1.Інформаційне забезпечення фін.-екон. аналізу банку.
1. Оцінка банківської д-ті передб. проведення комплексного аналізу, який дає можливість оцінити всі аспекти роботи банку.
Основою інформаційного забезпечення фін-екон аналізу банків є фінансова звітність. Фін. звітність скл. на основі інструкції «Про порядок регулювання д-ті в Україні», яка затверджується постановою НБУ 28 серпня 2001р № 368., інструкції «Про складання та оприлюднення фін звітності банку України» від 18 січня 2008р № 32/14732.
До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, додатки до даних звітів.
До статистичної звітності нал: звітність про кредитні та депозитні операції в нац та іноз валюті., процентні ставки, операції з ЦП.
Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, порівнювальність ін-ції, що дозволяє зробити висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.
Баланс банку – це бухгалтерський баланс, який відобр стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на певну дату.
Актив і пасив балансу поділяють за окремими статтями, які х-ть окремий вид господарських засобів або джерела їх формування.
Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються з гори до низу в міру зниження ліквідності в активних рахунках і збільшення строків зобов’язання в пасивних.
Найбільш вичерпною і змістовною є річна фін звітність, яка подається у такому складі: балансовий звіт, звіт про фін результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки.
Активи балансового звіту банку вкл такі статті: 1. валюта, монета і банк метали; 2. дорожні та ін чеки; 3. кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та ін банках; 4. депозити та кредити в банках; 5. ЦП, портфелі банку на продаж та інвестиції; 6. кредити і фінансовий лізинг; 7. інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.
Зобов’язання в балансовому звіті відобр за такими статтями: 1. кореспондентські рахунки; 2. депозити та кредити отримані від ін банків; 3. кредити отримані від НБУ; 4. строкові депозити клієнтів та кошти до запитання; 5. власні ЦП; 6. інші зобов’язання.
Власний капітал відображено за статтями: 1. статутний кап; 2. нерозподілений прибуток; 3. резерв поточного та минулих років; 4. інші фонди та резерви банку.
2.Аналіз пасивів банку;
2. Дослідження д-ті банку починається з пасивів банку. Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниженням її вартості та підвищення фінансової стабільності.
Аналіз пасивів банку проводиться в такому розрізі: 1. аналіз ст.-ри пасивів за джерелами формування ресурсів; 2. визначення розміру власного капіталу, його ст.-ри та достатності; 3. аналіз дотримання основних нормативів достатності капіталу; 4. аналіз статутного капіталу; 5. дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку; 6. аналіз ст.-ри зобов’язань з позиції витратності та стабільності ресурсної бази; 7. розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів; 8. оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів; 9. розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.
Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов’язаннями. Ст.-ра ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.
Поряд з аналізом ст-ри капіталу визначається його ефективність за такими показниками:
1. прибутковість (чистий прибуток/власний кап);
2. розмір кредитних вкладень на 1 грн капіталу ( кредитні вкладення/власний кап).
В процесі аналізу докладно вивчається достатність банківського капіталу, під якою розуміють здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають в результаті виконання банком активних операцій.
Для аналізу достатності капіталу викор такі коефіцієнти:
1 .К1 – визначає рівень капіталу в ст.-рі загальних пасивів ( капітал/заг пасиви) [0,15-0,2]
2. К2 – Співвідношення чистого капіталу і заг активів. Більше 0,04.
3. К3 – коеф достатності капіталу, показує максимальну суму збитків, за яких капіталу що залишився вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та ін кредиторів. Передбачає, що капітал банку на 25-30% повинен покривати його зобов’язання. ( чистий кап/ зобов’язання).
4. К4 – коеф маневрування. Дає змогу зробити оцінку власного капіталу і визначається як співвідношення капітала-нетто до капітала-брутто. [0,5-1].
5. К5 – коеф достатності капіталу, х-зує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банку повинна вдвічі перевищувати внески засновників. (капітал статутний/капітал-брутто) [0,15-0,5].
6. К6 – коеф захищеності капіталу ( основні засоби/власний капітал).
Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки за декілька останніх років, а також його частина в загальній сумі власного капіталу у валюті балансу та зобов’язання банку. В процесі аналізу вивчається ст.-ра акціонерного капіталу та склад акціонерів банку.
