ЗМІСТ ВСТУП 4 1. Загальна характеристика Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. 8 2. Дефініції категорій, пов’язаних з дебіторською заборгованістю 17 3. Облік дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” 24 3.1. Первинний, аналітичний і синтетичний облік заборгованості за товари, роботи та послуги 27 3.2 Первинний, аналітичний та синтетичний облік дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом 40 3.3. Первинний, аналітичний і синтетичний облік іншої поточної дебіторської заборгованості 44 3.4. Методика підготовки звітності на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” 46 4. Аудит дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” 56 4.1. Загальна характеристика системи внутрішнього контролю підприємства 56 4.2. Аудит системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості 70 5. Аналіз дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” 83 5.1. Структурно-динамічний аналіз дебіторської заборгованості 83 5.2. Параметричний аналіз дебіторської заборгованості 91 5.3. Факторний аналіз дебіторської заборгованості 96 6. Автоматизація обліку дебіторської заборгованості 99 7. Зарубіжний досвід обліку, аудиту та аналізу дебіторської заборгованості 114 8. Охорона праці в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей – і – Ес Рівнеенерго” 120 9. Шляхи вдосконалення обліку, аудиту і аналізу дебітоорської заборгованості в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей – і – Ес Рівнеенерго” 132 ВИСНОВКИ 139 Список використаних джерел 141 Додатки 144 ВСТУП Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналіз показників діяльності як невід’ємної частини цього процесу. Важливе місце у системі фінансового аналізу посідає оцінка дебіторської заборгованості. У сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу не в кредит, а за фактом оплати. Однак конкуренція диктує свої умови: товари відвантажуються, оборотні фонди зменшуються, зростає дебіторська заборгованість. Контроль за цією ситуацією дає змогу продавцю не лише зменшити саму дебіторську заборгованість, а й видатки на її утримання (продавцю необхідно відшкодовувати тимчасово відсутні оборотні кошти). Показники, що пов’язані з дебіторською заборгованістю, ґрунтуються на системі економічного аналізу та підтвердженні достовірності визнання цих показників у фінансовій звітності, яка базується на узагальненні даних фінансового обліку і є єдиним інформаційним джерелом, що зв’язує підприємство з суспільством і діловими партнерами. Ще досить недавно бухгалтерська звітність багато в чому орієнтувалася на задоволення фіскальних інтересів держави. Тому старі форми бухгалтерської звітності не могли надавати інформацію для прийняття рішень різними категоріями користувачів, особливо іноземними інвесторами. Враховуючи, що Україна послідовно входить до Європейського і світового економічного простору, бухгалтерський облік і Закон, що регламентує порядок його ведення, повинні відповідати міжнародним нормам і правилам. Необхідність одержання найбільш інформативних параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, зумовила зміну методики бухгалтерського обліку, фінансового аналізу та системи аудиту. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства, проведений на основі правильно складеної звітності. Складання звітності, як і ведення обліку, регулюються світовими стандартами та чинним законодавством України. Звітність побудована на міжнародних принципах бухгалтерського обліку, на які Україна перейшла з 1 січня 2000 року. Основні методологічні принципи, якими підприємства керувалися раніше, зазнали істотних змін, бо пов’язане з приведенням національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародних стандартів. Очевидно, що процес реформування системи бухгалтерського обліку став необоротним. Пішли в небуття ті часи, коли бухгалтерський облік був цілком підпорядкований інтересам податкового обліку і найменші корективи податкового законодавства, зокрема, щодо оподаткування прибутку, приводили до зміни його методології на догоду одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку даних для заповнення податкової звітності та обчислення податкових зобов'язань стосовно платежів до бюджету. Наслідком реформи стало остаточне розділення бухгалтерського та податкового обліків. І хоча обидва обліки ґрунтуються на тих самих первинних документах, фіксують ті ж самі факти господарського життя підприємства, однак мету вони мають різну, використовуючи при цьому неоднакові методи оцінки активів, зобов'язань, доходів і витрат для цілей оподаткування та у бухгалтерському обліку, що обумовлює відмінності між обліковим (бухгалтерським) та оподатковуваним прибутком. Нагадаємо, що бухгалтерський облік слугує для нагромадження та систематизації даних первинних документів у розрізі показників, необхідних для складання фінансової звітності, покликаний показувати реальний фінансовий та майновий стан підприємства і, як наслідок, відображати реальні доходи, витрати та фінансові результати діяльності такого підприємства незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Податковий же облік повинен забезпечувати визначення сум валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань і в остаточному підсумку податкових зобов'язань підприємства з метою встановлення прибутку, що підлягає оподаткуванню, та складання податкової звітності (декларації про прибуток підприємства та додатків до неї). Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств значного збільшення обсягу інформації, що виникає як всередині підприємства, так і за його межами. Зі сторони зовнішніх суб’єктів також виникає відповідний інтерес до діяльності даного підприємства, а оскільки в сучасних умовах бухгалтерський облік не може бути орієнтований на податковий, а змінена методологія бухгалтерського обліку не припускає накопичення даних первинних документів про валові доходи та валові витрати для цілей оподаткування у системі регістрів та рахунків бухгалтерського обліку, єдиним виходом із ситуації, що склалася, є організація бухгалтерського обліку таким чином, щоб він став більш прозорим для податкового. Досягнення прозорості може бути забезпечене максимальною деталізацією бухгалтерського обліку шляхом введення до Плану рахунків бухгалтерського обліку, використовуваного на підприємстві, нових субрахунків, щоб дозволило групувати дані бухгалтерського обліку для цілей оподаткування. На можливість впровадження таких субрахунків прямо вказано в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291: „Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності і можуть ними доповнюватися впровадженням нових субрахунків зі збереженням кодів субрахунків цього Плану рахунків. Під час здійснення господарської діяльності підприємства недержавної форми власності (та і державної також) вступають у розрахункові відносини з іншими суб’єктами господарювання, за якими може виникати дебіторська заборгованість. Найбільш характерними розрахунками в нашому випадку є розрахунки з покупцями і замовниками за отримані товари, послуги, розрахунки з бюджетом за податковими зобов'язаннями, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки з різними дебіторами тощо. Дебіторська заборгованість входить до складу оборотних активів підприємства і впливає на його діяльність, а також на фінансовий аналіз показників ліквідності, фінансової стійкості. Саме тому обрана тема “Облік, аналіз і аудит дебіторської заборгованості на прикладі підрозділу Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Рівненського міського РЕМ є актуальною. Дипломна робота написана на основі звітності складеної за три звітних періоди - грудень 2003 року, червень 2004 року, грудень 2004 року. Використана звітність знаходиться у додатках. Метою даної роботи є: ознайомлення з особливостями виникнення дебіторської заборгованості, дослідження вдосконалення обліку, аналізу та аудиту дебіторської заборгованості в Рівненському міському РЕМ ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Завданнями дипломної роботи є: вивчення економічної характеристики дебіторської заборгованості та характеристика основних термінів, що стосуються поняття дебіторська заборгованість”; вивчення первинної облікової документації, що застосовується в Рівненському міському РЕМ ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго”, пов’язаної з дебіторською заборгованістю; вивчення національної обліково-нормативної бази з питань реформації фінансового обліку і відображення в звітності операцій, по яким виникає дебіторська заборгованість; дослідження методики первинного, синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” з урахуванням особливостей статутної діяльності; систематизування аналізу основних показників оцінки дебіторської заборгованості з урахуванням реформації обліку на міжнародні стандарти за три місяці; ознайомитись зі структурою системи внутрішнього контролю, яка функціонує у підрозділі Товариства, оцінити її ефективність; провести структурно-динамічний, прогнозний, аналіз діяльності підрозділу Товариства, розробити конкретні пропозиції щодо покращання фінансових результатів та дати прогноз діяльності підрозділу Товариства на майбутнє; ознайомитися із особливостями автоматизованого ведення бухгалтерського обліку і формування звітності за допомогою програми “Парус 8.5.1.0”. Виконання цих завдань дасть змогу досягти вказаної вище мети. Джерелами інформації при написанні дипломної роботи є наукова і методична література з питань бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту, нормативно-правова база, а також звітність Рівненського міського РЕМ ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” за грудень 2003 року, червень 2004року, грудень 2004 року. Розглянемо коротку характеристику розділів дипломної роботи: У першому розділі розглянемо економіко-організаційна характеристика Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, наведемо основні техніко-економічні показники. У другому розділі були наведемо дефініції категорії “дебіторська заборгованість”, визначена їх економічна характеристика. У третьому розділі розглянумо методику обліку дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, порядок формування показників звітності щодо розрахунків, а саме : - основні розрахункові операції з дебіторами: розрахунки з покупцями і замовниками, з бюджетом та підзвітними особами; - використання для обліку дебіторської заборгованості субрахунки відповідно у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку; - методику підготовки звітності установи ; У четвертому розділі розкриємо методику проведення аудиту системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості: - дамо загальну характеристику системи внутрішнього контролю підрозділу та підприємства в цілому ; - проведемо аудит системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості. В п’ятому розділі проведемо аналіз основних показників дебіторської заборгованості: - структурно-динамічний аналіз; - параметричний аналіз; - факторнй аналіз. В шостому розділі постараємося якомога ширше висвітлити автоматизацію процесу обліу дебіторської заборгованості. В сьомому розділі звернемося до зарубіжного досвіду обліку, аудиту та аналізу дебіторської заборгованості. В восьмому розділі приділимо увагу охороні праці на підприємстві. Шляхи вдосконалення обліку, аудиту і аналізу дебіторської заборгованості в підрозділі та на підприємстві вцілому опишемо в дев»ятому розділі. Зробимо висновки, чи вдалося нам досягнути своєї мети даною дипломною роботою.
1. Загальна характеристика Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" є приватною енергопостачальною компанією, яка є складовою глобальної енергетичної корпорації AES із центральним офісом у м. Арлінгтон, США. AES – це найбільша у світі енергогенеруюча компанія, яка, до того ж, має досвід роботи у Казахстані та Грузії. Вона принесла нові технології та послуги, культуру менеджменту і культуру сплати за електроенергію. До 17 квітня 2001 року це було державне (75 %) підприємство, підпорядковане Міненерго України. Відкриті торги із продажу державного пакету акцій відбулися 17.04.2001 р. Державна акціонерна енергопостачальна компанія “Рівнеобленерго” (ДАЕК “Рівнеобленерго”) заснована відповідно до Указу Президента України “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України” №282/95 від 04.04.95 р. та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.95 р. №137 шляхом перетворення державного підприємства “Ровенське обласне підприємство електричних мереж” (РОПЕМ) у ДАЕК “Рівнеобленерго”. Юридична адреса підприємства: Україна, 33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 71, тел. (8-036-2) 694-550, 694-305. Компанія здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та Статуту. Статутний фонд компанії становить 20827420 грн. Засновником компанії є держава в особі Міністерства енергетики України. Згідно із Статутом компанії, метою її діяльності є забезпечення потреб споживачів Рівненської області в електричній енергії та в іншій продукції і послугах, що надаються компанією, а також одержання прибутку для задоволення економічних і соціальних потреб акціонерів та працівників компанії. Предметом діяльності ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” є : передача, розподіл, постачання електроенергії та продаж її споживачам на умовах укладених договорів по тарифах, що регулюються відповідно до чинного законодавства; ремонтно-технічне обслуговування електричних мереж , будівель, споруд , машин і механізмів, їх технічне переозброєння; виробництво електричної енергії; розвиток електрифікації в регіоні відповідно до перспективних планів розвитку енергетичних джерел і мереж; впровадження нової техніки і технологій , науково-пошукові роботи по предмету діяльності компанії; надання послуг юридичним та фізичним особам з оперативно-технічного та ремонтно-експлуатаційного обслуговування основних засобів, що є на балансі ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” , та на замовлення інших юридичних та фізичних осіб; виконання державного енергетичного нагляду за роботою , технічним станом електричних установок для споживачів; надання платних послуг фізичним і юридичним особам, виробництво продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; організація робіт з питань охорони праці, техніки безпеки, впровадження безпечних методів праці в процісі виробничо-господарської діяльності; виготовлення, ремонт, обслуговування, повірка засобів вимірювання та контролю; виготовлення технічних умов та проектно-кошторисної документації на електропостачання; виконання ремонту і повірки вимірювальних приладів обміру електроенергії і виконання випробувальних та налагоджувальних робіт в електроустановках. Територія, на якій компанія здійснює свою діяльність, становить 20,1 тис. кв. км. Населення області, якому здійснюється енергопостачання, сягає 1200 тис.чол. В Рівненській області налічується 16 адміністративних районів, міст обласного підпорядкування - 4, населених пунктів - 1038. Основу промислового потенціалу області складає 287 великих та середніх підприємств. Потенціал компанії формують:1.1429 висококваліфікованих працівників; 2.повітряні лінії електропередачі напругою 0,4 - 110 кВ - 25598 км (довжина по колах) , в т.ч.110 кВ - 1315 км; 35 кВ - 1452 км; 6 - 10 кв - 9312 км; 0,4 кВ – 13354 км; 3.Кабельні лінії 0,4 - 10 кв - 1316 км , в т.ч.: 6 - 10 кВ - 871 км; 0,4 кВ - 445 км; 4.Підстанцій 35 - 110 кВ - 123/1254,5 шт/МВА , в т.ч.: 35 кВ - 88/422,9 шт/МВА; 110 кВ - 35/831,6 шт/МВА; 5.Підстанцій 6 - 10/0,4 кВ - 5864/1132,869 шт/МВА; 6.Автомашин і механізми (319 од.), персональні комп‘ютери та інша техніка. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" є природним монополістом у галузі енергопостачання в Рівненській області, і інші енергопостачальні компанії Украіїни не є конкурентами для цієї компанії. Найважливіший компонент зовнішнього середовища для компанії – це
споживачі електроенергії. Компанія має близько 385 тис. споживачів, і її діяльність прямо залежить від кількості спожитої ними електроенергії, рівня її оплати тощо. Саме тому діяльність компанії повинна бути максимально орієнтована на потреби споживачів (див. рис.1.1). Підриємство електричних мереж, таке як ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", представляє собою складну динамічну систему, тобто сукупність взаємопов`язаних елементів, що знаходяться між собою у певних взаємовідносинах і тому діючих як одне ціле. Такими елементами підприємства як системи є: комплекс виробничих машин, механізмів і пристроїв, а також комплекс виробничих служб, відділів, районів електромереж, ремонтно- експлуатаційних бригад, суспільних організацій тощо. Всі ці елементи взаємопов`язані в єдиному технологічному і соціальному процесі. Процес виробництва, як керована система, – це взаємопов`язана єдність ряду підсистем: технічної, що являється сукупністю електричних машин, апаратів, передавальних пристроїв, пристроїв релейного захисту, автоматики, телемеханіки, засобів диспетчерського і технологічного управління, ремонтно - експлуатаційних машин, механізмів і різних пристроїв; технологічної, що встановлює сувору послідовність процесів і операцій з передачі і розподілу енергії від електростанцій до абонентів; економічної, що забезпечує єдність економічних процесів і економічних зв`язків окремих елементів виробництва; спільної праці, що визначає кількісні і якісні зв`язки окремих видів і елементів праці. Підприємство електричних мереж як система являється, з одного боку, підсистемою (частиною) більш складної галузевої системи – енергетичного об`єднання, а з іншого – підсистемою комплексної територіальної системи, що керується міськими (районними) радами народних депутатів. Система управління енергетичним підприємством визначається його виробничою структурою. Виробнича структура – сукупність основних і допоміжних виробничих підрозділів, а також форми зв`язків між ними. Найбільш характерними факторами, що визначають виробничу структуру для мережевих підприємств є: протяжність електромереж, параметри енергії, що передається, форми організації обслуговування енергоустановок, об`єм ремонтно – експлуатаційного обслуговування, рельєф місцевості, стан доріг . В організаційному відношенні підприємства електричних мереж (ПЕМ) поділяються на райони електричних мереж (РЕМ) і служби. РЕМ займаються обслуговуванням електроустановок, розташованих на визначеній території. Служби здійснюють централізоване виконання окремих виробничих функцій, РЕМ і служби включають дільниці, спеціалізовані бригади, групи підстанцій, лабораторії і т.п. Для РЕМ, які входять в склад ПЕМ, не створюють самостійних адміністративно - управлінських і деяких виробничих підрозділів (ремонтно – будівельних, механізації і транспорту). Їх функції виконують відповідні підрозділи ПЕМ . Район електричних мереж (РЕМ) є виробничо-структурним підрозділом ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” ( а адміністративному районі) на правах цехів(відділів) і входять до складу відповідного регіону на які поділено Товариство. Метою діяльності РЕМ є продаж електроенергії споживачам на договірних умовах, а також надання інших послуг відповідно до напрямків діяльності РЕМ, отримання прибутку для задоволення економічних та соціальних потреб працівників РЕМ. РЕМ здійснює ремонтно-експлуатаційне і оперативне обслуговування електрообладнання та електричних мереж, визначених наказом по Товариству. В своїй діяльності РЕМ керується слідуючи ми основними документами: цивільним кодексом України; зоконом України “Про енергетику”; діючим законодавством України пр працю, міжгалузевими та галузевими нормативними актами з охорони праці, нормативно-технічними документами по безпечній експлуатації обладнання; ПВЕ, ПТЕ електростанцій і мереж, ПБЕЕ, правилами користування електроенергією; Положенням про РЕМ і місцевими виробничо-технічними і посадовими інструкціями; Правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими розпорядчими документами компанії. В процесі виконання виробничих функцій РЕМ підтримує прямі зв”язки з іншими підрозділами ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Управління РЕМ здійснюється у відповідності з затвердженою структурою управління товариства. Розпорядження керівника товариства можуть передаватись працівникам РЕМ тільки через директора регіону. РЕМ надає статистичну звітність у відповідності з затвердженими планами та директивними вказівками. РЕМ має право відкривати рахунки в банку: Розподільчий рахунок, для розрахунків з споживачами по спожитій електроенергії; Розрахунковий рахунок, для розрахунків за надані послуги та реактивну електроенергію, оплати нецентралізованих потреб підрозділу, згідно встановленого бюджету. Рівненський міський РЕМ являється найбільшим з підрозділів по реалізації спожитої електроенергії. Кількість побутових споживачів 73 347 шт., кількість юридичних споживачів 1997шт., кількість точок обліку 78 510 шт. Структура споживання по Рівненському міському РЕМ представлена на рис.1.2. В підрозділі працюють 117 чол. висококваліфікованих працівників; повітряні лінії електропередачі напругою 10 кВ - 270 км (довжина по колах) , повітряні лінії електропередачі напругою 0,4 кВ - 93 км ; протяжність кабельних ліній електропередач КЛ 0,4 – 270 км, КЛ 10кВ –420 км; ТП 10-0,4 кВ – 367 шт., КТП 10-0,4 – 25 шт., РП 10-0,4 кВ –15 шт. Організаційна структура ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” наведена на Рис.1.3 Організаційна структура Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” наведена на рис.1.4
Аналізуючи динаміку основних техніко-економічних показників(ТЕП) діяльності Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” за останній річний період 12.2003р.-12.2004р., можна зробити наступні висновки. Позитивно оцінюється тенденція у збільшенні як абсолютних, так і відносних наступних ТЕП показників: товарооботот, фонд оплати праці, вартості основних засобів, кількості працюючих чоловік. Зменшення величин ТЕП спостерігається в таких важливих для підрозділу показниках, як чистий прибуток, та операційні витрати, що потягнуло за собою зменшення рентабельності продажу. На протязі всього досліджуваного року на підрозділ підприємства працює з прибутком, хоча в порівнянні з груднем 2003р. в грудні 2004р. спостерігається деяке зменшення прибутку на 3,7%, основною причиною являється збільшення фонду оплати праці працівників Рівненського міського РЕМ, що зумовлено спадом рівня забезпеченості населення. Фонд заробітної плати в грудні 2004р. збільшився на 16 тис. грн., тобто на 20% в порівняннї з груднем 2003р. Реалізація електроенергії пов‘язана з рівнем її оплати, а отже з наявністю значної дебіторської заборгованості за електроенергію. Обсяг реалізації у грошовому виразі щороку зростав за рахунок цінової (тарифної) складової. Тарифи на електроенергію є дуже важливим показником, від якого залежать результати діяльності компанії. Одним з важливих ТЕП, який підрозділу вдалося зменшити являються втрати електроенергії в мережах (ТВЕ). В зв”язку з деякою стабілізацією економіки м.Рівне протягом 2004р. відбулося зростання продажу електроенергії, це зростання відбулося не тільки за рахунок збільшення купленої електроенергії, а й за рахунок зменшення її втрат у мережах. Показник ТВЕ жодного року за звітний період не становив розміру в межах нормативу (приблизно 13,4-13,6 % кожного року): у грудні 2003 році він досягнув максимальної межі 6,32 % при нормативі 13,38 %, зате в цей же період через рік спостерігається суттєве зниження ТВЕ на 40,51%. Це говорить про те, що персонал Рівненського міького РЕМ спрацював ефективно: було виявленно близько 1500 крадіжок електроенергії споживачами, була проведена активна робота по зниженню дебіторської заборгованості за електроенергію. В цілому хочеться відмітити, що Рівненський міський РЕМ на протязі 2004р. спрацював стабільно та ефективно, відхилення по величині прибутку незначні :-3,7%, 0,4%, -3,3%. Зменшення відбувається по закінченні року в грудні 2003, грудні 2004, основною причиною є збільшення споживання електроенергії та відповідно збільшення ТВЕ, втрати в літній період зменшуються, як і споживання. Основні техніко-економічні показники діяльності ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” наведено в таблиці 1.1. Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” в період грудень 2003 року, червень 2004року, грудень 2004року. Таблиця 1.1 Показник Залишок на : Відхилення
2. Дефініції категорій, пов’язаних з дебіторською заборгованістю
Щоб зрозуміти суть питання дипломної роботи, необхідно дати визначення всіх понять, які мають відношення до дебіторської заборгованості. Тому, пропоную економічні визначення до всіх категорій, пов’язаних з дебіторською заборгованістю (таблиця 2.1). Таблиця 2.1 Дефініції категорії дебіторська заборгованість Поняття Визначення Джерела інформації
1 2 3
Заборгованість Сума невиконаного зобов’язання, несплаченого боргу Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р. Економічна енциклопедія (Том 1)
Заборгованість Сума фінансового зобов’язання чи грошового боргу, яка підлягає погашенню (поверненню) протягом певного терміну. Якщо на момент закінчення цього терміну заборгованість не погашена, вона стає протермінованою. А.Г.Зародний, Г.Л.Вознюк, Т.С.Смовженко, -Київ, “Знання”, 2000р. Фінансовий словник
Заборгованість (борг) Це боргові зобов’язання, що виникають внаслідок видачі векселів, випуску облігацій тощо. Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р. Бухгалтерський облік
Дебітор Фізична чи юридична особа, суб’єкт господарювання, який має грошову або майнову заборгованість (на противагу кредитору, якому заборгували інші особи). Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р. Економічна енциклопедія
Дебітори Це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р. Бухгалтерський облік
1 2 3
Дебітор Юридична або фізична особа, що має документально зафіксовану в бухгалтерських відомостях фінансову заборгованість певному підприємств-ву, організації чи установі. Дебіторами можуть бути юридичні особи, які не оплатили вартості поставлених їм товарів, виконаних робіт чи наданих послуг або не сплатили за отриманими авансами чи векселями, а також громадяни, котрі не розрахувались за отримані позики, аванси на відрядження чи інші потреби або є боржниками за недостачами та розтратами; у міжнародних відносинах - країна, що має від’ємний платіжний баланс. А.Г.Зародний, Г.Л.Вознюк, Т.С.Смовженко, -Київ, “Знання”, 2000р. Фінансовий словник
Дебітор Це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. П(С)БО №10 “Дебіторська заборгованість”
Дебіторська заборгованість Сума заборгованості дебіторів підприємству на дату складання бухгалтерської звітності. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, і їх сума може бути достовірно визначена. Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р. Бухгалтерський облік
Дебіторська заборгованість Сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату С.Я.Зубілевич, - Київ, 1999р. Фінансова звітність
Дебіторська заборгованість Виникає в результаті продажу товарів та надання послуг в кредит, а також включає іншу заборгованість підприємству, погашення якої очікується впродовж року або операційного циклу О.Рубачова, О.Мельохіна “Нові підходи до побудови балансу і розкриття його статтей”//Бухгалтерський облік і аудит, 1999р. №10-11.
Дебіторська заборгованість Це елемент оборотного капіталу, сума боргів, що належать підприємству від юридичних чи фізичних осіб. Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Дебіторська заборгованість Включає в себе усі вимоги підприємства до інших юридичних чи фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Визначається два види дебіторської заборгованості: торгівельна; особлива (не операційна). Глен А. Велш, Даніел Г. Шорт, - Київ, Основи, 1999р. Основи фінансового обліку
1 2 3
Торгівельна дебіторська заборгованість Включає до себе рахунки до отримання та векселі, отримані по торговій діяльності компанії. Вона виникає внаслідок звичайної операційної діяльності компанії, яка може полягати у продажу товарів чи/та наданні послуг. Глен А. Велш, Даніел Г. Шорт, - Київ, Основи, 1999р. Основи фінансового обліку
Особлива дебіторська заборгованість Виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів чи/та надання послуг). Може призводити до виникнення незвичайних облікових проблем. Може бути короткостроковою та довгостроковою. Глен А. Велш, Даніел Г. Шорт, - Київ, Основи, 1999р. Основи фінансового обліку
Заборгованість дебіторська Сума заборгованості підприємству (організації) від юридичних або фізичних осіб (дебіторів). Виникає внаслідок господарських стосунків між ними. Основними видами дебіторської заборгованості є: заборгованість за товари, роботи, послуги, не оплачені вчасно; заборгованість за отриманими векселями; інші види дебіторської заборгованості (заборгованість за розрахунками з бюджетом, працівниками тощо). Розрізняють нормальну і протерміновану дебіторську заборгованість А.Г.Зародний, Г.Л.Вознюк, Т.С.Смовженко, -Київ, “Знання”, 2000р. Фінансовий словник
Дебіторська заборгованість Борг підприємству, організації, фізичній особі, що виник у процесі господарських відносин з іншими юридичними і фізичними особами. Причина дебіторської заборгованості – несвоєчасність розрахунків за товари, послуги. Значні суми дебіторської заборгованості відчутно погіршують фінансовий стан підприємства і можуть призвести до їх неплатоспроможності. Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р. Економічна енциклопедія (Том 1)
Довгострокова дебіторська заборгованість Це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу. До довгострокової дебіторської заборгованості: заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця; Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р. Бухгалтерський облік
1 2 3
надання позик іншим підприємствам; надання позик фізичним особам тощо; заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях – пожежі, повені, крадіжках тощо.
