КОНТРОЛЬНО-ТЕСТОВА ПРОГРАМА
з дисципліни „Економіка природокористування”
Потрібно знайти одну правильну відповідь
1. Природокористування це:
- залучення людства до процесу суспільного використання ресурсів первинної природи;
- процес вторинного використання відходів промислового і сільськогосподарського виробництва;
- заходи з ефективного використання природоохоронного обладнання.
2. Екологія вивчає:
- економічні механізми управління природним середовищем, суб’єкти та об’єкти природокористування;
- соціальні, екологічні та економічні фактори впл
иву людини на навколишнє природне середовище;
- взаємовідносини живих організмів і середовища проживання, стан природного середовища: води, повітря, ґрунту та місце людини і людського суспільства в природі;
3. Економіка природокористування вивчає:
- екологічну оцінку факторів ядерного, хімічного, бактеріологічного та антропогенного впливу суспільства на довкілля;
- питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від забруднення навколишнього природного середовища, процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі;
- складові формування прибутку в процесі використання підприємствами атмосферного, водного середовища, ґрунтів, тваринного та рослинного світу.
4. Метою економіки природокористування, як науки є:
- формування державних засад управління природним середовищем;
- розробки програми ефективного використання кліматичних факторів навколишнього природного середовища;
- формування теоретичних узагальнень та методичних концепцій забезпечення раціонального природокористування;
5. Відтворення природних ресурсів включає такі стадії:
- відновлення, експлуатацію, переробку;
- геологічні дослідження, добування, транспортування;
- пошук, розвідку, розробку, рекультивацію.
6. Система природокористування включає такі підсистеми:
- економічну, соціальну і екологічну;
- галузеву, регіональну і загальнодержавну;
- матеріальне виробництво і екологічну сферу;
7. Раціональне природокористування це:
- процес ефективного і доцільного використання корисних копалин, водного, атмосферного, рослинного та тваринного середовища;
- збалансована взаємодія суспільства та природи, яка забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування;
- економічно обґрунтований процес перетворення природи людиною з метою задоволення її зростаючих потреб;
8. Еколого-економічна система це:
- інтеграція економіки і природи, які представляють собою взаємопов’язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і природних процесів;
- економічне обґрунтування екологічної діяльності суспільства;
- поєднання заходів екологічного та економічного впливу суспільного виробництва на використання і збереження природного середовища.
9. Еколого-економічні відносини це:
- відносини між підприємствами, які використовують природні ресурси та державними правоохоронними органами, які здійснюють контроль за їх використанням;
- відносини між людьми в процесі природокористування, які не порушують екологічну рівновагу та враховують економічний підхід до використання природних ресурсів;
- відносини між державними екологічними та економічними органами, які забезпечують управління в сфері природокористування.
10. Екологічна рівновага це:
- баланс природних чи змінених людиною компонентів і природних процесів, що створюють середовище та забезпечують тривале існування екологічної системи;
- рівноважна ціна використаних та відтворених природних ресурсів;
- рівновага між обсягами водних, атмосферних, рослинних та тваринних ресурсів та потребами в них суспільства.
11. Навколишнє природне середовище це:
- комплекс створених природою та людиною компонентів, які використовуються суспільством;
- сукупність будівель, споруд, тваринного та рослинного світу, яку використовую підприємства під час виробничого процесу;
- все, що оточує нас та не створене людиною (гірські породи, атмосфера, гідросфера, біосфера).
12. Природні умови це:
- стан кліматичних факторів природного середовища, в конкретно досліджуваний часовий період;
- тіла і сили природи, її властивості, які на даному рівні розвитку виробничих сил визначають життєдіяльність суспільства, хоча безпосередньо не приймають участі в діяльності людей;
- атмосферний тиск, температура повітря, радіаційний фон, швидкість вітру, густота лісових насаджень, родючість ґрунтів та ін.
13. Природні ресурси це:
- основні засоби, оборотні кошти та трудові ресурси країни;
- тіла і сили природи, які використовуються або можуть бути використані людьми;
- використані людиною, в процесі господарської діяльності, корисні копали.
14. До невичерпних природних ресурсів відносять:
- сонячну енергію, енергію вітру, атмосферне повітря, енергію морських відливів;
- запаси нафти і газу, уранових руд, рослинний і тваринний світ;
- обсяги виробленої теплоенергетики, родючість ґрунтів та запаси світового океану.
