3.5.Знос і амортизація.
Зношування-це втрата ОФ своєї вартості
Розрізняють 2 види зношування: фізичне
-моральне. Фізичне-це втрата ОФ споживчих властивостей внаслідок якого відбувається зменшення їхньої реальної вартості . Фізичний знос-матеріальне або економічне спрацюваня. Фізичний знос має місце як внаслідок експлуатації ОФ в результаті спрацювання деталей, вузлів, блоків та при тривалому зберіганні в результаті дії навколишнього середовища. На ступінь і швидкість фізичного спрацювання впливає:1)надійність і довговічність засобів праці, 2)спосіб експлуатації-екстенсивний чи інтенсивний, 3)особливість технологічного процесу, 4)якість технічного догляду, 5)класифікація обслуговуючого персоналу. Фізичне зношення: *усувне-яке ліквідується шляхом проведення ремонтів, зокрема капітальних, *не усувне-яке призводить до руйнування і ліквідації ОФ. Фізичний знос можна оцінити за коеф фізичного зносу, Кфз=Вкр/ПВ=?ар/ПВ, 0< Кфз <1. Вкр-вартість капітальних ремонтів обладнення від поч служби. Моральний знос-це конструктивне старіння ОЗ, тобто ОЗ знецінюються раніше ніж відбувається їх фізичний знос. Розрізняють 2 форми морального зносу: 1)викликане підвищенням ПП . моральний знос 1-го порядку Кмзн1=ПВ-ВВ/ПВ, 2)пов`язана з повною втратою фондами своєї вартості в результаті появи нових більш досконалих і продуктивних засобів праці. Ця форма зношування частково усувається при проведенні амортизації ОФ Кзн=1-(1-Кфз)*(1-Кмзн1). Процес відшкодування зношування ОФ здійснюється шляхом амортизації. Амортизація-це процес перенесення вартості ОФ на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення . Фактично амортизація озн списання протягом кількох років балансової вартості ОФ. Аморт відрахування відносяться на витратив-цтва із них формуються амортизаційний фонд, який необхідний для простого відтворення ОФ. Аморт відрахування є власністю п-ємства і вилученню не підлягають. Для нарахування процесу амортизації і розрахунку амортизац сум в бух обл ОФ поділ на 4 групи: 1)будівлі,споруди і передавальні пристої в тому числі житлові будинки і їх структурні компоненти, 2)транспорті засоби, меблі, офісне обладнення, інструменти, інформаційні ситеми для обробки даних, 3)інші ОЗ, що не увійшли до 1 і 2 групи, 4)обчислювальна техніка і персональний комп, Механізм аморт передбачає застосування норми аморт встаеовлених законодавством України таких розмірах: 1-ша група норма амортизації 2%, 2-10%, 3-6%, 4-15%. Норма амортизації-це річний % відшкодування зношеної частини ОЗ. ав=ПВ-ЛВ/ПВ*Тсл=1/Тсл=Ар/ПВ-ЛВ. Ар=ПВ-ЛВ/Тсл=ПВ*ав/100%. Термін служби встановлюється п-ємством при зарахування ОЗ на баланс і призупиняється при реконструкції, будові. При звичайному строку користування слід враховувати:
1)потужність або продуктивність ОЗ, 2)фізичне і моральне зношування, 3)правові обмеження, термін оренти ОЗ. Для нарахування амортизаці викор наступ методи: 1)прямолінійний або рівномірний
2)метод зменшення ЗВ, 3)метод прискореного зменшення ЗВ, 4)комулятивний , 5)виробничий. Сутнісно змістовна характеристика методів амортизації: 1)прямоліійний пердбачає щорічне перенесення на собівартості продукції однакової частини вартості ОФ протягом терміну їх служби. Основна умова нарахування аморт ?ар=ПВ-ЛВ. Недолік-що перенесення вартості ОФ здійснюється рівномірно, а працюють не рівномірно. З мтою пожвавлення прискорення ОФ роботи та нагромадження аморт відрахувань від знецінення п-ємством дозволяє здійснити прискорену амортизацію. Ці методи дозвол протягом 1-шої половини терміну викор ОФ відшкодування 60-70% їх вартості в результаті застосування підвищених норм амортизації, 2)метод зменшення залишкової вартості передб визанчення річних амортизаійних відрахувань, як добуток ЗВ ОФ на поч звіт року або ПВ на дату нарахування амортизації та річної норми амортизації, Ар=ЗВ*ав=ЗВ*(1-vЛВ/ПВ), 3)метод прискореного зменшення ЗВ передб також визначення річних аморт відрахувань від ЗВ, але норми аморт збільшуються в 2 рази по відношенню до прямолінійного методу Ар=ЗВ*2*ав/100, 4)комулятивний харак більш високими нормами аморт в першій половині аморт періоду і пуступовим їх зниженням в 2-ій половині. Розрахунок здійсн в такій послідовності -визначення комулятивного числа (Тсл=5, Кч=1+2+3+4+5=15), -визн комулятивні коеф 1 рік=5/15*100%, 2рік=4/15..5рік1/15, -річні аморт відрахування визн як добуток БВ або ПВ на комул коеф Ар1=100,0*5/15...Ар5=100*1/15 Ар=БВ*(Тсл-1)/Кч, 4)виробничий нарах річну суму аморт відрах як добуток фактичних обсягів випущеної продукції Ар=Овп факт*Сл, Вимоги до нарахування амортизації: 1)нарах аморт пичинається з місяця наступного за місецем пртдбання ОЗ, 2)нарах аморт припиняється з місяця наступного за місецем відбуття ОЗ, 3)аморт нарах щомісячно, 4)аморт нарах під час ремонту та простою ОЗ, 5)аморт нарахов на всі ОЗ що є на балансі п-ємства.
4.1.Поняття про оборотні фонди, фонди обігу і оборотні кошти.
Оборотні кошти –це сукупність грошових коштів необхідних йому для нормування та забезпечення виробничих ОбФ і фондів обігу. Оборотні кошти поділяються на ОбФ і фонди обігу. В свою чергу оборотні фонди вкл. Виробничі фонди, напівфабрикати власного в-ва, НЗВ, ВМП. А фонди обігу : відвантажену продукцію, залишки готової продукції на складі, грошові кошти на р/р, ДЗ, поточні фінансові інвестиції. Оборотні фонди як економічна категорія представляє собою засоби в-ва, які функціонують як предмети праці при цьому вони повністю споживаються на протязі 1року або операційного циклу повністю змінюють свій матер.-речовий склад і входять у новостворену продукцію, як частина її Сб. До них належать виробничі інструменти і господарський інвентар терміном використання до 1року і вартістю до 100грн. До оборотних фондів належать : 1)виробничі запаси – це запаси, сировина, напівфабрикати, паливо, тара, ремонт деталей і вузлів та інші предмети праці, що швидко спрацьовуються.2)напівфабрикати власного в-ва - це ті предмети праці, які повністю оброблені у даному виробничому підрозділі п-ва, але які потрібно в подальшому переробити в інших підрозділах.3)незавершене в-во - це ті предмети обробку, яких незавершено п-вом. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного роб. місця до інших.4)витрати майб періодів – гр..кошти які здійснено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок Сб продукції у майб періоді. Поряд з ОбФ п-во для підтримування безперервного процесу відтворення мусить мати запаси готовиз виробів на складах, а також вкладати певну суму коштів на розрахунок за відвантажені товари з працівників по оплаті праці, з фін органам по сплаті податків. Ці засоби функціонують у сфері обігу тому їх називають засобами обігу. Оборотні кошти виступають як еономічна і фінансова категорія. Як фінансова категорія вони є об’ктом фін.планування, тому їх називають оборотні кошти та елемент виробничого процесу тобто складова частина засобів в-ва. Розрізняють функціонально- технологічну і елементну структуру об. коштів. Функт-технол- це % відношення між ОбФ і Обігу. Елементна – розрах шляхом частки елементів об.коштів у загальному обсязі Об коштів на певну дату. На протязі операційного циклу Об кошти переносять свою в-сть на в-сть виготов продукції за один кругооборот, який передбачає проходження об коштів ч/з стадії : грошову, виробничу, товарну, і повернення їх у вихідну стадію. На 1 стадії відбув придбання зас в-ва тут Об кошит з грошової ф-ми перетв у ф-му натуральних запасів. На 2 стадії відбув процес виробничого споживання запасів готової продукції об кошти змінюють свою натуральну ф-му. На 3 стадії здійснюється реалізація готової продукції об кошти переходять в грошову ф-му. Для того щоб процес в-ва здійснювався ефективно необхідно, щоб реалізованя продукція була більшою ніж затрати коштівє, тобто ств додатк продукту.
4.2. Джерела утворення оборотних коштів на п-ві.
До осн джерел формування об коштів належать: *власні кошти(закріплюються за п-вом в момент його ств для придбання виробн запасів і організ д-сті. Це вклади замовників з метою формування об коштів), *кошти прирівняні до власних(не належать п-ву, але воно використовує їх у господарс д-сті. Це позичкові, залучені кошти, постійна, нормальна заборгованість по відпускних. ),*позичкові кошти – короткострокові банківські кредити , комерційні кредити , кошти які отримує п-ство врезульт емісії цінних паперів, суди банків.
4.3. Нормування об коштів.
Нормування об коштів- це визнач обґрунтованого нормативу. Норматив – це мінімальна потреба п-ва в об коштах, яка необхідна йому для забезпечення безперервної і ритмічної роботи. Нормуваню підлягають такі елементи об коштів: виробничі запаси, НЗВ,ВМП, запаси готової продукції. Не нормуються : об кошти у товарах відвантажених строк оплати яких не настав, кошти і розрахунках з дебіторами, залишки грош коштів на р/р в банку т а в касі, поточні фін інвестиції. В основу нормування об коштів покладено принцип мінімальної потреби – це зумовлено тим., що понад нормативні товарро – матеріальні цінностей призводить доїх заморожування на складі п-ва, що вимагає дод залучення коштів у в-во і уповільнює темпи розширеного відтворення. На норматив об коштів впливають : умови постачання матеріалів, віддаленість постачальників, транспортні умови, період використання матеріалів у в-ві та заплановані обсяги в-ва прод. Норматив розраховується такими методами : * аналітичний; * коефіцієнтний; * прямого розрахунку. Аналітичний передбачає ретельний аналіз наявних товаро – матер цінностей з виключенням надлишкових. Коефіцієнтний полягає в уточнені чинних на поч..розр періоду норматив об коштів і використання цих показників у відповідності з динамікою обсягів в-ва. Прямого розрахунку –науково-обгрунтований розрах кожного елемента об коштів. 1) Норматив об коштів у виробничих запасах як добуток середньодобового спож матеріалів у грош виразі норму запаса дня
tтр - транспортний запас визн на п-ві які віддалені від постачальника на значну відстань. Він визнач часом з моменту оплати рах постач до прибуття вантажу на склад., tпідг – підготовчий запас складається з часу необхідного для приймання, складання і підготовки ресурсів до виробничого викори стання.
tпот - поточний є найбільшим і його визн в межах половини середнього інтервалу поставки ресурсів. tрез – резервний визн в галузях за часом відхилення фактичних строків поставки від встановлених або за часом для термінового оформлення документів. tстах – страховий запас ств в галузях який х-зує сезонний х-р заготівлі сировини чи споживання ресурсів..
2)Норматив НЗВ – визн за залежністю
Втп- середньодобовий випуск прод за виробнич Сб; Кнз-коефіц наростання затрат; Тц – серед тривалість циклу.

А- поточні витрати, які здійсн у 1 період; В- решта витрат.
3) Норматив об коштів у витратах майб періодів визн на підставі з : залишку коштів на поч. зв періоду, сумм витрат які необх здійснити у розр періоді, за мінусом суми витрат, які відшкод за рахунок Сб.

Нормативи, які розрах по окремих нормативах елементів об коштів назив частковими, а загальний норматив визн, як алгебраїчна сума часткових нормативі, його величина має відповідати потребі п-ва у власних коштах та прирівняних до власних.
4.4.Показники ефективності використання об коштів та шляхи прискорення оборотності.
Ефективність використання об коштів не знаходить прямого відображення у документах, що що х-зує результати виробничо – госп д-сті. Для аналітичної оцінки і планування об кошти використовують с-му покращення їх оборотності. До таких показників належать : 1)коеф оборотності показує скільки разів напротізі року об кошти пройшли всі 3 стадії кругообігу.
2)тривалість 1-го обороту визн відношенням к-сті календарних днів у розрах періоді до коеф оборотності.
3)коеф завантаженості показує потребу п-ва в об коштах для виготовлення і реалізації одиниці продукції

4) Сума вивільнених або залучених ОК
Величина вивільнених або зал учених коштів 5)Рентабельність об коштів визн ефектив їх використання, це відносний показник який розрах як відношення одержання прибутку до середньорічного залишку об коштів.