Довгострокова дебіторська заборгованість Сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. П(С)БО № 10 “Дебіторська заборгованість
Дебіторська заборгованість за роботи та послуги Виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу С.Ф.Голов, Дніпропетровськ, ТОВ „Баланс-Клуб”, 2001р. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні
Заборгованість дебіторська Частина оборотного капіталу підприємства, компанії, сума яку заборгували підприємству, організації, компанії і інші юридичні особи і компанії, а також громадяни, що є їх боржниками (дебіторами) за поставку товарів, виконання робіт, надання послуг. Розрізняють заборгованість дебіторську за основну діяльність і заборгованість дебіторську за інші неосновні операції Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р. Економічна енциклопедія (Том 1)
Поточна дебіторська заборгованість Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. П(С)БО № 10 “Дебіторська заборгованість”
Поточна дебіторська заборгованість Включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Можна визначити два головних види поточної дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (не операційну). Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги Визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг та оцінюється за первісною вартістю. П(С)БО № 10 “Дебіторська заборгованість
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги Включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. П(С)БО № 10 “Дебіторська заборгованість
1 2 3
Товарна дебіторська заборгованість Виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надавання послуг. Розрахунки з покупцями та замовниками відносяться до товарних відповідно до визначення Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Покупці Це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги). Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Покупець Замовник виготовлених товарів і послуг та їх отримувач, а також клієнт, який прагне придбати такі товари Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р.
Замовник Покупець (фізична або юридична особа; країна), який звернувся до постачальника із заявкою на постачання певного товару, надання послуг або виконання робіт Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р. Економічна енциклопедія (Том 1)
Замовники Це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору. Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Нетоварна (або не операційна ) дебіторська заборгованість Виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості. Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Сумнівний борг Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником П(С)БО № 10 “Дебіторська заборгованість”
Коефіцієнт сумнівності Це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи С.Ф.Голов, Дніпропетровськ, ТОВ „Баланс-Клуб”, 2001р. Бухгалтерський облік і фі-нансова звітність в Україні
1 2 3
Чиста реалізаційна вартість Сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів П(С)БО № 10 “Дебіторська заборгованість”
Звичайна діяльність Будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р. Бухгалтерський облік
Надзвичайна подія Подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не очікується, що вона буде повторюватись періодично або в кожному подальшому звітному періоді Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р Бухгалтерський облік.
Інша дебіторська заборгованість До неї відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків Ф.Ф.Бутинець, ПП “Рута”, Житомир, 2000р. Бухгалтерський облік
Майбутня економічна вигода Це потенціал, який може (прямо або непрямо) сприяти надходженню грошових коштів та їх еквівалентів на підприємство. Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Споживчий кредит Кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Споживчий кредит Кредит, надаваний підприємствами торгівлі й сервісних послуг у вигляді товарів і послуг, що продаються на виплат (у кредит).Його об’єктом є, як правило, товари тривалого користування (меблі, автомашини тощо), а також окремі види послуг. А.Гальчинський -Київ, “Основи”, 1996р. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник.
Товарний (комерційний) кредит Кредит, який надається підприємствам у формі відстрочки платежу за поставлені їм сировину, матеріали чи товари. І.А.Бланк -Київ, Ніка-Центр Ельга, 1999р. Фінансовий менеджмент, Навчальний курс.
Товарний кредит з відстрочкою платежу Це найбільш поширена в наш час форма товарного кредиту, яка обумовлюється умовами контракту на поставку товарів та не потребує спеціальних документів по його оформленню І.А.Бланк -Київ, Ніка-Центр Ельга, 1999р. Фінансовий менеджмент, Навчальний курс.
Комерційний кредит Це кредит, що його надає одне підприємство (фізична чи юридична особа) іншому у вигляді продажу товарів або послуг з відстроченням платежу. А.Гальчинський -Київ, “Основи”, 1996р. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник.
1 2 3
Комерційний кредит Товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності Т.А.Бутинець, Л.В.Чижевські, С.Л.Береза, -Житомир, ПП “Рута”, 2000р. Бухгалтерський облік
Комерційний кредит Кредит, що надається покупцям у формі продажу товарів у розстрочку, з відстроченням платежу, а плата за товар означає погашення кредиту Ред.колегія: Б.Д.Гаврилишин, С.В.Мочерний, О.А.Устенко, О.І.Амоша та ін., -Київ, Видавничий центр “Академія”, 2000р., Тернопіль Академія народного господарства 2000р. Економічна енциклопедія (Том 1)
3. Облік дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Основними документами, що регламентують бухгалтерський облік в нашій державі, є закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 – ХІУ від 16.07.99р., міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку (П(С)БО), Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р.№ 291, зареєстрована в міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за № 893/4186 та інші законодавчі і нормативні акти, що мають відношення до організації бухгалтерського обліку та звітності. Бухгалтерський облік зобов'язані вести всі юридичні особи, що діють на території України. Законодавчими та нормативними документами, що були згадані, визначені головні принципи організації ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання. Об'єктами, що обов'язково відображаються в системі бухгалтерського обліку, є: рухоме і нерухоме майно, включаючи орендоване, дароване, передане в тимчасове користування та позики, в натуральній та грошовій формі; права користування інтелектуальною та промисловою власністю; ціна форми, що виникла під час купівлі підприємств та їх підрозділів; грошові засоби, цінні папери, розрахунки з юридичними та фізичними особами, інвестиції в основні засоби, у філії та інші суб'єкти; амортизаційні відрахування; прибутки та видатки за видами і періодами; зобов'язання з кредитів та позичок, безкоштовно отримані засоби та їх використання. Завданнями бухгалтерського обліку є: формування повної та достовірної інформації про господарські та фінансові процеси, результати діяльності господарюючого об'єкту; контроль за наявністю та рухом майна, використанням ресурсів у відповідності з діючим законодавством; контроль за формуванням та використанням джерел для створення майна організації; попередження втрат та виявлення резервів підвищення господарської та фінансової діяльності; підготовка даних для складання достовірної фінансової звітності; визначення фінансових результатів діяльності господарюючого об'єкту. Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму обліку, про що зазначається в Наказі про облікову політику Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” сформувало облікову політику. На початок звітного періоду Товариство пролонгує Наказ про облікову політику щодо визначення основних елементів облікової політики (див.додатки). В наказі затверджуються такі елементи облікової політики: робочий план рахунків; бухгалтерський облік нематеріальних активів вести у відповідності з П(С)БО 8, термін використання програмних продуктів встановити 2 роки з дати введення в експлуатацію, знос нараховувати прямолінійним методом; нарахування амортизації на основні засоби здійснювати у відповідності з нормами і методами передбаченими податковим законодавством; до малоцінних і швидкозношувальних предметів (рах. 220) відносити предмети, що використовуються не більше одного року та вартістю до 500грн; резерв сумнівного та безнадійного боргу нараховувати щомісячно у розмірі 1% від суми товарного відпуску; при складанні фінансових звітів визначити межу вагомості, яка дорівнює 1000,00 грн.; по податковому обліку протягом звітного періоду у відповідності з п.8.7.1 “Закону про оподаткування прибутку” відносити до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних виробничих фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів виробничого призначення на початок звітного року; у відповідності з п.5.4.10 Закону не включаються до складу валових витрат витрати пов’язані з паркуванням та стоянкою легкових автомобілів, а також 50% витрат на придбання ПММ для легкових автомобілів. При цьому проводити коригування податку на додану вартість. Не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені первинними документами. Бухгалтерський облік ведеться організацією безперервно з моменту її реєстрації в якості юридичної особи до реорганізації або ліквідації відповідно до правил, встановлених законодавством України. Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами найчастіше складає значну частку в структурі активу балансу підприємства. Створення великих обсягів дебіторської заборгованості викликає низьку платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків по зобов’язаннях підприємству доводиться перетворювати високоліквідні активи на грошові кошти, у протилежному випадку йому загрожує банкрутство. Основними завданнями організації обліку дебіторської заборгованості є: зазначення в Наказі про облікову політику критеріїв класифікації дебіторської заборгованості; розробка графіку документообігу для документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до виконавців; вибір облікових регістрів, в яких відображається дебіторська заборгованість, та доведення цієї інформації до конкретних виконавців; організація передачі інформації з облікових регістрів до центральної бухгалтерії (головному бухгалтеру) для її відображення в звітності. Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами. Їх можна поділити на внутрішні і зовнішні. Зовнішніми факторами є: стан економіки в країні – спад виробництва збільшує розміри дебіторської заборгованості; стан розрахунків в країні – криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості; ефективність грошово-кредитної політики НБУ – обмеження емісії викликає нестачу готівки і ускладнює розрахунки; рівень інфляції – при високій інфляції дебітори не поспішають позбавитись боргів: чим пізніше строк сплати боргу, тим менше його сума; [16]. Внутрішні фактори: види розрахунків – використання розрахунків, які гарантують платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості; стан контролю за дебіторською заборгованістю; професіоналізм спеціаліста, який займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства; інші фактори. Головним завданням управління дебіторською заборгованістю є: визначення ступеня ризику неоплати рахунків покупцями; надання рекомендацій щодо зменшення кількості фактично або потенційно неплатоспроможних покупців. Бухгалтерський облік повинен відображати вжиті заходи на бухгалтерських рахунках та, відповідно, їх вплив на фінансові результати діяльності підприємства [21]. 3.1. Первинний, аналітичний і синтетичний облік заборгованості за товари, роботи та послуги Всі факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан активів, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів відображаються у бухгалтерському обліку методом суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [11]. Згідно цього Положення усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатися українською мовою. Первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Записи у первинних документів, облікових регістрах повинні здійснюватися тільки у темному кольорі чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень. Вільні рядки в первинних документах підлягають обов’язковому прокресленню. Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці – дату запису в обліковий регістр, а при обробці на обчислювальній установці – відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку. Усі документи, що додаються до прибуткових і видаткових касових ордерів підлягають обов’язковому погашенню штампом або ручним надписом “Одержано” або “Сплачено” із зазначенням дати ). Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків. Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними документами про порядок їх застосування. Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідною інструкцією. З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку до архіву. Працівники підприємства створюють та подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг з графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відноситься до функціональних обов’язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких подаються ці документи У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах виправляються коректурним способом. Виправлення помилок повинно бути застережено написом “Виправлено” і підтверджено підписами осіб, які підписали цей документ з зазначенням дати виправлення. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов’язковій передачі в архів. Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і замовниками. Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. Договір встановлює взаємні права і обов’язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу. Договір вважається укладеним з моменту набуття ним обумовленої форми (наприклад, простої письмової або нотаріально засвідченої). Договір може бути укладено як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, які обов’язково повинні бути підписані стороною, що їх надсилає [16]. На суми оплати за відпущені товари, відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги підприємство-покупець повинно отримати від постачальника розрахункові документи (таблиця 3.1). Таблиця 3.1 Первинні документи по розрахунках з покупцями та замовниками Розрахунки з вітчизняними покупцями
Виникнення заборгованості Погашення заборгованості
Накладні Виписки банку
Рахунки-фактури Платіжні доручення
Рахунки Видатковий касовий орлер
Акти прийняття робіт, послуг Прибутковий касовий ордер
Податкові накладні
Товарні накладні
Для розрахунків за відпуск електроенергії, надані послуги, продані товари та виконані роботи Товариство використовує безготівкові розрахунки. Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків, яку використовує ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” є розрахунки за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення є розпорядженням банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку. Всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку та інших рахунків Товариства банк реєструє в спеціальних виписках з особових рахунків з доданням виправдовуючи документів. По дебету виписки відображається списання грошових коштів з рахунків, а за кредитом – надходження коштів на рахунки. Для розрахунків зі споживачами за відпущену електроенергію використовуються поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Закон України про електроенергетику №575/97 Стаття 15-1. Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів Національною комісією регулювання електроенергетики України. Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії. ( Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 1821-III ( 1821-14 ) від 22.06.2000 ) Для прийняття обміркованих економічних рішень необхідно мати достовірні дані про економічне становище об’єкта управління. Впровадження в Україні світового бухгалтерського досвіду значно підвищило якість фінансових звітів. Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання принципів бухгалтерського обліку. Основні принципи бухгалтерського обліку, на підставі яких готуються форми фінансової звітності є принципи регламентовані П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Прогресивність принципів бухгалтерського обліку зумовлена тим, що їх розроблено на основі чинних міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вивірених багаторічною практикою. Найбільш суттєві зміни в організацію бухгалтерського обліку внесли такі принципи: принцип обачності передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; принцип послідовності передбачає постійне застосування підприємством обраної облікової політики; принцип превалювання сутності над формою означає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; принцип нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснення для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. принцип історичної собівартості означає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. П(С)БО 1 також визначає загальні принципи бухгалтерського обліку, які в цілому відповідають загальноприйнятій практиці ведення бухгалтерського обліку. Такими принципами є: повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Із затвердженням Наказу про облікову політику ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” бухгалтерський облік, зокрема операцій розрахунків з дебіторами, веде згідно саме цих принципів. Низька платоспроможність підприємств викликає створення великих обсягів дебіторської заборгованості. Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”. Дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства, не завжди підлягає відображенню в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Вона може бути відображена в балансі за умови визнання її активом. Згідно з пунктом 5 П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та її сума може бути достовірно визначена. Майбутньою економічною вигодою є потенціал, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів та їх еквівалентів. Дебіторська заборгованість виникає, головним чином, у результаті: відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг; перерахування коштів як передоплати або авансу постачальникам чи підрядчикам; перерахування грошових коштів як передоплати або авансу по інших операціях (наприклад, сплата внесків або переплата по податках та обов’язкових платежах); Відповідно до стандарту дебіторська заборгованість поділяється на поточну і довгострокову. Дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну; нетоварну (неопераційну). Операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт та послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг. Розрахунки з покупцями та замовниками відносяться до товарних у відповідності до визначення. Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість класифікується за трьома напрямками: дебіторська заборгованість, за якою існує впевненість у погашенні її боржником; дебіторська заборгованість, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником; дебіторська заборгованість, за якою немає впевненості у погашенні її боржником або закінчився строк позовної давності [34]. За строками платежу дебіторська заборгованість класифікується на відстрочену (строк здійснення обов’язків по якій ще не настав) і прострочену (строк здійснення по якій вже наступив). Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг і оцінюється за первісною вартістю (п.6 П(С)БО 10). Для обліку дебіторської заборгованості в Товаристві використовуються рахунки 361 „Розрахунки з покупцями і замовниками.” 377 “Розрахунки з іншими дебіторами.” Для узагальнення інформації про наявність та стан дебіторської заборгованості в національній валюті в Товаристві використовуються такі рахунки: 361/1 – розрахунки по активній електроенергії юридичних споживачів; 361/10 - розрахунки із місцевим бюджетом по призначеним пільгам за професійною ознакою; 361/2 –розрахунки по електроенергії з населенням; 361/3 – розрахунки із споживачами за реактивну електроенергію; 361/4 – розрахунки із споживачами за активну електроенергію (ПКЕЕ юридичні споживачі); 361/5 – розрахунки по електроенергії з населенням (ПКЕЕ населення); 361/6– розрахунки із місцевим бюджетом по пільгам ЧАЕС за електроенергію; 361/7– розрахунки із бюджетом по призначеним субсидіям по електроенергії; 361/8– розрахунки із місцевим бюджетом по призначеним пільгам по електроенергії; 361/9 – розрахунки по транзиту електроенергії; Рахунок 361 активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків. На ньому відображається узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари та надані послуги. По дебету рахунку 361 “Розрахунки з покупцями і замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, і включені до вартості реалізації, по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу. Сальдо рахунку дебетове і відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (послуги). Існує ще рахунок “Розрахунки з іноземними покупцями”, який призначений для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками по експортних операціях. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на рахунку 361. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також про заборгованість, не сплачену в строк. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком, що повинно зазначатись в Наказі про облікову політику. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є журнал-ордер і відомість по рах. 361. В ньому відображаються назви дебіторів, дата і документ, що засвідчує виникнення заборгованості, сума, дата і документ, що засвідчують погашення дебіторської заборгованості (див.додатки). Для обліку товарної поточної дебіторської заборгованості використовуються наступні рахунки 3-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку (таблиця 3.2). Таблиця 3.2 Характеристика рахунків з обліку поточної заборгованості Назва та шифр Призначення рахунку По дебету відобра-жається По кредиту відобра-жається Обліковий регістр Місце в звіт-ності
1 2 3 4 5 6
361 “Розрахунки з покупцями і замовниками” Облік товарної дебіторської заборгованості Продажна вартість реалізованої продукції, товарів, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету та включені до вартості реалізації Сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків Оборотно-сальдова відомість по рах. 361, 377 Баланс (ф.№1), р.161
377 “Розрахунки з різними дебіторами” Облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний господарський рік Виникнення (збільшення) поточної дебіторської заборгованості Погашення чи списання дебіторської заборгованості Журнал-ордер №7,8 Баланс (ф.№1),р.170-210
38 “Резерв сумнівних боргів” Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує ризик неповернення Списання сумнівної заборгованості Створення резерву сумнівних боргів Журнал-ордер №12 Баланс (ф.№1), р.162
Важливим у методології бухгалтерського обліку є момент визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів), що визначається відповідно до П(С)БО 15 “Дохід”. На суму оплати за відвантажену продукцію вітчизняним покупцям та замовникам та по нарахованому ПДВ на виручку складаються бухгалтерські проводки – Д-т рах.361, К-т рах.701, К-т рах.641. При погашенні покупцями і замовниками своєї заборгованості складаються бухгалтерські проводки: - в разі погашення грошовими коштами Д-т рах.301, 311 (313) К-т рах.361, 361/1, 361/2, 361/3, 361/4, 361/6, 361/7, 361/8, 361/10, 361/11 361/14; - в разі попереднього отримання авансу Д-т рах. 681 К-т рах.361. Оскільки активи повинні відображатись за вартістю, що реально може бути отримана від їх використання, продажу або погашення, дебіторська заборгованість наводиться одночасно із зазначенням резерву сумнівних боргів. Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари або послуги відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядки 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість. Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів. На поточну дебіторську заборгованість повинен бути створений резерв сумнівних боргів. Створення резерву сумнівних боргів відображається по кредиту рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” і характеристика рахунку розглянута у кореспонденції з рахунками обліку витрат: 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”. Списання сумнівної заборгованості відображаються по дебету рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості. Списання по закінченню звітного періоду частину дебіторської заборгованості покупця, яка визнана безнадійною, за рахунок створеного резерву (розрахунок бухгалтерії). Д-т 38 “Резерв сумнівних боргів” К-т 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” Облік розрахунків з покупцями і замовниками покажемо у таблиці 3.3.Таблиця 3.3 Облік розрахунків з покупцями і замовниками Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки
Дебет Кредит
Відображено дохід від реалізації: - товарів, які оподатковуються ПДВ - на суму ПДВ 361 “Розрахунки з покупцями і замовниками” 701 “Дохід від реалізації товарів” 701 “Дохід від реалізації електроенергії” 641 ”Розрахунки з ПДВ” 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”
- послуг
Погашено покупцем заборгованість за відвантажені товари, роботи, послуги відпущену електроенергію 301Каса” 311 “Рахунки в банках” 313”Розподільчий рахунок” 361 “Розрахунки з покупцями і замовниками
Відображено суми отриманих авансів, зараховані при пред’явленні покупцям (замовникам) рахунків за поставку готової продукції 681 “Розрахунки за авансами одержаними” 361 “Розрахунки з покупцями і замовниками
Інвентаризація дебіторської заборгованості Належним чином організований поточний облік дозволяє постійно слідкувати за господарською діяльністю підприємства і своєчасно повідомляти як про позитивні тенденції, так і про негативні явища. Але абсолютно точної картини ні поточний облік, ні складений на підставі його даних зведений облік не гарантують. Відбувається це з причин, які звичайно не залежать від організації обліку, а саме: Навіть при найохайнішому здійсненні розрахунків між підприємством та його контрагентами (постачальниками, покупцями та іншими дебіторами) можуть виникнути розбіжності та суперечки з приводу окремих вимог та зобов’язань. Для їх вирішення необхідно повертатись до раніше зроблених записів, перевіряти і при необхідності вносити відповідні поправки та уточнення до них. Незадовільна організація бухгалтерського обліку, порушення правил оформлення документів, недотримання порядку обліку майна на підприємствах. Такі недоліки сприяють неповному оприбуткуванню, списанню внаслідок псування, наявності відходів при сортуванні, списанню продукції на витрати за фіктивними документами тощо. На практиці виникають механічні помилки в обліку – це описки в первинних документах, арифметичні неточності в підрахунках, неправильне відображення документальних даних на рахунках бухгалтерського обліку тощо. Недоліки у підборі і розташуванні матеріально-відповідальних осіб та встановленні контролю за їх роботою. Інколи на посаду, що пов’язана із збереженням, обліком і розпорядженням цінностями та грошовими коштами призначаються особи, що не заслуговують на довіру, часто посади МВО обіймають особи, які через свою низьку кваліфікацію не можуть забезпечити належного обліку і збереження доручених їм цінностей. Нарешті, однією з причин, яка потребує періодичного відновлення контролю за збереженням матеріальних запасів, є випадки псування (навмисного і ненавмисного), а також крадіжки майна. Усунути наведені нижче недоліки можна завдяки вчасно проведеній інвентаризації. Під інвентаризацією необхідно розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об’єкту контролю, якій притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативне-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень [17]. Інвентаризація дозволяє перевірити достовірність документального оформлення господарських операцій і достовірність відображення в бухгалтерському обліку, а також занести необхідні виправлення і уточнення в облікові регістри. Отже, інвентаризація є важливим заходом в проведенні якого повинні бути зацікавлені власник, керівник, головний бухгалтер підприємства і за певних обставин матеріально-відповідальна особа. В сучасних умовах господарювання мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об’єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових і багатьох інших характеристик, у відповідності з якими він може функціонувати, та їх нормативно-правовому регулюванні. Завданням інвентаризації дебіторської заборгованості є: виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості; забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів у відповідності із затвердженими нормами, планом тощо; перевірка дотримання правил і умов збереження майна; визначення розмірів природного убутку та інших втрат; контроль за станом обліку і звітності матеріально-відповідальних осіб. При інвентаризації розрахунків інвентаризаційна комісія на основі бухгалтерських документів перевіряє залишки сум, які знаходяться на відповідних рахунках. Потім визначається строк визначення заборгованості по рахунках дебіторів і встановлюються особи, винні в недотриманні сплати і пропущенні строків позикової давності. Інвентаризаційна комісія шляхом документальної перевірки повинна також визначити: правильність розрахунків з банками, фінансовими, податковими органами, позабюджетними фондами, вищестоящою установою, іншими установами, а також зі структурними підрозділами установи, виділеними на окремі баланси; правильність і обґрунтованість сум дебіторської заборгованості; реальність заборгованості робітникам і службовцям по заробітній платі, розрахунків з робітниками і службовцями по безготівкових перерахунках; чи вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості у встановленому порядку. Для перевірки розрахунків з покупцями та іншими дебіторами підприємство повинно обмінятись виписками з особових рахунків. Виписки надсилають підприємства-кредитори своїм дебіторам. Дебітори зобов’язані перевірити одержані виписки в десятиденний термін, підтвердити суму заборгованості чи повідомити кредиторам свої мотивовані заперечення. Таким чином, в результаті взаємної перевірки заборгованості на рахунках повинні залишатися погоджені суми. Інвентаризація розрахунків дає можливість виявити прострочену заборгованість та оцінити реальність її отримання. На основі цього застосовуються заходи або щодо стягнення заборгованості з дебіторів, або щодо її списання як безнадійної з обліку. У першому випадку це призведе до додаткового надходження коштів, у другому – дозволить звільнитись від статей балансу, які перекручують його структуру. Головне завдання інвентаризації розрахунків з дебіторами – виявлення боргів, нереальних для отримання. По-перше, це дозволить зробити дані балансу більш достовірними для зовнішніх користувачів. По-друге, це дає можливість зменшити оподатковуваний прибуток для організацій, що ведуть облік виручки “по відвантаженню”. Щоб прослідкувати вчасність погашення дебіторської заборгованості та вжити для цього всіх необхідних заходів, слід, насамперед, організувати чіткий та ефективний її облік. Для цього на ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” існує відділ аналізу і контролю дебіторської заборгованості. Якщо при звірці розрахунків виникли розбіжності чи нез’ясовані розходження в розрахунках, які не вдалося усунути до кінця звітного періоду, кожна з сторін залишає в своєму балансі ті суми заборгованості, які підтверджуються документами і вважаються правильними. При інвентаризації підзвітних сум перевіряють представлені звіти підзвітних осіб по виданих авансах з урахуванням їх цільового використання, а також суми виданих авансів по кожній підзвітній особі, дати їх видачі і цільового призначення. Інвентаризація підзвітних сум дає можливість встановити, чи не обліковуються підзвітні суми за працівниками, які звільнились і які не входять до штату підприємства. Якщо підзвітні особи до встановленого комісією строку не відзвітуються по своїй заборгованості, комісія складає акт про недостачу підзвітних сум і вживає заходи щодо відшкодування збитку із заробітної плати, а в окремих випадках стягнення проводиться в судовому порядку [17]. При інвентаризації розрахунків інвентаризаційні описи слід складати в розрізі кожного виду заборгованості: нормальна, сумнівна, безнадійна, - та за кодами бухгалтерських рахунків. Документи, в яких реєструються наслідки інвентаризаційного процесу, можна згрупувати в п’ять груп: протокол інвентаризаційної комісії; інвентарний ярлик; порівняльна відомість; акти інвентаризації; інвентаризаційні описи. Всі дані, одержані комісією під час інвентаризації, вносяться до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації), в яких назва цінностей та їх кількість наводиться в номенклатурі і в одиницях виміру, прийнятих в обліку. Щоб запобігти внесенню змін без відома комісії, на кожній сторінці опису (акту) прописом проставляється кількість порядкових номерів позицій, записаних на цій сторінці. Всі виправлення в описах (актах) мають бути обговорені та завірені всіма членами комісії. Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями. Порівняльні відомості – найважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між показниками за даними бухгалтерського обліку та даними інвентаризаційних описів. В облікових даних залишки повинні бути виведені по всіх наданих прибутково-видаткових документах на дату інвентаризації. За наслідками проведеної інвентаризації інвентаризаційною комісією складається протокол із зазначенням стану складського господарства, результатів інвентаризації, висновків та пропозицій щодо заліку недостач і лишків і таке інше [17]. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений керівником підприємства в 5-денний термін. Остаточну причину невідповідності фактичної наявності майна бухгалтерським даним встановлює лише адміністрація. В будь-якому випадку, якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною наявністю і обліковими даними, повинен бути виданий наказ керівника підприємства, відповідно до якого в обліку виправляються всі виявлені розбіжності, а результати включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація, а також до річного звіту. 3.2 Первинний, аналітичний та синтетичний облік дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом Податки і збори – це обов’язкові платежі підприємств та окремих осіб в державний або місцевий бюджети. Обов’язкові платежі – це система встановлених законодавством внесків та відрахувань юридичних і фізичних осіб, що формують доходи до державного бюджету. Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. До прямих податків належить прибутковий податок – він утримується безпосередньо з таких доходів, як заробітна плата та різні додаткові надходження фізичної особи, зменшуючи суму, яка підлягає виплаті на руки. Податок на прибуток та прибутковий податок за змістом дуже схожі між собою: отримав дохід – сплати частину на загально державні потреби. Відмінність між ними полягає в тому, що платниками податку на прибуток є юридичні особи, ставка є фіксованою, тобто її величина не залежить від рівня доходів, а платниками прибуткового податку – фізичні особи, він утримується за прогресивною шкалою ставок: вони зростають в міру зростання доходів (виключення якщо працівник працює за сумісництвом, прибутковий податок утримується за ставкою 20% від суми доходу). Найпоширенішим непрямим податком на практиці є податок на додану вартість, його називають непрямим, тому що джерелом для його нарахування не є сама додана вартість – він не повинен її зменшувати, він нараховується понад калькуляційну ціну реалізації і приєднується до неї виключно для того, щоб цей податок був сплачений не виробником, а кінцевим споживачем. Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України, місцевих податків і зборів – рішенням органів місцевого самоврядування. Для правильного нарахування податків необхідно знати: об’єкт оподаткування; ставку обчислення; джерело сплати. Не знаючи, що саме є об’єктом оподаткування, неможливо визначити базу для обчислення; не знаючи розміру ставки обчислення, неможливо визначити величину податку; не знаючи джерела сплати, неможливо зареєструвати бухгалтерську проводку. Податок, який називається прямим, повинен утримуватися з того джерела, назва якого відповідає об’єкту оподаткування. Наприклад, якщо податок називається на прибуток, то він сплачується за рахунок прибутку, тобто зменшує його залишок, - цей податок прямий. Первинними документами для нарахування податків слугують розрахунки бухгалтерії, а по розрахунках з ПДВ – податкові накладні. Перерахування податків та обов’язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Первинний облік ведеться згідно вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, які викладені в попередньому розділі. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено балансовий, активно-пасивний рахунок 641 „Розрахунки за податками й платежами” (таблиця 3.4). Таблиця 3.4. Характеристика рахунків з обліку поточної заборгованості Назва та шифр Призначення рахунку По дебету відобра-жається По кредиту відобра-жається Обліковий регістр Місце в звіт-ності
1 2 3 4 5 6
641„Розрахунки за податками й платежами” Узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету Належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання Нараховані платежі до бюджету Оборотно-сальдова відомість по рах.641 Баланс (ф.№1)
На субрахунку 641 „Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість та інші податки). Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх видами: 641 – розрахунки з бюджетом оплата по банку; 641/1 — ПДВ за отримані ТМЦ (податковий кредит); 641/10 - прибутковий продаток з громадян; 641/11- податок на прибуток; 641/12 — розрахунки за комунальним податком; 641/13 — податок з власників транспортних засобів; 641/14 – податок на землю; 641/16 – відрозування в фонд Чорнобиля; 641/17 – податок на прибуток неюридичних осіб неризедентів (репатріація); 641/19 – державне мито; 641/2 – ПДВ по послугах (податковий кредит); 641/22 – податкові зобов”язання по електроенергії; 641/23 – податкові зобов”язання в бюджет по відшкодуванням збитків по крадіжкам; 641/24 – податкові зобов”язаннях по послугах та ТМЦ; 641/25 – інші податкові зобов”язання згідно законодавства; 641/26 – коригування податкових зобов”язань; 641/3 - податковий кредит по кап.будівництву за виконані роботи та придбані основні засоби; 641/4 – податковий кредит за товари (Їдальня); 641/5 – податковий кредит по розрахунках за електроенергію; 641/6 – коригування податкового кредиту; 641/7 – податковий кредит по відрядженнях; 641/8 – податкові зобов”язання по послугах їдальні; 641/9 – податкові зобов”язання та кредит по імпортних операціях; В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на прибуток відображається наступним чином: нараховано податок на прибуток: Д-т 981 „Податки на прибуток від звичайної діяльності” К-т 641/11 „Розрахунки за податками”/ Податок на прибуток перераховано податок на прибуток: Д-т 641/11 „Розрахунки за податками”/ Податок на прибуток К-т 311 „Поточні рахунки в національній валюті” В бухгалтерському обліку операції з утримання і сплати прибуткового податку відображаються наступними записами: нараховано прибутковий податок: Д-т 661 „Розрахунки з оплати праці” К-т 641/10 „Розрахунки за податками”/ „ Прибутковий податок” перераховано прибутковий податок: Д-т 641/10„Розрахунки за податками”/ „ Прибутковий податок” К-т 311 „Поточні рахунки в національній валюті” В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на додану вартість відображаються наступним чином: нараховано ПДВ на виручку від реалізації: Д-т 701 „Дохід від реалізації електроенергії” К-т 641/24 „Розрахунки за податками”/ „ПДВ” перераховано ПДВ на виручку від реалізації: Д-т 641 „Розрахунки за податками”/ „ПДВ” К-т 311 „Поточні рахунки в національній валюті” На субрахунку 642 „Розрахунки за обов’язковими платежами” ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 „Розрахунки зі страхуванням”. На субрахунку 643 „Податкові зобов’язання” ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 „Податковий кредит” ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов’язання. Субрахунки 643 „Податкові зобов’язання” та 644 „Податковий кредит” призначені для забезпечення обліку податкових зобов’язань по ПДВ, що виникають при отриманні передплати, і податкового кредиту, право на який з’являється при оплаті без отримання товарів. Датою виникнення податкового кредиту згідно чинного законодавства вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (послуг), дата виписки відповідного рахунку – у випадку розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів ( послуг). Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна. Загальна сума податкового зобов’язання включає суми ПДВ, зазначені в податкових накладних за податковий період. Суми податкових зобов’язань відображаються в Книзі обліку продаж. Облік ПДВ по придбаних ТМЦ відображаються наступними проводками: придбано виробничі запаси (рахунок-фактура): Д-т 20, 220, „Виробничі запаси”, „Малоцінні та швидкозношуючі предмети” К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” відображено ПДВ, зазначений у податковій накладній постачальника (податкова накладна): Д-т 641/1 „Розрахунки за податками” К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” Нарахування ПДВ на виручку за реалізовану продукцію відображається наступним чином: відвантажено товар покупцю (розрахунок бухгалтерії): Д-т 361 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” К-т 701 „Дохід від реалізації електроенергії” нараховано податкові зобов’язання по ПДВ (розрахунок бухгалтерії). Розрахунки з бюджетом по нарахованих податках відображається по дебету рахунку 641/24 „Розрахунки за податками й платежами” та по кредиту рахунків 301 „Каса”, 311 „Рахунки в банках”. В Компанії існує переплата по податку на додану вартість, по податку на прибуток тому в Балансі існує дебіторська заборгованість по розрахункам із бюджетом. 3.3. Первинний, аналітичний і синтетичний облік іншої поточної дебіторської заборгованості До іншої дебіторської заборгованості відносяться розрахунки з підзвітними особами та розрахунки з іншими дебіторами. Всі ці розрахунки відносяться до нетоварних операцій. Нетоварна (або неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості. Підзвітними особами вважаються працівники підприємства, які отримали авансом готівку з каси на відрядження, господарські витрати тощо. Гроші, видані в підзвіт, мають використовуватися лише на потреби, на які вони видані [16]. Факт отримання готівки з каси накладає на працівника певну відповідальність, тому особа, яка одержала, повинна звітувати перед підприємством за її цільове витрачання. Звідси назва особи – підзвітна. Підзвітні суми видаються для оплати певних господарських операцій та покриття витрат на відрядження при умові, що підзвітна особа немає заборгованості по попередньому авансу. Після здійснення оплати операцій, на які було взято аванс, підзвітна особа зобов'язана відзвітуватися протягом 3 днів після повернення з відрядження: наступного дня після отримання авансу – якщо кошти було отримано на господарські витрати. Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначається: пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відправляється працівник, строк і мета відрядження. Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому відповідного посвідчення. Посвідчення про відрядження – це документ, який видається працівнику підприємства на підставі наказу (розпорядження) керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні (див.додатки). Важливими документами при відрядженні за кордон є: запрошення приймаючої сторони; укладений контракт; інші документи, які засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях чи симпозіумах, тематика яких збігається з основною діяльністю підприємства. На підприємстві необхідно вести спеціальні журнали обліку працівників, які вибувають у відрядження, і працівників, які прибувають з відрядження. На підставі розпорядження керівника підзвітним особам видається готівка, що оформлюється видатковим касовим ордером. В посвідченні про відрядження робиться помітка про суму виданого авансу. Список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби, затверджуються наказом керівника. Працівники, які отримали готівку в підзвіт, після повернення з відрядження, у встановлені терміни, зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми, до якого повинні бути додані всі виправдовуючи документи: акт закупівлі, акти на списання представницьких витрат в межах передбачених норм з доданням відповідних документів на оплату рахунків ресторанів, кафе, готелів тощо, чеки, квитанції, рахунки магазинів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки. Обов'язковими реквізитами авансового звіту є резолюція керівника підприємства чи уповноваженої ним особи про затвердження вказаної суми витрат та його підпис. Після складання авансового звіту визначається різниця між сумою одержаного авансу і фактичними витратами. Якщо різниця позитивна, то це сума невикористаного авансу, а якщо від’ємна – то працівник витратив частину власних грошових коштів, тобто здійснив перевитрату авансової суми, яка повинна бути йому відшкодована з каси підприємства Якщо підзвітна особа не надала звіти і необхідні виправдовуючи документи у встановлені строки або не повернула в касу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку, встановленому чинним законодавством. Це положення застосовується лише щодо сум авансів, виданих в національній валюті України на господарські потреби чи витрати на відрядження. Для обліку приймаються авансові звіти, які перевірені арифметично, за змістом і затверджені керівником підприємства. Бухгалтер обробляє авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу. Постановою Кабінету Міністрів України „Про норми відшкодування видатків на відрядження в межах України та за кордон” № 663 від 23.04.1999 року із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 року № 1398, добові виплачуються в розмірі 18 гривень – в межах України, від 40 до 160 – за кордон. Аналітичний облік при розрахунках з підзвітними особами ведеться за кожною підзвітною особою. Облік розрахунків з підзвітними особами відображається на субрахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами”. По дебету рахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами” відображається сума авансу, виданого працівнику на відрядження або на господарські потреби: Д-т 372 „Розрахунки з підзвітними особами”, К-т 301 „Каса”. Витрати, оплачені з підзвітних сум і затверджені керівником, в межах норм списуються на рахунки витрат: 920 „Адміністративні витрати”, 93 „Витрати на збут”, К-т 372 „Розрахунки з підзвітними особами”. Повернуті в касу залишки невикористаних сум списуються з підзвітних осіб проводкою: Д-т 301 „Каса”, К-т 372 „Розрахунки з підзвітними особами”. В Рівненському міському ЗАТ “Ей-І- Ес Рівнеенерго” розрахунки з підзвітними особами ведуться згідно чинного законодавства. Заборгованості із цих розрахунків, як правило, не виникає. 3.4. Методика підготовки звітності на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Кожна фізична чи юридична особа, яка займається підприємницькою діяльністю і метою якої є отримання прибутку в кінці місяця, року, кварталу зобов’язана у встановленні законодавством строки подавати до певних органів звітність про діяльність її протягом даного періоду, а також про сплату податків до різних рівнів бюджету. Метою звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства, сплату податків і зборів, склад і структуру персоналу та інші дані про підприємство. Звітність підприємств, а зокрема і даної Компанії поділяється на такі види: фінансова звітність; податкова звітність; статистична звітність. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (див.додатки). Податкова звітність містить інформацію про сплату податків і зборів, пільги щодо сплати окремих видів податків і подається до податкових (фіскальних) органів ( див.додатки). Статистична звітність подається органам статистики і призначена для складання на її основі статистичних збірників. Містить дані про фінансові результати, чисельність працюючих, використання робочого часу, оплату праці, основні фонди, капітальні вкладення, кількість транспорту тощо. Звітність можна класифікувати відповідно до двох критеріїв: 1. За користувачами звітності: звітність призначена для зовнішніх користувачів; звітність призначена для внутрішніх користувачів. 2. За періодами складання та подання: місячна звітність; квартальна; річна; У зв’язку з переходом до ринкових відносин зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансовою звітністю). Якщо вона раніше при нашій “відкритості” призначалася досить вузькому колу осіб (вищестоячій організації, фінансовим органам, установам, банку і територіальному органу статистики), то в ринковій економіці, а тим більше з введенням у дію національних стандартів бухгалтерського обліку її користувачами стали практично усі учасники ринкових відносин: особи, які безпосередньо пов’язані з підприємництвом, тобто менеджери і різноманітні працівники управління, включаючи, звичайно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами і бухгалтерами-аналітиками; особи, які безпосередньо не працюють на підприємствах (фірмах), але мають прямий фінансовий інтерес – акціонери, інвестори, кредитори, покупці, замовники, продавці послуг та продукції і так далі; третю групу уособлюють користувачі, які мають непряму зацікавленість – різноманітні фінансові інститути (біржі, асоціації, і тому подібне), податкові служби, органи статистики, профспілки ті інші. Усіх користувачів можна поділити на зовнішніх і внутрішніх [21]. Для задоволення потреб різних категорій користувачів звітна інформація повинна відповідати визначеним вимогам, характеристика яких наведена в таблиці 3.5. Таблиця 3.5 Вимоги до бухгалтерської звітності Назва Визначення
Достовірності Бухгалтерська звітність повинна надавати вірогідне та повне представлення про фінансовий та майновий стан підприємства, а також фінансові результати його діяльності
Суттєвості Суттєвою інформацією визнаються дані бухгалтерської звітності, без знання який неможлива вірогідна оцінка користувачами майнового та фінансового стану та фінансовий результатів діяльності підприємства
Цілісності У бухгалтерську звітність включаються дані про всі господарські операції, здійснені як організацією в цілому, так і її філіями, представництвами та іншими підрозділами, в тому числі виділені на окремі баланси
Послідовності У бухгалтерській звітності повинні міститись порівняння даних по конкретному показнику, наведені в ній за попередній та звітний роки
Зіставності Дотримання постійності в прийомах та методах обчислення показників, змісту та формах бухгалтерського балансу, Звіту про фінансові результати і примітки до них від одного звітного року до іншого
Звітного року Звітний рік – це період з 1 січня до 31 грудня включно, він співпадає з календарним роком. Для складання бухгалтерської звітності звітною датою є останній календарний день
Оформлення Складання бухгалтерської звітності українською мовою, у валюті України, підписане керівником (головним бухгалтером)
Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься у звітності, під час її формування ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” керується рядом принципів відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”: принцип автономності; принцип безперервності діяльності; принцип періодичності; історичної собівартості; принцип нарахування і відповідність доходів та видатків; принцип повного висвітлення; принцип послідовності; принцип обачності; принцип переваги економічного змісту господарських операцій над їх юридичною формою; принцип єдиного грошового вимірника. Загалом фінансова звітність базується на принципах та якісних характеристиках, які є загальними для всіх підприємств. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність становить систему взаємопов’язаних узагальнених показників. Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” зобов’язана складати фінансову звітність, яку підписує головний бухгалтер та керівник підприємства. Він же й несе відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання даних. Форми та зміст фінансової звітності, принципи її підготовки, вимоги до визнання, оцінки та розкриття окремих елементів фінансової звітності та методологія їх обліку визначається національним П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” фінансова звітність поділяється на річну та квартальну. До річної фінансової звітності включають: Баланс; Звіт про фінансові результати; . Термін подання фінансової звітності залежить від періодичності подання звітності: квартальна звітність подається не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним кварталом; річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком. Організацію звітності у ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” наведемо у таблиці 3.6. Таблиця 3.6 Організація звітності ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Форма звітності Код К-сть прим. Місце подання
Квартальна звітність
А. Бухгалтерська звітність
Баланс Ф№1 Один Обласне управління статистики
Звіт про фінансові результати підприємства Ф№2 Один Обласне управління статистики
Б.Податкова звітність
Декларація про прибутки підприємства - Один ДПІ
Декларація про ПДВ - Один ДПІ
Розрахунки по сумах комунального податку - Один ДПІ
Розрахункова відомість по коштах фонду державного соціального страхування ф№4- ФСС Один Органи соціального страхування м. Рівне
Звіт про нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду Ф№4-ПФ Один Міське відділення Пенсійного фонду
Розрахункова відомість про нарахування і перерахування збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття - Один Міський центр зайнятості
Довідка про суми виплачених доходів і утримань Ф-8ДР Один ДПІ
В.Статистична звітність
Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку ф№1-ПП Один ДПІи
Річна звітність
А.Бухгалтерська звітність
Баланс Ф№1 Один Обласне управління статистики
Звіт про фінансові результати підприємства ф№2 Один Обласне управління статистики
Звіт про рух грошових коштів
Один Обласне управління статистики
Звіт про власний капітал
Один Обласне управління статистики
Примітки
Один Обласне управління статистики
Б.Податкова звітність
Повідомлення про результати розрахунку авансового внеску податку на прибуток - Один ДПІ
В.Статистична звітність
Форма №1 Підприємництво
Один Обласне управління статистики
Форма 1103 Рух основних засобів
Один Обласне управління статистики
П(С)БО 1 визначає не тільки склад звітності, але й методологію її складання. Отже, розглянемо методологію підготовки основних форм фінансової звітності, які стосуються дебіторської заборгованості. Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність становить систему взаємопов’язаних узагальнених показників. Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” зобов’язана складати фінансову звітність, яку підписує керівник підприємства. Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України і складається у тисячах гривен з одним десятковим знаком. Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначається П(С)БО 2 „Баланс”. Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату [9]. У заголовку балансу наводиться: назва підприємства, його організаційно-правова форма та місце знаходження; назва звіту; дата, на яку складено звіт; валюта, в якій складено звіт та рівень її точності. У Балансі відображаються активи, зобов’язання і власний капітал. Вони виступають елементами Балансу. Підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу. Розглянемо відображення дебіторської заборгованості в Балансі на прикладі ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. У статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” відображається заборгованість замовників за реалізовані послуги. До підсумку Балансу фірма включає чисту реалізаційну вартість, створюючи резерв сумнівних та безнадійних боргів. На підприємстві існують сумнівні та безнадійні борги, чиста вартість дебіторської заборгованості відповідає сумі загальної дебіторської заборгованості за послуги за мінусом резерву сумнівних боргів. Для відображення дебіторської заборгованості за послуги слід звернутися до оборотної відомості, або до відомості по рахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями і замовниками”, в якій конкретно розписано дані по дебіторах. У статті „Дебіторська заборгованість за розрахунками із бюджетом” відображаються суми переплат по податкам до бюджету. Другим звітом, який входить до складу фінансової звітності, є звіт про фінансові результати. Вимоги до його змісту і форми встановлені П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”. За П(С)БО 1 Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Метою складання звіту про фінансові результати (форма №2) є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” від діяльності за звітний період. В Звіті про фінансовий результат дебіторська заборгованість ніде не розкривається, тому детально його розглядати ми не будемо. Звітність по Рівненському міському РЕМ, як підрозділу Товариства формується на основі первинних документів, у вигляді реєстрів та оборотного балансу. Реєстри заноситься в базу щомісячно та звіряються з оборотним балансом. Щомісячна звітність по всьому підприємству консолідується та виводяться загальні показники. Окремо формується два реєстри: по реалізації електроенергії та по основній діяльності підприємства. Для формування звіту по реалізації електроенергії використовується два програмних забезпечення. Програмне забезпечення по обслуговуванню юридичних осіб використовується при обслуговуванні юридичних споживачів. Розрахунки ведуться по кожному юридичному споживачу окремо, за номером заключеної угоди на електропостачання. Під номером угоди занесено повна назва юридичного споживача, кількість обліків з номером кожного лічильника та помісячними контрольними показниками, на основі цих даних виводиться корисний відпуск електроенергії в кВт. Споживачеві щомісячно виставляється рахунок за спожиту електроенергію з урахуванням існуючого тарифу на момент виписки рахунку. В програмі фіксується вся історія розрахунків, як по активній електроенергії, так і по реактивній. На основі опрацьованих даних щомісячно зводиться звіт по реалізації електроенергії: формується консолідована оборотна відомість розрахунків за спожиту електроенергію, де споживачі погруповані по статтях та класах споживання. Можливість програмного забезпечення включає в себе виписку рахунків, податкових накладних, актів звірок. Програмне забезпечення по обслуговуванню фізичних осіб було розроблене ПП “Техпрограмсервіс” на замовлення Рівненського місього РЕМу та впроваджене й адаптоване під даний підрозділ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Кожний фізичний споживач занесений в базу під номером особового рахунку, який обов”язково вказується при розрахунку за спожиту електроенергію. Для того, щоб визначити кількість спожитої електроенергії фізичними споживачами, згідно заключного договору на електропостачання, виставляється рахунок по середньому споживанню абонента за попередній рік, яке узгоджено з ним в договорі. При знятті контрольного показника здійснюється коригування в ту чи іншу сторону. Помісячно формується оборотна відомість по всіх фізичних абонентах. На основі даних по цих двох програмних забезпеченнях формується реєстр господарських операцій по реалізованій електроенергії та оборотний баланс по задіяних рахунках. Бухгалтерський облік основної діяльності ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” здійснює за допомогою програмного забезпечення “Парус 8.5.1.0” . Бухгалтерія Рівненського міського РЕМ працює в єдиній базі з центральним офісом, формування та відпрацювання кожного бухгалтерського документу відразу фіксується бухгалтерським проведенням. Таким чином, не має необхідності формувати окремо реєстр бухгалтерських проведень та реплікувати його в базу, так, як це робиться з іншими РЕМами. Можливості програмного забезпечення “Парус 8.5.1.0”дозволяють формувати різні види звітності. Щомісячно вісі первинні документи з оборотними відомостями по рахунках, місячні реєстри та оборотний баланс по всьому підрозділу підписуються головним бухгалтером та директором та підшиваються в окремі папки. Податкова звітність подається до фіскальних органів держави згідно з принципами побудови системи оподаткування в Україні. Податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначаються Законом України “Про систему оподаткування”. Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни. Органи ДПС накладають адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у заниженні суми податку, іншого платежу, приховуванні (заниженні) об’єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування або веденні його з порушеннями встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, платіжних доручень та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, - від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розглянемо податки, які сплачує ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” і звітність, що подається з ними у відповідності до органів податкової інспекції детальніше. Податок на додану вартість – це не прямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг при імпорті товарів або під час митного оформлення. Податкова декларація складається з таких розділів : податкові зобов'язання, податковий кредит, розрахунки з бюджетом за звітний період (див. додатки) Податкове зобов'язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному податковому періоді. Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь – яка з подій, що сталася раніше : або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові гроші кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку ; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається : дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека ) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Податок на прибуток – це прямий податок ( див.додатоки). Об'єктом оподаткування є оподаткований прибуток, який за економічним змістом оподаткований доходом. Він визначається в такій послідовності: визначають сукупний валовий дохід від усіх видів діяльності, отриманий платником протягом звітного періоду; коригують валовий дохід, зменшуючи його на суму доходів, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування; зменшують скоригований валовий дохід на суму валових витрат та суму амортизованих відрахувань. Податок на прибуток визначають за ставкою 30%. Зменшивши податок на прибуток на загальну суму зменшення податкового зобов'язання, визначають податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету. Законом встановлені такі податкові періоди : звітний (податковий рік), звітний (податковий) квартал. Платники податку складають податкову декларацію один раз на квартал до 25 числа що настає за звітним кварталом. Наступний податок, який сплачує ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”– комунальний податок. ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” сплачує комунальний податок до 15-го числа щомісячно і розрахунок суми комунального податку (див.додатки) подає в ДПІ м. Рівного. Розмір комунального податку не повинен перевищувати 10% річного доходу оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Розраховується : (неоподаткований мінімум доходів громадян (грн.) х середньоспискову чисельність працюючих (чол.)) х 10%. Але при розрахунку комунального податку підприємство не включає до середньоспискової чисельності працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом. Рівненський міський РЕМ на основі зведених даних формує щомісячну декларацію по ПДВ. 4. Аудит дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Відповідно до Нормативу №1 аудит – це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання з метою формування висновків про фінансовий стан цього суб’єкта. Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати усі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відповідна інформація відтворена у обліку і звітності. Розглянемо функціональні завдання аудиту на рівні підприємства на рис.4.1.