15. Класифікація природних ресурсів за приналежністю до того чи іншого елементу природи:
- ґрунти, ліси, торфовища, конденсати, тверді, рідкі;
- атмосферні, біосферні, фітосферні, літосферні;
- мінеральні, земельні, водні, рослинні і тваринні.
16. Україна багата на такі мінеральні ресурси:
- рибний, тваринний, рослинний світ, водні ресурси;
- кам’яне і буре вугілля, залізні, алюмінієві, уранові руди;
- нітриди, нітрати, сульфати, фосфорити.
17. Сучасна економіко-екологічна думка вважає, що використання природних ресурсів:
- повинно зосереджуватися у державних структурах;
- повинно бути передано в приватну власність;
- повинно бути розподілено між державною і приватною власністю.
18. У середовищі проживання людини виділяють такі компоненти:
- природні, антропогенні, соціальні;
- етичні, моральні, матеріальні;
- літосферу, біосферу, стратосферу.
19. Природні ресурси і природні умови відрізняються:
- фізичним складом;
- характером взаємозв’язків з людством;
- хімічним складом.
20. До відтворюваних природних ресурсів відносяться:
- тваринний і рослинний світ, родючість ґрунту;
- корисні копалини, торфородовища, прісні води;
- енергія вітру, енергія морських припливів, ядерна енергія.
21. Використання природних благ аналізується за допомогою таких показників:
- еколого-економічних;
- соціально-фізіологічних;
- морально-етичних.
22. Природні фактори виконують щодо людини такі функції:
- регулюючі, коригуючи, стабілізаційні, планові;
- стратегічні, тактичні, оперативні, повсякденні;
- фізіологічні, соціальні, економічні, екологічні.
23. Економічна оцінка природних ресурсів це:
- грошовий вираз загальнодержавної цінності природних благ, який визначається шляхом вимірювання ефективності їх відтворення;
- собівартість добування природних компонентів, їх переробки, використання у виробах та утилізації;
- сумарна вартість добутих в країні, протягом аналізованого періоду корисних копалин.
24. Економічна оцінка природних ресурсів виконує такі функції:
- екологічну і соціальну;
- облікову і стимулюючу;
- стратегічну і тактичну.
25. Основні концепції оцінки природних ресурсів:
- витратна і рентна;
- дохідна і витратна;
- дохідна і рентна.
26. Витратна концепція оцінки природних ресурсів враховує:
- різницю вартості продукції з кращих та гірших земель, або різницю цін виробництва і собівартості продукції;
- сумарну вартість мінеральних, ґрунтових, рослинних та водних ресурсів;
- необхідні витрати праці на відтворення кількісних або якісних параметрів природних благ, а також їхню підготовку до залучення в господарську діяльність.
27. Рентна концепція оцінки природних ресурсів:
- базується на обчисленні диференційної ренти та розраховується як різниця продукції з кращих і гірших земель, або чистого доходу підприємств, які функціонують в різних умовах;
- базується на обсяг вкладеної праці і засобів виробництва для відтворення природних ресурсів та розраховується як сума витрат розвідку на відтворення земель;
- базується на платі за обсяги вилучених з природного обігу природних ресурсів та збо-рах за збитки заподіяні природі забрудненням навколишнього природного середовища.
28. Абсолютна економічна оцінка природних ресурсів використовується для:
- складання калькуляції геологорозвідувальних, добувних, переробних та рекультиваційних робіт;
- визначення розміру плати і прийняття природних ресурсів на баланс підприємства, а також відображення природних ресурсів у складі національного багатства;
- визначення ефективності різних заходів направлених на більш повне, якісніше та економне використання природних ресурсів.
29. Порівняльна економічна оцінка природних ресурсів використовується для:
- визначення ефективності різних заходів направлених на більш повне, якісніше та економне використання природних ресурсів;
- визначення різниці між вартістю природних і штучних компонентів у витратах підприємства;
- визначення розміру податку за використання корисних копалин, водних, земельних, рослинних та тварин-них ресурсів.
30. (С + Ен х К) – це:
- собівартість витрат на впровадження природоохоронних заходів;
- сума витрат на очистку атмосферного повітря від шкідливих інгредієнтів;
- приведені витрати на одиницю додатково виробленої продукції.