Значення прискорення об коштів : в результаті прискорення об коштів зменшується потреба п-ва в об коштах і відб їх вивільнення з обороту. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення. В результаті абсолютного вивільнення зменшується потреба суми об коштів. Відносне вивільнення обумовлене тим, що при даній величині об коштів внаслідок поліпшення їх використання реалізується білбше продукції. Покращення ефективності використання об коштів розділяють в сфері в-ва і сфері обігу. В сфері в-ва прискорення оборотності досягається за рахунок : 1)підвищ ПП та удосконалення виробничих процесів завдяки чому зменш тривалість виробничого циклу. 2)впровадження на п-ві режиму ресурсо - збереженості завдяки чому відбувається економія матер ресурсів і зменш потреба в капіталі.
В сфері обігу прискорення досягається:
1)придбанням матер – техн. ресурсів за критерієм мінімальної ціни ,відстані транспортних ресурсів та нормативної якості.2)оптимізація складу постачальників проводиться маркцизькими дослідженнями на призначення ліквідності споживачів.3)удосконалення форми і методів безготівкових розрахунків. Вплив використання ОЗ на рентаб в-ва оцінюється за допомогою ф-ми:

- зміна рівня рентабельності в-ва внаслідок зміни середнього залишку по нормованих об коштах.
5.1.Склад, чисельність та структура персоналу п-ства.
Персонал або трудові ресурси п-ства – це сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи. Трудовий потенціал – це потенціал або можливість д-сті усієї сукупності працівників з урахуванням не тільки кількісних, але і якісних х-к, тобто рівня освіти, ділових якостей тощо. Кадри – це найчастіше певна сукупність працівників даного п-ства, які мають високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи. Основним показником чисельності персоналу є : спискова чисельність або списковий склад. Вона визн на певну дату. До спускового складу включають: 1)сіх постійних, сезонних та тимчасових витрат працівників, які прийняті на роботу на 1-н день і більше. Не включають: 1)працівників, які залучаються до в-ння випадкових разових робіт. Для х-ки чисельності працівників за певний період часу визнач середньо спискова чисельність. Середньоспискова чисельність за місяць визначається відношенням суми спускової чисельності за всі дні місяця включаючи вихідні і святкові дні до числа календарних днів у місяці. Число людино-днів жінок по догляду за дитиною не включається. В основу класифікації персоналу покладено 2 ознаки: принцип участі окремих груп працюючих у виробничій д-сті тобто х-р робіт, х-р виконуваних функцій у процесі в-цтва. В залежності від принципу участі працівників у виробничій д-сті персонал промислового п-ства поділяють на: промислово – виробничий персонал, персонал, що зайнятий у непромисловому в-цтві, яке є у складі промислового п-ства. До промислово – виробничого персоналу відносяться: працівники, які зайняті: в-нням осн операцій по виготовленню п-ції п-ства, працівники що зайняті обслуговуючими і допоміжними операціями, які необхідні для осн в-цтва, працівники підсобного і побічного в-цтва які зайняті переробкою відходів в-цтва, працівники заводських лабораторій дослідних установ і підрозділів що обслуг виробничу д-сть, працівники заводоуправління включаючи працівників конструкторських бюро нормувальних станцій всі види охорони, які обсл виробничу д-сть. До промислово виробничого персоналу не належать працівники: які зайняті у невиробничій сфері п-ства, які обслуговують житлові будинки амбулаторії дитячі дошкільні заходи табори відпочинку підсобні с/г п-ства які є на балансі п-ства. У будівництві розрізняють персонал, що зайнятий на буд. монтажних роботах в осн д-сті, і персонал зайнятий неосн д-стю (обслуговуючих і підсобних в-цта). В залежності від виконуваних функцій персонал поділяють: робітників, керівників, службовців, спеціалістів (фахівців). До робітників відносяться особи, що безпосередньо зайняті на створення мат цінностей і приводять в дію осн засоби. До керівників і спеціалістів належать особи що здійснюють організацію і керівництво а саме: директор, гол інженер їх заступники, гол економіст, інженери економісти та ін. До службовців належать працівники що займають посади що невідносяться до керівників і спеціалістів та технічні виконавці – це бухгалтера, працівники мат.-техн забезпечення, збуту тощо. Структура персоналу зумовлена технологією виробничого і особ п-ства. Робітники в залежності від х-ру виконуваних функцій поділяються на: робітників осн в-цтва і допоміжного в-цтва.
5.2. Показники обороту робочої сили.
На п-стві відбув рух роб сили, який можна х-ти наступними показниками: 1)
2)коефіцієнт обороту роб сили по звільненню визначається співвідношенням чис працівників звільнених з усіх причин до середньоспискової чисельності.
3)надлишковий або зайвий оборот роб сили по звільненню х-є коеф плинності, який обчислюється як відношення чисельності працівників звільнених за власним бажанням, за порушенням труд дисципліни у зв’язку із скороченням до середньоспискової чисельності.
Плинність роб сили наносить п-ству екон збитки, які виражаються у наступному: знижується ПП людини, що подала заяву на розрах за власним бажанням (на протязі 2-х тижнів на 20%) , п-ство несе витрати на навчання робітників, які знову прийняті на роботу, виникає необх ліквідації браку і недоробок, які мають місце на роботі. Соц збитки від плинності пов’язані з тим, що на п-стві немає стабільного колективу. Основними причинами плинності кадрів є: незадовільні умови оплати праці, важкі умови праці, незабезпечення житлом і дитячими дошкільними закладами, ненормальний мікро – психологічний клімат в колективі. Основними одиницями виміру затрат роб сили є: відпрацьовано люд./год., відправ люд./днів і затрати праці одного середньоспискового працівника. Відправ люд./год є час фактичної роботи як урочний так і позаурочний. Відправ люд./день є час виходу працівника на роб незалежно від відправ люд./год. Фактичне і заплановане в-ння роб часу оцінюється при складанні балансу роб часу (у розрах на одного середньоспискового працівника). В балансі роб часі обч: 1) календарний фонд роб часу – КФРЧ – 365 днів, 2)номінальний фонд роб часу – НФРЧ=КФРЧ-Вихідні і святкові дні=365-(52*2+8), 3)корисний фонд роб часу визн як різниця між НФРЧ і невиходами на роботу – КрФРЧ=НФРЧ-не виходи.
5.3.Поняття про ПП та методи її визначення.
ПП як економічна категорія визначає ступінь плодотворності і здатності конкретної роб сили виробляти споживчу вартість або виконувати корисну роботу. Вона показує співвідношення між затратами роб часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється п-ції за 1-цю роб часу або чим менше витрачається роб часу на виробництво 1-ці п-ції тим вища ПП. Продуктивність (ефективність, результативність) праці – це величина змінна, яка залежить від багатьох факторів, а саме: професійної майстерності виконавців, рівня організації в-цтва і праці, колективної та особистої зацікавленості працівників у збільшенні випуску п-ції від природньої обдарованості людини та фіз. і розумової енергії. Продуктивність живої або конкретної праці на п-стві визн к-стю п-ції, що виготовляється за 1-цю роб часу. Для х-ки ефективності в-цтва недостатньо знати лише П індивідуальної праці, адже ріст ПП у розрах на 1-го працівника не завжди означає, що витрати на в-цтво 1-ці п-ції знижується оскільки ці витрати можуть зростати незалежно від роботи п-ства, тому для нар госп важливим є показник що х-є ефективність суспільної праці. Таким показником є продуктивність суспільної праці, яка відображає ефективність живої праці та економію суспільної праці, що втілена в засобах в-цтва. Економічне і соц значення росту ПП: підвищення ПП заключається в тому, що доля витрат живої праці зменшується, а доля витрат уречевленої праці збільшується, але збільшується таким чином щоб загальні витрати на 1-цю п-ції зменшувалися. Це означає що витрати живої праці зменшуються в більшій мірі ніж зростають затрати уречевленої праці. Економічне значення росту ПП полягає у наступному: забезпечується збільшення в-цтва п-ції, забезпечується скорочення витрат живої праці на в-цтво п-ції та роб часу, створюються передумови для скорочення роб дня, забезпечується скорочення витрат на оплату праці у розрах на 1-цю п-ції, а за умови випереджувальних темпів росту ПП у порівнянні з ростом середньої зар плати відбув здешевлення п-ції, підвищення ПП виступає вирішальним мотивом підвищення добробуту працівників. Можна виділити декілька варіантів зростання ПП на п-стві: збільшення в-цтва п-ції випереджує ріст витрат праці,в-цтво п-ції збільшується, а витрати праці зменшуються, в-цтво п-ції залишається незмінним, а витрати праці зменшуються, в-цтво п-ції зменшується, але ще більш високим и темпами зменшуються затрати праці. Соц значення підвищення ПП заключається в тому що: збільшується зарплата працівників, що призводить до поліпшення їхнього добробуту та розширеного відтворення роб сили. Для аналізу і планування ПП на п-стві в-ють 2 показника: виробіток і трудомісткість. Виробіток представляє собою к-сть п-ції що виробляється за 1-цю роб часу або на 1-го середньоспискового працівника. В залежності від того в яких одиницях вимірюється обсяг п-ції розрізняють 2 методи визначення виробітку: натуральний і вартісний. У натуральному виразі визнач., як відношення обсягу п-ції у нат виразі (га, м, т._ до затрат праці.
Нат виробіток застосовується для визначення ПП окремих робітників або агрегат, якщо вони виконують 1-н вид робіт. Цей показник достовірно х-є порівняння результ праці окремих робітників і його можна використовувати при розподілі заробітку між членами бригади за допомогою коеф труд участі. Цей показник є найбільш дохідливим та зрозумілим, стимулює збільшення обсягів в-цтва та економію затрат праці про те, коли п-ство виготовляє декілька видів п-ції (робіт) необх визначати виробіток у вартісному або грош виразі. Виробіток у грош виразі визначається як відношення обсягів виготовленої продукції у грош виразі до затрат праці. Визн за обсягами валової п-ції величина якої залежить від вартості сировини і матеріалів тобто на вартісний виробіток впливає фактор цін і структура виконуваних робіт. З метою запобігання впливу матеріаломісткості п-ції доцільно розраховувати виробіток за обсягами чистої п-ції.
Основними показниками ПП на п-стві є середньорічний виробіток, який обч відношенням обсягів випущеної п-ції у грош виразі до середньоспискової чисельності працівників.
Трудомісткість як показник ПП визн, як відношення затрат праці до обсягів виготовленої п-ції у нат виразі.
5.4.Фактори і резерви підвищення ПП.
Між ростом ПП і економією витрат праці існує залежність: ?В – ріст ПП у %, ?ЗП – економія витрат праці у %. Ріст ПП визнач багатьма факторами. Факторами вважаються умови за рах яких можливе підвищення ПП. До осн факторів підвищення ПП належать: матеріально-технічні умови, організаційні, економічні, соціальні, природні. До мат-техн факторів відносяться: склад і технічний рівень знарядь праці інструментів та приладдя, якість предметів праці, ступінь механізації в-цтва, прогресивність технологічних процесів. До організаційних факторів: ритмічність в-цтва, удосконалення управління в-цтва, раціоналізація роб місць та створення безпечних і естетичних умов праці. Економічні: мат зацікавленість колективу і кожного працівника в підвищенні ефективності в-цтва яка забузп провадженням гнучкої оплати праці та участі працівників у прибутках п-ства. До соц факторів: рівень кваліфікації працівників, умови праці. Природні фактори охоплюють стан навколишнього природного середовища: температура повітря, вологість, опади, якість земельних і водних ресурсів. В економічній теорії розрізняють 2 шляхи підвищення ПП: екстенсивний який здійснюється тільки за рахунок зниження п-ції. При незмінному або меншому обсягу п-ції. І інтенсивний який супроводжується збільшенням обсягів п-ції за рах удосконалення технології рівня організації в-цтва і праці впровадження науково техн прогресу та мат зацікавленості працівників. При цьому затрати праці можуть скорочуватись, залишатись незмінними або зростати, але меншими темпами ніж обсяг в-цтва. Резерви – це невикористані можливості. За місцем впливу і в-нням резерви поділяються на: поточні і перспективні. Поточні не вимагають значних додаткових витрат (поточних або капітальних) і можуть бути використані негайно. Перспективні вимагають суттєву перебудову організації і технологію в-цтва та значних витрат.
6.1.Поняття. склад і структура інвест. Інвест-це довгосторкові вкладання капіталу або грошей у підприємницьку д-сть для одержання певного доходу або прибутку, а також соц ефекту. З. У. «Про інвест д-сть» визн поняття «інвест» як сокупність майна і інтелектуальних цінностей, що вкладають в об`єкти підприємницької д-сті з метою отримання доходів. До складу інвест п-ємства належать: 1)кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та ін цінні папери, 2)рухоме та не рухоме майно, 3)Сокупність технічних, технологічних та комерційних знань оформлених у вигляді технологічної документації, але незапатентованих, 4)права корист землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, а також ін майнові права. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють вкладання капіталу наз інвесторами. Інвест д-сть-це сокупність практичних дій інвестора щодо здійснення інвестицій з метою отриманя доходу. Основною метою інвест д-сті є: -досягення високих темпів економіч розвитку, -мінімізація інвест ризиків, -забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності п-ємства. Сутнісно змістовна характеристика окремих видів інвест: Об`єкт інвест: 1)фінансові інвест-це вкладання капіталу для придбання акцій, облігацій та ін цінних паперів, що випускаються державою чи п-ємством, 2)реальні інвест-це вкладання капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів. До реальних матеріальних активів належать будинки, споруди, обладнення, передавальні пристої.