4.1. Загальна характеристика системи внутрішнього контролю підприємства Згідно з міжнародними стандартами аудиту, зарубіжною теорією та практикою можна виділити найбільш загальні функції внутрішнього аудиту: збереження активів; забезпечення реальності у фінансовій звітності; здійснення політики управління суб’єкта підприємницької діяльності; раціональне і ефективне використання ресурсів; якість і адекватність інформаційної системи. Порівняно з іншими напрямками внутрішніх перевірок внутрішній аудит має мету та свої конкретні завдання. До останніх можна віднести: перевірку ефективності СВК з метою запобігання помилкам та іншим порушенням, зловживанням у формуванні фінансових результатів діяльності підприємства, достовірного відображення їх у фінансових звітах, у внутрішніх управлінських звітах; забезпечення керівництва підприємства достовірною інформацією про фінансові результати діяльності підприємства; контроль фінансового обліку; аналіз фінансових результатів; розробку і подання керівництву проектів управлінських рішень щодо оптимізації фінансових результатів; розробку заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства, пошук нових джерел отримання доходів. При внутрішньому аудиті аудитор повинен перевірити, як загальний фінансовий результат діяльності підприємства залежить від кожного керівника функціонального підрозділу апарату управління в цілому і кожної конкретної виробничої дільниці зокрема. Тим самим аналізуються внесок кожного функціонального підрозділу та внутрішня структура отриманого фінансового результату. Отже, на підставі даних внутрішнього аудиту керівництво підприємства може оперативно приймати рішення щодо розвитку чи скорочення діяльності того чи іншого підрозділу, змін структури виробництва, асортименту тощо. Тому метою внутрішнього аудиту є оцінка роботи керівників функціональних підрозділів [23]. Внутрішній аудит планується так само як і зовнішній, але з деякими відмінностями. Його проводять постійно протягом звітного періоду та всієї діяльності підприємства, тоді як зовнішній після закінчення звітного періоду, у певні погоджені терміни. На даний час нормативно не врегульовано проведення внутрішнього аудиту. Однак реформація системи бухгалтерського обліку та зарубіжний досвід практики аудиту зумовлюють необхідність внутрішнього аудиту з метою оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю при мінімізації на неї витрат. Однією з головних функцій внутрішнього аудиту є аналіз і оцінка системи внутрішнього контролю, політики, процедур підприємства, що стосуються відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства. Система внутрішнього контролю допомагає досягти якісного інформаційного забезпечення процесу управління та включає заходи, спрямовані на збереження активів, попередження, виявлення і виправлення можливих помилок у бухгалтерському обліку. Система внутрішнього контролю концентрує в собі всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети – забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських записів, своєчасну підготовку надійної фінансової інформації. Роль СВК полягає в тому, що перед проведенням аудиту передбачається обов’язкове вивчення і оцінка структури СВК як основи для планування видів, обсягу і тестів контролю та підтвердження для раціональної організації процесу перевірки. Крім того добре організована СВК забезпечує досягнення найкращих результатів при найменш можливому рівні витрат. Система внутрішнього контролю (СВК) виходить за межі тих аспектів, котрі безпосередньо стосуються тільки бухгалтерського обліку і включає в себе (рис.4.2.): середовище контролю, де відбуваються операції – заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, важливість діючої системи контролю; специфічні заходи (процедури) контролю; систему бухгалтерського обліку. Документальне оформлення результатів вивчення системи внутрішнього контролю допомагає аудитору спланувати подальші дії, правильно обрати прийоми перевірки, визначити їх обсяг. Існують такі форми документування отриманих знань як опис, анкети, блок-схеми. Оцінюючи систему внутрішнього контролю зупинимося на використанні анкет, оскільки на мою думку, така форма документування є найбільш прийнятною у випадку оцінки системи внутрішнього контролю Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Розглянемо характеристику системи внутрішнього контролю поелементно на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” з використанням анкет. Середовище контролю формується під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів слід віднести: загальний стан економіки, нестабільність законодавства, державне регулювання обліку, підпорядкованість підприємства. Внутрішні фактори – це філософія і стиль управління та організаційна структура підприємства. На діяльність всього підприємства ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” в цілому, в тому числі його підрозділу Рівненського міського РЕМ, впливають такі зовнішні фактори: загальний стан економіки призводить до зниження платоспроможності як фізичних, так і юридичних осіб; нестабільність корпоративної політики підприємства; постійні зміни та уточнення в законодавчій базі. Розподіл обов’язків і прав, організація контролю залежить від розмірів підприємства. Під філософією і стилем управління розуміють підхід керівництва до визначення пріоритетів (певних фінансових, соціальних, виробничих чи інших показників діяльності), управління ризиками. Найбільша увага приділяється фінансовим показникам діяльності і мінімізації ризиків. Керівництво найбільше піклується про фінансову стабільність компанії. В підрозділі Компанії склад працівників бухгалтерії комплектується з кваліфікованих спеціалістів, які мають спеціальну освіту, необхідну теоретичну підготовку та досвід роботи не менше 5 років в економічній галузі; постійно здійснюється підвищення кваліфікації працівників. В Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” керівник значну увагу приділяє створенню нормальних умов для роботи: персонал повністю забезпечений необхідною комп’ютерною технікою, працює електронна пошта, постійно передплачуються періодичні видання. Організаційна структура підприємства закріплює прийоми розподілу прав, обов’язків і відповідальності, підхід до контролю виконання функцій підрозділів і посадових осіб, які приймають певну участь у здійсненні обліку. Такий розподіл оформлюється положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями. Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” на керівника підприємства покладені обов’язки: створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку; забезпечення неухильного виконання всіма підрозділом та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Облік на ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”здійснюється фінансовими службами, а саме податковий і бухгалтерський облік здійснює бухгалтерія та відділ аналізу і контролю дебіторської заборгованості, Управлінський – фінансовий відділ та складає звітність з допомогою та під контролем фінансового директора. В підрозділі Товариства всі функції вище названих відділів та служб покладені на бухгалтерію РЕМ. Бухгалтерія є структурним підрозділом Товариства, який очолює головний бухгалтер. Згідно посадових інструкцій обліковий процес в ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” здійснюють 11 чоловік: головний бухгалтер (окрім зазначених вище) – здійснює організацію бухгалтерського обліку та звітності, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовує контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у РЕМах; фінансовий директор – здійснює організацію та вдосконалення економічної діяльності Товариства, направлену на підвищення продуктивності праці, ефективності та рентабельності виробництва, зниження собівартості та покращення фінансово-господарських показників, розробляє техніко-економічні показники по підрозділах, проводить комплексний аналіз; бухгалтери І категорії – здійснюють приймання та обробку первинних документів по обліку основних засобів, ТМЦ, витрат на виробництво, по розрахунках з покупцями і замовниками, відображає операції, пов’язані з рухом грошових коштів; готують дані по відповідних ділянках обліку для складання звітності; бухгалтери І категорії - здійснюють розрахунки по заробітній платі; бухгалтер І категорії - веде облік з підзвітними особами; бухгалтери І категоріі ведуть облік ТМЦ; касир – виконує операції по прийманню, обліку та видачі грошових коштів.
Склад бухгалтерії Рівненського міського РЕМ 4 чоловіка. Очолює бухгалтерію підрозділу головний бухгалтер РЕМ, якому підпорядковуються бухгалтери РЕМ, касир, комірник та інші матеріально-відповідальні особи. головний бухгалтер РЕМ – здійснює організацію бухгалтерського обліку та звітності, в віреному підрозділі; відповідає за своєчасне і якісне подання звітності в контролюючі та статистичні органи, а також до центральної бухгалтерії; відповідає за достовірне і якісне проведення інвентаризації активів і зобов”язань; відповідає за достовірність даних бухгалтерського і податкового обліку; здійснюють приймання та обробку первинних документів по обліку основних засобів, ТМЦ, витрат на виробництво, по розрахунках з покупцями і замовниками, відображає операції, пов’язані з рухом грошових коштів; готують дані по відповідних ділянках обліку для складання звітності бухгалтер РЕМ - по розрахунках з покупцями і замовниками, відображає операції, пов’язані з рухом грошових коштів; готують дані по відповідних ділянках обліку для складання звітності; бухгалтер-касир РЕМ - здійснюють приймання та обробку первинних документів по обліку основних засобів, ТМЦ, витрат на виробництво, по розрахунках з покупцями і замовниками, відображає операції, пов’язані з рухом грошових коштів; готують дані по відповідних ділянках обліку для складання звітності; веде облік з підзвітними особами; касир- контролер – виконує операції по прийманню, обліку та видачі грошових коштів. Вплив внутрішніх факторів на діяльність фірми можна оцінити шляхом анкетування вивчення середовища контролю (таблиця 4.1). Таблиця 4.1 Анкета вивчення середовища контролю Замовник: Рівненський міський РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Виконавець: Білас А.А.. Питання Відповідь Примітки
Філософія і стиль управління
Чи приймаються рішення і здійснюється оперативне управління однією особою? Ні
Чи розглядається підприємницький ризик і здійснюється адекватне управління ним? Так
Чи має керівництво підстави для перекручування фінансової звітності? Ні
Чи надається достатня увага організації системи внутрішнього контролю? Так
Організаційна структура підприємства
Чи узгоджений розподіл прав і обов’язків і відповідальності із організаційною структурою підприємства? Так
Чи здійснюється санкціонування господарських операцій керівництвом фірми? Так
Чи проводиться контроль вищестоячими керівниками за виконанням делегованих прав і обов’язків? Так
Чи відповідає організаційна структура розмірам підприємства? Так Існує суміщення обов’язків
Органи управління
Чи регулярно проводяться збори , наради? Так
Чи оформлені рішення зборів протоколами? Так
Чи існує спеціальний орган (посада) внутрішнього контролю? Ні
Методи делегування прав і обов’язків
Чи враховує існуючий розподіл прав і обов’язків особливості господарської діяльності підприємства? Так
Чи встановленні: а)показники оцінки результатів; б)заходи заохочення (стягнення)
Так Так
Чи укладені договори про матеріальну відповідальність: - індивідуальні - колективні Так Ні
Чи розроблені на підприємстві посадові інструкції? Так
Методи управлінського контролю
Чи здійснюється аналіз господарської діяльності? Так Періодичний
Чи передбачені процедури попередження і виявлення несанкціонованих операцій, помилок у документах? Так
Чи передбачаються інвентаризації у всіх випадках, передбачених законодавством? Так
Внутрішній контроль (аудит)
Чи здійснюються на підприємстві функції внутрішнього контролю? Так
Кадрова політика
Чи має персонал підприємства відповідний професійний рівень? Так
Чи розуміє персонал покладені на нього обов’язки? Так
Чи не висока плинність кадрів? Ні
Здійснення внутрішнього контролю передбачає використання спеціальних процедур, до яких належать: санкціонування господарських операцій; розподіл прав і обов'язків; документування господарських операцій; план рахунків; обмеження доступу до активів; інвентаризація; інші прийоми контролю. Санкція (дозвіл) на здійснення господарських операцій є обов'язковим реквізитом первинних документів. Необхідність відповідних санкцій визначається „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88. Санкціонування широко застосовується в Товаристві. Право підпису має директор, він дає дозвіл на здійснення всіх операцій. Розподіл прав і обов’язків працівників бухгалтерії, і взагалі всього персоналу підрозділу Товариства, визначено посадовими інструкціями, які розглянуті вище. Кожен працівник чітко знає, що він має робити, за що і як він відповідає. При розподілі прав, обов’язків і відповідальності працівників бухгалтерії були враховані певні правила: розподіл обов'язків і відповідальності між різними особами: наприклад, операції по видачі і отриманню грошових коштів здійснює бухгалтер-касир, операції з підзвітними особами – бухгалтер І категорії; розподіл обов’язків та відповідальності за виконання різних етапів здійснення господарських операцій: наприклад, санкціонування, отримання чи виплата грошових коштів здійснюється також різними посадовими особами; в Товаристві також передбачений розподіл прав, обов’язків і відповідальності під час ведення облікових реєстрів та складання звітності. Такий розподіл прав, обов’язків та відповідальності між працівниками бухгалтерії зменшує ризик наявності помилок та підвищує контроль за здійсненням операцій з дебіторською заборгованістю на різних ділянках обліку. Розподіл прав , обов'язків і відповідальності є дуже ефективним в Товаристві. З розподілом прав, обов’язків та відповідальності тісно пов’язане обмеження доступу до активів. Воно реалізується через: - укладання договорів про матеріальну відповідальність; - затвердженням переліку осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов’язаних відпуском ТМЦ, витрачанням грошових коштів, документів та іншого майна. В Товаристві таке право мають працівники, які передбачені Наказом про облікову політику та які затверджені Наказом керівника Товариства. Суцільне документування господарських операцій забезпечує наявність доказів їх здійснення. Тому особлива увага звертається в Товаристві на заповнення усіх необхідних та обов’язкових реквізитів усіх без винятку документів. Первинні документи в ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” та відповідно в Рівненському міському РЕМ складаються безпосередньо при проведенні господарської операції і з дотриманням всіх вимог до первинної документації. Основою для належного запису господарських операцій на рахунках в Товаристві є затверджений робочий план рахунків. Робочий план рахунків розроблено та затверджено на основі затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.11.1999 р. Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції щодо його застосування. Важливим елементом СВК є інші процедури контролю, що здійснюються як обліковим персоналом, так і іншими посадовими особами. Процедурами контролю виступають: формальна, арифметична перевірка та перевірка за змістом, що здійснюється під час обробки первинних документів вручну або з допомогою обчислювальної техніки; звірка даних обліку з даними банку, дебіторами і кредиторами по розрахунках, податковими органами та представниками позабюджетних фондів; інвентаризація дебіторської заборгованості, каси, основних засобів, запасів; формування оборотних відомостей рахунків аналітичного та синтетичного обліку. Серед перерахованих вище процедур контролю арифметична перевірка відсутня. Це пояснюється перш за все тим, що облік на підприємстві здійснюється автоматизовано, що “страхує” бухгалтера від такого виду помилок. Основним елементом відображення достовірності облікової інформації є інвентаризація, проведення якої є обов'язковим згідно чинного законодавства. При складанні річного бухгалтерського звіту інвентаризація проводиться не раніше 1 жовтня звітного року. Крім того, інвентаризація проводиться при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей. Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей між фактичною наявністю ТМЦ і даними бухгалтерського обліку затверджуються керівником підприємства з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт. На підприємстві встановлено терміни проведення інвентаризації: ТМЦ на складах та в підзвіті – на 1 жовтня щорічно; Бланків суворої звітності – щоквартально; Грошових коштів в касі – щомісячно: Основних фондів в нематеріальних активів – 1 раз в рік на 1 листопала; Розрахунків з постачальниками і споживачами електроенергії 2 рази в рік станом на 1 липня поточного року та на 1 січня року, що настає за звітним; Розрахунки послуг – щоквартально і підтверджувати актама звірки. Проте внутрішній контроль не може забезпечити повну гарантію досягнення завдань, визначених керівництвом стосовно ефективності контрольних процедур, здійснюваних працівниками Товариства. Тому керівництво уклало договір на проведення аудиту зовнішніми аудиторами – спеціалізованими фірмами, які детально вивчають стан облікового процесу на підприємстві, проводять перевірку достовірності бухгалтерської, статистичної, податкової звітності, вивчають організацію бухгалтерського обліку та розробляють конкретні пропозиції по покращенню організації бухгалтерського обліку. Забезпечення інформацією керівництва здійснюється за допомогою системи бухгалтерського обліку. До її складу відносять облікову політику, форму обліку та спосіб обробки інформації. Основні елементи облікової політики ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” наведені в третьому розділі. Але передбачено незмінність облікової політики протягом року. Підприємство обирає: власну облікову політику, яка чітко регламентується нормативними документами; форму здійснення обліку – систему взаємопов’язаних між собою облікових реєстрів встановленої форми і змісту. Потрібно відмітити, що система бухгалтерського обліку в Товаристві добре організована. При різних перевірках, як податкових, так і інших уповноважених органів, суттєвих недоліків у системі обліку виявлено не було. Обрана форма повинна бути адекватною обсягу і характеру діяльності підприємства (таблиця 4.2). Таблиця 4.2 Анкета вивчення системи бухгалтерського обліку Замовник: Рівненський міський РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Виконавець: Білас А.А. Питання Відповідь Примітки
Чи достатня кваліфікація облікового персоналу? Так
Яка форма обліку застосовується на підприємстві? А) журнально-ордерна; Б) меморіально-ордерна; В) інша
Ні Ні Так Автоматизована форма обліку
Чи адекватна форма обліку масштабам підприємства? Так
Чи визначена на звітний період облікова політика? Так
Чи відбулися зміни в обліковій політиці у минулому році? Так
Чи оформлений наказ на облікову політику? Так
Чи здійснюються встановлені процедури контролю достовірності облікової інформації? Арифметична перевірка; Перевірка за змістом; Зустрічна перевірка; Оборотні відомості аналітичного обліку до синтетичних рахунків; Оборотні відомості синтетичних рахунків; Інвентаризація
Ні Так Так Так Так Так
Чи були встановленні суттєві недоліки в системі обліку під час перевірки податковою чи іншими органами?
Ні
Чи зроблений робочий план рахунків? Так
Форма бухгалтерського обліку пов’язана із способом обробки облікової інформації. Ризик контролю при застосуванні автоматизованих систем обробки економічної інформації зростає. До документів, створених засобами обчислювальної техніки, висуваються додаткові вимоги: застосування у обліку за умови надання юридичної сили і доказовості (наявність обов’язкових реквізитів); запис на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлення і розміщення за вимогами відповідно до стандарту і кодування згідно з затвердженою системою кодифікації. Згідно облікової політики облік в Рівненському міському РЕМ, як і по всьому підприємству ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” ведеться із застосуванням комп’ютерної техніки з допомогою програмного продукту “Парус 8.5.1.0”. Таблиця 4.3 Анкета захисту інформації та інформаційних систем Замовник: Рівнеський міський РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Виконавець: Білас А.А. Питання Відповідь
Чи здійснюється автоматизована обробка даних? Так
Чи є доступ неуповноважених осіб до операційної системи та системи обліку даних з метою отримання конфіденційної інформації або недозволеного внесення змін до інформації, що зберігається в системі? Ні
Чи забезпечує програмний пакет наступні види контролю: наявність індивідуальних паролів ідентифікації користувача для входу в систему, відомих тільки відповідному користувачеві; паролі мають необхідну кількість знаків та регулярно оновлюються; обмеження доступу користувачів тільки до тих функцій системи, якими вони користуються для виконання своїх службових обов’язків
Так Так Так
Чи використовує фірма засоби контролю, вбудовані в програмне забезпечення, які допомагають зменшити існуючі ризики автоматизації обробки даних? Так
Чи застосовує фірма таки види контролю для виявлення не включених до звіту даних: нумерація вихідних документів (ручна або автоматична), що попередить зникнення операцій в процесі їх обробки; контроль на рівні пакету, що дозволить звіряти баланс поточного дня (періоду) з балансом попереднього дня (баланс попереднього дня/ періоду плюс загальна сума по операціях, введених протягом поточного дня/ періоду); контроль на етапі передачі даних, необхідний у випадку, коли інформація передається від віддаленого користувача засобами телефонного зв’язку. Засоби системного контролю повинні забезпечити отримання інформації по операціях у повному обсязі і у відповідному форматі обліку. Як правило, контролюється загальна кількість та загальна сума по переданих з віддаленого відділення операціях. У разі виявлення помилок відправнику інформації надсилається запит на повторну передачу інформації. контроль на етапі закриття звітного періоду. Повинен забезпечити віднесення операцій у правильний звітний період, тобто, система не повинна дозволити користувачеві вводити операції в той звітний період (наприклад, місяць), який вже було закрито.
Так Так Так Так
Ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлений аудиторський висновок без зауважень. Структура аудиторського ризику представлена схематично на рис.4.3.
Властивий ризик пов’язаний з особливістю діяльності підприємства та представляє собою сукупність можливих факторів, які можуть обумовлювати наявність помилок і перекручень у звітності. Оцінюючи розмір аудиторського ризику аудитор визначає такі фактори: а) на рівні фінансової звітності: освіта та досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва; чесність та компетентність керівництва; неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин, котрі підштовхують керівництво на шлях перекручень у звітності; б) на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій. Ризик контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю на підприємстві. Він полягає в тому, що система бухгалтерського обліку або внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитись у залишку на певному рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства. Ризик не виявлених помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по певному рахунку або певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках рахунків бухгалтерського обліку чи операцій. На основі перелічених структурних одиниць ризику визначається модель аудиторського ризику. Застосуємо її на практиці оцінки аудиторського ризику Рівнеського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, попередньо оцінивши властивий ризик та ризик контролю (таблиця 4.4). Таблиця 4.4 Листок оцінки властивого ризику та ризику контролю Питання Ризик
Високий Низький
Яка форма власності підприємства? державна приватна колективна
Ні Ні
Так
Як здійснюється керівництво підприємством? Одноосібно Колегіально
Ні Так
Чи має керівництво: достатню кваліфікацію Практичний досвід роботи Так
Так
Чи є ознаки недостатньої чесності керівництва?
Ні
Чи має керівництво негативну репутацію?
Ні
Чи є причини у керівництва прикрасити фінансовий стан підприємства (перекрутити його показники)?
Ні
Чи відбулися у звітному періоді (очікуються найближчим часом)зміни: у складі керівництва у складі власників форми власності
Ні Ні Ні
Чи існує чіткий розподіл функціональних обов’язків на фірмі?
Ні
Чи передбачений організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю?
Ні
Чи усвідомлює керівництво важливість бухгалтерського обліку?
Так
Чи здійснюється інвентаризація перед складанням річної звітності?
Так
Чи укладені договори про матеріальну відповідальність?
Так
Чи були випадки зловживань?
Ні
Чи спостерігається висока плинність кадрів?
Ні
Чи є підприємство позивачем (відповідачем) у судовій справі?
Так
Чи вистачає підприємству власних оборотних коштів? Так
Чи використовуються підприємством позики?
Ні
Чи є підприємство збитковим?
Ні
Чи були значні фінансові втрати на підприємстві?
Ні
Чи носять постійний характер порушення зобов’язань?
Ні
Чи здійснює підприємство декілька видів діяльності?
Ні
Чи здійснювалися нетрадиційні господарські операції протягом року?
Ні
Чи застосовується на підприємстві ручна обробка облікової інформації; комп’ютерна
Ні Так
Чи здійснювалася перевірка діяльності підприємства у звітному періоді ДПІ, органами статистики?
Так
Чи проводився аудит у попередньому звітному періоді? Так
Чи сплачувалися податкові санкції протягом звітного періоду?
Ні
Чи відбувалися у звітному періоді зміни у обліковій політиці?
Ні
Попередня оцінка властивого ризику: низький Попередня оцінка ризику контролю: низький AR=IR*CR*DR (4.1.) Низький = низький * низький * високий Властивий ризик та ризик контролю оцінені як низькі, аудитор може дозволити собі обмежити обсяг виконання незалежних аудиторських процедур. Тому ризик не виявлених помилок слід оцінити як високий. Таким чином, систематизувавши інформацію про систему внутрішнього контролю в Товаристві, можна зробити попередній вибір методики і обсягу аудиту, а саме оцінити ризик контролю і властивий ризик як низький і надати перевагу стратегії низької оцінки ризику контролю – тестувати ефективність здійснення процедур внутрішнього контролю. Отже, контрольними процедурами оцінки системи внутрішнього контролю є процедури при здійсненні певної групи господарських операцій, а саме операцій по розрахунках з дебіторами. Напрями внутрішнього контролю операцій, пов’язаних із дебіторською заборгованістю, наведено в таблиці 4.5. Таблиця 4.5 Напрями внутрішнього контролю дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей – І – Ес Рівнеенерго” Напрям контролю Загальні питання Підтверджуючі документи
Повнота Всі фактично здійснені операції зареєстровані Всі прибуткові, видаткові касові ордери, підтверджені первинною документацією: посвідчення на відрядження, накладною, авансовим звітом.
Дозвіл Операції санкціоновані з політикою Товариства і чинним законодавством Документи підписані посадовими особами з документально підтвердженим правом підпису.
Точність Всі суми належним чином обраховані Розмір грошових коштів за первинними документами, банківськими виписками і даними бухгалтерського обліку співпадає; кількість (цифрами і прописом) за даними первинного обліку складу і бухгалтерського обліку також співпадає.
Класифікація Операції обліковані на відповідних рахунках Рахунок 361 „Розрахунки з покупцями і замовниками” має відповідні субрахунки
Облік Облік операцій повний від дати початкової реєстрації до моменту завершення (на дату проведення контролю)
Періодизація Операції зареєстровані в період їх безпосереднього здійснення
Система внутрішнього контролю в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей–І–Ес Рівнеенерго” оцінена як позитивна, відповідає необхідним вимогам. 4.2. Аудит системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості У процесі фінансово-господарської діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями, державними органами, фізичними особами та ін.). У результаті цього відбуваються господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов'язань та дебіторської заборгованості, проведення розрахунків по них та інші зміни в активах і капіталі [23]. Суттєвою складовою частиною цих операцій, з погляду фінансової стабільності підприємства, є дебіторська заборгованість. Тому важливим є якісне проведення аудиту дебіторської заборгованості з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї. Особливого значення ця проблема набуває в умовах реформування системи бухгалтерського обліку України відповідно до міжнародних стандартів та переходу до національних стандартів обліку. Змінюється концепція ведення обліку, запроваджуються нові принципи і стандарти, які раніше у вітчизняній практиці не мали місця, а також новий план рахунків. Все це накладає свій відбиток як на завдання аудиту в цілому, так і на окремі його аспекти (зокрема, перевірка дебіторської заборгованості) при незмінності загальної мети аудиторської перевірки. Законодавча і нормативна бази. Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності дебіторської заборгованості, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом таких основних законодавчих та нормативних даних: Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV; Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказу Мінфіну України: 1. „Загальні вимоги до фінансової звітності”; 2. „Баланс”; 10. „Дебіторська заборгованість”; Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу , зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291. Наведений перелік нормативних документів не є вичерпним, оскільки потрібно враховувати дію інших нормативних актів, що опосередковано впливають на облік дебіторської заборгованості. Головними завданнями аудиту дебіторської заборгованості є: перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості; оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків; оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями; перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами, по перерахунку, іншими матеріальними цінностями, застосування авансових розрахунків тощо); правильність оцінки дебіторської заборгованості; перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність відповідних необхідних роз’яснень у примітках до фінансової звітності; оцінка стану внутрішнього контролю і аудиту дебіторської заборгованості; впевнитися у зіставності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) щодо дебіторської заборгованості. Розглянемо методику проведення аудиту системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості за відпущену електроенергію, товари, послуги в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” . Джерелами аудиту є угоди з клієнтами, наказ „Про облікову політику” , робочий План рахунків, накладні, карточка рахунку 361, аналіз рахунка по субконто: 361, оборотно-сальдова відомість по рах. 361, податкові накладні, Журнал- ордер та відомість по рахунку 361, реєстр дебіторів, сальдо по рахунку 361 на певну дату, Баланс ( див.додатки). Перед початком проведення аудиту аудитор повинен розробити програму, якою він буде керуватися при здійсненні перевірки (таблиця 4.6). Таблиця 4.6 Програма аудиту дебіторської заборгованості за товари, послуги Загальне завдання аудиту Конкретне завдання аудиту Процедури аудиту Обсяг аудиту Виконавець Примітки
1 2 3 4 5 6
Реальність існування Наявність дебіторської заборгованості на дату балансу 1.Отримання підтверджень від дебіторів (надсилання вибірково листів-запитів); 2.перевірка наявності документів, що підтверджують існування дебіторської заборгованості; 3.проведення інвентаризації дебіторської заборгованості; 4.перевірка правильності закриття дебіторської заборгованості.
Повнота обліку Відображення усіх без винятку операцій в обліку та звітності 1. Прослідковування операцій з дебіторською заборгованістю у обліку від первинних документів до відповідних облікових реєстрів
Оцінка Правильність відображення дебіторської заборгованості у належній сумі 1.Прослідковування відповідності сум записів і реєстрах обліку з сумами накладних; 2.відповідність оцінки обліковій політиці.
Права і зобов'язання Право підприємства на отримання дебіторської заборгованості 1.Перевірка наявності договорів з покупцями; 2.вивчення накладних
Розподіл Віднесення дебіторської заборгованості на відповідний період Зіставлення дат накладних із датами внесення їх до облікових реєстрів
Правильність Правильність представлення дебіторської заборгованості в балансі Перевірка правильності запису дебіторської заборгованості в балансі.
Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, аудиторська перевірка складається з окремих послідовних етапів, які в узагальненому вигляді можна назвати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний (етап аудиту окремих статей звітності), заключний етап. Вважається, що аудитор повинен приступити до виконання аудиту ще до закінчення звітного періоду, який буде перевірятися. На жаль, цього правила не завжди додержують українські аудитори, що деякою мірою погіршує якість аудиту. На підготовчому етапі аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію для загального знайомства з підприємством-клієнтом, в тому числі і загальні дані щодо реалізації продукції та дебіторської заборгованості. Така інформація може бути письмова чи усна, міститись у різноманітних документах, облікових регістрах, звітах та надана керівництвом під час опитування, анкетування, листування (національний норматив аудиту (ННА) 22 „Інформація, яка надається аудитору керівництвом підприємства”). Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку дебіторської заборгованості, правильності її оцінки, аудитору потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом або отримана самим аудитором або його асистентом у ході опитування, спостереження, документальної перевірки при підготовці аудиту. Такий перелік може бути стандартним, розроблюватись аудиторською фірмою і доповнюватись аудитором (при потребі) з урахуванням специфіки клієнта (таблиця 4.7). Таблиця 4.7 Перелік інформації, що належить до отримання при перевірці дебіторської заборгованості № пор. Перелік необхідних даних Посилання на досьє
1 Перелік видів або категорій продукції, яка реалізується в кредит; встановлення обороту по кожному виду
2 Кількість та адреси центрів (пунктів) по відвантаженню товарів
3 Характеристика клієнтів (придбання товарів) з метою продажу, для власних потреб, оптом, вроздріб, на експорт та ін.)
4 Список основних покупців (у порядку зменшення обсягу придбаних товарів)
5 Обсяг реалізації та виставлених рахунків Всього________________________________________ У тому числі: передоплата; оплата готівкою чи чеком; продаж в кредит;
6 Торгівельна та фінансова політика підприємства: спосіб реалізації товарів; система реклами; тарифна цінова політика; надання відстрочки платежів або знижок; гарантійні зобов'язання, що надаються.
7 Загальна схема системи виставлення рахунків
8 Елементи системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості
Наступним важливим кроком аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості. Цього вимагають положення ННА 12 „Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” та ННА 24 „Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту”. Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта дасть можливість аудитору розробити план аудиту, визначити кількість, види та обсяг аудиторських процедур. За наявності на підприємстві внутрішнього аудитора зовнішній аудитор може використовувати результати його роботи, попередньо перевіривши їх надійність. Перед початком аудиту треба мати на увазі, що згідно із загальними вимогами до визнання активів відповідно до національних стандартів дебіторська заборгованість може знайти відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена її грошова оцінка та в майбутньому очікується отримання економічних вигод від її погашення внаслідок одержання грошових коштів, інших активів або зменшення зобов’язань. Для проведення аудиту системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості в першу чергу звертається увага на дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку, своєчасність та правильність оцінки документального оформлення і відображення в облікових реєстрах даних активів підприємства. На балансі ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” відображений стан дебіторської заборгованості, конкретно за статтями. При документальному оформленні господарських операцій, пов'язаних з розрахунками з дебіторами, відбувається рух облікової інформації між первинною документацією даними автоматизованого обліку, формами бухгалтерської, статистичної звітності. Одним з позитивних факторів контрольних процедур є чіткий розподіл обов'язків обліку операцій з активами Товариства: облікову політику в цілому регламентує директор; облік розрахунків з дебіторами ведеться під оперативним контролем з боку фінансового директора, що суттєво зменшує ймовірність наявності недостовірних даних. На протязі поточного звітного періоду бухгалтерія виконувала всі необхідні дії по занесенню інформації в програму. Зараз на конкретних прикладах ми розглянемо аудит системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості за товари, послуги. Довідник клієнтів Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” налічував на 1.12.2003 р. 75344 покупців (73347 – побутові споживачі, 1997 – юридичні споживачі). Тому більшість процедур аудиту будуть проводитись вибірково. Перш за все треба визначити реальність існування дебіторської заборгованості за товари. З цією метою по декільком клієнтам перевіряється наявність виписаних рахунків за електроенергію. Наявність рахунків звіряють з оборотно-сальдовою відомістю по 361 рахунку. Спочатку переглядають всі звіти про використану електроенергію, виписані згідно них рахунків, а потім для зниження ризику аудиту ще можна проглянути їх наявність в базі даних підприємства. Наприклад, в оборотно-сальдовій відомості по 361 рахунку є клієнт ТОВ “Лелека-Колор”. Там же вказано, що за грудень місяць 2003р. йому було відпущено електроенергію. Сума відпущеної електроенергії згідно рахунку існує в базі даних програми, значить реальність даної дебіторської заборгованості підтверджена (див.додатки). Здійснення цих дій встановило, що всі документи на відпуск були в наявності. Аудитор може надіслати клієнту фірми лист-запит з проханням підтвердити чи назвати суму дебіторської заборгованості. З цією метою оформляють виписки, що вказують на реальне існування дебіторської заборгованості, та надсилають відповідним дебіторам Товариства. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом 10 днів з дня одержання цих виписок підтвердити таку заборгованість або заявити свої заперечення з цього приводу. Але найефективнішою буде процедура проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, яка виступає доповненням до поточної документації господарських операцій. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства , який повинен створити сприятливі умови для її проведення в стислі строки. Для проведення інвентаризації створюється комісія на основі наказу керівника підприємства, до складу якої включають начальника виробничої дільниці Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” на правах заступника голови інвентаризаційної комісії. Результати інвентаризації оформлюються актом інвентаризації і супроводжуються створенням певних робочих документів (інвентаризаційних описів певних видів активів, в нашому випадку – дебіторської заборгованості), які підтверджують або спростовують певні облікові дані з первинних документів або даних з автоматизованого обліку. Таке співставлення називається звіркою фактичних і облікових залишків, а відомість, яка містить фактичні та облікові залишки активів, що являються об'єктом інвентаризації – зіставною. Аудитор повинен перевірити правильність внесення оплат по дебіторам. Можливі випадки, коли гроші надійшли на розрахунковий рахунок, але не були зараховані в оплату даному дебітору взагалі чи були помилково внесені в оплату іншому покупцю. В цьому випадку дебіторська заборгованість по відповідному клієнту не буде існувати. Але в Товаристві, як вже зазначалось, весь облік комп’ютеризований і така помилка виключена. Велике значення у обліку відіграє оцінка дебіторської заборгованості. Аудитор, в першу чергу, повинен встановити чи відповідає сума дебіторської заборгованості, зареєстрованій в обліку, фактичній сумі, вказаній у виписаному рахунку за електроенергію. В цьому випадку також можна перевірити роздруковані документи, а можна звіритись з базою даних. На мій погляд другий варіант є більш досконалим. Звірка з даними програми в Товаристві порушень не виявила. Визначення правильності оцінки також має на увазі відповідність оцінки дебіторської заборгованості за відпущену електроенергію, товари, послуги встановленій обліковій політиці в Товаристві. Так, дебіторська заборгованість на кінець періоду визначається як чиста реалізаційна вартість, тобто за мінусом безнадійних та сумнівних боргів. Перевірка встановила правильність оцінки дебіторської заборгованості за товари, послуги згідно облікової політики. Наступним завданням є визначення того, чи дійсно підприємство має право на отримання дебіторської заборгованості за товари, послуги. З цією метою перевіряється наявність договорів з клієнтами, які входять на даний момент в реєстр дебіторів. Треба вивчити і зміст і порядок оформлення угод, тобто чи підписані вони всіма сторонами угоди і дійсно мають юридичну силу. Також необхідно продивитись документи на відпуск електроенергії, товарів, послуг, тобто виписані рахунки, накладні, стосовно правильності їх оформлення і відповідності законодавству. Перевірка встановила наявність договорів з усіма дебіторами, оформлення договорів відповідає вимогам чинного законодавства і ці угоди є дійсно чинними. Виписані рахунки, видаткові накладні та податкові накладні містять усі необхідні реквізити і також оформлені відповідним чином. Перевірити необхідно також правдивість, точність відображення дебіторів на дату складання бухгалтерської звітності. Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів, а також проконтролювати правильність застосування відповідних бухгалтерських рахунків за новим Планом рахунків бухгалтерського обліку. Документування результатів вивченння системи внутрішнього контролю допомагає аудитору спланувати подальші дії, правильно обрати прийоми перевірки, визначити їх обсяг. До прийомів документування результатів вивчення СВК належать опис, анкета. Анкета передбачає перелік традиційних питань про суб'єкти і прийоми контролю, на які вказується відповідь "так" чи "ні". Негативна відповідь свідчить про відсутність або слабкі місця контролю, на яких акцентує увагу анкета (в цьому її перевага перед описом). Крім того, можливим є стандартизація бланків анкет. Недоліком анкети є те, що вона передбачає лише необхідні види контролю, значно узагальнює інформацію, не дає можливості наглядно представляти логічну і хронологічну послідовність облікового процесу і процесу контролю на підприємстві. Анкети містять ключові питання, основні завдання контролю при здійсненні повного господарського процесу. Аудиторською перевіркою встановлено, що дебіторська заборгованість відображена в балансі правильно згідно П(С)БО 10 (таблиця 4.8) Таблиця 4.8 Анкета процедур внутрішнього контролю дебіторської заборгованості за товари, послуги Замовник: Рівненський міський РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Виконавець: Білас А.А. Питання Відповідь Примітки
1 2 3
Документування і запис
1.Чи забезпечуються нормальні умови зберігання документів, що пов’язані з дебіторською заборгованістю? Так
2.Чи відповідає оформлення накладних та податкових накладних вимогам чинного законодавства? Так
3.Чи забезпечене суцільне документування операцій з дебіторською заборгованістю за товари? Так
Санкціонування
1.Чи тільки керівник дає дозвіл на відпуск товару? Ні
Розподіл обов'язків
1. Чи розподілені обов’язки по виписуванню видаткових накладних (рахунків) та їх виконанню (відпуску товару)? Так
2. Чи розподілені обов’язки з обліку видаткових накладних, реалізації та обліком оплат? Так Головний бухгалтер і бухгалтером-касиром
3. Чи укладаються договори про матеріальну відповідальність? Так
Контрольні процедури
1. Чи здійснюється у встановленому порядку перевірка товарних звітів? Так
2.Чи здійснюється інвентаризація дебіторської заборгованості? Так Перед річним звітом, та на 1 липня
3.Чи перевіряє керівник своєчасність підготовки облікових реєстрів, пов’язаних з дебіторами? Так
4. Чи перевіряється правильність реєстрації оплат дебіторів в обліку? Так
5. Чи здійснюється періодично арифметична перевірка даних по операціям з дебіторами? Так
На підготовчому етапі аудиту крім зазначеним вище дій аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому і при перевірці дебіторської заборгованості зокрема, тобто з’ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості, можуть залишитись не виявленими і вплинуть на достовірність всієї фінансової звітності. Аудитор повинен визначитись, які методи і підходи він буде застосовувати. На мою думку, найдоцільнішим є застосування таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд. Після цього аудитор може приступити до складання плану і програми перевірки дебіторської заборгованості (ННА 9 „Планування аудиту”), до яких можуть бути включені такі процедури: оцінка правильності оформлення договорів на поставку продукції та розрахунків за неї; перевірка поточного обліку дебіторської заборгованості і відображення її у звітності; проведення контролю даних інвентаризації розрахунків з покупцями і підтвердження сум дебіторської заборгованості; перевірка правильності кореспонденції рахунків при відображенні дебіторської заборгованості та ін. Незважаючи на достатню компетентність облікових працівників, чіткий розподіл прав і обов'язків всіх працівників, внутрішній контроль не може забезпечити повну гарантію досягнення завдань, визначених керівником. Це обумовлено наступними причинами : основний суб'єкт контролю – людина, якій властиво помилятись, бути неуважною, інколи халатно відноситись до своїх обов'язків; контроль не розрахований на охоплення усіх без винятку господарських операцій; система контролю існує у динамічному підприємницькому середовищі, тому не завжди встигає своєчасно змінитися відповідно до нових умов. Перераховані причини і обумовлюються наявністю ризику контролю – можливості того, що система внутрішнього контролю не зможе попередити і виявити суттєві помилки або порушення. Остаточно, на основі всього вище сказаного, модель індивідуального аудиторського ризику по операціях з дебіторською заборгованістю Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” 2004 рік буде мати наступний параметричний та кількісний вираз: AR = JR * CR * DR де AR - аудиторський ризик JR - властивий ризик CR - ризик контролю DR – ризик невиявлених помилок. Загальноприйнято, що аудиторський ризик приймається на рівні 5 %, властивий ризик оцінений як середній ( JR=80% ), тому ризик невиявлених помилок DR буде розрахований за наступною формулою : AR 0.05 DR = --------------- = ------------- = 0.14 JR * CR 0.8 * 0.45 Отже, попереднє визначення стратегії аудиту дало можливість констатувати, що контроль в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” дійсно функціонує та є ефективним. На проміжному етапі аудиту дебіторської заборгованості аудитор аналізує правильність складання фінансової звітності і відображення в ній дебіторської заборгованості за дев’ять місяців звітного періоду і при виявленні суттєвих недоліків у письмовому вигляді інформує про це підприємство-клієнта з рекомендаціями по виправленню помилок. На цьому ж етапі більш докладно вивчається система внутрішнього контролю клієнта. На етапі фізичної перевірки головна мета аудитора – впевнитись у реальному існуванні залишків дебіторської заборгованості і з’ясувати, кому вони належать. Для цього вибірково окремим дебіторам надсилаються листи-запити з проханням підтвердити чи назвати суму заборгованості (відповідно запити бувають відкриті та закриті). Після вивчення системи внутрішнього контролю було з'ясовано, що при здійсненні аудиту дебіторської заборгованості підприємства доцільним є проведення тестів контролю. Аудитор повинен пересвідчитись, що внутрішній контроль дійсно функціонує і дозволяє попереджати, виявляти і викривати помилки і відхилення в обліковому процесі. Під час планування тестів контролю аудитор визначається щодо : мети здійснення тестів ; обсягу тестів ; термінів. Аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних , які потрібно попередити, виявити і виправити, і на підставі цього складає програму тестів контролю. До можливих відхилень відносять : неповнота обліку (відображення в обліку не всіх фактично здійснених господарських операцій) ; нереальність облікової інформації (відображення в обліку операцій, які фактично не здійснились) ; відсутність дозволу чи санкції на проведення господарської операції ; неправильне віднесення інформації до певного звітного періоду, несвоєчасне здійснення операції ; неправильна кореспонденція. Отже, проведемо тестування системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” з метою виявлення і запобігання в майбутньому вище наведених можливих відхилень. Програми здійснення тестів будуються в табличній формі (таблиця 4.9). Таблиця 4.9 Програма здійснення тестів внутрішнього контролю по операціям з дебіторами (покупцями) Господарські операції Види внутр. контролю Можливі помилки Тести контролю
Укладання договору на поставку Санкціонування Відсутність дозволу керівника на укладання договору Опитування керівника, перевірка укладеного договору щодо наявності підпису керівника
Обов’язкове документування Відсутність документування Перевірка документів по розрахунках з покупцями за поточний рік (договорів на поставку, накладних, рахунків-фактур). Перевірка первинних документів на відпуск товарів з метою підтвердження дебіторської заборгованості.
Повнота обліку Неповний облік Прослідковування операцій по розрахунках з покупцями по записам в головній книзі, реєстрах аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з дебіторами, первинних документах
Арифметична точність Арифметична неточність Перевірка первинних документів по сумах оплати
Своєчасність обліку Несвоєчасний облік Перевірка віднесення операцій до даного звітного періоду
Правильність відображення у системі рахунків Невірна кореспонденція Перевірка даних дебіторської заборгованості по актах звірки взаєморозрахунків з постійними контрагентами. Перевірка правильності відображення на рахунку 361.
Аудит розрахунків з підзвітними особами у Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” проводиться суцільним способом у такій послідовності : перевірка правильності видачі коштів під звіт; перевірка законності і доцільності витрачання підзвітних сум; перевірка правильності оформлення авансових звітів і прикладених до них документів та своєчасність їх подання в бухгалтерію; стан обліку розрахунків з підзвітними особами. При цьому використовуються накази й розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними документам, дані аналітичного й синтетичного обліку по рахунку 372 , баланс ( див.додатки). Перевірка розрахунків з підзвітними особами розпочинається з попереднього розгляду сальдо й місячних оборотів за кореспондуючими рахунками до рахунка 372. Аудит системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості по розрахунках з підзвітними особами здійснюється аналогічно до аудиту СВК дебіторської заборгованості за товари, послуги. Тобто визначається реальність існування цієї заборгованості. Беремо аналіз рахунку по субконто 372 і звіряємо дебетове сальдо з авансовими звітами і прикладеними до них документами. Щодо авансових звітів, то перевіряємо наявність підписів керівника, порівнюємо витрати з завданням відрядження, звітом про його виконання. Перевіряємо всі розрахунки по авансовому звіту, співставляємо їх з додатками, вимогами чинних нормативних документів, сумами в касових ордерах, реєстрах аналітичного обліку Аудитор встановлює коло осіб, що мають право одержувати гроші під звіт. А тепер наведемо програму тестів системи внутрішнього контролю розрахунків з підзвітними особами (таблиця 4 .10). Таблиця 4.10 Програма здійснення тестів внутрішнього контролю розрахунків з підзвітними особами Господарські операції Види внутр. контролю Можливі помилки Тести контролю
Прийняття рішення про відрядження Дозвіл керівника Відсутність дозволу Перевірка наявності і реквізитів посвідчення, наказу
Недоцільність відрядження Перевірка наявності і змісту завдань на відрядження, звітів про їх виконання
Фіктивне посвідчення (нереальність облікової інформації) Перевірка наявності і реквізитів посвідчень, завдань на відрядження, звітів про їх виконання, підтвердження третіх сторін, опитування персоналу, звірення з даними обліку кадрів
Видача авансу на відрядження Дозвіл керівника Відсутність дозволу Перевірка наявності підпису керівника на видатковому касовому ордері чи додатках до нього
Розподіл обов'язків по виписуванню ордерів і видачі коштів Виконання однією особою Опитування персоналу
Фіктивний ордер Перевірка дотримання порядку оформлення і реєстрації видаткових ордерів
Оформлення авансового звіту Дозвіл керівника Відсутність дозволу. Недоцільність відрядження Наявність підписів керівника на авансових звітах. Порівняння витрат з завданням відрядження, звітом про його виконання
Документальна перевірка Арифметична неточність Перевірка всіх розрахунків по авансовому звіту, співставлення з додатками, вимогами чинних нормативних документів, сума в касових ордерах, реєстрах аналітичного обліку
Несвоєчасність розрахунків Перевірка дат прибуття і здійснення розрахунків, наявність заборгованості по попередніх авансових звітах
Неправильна кореспонденція рахунків Перевірка наявності і змісту звітів про виконання завдання, дозволу керівника на сплату понад лімітних виплат
Тестування показало, що система внутрішнього контролю Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” дійсно досягає здійснення поставлених перед нею завдань по операціях по розрахунках з дебіторами. Перевірка підтвердила тотожність аналітичного та синтетичного обліку підприємства. Згідно дій, спрямованих на встановлення достовірного обліку операцій по розрахункам з дебіторами, було підтверджено реальність залишків активів на дату бухгалтерського балансу. Таким чином, тестування системи внутрішнього контролю дало високу оцінку її здатності попереджати, виявляти і виправляти помилки і відхилення у веденні облікового процесу. 5. Аналіз дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Яким чином і на основі чого ділові партнери оцінюють один одного? Сьогодні пройшов час, коли про успішність діяльності будь-якого підприємства чи організації говорять за наявності престижного автомобіля чи офісу в центрі міста. На першому місці стають наукові підходи при оцінці надійності фірми. Тому важливим є проведення різних видів аналізу. Аналіз пов’язаний із щоденною фінансово-господарською діяльністю підприємства, його колективу, власників. Одному із основних видів аналізу – аналізу дебіторської заборгованості - і буде присвячений даний розділ дипломної роботи [24]. Зовнішній аналіз дебіторської заборгованості базується на даних фінансової звітності, яка є по суті “обличчям” фірми. Вона становить систему узагальнюючих показників, які характеризують результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Дані фінансової звітності слугують основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства. Для внутрішнього аналізу використовуються дані аналітичного обліку розрахунків, призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами. Для того, щоб прийняти правильне управлінське рішення необхідно проаналізувати розміри і динаміку дебіторської заборгованості, причини її виникнення або росту, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємовідносини з партнерами. Оцінка цих показників необхідна для ефективного управління фірмою. З їх допомогою керівники здійснюють планування, контроль та покращують напрямок своєї діяльності. Основною метою даного розділу є вивчення методики аналізу дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” і результатів його діяльності з відображенням механізму читання звітності і розрахунку показників. 5.1. Структурно-динамічний аналіз дебіторської заборгованості Стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю дебіторської заборгованості і має суттєвий вплив на стійкість фінансового стану підприємства. Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред’явлення претензій по боргах, які виникають, призводять до значного росту невиправданої дебіторської заборгованості, отже, до нестабільності фінансового стану підприємства [27]. Аналіз і управління дебіторською заборгованістю, яка існує у підрозділі Товариства невід’ємною частиною функцій загального управління оборотними активами. Розмір дебіторської заборгованості, яку набуває підрозділ Товариства в процесі господарської діяльності, визначає рівень ліквідності і платоспроможності, бо дебіторська заборгованість є активом середньої ліквідності після грошових коштів, які відносяться до найліквідніших активів. Тому головною задачею фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, яке направлене на оптимізацію загального її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу. Формування політики управління дебіторською заборгованістю доцільно розпочати з аналізу структури та динаміки дебіторської заборгованості в попередніх періодах. На першому етапі аналізу визначимо загальну суму дебіторської заборгованості, темпи її динаміки, питому вагу в складі майна, яке належить Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (таблиця 5.1, рис.5.1). Аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості буде проводитися за грудень 2003 року, червень 2004 року та грудень 2004 року. Таблиця 5.1 Структурно-динамічний аналіз дебіторської заборгованості у структурі оборотних активів Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”
Аналізуючи дані таблиці бачимо, що в грудні 2004року вартість оборотних активів підрозділу була найменшою. В порівнянні з базовим груднем 2003року вона зменшилася на 1555 тис.грн., а саме на 51,2%, а впорівнянні з сарединою року червнем вона менша на 2944 тис.грн., тобто на 16,6%. Як ми бачимо з таблиці 5.1 та рис. 5.1 це зумовлено зменшенням дебіторської заборгованості з на протязі 2004року на 15 665 тис.грн.., а саме на 52,1%. Питома вага дебіторської заборгованості в частці оборотних активів являється найсуттєвішою, на протязі досліджуваного періоду вона становить : 99,07%, 99,33% та 97,35% Взагалі, оборотні активи Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” складаються із запасів, товарів, дебіторської заборгованості та грошових коштів. Незначний вплив на структуру оборотних коштів спричинила зміна питомої ваги грошових коштів з 0,44% до 1,76%, відповідно збільшення на протязі року на 95,4% , тобто на 127 тис.грн. В вартості запасів теж на протязі 2004року відбулися зміни: до середини року іх вартість зменшилася на 84 тис.грн, тобто на на 56,8% в порівнянні з груднем 2003року, а далі спостерігаємо тенденцію до збільшення, в грудні 2004року їхня вартість в порівнянні з груднем 2004року всерівно залишається меншою на 13,5%, тобто на 20 тис.грн. Така стаття, як витрати майбутніх періодів на склад оборотних активів на протязі року майже не вплинула, хоча потрібно зазначити, що вній теж відбулися зміни: питома вага її в склад оборотних активів зросла з 0% до 0,03%. Роблячи висновок по зміні та складу оборотних активів по Рівненському міському РЕМ на протязі 2004року, слід зазначити, що основною складовою оборотних активів являється дебіторська заборгованість. Зміни, що відбуваються цією статтею суттєво впливають на вартість оборотних активів, інші статті мають не стільки велике значення. Проведемо аналіз складу дебіторської заборгованості по Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Основною складовою дебіторської заборгованості являється дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в нашому випадку це дебіторська заборгованість за реалізовану електроенергію. Однією з основних діяльностей підрозділу та підприємста в цілому являється якісна та вчасна реалізація електроенергії споживачам. В попередніх розділах дипломної роботи було зазначено, що Товариство являється природним монополістом на цей вид діяльності. Споживачі не завжди вчасно здійснюють розрахунки за спожиту електроенергію.Робота зутової дільниці Рівненського міського РЕМ направлена на зменшення дебіторської заборгованості за електроенергію, про що свідчать наступні дані: з грудня 2003 по червень 2004 року відбулося зменшення на 26,1%, а саме на 7894 тис.грн., та на протязі наступних півроку ми теж спостерігає мо зменшення в порівнянні з базовим груднем 2003року в грудні 2004року дебіторська заборгованість зменшилася на 35,5%, а саме на 10 725тис.грн.. Необхідно відмітити, про таку статтю дебіторської заборгованості, як резерв сумнівних боргів. Заборгованість визнається безнадійною, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності. В Рівненському міському РЕМ якісно поставлена юридична робота та робота зі споживачами, аналіз всієї дебіторської заборгованості проводиться щомісячно, про це свідчить ріст резерву сумнівних боргів: в порівнянні з груднем 2003року в червні 2004року ця стаття зросла на 482 тис.грн., а в грудні 2004року зросла на 5057 тис.грн.. . Детальніше структуру дебіторської заборгованості можна проаналізувати, використовуючи таблицю 5.2. та на рис.5.2 Таблиця 5.2 Аналіз структури і динаміки дебіторської заборгованості
Розглянемо детальніше структуру та динаміку зміни дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, зокрема внашому випадку за електроенергію. З таблиці 5.3 видно, що найбільша частка дебіторської заборгованості припадає на заборгованість комунальної сфери ( грудень 2003р.- 28,9%, червень 2004р.-36,84%, грудень 2004р.-41,6%) , промислових споживачів більше 750 кВа ( грудень 2003р.- 57,67%, червень 2004р.-44,68%, грудень 2004р.-39,73%) , населення ( грудень 2003р.- 8,43 %, червень 2004р.-11,93 %, грудень 2004р.-13,02 %), промислові підприємства ( грудень 2003р.- 3,49%, червень 2004р.-4,45%, грудень 2004р.-3,89%) . Вплив інших статей не є настільки суттєвим, але теж тримається на контролі, це: місцевий бюджет (грудень 2003р.- 0,22 %, червень 2004р.-0,69 %, грудень 2004р.- 0,24%) , обласний бюджет ( грудень 2003р.- 0,03%, червень 2004р.-0,13%, грудень 2004р.-0,21%), державний бюджет (грудень 2003р.- 0,3%, червень 2004р.-0,42%, грудень 2004р.- 0,38%) , сільськогосподарські споживачі ( грудень 2003р.- 0,03%, червень 2004р.- 0,02 %, грудень 2004р.- 0 %). Як зокрема зазначалося вище, робота підрозділу направлена на зменшення дебіторської заборгованості. Про якісно проведену роботу свідчать наступні дані: в порівнянні з груднем 2003року в грудні 2004р. заборгованість скоротилася: по місцевому бюджету скоротилася на 28,8% ( на19,3 тис.грн.); державному бюджету на 17,5 %(на 15,7 тис.грн.); по комунальній сфері на 7,1% (на 623,9 тис.грн..); по промислових підприємствах на 28,1 % ( на 296 тис.грн.); по непромислових підприємствах на 3,5% ( на 65,4 тис.грн.); по промисловості більше 750 кВа на 55,5% (на 9678,3 тис.грн.); по побутовим споживачам на 0,3% ( 8,7 тис.грн.) Для аналізу дебіторської заборгованості за товари, послуги використовуємо сальдо по рахунках 361 на 10.01.01р., на 01.01.02р. та на 01.01.03р. (див.додатки). Таблиця 5.3 Структурно-динамічний аналіз дебіторської заборгованості за товари та послуги тис.грн. Показник Залишок на: Відхилення
Всього дебіторська заборгованість за товари, послуги 30223 22329 19508 -7894 73,9 -2821 87,4 -10725 64,5
Рис. 5.3 Структурно- динамічний аналіз дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги ппротягом грудня 2003-грудня 2004року. 5.2. Параметричний аналіз дебіторської заборгованості Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, яке викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Найбільший об'єм дебіторської заборгованості підприємств припадає на заборгованість покупців за відвантажену продукцію. У загальній сумі дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає 80-90%. Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано в першу чергу з оптимізацією розміру покупців по розрахунках за реалізовану продукцію. В цілях ефективного управління цією дебіторською заборгованістю на підприємствах повинна розроблятися і здійснюватись особлива фінансова політика управління дебіторською заборгованістю (або його кредитна політика по відношенню до покупців продукції) [15]. Одним із етапів управління дебіторською заборгованістю є аналіз дебіторської заборгованості підприємства в попередніх періодах. Головною задачею цього аналізу є оцінка рівня і складу дебіторської заборгованості підприємства, а також ефективності інвестованих в неї фінансових коштів. Аналіз дебіторської заборгованості по розрахункам з покупцями проводиться в розрізі товарного (комерційного) та споживацького кредиту. На першому етапі аналізу оцінюється рівень дебіторської заборгованості підприємства та його динаміка в попередніх періодах. Оцінка цього рівня здійснюється на основі визначення коефіцієнта відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість, який обраховують за наступною формулою (5.1): , (5.1) де — коефіцієнт відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість; ДЗ — загальна сума дебіторської заборгованості підприємства (або сума заборгованості окремо по товарному та споживацькому кредиту); ОА — загальна сума оборотних активів підприємства. Представимо розрахунки за грудень 2003 року, червень 2004 року та грудень 2002 року у вигляді таблиці 5.5. Таблиця 5.5 Аналіз відволікання оборотних коштів у дебіторську заборгованість Показник Залишок на : Відхилення
Аналізуючи дані цієї таблиці, бачимо, що коефіцієнт відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість має тенденцію до зменшення, в червні 2004 році він дещо піднявся на 0,3%, а надалі знизився на 1,9%, а відносно базисного року - на 1,6%. Це позитивна тенденція, так як говорить про вивільнення грошей, повернення їх у оборот[32]. У фінансовому аналізі має значення співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, тобто вилученого із обороту грошового капіталу та залученого капіталу в якості джерела фінансування поточних платежів. Він показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства. Між ними частіше за все відслідковується пряма залежність. Якщо співвідношення рівне 1, то це вважається нормальним станом розрахунків. Коефіцієнт поточної заборгованості або, як його ще називають, коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості загальний розраховується за формулою: , (5.2) де ДЗ –дебіторська заборгованість за певний період, КЗ – кредиторська заборгованість за певний період. Існує ще такий коефіцієнт як коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості по комерційним операціям (). Цей показник характеризує відношення розрахунків за придбану та поставлену продукцію. Для визначення цього показника використовується формула: , (5.3) де ДЗп – дебіторська заборгованість за товари, послуги за певний період, КЗп – кредиторська заборгованість за товари, послуги за певний період. Розрахунки цих двох показників представимо у вигляді таблиці 5.7. Таблиця 5.7 Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості в Рівненському міському РЕМ ЗАТ ”Ей-І-Ес Рівнеенерго” тис.грн. Показник Залишок на : Відхилення
Дебіторська заборгованість за товари, послуги 30223 22329 19508 -7894 73,9 -2821 87,4 -10725 64,5
Кредиторська заборгованість за товари, послуги 0 1,1 2 1,1 0 0,9 181,82 2 0
Коефіцієнт співвідношення по комерційними операціям 0 20299 9754 20299 0 -10545 48 9754 0
Коефіцієнт співвідношення по комерційним операціям держиться в дуже високих межах,. Загалом, ситуацію не можна оцінити позитивно, бо коефіцієнт поточної заборгованості не наближається до 1, що свідчило б про нормальний стан розрахунків, а віддаляється. Позитивним вважається також стабільність показника, яка запевняє про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Щодо коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості по комерційним операціям, то також спостерігається спочатку підвищення а потім зниження його значення. Якщо по дебіторській заборгованості вимальовується чітка тенденція до зниження, то по кредиторській заборгованості спостерігається тенденція до збільшення. В червні 2004 році вона збільшується на 1,1 тис.грн., а в грудні 2004 році вона збільшується ще на 0,9 тис.грн. Тобто, можна сказати, що зміна коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, а саме його зниження відбулося за рахунок зниження в грудні 2004 році дебіторської заборгованості за товари, послуги. Охарактеризуємо стан дебіторської заборгованості: Перший показник це - коефіцієнт оборотності дебіторськох заборгованості Кобд знаходиться за формулою 5.9. , (5.9) де Вреал – виручка від реалізації продукції, Дс - середня дебіторська заборгованість, Коефіцієнт показуєна збільшення або зниження комерційного кредиту, яке підприємство надає. Збільшення коефіцієнта означає скорочення продажу в кредит. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів. Регулятором цього коефіцієнта є виручка від реалізації [42]. Другий показник – це середній строк оборотності дебіторської заборгованості. Розрахунок цього показника проводиться за даною формулою: , (5.10) Розрахунки показників приведені в таблиці 5.8. Таблиця 5.8 Аналіз показників дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” тис.грн. Показник Залишок на : Відхилення
Аналізуючи дану таблицю, можна охарактеризувати, як позитивне незначне збільшення коефіцієнту оборотності в грудні 2004р в порівнянні з груднем 2003р. він зріс на 3%. Підприємство скоротило, хоча і не на дуже значну величину продаж в кредит. Показник середнього строку оборотності дебіторської заборгованості теж зазнав незначних змін, зменшився на 3% в грудні 2004року в порівнянні з груднем 2003року, але загалом тримається вмежах тиж же значень. Незначна зміна даних показників свідчить про стабільність роботи Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнененрго”. 5.3. Факторний аналіз дебіторської заборгованості У цьому розділі дипломної роботи проведемо факторний аналіз коефіцієнта проміжної платоспроможності методом ланцюгових підстановок. Метод ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базової величини факторних показників, які входять в розрахункову формулу досліджуваного показника, фактичною їх величиною і вимірюванні впливу виконаної заміни на зміну величини досліджуваного показника. Після кожної заміни виконують математичні дії, передбачувані розрахунковою формулою. Із отриманого після підстановки висновку віднімають попередній результат. Відмінність результатів показує величину впливу зміни факторного показника на досліджуваний показник. Заміна базової величини факторного показника фактичною називається підстановкою. Їх кількість дорівнює числу факторів.