31. В = 1/ (1 + Енп) , це:
- сума витрат на відтворення земельних ресурсів;
- коефіцієнт приведення різночасових витрат;
- сума витрат на очищення водних ресурсів.
32. Розрізняють такі види забруднення навколишнього середовища:
- антропогенне, рослинне, тваринне, водне, ґрунтове, атмосферне, космічне, нітратне;
- механічне, фізичне, хімічне, теплове, акустичне, електромагнітне, радіаційне, біологічне;
- нітратне, нітратне, сірководневе, колоїдне, фосфорне, азотне, комбіноване.
33. Для аналізу збитків під забруднення навколишнього середовища розрізняють:
- витрати на ліквідацію наслідків забруднення атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, відновлення рослинного і тваринного світу, зберігання, охорону і використання відходів виробництва;
- абсолютну і порівняльну ефективність природоохоронних заходів;
- промислові, сільськогосподарські, будівельні, торгівельні та транспортні шкідливі впливи.
34. До натуральних показників, які враховують при оцінці збитків від забруднення навколишнього середовища відносять:
- обсяги розвіданих мінеральних ресурсів, їх видобування та переробки протягом аналізованого періоду, обсяги спожитих продуктів рослинного, тваринного та рибного світу;
- площу розораних ґрунтів, вирубаних та насаджених лісів, обсяги добутих мінеральних ресурсів, виловлених рибних ресурсів, кількість одиниць тваринного та рослинного світу, які зникли протягом року;
- обсяги викидів забруднюючих речовин, їх питомі величини на одиницю продукцію за інгредієнтами, відношення фактичної концентрації шкідливих компонентів до гранично допустимої концентрації.
35. До вартісних показників, які враховують при оцінці збитків від забруднення навколишнього середовища відносять:
- капітальні та поточні витрати підприємства на облаштування доріг, каналів, засобів комунікації та зон відчуження;
- виробництво продукції на одного працюючого, оплата одного дня працівника на лікарняному, вартість лікування одного хворого;
- обсяги викидів забруднюючих речовин на одиницю виробленої продукції за інгредієнтами, відношення фактичної концентрації шкідливих компонентів до гранично допустимої концентрації.
36. Втрати в природокористуванні поділяються на такі групи:
- економічні, соціальні, можливостей;
- в промисловості, сільському господарстві, на транспорті;
- відтворювані, не відтворювані, не передбачувані.
37. Визначення збитків від забруднення навколишнього середовища проводиться в такій послідовності:
- визначення втрат які зазнали підприємства, визначення витрат на лікування додатково захворілого населення, визначення збитків, які нанесені соціальній та культурній сфері;
- видача завдання на розробку плану дослідження навколишнього середовища, виявлення об’єктів, які постраждали внаслідок забруднення, складання калькуляції збитків за статтями витрат;
- визначення чим забруднене навколишнє середовище, визначення кругу реципієнтів, які зазнали збитків, оцінка натуральних розмірів збитку, оцінка збитку в грошовій формі.
38. Еколого-економічний збиток складається з таких елементів:
- капітальні збитки, поточні збитки, оперативні збитки;
- збиток держави, збиток підприємств, збиток населення;
- втрачений продукт, недовироблений продукт; компенсаційні витрати;
39. Збитки від порушення земельних ресурсів виникають через:
- облаштування водосховищ, зміну кліматичного середовища, загазованість атмосфери, використання не сертифікованого насіння;
- втрату землі (переведення сільськогосподарських земель під несільськогосподарські потреби та облаштування інженерних комунікацій) і зниження її урожайності;
- інтенсивне її використання, заморозки, засуху, радіоактивне забруднення, підвищене електромагнітне поле.
40. Збитки від забруднення водних ресурсів виникають через:
- збільшення захворюваності населення, зменшення вилову риби, збільшення витрат на очистку води для споживання її населенням і підприємствами;
- перебої в роботі поромного та судноплавного транспорту, гідроелектростанцій та гідроакумулюючих станцій;
- збільшення концентрації у водоймах водоростей, пониження рівня ґрунтових вод, неконтрольованих опадів та повеней.
41. Збитки від забруднення атмосферного повітря виникають через:
- авіаційні катастрофи, затримки авіаційних рейсів, зміну кліматичного середовища та затримку стартів космічної техніки;
- збільшення захворюваності населення, прискорений знос обладнання, зниження продуктивності ґрунтів, лісів та тварин;
- конфлікт загальнодержавних інтересів та інтересів підприємств і підприємців.