Значення статутного кап в д-ті банку визначається за допомогою таких показників: 1. питома вага статутного кап в загальній сумі капіталу; 2. питома вага статутного кап у валюті балансу.
Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу х-ть показником мультиплікатор капіталу: µ = активи / статутний кап. Чим вище числове значення мультиплікатора, тим істотнішим є ризик втрат. Для середнього банку µ=15%,для великого 20-25%.
Аналіз зобов’язань банку проводиться в такій послідовності: 1. визначається загальний обсяг зобов’язань банку, їх частка в загальних пасивах, динаміка змін. 2. аналізується частка окремих складників ресурсної бази, ст.-ра зобов’язань у динаміці. 3. аналізуються окремі показники, що х-ть стабільність строкових депозитів, депозитів до запитання та міжбанківських кредитів. 4. визначається ступінь використання заучених та запозичених коштів. 5. контролюється дотримання банком нормативів обов’язкового резервування коштів на кореспонд рах в НБУ. 6. визначається раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витриманості та стабільності, та намічаються окремі напрями її оптимізації. Чим вища частка зобов*язань перед клієнтами, тим вища стабільна частка ресурсів банку.
3.Аналіз активів банку
Одним з основних напрямів аналізу банківської д-ті є аналіз його активних
операцій, яка сприяє підвищенню ефективності управління активами банку.
Загальна сума активів – це сума всіх категорій активів за мінусом всіх контрактивних рахунків, типу резервів під можливі збитки від кредитної д-ті та дисконти за придбаними ЦП.
Аналіз активів банку здійсн у такій послідовності: 1. визначається динаміка зміни загальних активів за допомогою стандартних показників- абсолютний приріст, темп зростання і темп приросту. Здійснюється горизонтальний аналіз.. 2. аналізується ст.-ра активів банку за різними класифікаційними ознаками, тобто здійс вертикальний аналіз. 3. З’ясовується ст.-ра активів за дохідністю, що х-зує ділову активність банку. 4. аналізується ст.-ра активів банку за активністю та ризикованістю.
Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміну у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці так і у внутрішній ст.-рі активних операцій балансу банку і визначити за рахунок яких операцій зросла або зменшилася прибутковість або збитковість, виявити зміни збереження пріоритетів у банківській д-ті.
Групування активів банку здій за такими ознаками: 1. за видами операцій 2. за строками розміщення – поточні, строкові, квазістрокові. 3. за ступенем ліквідності – мало ліквідні неліквідні. 4 за ступенем ризику – з нульовим, ризик 10%, ризик 20%, ризик 50%, ризик 100%. 5. за впливом на рівень доходності банку.
Аналіз ст.-ри активних операцій поділяється на якісний і кількісний.
Якісний аналіз передб аналіз активів за ступенями ризику та розрахунок і оцінка окремих показників.
Кількісний (коефіцієнтний) аналіз дозволяє оцінити стан ліквідності і платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.
Критеріями при даному аналізі виступають дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність. .
Аналіз доходів і витрат банку
1. Доходи банку – це зростання економічних вигод впродовж звітного періоду у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів.
Витрати банку – це зменшення економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи виплати власникам.
У результаті операційної д-ті в банку виникають такі доходи і витрати:
1. процентні доходи і витрати - це операційні доходи і витрати, отримані або сплачені банку за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку, суми яких обчислюються пропорційно до часу і суми активів чи зобов’язань із застосуванням ефективної ставки відсотка.
2. Комісійні доходи і витрати, під якими розуміють операційні дох і витр за наданими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активів чи зобов’язань або є фіксованою
Комісійні за наданими послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов’язаного з ним фінансового інструменту поділ: - комісії, що є невід’ємною частиною доходу або витрат фінансового інструменту; - комісії одержані або сплачені; - комісії за обслуговування кредитної заборгованості; - комісії одержані після виконання певних дій і визначаються як дохід або витрати після завершення певної операції.
3. Прибутки або збитки від торговельних операцій – це результат від операції з купівлі продажу різних фінансових інструментів у т.ч за операції з ЦП, з іноз валютою та банк металами.
4. Непередбачені доходи і витрати
5. Відрахування в резерви
6. Доходи від повернення раніше списаних активів – це кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.