Таблиця 5.9 Розрахунок коефіцієнта проміжної платоспроможності за грудень 2003року, червень 2004року , грудень 2004 року по Рівненському міському РЕМ ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” тис.грн. Показник Залишок на : Відхилення
Значення коефіцієнта проміжної платоспроможності в червні 2004 року зменшилося на 26,8%., а в грудні 2004 році - на 76,5%. На зміну цього показника впливають три фактори: залишок грошових коштів; залишок дебіторської заборгованості; поточні зобов’язання (поточні пасиви). Вплив цих факторів на зміну коефіцієнта проміжної платоспроможності розрахуємо методом ланцюгових підстановок (таблиця 5.10, таблиця 5.11). Таблиця 5.10 Факторний аналіз коефіцієнта проміжної платоспроможності за період з 12.2003 р. по 06.2004 р. № підстановки Дебіторська заборгованість Грошові кошти Поточні пасиви Розрахунок показника Вплив фактора
„0” 30084 133 613,3 49,3
„1” 17636 133 613,3 29,0 -20,3
„2” 17636 53 613,3 28,8 -0,2
„3” 17636 53 488,9 36,1 7,3
Загальний вплив факторів -13,2
Таблиця 5.11 Факторний аналіз коефіцієнта проміжної платоспроможності за період з 06.2004р. по 12.2004 р. № підстановки Дебіторська заборгованість Грошові кошти Поточні пасиви Розрахунок показника Вплив фактора
„0” 17636 53 488,9 36,1
„1” 14419 53 488,9 29,6 -6,5
„2” 14419 260 488,9 30,0 0,4
„3” 14419 260 1724,1 8,5 -21,5
Загальний вплив факторів -27,6
Аналізуючи дані таблиць 5.10, 5.11 можна зробити висновок, що зменшення коефіцієнта проміжної платоспроможності в червні 2004 року в порівнянні з груднем 2003 року на 26,8%. відбулось в наслідок зменшення дебіторської заборгованості на 12448 тис.грн. та зменшення грошових коштів на 80 тис.грн., та незначного зменшення поточних пасивів що дало кумулятивне зменшення коефіцієнта проміжної платоспроможності на -13,2 в.п. (-20,3-0,2-7,3). В грудні 2004 року в порівнянні з червнем 2004 року відбулося зменшення коефіцієнта проміжної платоспроможності на 76,5,8%. внаслідок зменшення дебіторської заборгованості на 3217 тис.грн. та збільшення грошових коштів на 207 тис.грн., та значного збільшення поточних пасивів на 1235,2 тис.грн.. що дало кумулятивне зменшення коефіцієнта проміжної платоспроможності на –27,6 в.п. (-6,5+0,4+-21,5). 6. Автоматизація обліку дебіторської заборгованості Однією з популярних ідей сьогодення щодо вдосконалення оперативності, зручності ведення обліку є його часткова або повна комп’ютеризація. Створено декілька видів бухгалтерських програм, які полегшують та вдосконалюють ведення обліку на підприємствах. Розроблені величезні нормативно-законодавчі бази, оперативний доступ до яких стає безперешкодним при під’єднанні до глобальної світової мережі “Internet”. Таким чином, перехід до автоматизації бухгалтерського обліку є актуальним завданням, вагу якого неможливо переоцінити. В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є вирішальними факторами успішного розвитку економіки в Україні. При цьому необхідно враховувати значні відмінності в змісті бухгалтерського обліку в Україні і в країнах з розвинутою економікою. Якщо в Україні бухгалтерська справа обмежувалася обліково-реєстраційними задачами, то в країнах з ринковою економікою вони не є основною частиною бухгалтерського обліку, основна увага приділяється фінансовому аналізу та прогнозуванню. Тому дуже важливо оцінити задачі і цілі автоматизації бухгалтерського обліку. В залежності від використання на підприємствах спеціалізованих програмних продуктів і інформаційних систем фінансовий облік в спрощеному вигляді можна представити у вигляді, поданому на рис.6.1:
Дана схема використовується практично у всіх інформаційних системах України, незалежно від організації технологічного процесу. На першому етапі фінансового обліку відбувається документальне оформлення здійсненних на підприємстві господарських фактів. Одночасно із вводом первинних даних формуються усі бухгалтерську проводки. Бухгалтер має можливість і вручну сформувати бухгалтерську проводку, але це не тільки може призвести до додаткових помилок, але й займає багато часу. Автоматизоване формування бухгалтерської проводки організовується за допомогою довідника типових господарських операцій. На другому етапі фінансового обліку усі бухгалтерські проводки записуються у зведений бухгалтерський реєстр, який називається книгою обліку господарських операцій (Таблиця 6.1). Книга обліку господарських операцій є узагальнюючим синтетичним і аналітичним бухгалтерським регістром і є хронологічно упорядкованим списком проводок по рахункам. В книгу обліку заносяться всі проводки, які відповідають даному розрахунковому періоду. Кожен бухгалтерський запис має свій реєстраційний номер. В книзі обліку господарських операцій відображаються всі бухгалтерські операції, і вона служить основним джерелом для формування зведених бухгалтерських звітів. Бухгалтерські записи можуть формуватися безпосередньо і в книзі обліку господарських операцій, наприклад, проводки закриття рахунків, розподілу рахунків і т.д. Є можливість формування бухгалтерських записів при пересилці наборів бухгалтерських проводок з інших систем. Таблиця 6.1 Книга обліку господарських операцій Дата проведення операції Номер Документа Зміст Господарської операції Дебет Кредит Сума
Для аналізу бухгалтерських проводок по певному рахунку за вибраний період часу книга обліку господарських операцій має іншу форму і називається журналом господарських операцій по балансовому рахунку. Для забалансових рахунків ведуться спеціальні журнали господарських операцій по кожному окремому рахунку. Така структура обліку дозволяє накопичувати в пам’яті комп’ютера інформацію для синтетичного і аналітичного обліку. На третьому етапі фінансового обліку формуються регістри бухгалтерського обліку, регістри зовнішньої і внутрішньої бухгалтерської звітності. Регістри внутрішньої бухгалтерської звітності призначені для внутрішнього використання і служать для накопичення інформації про рух засобів і їх джерел на рахунках бухгалтерського обліку. На основі бази даних бухгалтерських проводок формуються регістри синтетичного обліку, регістри і звіти аналітичного обліку, а також складаються документи спеціальної звітності. До регістрів синтетичного обліку відносяться: оборотно-сальдовий баланс; оборотні відомості по рахункам; головна книга; шахова відомість. Дані регістри призначені для фактичного визначення стану засобів на рахунках, залишків по рахунках, оборотів по рахунках, оборотів по кореспондуючим рахункам, а також для їх аналізу і контролю. До регістрів аналітичного обліку відносяться аналітичні відомості по рахунках і оборотно-сальдова відомість в аналітичному розрізі. До спеціальної внутрішньої звітності відносяться касова книга і книга фактичного витрачання засобів. Одним із важливих запитань у фінансовому обліку є формування і відображення форм внутрішньої фінансової звітності: баланс підприємства по формі №1; звіт про фінансові результати по формі №2; звіт про рух грошових коштів по формі №3; звіт про власний капітал по формі №4; форми звітів в статистичні органи і т.д. На четвертому етапі фінансового обліку здійснюється закриття розрахункового періоду і формування архіву облікових даних. Інформація про залишки і обороти на рахунках бухгалтерського обліку по періоду, що закривається переносяться в спеціальний набір даних для наступного їх зберігання. Практично за такою загальною схемою працює система ”Парус 8.5.1.0.”, якою користується ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. На відміну від традиційного бухгалтерського обліку, що зосереджується на вирішенні, насамперед, таких фінансових питань, як сплата податків і подання звітності відповідним органам, сучасний облік дозволяє керівнику одержувати значну кількість оперативної управлінської інформації, наприклад: про наявність коштів на рахунках в банку (розрахунковому, валютному та інших); про розмір поточної заборгованості перед банком; про розмір поточної заборгованості перед бюджетом; про наявність матеріалів, товарів, готової продукції на складах підприємства; про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами; визначити точні дані, по статтям затрат. Використання засобів автоматизації дозволяє практично повністю вирішити проблему точності і оперативності інформації. Протягом декількох хвилин можуть бути підготовлені різноманітні і деталізовані дані, які необхідні для прийняття ефективних рішень. До того ж, правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дозволяє легко і миттєво адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються. Комп’ютерні системи сьогодні дозволяють: обробляти і зберігати велику кількість однакових в структурному плані одиниць інформації; здійснювати вибірку інформації з великої кількості даних; виконувати складні математичні розрахунки; за декілька секунд одержувати паперову копію будь-якого документу; багато разів відтворювати будь-які дії. Для вирішення різноманітних завдань за допомогою персональних комп’ютерів застосовують пакети спеціальних програм, які дозволяють вводити в комп’ютер дані та здійснювати з ними різні операції. Автоматизація обліку вносить певні зміни до технології роботи бухгалтерії. Так, один виконавець поєднує функції декількох суміжних ділянок обліку, наприклад, касир не тільки виписує прибуткові та видаткові касові ордери, а й розносить їх суми по бухгалтерських рахунках. Те ж саме відбувається при обробці одного первинного документу, який відноситься до декількох ділянок обліку. При проведенні оплати послуг постачальника платіжним дорученням, одночасно можна обробити і рахунок постачальника, дані якого розносяться по об’єктах та шифрах аналітичного обліку. При цьому одразу ж формуються відомості про витрати на виробництво. Всі названі вище операції може виконати одна людина, до того ж, тільки вона відповідає за результати своєї роботи. Реальний масштаб часу введення бухгалтерських операцій за допомогою комп’ютерної мережі дозволяє істотно прискорити весь процес обліку. При зміні даних на одному робочому місці результати одразу ж стають доступними всім користувачам, які працюють в цій мережі. Тому при такій організації вимагається висока дисципліна користувачів і відповідна кваліфікація всіх співробітників, які вносять інформацію до загальної бази даних. Виділяють дві основні риси автоматизованої форми обліку. Перша пов’язана з безперервним контролем. В паперовій системі існує можливість розшифрувати кожний запис Головної книги через облікові реєстри аж до первинного документу, що створює цілісність безперервного контролю. В комп’ютеризованих системах це завдання ускладнюється. Другою рисою автоматизованої системи обліку є велика кількість звітів, які можуть бути сформовані комп’ютеризованими системами обліку. Вартість складання звітів досить низька. Існує можливість складання різних звітів, призначених для задоволення інформаційних потреб управлінців. При автоматизованому бухгалтерському обліку зростають вимоги до рівня освіти персоналу, який працює з системою бухгалтерського обліку. Комп’ютери надають великі можливості щодо обробки інформації, але ціна помилки дуже висока. Стандартні підходи до обробки даних (єдина ідеологія побудови системи, стандартні елементи організації робочих місць тощо) дають можливості взаємо замінювати бухгалтерів на різних ділянках роботи. Завдяки цьому скорочується кількість часу працівників бухгалтерії на виконання облікових функцій, і зростають можливості для аналізу, статистичної обробки та підготовки аналітичної інформації, яка призначена для ефективного управління підприємством. Враховуючи викладене вище, можна стверджувати, що автоматизація підвищує не тільки якість обліку, але й якість бізнесу. “Парус 8.5.1.0. – це один з найбільш поширених бухгалтерських пакетів програм. Програма дозволяє вести синтетичний та аналітичний облік залежно від потреб підприємства, дає можливість вести кількісний і валютний облік, отримувати всю необхідну звітність, різноманітні документи з синтетичного та аналітичного обліку. В “Парусі 8.5.1.0” можна змінювати і доповнювати план рахунків, систему проводок, настроювання аналітичного обліку, форм первинних документів, форм звітності, автоматично друкуються вихідні документи, програма дає мажливість здійснення жорсткого контролю над термінами опрацювання документів. Програмне забезпечення складається з двох модулів: “Реалізація” та “Бухгалтерія”, в опрацюванні знаходиться модуль “Фінансовий облік”.
Рис.6.2 Схема комплексної системи “Парус 8.5.1.0” Система охоплює всі стадії бухгалтерського обліку. На першій стадії оформляються необхідні документи, що служать підставою для переміщення грошових коштів чи матеріальних цінностей. Для цього створена база контрагентів, які по груповані, в залежності від того, яку господарську діяльність ведуть, наприклад: “Нерезиденти”, “Платники єдиного податку”, “Акціонери”. Юридичні особи заносяться в базу під значенням коду ОКПО, так, як він являється унікальним для кожної юридичної особи. За допомогою засобів Системи можна підготувати необхідні платіжні документи, внутрішні документи на переміщення матеріальних цінностей, а також інші фінансово-господарські документи. На другій стадії операції, зроблені на підставі відповідних документів, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. У Системі передбачений комплекс спеціальних засобів, що дозволяють: 1) Вести облік усіх господарських операцій у хронологічному порядку з відображенням засобів на синтетичних рахунках і рахунках аналітичного обліку. 2) Вести облік основних засобів в інвентарній картотеці, розраховувати по них амортизаційні відрахування, реєструвати операції з інвентарними об'єктами. 3) Вести облік матеріальних запасів по місцях зберігання в розрізі матеріально-відповідальних осіб. Для оцінки матеріальних цінностей можуть застосовуватися методи "Облікові ціни", "Середні ціни", "ФИФО", "ЛИФО". 4) Вести облік розрахунків з дебіторами-кредиторами. На третій стадії готуються внутрішні і зовнішні звітні документи по фактах фінансово-господарської діяльності за визначений обліковий період. На цій стадії за даними обліку господарських операцій Система дозволяє: Одержувати періодичну звітність по руху засобів у вигляді оборотного балансу, книги обліку господарських операцій, касової книги, відомостей розрахунків з дебіторами і кредиторами, головної книги, книги "Журнал-головна", інвентаризаційного опису, звітів по аналітичним даним до рахунків, аналітичних звітів, налаштовування аналітичних рахунків і інших форм. Одержувати баланс підприємства, додатка до балансу і інші звітні документи для подання в державні і податкові органи. На четвертій, заключній стадії, проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. На цій стадії можна використовувати Систему для одержання додаткової інформації, необхідної при проведенні аналізу. Характерною рисою Системи є її налаштованість. Налаштованість Системи забезпечується так названими словниками. Це спеціальний засіб, де зосереджено всю інформацію, що визначає особливості кожної конкретної бухгалтерії. Наприклад, тут можна настроїти план рахунків на свій розсуд, скласти опис структури балансу підприємства, включити в Систему додаткові форми платіжних або внутрішніх документів. Крім того, за допомогою спеціального засобу – генератора табличних додатків - можливо готувати додатки, що набудовуються, до балансу підприємтсва. Для забезпечення надійності і збереження даних бухгалтерского обліку вхід у Систему може бути захищений особистим паролем. У Системі передбачена можлтвість закриття всіх даних від змін за визначений період. Це необхідно для захисту від випадкових змін за той період, по якому вже відзвіьувалися перед державними і податковими органами. Для відновлення даних після можливих збоїв апаратури Система оснащена спеціальними засобами перевірки цілісності даних і їхньої корекції. Крім цього, у Системі передбачена можливість періодичного збереження (копіювання) інформації з наступним її відновленням. Система безупинно удосконалюється і доопрацьовується. Тому для забезпечення наступності даних бухгалтерского обліку при переході на нові версії в Системі передбачене перетворення даних для цих версій. Така можливість дозволяє завжди використовувати самі нові версії Системи. Облік господарських операцій При веденні обліку господарських операцій за допомогою Системи можна виділити наступні етапи роботи: реєстрація господарської операції; формування оперативних звітів по обліку господарських операцій. Крім того, Система надає можливість оперативно відбивати характеристики господарських операцій в інвентарній картотеці, у відомостях обліку розрахунків з дебіторами - кредиторами й в оборотних відомостях. Для роботи з господарськими операціями: Виберіть у головному меню Системи розділ "Облік", потім "Господарські операції" . На екрані буде відображене вікно перегляду списку господарських операцій, що задовольняють заданим у Системі умовам добору. Господарська операція складається з заголовка і специфікації. Заголовок господарської операції містить: короткий опис змісту операції; дані документа (рахунка, договору і т.д.), що є підставою здійснення операції; дані документа (наприклад, накладної), що є підтвердженням здійснення операції; короткі найменування (мнемокоди) учасників (контрагентів) операції. Специфікація господарської операції складається з бухгалтерских проводок, кожна з яких включає в себе рахунок-дебет, рахунок-кредит, найменування матеріальних цінностей, кількість і суму. Реєстрацію господарських операцій у Системі можна виконати одним з наступних способів: реєстрація з вводом даних із клавіатури; реєстрація з використанням даних раніше зареєстрованої операції; реєстрація з використанням зразка, підготовленого заздалегідь. При цьому Система переносить усі дані з такого зразка (контрагенти, бухгал- терскі проводки) у нову господарську операцію, а також обчислює суму проводок по розрахунковим формулам, заданим у зразку; реєстрація з використанням даних раніше подготовленних платіжних, внутрішніх і інших господарських документів; реєстрація з використанням даних відомостей обліку та розрахунків з дебіторами і кредиторами; реєстрація з внесенням змін в інвентарну картотеку.
Рис.6.3 Схема взаємних розрахунків в “Парус 8.5.1.0” Крім того, у Системі передбачені спеціальні засоби для реєстрації списком господарських операцій з використанням результатів обробки групи первинних документів. На підставі даних зареєстрованих господарських операцій можна сформувати і роздрукувати довідкову інформацію у виді повних чи підсумкових звітів по операціях, обраним по заданих умовах добору. Підготовка звітних документів Система дозволяє підготувати наступні звітні документи: оборотний баланс (обороти по рахунках за місяць з виведенням залишків на кінець місяця); книгу "Журнал-головна"; касову книгу; відомості аналітичного обліку; відомості аналітичних даних до рахунків; Форма видачі на печатку кожного з перерахованих документів встановлена в Системі і не може бути змінена. Виключення складає баланс підприємства, який можна змінювати як за формою, так і по змісту. Описати баланс можна при роботі зі словником "Опис балансу" розділу "Словники" Системи. Крім того, за даними аналітичного обліку, поряд з перерахованими відомостями, можливо підготувати аналітичні звіти, що набудовуються. При цьому склад інформації, необхідної для включення в ці звіти можна визначити самому. При необхідності можна сформувати інші нетипові звітні документи за допомогою генератора табличних додатків (розділ "Звіти", "Додатки" головного меню Системи). Зміст і форма таких звітних документів цілком задаються нами. Дії по підготовці і використанню табличних додатків описані в книзі "Система автоматизації бухгалтерського обліку". Перед підготовкою звітних документів належить переконатися в тім, що: в обліку господарських операцій відбиті всі перемещения коштів і матеріальних цінностей, зроблені протягом місяця обліку; у тому числі оформлені усі виплати, вироблені за місяць обліку, такі як заробітна плата, податки,відрахування в пенсійний фонд і т.п.; розраховано амортизацію по об'єктах інвентарного обліку; виконано переоцінку валютних активів і пасивів; сформовано і вивірені усі відомості розрахунків з дебіторами кредиторами (у відомості повинні бути відоборажені обороти по всім зареєстрованим господарським операціям); вхідні залишки по рахунках дебіторськ-кредиторської заборгованості, відображені у відомостях, збігаються з вхідними залишками по рахунках (розділу "Залишки" головного меню Системи). Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами Облік взаємних розрахунків з дебіторами і кредиторами виконується у відомостях взаємних розрахунків. Відомість відкривається для кожного балансового рахунка дебіторів-кредиторів на один місяць. Для роботи з відомістю розрахунків з дебіторами і кредиторами: 1 Виберіть у головному меню Системи розділ "Учет", потім "Розрахунки з дебіторами-кредиторами" і натисніть клавішу Enter. 2 Задайте необхідний рахунок, дату відбору в меню що з'явилося на екрані. . Рис.6.4 Відомість розрахунків з дебіторами та кредиторами. На екрані буде відображене вікно перегляду відомості обраного Вами рахунка. Кожен рядок відомості характеризує заборгованість стосовно одного об'єкта аналітичного обліку (під таким об'єктом тут треба розуміти сукупність найменування чи підприємства фізичної особи і документа - підстави розрахунків). Кожен рядок відомості містить сальдо на початок облікового місяця, підсумок оборотів по дебету, підсумок оборотів по кредиту, підсумкове сальдо по рядку. Підсумкові обороти по рядку відомості формуються на підставі сум господарських операцій, що відносяться до даного рядка. Зверніть увагу на особливість обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами: дані по сплачених, отриманих сумах і дані виправдувальних документів повинні бути спочатку внесені в облік господарських операцій, а потім перенесені у відомість розрахунків. Наприкінці місяця виробляється перенос залишків на наступний місяць. При цьому формується відомість на наступний місяць, яка містить дебіторську-кредиторську заборгованість на його початок. При реєстрації всіх господарських операцій задається в полях "підстава" форми реєстрації операції мнемокод типу оправдовуючого документа "ДОГ." (цим документом є згаданий договір), номер договора і дату його реєстрації. При переносі даних господарських операцій у відомість розрахунків з постачальниками Система відбиває в одному рядку відомості обороти всіх операцій з фірмою NN, зроблені на підставі договору з загальними реєстраційними даними протягом облікового місяця. У відомість заносяться найменування постачальника, номер і дата реєстрації договору, підсумкові обороти по дебету і кредиту.