42. Загальна ефективність використання природоохоронних заходів розраховується за такими ефективностями:
- народногосподарською, госпрозрахунковою;
- доходною, витратною, порівняльною;
- економічною, екологічною, соціальною;
43. Економічна ефективність природоохоронних заходів визначається шляхом:
- співставлення економічних результатів з витратами, які необхідні для їх здійснення;
- сумування різних видів ефектів отриманих після впровадження заходів;
- множення економічних результату на обсяги додатково випущеної продукції після впровадження заходів.
44. Природоохоронні заходи бувають:
- стратегічні та тактичні;
- ресурсозберігаючими та еколого-захисними;
- одно-цільовими та багатоцільовими.
45. За формулою Е = ?? Еіj / (Сн + Ен х Кн) визначається:
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
- загальна ефективність природоохоронних заходів;
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів.
46. За формулою Е = (?? Еіj – Сн) / Кн визначається:
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
- загальна економічна ефективність капітальних вкладень;
- абсолютна ефективність природоохоронних заходів.
47. За формулою Еіj = ?Уіj визначається:
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів;
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
- абсолютна ефективність природоохоронних заходів.
48. За формулою С + Ен х К > min визначається:
- загальна ефективність природоохоронних заходів;
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів;
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів;
49. За формулою ? [(Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп)] > min визначається:
- загальна ефективність природоохоронних заходів, які мають тривалі терміни впровадження;
- порівняльна ефективність природоохоронних заходів, які мають тривалі строки реалізації проекту;
- загальний ефект від впровадження природоохоронних заходів визначений за сумою капітальних і поточних витрат.
50. Еколого-економічна оцінка проектів включає такі етапи:
- пошук майданчика для будівництва, вибір підрядних організацій для виконання будівництва, техніко-економічне обґрунтування заходу, затвердження розробленого проекту;
- пошук інвестора для здійснення інвестицій у будівництво, формування пакету замовлень на виконання підрядних робіт, підписання договорів на проведення будівництва, підбір необхідних мінеральних ресурсів для здійснення будівництва.
- оцінку допустимості будівництва, або реконструкції, обґрунтування передбачуваного будівництва, мінімізацію впливу запроектованого об’єкту на навколишнє природне середовище, визначення еколого-економічного ефекту.
51. Управління природокористуванням полягає у:
- здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, проведення екологічної експертизи, контролю, інформування і іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища;
- створенні передумов для ефективного використання природних ресурсів, зменшення обсягів шкідливих викидів і скидів у навколишнє середовище, впровадженні заходів по зменшенню енергоємності та матеріаломісткості продукції;
- регулюванні екологічних та економічних систем, суспільно-економічних відносин у сфері природокористування, запровадженні ресурсозберігаючих технологій, здійсненні рекультивації земель, відтворенні рослинного і тваринного світу.
52. Господарський механізм управління природокористуванням включає:
- комплекс заходів направлених на забезпечення раціонального використання атмосферного повітря, водного середовища, земельних ресурсів, тваринного і рослинного світу;
- правові норми, організаційну структуру управління, загальнодержавне планування, госпрозрахункові умови раціонального природокористування;
- стратегічне і тактичне планування, бізнес-план, обґрунтування собівартості продукції екологічного призначення, маркетингові дослідження на ринку екологічних послуг;
53. Державне управління у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють:
- Міністерство екології і природних ресурсів, Міністерство юстиції, Міністерство охорони здоров’я, Генеральна прокуратура та судові органи;
- Санепідемстанція, Державна екологічна інспекція, Міністерство охорони праці і захисту населення;
- Верховна Рада, Кабінет Міністрів, місцеві ради, державні адміністрації та спеціально уповноважені органи.
54. Основні напрями державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища визначає:
- Президент України;
- Верховна Рада України;
- Кабінет Міністрів України.
55. Зупиняє або припиняє діяльність підприємств, що порушують екологічне законодавство:
- Кабінет Міністрів України;
- Верховна Рада України;
- Президент України.
56. Державну екологічну експертизу здійснює:
- Кабінет Міністрів України;
- Міністерство з надзвичайних ситуацій;
- Міністерство екології та природних ресурсів.