До нематеріальних активів належать технологічна науково-практична документація, патенти, ліцензії, товарні знаки. Такі реальні інвест наз виробничими тому, що вони спрямовані у в-цтво, але на практиці їх наз капітальними вкладеннями. 3)прямі інвест передбачають вкладання капіталу в певні об`єкти безпосередньо самим інвестором. 4)не прямі передбачають участь в інвест процесі різного роду фінансових установ як посередників таких як банк, фонди тощо.5)до короткострокових належать інвест з терміном викор від кількох місяців до 3-ох років, 6)середньострокові охоплюють термін 3-10 років, 7)довгострокові більш ніж 10 років. Форма власності інвест ресурсів 1)приватні інвест здійснюються окремими особами або фірмами не державні форми власності
2)державні інвест фінансуються з державного або місцевого бюджетів, вони є більш стабільними ніж приватні і мають більший термін окупності. 3)іноземні інвест-це всі цінності, що вкладають іноземні інвестори в об`єкти інвест д-сті України 4)спільні-представлені у вигляді сертифікатів, які випускаються в обіг інвестицій компаніями або фондами, фірмами. Сутнісно змістовна характеристика і структура капітальних вкладень: Виробничі інвест або капітальні вкладення-це довгострокові вкладаня капіталу на відтворення ОФ та об`єктів соц інфраструктури п-ємства. Капітальні вкладання складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих п-ємств, та заміну основних фондів, що вибули із експлуатації на нове б-цтво. Капітальні вкладання: -валові, -чисті. 1)валові капітальні вкладання-це загальна сума витрат капіталу на просте і розширене відтворення ОФ та об`єктів інфраструктури
2)чисті капітальні вкладення-це витрати капіталу лише на розширене відтворення ОФ, воно визнач як різниця між валовими капітальними вкладаннями і амортизацією
ЧКВ=ВКВ-А. До складу капітальних вкладень п-ємства включ: 1)вартість будівельно-монтажних робіт-це витрати п-ємства на підготовку територій, 2)вартість енергії, транспортного устаткування, 3)витрати на проектно пошукові роботи та вартість земельних ділянок. Залежно від класифікації ознак та напрямів викор розрізняють такі види структури капітальних вкладень: -галузева структура-процентне співвідношення між галузями народного господарства і галузями в-цтва, -вікова-до 5 років фонди вважаються нові, а понад 20-старі, -територіальна-процентне співвідношення між економічними районами, -технологічна структура, -відтворювальна. Технологічна структура капіт вклад показує співвідношення між основними складовими частинами капітальних вкладень, тобто затратами на будівельне, вартістю машин та устаткуваннята ін капіт затрати. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування та інвентар. Відтворювальна структура капіт вклад відображає співвідношення довгострокових витрат на нове б-цтво, реконструкцію і технічне переоснащення,.реконструкцію тобто характер форми відтворення ОФ. Позитивною тенденцією є збільшення ваги, витрат натехнічне переоснащення і реконструкцію діючих п-ємств.
6.2.джерела формування інвест. Джерелами фінасування, тобто відшкодування капітальних затрат є: -власні кошти п-ємства, -позичкові, інвестеційні кошти, -залучені ін вест. До власних коштів п-ємства належ: 1)частина нерозподіленого прибутку п-ємства, 2)доходи від реалізвції цінних паперів, 3)амортизаційні відрахування, 4)мобілізована а інветиції частина надлишкових оборотних активів, які інвестовані в результаті продажу ОФ. До позичкових інвест коштів належ:
1)довгострокові банківські кредити, 2)цільові державні кредити на певні види інвестування та емісія облігацій п-ємства. Залучені інвест-це кошти державного бюджету, тобто центральні капітальні вкладення, внески іноземних інвесторів на створення спільних п-ємств і внески відчизняних інвесторів до статутного фонду п-ємства. Інвест стратегія п-ємства є необхідною умовою ефективності інвестеційної д-сті і процес її формування складаються з таких етапів 1)визначення часових горизонтів формування інвест стратегії, які залеж від галузевої приналежності п-ємства. 2)визн стратегічних цілей інвест д-сті,які зокрема можуть полягати у забезпеченні приросту капіт вкладень, зміні співвідношень міжреальними і фінансовими та зміні техніко-технологічної бази в-цтва 3)вибір найбільш ефективних способів реалізації інвестеційної д-сті 4)оцінка розробленої інвест стратегії за наступними параметрами: -відповідальність ресурсного потенціалу п-ємства обраній інвест стратегії, -узгодження інвест стратегії із загальною стратегією розвитку п-ємства, -визначення принятного рівня інвест ризику, -оцінка впливу інвест стратегії на кінцеві результати виробничо-господарської д-сті.
6.3.визначення необхідного обсягу ін вест. Для визначення потреби встанов необхідного розміру інвест залежить від економ ситуації на ринку, яка може розвиватися за таким сценарієм: 1)ринковий попит на продукт п-ємства задовільняється повністю і це вимагає нарощування обсягів в-цтва в такому випадку здійснюється лише просте відтворення ОФ за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний обсяг визначається на основі даних про потреби у новому устаткуванні, ціни на нього з врахування транспортних витрат і витрат устаткування. 2)попит на продукти є зростаючим тому є сенс нарощувати обсяги в-цтва з метою збільшення прибутку в такому разі необхідне розшире відтворення ОФ і нарощування виробничої потужності п-ємства шляхом реконструкції і технологічного переоснащення. У такій ситуації обсяг капіт вкладень визнач методом прямих розрахунків за даними кошторису витрат на реконструкцію або розширення в-цтва. 3)попит на продукцію п-єства різко зменшується, вона втрачає свою конкурентну здатність і п-ємство повинне модернізувати своє в-цтво або організувати випуск нової продукції. Розрахунок необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюється такоє методом прямих рохрахунків, але додатково враховуються значні витрати на диверсифікацію в-цтва.
6.4.оцінка економічної ефективності виробничих і фінансових інвест.
Існуюча методика оцінка ефективності капіталовклад передбачає визначення: 1)загальної або абсолютної економ ефективності 2)визначення порівняльної ефективності капіталовкладень. Абсолютна ефективність обчисл у випадку коли необхідно співставити еконміч ефект з величиною вкладених інвестицій і зробити висновок про економ доцільність вкладання капіталу. Основним показником абсолютної ефективності є: -коеф абсолютної економічної ефективності Еа=?Пр/КВ=Пр/КВ=?С/КВ=?ЧД/КВ, -термін окупності, який є обернений до коеф економ ефект Ток=1/Еа. Коеф абс ефект показ величину економ ефектив державного на величину інвестц ресурсів ?Пр-приріст прибутку у випадку вклад капіталу у реконструкцію або технічне переоснащення
Пр-загальна величина прибутку для новоствореного п-ємства ?С-економія від зниження ?ЧД-викор у с/г і меліорації земель
КВ-загальна сума виробничих ін вест. Абсолютну ефективність капітальних затрат можна також визн через ефектив виробничих фондів Еа=Пр/ОВФ. Розрах коеф абсол ефектив співставленням з нормативним коеф, який в народному господарстві=0,14 Еа>=Ен=0,14 100 грн КВ, ?Пр=14 грн.
Коеф нормативної ефект диференц за галузями народ господарства, в с/г Енер=0,07, а для енергетиків Ен буд=0,22
Термін окупності капіал вкладень показує термін на протязі якого авансовані капітало вклад покриваються за рахунок одержаного ефекту. Умова ефективності, є те, що термін окупності має бути менщим Ток<Тн, Ен=0,14 Тн=1/0,14=7. Порівняльна ефектив капіт вклад обчислюється у випадку коли необхідно обрати кращий із можливих проектів або варіантів інвестуванняю . Критеріями оптимальності є min приведених витрат. Приведені витрати представляють собою суму поточних витрат або собівартості річного обсягу випуску продукції і капітальних вкладень, які приведені до співставки за допомогою нормативного коеф порівняльної економіч ефективності. Пві=Сі+Кві*Ен> min. Ен=0,12 при виборі кращого варіанта Сі-собівартість річного випуску продук по і-му варіанті. Кві-капітальні вкладення. Розрахунковий срок окупності додаткових капітальних вкладень по певному варіанті обчисл за залеж Ток=КВ2-КВ1/С1-С2,
С1 і С2-собівартість річного випуску продукції по 1-му і 2 варіанту капітал вклад
Кв1 і КВ2-сума капітал вклад аналогічно 1-му і 2 варіанті. Якщо варіантів більше 2 то кращий з них обирають шляхом попарного зіставлення зазначеної величини. Як обернений до терміна окупності розрах коеф ефективності додаткових капіт вкладень Еа=С1-С2/Кв2-КВ1. Грошові кошти або інвест можуть відрізняться як за термінами реалізації, так і розподілом по роках у зв`язку з тим, що процес інвестування є досить тривалим. В цьому випадку економ ефектив капітал вклад з врахуванням чинників часу, тобто приводять різночасові капітальні вкоади до 1 періоду. Найчачтіше до 1 рокуінвестують. Капітал вклад до певного року здійсн за допомогою коеф приведень ?=(1+r)t r-норматив приведених різночасових витрат або ставка дисконту, t-к-сть років, що ввідділяють зитрати і витрати даного року від початку розрахункового. Якщо капітал вклад мають місце до розрахункового року, то вони приводять до нього шляхом множення на коеф ?. КВ прив=?т і=1 Кві* ? Т-загальний термін реаліз інвест проекту. Якщо капітал вкладення здійснються після розрахункового року, то вони ділять на коеф приведення, після Квприв= ?т і=1 Кві/ ?. Приведені капітал вклад визн по кожному із можливих варіантів розподілу капітал вкладень по роках найкраще вважається той варіант по якому приведені капітал вклад є min, КВ прив> min (opt). Дані методики мають серйозні недоліки, які спотворюють результат того чи ін проекту
Ці недоліки проявляються в наступному:
1)при розрахунках абсол ефективності в якості економіч ефекту прийм лише прибуток Еа=Пр/КВ. Ігноруються аморт відрахування, як джерело власних коштів, і тим самим обмежує грошові потоки ГП=Пр+АВ. При обчисл грошових потоків, лише частково врах чинник часу, тобто ні прибуток, не обсяг інвест не привод до теперішньої вартості. Показник привед витрат є штучним теоретично вбудований і реально не викор в господарській практиці
При обчисл показників ефектив не врах рівень інфл та господарського ризикую тому в ринкових умовах, а особливо при залучені інозем інвестицій оцінка ефективності здійсн на основі наступних показників: 1)чиста доскотована або теперішня вартість, яка обчисл за залежністю ?ЧДВ(ТВ)=-КВ+ГП1/(1+r)1+ГП2/(1+r)2+ГПз/(1+r)3+ГП4/(1+r)4..... Очікувані грошові потоки по кожному із років ріаліз проекту. Грошовий потік-це сума чистого прибутку і аморт відрахувань. Ставка дискониу-це процентна ставка, що характ норму прибутку на яку щорічно розрах інвестор. Вона може бути прийняти, як середня кредитна або депозитна ставка, тобто внут інвест проект
Рішення про прийняття або доцільнісь приймається у випадку, коли чиста дисконтована буде >0, ЧДВ>0, 2)індекс доходів інвест визн як відношення грошового потоку до обсягу інвест Ід=ГП/КВ, 3)термін окупності інвест-показ, що взаємообернений до індекса доходності і обчисл які відношення капітал вкладень до середньорічної величини грошового потоку за певний період Ток=Вк/?ГП=1/ІД, 4)внутрішня норма рентабельності інвест або доходності, це та диконтна ставка за якої суми початкових інвест і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими ВНД>r>I=ТВ*ГП. За цих умов чиста дисконтована вартість буде=0.
6.5.чинники підвищеня економічної ефективності інвестицій.
Основними чинниками підвищеня ефективності виробничої ефективності:
1)вдосконалення технологічної структури капітал вкладень за рахунок збільшення частки витрат на монтаж обладнення і технологічних інструментів, 2)удосконалення відтворення структури за рахунок збільшення витрат на реконструкцію , 3)вдосконалення проектно кошторисної справи і підготовка технічної документації при виконанні будівельно монтажних робіт, 4)скорочення інвест циклу, 5)впровадження економіч методів управ інвест процесом, до яких належ: -планування і прогнозування, -ціноутворення, -облік, -контроль за здійсненням інвест проектів. Особливе місце при здійсненні інвест проектів належ управління ризиками. Під ризиком розуміють можливість того, що відбудиться якась несприятлива подіяу вигляді втрати підприємцем частини ресурсів зменшення доходів та винекнення додаткових витрат. Найчастіше для зниження ризику викор наступні методи( 1)страхування-це засіб захисту інвестицій порядок здійснення якого регулюється законодавством 2)розподіл ризиків-суть полягає в тому, що суб`єкти інвестування розподіляю між собою ризик між пропорційно вкладеними інвестиціями
3)створення резервних коштів на покриття непередбачувальних витрат. Розсіювання ризику –цей метод допускає одночасне інвестування декількох проектів, які відрізняються між собою періодом надходжень грошових потоків. Основними чинниками ефективного оформлення та використ фінансових інвест є: -подальший розвиток фондового ринку і поліпшення державного регулювання його діяльності
-удосконалення системи економічного обгронтування емісії цінних паперів, -ширше залучення стратегічних партнерів до процесу придбання цінних паперів високодоходних п-ємств, -здійснення тільки грошової приватизації державних п-ємств, -посилення контролю за вмконанням інвест проектів. Оптимізація обсягів різних видів цінних паперів вітчизняними і зарубіжними інвесторами.