Рис.6.5 Вікно добавлення контрагента. При закритті облікового місяця Система переносить найменування постачальника, дані договору і підсумкове сальдо по рядку відомості у відомість наступного місяця. Підсумкове сальдо переноситься в якості "сальдо на н/м". Повний цикл роботи з дебіторською і кредиторською заборгованістю включає наступні етапи: Перенесення залишків по дебіторській і кредиторські заборгованості на початок чергового облікового місяця. Реєстрація протягом облікового місяця господарських операцій, що породжують заборгованості. Формування відомості взаємних розрахунків з дебіторами і кредиторами. Підготовка платіжних документів, що погашають заборгованість (якщо необхідно). Погашення заборгованостей (якщо необхідно) шляхом відпрацьовування платіжних документів в обліку реєстрації господарської операції з вікна перегляду відомості взаємних розрахунків. Підготовка звітних документів по дебіторській і кредиторської заборгованості за обліковий місяць. Перенос залишків на початок чергового місяця можна виконати автоматично при закритті облікового місяця.
Рис.6.6 Схема проведення взаємозаліку контрагентів. При первісній підготовці Системи до роботи після її установки залишки по дебіторскій і кредиторській заборгованості Ви повинні перенести автомаично (розділ "Залишки" - "Дебіторська-кредиторська заборгованість" головного меню Системи). Утворення дебіторської і кредиторської заборгованості враховується при реєстрації відповідних господарських операцій і відбивається на рахунках (субрахунках), типова форма аналітичного обліку яких дорівнює 5, 6, 7 чи 8. У залежності від терміновості одержання відомості розрахунків з дебіторами і кредиторами, можна використовувати один з варіантів її формування: Якщо Вам потрібно, щоб відомість відбивала поточний стан заборгованості по всім чи деяким дебіторам і кредиторам, то можна перенести у відомість дані господарських операцій у процесі їх реєстрації, не залишаючи вікна перегляду списку господарських операцій. Якщо Вам не важливий поточний стан заборгованості, то відомість можна сформувати автоматично, на будь-яку дату за даними всіх господарських операцій, зареєстрованих з початку облікового місяця (як правило, цей спосіб використовується наприкінці облікового місяця). Перераховані способи можнае комбінувати - частина господарських операцій відображається у відомості безпосередньо при реєстрації, а обороти інших операцій перенести у відомість пізніше (шляхом її автоматичного формування). При роботі з відомістю розрахунків з дебіторами і кредиторами після її формування в Системі передбачені гнучкі засоби індивідуальної роботи з кожним рядком відомості. Ці засоби можуть бути використані для пошуку і виправлення помилок, допущених при реєстрації господарських операцій (наприклад, у найменуваннях організацій і підзвітних осіб, основах взаємних розрахунків), або для виконання складних взаємозаліків дебіторської і кредиторський заборгованості. Знаходячись у вікні перегляду відомості, легко можна: відбити у відомості обороти окремих господарських операцій (з числа ще не врахованих у відомості); знайти і виправити дані однієї з господарських операцій, що утворили рядок відомості; виключити з оборотів рядка відомості обороти окремих господарських операцій; приєднати обороти окремих господарських операцій (з числа ще не відображених у відомості) до оборотів обраної "вручну" рядка відомості; змінювати зазначені у відомості найменування дебіторів і кредиторів, підстави розрахунків, сальдо на початок облікового місяця; виконати переоцінку дебіторської і кредиторський заборгованості по окремому рядку відомості, облік у якій ведеться у валюті. Переоцінка валютних активів і пасивів може бути виконана при роботі із Системою, комплектація якої позначена літерою "У", і для рахунка відомості в плані рахунків задана ознака "валютний". При будь-яких змінах Система стежить, щоб сума оборотів усіх рядків відомості дорівнювала сумі оборотів усіх господарських операцій, відображених у відомості. Система зберігає відомості по всіх рахунках за всі облікові місяці. Тому всі зміни, внесені у відомість "вручну", будуть доступні і в наступних сеансах роботи із Системою. Погашення заборгованості (повне чи часткове) можна зареєструвати в обліку господарських операцій з використанням даних дебіторської і кредиторської заборгованості, відоброжених у відомості. При цьому характеристики заборгованості Система автоматично перенесе з відомості у форму реєстрації господарських операції. Якщо погашення заборгованості повинне супроводжуватися підготовкою платіжного документа, то можнае зареєструвати потрібний платіжний документ з використанням даних дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому Система забезпечить автоматичну підстановку даних заборгованості з відомості в платіжний документ. На підставі підготовленого платіжного документа можна зареєструвати господарську операцію по погашенню заборгованості. Оборотні відомості розрахунків з дебіторами і кредиторами безпосередньо зв'язані з формуванням підсумкових звітних документів. Якщо відомості не сформовані, то неможливо одержати розгорнуті залишки по рахунках розрахунків і, відповідно, оборотний баланс, головну книгу, баланс підприємства. Тому, незалежно від формування відомості протягом облікового місяця, при його закритті необхідно цілком сформувати відомість і перевірити її. У відомості повинні бути відображені обороти всіх господарських операцій по рахунку відомості. Перед введенням бухгалтерського обліку – введенням проводок, формуванням звітності тощо – необхідно налаштуватись на план рахунків і класифікатор видів об’єктів аналітичного обліку, а також задати інші параметри програми. План рахунків є основою ведення бухгалтерського обліку. В “Парусі 8.5.1.0” вже закладено певний стандарт рахунків. Можна залишити його без змін або відкорегуватиу відповідності до своїх потреб. Для перегляду і коригування плану рахунків слід вибрати в головному меню групу “Словники”, а в ній - функцію “План рахунків”. План рахунків виводиться на екран після даних операцій і при введенні в журнал операцій для вибору з плану конкретного рахунку або субрахунку. План рахунків – це список, що має 6 граф: “Рахунок” – код (номер) рахунку і субрахунку; “Найменування” – назва рахунку або субрахунку; Список посортовано за номерами рахунків і субрахунків. Для бухгалтерії перехід до ринкових відносин означає постійне підвищення вимог до обсягу, кількості, якості та оперативності роботи. Дедалі зростають вимоги до рівня кваліфікації, - вже мало бути лише бухгалтером, необхідні глибокі знання економічної теорії, права, фінансового аналізу. Відповідно підвищуються вимоги автоматизованих систем: це й можливість надання даних для фінансового аналізу, і поширення можливостей бухгалтерського діловодства і документообігу, і системи зведеного обліку, а також системи, що дозволяють автоматизувати фінансово-господарську діяльність і планування, що на даному етапі виходить за рамки простих обліково-реєстраційних задач. При застосуванні автоматизованої обробки інформації змінюється і цільове значення бухгалтерського обліку. Введення в практику автоматизованих систем обліку дозволяє комплексно вирішувати задачі не тільки щодо обліку, але й щодо контролю, аналізу, аудиту. За допомогою таких систем можна здійснювати оцінку фактичного стану підприємства, а також прогнозувати і моделювати управлінськими рішеннями. Таким чином, автоматизована обробка інформації є одним із засобів удосконалення діяльності підприємства, а саме при менших затратах часу отримати ефективний результат у відповідних потребах і для подальшого удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудові різноманітних інформаційних систем, а також в першу чергу необхідно провести поглиблену реконструкцію його технічної та інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку. 7. Зарубіжний досвід обліку, аудиту та аналізу дебіторської заборгованості При визначенні та класифікації дебіторської заборгованості в зарубіжній та українській практиці не існує явних розбіжностей. Як за кордоном, так і у вітчизняному обліку, під дебіторською заборгованістю розуміють зобов’язання покупців чи інших контрагентів перед компанією по виплаті грошей за продані товари, продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Проблема визнання дебіторської заборгованості за кордоном пов’язана із застосуванням гнучкої системи численних знижок. Знижки, що надаються покупцю, поділяються на дві великі групи: торгові знижки — це відсоткові знижки від базової ціни; знижки за оплату в строк — знижки залежно від строку оплати. Саме останній вид знижок за оплату в строк і створює проблему визнання дебіторської заборгованості. В зарубіжній практиці (переважно системи ЗПБО США) існують два методи відображення таких знижок в бухгалтерському обліку: валовий метод: суми продажу та дебіторська заборгованість записуються на загальну (валову), без знижки, суму виставленого рахунку. Знижки відображаються лише тоді, коли здійснюється оплата, протягом періоду дії знижки; чистий метод: знижка, не отримана покупцем, трактується як „штраф”, який він повинен сплатити за придбання товару в кредит, а не за готівковий розрахунок, пізніше періоду дії знижки. За кордоном дебіторську заборгованість класифікують: поточна дебіторська заборгованість, тобто заборгованість, яка повинна бути погашена протягом даного року чи операційного циклу; непоточна (довгострокова) заборгованість. В момент виникнення дебіторської заборгованості необхідно визначити суму кредиту, що надається кожному конкретному покупцю. Тут слід врахувати й вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), і надані знижки, і повернені товари покупцям. В зарубіжній системі обліку дебіторська заборгованість по рахунках оцінюється та відображається в звітності за чистою вартістю реалізації, тобто за сумою грошей, яка реально може бути отримана в майбутньому в результаті її погашення. Для визначення чистої вартості реалізації необхідно оцінити чисту суму коштів, яку очікується отримати в результаті погашення дебіторської заборгованості по рахунках. Чиста вартість реалізації обчислюється шляхом сумування всієї дебіторської заборгованості за вирахуванням знижки та безнадійної дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим проводиться два коригування: оцінюється та обліковується безнадійна дебіторська заборгованість; оцінюються можливі повернення товарів та враховуються надані раніше знижки. В зарубіжній літературі безнадійною вважається дебіторська заборгованість, яка, ймовірно, ніколи не буде сплачена. Наявність безнадійного боргу призводить до втрати виручки від продажу або до збитку, і вимагає зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках та зменшення прибутку. На відміну від українського обліку, коли безнадійні борги списуються за рахунок резерву (якщо суми не вистачає, то на витрати по списанню сумнівних боргів), в окремих країнах, наприклад, в Естонії не дивлячись на списання безнадійної дебіторської заборгованості на витрати, вона продовжує обліковуватись в дебеті рахунків, на яких відображається короткострокова дебіторська заборгованість. Але найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної дебіторської заборгованості є метод прямого списання і метод нарахування резерву. Метод прямого списання: безнадійна дебіторська заборгованість списується на витрати в той момент, коли точно відомо, що рахунок не буде оплачений, збиток записується: Кредит рахунку „Рахунки до оплати” Дебет рахунку „Витрати на покриття безнадійних боргів. Метод нарахування резерву: здійснюється попередня оцінка можливої величини безнадійної дебіторської заборгованості або на підставі загальної величини продажу (як правило, чистого продажу, без повернення товарів та знижок) або на підставі загальної величини дебіторської заборгованості. На обчислену суму нараховується резерв: Дебет рахунку „Витрати на покриття безнадійних боргів” Кредит рахунку „Резерв на покриття безнадійних боргів” В різних країнах важливу роль в бухгалтерській практиці має відображення сумнівної дебіторської заборгованості та створення резервів під безнадійні борги. Резерв сумнівних боргів, як правило, представляє собою відсоток від суми в кредит або від дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду. В Італії, наприклад, дозволено щорічно відносити на резерв сумнівних боргів 0,5 % загального обсягу дебіторської заборгованості. Коли обсяг досягає 5 %, подальше його збільшення забороняється. За російськими стандартами обліку також можливе створення резерву по сумнівних боргах. Але при цьому до складу резерву можуть включатися суми заборгованостей конкретних дебіторів, і тільки в тому випадку, якщо була проведена робота по стягненню цих боргів. В Естонії сума сумнівного боргу списується на витрати, незалежно від того, застосовані до неї заходи по стягненню чи ні. В більшості країн англо-американської системи крім резерву по сумнівних боргах можуть створювати інші види резервів, зокрема резерв на покриття товарів та знижок. В обліку для цього використовують рахунок „Повернення товарів і знижки”. Операції в обліку відображаються так: на основі рахунка-фактури відображається реалізація товарів у кредит за договірними цінами: Дебет рахунку „Рахунки до одержання” Кредит рахунку: „Доход від реалізації” Повернення товарів покупцем: Дебет рахунку „Повернення товарів і знижки” Кредит рахунку „Рахунки до отримання” В деяких країнах повернення товарів клієнтом відображається на зменшенні доходів від реалізації. Дебет рахунку „Доход від реалізації” Кредит рахунку „Рахунки до одержання” Податок на додану вартість (ПДВ) — непрямий податок, який встановлюється державою у відсотках до реалізації продукції, товарів чи послуг. В США, наприклад, розмір (ставка) ПДВ вирішується за кожним штатом окремо. У Франції застосовують такі види ставок: нормальна ставка 18,6 %; знижена ставка 5,5 %; підвищена ставка 22,0 %. Ставка податку диференційована в залежності від виду товарів, продукції. Якщо підприємство реалізувало продукцію, наприклад, при ставці 18,6 % (ПДВ), то ця операція відображається: Дебет рахунку „Рахунки до одержання” Кредит рахунку „Розрахунки з бюджетом” (ПДВ) Якщо ж у підприємства все ж виникає безнадійна дебіторська заборгованість, вона списується з балансу. В США компанії при списанні дебіторської заборгованості по рахунках можуть передавати свою дебіторську заборгованість третій особі, „ліквідувавши” її таким чином та отримавши певну суму грошей. Попередити безнадійну заборгованість можна ефективною політикою управління нею. Фірма (підприємство) може пропонувати більш вигідні умови продажу, або надавати кредит високоліквідним клієнтам при наявності надійного механізму стягнення дебіторської заборгованості. Міжнародна практика аудиту операцій із дебіторами базується на застосуванні Міжнародних стандартів аудиту, які являють собою сукупність принципів і процедур проведення аудиту. Проведення аудиту дебіторської заборгованості передбачає високий та середній рівні гарантії. Гарантія являє собою висловлення аудитором свого ставлення щодо достовірності фінансової інформації, що надається однією стороною та призначена для використання іншою. Для надання гарантії аудитор оцінює докази, що зібрані ним у результаті проведених процедур, і складає заключення. Рівень гарантії, що надається аудитором, залежить від характеру виконаних процедур і отриманих у зв’язку з ними результатів. Метою проведення аудиту фінансової звітності, в тому числі і щодо операцій, пов’язаних із дебіторською заборгованістю, відповідно до Міжнародного стандарту аудиту №1 „Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності” являється складання аудитором заключення по фінансовій звітності, яка дає уявлення про правильність складання фінансової звітності по всім суттєвим параметрам у відповідності з основами фінансової звітності. Відповідно до Міжнародного стандарту аудиту №2 „Умови укладання домовленості” між аудитором і клієнтом мають бути узгоджені умови зобов’язання щодо проведення аудиту (права та обов’язки сторін), що відповідно до стандартів викладаються у формі листа-зобов’язання на аудит або у формі договору, що можуть відрізнятися в залежності від вимог клієнта та повинні містити наступні реквізити: мета аудиту; відповідальність керівництва за фінансову звітність; об’єм аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство; форму звітів або іншої інформації про результати перевірки; посилання на те, що у зв’язку із тестовим характером аудиту та іншими властивими аудиту обмеженнями поряд з обмеженнями, властивими бухгалтерському обліку та системі внутрішнього контролю, існує ризик того, що деякі суттєві недоліки можуть залишитися непоміченими; можливість доступу до усіх записів, документації та іншої інформації, що може знадобитися аудитору для складання об’єктивного висновку про фінансову звітність. У разі зміни умов договору або проведенні повторної перевірки між аудитором і клієнтом оформляється поновлення умов договору та вносяться відповідні зміни щодо умов їх виконання. Діяльність аудитора повинна відповідати „Кодексу етики професійних бухгалтерів”, що виданий Міжнародною Федерацією бухгалтерів. Серед етичних принципів, якими повинен керуватися аудитор слід виділити наступні: незалежність; чесність; об’єктивність; професійна компетентність і відповідна ретельність; конфіденційність; професійна поведінка; технічні стандарти. Аудитор повинен здійснювати аудит у відповідності до Міжнародних стандартів аудиту. Він повинен планувати та проводити перевірку з певною частиною професійного скептицизму, усвідомлюючи, що завжди можуть існувати обставини, що тягнуть за собою невірну фінансову звітність по суттєвим параметрам. Адекватне планування роботи по аудиту сприяє тому, що належна увага приділяється найбільш важливим сферам аудиту, визначенню можливих проблем і оперативному виконанню роботи. Об’єм планування залежить від розміру господарюючого суб’єкта, складності аудиту, а також компетентності аудитора та знання бізнесу. Знання бізнесу допомагає аудитору у розкритті подій, операцій і практичної діяльності, які здійснюють матеріальний вплив на фінансову звітність. Аудитору необхідно розробити та документально оформити повний план аудиту з описом об’єму та характеру проведення аудиту, що передбачається. Планування необхідно здійснювати безперебійно в залежності від змін умов та непередбачених результатів аудиторських процедур. Аудитор також повинен розробити та документально оформити програму аудиту, що визначає характер, строки та об’єм запланованих процедур аудиту. Загальний план аудиту та програма аудиту повинні переглядатися при необхідності безпосередньо під час проведення аудиту та повинні бути належним чином зафіксовані у робочих документах аудитора, у яких він здійснює записи стосовно планування, характеру, строків та масштабу аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків, сформованих на основі отриманих аудиторських доказів. Аудитор повинен отримати уявлення про систему обліку та внутрішнього контролю, необхідне для планування аудиту та розробки ефективного підходу до аудиту. Аудитор повинен використовувати професійне судження для оцінки аудиторського ризику та складання аудиторських процедур, необхідних для його зниження до допустимого низького рівня. При проведенні першої аудиторської перевірки безпосередньо операцій з дебіторською заборгованістю у міжнародній практиці аудиту необхідно керуватися Міжнародним стандартом аудиту № 28 „Перші аудиторські перевірки - залишки на початок періоду”, відповідно до якого аудитор має отримати достатні та відповідні аудиторські докази щодо відповідності залишків заборгованостей певних дебіторів на кінець попереднього та початок наступного періодів, відсутності перекручень фінансової звітності, котрі можуть суттєво впливати на фінансові звіти поточного періоду, послідовності застосування методів бухгалтерського обліку, правильності ведення обліку та його адекватне розкриття. При проведенні подальшого аудиту аудитор може отримати достатні докази стосовно залишків на початок періоду через аналіз робочих документів попереднього аудитора, враховуючи при цьому професійну компетентність та незалежність попереднього аудиту. Для отримання аудиторських доказів використовуються первинні документи та облікові записи, що лежать в основі фінансової звітності, та підтверджуюча інформація з інших джерел. З метою отримання аудиторських доказів відповідності структури та ефективності роботи систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю у міжнародній практиці аудиту створюються тести внутрішнього контролю. Після виконання необхідних процедур, збору необхідної інформації, розгляду планів керівництва аудитор має оформити результати проведеної перевірки аудиторським висновком, який в залежності від точності та достовірності складання фінансової звітності може бути: безумовно позитивним (фінансова звітність точно представлена в усіх суттєвих аспектах), умовний або ж негативний висновок (якщо результати перекручень не відобразились на звіті та відповідно не розкриті). Відмова від написання висновку складається у тому випадку, якщо вплив обмежень клієнта на масштаб аудиторської перевірки є настільки суттєвим та глибоким, що аудитор не має змоги отримати достатні та відповідні аудиторські докази і тому не має можливості скласти висновок стосовно фінансової звітності. Аудиторський висновок підвищує довіру до фінансової звітності, забезпечуючи високу, проте не абсолютну гарантію. Абсолютна гарантія в аудиті не може бути досягнута через наступні фактори: необхідність висловлення судження, використання тестів, обмежень, що характерні будь-якому бухгалтерському обліку і системам внутрішнього контролю, наявність у розпорядженні аудитора аргументів, що являються по своїй суті швидше переконливими, ніж заключними. У міжнародній практиці аудиту крім безпосереднього проведення аудиту здійснюються і супутні аудиту послуги, які включають аналіз, узгоджені процедури та збір даних. Аналіз передбачає опитування та аналітичні процедури, направлені на виявлення обґрунтованості тверджень однієї сторони, у використанні яких зацікавлена інша. Не дивлячись на те, що аналіз вимагає збору доказів, застосування прийомів та методів аудиту, він звичайно не передбачає оцінки ведення бухгалтерського обліку, системи внутрішнього контролю, записів та відповідей на запити, отриманих з допомогою інспектування, спостереження, розрахунків, тобто з допомогою тих процедур, що є характерними для аудиту. 8. Охорона праці в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей – і – Ес Рівнеенерго” Пріоритет життя і здоров’я працівника відносно результатів виробничої діяльності записаний, як один із принципів державної політики в Законі України “Про охорону праці” від 14.10.92р. №2695-ХІІ. Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності , на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадянина на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Загалом система нормативних актів у галузі охорони праці в Товаристві є багатоступеневою: починаючи зі згаданого закону про охорону праці, Кодексів законів про працю, конференцій Міжнародної організації праці, ратифікованих Україною, інших нормативних актів і закінчуючи стандартами підприємств. Одним із основних завдань управління охороною праці є оцінка ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці, яка має використовуватися для підготовки управлінських рішень щодо поліпшення безпеки праці . Правила охорони праці (далі Правила) розповсюджуються на всі підприємства, України, а також інших відомств і організацій незалежно від форм власності. Правила установлюють загальні вимоги з охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки до упорядкування і утримування територій, приміщень, будівель і споруд, систем водопостачання, освітлення, опалення, каналізації і вентиляції, організації технологічних процесів і робочих місць, експлуатації науково-технологічного і холодильного обладнання. Правила поширюються на всіх працівників, які виконують роботи щодо проектування, виготовлення реконструкції, монтажу, налагодження, ремонту, технічного діагностування та експлуатації об’єктів. Правила є обов’язковими для всіх працівників, незалежно від форм власності, фахівців з питань з охорони праці, інженерно-технічних працівників. В цих Правилах чинні в Україні такі нормативні документи з питань охорони праці: Закон України „Про охорону праці”, затверджений постановою Верховної Ради України від 14.10.92 № 2695-12 Закон України „Про пожежну безпеку”, затверджений постановою Верховної Ради України від 17.12.93 № 3747-12 Закон України „Про дорожній рух”, затверджений постановою Верховної Ради України від 28.01.93 Закон України „Про споживчу кооперацію”, затверджений постановою Верховної Ради України від 10.04.92 № 2266-12 Закон України „Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, затверджений постановою Верховної Ради України від 06.07.95 Закон України „Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення”, затверджений постановою Верховної Ради України від 24.02.94 Необхідно опрацювати та запровадити у правоохоронну практику, комплекс науково обгрунтованих сучасних методологій, методик та рекомендацій щодо економічного управління охороною праці. Методика визначає принципові підходи і методи виконання розрахунків ефективності впровадження заходів щодо поліпшення умов і охорони праці на підприємствах усіх форм власності та для економії в цілому. Кількість і характер показників, які використовуються в розрахунках ефетивності, визначаються очікуваним результатом правоохоронного заходу. Основними джерелами отримання економічного ефекту в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей – І – Ес Рівнеенерго” від заходів щодо поліпшення умов і безпеки праці є: - збільшення ефективності використання робочого часу в результаті скорочення витрат, пов’язаних із тимчасовою непрацездатністю через хвороби та травми, та зменшення непродуктивних витрат праці, спричинених незадовільними умовами праці; - підвищення ефективності роботи обладнання; - зростання продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності людини в результаті зменшення втомлюваності через незадовільні умови праці, скорочення чи повного усунення внутрішньозмінних пристроїв. До заходів щодо поліпшення умов безпеки праці відносять всі види діяльності, спрямовані на попередження, нейтралізацію або зменшення негативної дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працівників. Працеохоронні заходи в Товаристві плануються і запроваджуються у відповідності до Правил охорони праці. Орієнтовний перелік заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог включає: -розробку, виготовлення та встановлення нових, більш ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці; -реконструкцію системи природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітленості робочих місць; -здійснення конструктивних рішень та заходів, що забезпечить на діючому устаткуванні запобігання або зниження до регламентованих рівнів шуму, вібрації, шкідливих випромінювань та інших негативних факторів; - введення в електроустакування пристроїв для контролю стану ізоляції та засобів сигналізації або відключення електричного живлення у випадках пошкодження цієї ізоляції. Загальна сума витрат працеохоронного призначення – це витрати на заходи з охорони праці, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення рівня охорони праці в Товаристві та усунення причин, що призводять до нещасних випадків чи професійних захворювань. Визначення обсягів коштів, які мають бути спрямовані на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення існуючого рівня охорони праці та усунення причин, що призводять до нещасних випадків чи професійних захворювань, здійснюється керівником установи на основі розрахунків і в процесі узгодження і затвердження колективного договору. Національне законодавство з охорони праці передбачає використання різноманітних заходів і засобів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, витрати на які можна розділити за наступними основними напрямками: доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог; підвищення існуючого рівня охорони праці; усунення причин, що призводять до нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідуванняцих причин; забезпечення функціональних служб з охорони праці; впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації, позитивний досвід з охорони праці; атестація робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці; пропаганда безпечних методів праці; контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з технікою, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці і техніки безпеки; стимулювання охорони праці; У практиці для прийняття ефективних економічних рішень стосовно охорони праці потрібно вміти оцінити які ризики найімовірніші і до яких економічних втрат вони можуть привести. Тому при проведенні розрахунків по економічному аналізу в охороні праці повинен враховуватись вплив невизначеності, конфліктності економічного ризику, що характерно для цієї специфічноїх сфери діяльності. Вибір методу аналізу у кожному конкретному випадку здійснюється з урахуванням умов функціонування Товариства, його завдань, стану і умов безпеки праці та оцінки допустимого ризику. Планування витрат на охорону праці і техніку безпеки повинно включати: -перспектине планування; -поточне планування; -оперативне планування. Метою планування є визначення необхідних вкладень у заходи з охорони праці для ефективного впливу на стан охорони праці і техніки безпеки. Планування по охороні праці і техніці безпеки повинно включати; - визначення цілей працеохоронної діяльності в Товаристві (підрозділі) та засобів їх досягнення; - вибір методів та базових показників за допомогою яких має здійснюватись оцінка необхідних вкладень в охорону праці; - розрахунок суми вкладень у заходи з охорони праці і техніки безпеки та розподіл цієї суми за напрямками працеохоронної діяльності; - здійснення постійного контролю умов і безпеки праці в Товаристві та оперативне реагування на відхилення від нормативних вимог. В процесі розробки стратегії працеохоронної діяльності виділяють: - комплексний економічний аналіз стану умов і охорони праці в Товаристві; - визначення взаємодії основних зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на працеохоронні витрати установи; - розробка стратегічних альтернатив нейтралізації основних негативних факторів; - вибір стратегії, що відповідає ефективності і якості роботи установ. Комплексний аналіз стану умов і охорони праці передбачає: оцінку того, наскільки успішною є стратегія правоохоронної діяльності в Товаристві (підрозділі); визначення сильних і слабких складових сьогоденної стратегії, зовнішніх позитивних та негативних факторів, що впливають на неї; порівняльний аналіз працеохоронних витрат та визначення майбутніх стратегічних проблем з охорони праці і техніки безпеки в Товаристві (підрозділі). Успіх сьогоденної стратегії визначається наявністю травматизму або професійної захворюваності та їх динамікою (позитивна чи негативна); змінами стану умов праці, впливом витрат з охорони праці на основні показники функціональної діяльності Товариства (підрозділу). Якщо стратегія в цілому успішна, це не виключає коректування її окремих елементів. Необхідність часткових змін діючої стратегії працеохоронної діяльності або розробки нової залежить від можливостей Товариства (підрозділу). Щоб визначити ці можливості та прив’язати до них завдання охорони праці, виконують порівняльний аналіз витрат працеохоронного призначення. Щодо ЗАТ “Ей-І-Ес Рінеенерго” (Рівненський міський РЕМ), то умови праці відповідають всім вимогам безпеки. При прийнятті на роботу укладається трудовий договір, а майбутнього працівника інформують під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. На підприємстві існує служба охорони праці. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і т.