявами та наслідками» – при реалізації цієї концепції антикризове управління орієнтується на переборення кризи; 4) залежно від об’єкта управлінських зусиль: «наслідки кризи» – при використанні якої антикризове управління орієнтоване на наслідки розгортання кризи з метою їх мінімізації; «причини кризи» – при використанні якої антикризове управління спрямовується на локалізацію або усунення причин виникнення кризи; «тривалість кризи» – метою якої визнається скорочення терміну проходження кризи; «комбіноване антикризове управління», яке передбачає використання різноманітного інструментарію залежно від об’єкта управлінських зусиль; 5) залежно від залучення зовнішніх ресурсів та фахівців: зовнішнє антикризове управління, яке здійснюється за ініціативою зовнішніх агентів (кредиторів, держави тощо) та з залученням зовнішніх ресурсів; внутрішнє антикризове управління, яке здійснюється виключно за ініціативою власників та керівництва організації та базується на використанні внутрішніх ресурсів та резервів; комбіноване антикризове управління, в перебігу якого використовуються різноманітні джерела ресурсів. Оцінка ефективності антикризового управління проводиться за такою системою критеріїв: досягнута зміна найважливіших показників діяльності та стану організації за період антикризового управління (порівняно з початком реалізації антикризових процедур); швидкість отримання позитивних змін на одиницю часу, тобто приріст узагальнюючих показників господарювання,
Рис. 1.1.2. Класифікація концепцій (моделей) здійснення антикризового управління по відношенню до окремих параметрів кризи ([50, 36, 41]) отриманий за один часовий інтервал (тиждень, місяць, квартал); економічність отримання позитивного ефекту, виміром оцінки якої є співвідношення між досягнутим приростом результатів діяльності та обсягом витрат, пов’язаних з досягненням цього ефекту (сукупна оцінка витрат на проведення суто антикризового управління та вартості додатково залучених ресурсів); достатність змін для відновлення параметрів життєздатності організації, яка оцінюється шляхом порівняння фактично досягнутих показників з еталонними (цільовими) значеннями, за яких забезпечується життєздатний стан організації. Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватися альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового управління організацією в цілому. Отже, проведене дослідження теоретико-методологічних засад антикризового управління розвитку сфери послуг створює підґрунтя для побудови концепції антикризового управління розвитку сфери послуг та розробки переліку заходів щодо недопущення розгортання криз. 1.2. Методика аналізу фінансового стану підприємства Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з другого боку – визначає передумови розвитку підприємства. Тому дане питання було розглянуто у працях багатьох економістів, як вітчизняних так і зарубіжних, і особлива увага приділялася питанням пов’язаних не тільки з аналізом фінансового стану, а й з його оцінкою та управлінням. Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, А.Д. Шеремет, Д.Н. Шиян та інші. Проте, незважаючи, що трактування поняття «фінансовий стан підприємства» було розглянуто багатьма науковцями, спостерігаються великі розбіжності як у трактуванні даного поняття так і у визначенні складу показників аналізу фінансового стану, та їх критичних значень. Як відомо, оцінка фінансового стану підприємств здійснюються безпосередньо за низкою методик, розроблених міністерствами (відомствами), Національним Банком України та комерційними банками. Основу таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємств було закладено ще з 1998 року, Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останньої розробки представлено Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій. Вихідною основою для аналізу фінансового стану підприємств, комерційними банками, при оцінці їхньої кредитоспроможності стало розроблене НБУ у 1995 році Положення ,,Про кредитування підприємств”, яке на сьогодні скасоване. Проте НБУ було удосконалено методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємств та відображено у Положенні ,,Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” (2003 рік). Кожний комерційний банк, з урахуванням рекомендацій НБУ, розробляє своє Положення про кредитування, де й викладені основні методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства при встановленні можливості надання йому кредиту, визначенні його кредитоспроможності. За методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 22 від 23 лютого 1998 року, сутність досліджуваного поняття визначено так: «Фінансовий стан підприємства— це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів»[35]. На нашу думку, дане визначення не зовсім точно відображає зміст поняття «фінансовий стан», оскільки воно не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин, від яких залежить фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, подальшого розвитку, погашення лише короткострокових чи і довгострокових зобов'язань, а по друге основою даного поняття повинна бути не комплексність, а реальна можливість забезпечення як свого розвитку так і погашення певних зобов’язань. Подібне до даного визначення сутності «фінансового стану», наводиться в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26 січня 2001 року. В якому визначено «фінансовий стан підприємства» як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств [28]. Проте у цьому трактуванні крім вже визначених, наявні ще й такі характеристики, що є найвагомішими у визначенні сутності фінансового стану - спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності. Щодо визначень поняття «фінансового стану» науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Проте обгрунтованішим визначенням порівняно з даним, є трактування тих авторів, що підкреслюють відображення у понятті «фінансовий стан», якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими відмінностями. До таких можна віднести тлумачення М.Я. Дем'яненка, В.В. Осмоловського, М.Ф. Коробова та інших. Одним з найповніших визначень поняття «фінансового стану підприємства» наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем'яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства, а саме «Фінансовий стан — це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу» [69, с.507]. У В.В. Осмоловського, автора підручника ,,Теорія аналізу господарської діяльності”, при визначенні поняття «фінансового стану підприємства» на першому місці також виділено комплексність даного поняття: «Фінансовий стан підприємства— комплексне поняття, характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю» [60, с.188]. Основну увагу в даному визначенні звернено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, що є важливим, а й на доцільності та ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості. Досить повним і, на наш погляд, ширшим поняттям ніж «фінансовий стан підприємства», є визначення сутності даного поняття у М.Я. Коробова. Він стверджує, що «фінансовий стан підприємства — це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями» [52, с.354]. У підручнику «Аналіз господарської діяльності», автора Г.В. Савицької, сутність поняття «фінансовий стан підприємства», визначає таким чином: «фінансовий стан підприємства— це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу» [66, с. 169]. Особливість даного визначення полягає в тому, що автор уперше визнає фінансовий стан, як економічна категорія, а не комплексне поняття, і підкреслює, що ця категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу, тобто сьогодні і тільки, тому що на завтра ситуація уже може бути іншою. Дане трактування практично повторюється, лише без наголошення на відображення фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, авторами підручника ,,Курс економічного аналізу” за редакцією І.Ф. Прокопенка. Фінансовий стан підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності [63, с.266]. На думку А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева, «фінансовий стан підприємства» виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел [76, с.208]. Проте з даного визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на це звернути увагу. У деяких літературних джерелах поняття «фінансовий стан підприємства», подано у зовсім спрощеному варіанті. Наприклад, В.І. Іващенко, М.А. Болюх у навчальному посібнику ,,Економічний аналіз господарської діяльності” наводять таке визначення: «фінансовий стан підприємства — це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження» [47, с. 204]. З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є ре- зультатом також операційної та інвестиційної, і зовсім упускаються якісні характеристики такого поняття. Не уточнюють це поняття й автори О.П. Крайник, З.В. Клепікова. Ними представлено таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства» [53, с.87]. Отже, тут повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, та не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств. Тому можна зазначити, що при порівняння визначень цього поняття різними авторами «фінансовий стан підприємства» об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства. Отже, на нашу думку, фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та пога- шення зобов'язань перед суб’єктами господарювання. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка. Фінансовий стан— це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів. Якщо підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків. Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Платоспроможним є таке підприємство, у якого активи перевищують зовнішні зобов'язання. Спроможність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називають ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої короткострокові зобов'язання за умови реалізації поточних активів [43, с.269]. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану є фінансова стабільність (стійкість) підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності [58, с.121]. Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває витрати, вкладені в активи (основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості й вчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів [33, с.37]. Фінансовий стан підприємства визначають сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення й використання ресурсів підприємства, його реальні і потенційні фінансові можливості [70, с. 4]. Фінансовий аналіз стану підприєства дозволяє дати відповідь на чимало запитань зацікавлених осіб щодо руху ресурсів підприємства, якості управління ними, становища на ринку, якого набуває підприємство внаслідок своєї діяльності, тощо. Такими зацікавленими особами насамперед є: менеджмент фірми, власники (акціонери), інвестори, кредитори, тобто основні користувачі даних фінансової звітності. Основним джерелом інформації для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, у т.ч. аналізу фінансового становища, є в основному дві форми фінансової звітності — Баланс і Звіт про фінансові результати. Ві дразу застережемо — звітність має відображати реальне становище і результати діяльності підприємства. Ми всі розуміємо: якщо дані, що аналізуються, не відповідають дійсності — отже, і їх аналіз буде таким самим «правильним». Основними методами фінансового аналізу є: 1) горизонтальний аналіз; 2) вертикальний аналіз; 3) трендовий аналіз; 4) метод фінансових показників (коефіцієнтів); 5) порівняльний аналіз; 6) факторний аналіз. Про оцінку фінансового становища результатів діяльності підприємства написано чимало методик і книг, але з огляду на те, що інформацію (дані) фінансової звітності у багатьох випадках перевіряє (підтверджує) аудитор, то в даному розділі за основу ми візьмемо методику, затверджену Аудиторською палатою України. АПУ розробила відповідні методичні рекомендації, в яких, крім усього іншого, були описані алгоритми розрахунку показників, що цікавлять нас, і їх порогові значення. При цьому в основу цього документа АПУ в частині проведення фінансового аналізу було покладено метод фінансових коефіцієнтів. Фінансовий коефіцієнт — відносний показник, що встановлює зв’язок між двома абсолютними показниками і отриманий діленням одного з них на іншій. Перевага аналізу розрахункових показників (коефіцієнтів) полягає в тому, що з потоку інформації він виокремлює загальну базу даних (базу порівняння), що дозволяє порівнювати великі фірми з невеликими. Це якнайкращий спосіб порівняти відомості про поточну і минулу діяльність фірми, з одного боку, а з іншого — порівняти фірму з іншими компаніями чи з низкою компаній (що належать до певної галузі промисловості). Загальна кількість фінансових показників, що використовуються для аналізу діяльності підприємства нині, понад 300. Проте на практиці буває достатньо використовувати обмежену кількість показників (до 20 — 25). В даному розділі ми зупинимося на тих ключових показниках, які насамперед привертають увагу всіх зацікавлених осіб, а саме: на розрахунку коефіцієнтів абсолютної ліквідності, загальної ліквідності (покриття), фінансової стійкості, структури капіталу, рентабельності активів. Спочатку сформуємо загальну таблицю показників, розроблену АПУ (таблиця 1.2.1). Таблиця 1.2.1. Розрахунок ключових показників фінансового стану підприємства № з/п Показник Формула розрахунку показника фінансового становища Формула за рядками балансу Орієнтовне додатне значення
2. Коефіцієнт покриття (загальної або поточної ліквідності) К2 = Оборотні активи / Поточні зобов’язання ф. 1 ряд. 260 / ф. 1 ряд. 620 1,0 - 2,0
3. Коефіцієнт фінансової стійкості* К3 = Власні кошти (або Власний капітал)/ Вартість майна (підсумок активу балансу або сума (валюта) балансу) ф. 1 ряд. 380 / ф. 1 ряд. 280 0,25 - 0,5
5. Коефіцієнт рентабельності активів*** К5 = Чистий прибуток (Чистий збиток)/ (Підсумок активу балансу на початок + Підсумок активу балансу на кінець) /2) ф. 2 ряд. 220 або ряд. 225 / (ф. 1 (ряд. 280 (гр. 3) + ряд. 280 (гр. 4) /2) > 0, збільшення
* У деяких джерелах має назву коефіцієнта фінансової незалежності. ** Ще називається коефіцієнтом загальної заборгованості або коефіцієнтом фінансування. *** Return on Assets (ROA).
Рекомендується розраховувати ці показники за два чи три порівняльні звітні періоди (наприклад, рік, квартал), включаючи останній звітний період. Коротко зупинимося на тому, що ці коефіцієнти означають. Коефіцієнт абсолютної (миттєвою) ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно, за рахунок найбільш ліквідних активів підприємства. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань. Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування активів підприємства, ступінь незалежності (або, навпаки, — залежності) підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Аналіз платоспроможності (фінансовій стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта фінансової стійкості, коефіцієнта фінансування (структури капіталу). Коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність (іншими словами, скільки «важить» власний капітал у валюті балансу). Коефіцієнт структури капіталу (фінансування) показує, чи достатньо у підприємства власних коштів для того, щоб покрити всі зобов’язання, і дає відповідь на запитання: скільки гривень власних коштів припадає на кожну гривню позикових. Коефіцієнт рентабельності активів — один із найважливіших показників для характеристики прибутковості підприємства, позаяк це показник ефективності його роботи. Відображає, яка частина чистого прибутку була зароблена на кожну гривню активів. Може розраховуватися у гривнях й у відсотках. Наприклад, у відсотках показує, скіл ьки заробляє весь бізнес. За бажання додатково можна розрахувати значення коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами і коефіцієнта маневреності власного капіталу. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу (або робочого капіталу) до величини оборотних активів підприємства і відображає забезпеченість підприємства власними оборотними коштами. Нагадуємо, що чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов’язаннями. Його наявність і величина свідчать про можливість підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання і розширювати подальшу діяльність. «Чистий оборотний капітал», або «Робочий капітал» (в англ. «working capital»): Кч (Кр) = Ао - Зп , 2.1. де: Ао — оборотні активи; Зп — поточні зобов’язання. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка — капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу. Кмк = Кч (Кр) : Кв , 2.2. де: Кв — власний капітал. Рекомендуємо бухгалтеру, менеджеру, аналітику чи іншій зацікавленій особі, скласти таку таблицю для того, щоб мати можливість не лише дослідити вплив того чи іншого коефіцієнта, але й для того, щоб мати можливість оцінити тенденції розвитку підприємства, особливо це важливо при виявленні кризового становища на підприємстві. Таким чином, аналіз фінансового становища результатів діяльності підприємства є тим засобом, за допомогою якого зацікавлені особи можуть отримати відповіді, що є причиною такого положення справ на підприємстві, зробити відповідний прогноз і прийняти відповідні управлінські рішення. Отже, аналіз різноманітних трактувань сутності фінансового стану підприємства та методичних підходів до його аналізу й оцінки, дає можливість зробити висновок про необхідність уніфікації трактування поняття ,,фінансовий стан підприємства” та удосконалення методик проведення різних видів аналізу. 1.3 Економічна сутність фінансової санації Сучасна економічна ситуація в Україні характеризується активним розвитком кризових явищ на мікрорівні, що підтверджується значною кількістю збитково працюючих підприємств, швидкими темпами зростання кредиторської та дебіторської заборгованості, збільшенням кількості справ про банкрутство, розглянутих господарськими судами. Все це потребує використання у діяльності господарюючих суб’єктів спеціальних механізмів та процедур, спрямованих на підвищення ефективності їх діяльності, подолання кризових явищ та недопущення банкрутства і ліквідації підприємств. Однією з таких процедур є санація, що з точки зору законодавства України розглядається як система заходів, які здійснюються під час виробництва справи про банкрутство з метою запобігання оголошення боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення повністю або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу й (або) зміни організаційно-правової й виробничої структури боржника [41]. Термін "санація" походить від латинського "sanare", що означає лікування, оздоровлення, одужання. Застосування цього терміна в економічній теорії є закономірним, оскільки при наближенні підприємства до стану неплатоспроможності та банкрутства потрібне саме оздоровлення та лікування підприємства, яке потрапило в кризу. Метою санації суб'єктів господарювання є ліквідація чи попередження загрози банкрутства, забезпечення найбільш ефективного використання потенціалу з метою адаптації підприємств до нових умов господарювання та створення передумов для відновлення конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі. Реалізація мети за рахунок кращого використання чи додаткового залучення ресурсів, збереження підприємства діючим, у тому числі збереження кількості існуючих робочих місць, створення можливості проведення розрахунків з кредиторами та отримання прибутку підприємства на основі наявних фінансових, організаційних, правових, виробничих, техніко-технологічних можливостей і є завданням санації. Санація підприємства - це складова антикризового управління, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому. Об'єктом санаційних заходів є одночасно усі елементи діяльності підприємства: засоби виробництва, праці, фінанси, управління, зовнішнє і внутрішнє середовище. Таке твердження втілює в собі комплексний підхід до розгляду процедури санації. Залежно від напрямків санаційних заходів потрібно розрізняти: організаційну, правову, фінансову, техніко-технологічну, виробничу, соціальну та екологічну санацію підприємства: — організаційна санація підприємства передбачає розробку нової організаційної структури підприємства, впровадження нових прогресивних форм і методів управління, відбувається звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, проводиться ротація керівників та фахівців підприємства з метою поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу; — правовасанація має на меті удосконалення організаційно-правової форми бізнесу, що здійснюється шляхом різноманітних видів реорганізації; — фінансовасанація підприємства полягає в ефективному управлінні фінансовими ресурсами, залученими в процесі санації підприємства, спрямованому на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, поліпшення структури балансу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру; —техніко-технологічна санація втілює у собі такі напрямки, як: модернізація виробничих фондів підприємства, впровадження нового устаткування; — виробнича санація підприємства передбачає здійснення заходів пов'язаних, передусім, із поліпшенням структури виробничої програми шляхом закриття нерентабельних виробництв, поліпшенням асортименту продукції, що випускається, зменшенням простоїв, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням її собівартості; — соціальна санація підприємства містить заходи, направлені на забезпечення соціального захисту працівників підприємств-боржників: надання соціальних гарантій звільненим працівникам, створення і фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, виплати з безробіття, виплата заробітної плати, вихідної допомоги. Пріоритетне значення заходи соціального характеру мають під час проведення процедури санації на підприємствах-гігантів та містоутворюючих підприємствах, скорочення штату працівників яких може призвести до соціальної кризи в регіоні; — екопогічнасанація передбачає здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього середовища, шляхом мобілізації резервів для спорудження очисних пристроїв, екологізації виробництва. Для цілісного розуміння сутності санації розглянемо процес та етапи організації фінансового оздоровлення підприємства за допомогою так званої „класичної моделі санації"', яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою та пропонується як приклад вітчизняними економістами. Класична модель санації підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних етапів. Процес починається з ідентифікації кризового стану підприємства та усвідомлення потреби здійснення оздоровчих заходів. На етапі оцінки фінансового стану проводиться всебічна діагностика підприємства: санаційний аудит. Ревізія фінансово-господарської діяльності, як правило, проводиться зовнішніми незалежними від підприємства спеціалізованими аудиторськими фірмами чи аудиторами. На основі результатів перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника аудитор повинен зробити висновки щодо санаційної спроможності суб'єкта господарювання. Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його. Наступним етапом згідно з класичною моделлю санації є прийняття рішення щодо ліквідації чи санації підприємства. У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, приймається рішення про оздоровлення підприємства та розробку санаційної концепції. Розробка концепції оздоровлення підприємства починається з визначення мети проведення санації. У роботах О.О.Терещенко, О.В. Мозен-кова визначено, що проведення заходів санації передбачає два види цілей: оперативні і стратегічні. Зазначені науковці виділяють такі найбільш важливі оперативні цілі: а) забезпечення ліквідності; б) управління прибутковістю і оптимізація використання готівкових ресурсів. Об'єктами управління, на які направлені ці цілі є, відповідно, ліквідність і прибутковість. Стратегічна мета санації визначена як забезпечення життєдіяльності підприємства і активної позиції на ринку. Об'єктами управління в цьому випадку є всі процеси, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, що санується. Однак поряд із локальними цілями, наведеними вище, потрібно розглядати цей процес і на макрорівні, встановлюючи мету санації відповідно до встановлених напрямків розвитку держави та політики забезпечення її економічної безпеки. Кожна мета передбачає здійснення відповідних заходів для її досягнення і відповідно до встановлених цілей визначається стратегія і тактика проведення санації. Стратегія санації - це вказівки про переведення підприємства із стану кризи в стан конкуренто- і платоспроможності; це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставленої мети шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. За допомогою стратегії виробляється сам характер поведінки на ринку та концепція, яка відображає ідеологію проведення санації. Під час оздоровчих заходів підприємство може застосовувати як оборонну, так і наступальну концепцію здійснення санації підприємства. Вибір тієї чи іншої моделі поведінки здійснюється за результатами оцінки внутрішнього потенціалу протидії розвитку кризи. .Якщо керівництво підприємства оцінює свій потенціал як високий і за суттю управління схильне до ризику, тоді слід застосовувати наступальні дії, в іншому випадку доцільною є оборонна модель поведінки. Відповідно до обраних стратегічних дій розробляється програма санації, яка являє собою узагальнений план проведення оздоровчих заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Визначаються основні напрямки оздоровлення підприємства, встановлюються внутрішні резерви підприємства, робляться висновки про можливість залучення капіталу, обираються форми здійснення санаційних заходів. І.О. Бланк визначає два основних напрямки здійснення санаційних заходів: — санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу, застосовується, на думку автора, під час тимчасового кризового стану, коли підприємство в змозі самостійно відновити свою ліквідність, платоспроможність та ефективну діяльність. Відновлення підприємства відбувається шляхом домовленості з кредиторами щодо пролонгації чи списання заборгованості. На нашу думку, такий напрямок більше тяжіє до мирової угоди, аніж до санації. — санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію), застосовується при більш тяжких масштабах кризового стану, коли підприємство для відновлення його діяльності та подальшого функціонування потребує здійснення ряду реорганізаційних процедур, результатом яких буде впровадження більш ефективних організаційних форм господарської діяльності. Як правило, зазначає автор, цей вид санації пов'язаний із зміною статусу юридичної особи. Наступним етапом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на основі санаційної програми і містить у собі більш докладний перелік оздоровчих заходів та їх техніко-економічне обґрунтування, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту. На основі проекту санації розробляється план фінансового оздоровлення, який охоплює фінансові, виробничі й трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності. План санації представляє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника, застосування спеціальних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, строк реалізації і будується на загальних принципах складання бізнес-плану підприємства. Після складання та затвердження кредиторами плану санації наступає основна частина цього процесу - реалізація заходів щодо відновлення платоспроможності. Згідно з класичною моделлю санацію можна вважати успішною, якщо після виконання усіх намічених заходів оздоровлення підприємство вдалося вивести з кризи, відновити його платоспроможність, розрахуватись з кредиторами і відновити конкурентні позиції на ринку. У даний час санація є об'єктом пильного дослідження вчених, зокрема, в дисертаційних роботах, присвяченим проблемам антикризового управління й фінансового оздоровлення підприємств різних галузей і форм власності, що обумовлюється необхідністю підвищення ефективності її здійснення відносно підприємств, що знаходяться у кризовому стані. Сучасні підходи до аналізу і удосконалення класичної методики санації підприємства, використані в рамках дисертаційних досліджень та їх результати представлені в таблиці 1.3.1. Таблиця 1.3.1. Наукометричний аналіз дослідження санації в дисертаційних роботах Автор дисертаційної роботи Тема дисертаційної роботи Аспекти дослідження санації в дисертаційній роботі
ТерещенкоО.О. Антикризове управління фінансами підприємств В роботі пропонується ввести до категоріального апарату АФУ поняття санаційної спроможності підприємства як комплексного критерію прийняття рішення щодо фінансового оздоровлення підприємства, який узагальнює сукупність ознак та передумов для подолання фінансової кризи. Дане поняття слід визначити як наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають здатність до успішної реалізації антикризових заходів та його фінансового оздоровлення. Також розглядається санаційний аудит як інструмент зменшення інформаційної асиметрії та верифікації антикризового плану
Багацька К.В Фінансовий механізм санації підприємства Санація розглядається як система послідовних взаємопов’язаних заходів, що проводяться по відношенню до підприємства-боржника з ініціативи його власників або зовнішніх суб’єктів з метою врегулювання проблеми боргів, попередження банкрутства, відновлення платоспроможності і досягнення прибутковості і конкурентоспроможності в довготерміновому періоді. В роботі обґрунтовано необхідність розробки фінансового механізму санації та запропоновано його функціонально-цільову структуру, до складу якої входить екологічна складова.
Булкот Г.В Облік і аналіз процесів ліквідації та санації підприємств України на стадії банкрутства Досліджено питання організації процедур розпорядження майном боржника, санації боржника, укладання мирової угоди, ліквідації в аспекті удосконалення облікового процесу на підприємстві.
ЛежепьоковаВ.Г. Розвиток державного антикризового регулювання щодо санаційної рестру-ктуризації електроенергетики Розглянуто особливості санаційної реструктуризації, до яких віднесено її спрямованість на подолання кризових ситуацій та явищ, необхідність адаптації суб'єктів господарювання до нестабільного зовнішнього середовища; необхідність зростання ринкової вартості капіталу; наявність жорсткого часового та ресурсного обмеження, які обумовлюють неможливість фінансового оздоровлення підприємства без додаткових грошових вкладень. Розроблено заходи щодо санаційної реструктуризації генеруючих компаній електроенергетики; визначено джерела її фінансування.
Лачкова Л.І Економічний механізм санаційної реструктуризації підприємств роздрібної торгівлі Розглядається один з механізмів санації, а саме – санаційна реструктуризація. Санаційна реструктуризація визначається як окремий вид реструктуризації, який використовується підприємствами, що знаходяться у передкризовому або кризовому стані, та має на меті недопущення розгортання кризи, вихід з неї, стабілізацію господарської системи, збереження суб’єкта господарювання, створення умов для зростання його вартості, досягнення позитивних соціальних наслідків.
МараховськаК.А Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспромож-ності (банкрутства) підприємств Розроблено методику проведення санації стратегічно важливих для держави підприємств. Запропоновано систематизовані етапи проведення санації та оцінки її ефективності, що подано у вигляді типового плану санації
Панасенко О.В. Моделі оцінки і аналізу схильності під-приємства до банкрутства Досліджено критерії та методи оцінки ефективності санації та побудовано модель оцінки ефективності санації на основі нечіткої логіки.
Степуріна С.О. Формування механізму санаційного управ-ління підприємством Виділено та обґрунтовано поняття санаційного управління, показано його місце у системі загального управління підприємством. Розроблена концептуальна схема механізму санаційного управління підприємством. Запропоновано методичне забезпечення вибору й обґрунтування санаційних рішень для підприємства, обґрунтовано класифікацію санаційних заходів, а також здійснено вибір найбільш ефективних санаційних заходів на основі теорії корисності.
Цурик В.В Управління підприємством в умовах кризи В рамках проведеного дослідження автором розроблені інструменти фінансової санації для виведення підприємств з кризового стану.
Наукометричний аналіз даних, представлених у таблиці 1.1.3, дає можливість зробити наступні висновки. Санація як система заходів, спрямованих на виведення підприємств із кризового стану розглядається і як одна із процедур, що здійснюються в рамках антикризового управління господарюючими суб'єктами, і як самостійний об'єкт дослідження. В рамках її вивчення науковцями слід виділити наступні основні напрямки: 1. Дослідження категоріального апарату санації. Авторами проводиться аналіз та уточнення основних понять, що характеризують сутність та аспекти санації. До таких слід віднести: санацію, санаційну спроможність, санаційне управління, санаційну реструктуризацію, санаційний аудит. Особлива увага приділяється наступним поняттям: - санаційна спроможність, під якою пропонується розуміти комплексний критерій прийняття рішення щодо фінансового оздоровлення підприємства, який узагальнює сукупність ознак та передумов для подолання фінансової кризи. - санаційна реструктуризація, яка визначається як окремий вид реструктуризації, що використовується підприємствами, які знаходяться у передкризовому або кризовому стані, та має на меті недопущення розгортання кризи, вихід з неї, досягнення позитивних соціальних наслідків. Однак слід відзначити, що відсутнім залишається єдиний підхід до визначення класифікаційних характеристик санації (її форм, видів та ін.), що обумовлює необхідність продовження досліджень у даному напрямку. 2. Удосконалення підходів до формування механізму санації. Даний механізм автори розглядають у різних аспектах: фінансовий, організаційно-економічний, механізм санаційного управління. Дослідниками пропонується введення додаткових складових до механізму санації (зокрема, екологічної складової), удосконалюється його структура, приділяється увага правовим аспектам санаційних процедур. Все це підтверджує висновок щодо необхідності дослідження санації як складної комплексної економічної категорії. 3. Удосконалення інструментарію санації як процедури виведення підприємств зі стану кризи. У рамках проведених досліджень пропонуються авторські підходи до формування комплексів санаційних заходів з урахуванням галузевої належності підприємств, що сануються. Все це ще раз підтверджує важливість і актуальність вивчення проблем підвищення ефективності антикризового управління в цілому й здійснення санаційних процедур в економіці України. Однак слід відзначити, що, незважаючи на досить глибокі та ретельно проведені дослідження, на наш погляд, недостатньо уваги приділено проблемам, пов'язаним зі стратегічним управлінням санацією, і, зокрема, формуванню санаційної стратегії підприємства. Актуальність детального розгляду та аналізу даної економічної категорії обґрунтовується комплексністю та багатоаспектністю санації, а також необхідністю урахування інтересів усіх зацікавлених сторін – власників підприємства, кредиторів, держави, працівників в процесі формування та реалізації стратегічних цілей оздоровлення підприємства. 1.4 Міжнародна практика фінансового аналізу підприємств в умовах антикризового управління Досвід зарубіжної та вітчизняної практики підприємств показав, що антикризові заходи покликані сприяти фінансовому оздоровленню господарюючого суб’єкта, запобіганню його неплатоспроможності, а також укріпленню інших життєво важливих позицій. При цьому важливе значення має правильна установка критеріїв проведеної антикризової санації. Опитування на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою, які піддавались санації, показало, що більшість суб’єктів господарювання вважають необхідними для проведення фінансового оздоровлення наступні критерії (у дужках зазначена частка підприємств, що назвали ці критерії): новий менеджмент (85 %), фінансовий контроль (80 %), зниження виробничих витрат (80 %), поліпшення маркетингу (75 %) (у східнонімецьких землях має значення також скорочення адміністративних витрат), поліпшення маркетингу (75 %). У тому ж дослідженні підприємства назвали наступні критерії, котрі досить часто вели до невдач: диверсифікація (80 %), скорочення зобов’язань по кооперації (80 %), очікування підприємствами допомоги ззовні (від держави, інвесторів, фінансово-кредитних установ) (99 %) [41]. Cлід зазначити, що критерії оздоровлення значною мірою визначають масштаби та інтенсивність вжитих дій. Відповідно до сценарію антикризового процесу, на підприємстві необхідне систематичне виявлення “вузьких місць” в реалізації антикризових намірів підприємства і формування на цій основі банку керівної антикризової інформації. Для визначення «вузьких місць» в діяльності підприємства необхідний детальний аналіз фінансового стану підприємства. Тому в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства — його інтегральну оцінку і проводиться аналіз загрози банкрутства підприємства, серед яких заслуговують на увагу моделі В.Бівера, Вайбеля, Альтмана. Усі ці моделі орієнтовані на основний показник “Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності” прийнято позначати як операційний Cash-flow, “Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності” — як інвестиційний Cash-flow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках фінансової діяльності (у вузькому розумінні) — Cash-flow від фінансової діяльності. Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за звітний період розраховується як арифметична сума Cash-flow від усіх видів діяльності. Він дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період. Основою розрахунку загального Cash-flow є операційний Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної діяльності, тобто частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру. Цей показник можна розглядати як критерій оцінки внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достатній розмір операційного Cash-flow створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Наявність операційного Cash-flow характеризує здатність підприємства: а) фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел; б) погашати фінансову заборгованість; в) виплачувати дивіденди. Американський економіст В. Бівер розробив близько тридцяти найчастіше вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп. З кожної групи Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування: 1) відношення Cash-flow до позичкового капіталу; 2) відношення чистого прибутку до валюти балансу; 3) відношення позичкового капіталу до валюти балансу; 4) відношення оборотних активів до поточних зобов’язань (показник покриття); 5) відношення робочого капіталу до валюти балансу; 6) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями і поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (без амортизації). З використанням матеріалів аналізу підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного з наведених показників стосовно американських підприємств. У німецькомовній економічній літературі досить поширеною є система показників Вайбеля. В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960—1971 рр., покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких перебувала у фінансовій кризі. Класифікацію підприємств за цією системою пропонується здійснювати з використанням таких показників: 1) відношення позичкового капіталу до валюти балансу; 2) відношення оборотних активів до поточних зобов’язань (показник покриття); 3) відношення Cash-flow до поточних (короткострокових) зобов’язань; 4) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (без амортизації); 5) відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365; 6) відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365. Для кожного з наведених показників Вайбель побудував відповідні шкали у вигляді діаграм, в яких показана динаміка значень показників протягом п’яти років перед настанням в однієї з груп досліджуваних підприємств фінансової неспроможності. У разі, якщо значення всіх шести показників аналізованого підприємства перебувають у безпечній зоні відповідної шкали, то цьому суб’єкту господарювання не загрожує банкрутство. Якщо ж значення більше трьох показників наближається до зони «хворих» підприємств, то аналізоване підприємство вважається таким, якому загрожує банкрутство. Щодо підприємств, в яких менше трьох показників знаходяться у критичній зоні, Вайбель рекомендує проводити додатковий аналіз. Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств). Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд: Z = 0,012X1 + 0,014X2 + 0,033X3 + 0,006X4 + 0,999X5 1.4.1 Це п’ятифакторна модель, де чинниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд: X1 — робочий капітал / валюта балансу; X2 — сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу; X3 — звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу; X4 — ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал; X5 — чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу. Провівши аналіз 33 пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн дол. США, Альтман дійшов такого висновку щодо інтерпретації значень Z-показника. Значення «Z» до 1,8 — висока, 1,8—2,67 — не можна однозначно визначити, 2,67 і вище — низька. Про актуальність і значимість розглянутого методу прогнозування фінансового стану підприємств свідчить вже те, що Європейський центральний банк для полегшення класифікації позичальників на надійних та проблемних рекомендує своїм підрозділам, а також комерційним банкам використовувати в роботі галузевий дискримінантний аналіз. При цьому пропонується застосовувати три різні дискримінантні функції: для промислових підприємств, підприємств торгівлі та громадського харчування, для інших підприємств. Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками: - по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації; - по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання; - по-третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії). У той же час в Україні використовуються численні методики однофакторного дискримінантного аналізу, однак вони безсистемні, не враховують галузевих особливостей і не містять відповідних «ключів» інтерпретації. Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами: - вони мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних затрат трудомісткості; - моделі дають можливість поєднувати різноманітні об’єкти; - інформація для розрахунку усіх показників є доступною, оскільки відображається в основних формах фінансової звітності; - а також є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, визначення зони ризику в якій перебуває підприємство. Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства [58, с. 128]. Окрім того, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства. Тому з огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на: - вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів; - використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності. Висновки до Розділу 1 Метою даного розділу дипломної роботи є дослідження теоретико-методичних засад антикризового управління розвитку сфери послуг, адже основним видом діяльності підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто», на прикладі якого ми здійснюємо аналіз в даній дипломній роботі, є саме надання послуг. На сьогоднішній день в науковій літературі, присвяченій проблемам типізації криз, зустрічається багато різноманітних класифікацій, які сформовані на основі широкого кола критеріїв, до яких належать: масштабність, сфера виникнення; причини виникнення, характер протікання, характер прояву, тривалість, наслідки, ступінь прогнозованості, рівень системності, адекватність тощо. В контексті теми даного розділу ми запропонували класифікацію криз залежно від сфери виникнення: кризи у сфері виробництва та кризи у сфері послуг. Ми сформували дати наступне тлумачення терміну «антикризове управління» – постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаються відокремленим суб’єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності та недопущення ліквідації. Об’єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку, що має негативні наслідки для діяльності, її усунення та запобігання. Щодо визначень поняття «фінансового стану» науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. На нашу думку, фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та пога- шення зобов'язань перед суб’єктами господарювання. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка. Про оцінку фінансового становища результатів діяльності підприємства написано чимало методик і книг, але з огляду на те, що інформацію (дані) фінансової звітності у багатьох випадках перевіряє (підтверджує) аудитор, то в даному розділі за основу ми взяли методику, затверджену Аудиторською палатою України. Аналіз фінансового становища результатів діяльності підприємства є тим засобом, за допомогою якого зацікавлені особи можуть отримати відповіді, що є причиною такого положення справ на підприємстві, зробити відповідний прогноз і прийняти відповідні управлінські рішення. Санація підприємства - це складова антикризового управління, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому. Незважаючи на досить глибокі та ретельно проведені дослідження, на наш погляд, недостатньо уваги приділено проблемам, пов'язаним зі стратегічним управлінням санацією, і, зокрема, формуванню санаційної стратегії підприємства. Актуальність детального розгляду та аналізу даної економічної категорії обґрунтовується комплексністю та багатоаспектністю санації, а також необхідністю урахування інтересів усіх зацікавлених сторін – власників підприємства, кредиторів, держави, працівників в процесі формування та реалізації стратегічних цілей оздоровлення підприємства. В міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства — його інтегральну оцінку і проводиться аналіз загрози банкрутства підприємства, серед яких заслуговують на увагу моделі В.Бівера, Вайбеля, Альтмана. Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами: вони мають невелику кількість показників; моделі дають можливість поєднувати різноманітні об’єкти; інформація для розрахунку усіх показників є доступною. У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Тому з огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на: вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів; використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності. Розділ 2. 2.1. Економіко-організаційна характеристика підприємства на прикладі ВКФ «Віта-Авто» Виробничо–комерційна фірма «Віта-Авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах в національній та іноземній валютах, печатку (зі своєю назвою), кутовий штамп, товарний знак , бланки та інші притаманні юридичній особі реквізити. Знаходиться дане підприємство за адресою: Україна, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 2. Учасниками Виробничо–комерційної фірми «Віта-Авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД, зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради 20 грудня 1996 року за № 1 198 120 0000 000421, код ЄДРПОУ 21749653, що знаходиться за адресою: 43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 2; 2) Товариство з додатковою відповідальністю "Континіум-Траст-Компані", зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради 24 березня 1994 року за № 1 198 120 0000 000894, код ЄДРПОУ 13368948. Юридична адреса: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38. Виробничо–комерційна фірма «Віта-Авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було створене з метою задоволення в його послугах (роботах, товарах) потреб підприємств, організацій, установ та громадян на території України і за її межами та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів учасників товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу. Основні види діяльності, що здійснює ВКФ «Віта-Авто»: здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом; організація та здійснення робіт по придбанню, транспортуванню, зберіганню та відпуску прескурсорів; ремонт та сервісне обслуговування автомобілів та побутової техніки; надання посередницьких, маркетингових, консультаційних, транспортно-ексгіедиційних та інших послуг, не заборонених діючим законодавством України; зовнішньо-економічна діяльність. Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Доходи від діяльності Товариства розподіляються між Учасниками пропорційно їх часткам в Статутному капіталі в порядку і на умовах, передбачених рішенням Зборів учасників. У товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25 % Статутного капіталу. Резервний фонд створюється за рахунок щорічних відрахувань 5 % від чистого прибутку Товариства. Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства і подає її в установленому обсязі органам державної статистики. Товариство зобов'язане надавати звітність для перевірки на вимогу Учасників. Комплексний аудит фінансово-економічної діяльності товариства може проводитися з ініціативи учасників і не менше одного разу на рік. Товариство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці працівників. Вищим органом трудового колективу є Загальні збори трудового колективу. Загальні збори трудового колективу. Управління товариством здійснюється: зборами учасників, директором товариства та ревізійною комісією. На підприємстві забезпечується безперервність відображення операцій і достовірна оцінка активів, зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, завдяки застосування журнально-ордерної форми обліку. Застосовується план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов’язань і господарських операцій з урахуванням положень інструкції його застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України. Облікова політика фірми визначена директором фірми і викладена у наказі “Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику”. В цьому наказі розкрито методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніка його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи бухгалтерської служби. При формуванні даного наказу були враховані принципи бухобліку та фінансової звітності, а саме: безперервності, нарахування і відповідності доходів і витрат, повного висвітлення. Фірма здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичний облік. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається чинним законодавством. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві доручене головному бухгалтером. Бухгалтерський облік відображає господарські операції систематично і забезпечує суцільне і безперервне спостереження. Наочне відображення результатів діяльності підприємства за минулі три роки представленні в таблиці 2.1.1 Аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників діяльності ВКФ «Віта-Авто». Таблиця 2.1.1 Аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр тис.грн Показники 2008р 2009р 2010р Відхилення
+,- % +,- %
Вартість майна підприємства, тис.грн. 55252,0 91672,4 201883 36420,4 165,92 110210,6 220,22
Дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, тис.грн. 25593,6 27923,5 33548 2329,90 109,10 5624,50 120,14
Середньоспискова чисельність штатного персоналу – це показник, який застосовується для визначення чисельності працівників підприємсва та ведення спостереження за змінами, які відбуваються на підприємстві у використанні робочої сили [58]. При цьому кожний працівник враховується тільки 1 раз за місцем основної роботи незалежно від строку договору та терміну робочого дня. Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що на підприємстві відбувається збільшення кількості виробничого персоналу на 4 особи у 2009 році в порівнянні з 2008 роком. Це пов’зано з тим, що на підприємстві підвищився обсяг робіт на 9%, а у 2009 році – було прийнято 5 працівників у з’язку з підвищився обсяг робіт на 20%. Фонд оплати праці – це основний економічний показник, що широко використовується у господарській практиці практиці, статистичній звітності, аналізі [63]. Він складає в себе основну та додаткову заробітну плату персоналу підприємства, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Збільшення фонду оплати праці на 23% у 2009р. в порівнянні з 2008 році та 28% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком було спричинено перш за все: зміна окладу (збільшення середньої заробітної плати 1 працівника за рік на 3,58 тис.грн (2009р). та 5,39 тис.грн (2010р) відповідно) пов’язана із зростанням загального показника росту заробітної плати за рік (підвищення мінімальної заробітної плати); збільшення кількості працівників на підприємстві Отже загальне підвищення рівня середньої заробітної плати одного працюючого у 2010 році до рівня 2151 грн. за місяць є позитивною динамікою розвитку соціального забезпечення працівників підприємства. Показники забезпечення підприємства трудовими ресурсами ще не характеризують ефективність їх використання і відповідно не можуть бути факторами, які безпосередньо впливають на обсяг продукції (робіт, послуг), а від продуктивності цієї праці [63]. Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва продукції (робіт, послуг), основним чинником економічного зростання. Іншими словами під продуктивністю праці розуміють результат праці або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу певний обсяг продукції. Проаналізувавши результати таблиці можна зробити висновок, що зростання продуктивності праці у 2009р. на 7,52 % та на 18,04 % у 2010 році, що спричинено в першу чергу значним зростанням обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг) на 9,1% у 2009 році та на 18,04% у 2010 році, а також підвищення рівня заробітної плати (стимулювання роботи працівників) та при цьому зростанням кількості штатних працівників. Позитивна динаміка до зростання продуктивності праці оцінюється позитивно. А головне, що аналіз використання трудових ресурсів, продуктивності праці у взаємозв’язку з оплатою праці показав, що темпи зростання продуктивності праці значно нижчі за темпи зростання її оплати. Що оцінюється негативно. Адже за таких обставин створюються не реальні умови для нарощування темпів розширення виробництва, вказує на неефективне використання грошових коштів у процесі діяльності підприємства, таким чином отримання ВКФ «Віта-Авто» збитку, що і спостерігається в даному періоді. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці даної роботи здійснюється за допомогою показника матеріаловіддачі. Матеріаловіддача – це показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріалів і розраховується, як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат [63]. З даних таблиці можна прослідкувати підвищення показника матеріаловідачі на 5,94 % у 2009 році в порівнянні з 2008 роком та зниженням даного показника на 25% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, що є негативною тенденцією діяльності підприємства. Наступне зниження даного показника пов’язано зі не значним підвищенням обсягу випущеної продукції та значним збільшенням обсягу матеріальних затрат на 60,36% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Таким чином матеріаловіддача залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг) та суми матеріальних витрат. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг) і вартості матеріалів, витратами матеріалів на 1 продукції: рівень матеріальних витрат на окремі вироби та послуги; ціни на матеріали; відпускні ціни на продукцію та послуги; досконалість та раціональність використання технологій по переробці матеріальних ресурсів. Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Загальним показником ефективного використання основних засобів є виробництво послуг в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості – фондовіддача. Аналізуючи дану таблицю ми спостерігаємо зниження показника фондовіддачі на 19% у 2009 році в порівнянні з 2008 роком та на 55% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Що є негативною тенденцією. Це зниження фондовіддачі призводить до повної неекономії виробничої потужності основних засобів і не сприяє збільшенню обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг). Хоча підприємство у 2009 році все ж отримало прибутки, негативним залишається його збитковість у 2008 та 2010 роках, що пов’язано з постійним значним зростанням операційних витрат у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 87%, що оцінюється негативно. Необхідною умовою виробництва товару, робіт, послуг є забезпечення його матеріальними ресурсами. У процесі споживання матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні витрати. Відповідно діяльність підприємства та її результат залежить від ефективності організації постачання та раціонального та економного використання матеріальних ресурсів. Мета аналізу матеріальних ресурсів полягає у визначеності забезпеченості підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, пошуку резервів їх раціонального використання, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності діяльності підприємства. Основними шляхами забезпечення матеріальними ресурсами є: екстенсивний, який передбачає збільшення придбання і пов’язаний з додатковими витратами, що веде до зростання питомої ваги матеріальних витрат. При цьому собівартість продукції може зменшуватись, якщо збільшити обсяг виробництва чи скоротити постійні витрати; інтенсивний, що передбачає більш економне витрачання наявних запасів у процесі виробництва продукції, що забезпечує скорочення питомої ваги матеріальних витрат і зниження собівартості продукції. Отже, дате підприємство, займаючись основним видом діяльності, переживає не найкращі часи. Тому подальша наша робота буде заключатися в аналізі стану підприємства, а саме в аналізі його грошових коштів, з метою знаходження шляхів для отримання позитивних фінансових результатів в майбутньому. Адже, ці проблеми, які виникають на даному підприємстві, є актуальними на сьогоднішньому етапі розвитку бізнесу у всіх галузях економіки. 2.2 Аналіз фінансового стану майна підприємства та джерел його утворення Джерелом інформації для аналізу загального фінансового стану підприємства є „Баланс” [70]. Для проведення аналізу активів ТОВ ВКФ „Віта-Авто” розраховують абсолютні відхилення та темпи росту. Результати проведеного аналізу представленні в таблиці 2.2.1 Таблиця 2.2.1 Структурно-динамічний аналіз Балансу ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр тис.грн Стаття балансу Роки Відхилення
2008 2009 2010 +,- % +,- %
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість 1,5 3,8 3,0 2,3 253,3 -0,8 78,9
Проаналізувавши сформовані на основі балансу дані таблиці можна зробити наступні висновки про структуру і динаміку активу підприємства. На ТОВ ВКФ «Віта-Авто» найбільшу питому вагу вартості усього майна підприємства займають оборотні активи підприємства, а саме за рахунок дебіторської заборгованості перед підприємством та незавершеного виробництва. Найменшу питому вагу у вартості активу балансу займають товари та грошові кошти та їх еквіваленти. На ТОВ ВКФ «Віта-Авто» спостерігається стійка тенденція до зростання первісної вартості основних фондів на 114,6% у 2009 році в порівнянні з 2008 роком та на 2,3% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Це пов’язано з придбанням автомобіля. Стрімко зростає вартісь незавершеного виробництва у загальній вартості усіх оборотних коштів підприємства та майна в цілому. У 2009 році в порівнянні з 2008 роком вартість збільшилась на 116,4%, а у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 160,5%, що оцінюється негативно і вказує високу затримку виробничих запасів на складах та у процесі виробництва. Негативною тенденцією на підприємстві є зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 88,5% та на 81,5% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком та зростання іншої поточної дебіторської заборгованості у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 247,2%. Дана тенденція до зростання дебіторської заборгованості на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» спричинила загальне зниження грошових коштів та їх еквівалентів на розрахунковому рахунку у банку у 2010 році в порівнянні з 2009 рокон на 552,2 тис.грн (в загальному по іноземній та національній валюті), що оцінюється негативно. Отже, загалом стійка тенденція до збільшення вартості майна на підприємстві на 65,9% у 2009 році в порвнянні з 2010 роком та на 120,2% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком оціється позитивно. Проаналізувавши сформовані на основі пасиву балансу дані таблиці. можна зробити наступні висновки про структуру і динаміку джерел коштів підприємства. Отже на кінець 2010 року вартість власного капіталу зменшилась на 318 тис.грн в порівнянні з минулим роком, що оцінюється негативно. Що в першу чергу пов’язано зі значним зростанням величини непокритого збитку підприємства на 318 тис.грн. Негативним на підприємстві вважається наявність довгострокових зобов’язань. Так інші довгострокові зобов’язання у 2010 році зросли на 13012 тис.грн, що оцінюється негативно. Негативною тенденцією у 2010 році в порівнянні з 2009 роком також вважається стрімке зростання величини поточних зобов’язань на 130,675%, що пов’язано зі значним підвищенням кредиторської заборгованості за товари роботи послуги у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 123% та появою короткострокового кредиту банку на суму 16000 тис.грн. Часткове вирішення цієї проблеми можна за рахунок коштів, які в майбутньому будуть отриманні як погашення дебіторської заборгованості та реалізації незавершеного виробництва. Отже за аналізований період спостерігається стійка негативна тенденція збільшення кредиторської заборгованості та величини непокритого збитку, що оцінюється досить негативно, вказуючи на нестійке становище підприємства. А також присутність довготермінових та короткотермінових кредитів банку. Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства вцілому є дослідження структури та динаміки коштів підприємства за ступенем ліквідності за даними активу Балансу [58], що представлено у таблиці 2.2.2 та на діаграмах. Таблиця 2.2.2 Структурно-динамічний аналіз коштів (активів) підприємства за ступенем ліквідності ТОВ ВКФ «Віта-авто» за 2008-2010рр. тис.грн Показники 2008р 2009р 2010р Відхилення
2009/2008 2010/2009
За сумою +; - Темп За сумою +; - Темп
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
росту,%
росту,%
1.Вартість коштів(майна), що контролює підприємство, у т.ч.: 55252 100 91672,4 100 201883 100 36420,4 0 110211 0
1.1. Швидко ліквідні активи (сума грошових коштів та їх еквівалентів) 348,4 1 1007,2 1 455 0 658,8 0 -552,2 -1
1.2.Середньо ліквідні активи (2 розділ активу – грошові кошти та їх еквіваленти) 39234 71 68895,2 75 126375 63 29660,9 4 57479,8 -13
Для наглядності використати графічний метод аналізу, що представлено рисунками 2.2.1-2.2.3
Рис.2.2.1 Аналіз структури активу балансу за ступенем ліквідності у 2008р
Рис.2.2.2 Аналіз структури активу балансу за ступенем ліквідності у 2009р
Рис.2.2.3 Аналіз структури активу балансу за ступенем ліквідності у 2010 р Проаналізувавши сформовані на основі балансу дані., а також діаграми можна зробити наступні висновки про структуру і динаміку коштів підприємства за ступенем ліквідності. Отже на кінець 2010 року вартість майна, що контролює підприємство зросла на 110211 тис. грн в порівнянні з 2009 роком – це оцінюється як позитивна тенденція розвитку бізнесу. Хоча негативною тенденцією є значне зменшення швидко ліквідних активів у 2010 році на 552,2 тис.грн в порівнянні з попереднім роком. Це означає зниження прискорення обіговості оборотних активів та збільшення рівня мобілізації коштів в обороті. Відповідно дані активи стали становити менше 1% в загальній структурі балансу, що вказує на не спроможність підприємства швидко зорзаховуватись з постачальниками. Щодо середньоліквідних активів, то вони займають найбільшу частку в структурі активів підприємства. Прослідковується збільшення середньоліквідних активів на 57479,8 тис. грн. у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, що перш за все пов’язане із значним збільшення дебіторської заборгованості. Загалом підприємству потрібно обов’язково налагодити свої відносини з покупцями з питань вчасної виплати коштів за надані товари, роботи, послуги. Частка активів сповільненої ліквідності з загальній структурі вартості майна підприємства у 2010 році в порівнянні з 2009 роком зросла на 13 % і становить 34%, що пов’язано з купівлею основних засобів. Проаналізувавши структуру коштів у 2008-2010 роках підприємства можна зробити висновок, що найбільшу частку коштів підприємства становлять активи середньої ліквідності, що вказує на те, що усі кошти підприємства знаходяться в обороті. Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства є дослідження структури та динаміки джерел коштів підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр за даними пасиву Балансу, що представлено у таблиці 2.2.3 та на діаграмах Таблиця 2.2.3 Структурно-динамічний аналіз джерел коштів підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр. тис.грн Показники 2008р 2009р 2010р Відхилення
2009/2008 2010/2009
За сумою +; - Темп За сумою +; - Темп
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
Для наглядності використати графічний метод аналізу, що представлено рисунками 2.2.4-2.2.6.