57. Дають дозвіл на розміщення на свої території підприємств:
- Спеціальні органи, Міністерство екології та природних ресурсів;
- Санітарні служби, Управління охорони праці, органи пожежної безпеки, Управління Міністерства внутрішніх справ;
- Місцеві Ради, державні обласні та районні адміністрації, міські та сільські голови.
58. Екологічні нормативи встановлюють:
- гранично допустимі викиди і скиди хімічних речовин та рівні допустимого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище фізичних і біологічних речовин, нормативи використання природних ресурсів;
- собівартість та рентабельність екологічної продукції;
- зони екологічного лиха, радіаційного забруднення, вільні економічні зони та технополіси.
59. Нормативи збору за використання природних ресурсів встановлює:
- Спеціальні органи;
- Місцеві Ради, на території яких розміщені природні ресурси;
- Кабінет Міністрів України.
60. Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів:
- сплачуються з прибутку підприємства;
- відносяться до витрат підприємства;
- відносяться до доходів підприємства.
61. Еколого-економічні оцінки це:
- види економічних показників, що характеризують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб’єктів, у відповідь на процеси використання природних благ або впливу на навколишнє середовище;
- сума інтегральних показників, які характеризують зміну параметрів навколишнього середовища під впливом антропогенного навантаження;
- вартість дефіцитних природних компонентів (газу, нафти, мінеральних ресурсів, ґрунтів, водних об’єктів).
62. Еколого-економічні ставки це:
- тарифи на перевезення екологічно-небезпечних вантажів автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом;
- корпоративна вартість економічних суб’єктів, які спеціалізуються на виробництві природоохоронного обладнання;
- питомі економічні показники, що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів.
63.Економічні інструменти це:
- набір основних та оборотних засобів для впровадження природоохоронних заходів;
- засоби зміни фінансового стану економічних суб’єктів:
- активна частина основних виробничих фондів екологічного призначення.
64. В процесі використання природних ресурсів взаємодіють такі економічні суб’єкти:
- громадяни, законодавчі та розпорядчі органи, виробники та споживачі продукції, посередники;
- екологічні, економічні, соціальні;
- геологорозвідувальні, видобувні, переробні, реалі затори.
65. Основні компоненти економічного механізму:
- матеріальні витрати, фонд оплати праці, соціальні відрахування, амортизація, накладні витрати;
- правові основи, система відносин власності, організаційна структура економіки, система суспільних інструментів, економічні інструменти;
- собівартість, рентабельність, доходність, прибутковість, ефективність.
66. Економічні інструменти поділяються на:
- адміністративні, розподільчі, екологічні, правові;
- загальні (абсолютні), порівняльні, комплексні;
- ціни за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі.
67. Перерозподільні еколого-економічні інструменти виконують такі функції:
- розподілу між населенням екологічно чистих продуктів;
- еколого-економічної і еколого-соціальної корекції;
- розподілу квот на шкідливі вики і скиди між регіонами.
68. Вихідні принципи впливу еколого-економічних інструментів на групи економічних суб’єктів:
- „забруднювач сплачує”, „споживач сплачує”, „усе суспільство сплачує”;
- економічна доцільність, екологічна безпека, раціональне використання природних ресурсів;
- соціальної справедливості, економічної ефективності, екологічної доцільності.
69. До еколого-економічних механізмів відносяться:
- розпорядження, директиви, накази, ліміти, обмеження, рекультивація, диверсифікація, цінові обмеження;
- природоохоронні заходи, гранично допустимі нормативи викидів, скидів та розміщення шкідливих речовин;
- податки, акцизи, мито, збори, субсидії, гранти, кредити, страхування, прискорена амортизація.
70. До податкових еколого-економічних інструментів відносять:
- податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, комунальний податок, транспортний податок;
- податок на транзит через країну вантажів, екологічний податок на автомобілі, податок на розв’язання глобальних екологічних проблем, комунальний податок;
- екологічний податок, податки з використаних мінеральних, водних, атмосферних ресурсів, соціальні нарахування, збори до фондів захисту населення від шкідливих викидів і скидів.