і. Відповідно до цілей відповідальної особи за охорону праці, які зазначалися вище, на підприємстві мають вирішуватися такі завдання: забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд; забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці; вибору оптимальних режимів праці і відпочинку; професійного добору виконавців для визначених видів робіт. Обов’язками роботодавця є створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечую виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; проваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці, тощо; забезпечує належне утримання будівель, споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці; Організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Обов’язками працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці є такими: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб створює службу охорону праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду охорони праці. На підприємстві з кількістю рацюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підпрємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робоодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормотивно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування ті іншх засабів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’. працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичної особи. Комісія з питань охорони праці підприємств забезпечує пропорційну участь працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи ,спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду і охорони праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності ) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних органів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок провення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огліду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада і середній заробіток). Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки в разі виникнення аварії. Працівники ,зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально-уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інсруктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об’єктів екеноміки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузя освіти та науки в усіх навчальних закладах за прогоамами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком Для підприємств, не залежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції. На підприємтвах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або в місцевих бюджетах і станвлятить не менше 0,2% від фонду оплати праці. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та зособів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів. Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби ,що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорни праці. Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об’єктів соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньох експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може проводитися лише після одержання позитивних результатів експертизи. Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприєиства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України. Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробовування тощо виробничих об’єктів соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію проводяться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому заканом порядкуза умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів їх усунення. Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби ,хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведеня експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України. Прийняття в експлуатацію нових і рекунструйованих виробничих об’єктів проводиться за участю представників професійних спілок. Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації. Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об’єднанням профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог. Працівникам та/або їхнім представникам забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць ,заплановані роботодавцем профілактичні заходи, результати розслідування ,обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень, подань та приписів органів державного управління і державного нагляду за охороною праці. Органи державного управління охороною праці у встановленому порядку інформують населення України, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров’я працівників. На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків. З метою об’єднання зусиль найманих працівників ,учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об’єднання громадян, що діють відповідно до закону. Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. Опрацювання та прийняття нових, прегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці проводяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці. Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з оганами державного нагляду за охороною праці. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог. Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог. Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих зохадів, визначає їх достатність і за наявність підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці. Нормативно-правові акти з охорони праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях ,цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах. Організація охорони праці на зазначениз об’єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим органом. До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства. Державне управління охороною праці здійснюють6 Кабінет міністрів України; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Кабінет Міністрі України: забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці; подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки ,гігієни праці та виробничого середовища; спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці; встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці. З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення ,які очолює віце-прем’єр-міністр України. 9. Шляхи вдосконалення обліку, аудиту і аналізу дебітоорської заборгованості в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей – і – Ес Рівнеенерго” ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” в своїй діяльності веде бухгалтерський облік з допомогою мережевого програмного продукту “Парус 8.5.1.0.” Важливою умовою для вдосконалення обліку ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” є інформаційний взаємозв’язок між бухгалтерським, і податковим обліком, аналізом та аудитом всередині інформаційної системи обліку, а також з інформаційними системами, що діють на підприємстві. Завдяки цьому буде досягнуто ідентичність даних і висока достовірність звітності підприємства, поглибиться економічний аналіз, що сприятиме покращенню роботи підприємства в умовах ринкової економіки. Сьогодні при швидкому розвитку комп’ютерних технологій державна податкова інспекція переходить до прийому звітності на дискетах та лазерних дисках, в майбутньому буде можлива здача звітності електронною поштою. Проте в любому випадку звітність потрібно подавати в роздрукованому вигляді. Недосконалість та взаємо заперечність законів ставлять у невідповідність бухгалтерського та податкового обліку, що ускладнює бухгалтерську і фінансово-аналітичну роботу в Товаристві (підрозділі). Що викликає неприємності не лише в бухгалтерії, але й в відділі програмного забезпечення ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (Рівненський міський РЕМ). Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та фінансової усталеності підприємств за допомогою системи показників. Метою фінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства на підставі фінансової звітності та виявлених результатів, а також подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткам до нього. .Управління дебіторською заборгованістю в підрозділі підприємстві пов’язано в першу чергу з оптимізацією розміру і забезпеченням інкасації заборгованості покупців по розрахунках за відпущену електроенергію, реалізовану продукцію, товари, послуги. В цілях ефективного управління цією дебіторською заборгованістю на підприємствах повинна розроблятися і здійснюватись особлива фінансова політика управління дебіторською заборгованістю (або його кредитна політика по відношенню до покупців продукції) [15]. Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, яка спрямована на розширення об’єму реалізації продукції і що полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості та забезпеченні її своєчасної інкасації. Щодо внутрішнього аудиту, то його організація є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішнього контролю. На жаль, на сьогодні в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду аудиту. Для підвищення ефективності внутрішньогосподарського контролю варто здійснювати його, ніби забігаючи наперед. Така система контролю має назву попереднього внутрішньогосподарського контролю і забезпечує постійне своєчасне повідомлення про необхідність коригувальних дій. На рівні підприємства за допомогою контролю загострюється увага керівника й інших фахівців (суб’єктів контролю) на слабких ділянках господарської діяльності. Попередній внутрішньогосподарський контроль — це взаємодіюча система, у котрої одні змінні (наприклад, матеріальні запаси і кошти) знаходяться у взаємодії, а інші — позитивно або негативно впливають на ці показники [41]. З метою підвищення ефективності попереднього внутрішньогосподарського контролю застосовуються такі його способи, як обґрунтоване складання багатократних прогнозів і зіставлення їх із бажаним виходом (еталоном), внесення корективів і змін до початкових програм господарської діяльності, що дає можливість забезпечити заплановані показники. Використання цих методів попереднього внутрішньогосподарського контролю дає змогу передбачити ускладнення в господарській діяльності підприємств. Необхідною умовою попереднього внутрішньогосподарського контролю є завчасний детальний і ретельний аналіз системи контролю, її динаміка (здійснення регулярної перевірки відповідності прийнятих значень вступних змінних, їх взаємозв’язків з фактичним станом речей), регулярний збір і введення до системи даних вступних змінних, оцінка розбіжності між плановим і фактичним значенням змінних та їх вплив на очікувані кінцеві результати на ранній стадії господарювання, здійснення коригувальних дій (перший етап — визначення проблеми, другий — розробка заходів, що забезпечують її вирішення). Однією з умов, попереднього внутрішньогосподарського контролю є використання систематичних повідомлень, що містяться в первинній документації про господарські операції і процеси. Винятково важливе значення мають питання тривалості здійснення внутрішньогосподарського контролю з тим, щоб зменшити інтервали часу між контрольованими точками (наприклад, можна навіть здійснювати контроль безупинно, з інтервалами часу в одну годину, півзміни тощо). Попередній внутрішньогосподарський контроль на практиці нерідко ігнорується найчастіше тому, що при виконанні функцій контролю керівники і фахівці структурних підрозділів підприємства залежать від наявності бухгалтерських даних. Він використовується лише тоді, коли стає відомо про відхилення, для вжиття відповідних заходів. У зв’язку з цим актуальною проблемою є розробка прийомів прогнозованого контролю з використання отриманої інформації. На даний час у промисловості особливо актуальними є питання щоденного контролю за допомогою автоматизованих засобів збирання та обробки інформації матеріальних і касових звітів. Це є особливо важливим при вивченні стану і поточного контролю матеріальних запасів, вірогідності даних складського обліку, контролю за використанням виданих доручень, організації контрольно-пропускної системи на підприємствах. Проте такий контроль ще не одержав широкого поширення. Причина цього не лише в низькій забезпеченості промислових підприємств автоматизованими засобами збору та обробки інформації, але й у невмінні працівників управління використовувати їх при реалізації контрольних функцій. З метою усунення недоліків системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості пропонується : санкціонування керівництвом підприємства здійснення окремих господарських операцій, які не є характерними та типовими для підприємства, та контроль за правильним відображенням їх у первинному обліку; посилення аналітики до рахунку 361, 377 оскільки розрахунки, які обліковуються на даних рахунках, стосуються різних господарських процесів; підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії шляхом залучення їх до участі в семінарах, забезпечення нормативно-правовою, методичною літературою; дотримання у встановленому порядку проведення інвентаризації дебіторської заборгованості; підвищення рівня формальної перевірки документів під час їх обробки , адже під час проведення аудиту зустрічалися випадки відсутності певних реквізитів на документах, що було пояснено неуважністю працівників. Правильна побудова і чітке функціонування системи обліку на підприємстві багато в чому залежать від наявності відлагодженого внутрішньогосподарського контролю. Проте внаслідок різних причин організована на підприємстві система внутрішнього контролю не завжди досить ефективна. Організація внутрішнього аудиту є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішнього контролю. На жаль, на сьогодні в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду аудиту. Так, Законі України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.93р. (зі змінами і доповненнями) внутрішній аудит взагалі не згадується. У Національному нормативі 12 „Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства і ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” йдеться загалом про систему внутрішнього контролю підприємства, насамперед у контексті її оцінки з позиції зовнішніх аудиторів, оскільки національні нормативи аудиту поширюються тільки на зовнішній аудит, а не на внутрішній. В Україні внутрішній аудит не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсягу необхідна інформація про методику створення, роль, функції, прийоми і способи внутрішнього аудиту. В економічній літературі підкреслюється позитивний досвід і потреба у застосуванні внутрішнього аудиту: „насамперед необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит..., оскільки саме такий аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудиту”. Система внутрішнього контролю первісно існує на будь-якому підприємстві , питання тільки в тому, в якому вигляді і наскільки вона ефективна. Організацію внутрішньогосподарського контролю покладено на керівника підприємства відповідно до Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р. (зі змінами і доповненнями). Функції внутрішнього аудиту мають визначатися керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки діяльності підприємства, обсягів показників фінансово-економічної діяльності, системи управління підприємством, що склалася, а також від стану внутрішнього контролю. Типові функції внутрішнього аудиту можуть охоплювати: перевірку систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розробку рекомендацій щодо поліпшення цих систем; перевірку бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складеної на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності, втому числі докладні перевірки господарських операцій, залишків на бухгалтерських рахунках; перевірку додержання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників; перевірку діяльності різних ланок управління; оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у філіях, структурних підрозділах; перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна підприємства; роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю і т.і. Методичні прийоми внутрішнього аудиту можна визначити як сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських операцій для оцінки діяльності підприємства загалом. Ці прийоми будуть подібними незалежно від особливостей підприємства, оскільки вони різноманітні та їх застосування обумовлюється не тільки об’єктами аудиту, а й професійним рівнем і практичним досвідом працівників аудиторської служби підприємства. Аналіз методологічних прийомів внутрішнього аудиту дає змогу розподілити їх на три групи: загальнонаукові, документальні і фактичні. Загальнонаукові прийоми (аналіз, синтез, дедукція, індукція, спостереження, порівняння) є початковими методичними прийомами аудиту. Їх можна застосовувати до всіх об’єктів внутрішнього аудиту. Документальні прийоми охоплюють зустрічну перевірку документів;аналогію; логічне осмислення операцій; експертні оцінки (експертизи) документів; статистичні методи, економіко-математичні методи, моделювання. Фактичні прийоми складаються з інвентаризації, обстеження, спостереження, лабораторного аналізу. Прийоми фактичного і документального аудиту тісно взаємопов’язані і взаємообумовлені. Це передусім виявляється у тому, що при використанні будь-якого прийому фактичного аудиту перевірка має закінчуватися тоді, коли її доповнено необхідною інформацією з відповідної документації. Результати проведення внутрішнього аудиту, як комплексного, так і по окремих ділянках роботи, слід оформлювати спеціальними документами. За результатами внутрішнього аудиту по окремих об’єктах досліджень це може бути доповідна записка на ім’я керівника або власника підприємства. За результатами внутрішнього аудиту по всіх об’єктах перевірки на підприємстві, який слід провадити не менше від одного разу на рік, таким документом може бути акт внутрішнього аудиту господарської діяльності підприємства. Вивчення системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” виявило як позитивні, так і негативні сторони. Негативні сторони незначні, але все ж таки існують. Виходячи з цього можна запропонувати нижченаведені напрямки у вдосконаленні системи внутрішнього контролю. Перш за все, дотримання у встановленому порядку проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, хоча б один раз на рік, а при необхідності і більше. Підвищення рівня формальної перевірки документів під час їх обробки, адже під час проведення аудиту зустрічалися випадки відсутності певних реквізитів, підпису керівника на документах, що було пояснено неуважністю працівників. Звіт про стан внутрішнього контролю в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Незалежним аудитором Білас Аллою Анатоліївною (ліцензія № 188188 від 18.03.2003р.) на підставі договору № 103/01 від 25.03.2005 р. здійснена оцінка стану системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” . У ході вивчення і тестування системи внутрішнього контролю встановлено наступне. Загальні положення Рівненський міський РЕМ – це підрозділ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, що є незалежним суб'єктом підприємництва, основним видом діяльності якого забезпечення потреб споживачів в електричній енергії, а також в іншій продукції і послугах. Стратегічне та оперативне управління і функції контролю здійснює керівник підприємства та головний бухгалтер. Бухгалтерія в підрозділі підприємства представлена складом з чотирьох чоловік. Посада внутрішнього аудитора в підрозділі відсутня, але присутня на підприємстві вцілому. Стан системи бухгалтерського обліку Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться автоматизованою формою ведення облікового процесу. Система бухгалтерського обліку є в повній формі адекватна обсягу і характеру діяльності підприємства. За звітний період облікова політика була визначена і документально оформлена внутрішньорозпорядчим документом. Протягом періоду обстеження змін в обліковій політиці не відбувалось. Виконання контрольних процедур Перевірка ведення первинного, аналітичного і синтетичного обліку Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” не встановила недоліків у їх організації. На підприємстві затверджений робочий план рахунків, який діє і в більшості випадків дозволяє здійснювати належний запис господарських операцій за визначеними рахунками. Стан документального оформлення господарських операцій в цілому відповідає вимогам "Положення про документальне оформлення записів у бухгалтерському обліку", затверджене Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, за винятком деяких порушень. Так, за розрахунками з підзвітними особами на авансових звітах №22 від15.12.2003р. і №31 від 18.06.2004р. немає підписів директора, неправильно вказана кореспонденція рахунків на авансовому звіті № 188 від 03.12.2004 року. Але керівник контролює наявність підписів директора на авансових звітах . Облікові працівники підприємства мають високу кваліфікацію і з відповідальністю ставляться до виконання своїх обов'язків. До порушень, які мають місце при документальному оформленні господарських операцій, відносяться несвоєчасне подання авансових звітів, відсутність деяких супроводжуючих документів. Заробітна плата працівників нараховується щомісячно у відомостях згідно штатного розпис. Облік товарів ведеться на належних рахунках. Прийнята система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, але має деякі недоліки, що суттєво не впливають і не перекручують дійсний стан справ на підприємстві. Висновки і пропозиції Система внутрішнього контролю Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” знаходиться у зразковому стані. Виявлені недоліки в організації обліку і внутрішнього контролю не можуть мати суттєвий вплив на бухгалтерську, податкову та статистичну звітність. З метою покращення роботи системи внутрішнього контролю активів пропонується : санкціонування керівництвом підприємства здійснення окремих господарських операцій, які не є характерними та типовими для підприємства, та контроль за правильним відображенням їх у первинному обліку ; підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії шляхом залучення їх до участі в семінарах, забезпечення нормативно-правовою, методичною літературою дотримання у встановленому порядку проведення інвентаризації дебіторської заборгованості ; забезпечення задовільного стану документального оформлення господарських операцій; підвищення рівня формальної перевірки документів під час їх обробки , адже під час проведення аудиту зустрічалися випадки відсутності певних реквізитів на документах, що було пояснено неуважністю працівників ; посилення налагодження роботи, яка б включала в себе аналіз кон'юнктури ринку, товарів, цінової політики ; чіткий контроль за діяльністю підприємства. ВИСНОВКИ Актуальність обраної теми обумовлена тим, що на під час здійснення господарської діяльності підприємства вступають у розрахункові відносини з іншими суб’єктами господарювання. Однією із форм таких зв’язків є розрахунки, які виникають з приводу оплати за товари, матеріали, надані послуги, видачі сум під звіт, сплати податків до бюджету, за якими може виникати дебіторська заборгованість. А вона, в свою чергу, входить до складу оборотних активів підприємства і впливає на його діяльність, а також на фінансовий аналіз показників ліквідності, фінансової стійкості. Тому обрана тема дипломної роботи є актуальною. В дипломній роботі викладено матеріал, який описує сутність, структуру дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, використовуючи інформаційну та нормативну базу. Також представлена методика проведення аудиту системи внутрішнього контролю розрахунків з дебіторами та аналізу дебіторської заборгованості з використанням реальних даних по Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. На основі дослідження діяльності фірми за три звітні періоди показана реальна картина особливостей формування, аналізу та аудиту дебіторської заборгованості. Під час дипломного дослідження було досягнуто поставлено мету та виконано поставлені завдання, а саме: вивчено економічну характеристику дебіторської заборгованості та характеристику основних термінів, що стосуються поняття „дебіторська заборгованість”; вивчено первинну облікову документацію, що застосовується в Рівненському міському РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, яка пов’язана з дебіторською заборгованістю; вивчено національні обліково-нормативної бази з питань реформації фінансового обліку і відображення в звітності операцій, по яким виникає дебіторська заборгованість; досліджено методику первинного, синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості на прикладі Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” з урахуванням особливостей статутної діяльності; ознайомились зі структурою системи внутрішнього контролю, яка функціонує у Товаристві (підрозділі), оцінили її ефективність; провели структурно-динамічний, параметричний, факторний, аналіз діяльності підрозділу Товариства, розробили конкретні пропозиції щодо покращання фінансових результатів та дали прогноз деяких показників діяльності Товариства на майбутнє; ознайомилися із особливостями автоматизованого ведення бухгалтерського обліку і формування звітності за допомогою програми “Парус 8.5.1.0”. Розглянемо результати виконання поставлених завдань більш детально. У першому розділі була розглянута економіко-організаційна характеристика Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, наведено основні техніко-економічні показники. У другому розділі були наведені дефініції категорії “дебіторська заборгованість”, визначена їх економічна характеристика. У третьому розділі розглянуто методику обліку дебіторської заборгованості Рівненського міського РЕМ Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, порядок формування показників звітності щодо розрахунків. В результаті вивчення встановлено наступне: основними розрахунковими операціями з дебіторами є розрахунки з покупцями і замовниками, з бюджетом та підзвітними особами; у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку Товариство використовує для обліку дебіторської заборгованості субрахунки відповідно 361, 361/1, 361/10, 361/2, 361/3, 361/4, 361/6, 361/7, 361/8, 361/9, 377/1, 377/10, 377/11, 377/2, 377/21, 377/3, 377/4, 377/5, 377/6, 377/7, 377/8, 377/9 та 641, 641/1, 641/10, 641/11, 641/12, 641/13, 641/14, 641/16, 641/17, 641/19, 641/2, 641/22, 641/23, 641/24, 641/25, 641/26, 641/3, 641/4, 641/5, 641/6, 641/7, 641/8, 641/9; звітність установи формується у відповідності до встановлених вимог і відповідає нормам чинного законодавства. У четвертому розділі розкрита методика проведення аудиту системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості. На відміну від міжнародної практики аудиту, вітчизняний аудит не має регламентованого порядку внутрішнього аудиту. Разом з тим, я вважаю, що резерви, які б сприяли вирішенню проблем обліку та аналізу дебіторської заборгованості можуть бути використані через впровадження системи внутрішнього аудиту. Враховуючи обмеженість нормативної бази аудиту, рекомендую вивчення міжнародної аудиторської практики, що має позитивний досвід проведення внутрішнього аудиту. Щодо проведеного мною аудиту дебіторської заборгованості система внутрішнього контролю Рівненського міського РЕМ ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” знаходиться у задовільному стані. Виявлені недоліки в організації обліку і внутрішнього контролю не можуть мати суттєвий вплив на бухгалтерську, податкову та статистичну звітність. У п’ятому розділі було проведено структурно-динамічний, прогнозний аналіз розрахунків, сформовано відповідні висновки.
Список використаних джерел Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.1999р. №996/14 // Галицькі контракти. – 1999. – №36. Про аудиторську діяльність. Закон України від 27.03.91р. №887–ХІІ, зі змінами та доповненнями // Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – №42. Про господарські товариства. Закон України від 19.09.91р. №1576–ХІІ, зі змінами та доповненнями // Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – №42. Про охорону праці. Закон України, затверджений постановою Верховної Ради України від 14.10.92 № 2695-12 Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Закон України затверджений постановою Верховної Ради України від 06.07.95 Про підприємства в Україні. Закон України від 27.03.91р. №887–ХІІ, зі змінами та доповненнями // Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – №42. Інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби. Наказ ГДПІУ від 20.04.95р. №28 // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. – №53. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. – №1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”. Наказ Міністерства фінансів України від 25.10.1999р. №237 // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. – №53. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник. – К.: Експерт–Про, 2000. – 492с. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ: Учебник. – К.: Ун-т внутр.дел, 1999. – 394 с. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник – К.: Вища школа - Знання, 1998. – 576 с. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. –Киев, Ника-Центр Эльга, 1999. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – Житомир, ПП „Рута”, 2000. – 672 с. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – Житомир, ПП „Рута”, 2000. Гаврилишин Б.Д., Мочерний С.В. Устинко О.А., Амоша О.І. та ін. Економічна енциклопедія. – Київ : Видавничий центр „Академія”, 2000 р., Тернопіль, Академія народного господарства 2000. Глен А.Велш, Деніел Г.Шорт. Основи фінансового обліку / Пер. з англ. О.Мінін та О.Ткач. – К.:Основи, 1999. – 943 с. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади і коментарі. – Київ, Лібра, 2001. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. –Дніпропетровськ, ТОВ „Баланс-Клуб”, 2001. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. - К.: А.С.К., 1998. – 768 с. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – К.: Юніті, 1998. – 476 с. Івахненко В.М, Горбаток М.І, Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНЕУ, 1999. – 176 с. Івахненко В.М.Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання-прес, 2000. – 205 с. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності банків і підприємств: Навчальний посібник. –К.: Видавничий дім „Скарби”, 2001. – 336 с. Мец В.О.Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 132 с. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 1997 / Пер. з англ. за ред. С.Ф.Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. Мочерний С.В. Основи економічної теорії – Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993. – 688 с. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудитора України. – Аудиторська палата України, 1999. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 200 с. Руденко Л.В., Подольська В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово -господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник . –К.: НМЦ „Укропосвіта”, 2000. -422 с. Рудницкий В. Методологія і організація аудиту – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 192 с. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 500 с. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник – К.: КНЕУ, 2000. – 260 с. Ткаченко А.А. Короткий курс економічної теорії: Навчальний посібник – Запоріжжя: Дике поле, 2000. – 584 с. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 1999. – 336 с. Буфатіна І. Квартальна фінансова звітність // Бухгалтерський облік та аудит. – 2000. – №3. Добровський В. Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва: коментар до П(С)БО25 // Бухгалтерський облік та аудит. – 2000. – №3. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. – 1999. - №5. Калюга Є. Система внутрішньогосподарського контролю та удосконалення її ефективності на підприємствах // Вісник податкової служби України. -2001. №33. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства (методичні підходи) // Економіка, фінанси, право. – 1998. - №10. Лобанов О. Шість або десять? Адже все не так просто… // Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – №9. Олексієнко М., Воронова Л. Суть, завдання і значення звітності // Вісник НБУ. – 1998. – № 18. Пархоменко В. Аспекти складання квартальної фінансової звітності // Вісник податкової служби України. – 2000. – №14. Яновська Н. Засновницькі документи і статутний фонд // Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – №42. Додатки