7.1.понятя про іноваційну д-сть. Основні її напрямки.
Іноваційні процеси (д-сть)-це сокупність прогресивних і якісно нових змін, що безперервно виникають у часі і просторі.результатом іновац д-сті є новини і нововедення. Нововедення-це впровадження у господарську практику новин. Розрізняють наступні види і групи нововеднь:-тезнічні, -організаційні, -економічні, -соціальні, -юридичні. Технічні нововедення-виявляються у формі виготовлення нових виробів, нових технологій та засобів в-цтва. Організаційні нововедення-охоплюють нові форми організації в-цтва і праці, а також удосконалення організації структури управління п-ємства. Економічні нововедення-це методи господарського управління наукою і в-цтвом з реалізацією ф-цій, прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці. Соціальні-це різні форми активвізації людського чинника , а саме це підвищення кваліфікації кадрів, поліпшення умов праці. Юридичні нововедення-пов`язані з удосконаленням нормативно-правової і законодавчої бази, що регулює д-сть п-ємств. За місцем здійсненням поділ на: -локальні, -гнобальні. Локальні-це внутрішні виробничі новини, які мають еволюційний характер і суттєво не впливають на ефективність д-сті п-ємства. Глобальні-це загальнодержавні або міжнародні, які мають революційний характер і кардинально підвищують організаційно технічний рівень
7.2.науково технічний прогрес (НТП) і його його основні риси.
НТП-це безперевний процес розвитку науки і техніки, тобто процес створення нових і вдосконалення існуючих технологій засобів в-цтва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки. НТП має 2 форми -еволюційна-яка пов`язана з поліпшенням окремих техніко-економічних параметрів в-цтва або технології їх виготовлення у межах того ж самого покоління техніки, -революційна-передбачає заміну поколінь техніки і кінцевої прдукції та здійснення науково технологічної революції. НТР(революція)-це докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі нових наукових винаходів, які справляють революційний вплив на рівень технології і організації в-цтва та на характер трудової д-сті людини. Визначними рисами НТР є:
1)перетворення науки у безпосередню продуктивну силу, 2)інтеграція науки з в-цтва, 3)якісне перетворення всіх елементів виробничого процесу та збільшення частки творчої праці. Напрямки НТП розрах на перспективу і знаходить своє та пріорітетних напрямках. До загальнтх напрямів НТП: 1)створення івдосконалення існуючих технологій, 2)створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та кінцевої продукції, 3)автоматизація і механізація в-цтва, 4)створення нових і полпшення якості застосованих матеріалів, Пріорітетними напрямками: 1)застосування прогресивних базових технологій, 2)створення і застосування багатоопераційних верстатів з числовим програмним управлінням, 3)створення робототехнічних роторно-конверних компонентів. Застосування синтетичнихі екоогічно чистих матеріалів із заданої властивості. Рівень НТП можна оцінити за показниками, які характерезують рівень в-цтва: 1)фондоозброєність праці*це відношеня ОВФ до чмсельності промислового виробничого персоналу, 2)технічна озброєність праці-це відношення вартості активної частини ОВФ до чисельночті промислового виробничого персоналу, 3)енергоозброєність персоналц-це відношення к-сті спожитої енергії до чисельності промислового виробничого персоналу, 4)коеф вибуття і оновлень ОЗ
Крім того в якості допоміжних показників технічного рівня в-цтва обчислюють коеф механізації і в-цтва праці, коеф автоматизаці в-цтва та частки електроенергії, яка використовуєтьяс на технологічні цілі. Розвиток НТП спонукає розвиток і ояву прогресивних змін у виробничо-господарській д-сті п-ємства і галузей народного господарства, а джерела його впровадження є досягнення зарубіжної та вітчизняної фундаментальної науки та набутий досвід.
7.3.організаційний процес.
Організаційний процес-це система економічних відносин, які спрямовані на удосконалення удосконалення в-цтва, праці та всі елементів господарського механізму
Організаційний процес пов`язаний з удосконаленням таких форм в-цтва і праці як:-спеціалізація в-цтва –кооперування –комбінування -концентрація
-диверсифікація в-цтва. Удосконалення суспільних форм, організації праці пов`язаний з продовженям внутрі господарського розрахунку орендних відноосин та колективних форм організації та оплати праці. Навідмінно від НТП ОП не вимагає революційних перетворень в сфері в-цтва, але сприяє посиленню інтеграції науки і техніки та якісному пертворенню усіх засобів в-цтва і предметів праці і самої праці. Організаційний процес знаходить своє відображення і вдосконалення господарського механізму п-ємства, а саме його основних складових елементів, таких як: -планування, -прогнозування, -ціноутворення, -удосконалення організації структури управління, -обміну та контролю і механізму стимулювання в-цтва і праці.
7.4.оцінка ефективності техніч та організац нововедень.
Ефективність-це відносна величина, хо характерезує результативність будь-яких затрат. Ефективнсть оцінюється співвідношенням ефекту від здійснення заходів до затрат, що супроводжуюь цей ефект. Ефективність=ефект/затрати. Ефект-це результат здійснення будь-якого заходу, це абсолютна величина. Ефект найчастіше виражається певною грошовою умовою, це: -чиста продукція, -прибуток п-ємства або національний дохід
ефект>ЧП, Пр, НД, ефект від здійснення НТП може бути позитивним, який виражається в економії затрат і негативним у вигляді збитків. існує поняття відверених збитків, тобто таких збитків, яких дається уникнути в результаті впровадження НТП
В залежності від рівня оцінки розрізняють декілька видів ефективності: 1)народногосподарська ефективність НТ і ОП вона характерезує відношення ефекту до затрат в маштабах народного господарства. В якості ефекту виступає-приріст національного доходу, а в якості затрат-сокупнісьпожитих ресурсів
Е н/г(ефект народ господ)=?НД/спожиті ресурси, 2)розрахункова ефективність-оцінює результативність затрат в маштабах галузі і п-ємства і розраховується як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або прибутку до собівартості Ер р=?П/ОВФ+Об Ф*100%-рентабельність в-цтва
Е с/р=?Пр/Спп*100%-рівень рентабельності продукції, 3)абсолютна ефективність-обчислюється як відношення одержаного економічного ефету від здійснення інвестиції в науково технічний прогрес до обсягу інвестиції
Еа=Пр/КВ>=0,14
4)порівняльна ефективність обчислюється у випадку вибору кращого з можливих варіантів здійснення заходів НТП. В якості ефекту може бути приріст прибутку, а в якості затрат-додаткові капітальні вкладення, щоб забезпечити зниження собівартості Епор=Ст-С2/КВ2-КВ1. Розрахунок ефктивності абсолютно завершує оцінку доцільності здійснення НТО і проектних рішень. Економічний ефект розраховується на всіх етапах і за весь період здійснення заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період
Залежно від завдань які вирішують економічний ефект обчислюють в 2-ох формах: 1)народногосподарський-це загальний ефект за умови використання нововедень 2)розрахунковий або комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником, споживачем нововедень 3)сумарний економічний ефект від реалізації НТП обчислюється за формулою Еф=Рт-Вт . Рт-вартісна оцінка резултатів від здійснення нТП за розрахунковий період т, Вт- вартісна оцінка затрат від здійснення НТП за той самий період. Страхування чиннику часу сумарний економічний ефект обсисл Ет=і=1?т(Рт*Вт)?. Початковим роком розрахунку періоду т вважається рік, початку фінансування робіт по здійсненню НТП включ наукові дослідж, а кінцевим рік завершення свого життєвого ціклу заходу. Життєвий цикл заходу складається із стадії розробки в-цтва та експлуатації. Вартісна оцінка результатів із впровадженням НТП за розрахунковий період оцінюється за залежністю Рт= і=1?тРт*?. Результати Рт є Рт=Росн+Рс/г. Оцінка основних результатів для нових засобів праці здійснюється за залежністю Росн=Ni*Ці*Пі, Ni-обсяг викор нових засобів або предметів праці в –су році в натур одиницях, Ці-ціна одиниці виробничої продукції з використанням нових засобів праці, Пі-продуктивність засобів праці у –му році. Вартісна оцінка сукупних результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах н/г а також екрнрмічну оцінку соціальних і екологічних наслідків в результаті НТП. Вартісна оцінка витрат включ: втрати на в-цтво і використання продукції Вт=В в-цтва*В вик прод. При цьому втрати на в-цтво і використання продукції обчислюється одним із використаного чмнника часу Вв-цтво(викор)= і=1?т(Сі+Кві-?)?, Сі-поточні витрати на в-цтво9або викор продукції. У і-му році без амортаз відрахувань ан просте відтворення ОЗ, ПВ=Сі+Кві*Еr, Кві-одноразові витрати на в-цтвов і-му році, Сі-залишкова або ліквадаційна вартість ОФ що вибуває в і-му році. До складу поточних витрат включають витрати, які врахов при калькуванні собівартості продукції на різних стадіях розробки нової техніки. На п-ємстві при оцінці економічного ефекту здійснення НТП слід обчислити комерційний ефект, який може характерезувати показник прибутку, що залишається у розпорядженні п-ємства, наприклад при впровадженні нової техніки, приріст прибутку за рік визн за залежністю ?П=(Ц2-С2)*N2-(Ц1-С1)*N2
С1, С2-собівартість продукції виготовленої за допомогою базової і нової техніки
Ц1, Ц2-ціна 1-ці продукції
N1, N2-обсяг в-цтва продукції.
8.1.поняття про витрати в-цтва п-ємства і собівартість продукції.
Втрати формують у процесі викоритсання матеріальних і фінансових ресупсів для досягнення певної мети д-сті п-ємства. Вони мають різну цілеспрямованість і поділяються на інвестеційні витрати та поточні витрати або операційні, які пов`язуються безпосередньо з виготовленням продукції або наданням послуг. Поточні витрати поділ: -циклічні , -безперервні. Циклічні витрати-повторюються з кожним циклом виготвлення продукції, це затрати на матеріали, заробітну плати робітників, Безперервні витрати здійснюються постійно і незалежно від в-цтва. Це амортизація виробничих приміщень, споруд устаткування, заробітної плати адміністративно управлінського персоналу. Витрати здійснюються в натуральній і грошовій формі. Планування і облік витрат в натуральній формі необхідно для організації в-цтва. Проте для оцінки результатів д-сті п-ємства вирішальною є грошова оцінка тому, що вартість продукції виражається лише у грошовій формі. Прийнято розрізняти:
1)витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді, тобто списуються на неї
2)реальні грошові витрати. Перші витрати пов`язані з виготовленням продукції або наданням послуг незалежно від того коли придбано відповідні матеріальні ресурси. Другі витрати-це виплати обслуговування зовнішньої оборотності п-ємства і оплату праці. Собівартість як економічна категорія представляє собою грошову форму витрат п-ємства на підготовку в-цтва та збут продукції
Собівартість-це категорія, яка визначається на рівні п-ємства, і дозволяє оцінити чи вигідно п-ємству виготовляти ту чи ін продукцію. Таким чином собівартість має постійний зв`язок з ціною, тобто є базою для визначення ціни і водночас обмежником для в-цтва. Це озн, о ніхто не випускатиме продукцію ринкову. Економічне значення собівартості полягає в тому що вона комплексно відображає ступінь використання всіх видів ресурсів на п-ємсиві а відповідно і рівень техніки, технології та організації в-цтва. Чим інтенсивніше використову ресурси п-ємство, тим нижчою є собівартість продукції. Собівартість продукції менша за вартість продукціїна величину прибутку .Витрати в-цтва п-ємства показують вартість спожитих факторів в-цтва та робочої сили споживання зменш робочої сили у собівартості відображається у вигляді витрат на оплату праці, а фактори в-цтва споживаються у вигляді амортз відрахуавнь і витрат на ремонт, а оборотні фонди відображ у вигляді мат витрат ВВП=В Ур Пр+ В Ж Пр. vАр vМВ vЗРП. В Ур ПР-витрати упечевленої праці. Витрати в-цтва п-ємства визначають собівартість продукції, а витрати в-цтва суспільства визн вартість продукції
Для обчислення собівартості продукції важливо визначити склад, які до неї
П(С)БО 16 «витрати» Ц=С+Пр+ПДВ+Аз
1)витрати на дослідження ринку та виявленя потреби в продукції, витрати на маркетинг
2)витрати на підгтовку та освоєння випуску нової продукції, витрати майбутніх періодів
3)витрати на в-цтво продукції, які складаються з витат на сировину і не матеріальних активів , оплата праці виробничим робітникам 4)витрати на обслуговування і управління та управління виобничими процесами 5)витрати на збут продукції 6)витрати на використаня і охорону природих ресурсів 7)витрати на підготовку кадрів 8)витрати на поточну раціоналізацію в-цтва, крім капітальних затрат
8.2.класифікація витрат.