71. Система зборів за порушення природного середовища включає такі основні елементи:
- обсяги шкідливих викидів і скидів, обсяги використаних природних ресурсів, грошову оцінку природних ресурсів, вартість переробки та захоронення шкідливих відходів;
- порядок вилучення коштів, ставки платежів, допустимі межі порушення середовища, порядок розподілу зібраних коштів;
- платежі за одиницю використаних природних ресурсів, один гектар оброблюваної землі, одиницю використаної ділової сировини, відстріл тварин, виробленої риби.
72. За понадлімітне порушення природного середовища, платежі стягуються:
- за п’ятикратною ставкою;
- за трьохкратною ставкою;
- за двохкратною ставкою.
73. В Україні збори стягуються за такі порушення природного середовища:
- вітрову та водяну ерозію ґрунтів, несанкціоновану вирубку лісів, дорожньо-транспортні пригоди та аварії на водах, які спричинюють забруднення довкілля;
- перевищення нормативу двоокису вуглецю у вихлопних газах автомобілів, питомої ваги розораних ґрунтів, перевищення вантажопідйомності автомобілів, забруднення санітарних зон;
- забруднення атмосфери, водних об’єктів, розміщення відходів, збитків завданих рослинам і тваринам.
74. Екологічні платежі розподіляються таким чином:
- 33,3 % – до місцевих бюджетів, 33,3 % - до обласних бюджетів, 33,3 % - до Державного бюджету;
- 10 % - до місцевих бюджетів, 25 % - до обласних бюджетів, 65 % - до Державного бюджету;
- 50 % - до обласного бюджету; 50 % - до державного бюджету.
75. Збори за забруднення атмосфери поділяються на:
- збори за забруднення атмосфери автомобільним, залізничним, водним та авіаційним транспортом;
- збори за забруднення атмосфери продуктами розпаду радіоактивних елементів, відходами продукції хімічних та нафтохімічних підприємств;
- збори на забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними джерелами.
76. Забруднюючі речовини в залежності від класу небезпеки поділяються на:
- на 4 групи;
- на 3 групи;
- на 5 груп.
77. Коригуючий коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту становить:
- для обласних центрів – 1,5, курортних місць – 2,0.
- для районних центрів – 1,25, обласних центрів і курортних зон – 1,5.
- для обласних центрів – 1,25, курортних місць – 1,65.
78. Коригуючий коефіцієнт, що враховує чисельність населеного пункту становить:
- 500,1 – 1000 тис. жителів – 1,5, понад 1 млн. – 2;
- 500,1 – 1000 тис. жителів – 1,55, понад 1 млн. – 1,8;
- 500,1 – 1000 тис. жителів – 1,35, понад 1 млн. – 1,5.
79. Нормативи збору за 1 т використаного пального диференціюють:
- для автомобільного, морського і річного, залізничного транспорту;
- для двигунів до 2 куб. см, 2,1 – 3 куб. см, більше 3 куб. см;
- для двигунів обладнаних каталізаторами, для двигунів не обладнаних каталізаторами.
80. Нормативи скидів збільшуються:
- для скидів у озера і ставки – у 2,5 рази, підземні водоносні горизонти – 5 разів;
- для скидів у озера і ставки – у 1,5 рази, підземні водоносні горизонти – 10 разів;
- для скидів у озера і ставки – у 2 рази, підземні водоносні горизонти – 5 разів.
81. Коригуючий коефіцієнт, що враховує розміщення відходів у населеному пункті чи на відстані не менше 3 км від нього становить:
- 3;
- 1,5;
- 2.
82. Коригуючий коефіцієнт для смітника, що не забезпечує повного захисту середовища:
- 5;
- 2;
- 3.
83. За заподіяння шкоди тваринам і рослинам діють такі збори:
- збори за шкоду заподіяну диким і свійським тваринам, самовільну вирубку лісів, транспортування ділової сировини річками;
- штрафи за незаконний промисел диких звірів і птахів, цінних видів риб, пошкодження дерев, чагарників, саджанців, газонів;
- екологічні, економічні, соціальні збори, платежі за понаднормативні скиди.
84. Річна ставка земельного податку за використання 1 га сільськогосподарських угідь встановлюється:
- від вартості 1 га;
- від середньої вартості виробленої на 1 га продукції;
- від середньої врожайності і-тої культури на 1 га.
85. За використання земель населених пунктів річна ставка податку від грошової вартості землі становить:
- 10 %;
- 1 %;
- 5 %.
86. За непрофільне використання сільськогосподарських угідь плата від грошової вартості землі становить:
- 5 %;
- 3 %;
- 10 %.