Рис. 2.2.4 Аналіз структури джерел коштів підприємства у 2008р
Рис. 2.2.5 Аналіз структури джерел коштів підприємства у 2009р
Рис. 2.2.6 Аналіз структури джерел коштів підприємства у 2010р Проаналізувавши сформовані на основі балансу дані можна зробити наступні висновки про структуру і динаміку джерел коштів підприємства. Аналізуючи структуру джерел коштів підприємства ми бачимо постійне перевищення питомої ваги залучених коштів над власними, що вказує на досить скрутне становище підприємства на даний час. Зважаючи ще й на те, що відповідно до величини вартості майна, в порівнянні з минулим роком, частка залучених коштів підприємства постійно збільшується, що оцінюється негативно. Також негативним аспектом на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» вважається поява у 2010 році довготермінових джерел залучених коштів. Взагалі джерела власних коштів займають на кінець 2010 року всього 5%, а, що вказує на критичний стан підприємства. Так якщо частка власних коштів буде й надалі зменшуватися такими темпами, то буде прослідковуватися зменшення фінансової незалежності підприємства. Зважаючи ще й на те, що відповідно до величини вартості майна, в порівнянні з минулим роком, частка поточних зобов’язань збільшилась на 7%, а частка джерел власних коштів зменшилась на 7% - що оцінюється негативно. Для оцінки майнового стану ТОВ ТОВ ВКФ «Віта-Авто» доцільно розрахувати такі показники, які характеризують виробничий потенціал підприємства[58]. 1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. 2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. 3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності. 4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. 5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин. Дані показники ТОВ ВКФ «Віта-Авто» визначимо за період 2009-2010рр і згрупуємо у таблицю 2.2.4. Таблиця 2.2.4 Аналіз майнового стану підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр тис.грн Показники 2008р 2009р 2010р Відхилення
2009р від 2008р 2010р від 2009р 2010р від 2008р
Загальна вартість активів підприємства, тис.грн 55252,0 91672,4 201883 36420,4 110210,6 146631
Первісна вартість основних засобів, тис.грн 28540,20 38211,7 101609 9671,50 63397,30 73068,80
Знос основних засобів, тис.грн 12872,40 16445,5 26556,0 3573,10 10110,50 13683,60
Надійшло за рік основних засобів, тис.грн 321,70 6970,50 59067,0 6648,80 52096,50 58745,30
Вибуло за рік основних засобів, тис.грн 36,90 221,40 67,00 184,50 -154,40 30,10
Вартість машин і обладнання, тис.грн 25415,30 34312,8 98613,0 8897,50 64300,20 73197,70
Провівши аналіз загальної вартісної оцінки майна підприємства за 2009-2010рр ми спостерігаємо постійне збільшення даного показника, що оцінюється позитивно. Так у 2009 році в порівнянні з 2008 роком дане збільшення відбулося на 36420,4 тис.грн, а у 2009 році в порівнянні з 2010 роком на 110210,6 тис.грн. Загальне зростання майна підприємства за аналізований період становить 146631 тис.грн. Постійну частину майна підприємства займають необоротні активи, а саме основні засоби, тому проведемо їх детальний аналіз. Проаналізуємо технологічну структуру основних засобів на підприємстві. Ми бачимо, що у 2009 році та у 2010 році відбулось значне збільшення основних засобів, лише будинки і споруди не змінювались протягом останніх 3 років. Так у 2009 році в порівнянні з 2008 роком первісна вартість основних засобів зросла на 9671,50 тис. грн., у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 63397,3 тис.грн., а в порівнянні з 2008 роком на 73068,8 тис.грн. Дане зростання вартості основних засобів є досить позитивним явищем, оскільки збільшується майно підприємства, відбувається оновлення його технічного забезпечення, що призводить до кращих результатів операційної діяльності. Адже збільшення основних засобів на підприємстві відбулася за рахунок оновлення активної їх частини, а саме машин, обладнання та транспортних засобів. Так у 2009 році активна частина основних засобів збільшилась на 8897,5 тис.грн, у 2010 році порівняно з 2009 роком – на 64300,2 тис.грн, а у 2010 році порівняно з 2009 роком – на 73197,7 тис.грн. Як ми бачимо у 2010 році відбулось найбільше їх збільшення, що стало можливим за рахунок отримання прибутку у 2009 році. Позитивнивно також оцінюється питома вага активної частини основних засобів в загальній їх структурі, що становить більше 85% та її подальше зростання на 0,75% у 2009 році в порівнянні з 2008 роком, на 7,25% у 2010 році в порівнянні з 2009 роком та 8% в порівнянні з 2008 роком. Дане оновлення спричинило зростання обсягу доходу від реалізації товарів, робіт, послуг на 1942 тис.грн у 2009 році в порівнянні з 2008 роком, на 4696 тис.грн у 2010 році в порівнянні з 2009 роком та на 6638 тис.грн в порівнянні з 2008 роком, що оцінюється позитивно. Характеризуючи коефіцієнт зносу ми бачимо, що він становить менше 0,5, що вказує на позитивний стан обладнання і його низький рівень зношення. Також позитивно оцінюється зниження даного показника на 0,02 у 2009 році в порівнянні з 2008 роком, на 0,17 у 2010 році в порівнянні з 2009 роком та на 0,19 в порівнянні з 2008 роком. Коефіцієнт придатності свідчить про ту частину основних засобів, які є придатними для використання і досі не підлягали зношенню. Даний показник є також досить високим і становить більше 50%, що свідчить про велику частку основних засобів, які безпосередньо є придатними для використання, що забезпечилось за рахунок їх оновлення. Отже, за результатами проведеного аналізу майнового стану ТОВ ВКФ «Віта-Авто» можна зробити висновки про: достатню забезпеченість підприємства основними засобами, що дозволяє йому вільно проводити свою діяльність і не залежити від орендодавців; висока питома вага активної частини основних засобів, що вказує на можливості підприємства отримувати прибутки за допомогою прямого використання у операційній діяльності даного обладнання; низьку зношеність обладнання, що дозволяє йому в повній мірі використовувати свої виробничі потужності; високий рівень оновлення основних засобів, а саме його активної частини, що дає можливість підприємству йти в ногу з прогресом. Повну картину стану ТОВ ВКФ «Віта-Авто» нам надасть структурний аналіз витрат підприємства представлений у Звіті про фінансові результати. Аналіз структури витрат за економічними елементами ТОВ ВКФ «Віта-Авто» проведемо у таблиці 2.2.5. Таблиця 2.2.5 Структурно-динамічний аналіз витрат ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за економічними елементами 2008-2010рр тис.грн Елементи витрат 2008 рік 2009 рік 2010 рік Відхилення,%
Сума, тис.грн Питома вага,% Сума, тис.грн Питома вага,% Сума, тис.грн Питома вага,% 2009 від 2008 2010 від 2009 2010 від 2008
Разом 28567 100 31386 100 58913 100 2819 27527 30346
З даної таблиці спостерігається, що найбільшу частку витрат у 2010 році займають матеріальні витрати – 37% та інші витрати – 29%. У 2010 році ми бачимо зростання усіх елементів операційних витрат. Так у 2010 році в порівнянні з 2009 роком витрати зросли на 27527 тис.грн, що оцінюється негативно. Для визначення зміни основних показників витрат та доходу за період 2008-2010рр, що впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства проведемо аналіз даних показників у таблиці 2.2.6 Таблиця 2.2.6 Аналіз показників звіту про фінансові результати за 2008-2010рр на ТОВ ВКФ Віта-Авто» тис.грн Показники
2008 рік
2009 рік
2010 рік Відхилення
2009 від 2008р 2010 від 2009р 2010 від 2008р
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 25594 27924 33548 2330,00 5624,00 7954
Податок на додану вартість 4265,6 4654 5582 388,40 928,00 1316,4
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 21328,4 23270 27966 1941,60 4696,00 6637,6
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 28203,2 29713 34892 1509,80 5179,00 6688,8
З аналізу даної таблиці ми спостерігаємо постійний валовий збиток, що спричинено перевищенням величини собівартості продукції, товарів, робіт, послуг над доходо отриманим підприємством. Негативним також являється тенденція до зростання збитку підприємства у 2010 році в порівнянні з 2009 оком на 482,70тис.грн. Негативним також являється збільшення у 2010оці в порівнянні з 2009 оком збитку від операційної діяльності на 17630,8 тис.грн. Даний результат був спричинений зростанням інших операційних витрат підприємства на 17889,9 тис.грн та адміністративних витрат на 3367,9 тис.грн, що оцінюється негативно. Загальний фінансовий результат діяльності підприємства був позитивним лише у 2009 рл – отриманий прибуток від діяльності підприємства (за рахунок доходів отриманих від фінансої діяльності підприємства). У 2008 році був отриманий збиток від діяльності, тому загальне зниження величини чистого прибутку у 2008 році в порівнянні з 2007 роком знизилось на 401 тис.грн., що оцінюється негативно. Резервами зростання прибутку на підприємтві являється: - зростання обсягу виконаних робіт, послуг за рахунок збільшення кількості клієнтів, підвищення продуктивності праці. Збільшити кількість клієнтури можна за рахунок підвищення якості перевезень, ефективної роботи експедиторської служби, дискотних знижок на великі замовлення - зниження витрат за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, щодо контролю за економним використанням матеріальних ресурсів працівниками підприємства, розробки детальних кошторисів витрат на кожне замовлення з метою виявлення його прибутковості, зменшення численних простоїв. 2.3. Сучасний стан фінансово-економічної діяльності підприємства Сучасний стану фінансово-економічної діяльності ТОВ ТОВ ВКФ «Віта-Авто» визначимо за допомогою аналізу фінансової стабільності підприємства, що пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Проведення даного аналізу здійснимо за допомогою наступних показників[58]. Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії) - визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Коефіцієнт характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від залучення позикових коштів. К ф.н. = ВК / ВМ (2.3.1) К ф.н.2008 = 11084 / 55252 = 0,2; К ф.н.2009 = 11167 / 91672 =0,12; К ф.н.2010 = 10850 / 201883 = 0,05. де: ВК – власний капітал; ВМ – вартість майна підприємства. Отже за даними отриманих результатів коефіцієнта фінансової незалежності у 2008 році всього 0,2 грн. власного капіталу припадає на 1 гривню вартості майна, а у 2009 році – 0,12 грн., а у 2010р -0,05. Підприємство вважається фінансово не стійким, на грані банкрутства, адже частина власного капіталу в загальній сумі його фінансових ресурсів повинна становити менше 50%, а у ТОВ ВКФ «Віта-Авто» лише 5-20%. Негативним також вважається зменшення частки власного капіталу у структурі майна підприємства протягом аналізованого періоду. Також дане низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати ТОВ ВКФ «Віта-Авто» кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою: КФЗ = ВМ/ ВК (2.3.2) КФЗ.2008 = 55252 / 11084 = 4,98; КФЗ.2009 = 91672/ 11167=8,2; КФЗ.2010 = 201883 / 10850. = 18,6 У нашому випадку значення коефіцієнта у 2008 році становить 4,98, у 2009 році – 8,2, а у 2010р – 18,6 при нормативному значенню 2. І постійно прослідковується підвищення даного показника, що оцінюється негативно. Отже у підприємства у 2010 році припадає 18,6 одиниць сукупних джерел на одиницю власного капіталу, що ще раз вказує на кризовий стан та низьку фінансову незалежність ТОВ ВКФ «Віта-Авто». Коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості) – характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами. Коефіцієнт фінансової стабільності розраховується за формулою: КФС = ВлК / ПК (2.3.3) КФС.2008 = 11084 / 44167,5 = 0,25; КФС.2009 = 11167 /80504,9 = 0,14; КФС.2010 = 10850 / 191033 = 0,06. де: ВлК – власні кошти, ПК – позикові кошти. У нашому випадку цей коефіцієнт на кінець 2008 року становить 0,25, у 2009 році – 0,14, а у 2010р – 0,06, при нормативному значенні 1. Це означає перевищення позикових коштів над власними, що свідчить про фінансову не стабільність підприємства. Негативно також оцінюється його тенденція до зниження. Отже ТОВ ВКФ «Віта-Авто» на сьогоднішній день не в змозі забезпечити свою заборгованість власними коштами. Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань – показує співвідношення між джерелами довгострокових пасивів або зобов’язань і джерелами власних коштів. Чим вище значення цього показника, тим більша залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Даний коефіцієнт розраховується за формулою: КЗ ДЗ = ДвЗ / ВК (2.3.4) КздЗ.2008 = 6897,5 / 11084 = ;0,62; К3д З.2009 = 4600,8 / 11167=0,41; Кзд З.2010 = 15944 / 10850. = 1,47. де: КЗ ДЗ – коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань, ДвЗ – довгострокові зобов’язання, ВК – власний капітал. У даному випадку прослідковується постійне зростання значення даного коефіцієнта, що свідчить про зростання фінансового ризику, тобто про можливість втрати підприємством платоспроможності. Та високої залежності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» від зовнішніх інвесторів, кредиторів. Що оцінюється вкрай негативно. Коефіцієнт маневреності власного капіталу КМ = ОбА / ВК (2.3.5) КМ.2008 = 39582,7 / 11084 = 3,57 ; КМ.2009 = 69902,2 / 11167= 6,26; КМ.2010 = 126830 / 10850 = 11,69. де: КМ – коефіцієнт маневреності власного капіталу, ОбА – вартість оборотних активів, ВК – власний капітал. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства. За період 2008-2010рр даний коефіцієнт був далеким від нормативів 0,4 ... 0,6 та мав зростаючу динаміку, що оцінюється негативно. Узагальнення результатів розрахунків, обчислення динаміки зміни коефіцієнтів фінансової стабільності підприємства проводиться в таблиці 2.3.1 Таблиця 2.3.1 Аналіз динаміки коефіцієнтів фінансової стабільності підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр Коефіцієнти 2008р 2009р 2010р Значення
+,- % +,- %
Коефіцієнт фінансової незалежності 0,2 0,12 0,05 -0,08 60,00 -0,07 41,67
Коефіцієнт фінансової залежності 4,98 8,2 18,6 3,22 164,66 10,40 226,83
Провівши аналіз динаміки показників фінансової стійкості ми спостерігаємо постійне зниження усіх показників. Негативним також є не відповідність усіх показників нормативним значенням. Застосовуючи прийом абсолютних різниць розрахуємо вплив зміни коефіцієнта фінансової незалежності (х2) та вартості майна (х1) на величину власного капіталу підприємства (у). Прийом абсолютних різниць: Вплив фактора х1 на результуючий показник розраховується за формулою: = (201883-91672)* 0,12 = 13225,32 тис.грн; Вплив фактора х2 на результуючий показник розраховується за формулою: = (0,05-0,12)* 201883 = -14131,81 тис.грн; Узагальнюючий вплив обох факторів на результуючий показник визначається за формулою: ?Ух1,х2 = = 13225,32-14131,81 = -906,49 тис.грн У зв’язку з неточністю даних обрахунків виникла невелика похибка в обрахунках. Але загалом за результатами розрахунків впливу зміни коефіцієнта фінансової незалежності (х2) та вартості майна (х1) на величину власного капіталу підприємства (у) становить -906,49тис.грн. Можна зробити висновок, що за рахунок збільшення вартості майна на 110211 тис.грн. сума власного капіталу збільшилась на 13225,32 тис.грн. А зниження коефіцієнта фінансової незалежності – на -0,07 призвело до зниження величини власного капіталу на 14131,81 тис.грн. Загальний вплив двох факторів призвів до зниження величини власного капіталу на 906,49 тис.грн. Отже, аналізуючи фінансову стабільність ТОВ ВКФ «Віта-Авто», можна дійти висновку: - підприємство переживає не найкращі часи і не готове до погашення своїх боргів за рахунок власних оборотних коштів; - підприємство на даний момент являється залежним з фінансового боку від кредиторів; - підприємство не має спроможності на отримання чергових кредитів в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів. Наступним етапом аналізу ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр є оцінка ліквідності його активів та платоспроможності підприємства вцілому. Потрібно зазначити, що ліквідність – здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Для розрахунку вищевказаних коефіцієнтів необхідна інформація наведена у Ф№1 “Баланс”. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної ліквідності): КПЛ . = ОА / ПЗ (2.3.6) КПЛ. 2008 = 39582,7 / 37270 = 1,06; КПЛ. 2009 = 69902,4 / 75904,1 =0,92; КПЛ 2010. = 125830 / 175089 = 0,72. де: ОА – оборотні активи ПЗ – поточні зобов’язання. Прослідковується негативна динаміка даного коефіцієнта: до зменшення. Коефіцієнт поточної ліквідності, який рівний 2 або наближається до цього числа, свідчить про сприятливий стан ліквідності підприємства. Отже за даними обрахунків у 2008 року на підприємстві 1,06 грн. поточних активів припадало на 1 грн. поточних зобов’язань, у 2009 році взагалі лише - 0,92 грн., а у 2010 році – 0,72 грн відповідно. Спадна динаміка оцінюється негативно, як втрачання підприємством своєї автономії. Зниження автономномності підприємства протягом аналізованого оціється негативно. За даними розрахунками показник КПЛ < 1 у 2009 та 2010 році, а це означає, що підприємство перебуває у кризовому стані стосовно своєї поточної ліквідності (воно має неліквідний баланс). Тобто підприємство стало в невзмозі покрити поточні зобов’язання за рахунок лише оборотних активів (в тому числі за рахунок грошових коштів) підприємства Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності) - враховує якість оборотних активів. При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (крім запасів), а саме грошові кошти. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою: КШЛ = (ОА – ВЗ ) / ПЗ, (2.3.7) КШЛ.2008 = (39582,7-5173,5) / 37270 = 0,92; . КШЛ.2009 = (69902,4 – 9743) / 75904,1 =0,79; КШЛ.2010 = (125830-10856) / 175089 = 0,66. де: ВЗ – виробничі запаси. Взагалі орієнтовне значення цього коефіцієнта дорівнює 1. Проте, за нашими даними даний коефіцієнт коливається у межах 0,66-0,92 і це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 66-92 коп. ліквідних активів, що звичайно є негативним явищем. Також прослідковується зниження значення цього коефіцієнта протягом аналізованого періоду, що оцінюється негативно. Більш точним є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно грошовими коштами, що знаходяться на розрахункових рахунках, в касі та ін. КАЛ = ГК / ПЗ, (2.3.8) КАЛ.2008 = 348,4 / 37270 = 0,01; КАЛ.2009 = 1007,2 /75904,1 = 0,01; КАЛ.2010 = 455 / 175089 =0,002 де: ГК – грошові кошти.. Взагалі теоретичне значення даного коефіцієнта не повинне бути меншим 0,2 – 0,25 Але в нашому випадку значення коефіцієнта абсолютної ліквідності у 2008-2010рр роках не перевищує 0,01. Це означає, що 1% поточних зобов’язань протягом короткого періоду часу підприємство зможе покрити за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів, що звичайно є негативним явищем. Останнім показником, що характеризує ліквідність активів підприємства являється чистий оборотний капітал. КЧОК . = ОА - ПЗ (2.3.9) КПЛ. 2008 = 39582,7 - 37270 = 2312,7 тис.грн; КПЛ. 2009 = 69902,4 - 75904,1 = -6001,7 тис.грн; КПЛ 2010. = 125830 - 175089 =-49259 тис.грн. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Позитивним даний показник був лише у 2008 році і становив 2312,7 тис.грн. У 2009 році та у 2010 році спостерігався недолік оборотного капіталу, що свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання, що оцінюється негативно. Узагальнення результатів розрахунків, обчислення динаміки зміни коефіцієнтів ліквідності підприємства проводиться в таблиці 2.3.2 Таблиця 2.3.2 Аналіз динаміки коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр. Коефіцієнти 2008р 2009р 2010р Відхилення