7. Інші операційні доходи і витрати – від лізингу, від надання консультаційних послуг фін х-ру
8. Загально - адміністративні витрати
9. Податок на прибуток – це операційні витрати банку, які пов’язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України з урахуванням вимог міжнародних і нац стандартів БО щодо визнання відстрочених податкових зобов’язань та активів.
10. До окремої групи відносять непередбачені доходи і витрати, які є результатом надзвичайних подій, мають випадковий разовий характер – доходи або витрати, пов’язані зі зміною податкового законодавства, правил БО, збитків від стихійного лиха.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: 1. сума завдатку під заставу або погашення кредиту, якщо це не передбачено відповідними договорами; 2. сума авансу в рахунок попередньої сплати послуг, товарів; 3. сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента-принципала; 4. надходження від первинного розміщення ЦП; 5. сума ПДВ, інших податкових обов*язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.
5. Аналіз ефективної д-ті банку.
2. Прибутковість банку – це сумарний позитивний результат його господарської та комерційної д-ті. Прибутковість залежить від оптимальної ст.-ри його балансу та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу.
Найважливішими показниками прибутковості банку є прибутковість активів банку і акціонерного капіталу.
Прибутковість активів банку розрах за такими показниками:
ROA 1 = ЧП / А сер.
ROA 2 = ЧП / Ароб.
Перший показник може викор як коефіцієнт для оцінки д-ті керівництва банку. Зіставлення першого і другого показника прибутковість активів банку дозволяє виявити невикористані резерви, підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх ст.-ри, ефективнішому використанню, дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Якщо показник прибутковості перевищує 1, то банк працює рентабельно.
Прибуток акціонерного капіталу розрах:
ROЕ 1 = ЧП / Какц ?15%
ROЕ 2 = ЧП / Кстат
Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності, прогнозує на скільки зміниться рівень прибутковості банку.
Прибутковість акціонерного капіталу ROЕ 2 х-зує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його капіталами.
До показників ефективності д-ті банків належать:
1. Чистий - це різниця між отриманими і сплаченими ставками. За його допомогою визначається мінімальна різниця між ставками за активними і пасивними операціями, яка дає змогу банку мінімізувати витрати. Оптимальне значення більше 1,25.
2. Чиста процентна межа – слугує для покриття витрат банку і ризику у т.ч інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод.
ЧПМ= (дохід від процентів – витрати на проценти)/загальні активи*100%
3. Дохідність від ін операційної д-ті = Інший операційний дохід/ середні загальні активи* 100%. Цей показник висвітлює ступінь залежності банку від непроцентних доходів та рівень диверсифікації його д-ті.
4. Оборотність активів = доходи банку/ середні активи. Відображає оберт активів, чим швидше вони обертаються, тим більший прибуток отримує банк.
5. Показник тривалості одного обороту активів у днях = середні залишки активів/дохід банку*к-ть днів. Позитивним є зменшення даного показника, що свідчить про прискорення оборотності активів.
Для оцінки ефективної д-ті працівників банку аналізують такі показники:
1. Чистий дохід на одного працівника = прибуток після оподаткування/ заг чис працівників
2. Чистий дохід до витрат на утримання працівників = прибуток після оподаткування/ витрати на утримання працівників
6.Суть, значення, класифікація банківських інвестицій
1. Інвестиції - довгостроковий вклад капіталу в будь-яку галузь економіки, з метою отримання доходу чи прибутку, або будь-яку поточну діяльність, яка збільшує здатність економіки відтворюватись на розширеній основі.
Класифікація інвестицій:
1. За формою власності:
- державні
- правові
- іноземні
- спільні
2. За суб’єктами існування:
- фізичні особи
- юридичні особи
3. За суб’єктами вкладання коштів:
- реальні
- фінансові
- споживчі
4. За характером участі інвестування:
- прямі інвестиції – безпосередня участь інвестора при виборі об’єкта інвестування коштів. Якщо прямі інвестиції мають форму вкладів у ЦП, то ними забезпечується контрольний пакет акцій, або інша форма контрольної участі.
- непрямі інвестиції(портфельні) – здійснюються у формі створення портфелів, ЦП, які належать різним емітентам і не забезпечують контрольну участь і прямі управління об’єктом інвестицій. Метою портфельних інвестицій є отримання прибутків від зростання курсової вартості портфелів від створення ними стабільних грошових потоків при диверсифікації ризику.