87. За видачу ліцензій на використання надр іноземним юридичним та фізичним особам збір збільшується:
- в 1,5 рази;
- в 3 рази;
- в 2 рази.
88. Плата за використання водних ресурсів включає:
- збір за використання води як природного ресурсу та збір за забір води, її очищення і розподіл між водокористувачами;
- збір за забір води та платежі за транспортування водних ресурсів;
- збір за використання води для технічних потреб та в сільськогосподарському виробництві.
89. В залежності від відстані лісосіки до пункту вивозу ліси поділяються на:
- 6 розрядів;
- 5 розрядів;
- 4 розряди.
90. Обов’язковою умовою полювання є:
- наявність законодавчо закріплених мисливських угідь;
- наявність єгерських служб;
- наявність ліцензії.
91. Екологізація це:
- це сукупність природоохоронних заходів направлених на підвищення ефективності діяльності промислових підприємств;
- зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції;
- процес підвищення ефективності використання природних ресурсів.
92. Екодеструктивні впливи виробництва включають:
- забруднення, порушення ландшафтів, прямий вплив на організм людини, негативний вплив на тварини і рослини;
- інтенсифікацію виробництва, підвищення рівня безробіття, прискорений знос обладнання, вичерпність не відновлюваних природних ресурсів;
- забір води для промислового використання, неконтрольована вирубка лісів, знищення рослин і тварин занесених в червону книгу.
93. Для екологізації виробництва потрібні такі передумови:
- стратегічні, тактичні, оперативні;
- соціальні, економічні, технологічні;
- охорона здоров’я, охорона довкілля; раціональне використання мінеральних ресурсів.
94. Стадії екологізації виробництва:
- розробка екологічного проекту, виробництво екологічного обладнання, впровадження ресурсозберігаючих технологій, використання енергії сонця і вітру;
- проектування об’єктів нульового циклу, будівництво екологічних будівель і споруд, виробництво екологічного обладнання, екологічне навчання виробничого персоналу;
- розвиток екологічного обладнання, екологічно обумовлене вдосконалення технологій, підвищення ефективності складових життєвого циклу виробів і послуг, виробництво екологічних товарів.
95. Механізм екологізації виробництва включає:
- стратегічне і оперативне планування, місячні та декадні графіки;
- мету, завдання, об’єкти, суб’єкти, інструменти екологізації;
- комплекс заходів з підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства;
96. Завдання екологізації виробництва:
- усунення потреби в екологічно несприятливій продукції, заміна екологічно несприятливих технологій, зниження ресурсомісткості продукції;
- збільшення виробництва екологічного обладнання, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції;
- збільшення виробництва гідро-електроенергії, зменшення використання деревини, перехід до використання відновлюваних джерел енергії.
97. Екологізація економіки здійснюється через:
- вплив на пропозицію, вплив на попит, вплив на взаємозв’язок між виробниками і споживачами;
- виробників екологічного обладнання, торгових посередників, державні митні органи;
- іноземних та вітчизняних інвесторів, екологічні державні та регіональні фонди.
98. Необхідна умова впливу на екологічний попит:
- наявність необхідних фінансових ресурсів для здійснення екологічного моніторингу продукції;
- екологічна грамотність, поінформованість, навички, свідомість і дисципліна споживачів;
- комплекс природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.
99. Екологічний аудит це:
- найпоширеніші в галузі охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів заходи направлені на забезпечення раціонального природокористування та охорони здоров’я населення;
- державна програма стимулювання природоохоронної діяльності та впровадження ресурсозберігаючих технологій на рівні галузей, територій та підприємств;
- процес екологічної перевірки, який полягає в отриманні і оцінці об’єктивної інформації з метою визначення відповідності критеріям аудиту конкретних екологічних заходів, умов, систем управління чи інформації про них з подальшою передачею результатів замовнику.
100. Екологічний аналіз життєвого циклу продукції полягає в:
- визначення вартості використаних природних ресурсів на всіх стадіях її використання – добування, переробки та захоронення;
- визначенні питомої ваги екологічно чистої продукції у загальному обсязі продукції виробленої підприємством протягом періоду дослідження.
- оцінці впливу на навколишнє природне середовище протягом усього часу існування продукції – з моменту її створення до знищення, включаючи утилізацію відходів продукції після її використання.