Необхідно розрізняти: -Загальні або сокупні, -витратина 1-цю продукції. Загальні витрати-це витрати на весь обсяг продукції на весь період. Їх величина залежить від тривалості епріоду та к-сті виготовленої продукції. Витрати на 1-цю прдукції-визн як середні величини, якщо продукція виготов постійно або серійно. Оскільки витрати залежать від обсягу в-цтва. Обчислюють граничні витрати, які показую приріст витрат на 1-цю приросту обсягу в-цтва ?Сг=?С/?N ?С-приріст загальних витраи ?N-приріст обсягу в-цтва в натур вимір. Показник граничних витрат використ для обгронтування доцільності зміни обсягу в-цтва. Витрати п-ємства класифікують за 3-ма основними ознаками: 1)ступінь однорідності 2)зв`язок з обсягом в-цтва, 3)спосіб обчислення на 1-цю продукції. Сутнісно змістовна характеристика окремих видів витрат: 1)матераільні витрати (за вирах вартості зворотних відходів, 2)оплата праці 3)відрахування на соц птреби 4) амортизація ОХ і нематеріальних активів 5)інші витрати. Схема: Озаки класифікаційних витрат: 1)ступінь однорідності: -елементні -комплексні 2)зв`язок з обсягами в-цтва: -постійні -змінні: А)пропорційні Б)не пропорційні: Прогресуючі Дегресуючі 3)спосіб обчислення на 1-цю продукції: -прямі -не прямі. Комплексні є різнорідними за складом і охоплюють декілька елементів витрат їх групують за економічним призначення в процесі калькування продукції. До них належать загальновиробничі витрати на збут тощо.
Загальна сума постійних витрат не залежить від к-сті виготовленої продукції тому вона є ф-цією часу, а не обсягу виготовленої продукції. До них належать витрати на утримання будівель та суть управлінських видатків Змінні витрати-це витрати, величина яких залежить від к-сті виготовленої продукції, але у розрахунку на 1-цю продукції їх величина є постійною. Не прямі не иожна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції оскіальки вони пов`язані з виготовленням різних видів
8.2..групування витратп-ємства за статтями калькуляції.
Калькулювання-це процес обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання викор для обгронтування ціни на вироби, обчислення рентабельності окремих виробів, аналізу собівартості однакових виробів на різних п-ємствах та визначення ефективності організаційно-економічних заходів по зниженню собівартості. Калькулювання передбачає:
1)встановлення об`єкта калькулювання та вибір калькуляційних одиниць 2)визначення статей калькуляції і вибір методики їх обчислення . Об`єкт калькування-це та продукція чи послуга, собівартість яких обчислюється . Калькуляційна одиниця-це одиниця кількісного вимірювання об`єкта калькування. Методи калькування: в практиці господарювання застосовують різні методи калькування. 1)калькування за повними витратами 2)за не повними витратами. Калькування за повними витратами, яке є траиційним для вітчизняної економіки, передб, що всі витрати на в-цтво і збуту продукції включають у собівартість. Калькування за не повними витратами включає не всі витрати на в-цтво і продаж продукції, а саме частина не прямих витрат не відноситься на собівартість, а в процесі визначення прибутку вираховують безпосередньо виручку: адміністративні втрати на збут, які вважаються витратами періодів. В окремих галузях народного господарства існує специфіка формування статей калькуляції-торгівля, с/г, б-цтво . Типовим є перлік ст калькуляції для промислового в-цтва Ст калькуляції об`єднує витрати, які є однорідні за призначенням. Типова номенклатура ст калькуляції: 1)сировина і матеріали 2)енергія технологічна 3)основна заробітна плата виробничим робітникам 4)додаткова заробітна плата виробничих робітників 5)відрахування на соц потреби виробничих робітників 6)витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування 7)загальновиробничі витрати 8)загально господарські витрати
9)витрати на підготовку і освоєння в-цтва
10)витрати на збут 11)інші операційні витрати. Методика визначення окремих статей витрат: 1)ст «сировина і матеріалт» міститб витрати на сировину основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, які можна обчислити на 1 продукції безпосередньо, при цьому враховуються транспортні втрати, і заготівельно складські втрати, але із вартості сировини і матеріалів викл відходи в-цтва за ціною їх можливого продажу
2)Ст «енергія технологічна» включає витрати на енергію, яка безпосередньо використовується. Обчисл за нормами витрат і тарифами на енергію 3)Ст «основна заробітна плата виробничим робітникам» містить витрати на оплату праці робітників, які зайняті безпосередньо в-цтвом основної продукції. Обчисл згідно з нормами витрат часу на виконання техноллогічної операції 4) Ст «додаткова заробітна плата виробничих робітників» включає оплату відпусток,оплата часу виконання державних обов`язків, оплата за виконання додаткових ф-цій. Обчисл у % від основної заробітної плати виробничичих робітників. 5)Ст «відрахування на соц потреби виробничих робітників» визначається і % від суми основної і додаткової заробітної плати виробничих робітників і містить відрахування: -пенсійний фонд 32,2% -фонд безробіття 1,5% -фонд страхування у зв`язку з тим безробіттям 2% -фонд від нещасних випадків в-цтва 0,8% 6)СТ «витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування» ця ст є комплексною тому, що враховує витрати уречевленої або мин праці. До витрат уречевлної і живої праці: -аморт відрахування на певне відновлення машин і устаткування -витрати на паливо-мастилі матеріали -витрати на електроенергію для приведення в дію машин -вартість запчастин -витрати на технологічні інструменти -витрати на ремонт машин і устаткування. До витрат живої праці: -оплата праці з відрахуванням на соц потреби робітників,які обслуг машини. На ці витрати складають кошторис для кожного цеху на рік або квартал. На 1 продукції ці витрати розподіляють пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників. Су сн=Созрп*Кувсн/100, Созрп-основна зароб плата вирбничих робітників на 1 продукції
Кувсн-показує співвідношення між витратами на експлуатацію машин і устаткування та витрат на основну заробітну плату виробничих робітників, 7)Ст «загальновиробничі витрати» витрати на управління та господарювання обслуговування в межах виробничого підрозділу. До цих витрат відносять витрати на оплату праці спеціалістів цеху, витрати на медичне обслуговування виробничих робітників, витрати на ОП, амортизація, ремонт будівель, і споруд загальновиробничого призначення. 8) ст «загально господарські витрати» ці витрати є близькими за змістом до загально виробничих витрат, але визн на рівні п-ємства в цілому, як єдиної системи. Додатково до них включають витрати на оплату рпці управління персоналу, службові відрядження, придбання констоварів, утримання охорони п-ємства, банківське обслуговування, страхування майна, платежі за забруднене навколишнє середовище в межах лімітів. 9)ст «)витрати на підготовку і освоєння в-цтва» включає витрати на підготовку і освоєння нової продукції, підготовчі роботи у видубувній промисловості та витрати на освоєння нових виробничих об`єктів 10)ст «витрати на збут» охоплюють витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її реалізацію.
На основі калькулювання продукції визн наступні види собівартості: 1)технологічна-охоплює перелік 1-ших 6-ти ст. 2)цехова-охоп перелік 1-ших 7-ми ст
3)виробнича охоплюють перелік 1-ших 9 ст
4)повна або комерційна собівартість охоп перелік всіх статті .
8.4.групування витрат за економічними елементами.
Елементи витрат об`єднує витрати, які однорідні за економ змістом є первинними і єдиними для всіх галузей народного господарства. Кошторисне в-цтво-це підрахунок сукупних витрат п-ємства, які пов`язані з головною його д-сті за певний перірд незалежно від того чи віднесено їх на собівартість продукції в цьому періоді чи на тому суму кошторису витрат і собівартості зальне обслуговування продукції не збігаються. Кошторис витрат врахлвує зміну залишків витрат майбутніх періодів, залишків не завершеного в-цтва і майбутніх платежів. Поняття або стандарт про фін результати виділяє наст операційні витрати: 1)матеріальні витрати 2)оплата праці 3)відрахування на соц потреби 4)амортизація 5)ін операційні витрати. Матеріальні витрати: -витрати на сировину і основні матеріали -покупні вироби, які необхідні для укомплектування продукції -покупні напівфабрикати -оплата виробничих послуг, сторонніх п-ємств і організацій, які необхідні для виготовлення продукції -вартість допоміжних матеріалів, які використовують -витрати на господарські та управлінські потреби -витрати на утримання будівель і споруд. Оплата праці включає всі форми оплати праці штатного і позаштатного виробничого персоналу п-ємства, тобто персоналу зайняті управлінням і обслуговуванням виробничого процесу. Відрахування на соц потреби визн у % від суми основної, заробітної плати, тобто від елемента оплати праці, включає відрахування у пенсійний фонд 33,2%, фонд соц страх 15%, фонд безробіття 1,3%.
Відрахування у фонд страхування від нещасних випадків в-цтва, норматив, яких залежить від класифікації видів економ д-сті. Амортизація містить витрати на просте відтворення ОЗ і амортиз не матеріальних активів. Інші витрати включають витрати, які не можна за економічним змістом віднести до вище перелічених витрат . До них належать: -оплата послуг зв`язку -утримання охорони
-витрати на відрядження -оплата робіт і сертиф продукції -орндна оплата. Крім повної собівартості товарної продукції визначають собівартість реалізованої продукції шляхом коригування собівартості продукції на зміну залишків не реалізованої продукції Ср=Стп=(ЗНПРпр-ЗНПРкр)
8.5.Умовно-постійні і умовно-змінні витрати у собівартості продукції. Визначення точки беззбитковості.
Розмежування витрат на постійні і змінні здійснюється з метою точки беззбитковості або критичного обсягу виробництва продукції. Постійні витрати – це витрати, загальна величина яких не залежить від обсягу виготовленої продукції, але у розрахунку на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва ці витрати зменшуються і навпаки. Змінні витрати – є функцією обсягу виробництва. За своїм змістом вони поділяються на: пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Це комплектуючі вироби, витрати на електроенергію, відрядна заробітня плата виробничих робітників. Непропорційні витрати поділяються на: прогресуючі і дегресуючі. Прогресуючі зростають у більшій мірі ніж обсяг виробництва (на відрядно прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати). Дегресуючі збільшуються повільніше ніж зростає обсяг виробництва (витрати на експлуатацію машин і устаткування, технологічний інструмент, витрати на ремонт). Критичний обсяг – це той обсяг виробництва продукції при якому виручка від реалізації продукції =витратам на її виробництво (або ціна одиниці продукції = її собівартості). Вкр.=Спост.+Nкр.*Сзм./од.пр. Тб=Nкр.=
8.6.Визначення собівартості реалізованої продукції.
Склад собівартості реалізованої продукції згідно із положенням БО №16 включає: виробничу собівартість реалізованої п-ції, нерозподілені виробничі накладні витрати, понаднормативні виробничі витрати. Собівартість реалізованої п-ції = виробнича собівартість реалізованої п-ції (прямі мат., прямі на зарплату, інші витрати, загально виробничі витрати) + нерозподілені виробничі накладні витрати + понаднормативні виробничі витрати. До прямих матеріальних витрат належать: сировина й матеріали, куповані н/ф, комплектуючі вироби, витрати на електроенергію, інші мат. витрати, які можуть бути віднесені до окремого виробу. Прямі витрати на оплату праці: зарплата та інші витрати робітникам які зайняті безпосередньо на виробництві конкретних виробів. Інші прямі витрати: відрахування на соц.заходи, орендну плату за земельні і майнові паї, амортизаційні відрахування. Загально виробничі витрати (накладні виробничі витрати на рівні конкретного підрозділу):витрати на управління виробництвом, амортизація і ремонт ОЗ загально виробничого призначення, витрати на удосконалення технології і організації виробництва, витрати на охорону праці і техніку безпеки, витрати на охорону н/с, інші витрати такі як: від браку, оплата простоїв. До нерозподілених виробничих витрат належать: постійні загально виробничі витрати, які залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. До складу понаднормативних витрат відносять: витрати на зберігання продукції крім тих, які необхідні у даному виробничому процесі. Не включається у виробничу собівартість реалізованої продукції, а списується на витрати періоду в якому вони будуть здійснені наступні витрати: адміністративні витрати, витрати на збут, понаднормативні відходи.
8.7.Шляхи зниження витрат підприємства.