5. За терміном:
- довгострокові
- короткострокові
6. Залежно від характеру здійснення:
- активні
- пасивні
7. Виходячи із спрямованості інвестування господарської д-сті:
- нетто інвестування ,які пов’зані із застосуванням проекту і заснування п-ва
- реінвестиції – здійснюються за рахунок прибутку, одержаного від первинного вкладання капіталу
- брутто інвестиції, які складаються з нетто інвестицій та реінвестиції
8. За регіональною ознакою:
- зовнішні
- внутрішні
- закордоні
- національні
7. Участь банків в інвестиційному процесі
Головні напрямки участі банку у інвестиційному процесі передають:
проведення операцій, пов’язаних складанням державних ЦП;
здійснюються інвестиції за рахунок власних коштів
участь в інвестиціях у складі фінансових промислових груп
трастові управління інвестиційними ресурсами
залучення іноземних інвестиційних ресурсів
Інвестиційна діяльність банків пов’язана з банківськими кредитними операціями, але мають такі відмінності:
інвестиції носять знеособлений характер, а кредитні угоди укладаються з конкретними юридичними чи фізичними особами
у процесі інвестування ЦП КБУ виступають кредиторами і є ініціаторами таких заходів, виступають також кредиторами, ініціаторами угод виступає позичальник;
позика видається на короткостроковій основі, а інвестиції здійснюються без дотримання таких принципів: ЦП можуть використовуватися банками як застава для одержання кредиту на міжбанківському ринку України для здійснення професійної діяльності, інвестиції банку повинні одержати дозвіл державної комісії з ЦП та фондового ринку. Враховуючи складання емісійної операції банків на ринку ЦП можна систематизувати залежно від виду ЦП , що випускається в облік – це операції з випуску акцій боргових зобов’язань, а саме: векселі, облігації , депозити, сертифікати, комерційні ЦП і операції з випуску похідних ЦП.
Класифікація прямих банківських інвестицій:
інвестиції у власну діяльність
інвестиції в інші види діяльності, які здійснюються за рахунок коштів банку та за рахунок кредитних ресурсів, крім того пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого п-ва, установи не повинна перевищувати 15% капіталу банку, а сукупні інвестиції не повинні перевищувати 60% розміру капіталу банку.
Банки можуть брати участь у інвестуванні таким чином:
обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам, клієнтам і призначаються для інвестування;
мобілізування накопичення для заощадження і спрямування їх на інвестування через ринок ЦП;
вкладати в інвестування проекти власності і залучені ресурси.
8. Інвестиційний портфель банків – це сукупні здійснення банком інвестиції, з метою одержання прибутку та диверсифікації ризиків. Управління портфелів полягає у підтримці рівноваги між ліквідністю і прибутковістю, залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів:
1) Агресивні або ризиковий, він націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості ЦП, переважно акцій, які входять до портфелів ЦП.
2) Поміркований, або ринковий – дохід складається за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними, державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат.
3) Консервативний – формується з державних облігацій інвестор дотримується консервативних стратегій управління портфелем.
Класифікація інвестиційних портфелів банку:
1. За метою інвестування:
- одержання прибутку
- збереження капіталу
- забезпечення резервів
- забезпечення ліквідності
- розширення сфери впливу
- спекулятивні
2. За видом інструментів інвестування:
- портфель ЦП
- портфель реальних інвестицій
- іпотечний
- депозитарний
- позичковий
- валютний
- комбінований
3. За рівнем ризику:
- ризикові
- не ризикові
4. За рівнем управління:
- фіксованим
- пасивним
- середній за рівнем контрою
- портфель, що вимагає щоденного контролю
Банки формують такі види портфелів:
- Портфель зростання, який зорієнтований на ЦП та ін. інвестиційні об’єкти, ринкова вартість яких швидко зростає. Метою даного портфелю є зростання капіталу не за рахунок отримання дивідендів і %, а за рахунок зростання курсової вартості, цей портфель ще називається курсовим. Залежно від співвідношення зростання капіталу і ризику виділяють такі його види:
- портфель агресивно орієнтується на максимальний приріст капіталу, консервативного характеру: невисокі, низькі.