Провівши аналіз динаміки коефіцієнтів ліквідності можна зробити висновок про загальний незадовільний стан ліквідності балансу, що оцінюється негативно. Негативним на підприємстві вважається зниження усіх показників ліквідності у 2009 році в порівнянні з 2008 на 15%, а у 2010р в порівнянні з 2009р на 20%, що пов’язано зі високими темпами зростання поточних зобов’язань підприємства (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) в порівнянні з майже зі сталими показниками оборотних коштів та зниженням показника грошових коштів та їх еквівалентів. Це вказує на постійну потребу підприємства у ліквідних коштах. Застосовуючи графічний метод, зобразимо динаміку коефіцієнтів ліквідності на рисунку 2.3.1
Рис. 2.3.1 Аналіз структури та динаміки коефіцієнтів ліквідності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр. Проведемо факторний аналіз коефіцієнтів загального покриття та абсолютної ліквідності методом ланцюгових підстановок та відносних різниць використовуючи дані попередніх розрахунків і представимо їх у таблиці 2.3.3 Таблиця 2.3.3 Розрахунок впливу факторів на зміну коефіцієнта загального покриття прийомом ланцюгових підстановок у 2010 році в порівнянні з 2009 роком. Підстановка Оборотні активи (Х1) Поточні зобов’язання ( Х2) Результуючий показник- коефіцієнт покриття (У ) Розмір впливу фактора
“0” 69902,4 75904,1 0,92 -
“1” 125830 75904,1 1,66 0,74
“2” 125830 175089 0,72 -0,94
Сумарний вплив факторів -0,20
У зв’язку із збільшенням суми оборотних активів на 55927,6 тис. грн. Коефіцієнт загального покриття збільшився на 0,74. Таке явище оцінюється позитивно. У зв’язку із збільшенням суми поточних зобов’язань на 99184,9 тис.грн. Коефіцієнт загального покриття зменшився на 0,94. Таке явище оцінюється негативно. Загальний вплив двох факторів становить -0,2, що дорівніє абсолітному відхиленню. Цей вплив є досить негативним, адже зростання вартості оборотних активів відбулося меншими темпами, ніж зростання вартості поточних зобов’язань у 2010 році в порівнянні з 2009 р Розрахунок впливу факторів на зміну коефіцієнта абсолютної ліквідності прийомом ланцюгових підстановок представлено у таблиці 2.3.4 Таблиця 2.3.4 Розрахунок впливу факторів на змін у коефіцієнта абсолютної ліквідності прийомом ланцюгових підстановок у 2010 році в порівнянні з 2009 роком Підстановка Грошові кошти та їх еквіваленти (Х1) Поточні зобов’язання ( Х2) Результуючий показник - коефіцієнт абсолютної ліквідності (У ) Розмір впливу фактора
“0” 1007,2 75904,1 0,013 -
“1” 455 75904,1 0,006 -0,007
“2” 455 175089 0,003 -0,003
Сумарний вплив факторів -0,01
У зв’язку із зменшенням суми грошових коштів на 552,2 тис. грн і так не високий коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,007. Таке явище оцінюється негативно. Збільшенням суми поточних зобов’язань зменшило величину коефіцієнта абсолютної ліквідності на 0,003. Загальний вплив двох факторів становить -0,01, що дорівнює абсолютному відхиленню. Цей вплив є негативним. Особливістю прийому відносних різниць є використання у процесі розрахунку не абсолютних значень показників, а їх темпів росту. Вплив фактора х1 розраховується за формулою: (2.3.10) Формула для розрахунку впливу фактора: (2.3.11) Загальний вплив обох факторів на результуючий показник: (2.3.12) Розрахунок впливо факторів на зміну коефіцієнта загального покриття ; -0,94; . У зв’язку із збільшенням темпів росту оборотних активів на 80%. Коефіцієнт загального покриття збільшився на 0,74. Таке явище оцінюється позитивно. У зв’язку із збільшенням темпів росту поточних зобов’язань на 130%. Коефіцієнт загального покриття зменшився на 0,94. Таке явище оцінюється негативно. Загальний вплив двох факторів становить -0,2, що дорівнює абсолютному відхиленню. Цей вплив є досить негативним. Розрахунок впливу факторів на зміну коефіцієнта абсолютної ліквідності ; -0,003; . У зв’язку із зменшенням темпів росту грошових коштів на 54,8%. Коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,007. Таке явище оцінюється негативно. У зв’язку із збільшенням темпів росту поточних зобов’язань коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,003. Таке явище оцінюється негативно. Загальний вплив двох факторів становить -0,01, що дорівнює абсолютному відхиленню. Цей вплив є негативним. Отже провівши загальний аналіз ліквідності активів ТОВ ВКФ «Віта-Авто» можна зробити про їх незадовільний стан у 2009 та 2010рр, що вказує на неспроможність підприємства власними коштами погасити свої зобов’язання. Систему показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, рекомендується доповнити показниками ділової активності. У процесі дослідження якого планується оцінити господарську ситуацію, визначити фактори забезпечення стабільного фінансового стану, виявити резерви підвищення ефективності виробництва, обґрунтувати тактичні та стратегічні управлінські рішення з питань поліпшення фінансового стану підприємства [58]. Аналіз ділової активності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» ми здійснимо визначенням показників, значення яких представимо у таблиці 2.3.5. Таблиця 2.3.5 Аналіз динаміки коефіцієнтів ділової активності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за 2008-2010рр. Показники Формула для обрахунку Роки Відхилення
2008р 2009р 2010р 2009р від 2008р 2010р від 2009р 2010р від 2008р
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг / Середнє значення дебіторської заборгованості 1,82 0,82 0,57 -1,00 -0,26 -1,25
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів Тривалість періоду / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 121 267 389 146 122 268
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів Тривалість періоду / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 347 643 1068 296 425 721
Отже, з аналізу даних показників ми бачимо, що коефіцієнт оборотності активів постійно спадає і коливається у 2008-2010рр у межах 0,45-0,19, що оцінюється негативно. Адже чим нищій коефіцієнт, тим сповільнено обертаються оборотні активи. Зменшення даного коефіцієнта на ТОВ ВКФ «Віта-Авто», розрахованого на кінець звітного періоду, порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності оборотних активів, тобто зниження ефективності їх використання. Визначений коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на підприємстві показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, і вказує у даному випадку на розширення комерційного кредиту, що надається підприємством своїм дебіторам. Так на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» даний показник за період 2008-2010рр постійно падає, що оцінюється негативно, таким чином збільшуючи тривалість його обороту (строк погашення споживачів своїх зобов’язань ) від 121 до 389 днів. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, і вказує у даному випадку на розширення комерційного кредиту, яке надається підприємству. Так на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» даний показник за період 2008-2010рр постійно падає, що оцінюється негативно, таким чином збільшуючи тривалість його обороту (строк погашення своїх зобов’язань перед кредиторами) від 347 до 1068 днів. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. На ТОВ ВКФ «Віта-Авто» прослідковується постійна негативна тенденція до зниження даного показника за період 2008-2010рр, що вказує на неефективне їх використання і постійне пролежування їх на складах. Ефективність використання даних основних засобів визначається за допомогою показників фондовіддачі. Дані показники свідчать про неефективне використання основних засобів на підприємстві (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, не підключення обладнання), так у 2010 році на 1 грн основних фондів припадає 0,4 грн товарної продукції. Постійна тенденція до зниження даного показника є негативним явищем. Тому у 2011 році керівництву підприємства необхідно буде створити умови для повноцінного залучення щойно куплених основних засобів, а саме його активної частини. Отже, провівши аналіз показників ділової активності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» можна зробити наступні висновки: - підвищення частки дебіторської заборгованості в активах підприємства і великий термін погашення даної заборгованості вказує на те, що ТОВ ВКФ «Віта-Авто» проводить незрозумілу політику товарного кредитування відносно своїх клієнтів або йде на все більші уступки своїм споживачам з метою підтримання масштабів виробництва. - тривожним сигналом на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» є зростання показника кредиторської заборгованості, строку його погашення та перевищення даного показника над дебіторською за період 2009-2010рр. - на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» дуже довгий час матеріальні активи знаходяться на складі, а чим довше активи «прив’язані» і не можуть використовуватись для інших цілей тим довше підприємство не отримує прибутки. 2.4. Оцінка загрози банкрутства підприємства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» Провівши аналіз фінансового стану підприємства і оцінивши фінансово-економічний стан підприємства ми спостерігаємо невтішні показники діяльності ТОВ ТОВ ВКФ «Віта-Авто», тому наступним етапом нашої роботи буде виконання аналізу загрози банкрутства підприємства [41]. При визначені загрози банкрутства використовують різні методики, найбільш поширеними є модель Альтмана, модель Бівера та затверджені наказом Міністерства Фінансів України методичні рекомендації, щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведенння до банкрутства. Спочатку визначимо загрози банкрутства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» використовуючи модель Альтмана. Вона має вигляд: Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 0,99Х5 , (2.4.1) де Х1 = ф1 ( р.260 – р.620) / ф1 р.280; Х2 = ф2 р.220 / ф1 р.280; Х3 = ф2 р.170 / ф1 р.280; Х4 = ф1 р.380 / ф1 р.620; Х5 = ф2 р.035 / ф1 р.280. Якщо Z?1,8, то ймовірність банкрутства досить висока, Від 1,81 до 2,7 – ймовірність висока, Від 2,71 до 2,99 – ймовірність банкрутства можлива Визначенні показники діагностики загрози банкрутства за період 2008-2010рр представимо у таблиці 2.4.1. Таблиця 2.4.1. Система показників діагностики банкрутства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за моделлю Альтмана 2008-2010рр Показники Умовні позначення 2008р 2009р 2010р
Частка власних оборотних засобів в активах підприємства Х1 0,042 -0,109 -0,239
Рентабельність активів, розрахована з використанням величини нерозподіленого прибутку Х2 0,002 0,000 -0,002
Рентабельність активів, розрахована з використанням показника НРЕІ Х3 0,002 0,000 -0,001
Ринкова вартість акціонерного капіталу у загальному обсягу боргових зобов'язань Х4 0,297 0,147 0,062
Віддача всіх активів Х5 0,386 0,233 0,139
Загальне значення показника Альтмана Z 0,621 0,189 -0,119
За результатами визначеного показника ми бачимо досить високу ймовірність банкрутсва ТОВ ВКФ «Віта-Авто» у 2008 - 20010 роках. Адже інтегральний показник рівня загрози банкрутства дуже далекий від критичного нормативного значення (1,8), що спричинено збитковим фінансовим результатом діяльності підприємства, зменшенням частки власного капіталу, постійним збільшенням його поточних та довгострокових зобов’язань, перевищення у 2009-2010р частки кредиторської заборгованості над дебіторською, а також збільшення собівартості товарів, робіт послуг у більшій мірі ніж величина чистого доходу отриманого підприємством. Разом із тим, потрібно враховувати, що модель Альтмана була розроблена у 1968 p., а після цього суттєво змінилися макро- та мікроекономічні умови функціонування підприємств. Крім того, модель не враховує галузеві особливості розвитку вітчизняних підприємств та характерні для них форми організації бізнесу. Існує ще декілька модифікацій цієї моделі, яку розробили вчені інших країн. Так у Великобританії в 1997 році Тоффлер запропонував наступну модель ZТ = 0,53х1 + 0,13 х2 + 0,18х3 + 0,16х4, (2.4.2) де х1 = ф2 (р.100( або 105) + р.090 – р.060) / ф1 р.620; х2 = ф1 р.260 / ф1 (р.480 + р. 620); х3 = ф1 р.620 / ф1 р.280; х4 = ф2 р.035 / ф1 р.280 ZТ>0,3 – загроза банкрутства мінімальна. ZТ< 0,2 – ймовірність банкрутства дуже висока. Модель Спрінгейта також має чотири фактори, але більше орієнтована на майбутні доходи підприємства. Вона має такий вигляд: Zс=1,03Х1+3,07Х2+0,66Х3+0,4Х4, (2.4.3) де Х1=оборотні активи +короткострокові обов’язки/сума балансу; Х2=прибуток до оподаткування/ сума балансу; Х3=прибуток до оподаткування/ короткострокові обов’язки; Х4=обсяг продажу/ сума балансу. Одержані значення показника Z можна інтерпретувати так: Z > 2 — підприємство є фінансове стійким, і йому не загрожує банкрутство; 1 < Z <2 — у підприємства порушено фінансову рівновагу (фінансову стійкість), але йому не загрожує банкрутство за умови переходу на антикризове управління; 0 < Z < 1 — підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів; Z < 0 — підприємство є напівбанкрутом. Головне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. В цілому надійність даних моделей не перевищує 90%. Результати обчислення показників ймовірності банкрутства за моделями Спрінгейта та Тоффлера для ТОВ ВКФ «Віта-Авто» представимо у вигляді таблиці 2.4.2. Таблиця 2.4.2. Система показників діагностики банкрутства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за моделями Спрінгейта та Тоффлера 2008-2010рр Умовні позначення ZС ZТ
2008р 2009р 2010р 2008р 2009р 2010р
х1 0,031 0,763 0,628 -0,208 -0,102 -0,066
х2 0,002 0,000 -0,001 0,896 0,868 0,664
х3 0,003 0,000 -0,001 0,675 0,828 0,867
х4 0,421 0,233 0,139 0,421 0,233 0,139
ZС 0,210 0,880 0,698 - - -
ZТ - - - 0,170 0,231 0,221
Визначивши інтегрований показник банкрутства за моделлю Тоффлера ми спостерігаємо у 2008р його значення менше за 0,2, що вказує на велику вірогідність банкрутства. У 2009-2010рр даний показник коливається в проміжку від 0,2 до 0,3, що вказує на так звану „зону невизначеності". Щодо визначеного інтегрованого показника за моделлю Спрінгейта, то він коливається протягом аналізованого періоду 2008-2010рр в межах від 1 до 0 і показує, що підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів. З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу підприємства і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства. Методичними рекомендаціями пропонується проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера (Zб), що визначається за формулою: Zб=ф2(220+260)/ф1(480+620) (2.4.4) Zб 2008= (83+3728)/(6897,5+37270) = 0,086; Zб 2009= (-25,6+3920)/(4600,8+75904,1) = 0,048; Zб 2010= (-318+10201)/(15944+175089) = 0,052. З даних розрахунків ми спостерігаємо фінансову нестабільність суб’єкта господарювання, адже протягом 2008-2010рр цей коефіцієнт далекий від нормативного значення 0,2. Це свідчить про те, що ТОВ ВКФ «Віта-Авто» невзмозі спрямувати на розвиток свого виробництва навіть незначну частку власних фінансових ресурсів, а значить одержує незадовільну структуру балансу. Розглянуті вище моделі розроблені для аналізу фінансового стану відповідно до умов західних ринків і досить точно прогнозують фінансовий стан західних компаній [41]. Незважаючи на ряд переваг цих моделей, в наших економічних умовах вони не дозволяють отримати достатньо точний та об'єктивний результат, що зумовлено нестабільністю діяльності вітчизняних підприємств, розходженням в обліку окремих показників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю балансової і ринкової вартості окремих активів та іншими чинниками. Однією з проблем є відмінність фінансової звітності та бухгалтерського обліку від міжнародної практики, що не дає змоги найбільш точно спрогнозувати загрозу банкрутства підприємства. На сьогодні існує шести факторна модель затверджена наказом Міністерства Фінансів України, що дає найбільш повну оцінку схильності підприємства до банкрутства та враховує особливості вітчизняного ринку. Шести факторна модель, що затверджена наказом Міністерства Фінансів: ZМФ=1,04Х1+0,75Х2+0,15Х3+0,42Х4+1,8Х5-0,06Х6 -2,16 (2.4.5) Результати розрахунків за даною моделлю представимо у таблиці 2.4.3 Таблиця 2.4.3 Система показників діагностики банкрутства ТОВ ВКФ «Віта-Авто» за моделлю затвердженною Міністерством Фінансів України 2008-2010рр Показники Формула 2008р 2009р 2010р
Визначений інтегрований показник за даною шестикратною моделлю вказав на високий рівень загрози банкрутства ТОВ ВКФ “Віта-Авто” в період 2008-2010рр. Спробуємо розібратися у головних факторах впливу на даний показник за допомогою аналізу кожного коефіцієнта даної шестикратної моделі. Коефіцієнт покриття за аналізований період постійно знижується від 1,06 до 0,724 і далекий від нормативного значення 2, що свідчить про не можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Адже при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Це означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов'язань (боргів) ТОВ ВКФ “Віта-Авто” у 2010 році має лише 0,724 грн. поточних активів. На підприємстві спостерігаються ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного року, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного року менше їх нормативних значень — 1,5 і 0,1 відповідно. Що і спостерігається на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» За підсумками 2010 року коефіцієнт покриття ТОВ ВКФ «Віта-Авто» менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками значної неплатоспроможності. Отже, для визначені загрози банкрутства ТОВ ВКФ «Віта-Авто», використовуючи модель Альтмана, Тоффлера, Спрінгейта, модель Бівера та затверджені наказом Міністерства фінансів України методичні рекомендації, щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведенння до банкрутства ми визначили, що дане підприємство знаходиться у критичному стані і загроза банкрутства є досить високою. Оцінивши реальну загрозу банкрутства даного підприємства пропонуємо провести SWOT- аналіз діяльності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» з метою визначення стратегії подальшої роботи підприємства, що дозволить знайти шляхи досягнення позитивного фінансового результату. 2.5. SWOT- аналіз підприємства. Визначення заходів покращення діяльності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» Застосуємо для аналізу діяльності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» метод SWOT- аналізу (абревіатура означає перші літери англійських слів: «сила», «слабкість», «можливості» і «загрози»), який є широко визнаним підходом, що дозволяє провести загальне дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та визначити шляхи виводу підприємства з кризи. Застосовуючи метод SWOT – аналізу, встановимо зв’язки між силою і слабкістю, які властиві підприємству, і зовнішніми загрозами та можливостями. Методика SWOT – аналізу передбачає спочатку виявлення слабких і сильних сторін, а також загроз і можливостей, а в подальшому – встановлення ланцюжків зв’язків між ними [41]. На першому етапі складання SWOT- аналізу ми виділимо найбільш важливі параметри аналізу і занесемо їх у таблицю. Систематизація параметрів в матриці та їх опис дасть можливість на етапах вибору і реалізації стратегії вносити необхідні коригування в оцінку параметрів і в стратегію. Результати заносимо в таблицю 2.5.1. Таблиця 2.5.1. SWOT - аналіз діяльності ТОВ ВКФ «Віта-Авто» Сильні сторони
Найменування Опис
Власний автопарк Здійснення доставки відбувається по розумній ціні, в найкоротші строки, повністю контролюється переміщення вантажу на всіх етапах перевезення з постійним інформуванням про це клієнта
Повний комплекс послуг Транспортно-експедиційні та митно-брокерські, внутрішньо-європейські та внутрішньо-українські перевезення, консолідація, обробка та збереження вантажів на складах Європи
Наявність книжок ЕКМТ Дозволяє виконувати завантаження в декількох країнах, здійснювати внутрішньо європейські перевезення та доставку вантажів з третіх країн без необхідності отримання додаткових дозволів
CMR-страхування Страхування відповідальності перевізника на суму від 300 тис. EUR. Що дозволяє бути абсолютно спокійним замовника за свій вантаж
Зручне місцезнаходження Знаходження автопарку в Західній Україні (Волинська обл., м.Луцьк), що дає можливість швидко відправляти автомобілі на подачу у будь-яку з країн Європи. Це значно зменшує ризик зриву завантаження чи зміни строків доставки вантажів.