Зниження собівартості продукції є важливим резервом підвищення ефективності в-цтва, тому що економія від зниження собівартості є важливим джерелом стимулювання виробничо – госп. д-сті. Зниження собівартості планують у абсол.сумі, яка визначає розрахунок при розробці плану технічного розвитку і організаційно-технічного рівня в-цтва. Планування собівартості це процес розрах. зниження витрат, який дозволяє виявити внутрішні резерви зниження собівартості. При плануванні собівартості використовують 2 метода: метод аналітичного планування витрат ресурсів, метод по факторного планування собівартості робіт. Перший метод дозволяє розрахувати норми витрат основних матеріальних, технічних та трудових ресурсів на виконання одиниці робіт залежно від їх технічної характеристики і умов виробництва, але на практиці застосовують метод по факторного планування. Він дозволяє розрахувати зміну рівня витрат на роботи та послуги на планує мий період у порівнянні з базовим під впливом різних техніко – економічних факторів. Основними факторами зниження собівартості є: підвищення рівня механізації робіт та поліпшення використання машин та обладнання, удосконалення організації виробництва і праці, зниження витрат на ремонтні витрати, скорочення тривалості виробництва п-ції, зростання обсягу виробництва п-ції. Перша група факторів об’єднує екстенсивного і інтенсивного використання машин і механізмів. Зниження собівартості робіт при підвищенні рівня механізації обчислюється як відношення між середньою собівартістю робіт виконаних в базовому і плановому періодах.
Економією від поліпшення в-ння механізмів використовують на основі даних про зниження собівартості виконаних робіт за рахунок скорочення частки умовно постійних (амортизаційних відрахувань у витратах на експлуатацію машин і механізмів). Розрахунок ведеться за формулою:
Дм-доля або рівень витрат на експлуатацію машин і устаткування у вартості робіт, ?Вм-збільшення виробітку машин і устаткування (%), УПВм-рівень витрат умовно постійних витрат у витратах експлуатаційних машин, устаткування, рівень річних амортизаційних відрахувань (%). Друга група об’єднує фактори, що відображає зміни в організації виробництва, а також скорочення витрат робочого часу і економію одержану внаслідок застосування нових форм організації праці. Ці фактори впливають на підвищення ПП, а відповідно на економію витрат за статтею калькуляції основна зарплата. Розрахунок економії:
?ЗРП –ріст середньої зарплати робітників у %, ?В –ріст середньорічної ПП у %, Дзрп –доля витрат на зарплату у вартості виконаних робіт в базисному періоді. Третя група факторів визначає економію собівартості за рахунок раціонального використання ремонтних матеріалів. Розрізнають 2 фактори зниження витрат на ремонтні матеріали: фактор норм, фактор цін. За 4 групою факторів визначається вплив скорочення тривалості виробництва окремих видів робіт на витрати виробництва. Економію одержують за рахунок зниження умовно постійної частини витрат у собівартості цих робіт тобто накладних витрат. Фактори 5 групи впливають не на всі статті собівартості, а саме лише на умовно постійні витрати. Економія витрат розраховується:?С=Опл.*УПВпл.*Тпр. Опл. – обсяг робіт і послуг на плануємий період, УПВ –умовно-постійна частина витрат, Тпр. – темпи приросту обсягів в-цтва у %. Зниження собівартості робіт дозволяє створити проти затратний механізм господарювання який орієнтує п-ство на здешевлення робіт на основі удосконалення технології і зменшення витрат всіх ресурсів що сприятиме зростанню рентабельності п-ції.
9.1.Поняття про прибуток, як економічну категорію і його місце в економіці п-ства.
Місія діяльності будь-якого суб’єкта господарювання є отримання прибутку. Прибуток, як економічна категорія представляє собою новостворену і реалізовану додаткову вартість. Прибуток створюється конкретною і додатковою живою працею. Він є кінцевим результатом фін.-екон. діяльності підприємств. Прибуток обчислюється, як частина виручки, або виторгу, що залишається на підприємстві після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність. Таким чином прибуток х-є перевищення надходжень над витратами. Значення прибутку в економіці п-ства полягає в: прибуток є джерелом самофінансування і самоокупності витрат, прибуток є джерелом розширеного відтворення, тобто удосконалення техніко-технол бази та продукції і забезпечує всі форми інвестування., прибуток є джерелом стимулювання як розвитку всього підприємства так і конкретного працівника, прибуток є основним джерелом поповнення доходної частини бюджету.
9.2.Види прибутку підприємства.
Залежно від формування і використання розрізняють наступні види прибутку: загальний прибуток п-ства (балансовий), чистий прибуток або прибуток після оподаткування, валовий прибуток, маржинальний і операційний прибуток. Загальний прибуток п-ства – це весь прибуток п-ства одержаний від усіх видів д-сті до його оподаткування та розподілу. Основними складовими загального прибутку є: прибуток від реалізації продукції робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, тобто допоміжного , обслуговувального, транспортного та підсобного господарства, прибуток від позареалізаційної д-сті або прибуток від пасивних операцій, збитки від позареалізаційної д-сті (збитки від простоїв, від ін реалізації, збитки від позареалізаційної д-сті). Пзаг.=Пр+Пін.реал.+Пп/реал.-Збп/реал. Чистий прибуток – це прибуток, який реально поступає у розпорядження п-ства після сплати податків. Пч=Пзаг-Податки=Праг-(0,25*Пзаг). Величина чистого прибутку корегується на величину сплачених (отриманих) штрафних санкцій. Валовий прибуток –
Вр-ПДВ-Аз=ЧВр.
ЧВр-Ср=Вал.Пр>Вал.Пр=Пр+АдВ+Збут. Маржинальний прибуток – х-є величину виторгу від продажу п-ції за мінусом змінних витрат: власне прибуток, постійні витрати. Пм=Вр-Сзм=Пр+Спост. Такий прибуток збігається з валовим коли калькулювання здійснюється лише за змінними витратами. Операційний – чистий. Він = валовому за мінусом невиробничих витрат. Поп.=Вал.Пр-Снв=ВПр-Ад-Збут.
9.3.Джерела утворення прибутку.
Джерелами формування загальної величини прибутку є: прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від продажу зайвого майна, прибуток від позареалізаційних або пасивних операцій. Прибуток від реалізації продукції є основним джерелом формування загального прибутку п-ства. Він обч., як різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції без ПДВ і акцизного збору та повною її собівартістю. Пр=ВР-Сп-ПДВ-Аз. Прибуток від продажу майна включає весь прибуток від продажу осн. Засобів немат активів та цінних паперів ін п-ств. Він визначається як різниця між ціною продажу і балансовою або залишковою вартістю з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг). Прибуток від пасивних операцій – це прибуток від пайової участі в спільних п-ствах від здавання майна в оренду (лізинг) дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями (векселі), роялті – право отримувати дохід від користування торговою маркою. Згідно закону України „Про оподаткування прибутку п-ства” оподаткований прибуток обч. за залежністю: Пр.оп.=ВД-ВВ-АВ.
9.4.Розподіл прибутку п-ства та перелік податків, які сплачує п-ство з прибутку.
Прибуток п-ства (чистий) –спрямовується на створення фондів екон стимулювання, фонди дивідендів та резерву. Відрахування від чистого прибутку у фонди екон стимулювання визначається п-ством самостійно і кошти використовуються за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом. Кошти фонда розвитку в-цтва використ на такі цілі: розширення матеріальної технічної бази п-ства, її модернізація, реконструкція і технологічний персонал, впровадження нової техніки і технологій, автоматизація і електронізація в-цтва, створення нових видів п-ції, фінансування науково-дослідницьких і проектних робіт, поповнення потреби у власних оборотних коштах в межах встановленого нормативу. Фонд матеріального заохочення використовується переважно на преміювання працівників п-ства згідно з діючим положенням. Фонд соц. розвитку кошти використовуються на такі цілі:житлове будівництво, утримання дитячих дошкільних закладів, якщо є на балансі п-ства, утримання таборів відпочинку, медичне обслуговування працівників, утримання підсобного с/г, здешевлення х-ння для працівників, здешевлення проїзду. Перелік податків, зборів і платежів, які сплачує п-ство: податок на додану вартість, податок на прибуток, страхові внески до пенсійного фонду, внесок до державного фронду соц страх на випадок безробіття, внесок до фонду страх від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, внесок до фонду соц страх у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, збір за спеціальне використання водних ресурсів, земельний податок, збір за забруднення навколишнього природного середовища, комунальний податок. Взаємозв’язок між осн результатами виробничо-госп д-сті п-ства: виручка від реалізації п-ції—сробівартість п-ції (витрати в-цтва)-------МВ (С), А-----оплата праці ----прибуток (ЧД)----валовий дохід (чиста п-ція) і це все охоплює додана вартість. Сутнісно – змістовна х-ка осн результатів виробничо-госп д-сті : 1.валова продукція, 2.чиста продукція – як економічна категорія представляє собою новостворену додану вартість і кількісно розраховується як різниця між валовою п-цією, матеріальними витратами на її в-цтво і амортизацію ОЗ, ЧП=ВП-МВ-А; на п-стві ЧП розподіляється на зарплату і чистий дохід, 3.валовий дохід як економічна категорія – це новостворена і реалізована додаткова вартість. Валовий дохід розраховується як різниця між грошовою виручкою, мат витратами і амортизацією ОЗ. ВД=ГВр-МВ-А. Відмінність від ЧП і ВД полягає в тому, що ЧП може бути створена на п-стві, а ВД немає тому що він немає реалізації, 4.чистий дохід, як економічна категорія представляє собою додаткову вартість створену на п-стві. Розраховується як різниця між валовою п-цією і її повною собівартістю. ЧД=ВП-Сп(МВ,А,ЗРП). 5.прибуток – це новостворена і реалізована ДВ. Розрах як різниця між грошовою виручкою від реалізованої п-ції (без ПДВ і акцизного збору) та її повною собівартістю. Пр=ГВр-Сп. Можна стверджувати що Пр є реалізована частина ЧД.
9.5.Поняття про рентабельність. Система показників рентабельності.
Загальна величина прибутку отриманого п-ством за певний період не дозволяє оцінити прибутковість або результативність його діяльності. Для цього необхідно спів ставити Пр з затратами ресурсів. Прибутковість д-сті оцінюється за допомогою 2-х показників: прибуток – абсолютний ефект без урахування ефективності в-ння ресурсів, рентабельність – це відносний показник ефективності роботи п-ства, який в загальній формі обч., як відношення Пр до витрат (ресурсів). Рентабельність(прибутковість)=прибуток/витрат(ресурсів). Рентабельність має різні модифікації. Система показників рентабельності включає:1.рентабельність активів – х-є ефекттвністьв-ння всього наявного майна п-ства і обч., як відношення загального Пр п-ства за рік до суми активів за балансом. . 2. рентабельність власного капіталу відображає ефективність в-ння активів утвор за рахунок власних коштів. Обч., як відношення чистого прибутку п-ства за зв рік до величини ВК , яка береться за балансом як різниця між сумою активів за мінусом боргових активів.
Квл=Активи-Зобовязання. 3.рентабельність акціонерного капіталу визначає верхню межу дивідендів на акцію і обч, як відношення ЧП до величини статутного капіталу (номінальної вартості проданих акцій) 4. рентабельність п-ції х-є ефективність витрат на в-цтво і збут п-ції. Обч., як відношення Пр від реалізації п-ції до повної собівартості реалізованої п-ції. або . 5.рівень рентабельності або рентабельність в-цтва п-ції – х-є окупність поточних витрат

6. рентабельність одного виробу.
9.6.Показники оцінки фін.-екон.стану п-ства.