- Портфель середнього зростання:
Змішаний – це збалансований портфель з врахуванням зростання і доходу інвестованого капіталу. Формується, щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку, як від падіння курсової ставки так і від низьких %-х виплат.
Спеціалізований – в якому ЦП, або інші об’єкти інвестицій об’єднані не за загальним цільовим критерієм, а за більш частковими критеріями, а саме: - за ризиком; - галузевою та регіональною належністю ЦП.
При формуванні інвестиційного портфеля інвестор повинен чітко сформувати свою стратегію управління і визначити майбутній тип портфелю.
Тип портфелю – це інвестиційна характеристика портфелю, яка базується на співвідношення доходу і ризику.
Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення, збереження коштів, дохідності і ліквідності.
При цьому більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності і пов’язане з вищим рівнем ризик, відповідно інвестиції повинні бути диверсифіковані.
9, Банківські кредити – кредити, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.
Згідно із ЗУ „Про банки та банківську діяльність ”банкам можуть надаватися такі види кредитів:
Кредити юрид і фіз особам у нац. і інозем валюті.
Міжбанківські кредити – кредити, які одержав сам банк для формування своїх ресурсів.
Сукупність кредитів, наданих банком на певну дату, характеризує його кредитний портфель.
На сьогодні існ такі класиф банківських кредитів:
за строком користування:
короткострокові( до 1 р )
середньострокові ( 1- 3 р )
довгострокові ( 3 і більше )
За участю короткострок кредитування формується, в основному, оборотний капітал товаровиробника.
За участю довгострок кред здійснюється відтворення основного капіталу і опосеред інвест діяльність позичальника.
Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від впровадження заходів, що прокредитовані.
За критерієм забезпечення:
забезпечені ( ломбардні )
незабезпечені ( бланкові )
Дані кредити надаються інсайдерам, при чому розмір кредиту обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру і базуються на високому ступені довіри до позичальника.
Інсайдери – акціонери банку,що володіють не менше, ніж 10% акцій.
За ступенем ризику:
-стандартні
-з підвищеним ризиком
За способом повернення :
-ті, що повертаются поступово
-ті, що поверт одноразовим платежем після закінчення стрроку ( короткострок кредит)
-що поверт відповідно до особливих умов, передбачених у кред угодах
-що поверт на вимогу кредитора та з регресією платежів
За хар-ром визначення відсотку :
-кред з фікс відсотковою ставкою
-кредити з плаваючою відсотковою ставкою ( при довгострок кредиті)
10.Кред юрид особам поділяються:
Кредити на поточну діяльність – кредити , які надані позичальнику на задоволення тимчасової потреби в коштах, для придьання поточних активів,у разі розриві між часом надходження коштів і здійснення витрат.
Кредит на інвестиційну діяльність – кред надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестування.
Дані кредити надаються, тільки на комерційних засадах з додержанням умов:
-оцінки банком кредитоспроможності позичальника, його фін стабільності, ліквід та рентабел діяльності
-кредитувати, тільки ті види діяльності, які передбачені його статутом
-позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується певною сумою власного капіталу
Банки не можуть надавати кредити :
на покриття збитків госп діяльності позичальника
на формування та збільшення статутного капіталу клієнта
на внесення клієнтом платежів у бюджетні і поза бюджетні фонд, за винятком кредитування по конертному рахунку
п-вам, у контрактах якихне передбачено страхування можливих втрат від непоставок товарно-матеріальних цінностей
п-вам, які мають прострочену заборгованість, за раніше отриманими позичками і несплачені відсотки
Основні етапи кредитного процесу:
Розгляд заявки на отримання кредиту
Аналіз фінансового стану позичальника
Розробка умов кредиту та укладання кредитного договору
Визначення порядку забезпечення повернення кредиту
Процедура надання кредиту
Процедура погашення кредиту
Контроль за кредитною операцією
Гарантія – угода, що укладається між банком і гарантом, шляхом видачі останнім гарантового листа і прийняття цього листа до викоання банком.
Гарантом можуть бути будь-які фінансово-стабільні юрид особи і банки.
Гарантійний лист складається в 2 примірниках, строк дії гарантії встанов на 10 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечується гарантією.