Комплекти ADR Дають право перевозити небезпечні вантажі всіх класів. За довгі роки роботи цей вид перевезень став однією з фірмових спеціалізацій підприємства.
Наявність обладнання для виконання комп'ютерної діагностики пневмосистем WABCO Здійснюється постійний контроль за місцем перебування вантажу клієнта, а також дана система дозволяє регулювати витрати палива, що знижує собівартість перевезення
Кваліфіковані кадри Досвідчені водії, індивідуальний підхід до клієнтів з боку кожного менеджера, оперативне і якісне обслуговування, професійний диспетчер
Наявність додаткового виду діяльності Можливість поставки 90% запчастин на будь-які імпортні вантажні автомобілі європейського виробництва під замовлення. Додатковий вид діяльності, що дозволяє вантажним автомобілям повертатися з країн Західної Європи не пустими і при цьому постачати товар на ринок України
Слабкі сторони
Найменування Опис
30% усіх замовлень займають децентралізовані перевезення Зниженні використання рухомого складу у зв'язку з тим, що організацією перевізного процесу займаються вантажоодержувачі, а не автотранспортне підприємство, збільшується число вантажників і експедиторів, збільшується непродуктивні витрати, підвищується собівартість перевезень і ін
Не проводиться модернізація та оновлення автопарку Низька швидкість руху, не пристосованість автомобіля до сьогоденного стану доріг, мала провізна здатність, недостатній комфорт та не реалізовуються нові досягнення науки і техніки в умовах зростаючих транспортних потреб
Велика трудомісткість Система управління процесом перевезення не автоматизована у достатній мірі, що потребує велику кількість персоналу
Демотивуюча система оплати праці персоналу Система оплати праці не мотивує співробітників до підвищення рівня замовлень підприємства
Збиткова діяльність підприємства Підприємство протягом 2008-2010рр отримує збитки у своїй діяльності. Це пов’язано з високою собівартістю, послуг, що надаються підприємством.
Можливості
Найменування Опис
Розвиток будівництва доріг Будівництво нових доріг та покращення стану існуючих сполучень до Євро-2012р
Зміна митного законодавства Введення безвізового режиму роботи з країнами західної Європи, спрощення документального оформлення вантажних перевезень по Україні та закордон, зменшення простоїв автотранспорту на митниці. Розвиток міжнародних автомобільних перевезень спричиняє розвиток транспортного простору і вимагає спрощення процедур перетину кордонів, серйозно впливають на скорочення часу доставки та розвитку відносин взаємовигідного співробітництва з Україною
Відкриття банківських рахунків у необхідній валюті Зниження витрат на конвертацію валют, адже на сьогоднішній день відкривати рахунки можливо лише у гривнях, євро та доларах
Розширення діяльності галузей потребуючих перевезення Вливання інвестицій у аграрний, промисловий, будівельний та ін. комплекси, що становлять 60% усіх перевезень
Зміна податкового законодавства Введення чіткої системи відшкодування ПДВ підприємствам
Загрози
Зростання цін на паливо мастильні матеріали Підвищення вартості палива призведе до зростання собівартості послуг українських перевізників по відношенню до іноземних.
Допуск іноземних перевізників на національні ринки транспортних послуг Сучасна ситуація на ринку міжнародних перевезень говорить про високий рівень конкуренції з боку перевізників країн СНД, Балтії, Фінляндії і Польщі. Адже у них усунені в основному законодавчі бар'єри у вигляді митних обмежень, жорсткості технічних і експлуатаційних вимог до рухомого складу, спрощені "паперові кордони" і т.д
Фінансова криза народного господарства Криза даних галузей знизить обсяги перевезень по Україні в цілому
Висока конкуренція в галузі автоперевезень Тільки у Луцьку зареєстровано велика кількість автотранспортних підприємств таких як: ТЗОВ "Ін тайм Луцьк", ПП "Сента", ТЗОВ "Делівері", ТЗОВ "Каскад-Транспорт ЛТД", ПП "Пастораль", ТЗОВ "Волинська транспортна компанія", ТЗОВ "ТрансЛогістикСервіс", ТЗОВ "Волинь-транс", ТЗОВ "Альаф-Транс" та ін
Введення міжнародних стандартів автоперевезень Графік роботи водія на теперішній час проводиться за допомого тахографа, а хочуть ввести міжнародні стандарти режиму робочого часу (збільшує період перевозки на 5 годин за кожен день перебування авто у дорозі), вводиться заборона нічного руху автомобіля
Нестабільність фінансового та валютних ринків Постійні коливання курсів валют створює валютні різниць, що призводить до прорахунків в галузі постачання
Результати SWOT- аналізу свідчить, що сильних сторін для даного варіанту юридичної конструкції більше, ніж слабких (9 проти 5), при чому кількість можливостей збігається з кількістю загроз (6 проти 6). Звідси очевидно, що потрібно застосувати стратегію «Використання сильних сторін та можливостей для захисту слабких сторін і усунення загроз». Позитивних результатів реалізації цієї стратегії можна досягти шляхом використання сильних сторін та можливостей для чіткого вирішення проблем підприємства. Для визначення стратегічних перспектив варіанту проаналізуємо його ризики. Для цього на підставі даних таблиці 2.5.1 визначимо набіл загрозливі ризики і надамо кожному з них пріоритетну оцінку (максимальне значення 100 балів, мінімальне - 10 балів) Вихідні дані узагальнимо у таблиці 2.5.2 Таблиця 2.5.2 Вихідні дані для оцінки ризику існуючого для ТОВ ВКФ «Віта-Авто» Найменування фактору ризику Пріорітетна оцінка
Зростання цін на паливо мастильні матеріали 100
Допуск іноземних перевізників на національні ринки транспортних послуг 60
Фінансова криза народного господарства 80
Висока конкуренція в галузі автоперевезень 20
Введення міжнародних стандартів автоперевезень 30
Нестабільність фінансового та валютних ринків 30
Загальна кількість балів 320
Проведемо оцінку здійснення факторів ризику кожного фактору. Для цього скористаємося наступною шкалою. Таблиця 2.5.3. Шкала оцінки ймовірності простих ризиків Імовірність настання простих ризиків Оцінка ймовірності, балів
1. Ризик оцінюється як несуттєвий 0-24
2. Ризик швидше за все не реалізується 25-49
3. Прояву ризику спрогнозувати не можливо 50-74
4. Ризик швидше за все проявиться 75-99
5. Ризик реалізується беззаперечно 100
Очікувану величину ризику у нашому варіанті узагальнимо у таблиці 2.5.4 Таблиця 2.5.4. Розрахунок очікуваної вірогідності ризику Найменування фактору ризику Питома вага фактору Оцінка вірогідності, балів Величина ризику, балів
Зростання цін на паливо мастильні матеріали 100/320 80 25
Допуск іноземних перевізників на національні ринки транспортних послуг 60/320 70 13,12
Фінансова криза народного господарства 80/320 21 5,25
Висока конкуренція в галузі автоперевезень 20/320 35 2,20
Введення міжнародних стандартів автоперевезень 30/320 70 6,56
Нестабільність фінансового та валютних ринків 30/320 40 3,75
Загальний рівень ризику - - 55,88
Отже, очікувана вірогідність ризику для даного аналізованого варіанту у вигляді сумісного прояву усіх простих факторів ризику складає 55,88 балів. Де прояв ризику спрогнозувати не можливо, що ще раз вказує на нестабільність політики нашої держави у всіх галузях народного господарства. Найбільш суттєвими слід визначити такі ризики, оцінка яких перевищує 10 балів, - це ризик зростання цін на паливо мастильні матеріали та допуск іноземних перевізників на національні ринки транспортних послуг. Усі інші ризики, що розглядаються у нашому прикладі не несуть для ТОВ ВКФ «Віта-Авто» великої загрози. З урахуванням ступеня загрозливості та пріоритетності ризиків у наступному розділі окреслимо антикризові заходи, які визначають засоби зниження виявлених ризиків. Висновки по Розділу 2 Отже провівши ґрунтовний аналіз фінансових показників ТОВ ВКФ «Віта-Авто» можна зробити наступні висновки: - підприємство достатньо забезпечене основними засобами, що дозволяє йому вільно проводити свою діяльність і не залежити від орендодавців; - існує висока питома вага активної частини основних засобів, що вказує на можливості підприємства отримувати прибутки за допомогою прямого використання у операційній діяльності даного обладнання; - низька зношеність обладнання дозволяє йому в повній мірі використовувати свої виробничі потужності; - високий рівень оновлення основних засобів, а саме його активної частини дає можливість підприємству йти в ногу з прогресом. - підприємство переживає не найкращі часи і не готове до погашення своїх боргів за рахунок власних оборотних коштів; - підприємство на даний момент являється залежним з фінансового боку від кредиторів; - підприємство не має спроможності на отримання чергових кредитів в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів; - провівши загальний аналіз ліквідності активів ТОВ ВКФ «Віта-Авто» виявлено їх незадовільний стан у 200 та 2010рр, що вказує на неспроможність підприємства власними коштами погасити свої зобов’язання; - підвищення частки дебіторської заборгованості в активах підприємства і великий термін погашення даної заборгованості вказує на те, що ТОВ ВКФ «Віта-Авто» проводить незрозумілу політику товарного кредитування відносно своїх клієнтів або йде на все більші уступки своїм споживачам з метою підтримання масштабів виробництва; - тривожним сигналом на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» є зростання показника кредиторської заборгованості, строку його погашення та перевищення даного показника над дебіторською за період 200-2010рр. - на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» дуже довгий час матеріальні активи знаходяться на складі, а чим довше активи «прив’язані» і не можуть використовуватись для інших цілей тим довше підприємство не отримує прибутки; - негативним на підприємстві ТОВ ВКФ «Віта-Авто» являється отримання збитків та наявність неповернених у встановлений термін кредитів і позик, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. Наявність таких видів збитків на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» вказує на неефективний менеджмент, що зумовлює низьку якість та високу собівартість продукції. Дана фінансова заборгованість підприємства свідчить про серйозні фінансові проблеми в роботі підприємства. Так як такі негативні показники присутні на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» протягом усього аналізованого періоду 2008-2010рр це свідчить, про те, що підприємство хронічно працює незадовільно і переживає фінансову кризу. - зважаючи на те, що показники простроченої кредиторської заборгованості на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» перевищують 30% поточних зобов’язань ми можемо зробити висновок про те, що підприємство вступило у першу фазу фінансової кризи. - використовуючи модель Альтмана, Тоффлера, Спрінгейта, модель Бівера та затверджені наказом Міністерства фінансів України методичні рекомендації, щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведенння до банкрутства ми визначили, що дане підприємство знаходиться у критичному стані і загроза банкрутства є досить високою. - з метою розробки виведення підприємства з кризового становища був проведений SWOT- аналіз ТОВ ВКФ «Віта-Авто. Була здійснена чітка систематизація параметрів в матриці та поданий їх опис, що дало можливість на етапах вибору і реалізації стратегії вносити необхідні коригування в оцінку параметрів і в стратегію. - очікувана вірогідність ризику для даного аналізованого варіанту у вигляді сумісного прояву усіх простих факторів ризику складає 55,88 балів. Це значить, що прояв ризику спрогнозувати не можливо, що ще раз вказує на нестабільність політики нашої держави у всіх галузях народного господарства. Найбільш суттєвими слід визначити такі ризики, оцінка яких перевищує 10 балів, - це ризик зростання цін на паливо мастильні матеріали та допуск іноземних перевізників на національні ринки транспортних послуг. Усі інші ризики, що розглядаються у нашому прикладі не несуть для ТОВ ВКФ «Віта-Авто» великої загрози. РОЗДІЛ 3. Напрямки вдосконалення фінансового аналізу в умовах антикризового управління підприємством на прикладі ТзОВ «Віта - Авто» 3.1. Використання можливостей автоматизованих інформаційних джерел для аналізу фінансового стану підприємства в умовах антикризового управління Наразі ТОВ ВКФ «Віта –Авто» для загального аналізу фінансового стану і складання первинних документів, звітності використовує програмне забезпечення «1С: Бухгалтерія для України 7.7». Методика оцінки та аналізу фінансового стану у даному програмному забезпеченні не дає можливості швидко і точно відповісти на представленні вище запитання. Тому ми рекомендуємо придбати ТОВ ВКФ “Віта – Авто” розробку НЕЦ «Інфосервіс» (м. Київ) — «Антикризовий пакет» для «1С: Бухгалтерія для України 7.7, який дозволить повністю автоматизувати процес проведення вказаного аналізу. Засобом для цього може бути конфігурація «Платіжний календар» [39]. Використання даного пограмного забезпечення дозволить підприємству отримувати наступну інформацію: 1. Звіт «Платіжний календар» дозволить будувати прогнозні розрахунки та стане інструментом план-фактного аналізу. Платіжний календар — це перший крок до бюджетування і комплексного контролю за бізнесом. 2. Звіт «Динамика продаж» допоможе підприємству проводити «ABC-аналіз». Виокремивши 3 групи покупців (за ступенем їхньої важливості для забезпечення фінансового здоров’я підприємства) і переглянувши щодо них динаміку продажів, підприємство зможе ухвалити рішення про те, з ким насамперед почати працювати, а при падінні продажів — як реструктуризувати фінансові відносини з ними. 3. Звіт «Эффективность работы менеджеров (Эффективность по направлениям бизнеса)» буде корисним для підприємства при визначенні грошових потоків за якими визначається ефективність роботи менеджерів по роботі з клієнтами (відділ експедиції). Цей звіт дозволить підприємству чітко диференціювати — який саме вид бізнесу обслуговує конкретного клієнта. Даний звіт допоможе ТОВ ВКФ «Віта-Авто» створити систему оплати праці відповідно до проведеної роботи кожного співробітника. 4. Звіт «Дебиторская и кредиторская задолженность» стане ключовим для ТОВ ВКФ «Віта-Авто» при роботі з дебіторською заборгованістю. Він дозволить оперативно виявити покупців, які перевищили термін товарного кредиту або перебувають на межі безнадійних боржників, дасть уявлення про ресурси підприємства щодо достатньо ліквідних фінансових активів. Дані звіти складаються на підприємстві вручну і займають багато часу, тому придбання даного програмного забезпечення дозволить ТОВ ВКФ «Віта-Авто» звільнити цінних для підприємства фахівців від трудомісткої роботи і дозволить швидко та чітко виконати необхідний антикризовий аналіз. Отже, особливістю фінансового аналізу в умовах антикризового управління є максимальне скорочення часу на формування інформації та її аналіз для прийняття швидких управлінських рішень. 3.2. Шляхи фінансового оздоровлення підприємства на прикладі ТОВ ВКФ «Віта-Авто» Реалiзацiя мiроприємств з покращення фінансового становища підприємства включає пiдтримку процесiв оновлення; пiдвищення рiвня керiвництва фiрмою; налагодження групової роботи кризових команд; неперервний контроль i оцiнку ходу робiт i їх результатiв; забезпечення необхiдного рiвня згуртованості персоналу. Кризова ситуацiя подолається з успiхом, коли буде проводитися глибокий причинний аналiз ситуацiї; послiдовно впроваджуватися заходи з удосконалення культури управлiння фiрмою на оперативному i стратегiчному рiвнях; персонал буде задiяний в управлiннi кризою на всiх етапах для забезпечення спiвпрацi i зацiкавленостi; раціонально використовуватимуться страховi фонди подолання кризової ситуацiї [41]. Розглядаючи різні антикризові заходи, до яких удаються сьогодні сучасні підприємства, найпоширенішими та найактуальнішими можна назвати: 1. Скорочення витрат - дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність продажів і надалі збільшити приплив коштів, необхідно знизити витрати. У рамках цього використовується нормування всіх статей витрат і твердий контроль виконання встановлених нормативів. Такий підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримати витрати компанії на заданому рівні. 2. Горизонтальна й вертикальна інтеграція. Горизонтальна інтеграція передбачає пошук можливостей здійснення закупівель разом із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину, виходу на ринок нових потенційних постачальників як альтернативу більш дорогим матеріалам. 3. Жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат. Використання платного Інтернету в особистих цілях, телефонні дзвінки по міжміському зв'язку, використання оргтехніки - це ще не всі витрати, яких можна уникнути. 4. Перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління. 5. Оптимізація технологічних процесів. 6. Оптимізація оподаткування. 7. Жорсткість кадрової політики. Але, все ж таки, основною умовою покращення фінансового становища підприємства є забезпечення позитивного чистого грошового потоку. На практиці можливості істотного збільшення об'єму власних фінансових ресурсів, в умовах кризового розвитку, обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги підприємством в кризових умовах є скорочення об'єму споживання фінансових ресурсів. Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон'юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів [41]. Тому, провівши детальний аналіз діяльності підприємства за період 2008-2010рр ми встановили, що виведення ТОВ ВКФ «Віта-Авто» з кризового становища можливе за рахунок здійснення керівництвом наступних дій: 1. Запровадження повного централізованого перевезення вантажів. Це дозволить: поліпшити використання рухомого складу автомобільного транспорту за рахунок скорочення простоїв у пунктах навантаження і розвантаження вантажів, збільшити коефіцієнт використання пробігу і вантажопідйомності; поліпшити експедирування вантажів і спростити документацію на відпустку й одержання вантажів і оплату за перевезення; проводити розрахунки на пряму із замовником, якому розрізається включати вартість транспортування, навантаження і експедирування в рахунки за продукцію, що відпускається; скоротити або задіяти у іншому напрямку число обслуговуючого персоналу, необхідного для організації перевезень у результаті зменшення числа експедиторів, тому що експедирування вантажів здійснюють водії, за винятком перевезень особливо цінних вантажів; здійснювати постійний вплив на постачальників і одержувачів вантажів у питаннях поліпшення стану рухливих шляхів, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, більш раціональному складуванні вантажів, кращої підготовки вантажів до перевезення; збільшити продуктивність праці водіїв за рахунок роботи на одних і тих же маршрутах та перевезення одних і тих же вантажів; скорочується тривалість процесу перевезення вантажів; знижується собівартість транспортування й ін 2. Підвищити швидкість руху транспорту шляхом проведення модернізації автотранспортного парку, запровадження нових принципів руху - за допомогою повітряної подушки, датчика регулювання витрачання палива, споллера, електромагнітного підвішування. Основні техніко-експлуатаційні особливості і достоїнства таких систем: відсутність тертя між рухомим складом і подорожнім полотном, що дозволяє підвищити швидкість, зменшити потужність тяги і вирішити деякі питання екології. Максимальна швидкість при використанні повітряної подушки - 422 км / год, середня швидкість - 100-200 км / год, а з турбореактивним двигуном - до 360 км / год. Транспортні засоби на повітряній подушці під час перевезення великовагових вантажів з-за часткового розвантаження коліс не руйнують слабкі дорожні покриття і штучні споруди (перш за все мости) і не вимагають їх зміцнення. 3. Зміна кадрової політики підприємства. В умовах фінансової нестабільності компанія може провести атестацію своїх працівників з метою виявити раціональність одержуваної працівником заробітної плати, відповідність кваліфікації працівника й одержуваного заробітку та ін. За результатами даного заходу можуть бути виявлені працівники, які не відповідають займаній посаді через низьку кваліфікацію. У цьому випадку роботодавець вправі запропонувати в письмовій формі кожному такому співробітникові іншу роботу, що відповідає його кваліфікації за результатами атестації або, якщо працівник відмовився від всіх запропонованих вакантних посад або компанії немає таких, трудовий договір з ним може бути розірваний у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, підтвердженої результатамиатестації. Для підвищення рівня лояльності до керівництва ми рекомендуємо тим працівникам, які успішно пройшли тестування, установити якісь заохочення, виплатити разові премії, передбачені локальними нормативними актами компанії, або дещо підвищити оклад; участь співробітників у мінімізації бюджету витрат на зміст персоналу; скорочення кількості вакансій; антикризовий підбор персоналу (відновлення персоналу); аналіз ринку праці й конкурентних пропозицій; перегляд структури сукупного доходу з метою мінімізації ризиків по розміру виплат при звільненні/скороченні співробітників наступного року. Це має на увазі зміну співвідношення постійної й змінної частини зарплат на користь збільшення останньої. Таким чином, на зміну довгострокової мотивації співробітників прийде короткострокова; розробка вдосконаленого циклу оцінки придатності кандидатів: учасники, бізнес-процеси, тривалість, вартість, планування; переманювання коштовного персоналу; аутсорсинг персоналу; заміна трудових договорів зі співробітниками на цивільно- правові договори підряду й надання послуг; збільшення кількості фрілансерів - позаштатних співробітників, праця яких оплачується за результатами роботи; підвищення швидкості й ефективності адаптації нових кадрів; внутрішній PR антикризових заходів компанії; статистичні кількісні дані: витрати на персонал (загальні та їхня доля на робочу силу в обсягах собівартості виробленої продукції); статистичні дані по характеристиках сукупної робочої сили на підприємстві; показники продуктивності праці й т.д.; ухвалення рішення про скорочення штату, аналіз наслідків такого рішення (оздоровлення організації шляхом скорочення тих співробітників, які не приносять підприємству фактичної користі; можливе підвищення заробітної плати працівникам, що залишилися, які візьмуть на себе деяке додаткове навантаження; усвідомлення того факту, що із закінченням кризи компанії доведеться добирати відсутніх працівників із супутніми витратами на підбір співробітників, виплатами винагороди кадровим агентствам, облаштування робочих місць та ін.); супровід непопулярних рішень. При розробці антикризових заходів у частині управління персоналом не слід використовувати методи зменшення витрат підприємства за рахунок зниження заробітку працівників. Зокрема, неправомірними є наступні дії: видання наказу про зменшення заробітної плати й відповідній зміні штатного розкладу, а надалі – повідомлення працівників про це як про факт, що вже звершився; переведення працівника без його згоди на іншу посаду зі зниженням заробітної плати або посади; відправлення всіх або частини працівників у неоплачувану відпустку з ініціативи компанії; тимчасове переведення працівника без його згоди на нижчеоплачувану роботу або для заміщення відсутнього працівника по так званій «виробничій необхідності». Використання таких методів на підприємстві, по-перше, є незаконним, і, по-друге, сильно__знижує лояльність співробітників та адаптивні можливості колективу і його готовність до змін. 4. Ввести в дію систему особистого продажу. Від інших засобів впливу вона відрізняється тим, що носить особистісний характер (живе, безпосереднє та взаємне спілкування між двома або більше особами, причому будь-який з них може вносити корективи в бесіду). Дана система забезпечить: становлення тісних відносин з клієнтом (між комівояжером і клієнтом встановлюються більш міцні відносини), створить відповідну реакцію (клієнт відчуває відповідальність за те, що з ним провели бесіду і зобов'язаний хоч якось відреагувати), створити широку базу даних потенційних клієнтів на ринку вантажоперевозок. 5. Провести широку рекламну акцію, створити власний сайт з обширною інформацією про послуги, яке надає підприємство. Звичайно, значимість реклами на ринку послуг промислового призначення невелика в порівнянні з важливістю особистих продажів. Однак разом ці два засоби впливу можуть дати хороші результати. Справа в тому, що в даний час ринкові відносини в Україні, м'яко кажучи не цивілізовані. Клієнти не хочуть мати справу з невідомими фірмами, так як бояться обману. 6. Провести мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства; Одим із заходів збільшення ліквідності активів є управління дебіторської заборгованості, яке є суттєвим моментом стабілізації суб’єкта господарювання. Так як, частка даного виду заборгованості є непомірно великою, тому фінансовий менеджмент підприємства повинен використовувати всі існуючі можливості її погашення. Управління дебіторською заборгованістю передбачає, перш за все, контроль за оборотність засобів в розрахунках. Велику роль набуває відбір потенційних покупців і визначення умов оплати послуг в договорі з надання транспортних послуг. Постійні клієнти користуються правом купівлі послуг в кредит. На даний час досить поширеною вважається схема “2/10 net 30”, яка передбачає наступне: покупець отримує двохвідсоткову знижку при оплаті послуг на протязі 10 днів з початку періоду кредитування; у випадку, якщо клієнт не оплачує надані послуги в період з 11 по 30 день, то на нього накладається штраф, який залежить від моменту оплати і умов контракту. Також управління дебіторською заборгованістю передбачає ранжування даної заборгованості по терміну її виникнення, приклад складання для ТОВ ВКФ «Віта-Авто» представлено у таблиці 3.2.1 Таблиця 3.2.1 Перелік актів звірки на підтвердження дебіторської заборгованості ТОВ ВКФ «Віта-Авто» у 2010р Дебітор Код рядка у журналі - ордері Сума дебіторської заборгованості Дата виникнення заборгованості Підстава виникнення заборгованості
КОМО 6065 623 860 11.05.10 Оплата послуг
Дубномолоко 6066 623 000 10.06.06 Оплата послуг
Львівський молочний завод 7560 623 560 05.07.06 Оплата послуг
Вінницький молочний завод 7580 624 444 14.07.06 Оплата послуг за перевезення молока
Горохівський молочний завод 7680 624440,05 18.09.06 Оплата послуг
Отже, ми згрупували найбільших дебіторів підприємства на основі актів звірки та з метою управління даним видом заборгованості, необхідно згрупувати її за термінами виникнення. Даний розрахунок здійснимо у таблиці 3.2.2. Таблиця 3.2.2 Розрахунок коефіцієнта сумнівності на підставі класифікації дебіторської заборгованості Назва дебітора Кількість прострочених днів оплати Всього
Від 1 до 30 Від 31 до 90 Від 91 до 180 Від 181 до 270 Від 271 до 360 Більше року
КОМО 560250 63 160
623 560
Дубно молоко 560 000 33 000 30 000
623 000
Львівський молочний завод 450560 173000
623 560
Вінницьки молочний завод 500 000
24 000 100444
624 444
Горохівський молочний завод
524440 100000
624 440
Найпростіший інструмент зменшення дебіторської заборгованості — прив’язати оплату праці персоналу не тільки до відвантаження, а й до дебіторської заборгованості клієнтів. При погіршенні динаміки погашення ними заборгованості частіше вигідно витратити ресурси на аналіз фінансово-господарського становища клієнта і, якщо він ще «живий», — запропонувати реальну для нього схему реструктуризації, або, якщо він майже «мертвий», — забрати борг у будь-якому вигляді. Для підприємств, що відпускають товари з відстроченням платежу, це найперше завдання у кризовий період. 7. Налагодити та проводити постійний контроль належного ведення усієї первинної документації, яка використовується для обліку основних засобів, палива, запчастин, ремонтів на підприємстві. Це дасть можливість: - організувати належне зберігання рухомого складу, що забезпечує високу технічну готовність його до роботи, своєчасність випуску автомобілів на лінію і прийом їх; - розробити план вирішення питань, пов'язаних зі зміцненням виробничо-технічної бази підприємства; - проводити оперативне планування всіх видів технічного обслуговування і ремонту автомобілів та автомобільних шин, організація виконання цих робіт та контролю за їх якістю, проведення технічного обліку та звітності по рухомому складу, автомобільних шин і інших виробничих фондів; - забезпечити нормальне матеріально-технічного постачання підприємства, організації зберігання, видачі та обліку палива, запасних частин та інших матеріальних ресурсів, розробка та здійснення заходів щодо більш раціонального їх використання; - розробити і провести організаційно-технічні заходів з удосконалення процесів виробництва, впровадження нової техніки, охорони праці та попередження аварійності. - визначити на основі систематичного аналізу роботи підприємства і виходячи з об'ємних показників перевезень, їх ресурсного забезпечення, шляхи, по яких повинні розроблятися технічні та організаційні заходи, спрямовані на підвищення технічної готовності підприємства. - налагодити організацію праці водіїв, тому що від їх роботи багато в чому залежить виконання плану перевезень, а отже, задоволення потреб замовників, і в підсумку ефективність функціонування підприємства. 8. Провести зниження витрат виробництва шляхом: - проводити регулярні звірки по використанню палива підприємством з АЗС. ; - ввести зазначені в даній дипломній роботі відомості по контролю талонів та карток на паливо з метою контролю їх втрат та використання за призначенням; - слідкувати чи не відхилявся водій від маршруту руху, зазначеного в шляховому листі. Це видно по адресах АЗС, що вказані в чеках РРО. - обладнати колісні транспортні засоби тахографами, що дасть змогу чітко контролювати маршрут та роботу водія під час рейсових поїздок 9. Здійснити реструктуризацію активів шляхом: а) мобілізації прихованих резервів, що здійснюється через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації та в результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу. У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується стаття «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»); б) оптимізації структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів тощо); в) рефінансуванню дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Це може бути факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в ТОВ ВКФ «Віта-Авто» право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. 10. Так як протягом 2004 - 2006 років ліквідність балансу була низькою, тобто спостерігалась нестача ліквідних активів, які могли б покривати пасив балансу, підприємству для закупівлі обладнання можна звернути увагу на лізингові операції. Лізинг – це довгострокова оренда об’єктів інвестиційного призначення, купленого орендодавцем для орендаря для їх виробничого використання. Ми проаналізували, що лізингові платежі за своєю структурою складаються з 4 частин: вартість майна, що повинна бути погашена протягом встановленого часу; платіж, як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредит; інші витрати лізингодавця. Припустимо, що лізингодавець передає ВКФ “Віта - Авто” молочну цистерну терміном на 5 років на умовах фінансового лізингу у 2006 році. Вартість обладнання становить 100 тис.грн. Для фінансової угоди лізингодавець залучає банківський кредит у сумі 100 тис.грн під 25% річних з щорічним погашенням % і основної суми боргу. Ми знаємо, що лізингові платежі не оподатковуються ПДВ. Річна норма амортизації = 20%, річна маржа = 3%, страховий платіж = 2,5%. Періодичність виплати лізингових платежів має бути щорічна. Даний розрахунок представлений у таблиці 3.2.3 Таблиця 3.2.3 Розрахунок суми лізингового платежу грн. Платежі 1 рік 2 рік 3 рік 4 рік 5 рік Разом
1.Відшкодована вартість обладнання 20 000 20 000 20 000 20 000 20 000 100 000