Оцінка фінансово-екон стану п-ства здійснюється на підставі аналізу офіційних документів: 1)звіт про фін результати, 2)баланс п-ства, 3)звіт про рух грош коштів, 4_звіт про власний капітал. Фінансово-екон стан оцінюється за 4-ма групами показників: прибутковості, ділової активності, показникі фін стійкості, платоспроможності. Показники фін екон стану: 1.прибутковість –загальний прибуток – чистий прибуток - рентабельність (активів, власного капіталу, продукції, одного виробу).2.ділова активність –оборотність активів – оборотність ТМЗ – середній термін оплати ДЗ – середній термін оплати КЗ. 3.фін стійкість – коефіцієнт автон – забезпеченості боргів – фін важель (ліверидж) .4.платоспроможність – коефіцієнт загальної ліквідності – термінової ліквідності – абсолютної ліквідності. Ділова активність п-ства є досить широким поняттям і включає специфічні показники, які х-ть оборотність активів і товарно мат запасів, величини ДЗ і КЗ. Оборотність активів – це показник к-сті оборотів активів п-ства за певний період переважно за рік, обч., як відношення виручки від усіх видів д-сті п-ства до середньої величини. . Оборотність ТМЗ – виражається к-стю їх оборотів за певний період і обч., як відношення повної собівартості реаліз п-ції до середньої величини запасів у грош виразі. NТМЗ=Ср/М. Середній термін оплати ДЗ покупцями п-ції п-ства обч. за залежністю: . ДЗ –дебіторська заборгованість або заборг покупців., 360 – к-сть календарних днів в періоді., Ор – обсяг продажу п-ції за розрах період. За період оплати ДЗ платіжні вимоги п-ства до покупців перетворюють на гроші, тому зрозуміло що скорочення цього періоду є для п-ства вигідним. Середній термін оплати КЗ постачальникам обч за залежністю: . М – обсяг закупівлі сировини і мат., КЗ – величина КЗ постачальникам. Скорочення цього періоду не визначається для п-ства вигідним тому , що потребує додаткових коштів. Фінансова стійкість п-ства х-є співвідношення власного і залученого капіталу при цьому в-ться різні показники, які назив. коеф., але осн є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів. Коефіцієнт автономії обч діленням власного капіталу на підсумок балансу п-ства (суму всіх джерел фінансування) КА=КВЛ/Кб?0,5. нормативне зн коеф має бути не менше ніж 0,5 в ін випадку зростає ризик несплати боргів. Якщо коеф автономії = 0,62 – це озн що активи п-ства на 62% забезпечені власними коштами. Коеф забезпечення боргів –є модифікацією коеф автономії і обч., як відношення власного і залученого капіталу. Кз.б.=Квл/Кзал.?1,0. якщо k3.5=1.62? це озн., що власний капітал перевищує борги п-ства в 1,62 рази. Фінансовий важель – відображає частку суми боргів п-ства у власному капіталі і розрахунках, як співвідношення заборгованості підприємства та власного капіталу. Фл=Кзал./Квл. Платоспроможність п-ства тобто його здатність своєчасно розрах з боргами визнач за допомогою коефіцієнта ліквідності. Вони показують на скільки короткострокові зобов’язання п-ства покриваються ліквідними активами. Ліквідними вважаються активи, які легко реалізуються і диференціюються . Коефіцієнт загальної ліквідності обч., відношенням оборотних активів .. Коефіцієнт термінової ліквідності обч як відношення оборотних активів високої ліквідності до короткострокових пасивів.

. Якщо Кт.з.?1, то платоспроможність п-ства не висока. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – це абсол ліквідних активів п-ства до короткострокових пасивів. До абсолютно ліквідних належать: гроші, короткострокові фін вкладення.. Рівень ліквідності п-ства залежить від його прибутковості, проте у короткостроковому періоді прибуткове п-ство може мати низьку ліквідність внаслідок великих виплат власникам і ненадійності дебіторів.
9.7.Показники та чинники підвищення ефективності.
Ефективність в-цтва – це комплексне підбиття кінцевих результатів в-ння засобів в-цтва та робочої сили за певний проміжок часу. У зарубіжній практиці синонімом категорії „ефективність” (результативність) є термін продуктивність системи в-цтва та обслуговування, який х-є в-ння ресурсів (праці, капіталу, енергіі, ін форм.ресурсів) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. В широкому розумінні „Е” обч співставлення результ (ефектк) та ресурсів або витрат. Ефективність (продуктивність)=Результат (ефект)/Ресурси (витрати). Розрізняють: 1) кінцевий результат процесу в-цтва - це є новостворена вартість на п-стві або чиста п-ція. Кінцевим фін результатом комерційної д-сті є прибуток., 2)кінцевий народно-госп результат роботи п-ства або інтегрованої системи. Він включає не лише к-сть виготовленої п-ції а й споживчу вартість (ВВП або додана вартість). Народно-госп ефективність х-є ріст ПП, (суспільної праці), живої і уречевленої праці. На рівні п-ства критерієм ефективності є максимізація прибутку. Відобр різні показники такі як: обсяг товарної і реалізованої п-ції, прибуток, економія окремих видів ресурсів, величина зниження собівартості. Соц ефект зводиться до збільшення нових робочих місць рівня працездатності населення, поліпшення умов праці, а також зменшення екологічних втрат. Ефективність д-сті п-ства х-ться наступними показниками: Основними чинниками підвищення ефективності в-цтва є: 1)зростання ПП, 2)зниження: фондомісткості, матеріаломісткості, зарплатомісткості, 3)раціональне в-ння природних ресурсів. Узагальнені економічні показники ефективності(активності): рівень задоволення потреб ринку, виробництво чистої п-ції на 1-цю витрат ресурсів, прибуток на 1-цю загальних витрат. Рв=Праг/С*100%, рентабельність, витрати на 1-цю товарної п-ції, частка п-ції, яка створена за рах інтенсивних факторів. Ефективність використання праці: темпи росту ПП, частка приросту п-ції за рах збільшення ПП . Рвп=(ППзв-ППб)*Чзв, умовне вивільнення працівників, трудомісткість 1-ці п-ції Тм=ЗП/Он, коефіцієнт в-ння корисного фонду робочого часу, зарплатомісткість п-ції Зм=ФОП/Товп. Ефективність використання виробн.фонду: фондовіддача в т ч активної частини ,
рентабельність ОФ
фондомісткість 1-ці п-ції Фм=ОВФ/Овп, матеріаломісткість 1-ці п-ції МП=МВ/Овп, коефіцієнт в-ння важливих видів сировини і матеріалів. Ефективність використання фін ресурси: коефіцієнт оборотності оборотних коштів , рентабельність ОК , вивільнення ОК , рентабельність інвестицій , строк окупності кап вкладень.
8.5.Умовно-постійні і умовно-змінні витрати у собівартості продукції. Визначення точки беззбитковості.
Розмежування витрат на постійні і змінні здійснюється з метою точки беззбитковості або критичного обсягу виробництва продукції. Постійні витрати – це витрати, загальна величина яких не залежить від обсягу виготовленої продукції, але у розрахунку на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва ці витрати зменшуються і навпаки. Змінні витрати – є функцією обсягу виробництва. За своїм змістом вони поділяються на: пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Це комплектуючі вироби, витрати на електроенергію, відрядна заробітня плата виробничих робітників. Непропорційні витрати поділяються на: прогресуючі і дегресуючі. Прогресуючі зростають у більшій мірі ніж обсяг виробництва (на відрядно прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати). Дегресуючі збільшуються повільніше ніж зростає обсяг виробництва (витрати на експлуатацію машин і устаткування, технологічний інструмент, витрати на ремонт). Критичний обсяг – це той обсяг виробництва продукції при якому виручка від реалізації продукції =витратам на її виробництво (або ціна одиниці продукції = її собівартості). Вкр.=Спост.+Nкр.*Сзм./од.пр. Тб=Nкр.=
8.6.Визначення собівартості реалізованої продукції.
Склад собівартості реалізованої продукції згідно із положенням БО №16 включає: виробничу собівартість реалізованої п-ції, нерозподілені виробничі накладні витрати, понаднормативні виробничі витрати. Собівартість реалізованої п-ції = виробнича собівартість реалізованої п-ції (прямі мат., прямі на зарплату, інші витрати, загально виробничі витрати) + нерозподілені виробничі накладні витрати + понаднормативні виробничі витрати. До прямих матеріальних витрат належать: сировина й матеріали, куповані н/ф, комплектуючі вироби, витрати на електроенергію, інші мат. витрати, які можуть бути віднесені до окремого виробу. Прямі витрати на оплату праці: зарплата та інші витрати робітникам які зайняті безпосередньо на виробництві конкретних виробів. Інші прямі витрати: відрахування на соц.заходи, орендну плату за земельні і майнові паї, амортизаційні відрахування. Загально виробничі витрати (накладні виробничі витрати на рівні конкретного підрозділу):витрати на управління виробництвом, амортизація і ремонт ОЗ загально виробничого призначення, витрати на удосконалення технології і організації виробництва, витрати на охорону праці і техніку безпеки, витрати на охорону н/с, інші витрати такі як: від браку, оплата простоїв. До нерозподілених виробничих витрат належать: постійні загально виробничі витрати, які залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. До складу понаднормативних витрат відносять: витрати на зберігання продукції крім тих, які необхідні у даному виробничому процесі. Не включається у виробничу собівартість реалізованої продукції, а списується на витрати періоду в якому вони будуть здійснені наступні витрати: адміністративні витрати, витрати на збут, понаднормативні відходи.
8.7.Шляхи зниження витрат підприємства.
Зниження собівартості продукції є важливим резервом підвищення ефективності в-цтва, тому що економія від зниження собівартості є важливим джерелом стимулювання виробничо – госп. д-сті. Зниження собівартості планують у абсол.сумі, яка визначає розрахунок при розробці плану технічного розвитку і організаційно-технічного рівня в-цтва. Планування собівартості це процес розрах. зниження витрат, який дозволяє виявити внутрішні резерви зниження собівартості. При плануванні собівартості використовують 2 метода: метод аналітичного планування витрат ресурсів, метод по факторного планування собівартості робіт. Перший метод дозволяє розрахувати норми витрат основних матеріальних, технічних та трудових ресурсів на виконання одиниці робіт залежно від їх технічної характеристики і умов виробництва, але на практиці застосовують метод по факторного планування. Він дозволяє розрахувати зміну рівня витрат на роботи та послуги на планує мий період у порівнянні з базовим під впливом різних техніко – економічних факторів. Основними факторами зниження собівартості є: підвищення рівня механізації робіт та поліпшення використання машин та обладнання, удосконалення організації виробництва і праці, зниження витрат на ремонтні витрати, скорочення тривалості виробництва п-ції, зростання обсягу виробництва п-ції. Перша група факторів об’єднує екстенсивного і інтенсивного використання машин і механізмів. Зниження собівартості робіт при підвищенні рівня механізації обчислюється як відношення між середньою собівартістю робіт виконаних в базовому і плановому періодах.
Економією від поліпшення в-ння механізмів використовують на основі даних про зниження собівартості виконаних робіт за рахунок скорочення частки умовно постійних (амортизаційних відрахувань у витратах на експлуатацію машин і механізмів). Розрахунок ведеться за формулою:
Дм-доля або рівень витрат на експлуатацію машин і устаткування у вартості робіт, ?Вм-збільшення виробітку машин і устаткування (%), УПВм-рівень витрат умовно постійних витрат у витратах експлуатаційних машин, устаткування, рівень річних амортизаційних відрахувань (%). Друга група об’єднує фактори, що відображає зміни в організації виробництва, а також скорочення витрат робочого часу і економію одержану внаслідок застосування нових форм організації праці. Ці фактори впливають на підвищення ПП, а відповідно на економію витрат за статтею калькуляції основна зарплата. Розрахунок економії:
?ЗРП –ріст середньої зарплати робітників у %, ?В –ріст середньорічної ПП у %, Дзрп –доля витрат на зарплату у вартості виконаних робіт в базисному періоді. Третя група факторів визначає економію собівартості за рахунок раціонального використання ремонтних матеріалів. Розрізнають 2 фактори зниження витрат на ремонтні матеріали: фактор норм, фактор цін. За 4 групою факторів визначається вплив скорочення тривалості виробництва окремих видів робіт на витрати виробництва. Економію одержують за рахунок зниження умовно постійної частини витрат у собівартості цих робіт тобто накладних витрат. Фактори 5 групи впливають не на всі статті собівартості, а саме лише на умовно постійні витрати. Економія витрат розраховується:?С=Опл.*УПВпл.*Тпр. Опл. – обсяг робіт і послуг на плануємий період, УПВ –умовно-постійна частина витрат, Тпр. – темпи приросту обсягів в-цтва у %. Зниження собівартості робіт дозволяє створити проти затратний механізм господарювання який орієнтує п-ство на здешевлення робіт на основі удосконалення технології і зменшення витрат всіх ресурсів що сприятиме зростанню рентабельності п-ції.
9.1.Поняття про прибуток, як економічну категорію і його місце в економіці п-ства.
Місія діяльності будь-якого суб’єкта господарювання є отримання прибутку. Прибуток, як економічна категорія представляє собою новостворену і реалізовану додаткову вартість. Прибуток створюється конкретною і додатковою живою працею. Він є кінцевим результатом фін.-екон. діяльності підприємств. Прибуток обчислюється, як частина виручки, або виторгу, що залишається на підприємстві після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність. Таким чином прибуток х-є перевищення надходжень над витратами. Значення прибутку в економіці п-ства полягає в: прибуток є джерелом самофінансування і самоокупності витрат, прибуток є джерелом розширеного відтворення, тобто удосконалення техніко-технол бази та продукції і забезпечує всі форми інвестування., прибуток є джерелом стимулювання як розвитку всього підприємства так і конкретного працівника, прибуток є основним джерелом поповнення доходної частини бюджету.
9.2.Види прибутку підприємства.
Залежно від формування і використання розрізняють наступні види прибутку: загальний прибуток п-ства (балансовий), чистий прибуток або прибуток після оподаткування, валовий прибуток, маржинальний і операційний прибуток. Загальний прибуток п-ства – це весь прибуток п-ства одержаний від усіх видів д-сті до його оподаткування та розподілу. Основними складовими загального прибутку є: прибуток від реалізації продукції робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, тобто допоміжного , обслуговувального, транспортного та підсобного господарства, прибуток від позареалізаційної д-сті або прибуток від пасивних операцій, збитки від позареалізаційної д-сті (збитки від простоїв, від ін реалізації, збитки від позареалізаційної д-сті). Пзаг.=Пр+Пін.реал.+Пп/реал.-Збп/реал. Чистий прибуток – це прибуток, який реально поступає у розпорядження п-ства після сплати податків. Пч=Пзаг-Податки=Праг-(0,25*Пзаг). Величина чистого прибутку корегується на величину сплачених (отриманих) штрафних санкцій. Валовий прибуток –
Вр-ПДВ-Аз=ЧВр.
ЧВр-Ср=Вал.Пр>Вал.Пр=Пр+АдВ+Збут. Маржинальний прибуток – х-є величину виторгу від продажу п-ції за мінусом змінних витрат: власне прибуток, постійні витрати. Пм=Вр-Сзм=Пр+Спост. Такий прибуток збігається з валовим коли калькулювання здійснюється лише за змінними витратами. Операційний – чистий. Він = валовому за мінусом невиробничих витрат. Поп.=Вал.Пр-Снв=ВПр-Ад-Збут.
9.3.Джерела утворення прибутку.
Джерелами формування загальної величини прибутку є: прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від продажу зайвого майна, прибуток від позареалізаційних або пасивних операцій. Прибуток від реалізації продукції є основним джерелом формування загального прибутку п-ства. Він обч., як різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції без ПДВ і акцизного збору та повною її собівартістю. Пр=ВР-Сп-ПДВ-Аз. Прибуток від продажу майна включає весь прибуток від продажу осн. Засобів немат активів та цінних паперів ін п-ств. Він визначається як різниця між ціною продажу і балансовою або залишковою вартістю з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг). Прибуток від пасивних операцій – це прибуток від пайової участі в спільних п-ствах від здавання майна в оренду (лізинг) дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями (векселі), роялті – право отримувати дохід від користування торговою маркою. Згідно закону України „Про оподаткування прибутку п-ства” оподаткований прибуток обч. за залежністю: Пр.оп.=ВД-ВВ-АВ.
9.4.Розподіл прибутку п-ства та перелік податків, які сплачує п-ство з прибутку.
Прибуток п-ства (чистий) –спрямовується на створення фондів екон стимулювання, фонди дивідендів та резерву. Відрахування від чистого прибутку у фонди екон стимулювання визначається п-ством самостійно і кошти використовуються за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом. Кошти фонда розвитку в-цтва використ на такі цілі: розширення матеріальної технічної бази п-ства, її модернізація, реконструкція і технологічний персонал, впровадження нової техніки і технологій, автоматизація і електронізація в-цтва, створення нових видів п-ції, фінансування науково-дослідницьких і проектних робіт, поповнення потреби у власних оборотних коштах в межах встановленого нормативу. Фонд матеріального заохочення використовується переважно на преміювання працівників п-ства згідно з діючим положенням. Фонд соц. розвитку кошти використовуються на такі цілі:житлове будівництво, утримання дитячих дошкільних закладів, якщо є на балансі п-ства, утримання таборів відпочинку, медичне обслуговування працівників, утримання підсобного с/г, здешевлення х-ння для працівників, здешевлення проїзду. Перелік податків, зборів і платежів, які сплачує п-ство: податок на додану вартість, податок на прибуток, страхові внески до пенсійного фонду, внесок до державного фронду соц страх на випадок безробіття, внесок до фонду страх від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, внесок до фонду соц страх у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, збір за спеціальне використання водних ресурсів, земельний податок, збір за забруднення навколишнього природного середовища, комунальний податок. Взаємозв’язок між осн результатами виробничо-госп д-сті п-ства: виручка від реалізації п-ції—сробівартість п-ції (витрати в-цтва)-------МВ (С), А-----оплата праці ----прибуток (ЧД)----валовий дохід (чиста п-ція) і це все охоплює додана вартість. Сутнісно – змістовна х-ка осн результатів виробничо-госп д-сті : 1.валова продукція, 2.чиста продукція – як економічна категорія представляє собою новостворену додану вартість і кількісно розраховується як різниця між валовою п-цією, матеріальними витратами на її в-цтво і амортизацію ОЗ, ЧП=ВП-МВ-А; на п-стві ЧП розподіляється на зарплату і чистий дохід, 3.валовий дохід як економічна категорія – це новостворена і реалізована додаткова вартість. Валовий дохід розраховується як різниця між грошовою виручкою, мат витратами і амортизацією ОЗ. ВД=ГВр-МВ-А. Відмінність від ЧП і ВД полягає в тому, що ЧП може бути створена на п-стві, а ВД немає тому що він немає реалізації, 4.чистий дохід, як економічна категорія представляє собою додаткову вартість створену на п-стві. Розраховується як різниця між валовою п-цією і її повною собівартістю. ЧД=ВП-Сп(МВ,А,ЗРП). 5.прибуток – це новостворена і реалізована ДВ. Розрах як різниця між грошовою виручкою від реалізованої п-ції (без ПДВ і акцизного збору) та її повною собівартістю. Пр=ГВр-Сп. Можна стверджувати що Пр є реалізована частина ЧД.
9.5.Поняття про рентабельність. Система показників рентабельності.
Загальна величина прибутку отриманого п-ством за певний період не дозволяє оцінити прибутковість або результативність його діяльності. Для цього необхідно спів ставити Пр з затратами ресурсів. Прибутковість д-сті оцінюється за допомогою 2-х показників: прибуток – абсолютний ефект без урахування ефективності в-ння ресурсів, рентабельність – це відносний показник ефективності роботи п-ства, який в загальній формі обч., як відношення Пр до витрат (ресурсів). Рентабельність(прибутковість)=прибуток/витрат(ресурсів). Рентабельність має різні модифікації. Система показників рентабельності включає:1.рентабельність активів – х-є ефекттвністьв-ння всього наявного майна п-ства і обч., як відношення загального Пр п-ства за рік до суми активів за балансом. . 2. рентабельність власного капіталу відображає ефективність в-ння активів утвор за рахунок власних коштів. Обч., як відношення чистого прибутку п-ства за зв рік до величини ВК , яка береться за балансом як різниця між сумою активів за мінусом боргових активів.
Квл=Активи-Зобовязання. 3.рентабельність акціонерного капіталу визначає верхню межу дивідендів на акцію і обч, як відношення ЧП до величини статутного капіталу (номінальної вартості проданих акцій) 4. рентабельність п-ції х-є ефективність витрат на в-цтво і збут п-ції. Обч., як відношення Пр від реалізації п-ції до повної собівартості реалізованої п-ції. або . 5.рівень рентабельності або рентабельність в-цтва п-ції – х-є окупність поточних витрат

6. рентабельність одного виробу.
9.6.Показники оцінки фін.-екон.стану п-ства.
Оцінка фінансово-екон стану п-ства здійснюється на підставі аналізу офіційних документів: 1)звіт про фін результати, 2)баланс п-ства, 3)звіт про рух грош коштів, 4_звіт про власний капітал. Фінансово-екон стан оцінюється за 4-ма групами показників: прибутковості, ділової активності, показникі фін стійкості, платоспроможності. Показники фін екон стану: 1.прибутковість –загальний прибуток – чистий прибуток - рентабельність (активів, власного капіталу, продукції, одного виробу).2.ділова активність –оборотність активів – оборотність ТМЗ – середній термін оплати ДЗ – середній термін оплати КЗ. 3.фін стійкість – коефіцієнт автон – забезпеченості боргів – фін важель (ліверидж) .4.платоспроможність – коефіцієнт загальної ліквідності – термінової ліквідності – абсолютної ліквідності. Ділова активність п-ства є досить широким поняттям і включає специфічні показники, які х-ть оборотність активів і товарно мат запасів, величини ДЗ і КЗ. Оборотність активів – це показник к-сті оборотів активів п-ства за певний період переважно за рік, обч., як відношення виручки від усіх видів д-сті п-ства до середньої величини. . Оборотність ТМЗ – виражається к-стю їх оборотів за певний період і обч., як відношення повної собівартості реаліз п-ції до середньої величини запасів у грош виразі. NТМЗ=Ср/М. Середній термін оплати ДЗ покупцями п-ції п-ства обч. за залежністю: . ДЗ –дебіторська заборгованість або заборг покупців., 360 – к-сть календарних днів в періоді., Ор – обсяг продажу п-ції за розрах період. За період оплати ДЗ платіжні вимоги п-ства до покупців перетворюють на гроші, тому зрозуміло що скорочення цього періоду є для п-ства вигідним. Середній термін оплати КЗ постачальникам обч за залежністю: . М – обсяг закупівлі сировини і мат., КЗ – величина КЗ постачальникам. Скорочення цього періоду не визначається для п-ства вигідним тому , що потребує додаткових коштів. Фінансова стійкість п-ства х-є співвідношення власного і залученого капіталу при цьому в-ться різні показники, які назив. коеф., але осн є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів. Коефіцієнт автономії обч діленням власного капіталу на підсумок балансу п-ства (суму всіх джерел фінансування) КА=КВЛ/Кб?0,5. нормативне зн коеф має бути не менше ніж 0,5 в ін випадку зростає ризик несплати боргів. Якщо коеф автономії = 0,62 – це озн що активи п-ства на 62% забезпечені власними коштами. Коеф забезпечення боргів –є модифікацією коеф автономії і обч., як відношення власного і залученого капіталу. Кз.б.=Квл/Кзал.?1,0. якщо k3.5=1.62? це озн., що власний капітал перевищує борги п-ства в 1,62 рази. Фінансовий важель – відображає частку суми боргів п-ства у власному капіталі і розрахунках, як співвідношення заборгованості підприємства та власного капіталу. Фл=Кзал./Квл. Платоспроможність п-ства тобто його здатність своєчасно розрах з боргами визнач за допомогою коефіцієнта ліквідності. Вони показують на скільки короткострокові зобов’язання п-ства покриваються ліквідними активами. Ліквідними вважаються активи, які легко реалізуються і диференціюються . Коефіцієнт загальної ліквідності обч., відношенням оборотних активів .. Коефіцієнт термінової ліквідності обч як відношення оборотних активів високої ліквідності до короткострокових пасивів.

. Якщо Кт.з.?1, то платоспроможність п-ства не висока. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – це абсол ліквідних активів п-ства до короткострокових пасивів. До абсолютно ліквідних належать: гроші, короткострокові фін вкладення.. Рівень ліквідності п-ства залежить від його прибутковості, проте у короткостроковому періоді прибуткове п-ство може мати низьку ліквідність внаслідок великих виплат власникам і ненадійності дебіторів.
9.7.Показники та чинники підвищення ефективності.
Ефективність в-цтва – це комплексне підбиття кінцевих результатів в-ння засобів в-цтва та робочої сили за певний проміжок часу. У зарубіжній практиці синонімом категорії „ефективність” (результативність) є термін продуктивність системи в-цтва та обслуговування, який х-є в-ння ресурсів (праці, капіталу, енергіі, ін форм.ресурсів) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. В широкому розумінні „Е” обч співставлення результ (ефектк) та ресурсів або витрат. Ефективність (продуктивність)=Результат (ефект)/Ресурси (витрати). Розрізняють: 1) кінцевий результат процесу в-цтва - це є новостворена вартість на п-стві або чиста п-ція. Кінцевим фін результатом комерційної д-сті є прибуток., 2)кінцевий народно-госп результат роботи п-ства або інтегрованої системи. Він включає не лише к-сть виготовленої п-ції а й споживчу вартість (ВВП або додана вартість). Народно-госп ефективність х-є ріст ПП, (суспільної праці), живої і уречевленої праці. На рівні п-ства критерієм ефективності є максимізація прибутку. Відобр різні показники такі як: обсяг товарної і реалізованої п-ції, прибуток, економія окремих видів ресурсів, величина зниження собівартості. Соц ефект зводиться до збільшення нових робочих місць рівня працездатності населення, поліпшення умов праці, а також зменшення екологічних втрат. Ефективність д-сті п-ства х-ться наступними показниками: Основними чинниками підвищення ефективності в-цтва є: 1)зростання ПП, 2)зниження: фондомісткості, матеріаломісткості, зарплатомісткості, 3)раціональне в-ння природних ресурсів. Узагальнені економічні показники ефективності(активності): рівень задоволення потреб ринку, виробництво чистої п-ції на 1-цю витрат ресурсів, прибуток на 1-цю загальних витрат. Рв=Праг/С*100%, рентабельність, витрати на 1-цю товарної п-ції, частка п-ції, яка створена за рах інтенсивних факторів. Ефективність використання праці: темпи росту ПП, частка приросту п-ції за рах збільшення ПП . Рвп=(ППзв-ППб)*Чзв, умовне вивільнення працівників, трудомісткість 1-ці п-ції Тм=ЗП/Он, коефіцієнт в-ння корисного фонду робочого часу, зарплатомісткість п-ції Зм=ФОП/Товп. Ефективність використання виробн.фонду: фондовіддача в т ч активної частини ,
рентабельність ОФ
фондомісткість 1-ці п-ції Фм=ОВФ/Овп, матеріаломісткість 1-ці п-ції МП=МВ/Овп, коефіцієнт в-ння важливих видів сировини і матеріалів. Ефективність використання фін ресурси: коефіцієнт оборотності оборотних коштів , рентабельність ОК , вивільнення ОК , рентабельність інвестицій , строк окупності кап вкладень.