Перевідступлення ( цесіл ) – передавання банку кредитором права спрямовувати виручку за даними вимогами і рахунками на погашення позички при настанні строку її повернення.
Іпотека – кредит під заставу нерухомого майна . Вона надає право банку переважного задоволення його вимог боржника, в межах вартості зареєстровоної застави .
Страхування як форма забезпечення зобов’язань позичальника перед банком здійснюється у формі страхування відповідальності. Клієнт надає банку страхове свідоцтво або поліс чи інші документи , які підтверджують факт страхування ним кредитної операції.
Банк також може самостійно застрахувати позичку, що надається, шляхом укладання зі страховою компанією угоди про добровільне страхування кредитного ризику.
В даному випадку сума страх доплати додається до плати за користування позичкою.
Формою забезпечення виконання зобов’язання є стягнення пені та штрафу.
11.На здійснення валютних операцій надаються ліцензії таких видів:
одноразові;
внутрішні, які дають банкам право здійснювати операції в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку;
внутрішньо-розширена дозволяє банкам здійснювати операції на внутрішньому валютному ринку, а також встановлює відносини з іноземними банками, проте в обмеженій кількості(не6).
генеральна ліцензія, яка дозволяє проводити валютні операції на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Операції з валютними цінностями поділяються на два види:
1. поточні операції. До них відносять:
* перекази в Україну і з України іноземною валютою без відстрочки платежів за експортно-імпортними операціями, а також для розрахунків, які пов’язані з кредитуванням експортно-імпортними операціями на термін не 180 днів
* одержання і надання фінансових кредитів
* перекази в Україну і з України дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестицій тощо
* перекази неторговельного характеру, включаючи заробітну плату, пенсію тощо.
2. Операції, пов’язані з рухом капіталу. До них відносять:
* прямі інвестиції
* портфельні інвестиції
* надання та одержання фінансових кредитів на термін 180 днів
* надання чи одержання відстрочки платежу на термін 180 днів за експортно-імпортним контрактом.
* перекази, проплата права власності на будівлі, споруди та інше майно, а також право на нерухомість.
* інші.
Основою валютних операцій є валютний курс – це своєрідна форма ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначає співвідношення між національною грошовою оденицею та іноземною валютою, виходячи з їх купівельної спроможності.
Визначення валютних курсів називається котируванням валютних курсів.
Валютні курси бувають фіксованими і плаваючими, а котирування може бути прямим і зворотнім.
Пряме котирування – позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної валюти.
Зворотнє котирування – позначає кількості іноземної валюти за одиницю національної.
Крос-курс – співвідношення між двома валютами, виражене через третю, як правило, долар США.
На практиці використовується три основні методи визначення крос-курсу:
з прямим котируванням до долара, тобто долар є базою котировки для двох валют.
з прямим і зворотнім котируванням до долара, курси долара в цьому випадку перемножуються.
зі зворотнім котируванням до долара. В даному випадку курси долара варто розділити.
При здійсненні банківських операцій використовують валютний арбітраж – це операції купівлі валюти з одночасним її продажем.
Розрізняють такі валютні арбітражі:
* часовий, який здійснюється з метою одержання прибутку від різниці в курсах валюти в часі;
* просторовий, який ґрунтується на різниці валютних курсів на різних фінансових ринках.
12.Нерезидентами і резидентами України дозволяється проводити деякі розрахунки в іноземній валюті без одержання індивідуальної ліцензії від НБУ, а саме:
купівлю ПММ, продукцію харчування, надання послуг на території міжнародних портів, аеропортів, вокзалів України з обслуговуванням іноземних транспортних засобів;
оплату страхових платежів та готельних послуг;
купівлю на території міжнародних портів і вокзалів квитків та путівок на міжнародні пасажирські та туристичні перевезення;
оплату дорожніх зборів;
оплату послуг туристичних і страхових організацій за договорами, дія яких поширюється на іноземній території відповідно до посередницьких угод із зарубіжними партнерами та нерезидентами-посередниками.
В Україні діють валютні обмеження на ввезення і вивезення іноземної валюти, відповідно до цього існує порядок переміщення валюти через митний кордон громадянам – резидентам і нерезидентам.