Розрахунок плати за кредит: 100 000 * 25% = 25 000; (100 000 – 20 000) * 25% = 20 000; (100 000 – 20 000 – 20 000) * 25% = 15 000; (100 000 – 20 000 – 20 000 – 20 000) * 25% = 10 000; (100 000 – 20 000 – 20 000 – 20 000 – 20 000) * 25% = 5 000. Отже, за 5 років лізинговий платіж складатиме 202 500 грн. Хоча ліквідність підприємства недостатня висока, проте ми знаємо, що фінансовий лізинг має переваги, що забезпечують доцільність застосування фінансового лізингу саме в умовах недостатньої платоспроможності. Лізинг сприяє технічному розвитку в умовах нестачі фінансових ресурсів для оновлення матеріально – технічної бази. Щоб організувати діяльність для підприємства не обов’язково мати власне майно і обладнання. Найоптимальнішим механізмом внесення лізингових платежів є виручка від продажу вироблених на даному обладнанню товарів, виконаних робіт, наданих послуг. 11. Створення прогнозних бюджетів витрат, доходів та руху коштів. Навіть якщо ви займалися бюджетуванням, можна хоча б скласти бюджети доходів і витрат, руху коштів, дебіторської та кредиторської заборгованостей 12. Оцінка поведінки клієнтів. Деякі з них, наприклад зайняті у банківському, страховому, будівельному бізнесі, прогнозовано понизять обсяг закупівель. Зайняті у сфері споживання (продукти, одяг, розваги тощо) можуть навіть наростити свій оборот. Обсяг продажів для решти клієнтів прогнозовано зменшиться пропорційно до зниження ділової активності. Для цього треба зібрати максимум інформації про ваших постійних та потенційних клієнтів. Проаналізувавши та розсорт увавши їх за групами ризику, переходьте до аналізу витрат, пов’язаних із кожною групою клієнтів. Це витрати на імідж, маркетинг, логістику, підвищення лояльності клієнтів. Їх доведеться оптимізувати для кожної групи. 13. Коригування переліку послуг, що пропонуються клієнтам. Прорахуйте кожну групу послуг за різними критеріями (наприклад дохідність, прибутковість, ліквідність, доступність для замовлень, необхідні для іміджу, асортименту, інші потрібні вам критерії). 14. Відмова від зовнішніх запозичень. Під час кризи доведеться майже забути про нові кредити. Мало того, можливо, вам вигідно повернути наявні кредити, бо витрати на їх обслуговування можуть зрости за рішенням кредиторів. Один із варіантів реструктуризації кредиторської заборгованості — переуступка прав вимоги одному або кільком вашим дебіторам. 15. Реструктуризація кредиторської заборгованості. Вам доведеться провести складні переговори з постачальниками товарів, матеріалів і послуг, бажано домовитися про реструктуризацію вашої кредиторської заборгованості на період перебудови підприємства на режим роботи під час кризи. Крім того, постарайтеся зменшити витрати на придбання товарів за допомогою горизонтальної інтеграції — при придбанні товару у постачальника спільно з конкурентом зменшуються закупівельні ціни і поліпшуються умови поставок за великих обсягів. Запропоновані вище шляхи оздоровлення підприємства мають практичний характер і були розроблені на основі детального аналізу фінансової діяльності підприємства у період 208-2010рр. Ми вважаємо, що запрадження даних заходів дозволить підприємству вийти з кризи. Висновки до Розділу 3 Наразі ТОВ ВКФ «Віта –Авто» для загального аналізу фінансового стану і складання первинних документів, звітності використовує програмне забезпечення «1С: Бухгалтерія для України 7.7». Методика оцінки та аналізу фінансового стану у даному програмному забезпеченні не дає можливості швидко і точно відповісти на представленні вище запитання. Тому ми рекомендуємо придбати ТОВ ВКФ “Віта – Авто” розробку НЕЦ «Інфосервіс» (м. Київ) — «Антикризовий пакет» для «1С: Бухгалтерія для України 7.7, який дозволить повністю автоматизувати процес проведення вказаного аналізу. Засобом для цього може бути конфігурація «Платіжний календар»,Звіт «Эффективность работы менеджеров (Эффективность по направлениям бизнеса)», Звіт «Дебиторская и кредиторская задолженность». Набір «Антикризовий пакет» звільнить цінних для підприємства фахівців від трудомісткої роботи і дозволить швидко та чітко виконати необхідний антикризовий аналіз. Отже, особливістю фінансового аналізу в умовах трансформації економіки до ринкової є максимальне скорочення часу на формування інформації та її аналіз для прийняття управлінських рішень. Розглядаючи різні антикризові заходи, до яких удаються сьогодні сучасні підприємства, найпоширенішими та найактуальнішими можна назвати: скорочення витрат; горизонтальна й вертикальна інтеграція; жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат; перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління; оптимізація технологічних процесів оптимізація оподаткування; жорсткість кадрової політики. Тому, провівши детальний аналіз діяльності підприємства за період 2008-2010рр ми встановили, що виведення ТОВ ВКФ «Віта-Авто» з кризового становища можливе за рахунок здійснення керівництвом наступних дій: - запровадження повного централізованого перевезення вантажів; - підвищення швидкість руху транспорту шляхом проведення модернізації автотранспортного парку, запровадження нових принципів руху; - зміна кадрової політики підприємства; - введення в дію систему особистого продажу; - проведення широкої рекламної акції; - проведення мобілізації внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення платоспроможності та ліквідності підприємства; - проведення постійного контролю належного ведення усієї первинної документації, яка використовується для обліку основних засобів, палива, запчастин, ремонтів на підприємстві; -зниження витрат виробництва; - зійснити реструктуризацію активів; - звернути увагу на лізингові операції підприємству для закупівлі обладнання; - створення прогнозних бюджетів витрат, доходів та руху коштів; - оцінка поведінки клієнтів; - коригування переліку послуг, що пропонуються клієнтам; - відмова від зовнішніх запозичень; - реструктуризація кредиторської заборгованості. Фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками використання у відповідності з основними фінансовими показниками діяльності підприємства за попередні періоди. Висновки На основі проведеного нами теоретичного та практичного дослідження методики проведення фінансового аналізу на підприємстві в умовах антикризового управління на прикладі ТОВ ВКФ «Віта-Авто» можна зробити наступні висновки: 1. На сьогоднішній день в науковій літературі, присвяченій проблемам типізації криз, антикризового управління, фінасносовому аналізу, санації зустрічається багато різноманітних класифікацій, які сформовані на основі широкого кола критеріїв, до яких належать: масштабність, сфера виникнення; причини виникнення, характер протікання, характер прояву, тривалість, наслідки, ступінь прогнозованості, рівень системності, адекватність тощо. 2. Існують різні підходи вітчизняних і зарубіжних авторів до визначення категорії: «криза», «антикризове управління», «фінансовий стан підприємства», «санація», «стратегія санації». 3. На основі досліджень ми сформували сласне тлумачення термінів «антикризове управління», «фінансовий стан». 4. При аналізі фінансового стану організації необхідно прагнути до комплексного використання декількох методик для отримання більш достовірних результатів. 5. Аналіз фінансового діяльності підприємства не вичерпується лише встановленням неплатоспроможності підприємства, як це розраховувалось раніше, за методикою аналізу фінансової структури балансу підприємства. 6. Для того, щоб виробити правильні рішення щодо виходу підприємства з кризового стану, необхідне проведення поглибленої фінансової діагностики. При цьому повинні враховуватися галузеві і регіональні особливості. 7. В міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства — його інтегральну оцінку і проводиться аналіз загрози банкрутства підприємства, серед яких заслуговують на увагу моделі В.Бівера, Вайбеля, Альтмана. 8. Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами: вони мають невелику кількість показників; моделі дають можливість поєднувати різноманітні об’єкти; інформація для розрахунку усіх показників є доступною. 9. Вітчизняним науковцям необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на: вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів; використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності. 10. Провівши ґрунтовний аналіз фінансових показників ТОВ ВКФ «Віта-Авто» можна зробити наступні висновки: - підприємство достатньо забезпечене основними засобами, що дозволяє йому вільно проводити свою діяльність і не залежити від орендодавців; - низька зношеність обладнання дозволяє йому в повній мірі використовувати свої виробничі потужності; - провівши загальний аналіз ліквідності активів ТОВ ВКФ «Віта-Авто» виявлено їх незадовільний стан у 200 та 2010рр, що вказує на неспроможність підприємства власними коштами погасити свої зобов’язання; - підвищення частки дебіторської заборгованості в активах підприємства і великий термін погашення даної заборгованості вказує на те, що ТОВ ВКФ «Віта-Авто» проводить незрозумілу політику товарного кредитування відносно своїх клієнтів або йде на все більші уступки своїм споживачам з метою підтримання масштабів виробництва; - негативним на підприємстві ТОВ ВКФ «Віта-Авто» являється отримання збитків та наявність неповернених у встановлений термін кредитів і позик, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. Наявність таких видів збитків на ТОВ ВКФ «Віта-Авто» вказує на неефективний менеджмент, що зумовлює низьку якість та високу собівартість продукції. - використовуючи модель Альтмана, Тоффлера, Спрінгейта, модель Бівера та затверджені наказом Міністерства фінансів України методичні рекомендації, щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведенння до банкрутства ми визначили, що дане підприємство знаходиться у критичному стані і загроза банкрутства є досить високою. - з метою розробки виведення підприємства з кризового становища був проведений SWOT- аналіз ТОВ ВКФ «Віта-Авто. Була здійснена чітка систематизація параметрів в матриці та поданий їх опис, що дало можливість на етапах вибору і реалізації стратегії вносити необхідні коригування в оцінку параметрів і в стратегію. - найбільш суттєвими слід визначити такі ризики: зростання цін на паливо мастильні матеріали та допуск іноземних перевізників на національні ринки транспортних послуг. 11. Ми рекомендуємо придбати ТОВ ВКФ “Віта – Авто” розробку НЕЦ «Інфосервіс» (м. Київ) — «Антикризовий пакет» для «1С: Бухгалтерія для України 7.7, який дозволить повністю автоматизувати процес проведення вказаного аналізу. 13. Найпоширенішими та найактуальнішими для підприємства являються наступні антикризові заходи: скорочення витрат; горизонтальна й вертикальна інтеграція; жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат; перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління; оптимізація технологічних процесів оптимізація оподаткування; жорсткість кадрової політики. 14. Провівши детальний аналіз діяльності підприємства за період 2008-2010рр ми запропонували низку конкретних дій, щодо виведення ТОВ ВКФ «Віта-Авто» з кризового становища. Список використаної літератури Закон № 2181; Закон №698-XII від 07.02.1991 (редакція на 16.01.2003)"Про пiдприємництво" Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996 – ХІV. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. //програма “Гросбух” Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та оганізацій: Методичні рекомендації щодо аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, доведені листом ДПАУ від 27.01.98 р. №759/10/20-2117. Методичні рекомендації щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств і підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків), схвалені протоколом засідання АУП від 23.02.2001 р. №99 МСБО 12 «Податок на прибуток» МСБО 18 «Дохід» МСБО 8 «Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці» МСБОДС 1 – Подання фінансових звітів МСБОДС 3 – Чистий надлишок або дефіцит за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці. Наказ агентства з питань запобіганню банкрутству підприємств таорганізацій № 22 від 23 лютого 1998 р. Наказ Міністерства економіки «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» від 19.01.2006р. №14 (Зі змінами внесеними згідно з наказом Міністерства економіки №18 від 06.03.2006 р.); Наказ Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 (редакция на 25.12.1999) "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"" Наказ Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 (редакция на 11.12.2006) "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"" Наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 (редакция на 19.12.2006) "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"" Наказ Міністерства фінансів України, Фонду державногомайна України№ 49/121 від 26 січня 2001 р. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій. Затв. Міністерством фінансів України від 30.11.99 р. №291. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”. Затв. Міністерством фінансів України від 27.04.00 р. №92. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Затв. Міністерством фінансів України від 20.10.99 р. №246. Положення «Про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку» Положення бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №391\3684. Положення Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 (редакція на 11.12.2006) "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"" Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88//програма “ЛІГА” Положення про підготовку аудиторських висновків, що подаються до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку при розкритті інформації емітентами і професійними учасниками фондового ринку, затверджене рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 р. №1528. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації: Barton L. (1993) Crisis in organizations: Managing and Communicating in the Heat of Chaos. Cincinnati, Ohio: South-Western. – P. 2. Green P.S. (1992) Reputation Risk Management. London: Pitman / Financial Times. – P. 97. Rosenthal U. and B. (1991) ‘Simulation – oriented scenarios’, U. Rosenthal and B. Pijnenburg (edc), Crisis Management and Decision Making: Simulation Oriented Scenarios. Dordrecht. Kluwer, P. 3. Амосов А.Ю. Економіко-правове забезпечення антикризового фінансового управління: державно-управлінський аспект/www.nbuv.gov.ua; Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. М.:Финансы и статистика. – 2000. – ст.37. Балдин К.В., Зверев В.С., Рукосуев А.В. Антикризисное управление: макро- и микроуровень: Учеб. пособие. – 2-е изд.– М.: Издательсько-торговая корпо- рация «Дашко и Ко», 2007. – 280 с. Бланк И. Антикризисное финансовое управление предприятием. – К. Эльга, Ника-Центр, 2006. – 672 с. Бурий С.А., Мацеха Д.С. Антикризове управління та управлінські рішення – проблеми підприємств малого бізнесу: Монографія. – Хмельницький: ТОВ «Тріада-М», 2006. – 93 с. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит». – Житомир: ПП «Рута», 2002.- 544с. Бухгалтерський облік і аудит – 2003р. №2 – с.54-57. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально – практичний посібник / під ред. С.Ф. Голова.- Дніпропетровськ, ТОВ “Баланс-Клуб”, 2001.-832. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред проф. Ф.Ф. Бутинця.- Житомир: ЖІТІ, 2000.-608. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – 2-ге вид., виправл. і доп.. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 507 с. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. Вид. 2-ге, виправл. і доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 504 с.; Гринькова В.М., Корда Фінанси підприємств. ,,Знання,, - 2004. – ст.269. Гук О.В. Елементи системи запобігання банкрутству машинобудівних підприємств/ Вісник НУ «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. - №647. – 2009. – с. 37-43; Дорошук Г.А., Дащенко Н.М. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – Львів: «новий світ - 2000», 2010р.(2008). – 332 с.; Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Ред.кол. С.В.Мочерний та ін .- К.:Видавничий центр «Академія», 2000-864с. Економічний аналіз господарської діяльності: Навч. посібник / Болюх М.А. та ін. –К.: КНЕУ. – 2001. – ст.204. Економічний аналіз. Навчальний псібник. За редакцією Ф.Ф.Бутинця.-Житомир: ПП «Рута», 2003р.-680с. Жарковская Е.П., Бродский Б.Е. Антикризисное управление: Учебник. – М.: Омега-Л, 2004. – 336 с Іванюта С.М. Антикризове управління: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288 с. Колісник М.К. Антикризове управління виробничо-господарськими структурами у машинобудуванні. Монографія. – Львів:Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – 208 с.; Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посібник. – К.: Знання. – 2000. – ст.354. Крайник О.П., Клепкова З.В. Фінансовий менеджмент. – Львів: ,,Інтелект,, - 2001. –ст.87. Кузьмін О.Є., Мельник О.Б. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. посібник. – 2-е вид. доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ +» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2003. – 352 с.; Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: Монографія. – К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т., 2001. – 580 с; Ліоненко Л.О., Тарасюк М.В., Хіленко О.О. Антикризове управління під- приємством: Навч. посібник. – К.: КНТУ, 2005. – 377 с Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.- Харків: Торсінг, 2002.-296. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навч.пос. – К.: Вища школа, 2003. – ст.9-12, 117-118, 121, 128. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності “Облік і аудит”/Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-е вид., доп. і перероб.-Житомир: ЖІТІ, 2001.-576. Осмоловский В.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. – Минск: Новое знание. – 2001. – ст.188. Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.-260. Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України // С.Я.Зубілевич, І.Ю.Кравченко, О.О.Прокопенко та ін. – К., 2002 – 472 с Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студентів ВНЗ/ за ред.Прокопенка І.Ф. – Харків: Легас. – 2004. – ст.266. Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України.- Тернопіль: Лілея, 2000. – 106с. С.Ф.Голов, В.М.Костюченко. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник.-К.: Лібра, 2001.-840с. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности: Учебное пособие. – М.:ИНФРА-М. – 2003. – ст.169. Тлумачний словник з української мови онлайн / http://www.slovnyk.net; Уткин Э.А.Антикризисное управление. – М.: Тандем; ЭКМОС, 1997. – 400 с.; Фінансовий словник-довідник/ Дем’яненко М.Я., Лузан Ю.Я. та ін.: за редакцією Дем’яненка М.Я. – К.: ІАЕУААН. – 2003. – ст.507. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: навч.пос. – К.: ЦУЛ, 2002. – ст.4. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік.- Київ: Академія, 2002. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2006. – 256 с. Шапурова О.О. Антикризове управління машинобудівними підприємствами в ринкових умовах. Автореф. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук (08.00.04.)/НАН України; Класичний приватний університет політехнічний університет. – Запоріжжя, 2009, 20 с.; Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Ненашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: – 2001. – ст.208. Шершньова З.Є., Багацький В.М., Гетманцева Н.Д. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник.– К.: Знання, 2007. – 335 с.