Оформлення валютно-обмінних операцій з фізичними особами резидентами і нерезидентами через валютними касами уповноважених банків здійснюється працівником операційного відділу і касиром даної каси.
Працівник операційного відділу оформлює при купівлі банку іноземної валюти: прибутковий валютний ордер і видатковий касовий ордер на національну валюту.
При продажу банком іноземної валюти оформлюється видатковий валютний ордер, прибутковий касовий ордер на національну валюту, прибутковий касовий ордер на суму збору до ПФ України.
Перекази в іноземній валюті за межі країни та їх виплати в Україні здійснюються лише через кореспондентських рахунків уповноважених банків.
Переказні операції в іноземній валюті здійснюються на підставі таких документів, що й в національній валюті, а саме: заява про переказ, платіжне доручення.
У кінці дня касиром заповнюється у двох примірниках реєстр оплачених у вільно конвертованій валюті, найбільш поширений з яких є: кредит і дебетна картка. Крім того банк здійснює конверсійну операцію з готівкою іноземною валютою. Це операції щодо обміну готівковою валютною операцією іноземної держави на будь-яку іншу із застосованого крос-курсу. При цьому варто зазначити, що при оплаті товарів і послуг значно вигідніший чек, ніж пластикова картка, оскільки він не потребує авторизації через процентові центри, а оплачує при ідентичному підписів власника чека.
Дорожній чек - грошове зобов’язання видати зазначеному в чеку суму коштів власнику, чий зразок підпису вже поставлений на дорожньому чеку в момент його продажу або платіжного документу, що використовується як засіб міжнародного розрахунку неторговельного характеру.
13.Система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин називається міжнародний розрахунок, який поділяється на:
документальний розрахунок;
не документальний.
Документальні розрахунки – розрахунок, при яких умовами платежу є документ, проти платежу, тобто виплата потрібної суми здійснюється за наданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи.
Фінансові документи такі:
* переказні і прості векселі;
* чеки;
* платіжні розписки;
* інші інструменти отримуваного платежу.
Комерційні документи – розрахунки фактури, документи на право власності та інші документи, які не є фінансовими.
Основними формами документальних розрахунків є: інкасо і акредитив.
Інкассо – доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах або підтверджує, що суму буде виплачено в певний строк.
Інкасо означає інкасацію документів, а не боргів.
Акредитив – грошові зобов’язання банку за дорученням і за рахунок його клієнта імпортера здійснювати оплату на користь експортера або забезпечує платіж іншим банкам у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.
До не документальних розрахунків відносять:
* банківські перекази;
* векселі
* чеки;
* авансові платежі і платіж за відкриття рахунку.
Банківські перекази – розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншим платникам доручення одного банку іншому.
Розрахунковими переказами можуть бути доручення клієнтів і за доручення зарубіжних банків. Розрахунок за відкритим розрахунком полягає у тому, що експортер веде рахунок заборгованостей імпортера і навпаки.
Дана форма розрахунку застосовується при регулюванні ділових контактах: довіри один до одного.
14.Всі міжнародні розрахунки за комерційними операціями здійснюються через банки, що встановлюються між собою кореспондентські відносини та мають домовленість про порядок і умови проведення міжбанківських операцій.
Для проведення взаємних розрахунків, банки укладають угоди про встановлення кореспондентських відносин і відкриває відповідні кореспондентські рахунки.
Рахунок, що відкривається українським уповноваженим банком в іноземному банку називається ностро рахунком, що відкривається іноземним банком в Україні, називається лорро.
Міжнародні розрахунки в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами здійснюється уповноваженими банками через рахунок ностро.
На уповноважені банки покладаються функції агентів валютного контролю за здійснення міжнародних розрахунків іншими клієнтами.

1.Інформаційне забезпечення фін.-екон. аналізу банку.
2.Аналіз пасивів банку;
3.Аналіз активів банку
4.Аналіз доходів і витрат банку
5. Аналіз ефективної д-ті банку.
6.Суть, значення, класифікація банківських інвестицій
7.Участь банків в інвестиційному процесі
8.Інвестиційний портфель банків
9.Банківські кредити та їх класиф.
10.Кредитування юрид осіб
11Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій банку.
12Неторговельні операції комерційних банків в іноземній валюті.
13Характеристика основних форм міжнародних розрахунків.
14Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями.