1. Світове господарство: суть, етапи та тенденції становлення та розвитку
Світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних відносин, які об’єднують ці господарства у цілісну систему яка розвивається за об’єктивними законами ринкової економіки.
Фактори що зумовлюють формування світового господарства – це розгортання НТР, поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації виробництва, необхідність об’єднання зусиль для розв’язання глобальних проблем і потреба в мирному співіснуванні
Структура світового господарства:
1. За виробничим критерієм виділяють промислово розвинуті країни (це країни в яких об’єм промислового виробництва перевищує 50% ВВП), аграрні (питома вага СГ у ВВП перевищує 50%), промислово аграрні (питома вага промисловості в загальному обсязі створюваної і промислової аграрної продукції перевищує 50%), аграрно промислові (питома вага СГ продукції в загальному обсязі промислової і СГ продукції перевищує 50%)
2. За рівнем економічного розвитку виділяють економічно розвинуті країни, країни що розвиваються і країни з перехідною економікою
Єдність світового господарства досягається через розв’язання суперечностей між країнами з різним рівнем економічного розвитку. Ці суперечності є похідним зовнішнім проявом двох протилежних тенденцій:
1. прагнення до національної відокремленості, до державності
2. інтернаціоналізація та інтеграція господарського життя

2. МЕВ: суть, форми, сучасні тенденції розвитку
МЕВ – це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, окремими національними підприємствами, транснаціональними корпораціями та міжнародними економічними організаціями в системі світового господарства.
Форми МЕВ: 1. міжнародний поділ праці. 2. міжн торгівля. 3. міжн міграція робочої сили. 4. міжн науково технічні відносини. 5. міжн валютнофінансові та кредитні відносини. 6. міжн виробнича та інвест діяльність.
Принципи функціонування системи МЕВ:
1. Міжнародний рівень – принципи, що задекларовані ООН (принципи суверенітету, рівноправності, взаємодопомоги, взаємовигоди, добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, невтручання у внутрішні справи один одного, недопущення дискримінації).
2. Національний рівень - це принципи функціонування МЕВ окремої держави які зафіксовані в її нац. законодавстві
Середовище МЕВ – це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Включає політико-правове, економічне, соц.-екон. і технологічне середовище.
Особливості МЕВ полягають у зростанні ролі держави, розширенні та поглиблені економічної інтеграції, міграції робочої сили і капіталу, міжнародного поділу праці. Об’єктиві економічні закони розвитку МЕВ – це закон вартості ,конкуренції, нагромадження, адекватності і підвищення продуктивності праці
3. Міжнародний поділ праці та фактори що його визначають.
Міжнародний поділ праці – це вищий рівень суспільного поділу праці, що ґрунтується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, яким вони обмінюються
Існує три форми міжнародного поділу праці
1 загальний – це поділ праці за сферами виробництва
2. частковий – це поділ сфер на окремі галузі
3. одиничний – спостерігається спеціалізація в країнах на виготовленні певних агрегатів, вузлів, окремого виду продукції
Фактори що формують міжнародний поділ праці:
1. Природній – природно кліматичні умови, наявність природних ресурсів, особливості трудових ресурсів і географічне положення країни
2. НТП та НТР
3. Соціально-економічні умови – особливості історичного розвитку, особливості виробничих традицій, рівень розвитку країни і механізм зовнішньоекономічних зв’язків
25. Суть та форми міжнародного бізнесу
Міжнародний (транснаціональний бізнес) – це бізнес у міжнародному масштабі який здійснюється за межами країни.
Цілі міжнародного бізнесу:
1. Доступ до нових ринків, подолання існуючих держ. бар’єрів
2. Доступ до нових джерел ресурсів
3. Усунення або пом’якшення конкуренції
Фактори що сприяють розвитку міжнар бізнесу
1. Досягнення в галузі комп’ютерних технологій та телекомунікацій призвели до зростання обміну інформацією та ідеями через кордони держав 2. Уряди багатьох країн послідовно знижують бар’єри для інвестицій та товарів 3. Існує тенденція до уніфікації в рамках світового товариства 4. Існують (зберігаються) відмінності національних ринків
Типи міжнародних корпорацій:
1. ТНК – це компанії що здійснюють одно національний управлінський контроль та є інтернаціональними за сферою діяльністю (картелі, синдикати, концерни, альянси
2. Багатонаціональні корпорації – інтернаціональні за капіталом управлінським контролем і сферою діяльності
3. Міжнародні корпоративні союзи (альянси) – це спеціальні об’єднання промислових, банківських та інших концернів з метою вирішення масштабних економічних задач
До найбільш розповсюджених видів міжнародного бізнесу відносять експорт, ліцензування, франчайзінг, контракт на управління проекти „під ключ”, прямі зарубіжні інвестиції.
5. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
Митний тариф (податок) – це державний грошовий збір з товару, що переміщується через митний кордон країни під контролем митних органів.
Види митного податку:
1. За способом сплати:
специфічне мито – це фіксований податок, яким обкладається кожна фізична одиниця товару; адвалерне мито – встановлюється у вигляді % від митної вартості товару; комбіноване мито – поєднання специфічного і адвалерного, але не менше 10% вартості товару.
2. В залежності від мети запровадження:
заборонне – митна ставка дуже висока, що ліквідовує зовнішню торгівлю. обмежувальне мито не ліквідує торгівлю, а перекриває її.
3. За об’єктом обкладання:
імпортне (ввізне) – обкладається ввізна продукція;
експортне – обкладається вивізна продукція;
транзитне – обкладаються товари, що перевозяться через територію країни.
4. За характером дії:
сезонне – запроваджується для регулювання торгівлі продукцією сезонного характеру;
антидемпінгове – застосовується приймаючою країною у випадку ввезення на її територію товарів за ціною нижчою, ніж ціна на внутрішньому ринку країни експортера.
компенсаційне – обкладаються імпортні товари, при виробництві яких застосовувались експортні субсидії.
5. За походженням:
преференційне – імпортне мито пільгового характеру;
конвенційне (договірне) – запроваджується на базі угод; автономне – запроваджене на основі односторонніх рішень органів державної влади.
6. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
До нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі відносять квотування, добровільні експортні обмеження, експортні субсидії, демпінг, технічні та амін бар’єри і ембарго.
Квотування – це обмеження об’єму продукції (кількісне і вартісне), яку дозволяється ввозити в країну (імпортна квота) або вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Квотування здійснюється шляхом ліцензування – тобто надання державою дозволу на імпорт/експорт продукції. Ліцензія надається шляхом продажу з аукціону, надання її найбільш авторитетним фірмам і недобросовісний шлях.
Добровільні експортні обмеження – це та сама квота, але вона запроваджується не країною імпортером, а країною експортером.
Експортні субсидії – це фінансові пільги, які надає держава експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. Країна імпортер на противагу експортним субсидіям застосовує компенсаційне мито.
Технічні та амін бар’єри – країна-імпортер висуває вимоги до певних х-стик товарів, що ввозяться до неї.
Ембарго – заборона державою ввозу певного товару у певну країну чи або вивозу з неї, найчастіше з політичних причин.
Демпінг – це міжнародна дискримінація у цінах, штучне заниження цін на зовнішньому ринку порівняно з внутрішнім (на 20 % дешевше внутрішніх цін і на 8 % - від зовнішніх). На противагу демпінгу застосовується антидемпінгове мито – це податок на імпорт, спрямований на зниження конкурентної переваги, отриманої іноз фірмою завдяки демпінговим цінам.
7. Політика протекціонізму: аргументи ”за” і „проти її проведення”
Протекціонізм – це вид зовнішньої економічної держави що спрямований на заохочення розвитку національної економіки шляхом її захисту від іноземної конкуренції. Якщо охоплюються окремі галузі, то це поміркований (галузевий) протекціонізм. Сьогодні відмічається послаблення політики протекціонізму.
Преваги політики протекціонізму: 1. сприяє розвитку національної економіці і зростанню зайнятості. 2. йде поповнення до держбюджету через продаж ліцензії. 3. підтримка молодих галузей і новостворених підприємств. 4. сприяє обороноздатності країни.
Недоліком політики протекціонізму можна вважати споживчі втрати людей які хотіли б купувати імпортний товар, при цьому виключається свобода торгівлі (політика фритредерства), тобто створюються перешкоди на шляху конкуренції з іноземними виробниками.
8. ГАТТ/СОТ
1 січня 1948 р розпочала свою роботу міжнародна організація ГАТТ, яка функціонувала на основі багатостороннього договору, в якому містилися принципи і правила міжнародної торгівлі; вона розробляла принципи торгівлі товарами.
Основні принципи діяльності ГАТТ:
1. Добровільність членства; 2. Країни, що належать до організації, надають усім іншим країнам-учасницям статус найбільшого сприяння у торгівлі; 3. Усі проблеми вирішуються шляхом переговорів; 4. Формування правил справедливої торгівлі; 5. Використання переважно митних засобів захисту нац ринку, усунення імпортних квот та нетарифних обмежень; 6. Прогресивне зниження митних тарифів.
З 01.01.96 ГАТТ перетворюється у СОТ, яка крім контролю торгівлі товарами, контролює торгівлю послуг та інтелектуальною власністю. Україна має статус спостерігача з 1992 року.
9. Причини та форми міжнар міграції робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення із одних країн в інші, що зумовлено х-тером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, дією екон відносин.
До економічних причин міграції відносять: 1. Існування високого рівня безробіття в країнах еміграції; 2. Міждержавні відмінності у розмірах ЗП; 3. Відмінності у екон розвитку країн; 4. Диференціація попиту на робочу силу; 5. Високий рівень умов праці в еміграційних центрах; 6. Можливості більшої реалізації своїх здібностей; 7. Міжнародний рух к-лу та функціонування міжнородного бізнесу.
До неекономічних причин відносять політичні, релігійні, національні, військові, екологічні і сімейні.
Види міжнародної міграції робочої сили:
1. За напрямками руху – еміграція, імміграція, рееміграція, ре імміграція.
2. За просторовими параметрами: зовнішня, внутрішньоконтинентальна, міжконтинентальна.
3. За часовими параметрами – постійна (безповоротна), тимчасова, сезонна, маятникова.
4. За характером організації міграційного процесу – добровільна, примусова, організована, нелегальна.
Особливостями сучасної міграції є: 1. Домінує тимчасова міграція, характерним є змінний х-тер, при цьому виділяють прискорену і уповільнену ротаційну міграцію; 2. Після ІІ св війни набула поширення нелегальна міграція; 3. На нинішньому етапі виникла і набула поширення міграція професіоналів.
10. Поз та негат аспекти експорту та імпорту роб сили
Позитивні наслідки експорту роб сили (для випускаючої країни):
1. Знижується рівень безробіття; 2. Зниж рівень соц напруги; 3. Грош перекази емігрантів є джерелом валютних надходжень; 4. Емігранти привозять в свою країну знання і досвід.
Негативні наслідки експорту роб сили (для випускаючої країни):
1. Втрата кваліфікованої робочої сили; 2. Зменшення ВВП та нац доходу країни-експортера; 3. Зниження кваліфікації емігрантів; 4. Виїздять люди у розквіті сил здебільшого з напрацьованим статусом у своїй країні.
Позитивні наслідки імпорту роб сили (для впускаючої країни):
1. Економія держави-імпортера на внесках у людський к-л; 2. Зростає ВВП приймаючої країни; 3. Економія на ЗП; 4. Покращення демографічної ситуації приймаючої країни; 5. Міграція стає регульованою.
Негативні наслідки імпорту роб сили (для впускаючої країни):
1. Для перенаселених впускаючих країн неможливість контролювати і забезпечити проживання нової робочої сили; 2. Поряд з кваліфікованими іммігрантами, приїжджають люди не з благополучним статусом і країна стає „перевалочним пунктом”.
Регулювання міграції здійснюється як на державному рівні, так і на міжнародному – Міжнародною міграцією праці (МОП) та Міжнародною організацією міграції (МОМ).
11. Міграція к-лу у підпр формі та її сучасні особливості
Міграція к-лу здійснюється у формі підприємницького і позичкового к-лу.
Підприємницький к-л – це закордонні інвестиції, що спрямовані на створення за кордоном філій, дочірніх компаній. Цю форму називають ще другою економікою через зв’язок з процесами в-цтва.
Позичковий к-л – це міжнародний кредит в товарній або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої на умовах повернення, терміновості, сплати % та забезпеченості.
Підприємницький к-л вивозиться у формі портфельних і прямих інвестицій.
Портфельні інвестиції – це капіталовкладення в іноз ЦП з метою отримання прибутку, але без права реального контролю над об’єктом інвестування.
Риси портф інвестицій: здійснююься з метою отримання високго прибутку шляхом купівлі закордонних ЦП менше 25 % від акціонерного к-лу. Дохід отримується у формі дивідендів і %.
Прямі інвестиції – це реальні довготстрокові закордонні вкладення к-лу в результаті яких експортом к-лу організується в-цтво на території країни, яка приймає к-л. Рисами прямих інвестиції є контроль над іноз фірмою і отримання прибутку (підприємницького доходу або дивідендів) шляхом організації і ведення в-цтва за кордоном з повним володінням закордонною фірмою або контрольним пакетом акцій.
Існує також інвестування „з нуля” (за рахунок інвестицій на території країни-реципієнта створюються нові п-ства), інвестування шляхом злиття (обєднання компаній шляхом купівлі акцій однією з них) та інвестиції шляхом поглинання (одержання контрольного пакету акцій уже наявного п-ства в країні реципієнта).
Сучасні тенденції міграції к-лу у підпр формі проявляються в тому, що динаміка експорту к-лу випереджує динаміку експорту товару, зростає роль транс нац корпорацій, відбувається орієнтація на ринок передових технологій, а інвестиційні потоки рухаються в рамках інтеграційних угрупувань.
12. Міжнародний кредит як форма вивозу капіталу
Міжнародний кредит – це позика капіталу в товарній або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої на умовах повернення, терміновості, сплати % та забезпеченості. Здійснюється з рахунок тимчасово вільних коштів, є умовою і каталізатором розвитку виробництва.
Різновиди кредиту:
1. За призначенням: прив’язаний (має цільовий х-тер), фінансовий (довільні цілі) і проміжний (обслуговує змішані форми вивозу капіталу).
2. За валютою позики: кредити у валюті позичальника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни і у пошуку валют.
3. За терміном дії: короткострокові (до 1 р), середньострокові (1-5, 1-7), довгострокові (понад 5-7).
4. За формою надання: товарні, грошові.
5. За характером забезпечення – забезпечені і бланкові.
6. За статусом кредиторів: урядові, міжнародних вал-фін організацій, приватні, змішані.
7. За цільовим призначенням – виробничі і невиробничі.
Позитивні сторони міжнародного кредиту: стимулює ЗЕД країни, створює сприятливі умови для іноземних інвесторів, закріплює позиції нац п-ств та банків пов’язаних з кредитом, забезпечує безперебійність між нар розрахункових операцій.
Негативні сторони між нар кредиту: поглиблюється диспропорція в промисловості, є засобом конкурентної боротьби за ринки збуту і укріплення позицій країни-кредитора на св ринку.
13 Проблема зовн заборгов та способи її вирішення
Зовнішня заборгованість – це сума зобов’язань країни іноземним кредиторам, що підлягає погашенню в обумовлені терміни. Способи реструктуризації боргу – списання, викуп, сек’юритизація і своп.
Списання боргу здійснюється у випадках, коли позичальник має критичні рівні кредитних ризиків (1. відношення зовн боргу до ВВП 50% і більше; 2. відношення зовн боргу до річного обсягу експорту 275%; 3. відношення витрат на обслуговування і погашення боргу до річного обсягу експорту 20% і більше; 4. відношення витрат на обслуговування зовн боргу до річного обсягу експорту 15% і більше).
Викуп боргу здійснюється безпосередньо позичальником, коли він має достатні золотовалютні резерви, а борги продаються із заниженням %.
Сек’юритизація боргу – це обмін старих боргів на нові облігації нижчої цінової еквівалентності, які емітуються позичальником спеціально для цієї схеми. % по нових зобов’язаннях має бути меншим, ніж до реструктуризації, тобто старі боргові зобов’язання обмінюються на нові і частково списуються.
Своп (обмін) боргу на акції корпоративного сектору або на інші ліквідні активи здійснюється за ініціативи кредитора.
Реструктуризація боргу здійснюється в рамках Паризького та Лондонського клубу кредиторів. Паризький клуб – це об’єднання представників найбільших країн кредиторів, який розглядає реструктуризацію боргу з урахуванням його передумов. Лондонський клуб здійснює реструктуризацію боргів через комерційні фінансові установи.
14. ВЕЗ: суть, еволюція, класифікація
Вільна економічна зона – це частина національної території на якій встановлено спеціальний митний податковий режим економічної діяльності, тобто з особливо сприятливим правовим режимом в першу чергу для іноземного капіталу, орієнтована переважно на розвиток експорту і немає тісних зв’язків з національним ринком.
ВЕЗ пройшли три стадії еволюції:
1. складські і транзитні зони 2. створення промислових вільних зон 3. комплексні зони вільного підприємництва
ВЕЗ класифікується:
1. За місцем розташування на внутрішні і зовнішні (розташовані біля державного кордону)
2. За характером об’єкта зонування: локальні (на базі невеликих територій підприємств), комплексні (значні за розміром територіальні утворення)
3. В залежності від взаємовідносин з економікою приймаючої країни: інтеграційні (існує тісна взаємодія з суб’єктами господарської діяльності які функціонують за межами ВЕЗ), анклавні (створюється на невеликих територіях, підприємствах, що функціонують на території ВЕЗ, зв’язків не підтримують)
4. ВЕЗ поділяють також за функціональною орієнтацією на зовнішньо торгівельні зони, торгівельно виробничі зони, науково технічні зони, туристично рекреаційні, банківсько страхові, зони прикордонної торгівлі, зони підприємства, тощо.
16. Бреттон-Вудська валютна система: характерні риси, причини кризи
В 1944 році в місті Бреттон-Вудсі відбулась валютно фінансова конференція на якій було створено МВФ і запроваджено новий золотовалютний стандарт. Ця система ґрунтувалась на кейнсіанській моделі і частіше її називають системою золото доларового стандарту.
Основні принципи системи: 1. за золотом зберігається роль загального еквіваленту і воно розраховується у міжнародних розрахунках. 2. в основі валютних курсів лежав золотий паритет. 3. на практиці зв’язок усіх валют із золотом здійснювався через посередництво долара. 4. зберігався фіксований режим валютних курсів фіксується цін золота.
Причинами довіри до долара вважають те, що він зберігав високий антиінфляційний імунітет що гарантувався високою конвертованістю у золоті крім того після другої світової війни США займало провідні позиції у виробництві.
Крах золото доларового стандарту відбувся у 1971 році, коли уряд США оголосив про припинення обміну долара на золото
15. Паризька та генуезька валютні системи
У 1867 році в Парижі проходить валютно фінансова конференція на якій золото було офіційно визнано міжнародною розрахунковою одиницею.
„Золотий стандарт” – це золотий монометалізм, грошова система при якій роль загального еквіваленту виконує золото, а в обігу функціонують золоті монети або грошові знаки розмінні на золото. Загалом система існувала в трьох формах: у золото-монетному, золото-зливковому, і золото-девізному стандарті. Золото виконує усі п’ять функцій грошей, обслуговує внутрішній і зовнішній обіг. В основі валютного курсу лежав золотий паритет який встановлювався відповідно до золотого вмісту валют. Валютний курс міг відхилятися від утвердженого золотого паритету на величину витрат необхідних для вивезення золота.
Існування золотого стандарту забезпечувалось через фіксацією країни золотого вмісту своєї грошової одиниці, фіксацією ціни на золото, забезпеченню вільного ввезення чи вивезення золота і жорстокого співвідношення між нац. золотими запасами і кількістю грошей в обігу.
Преваги системи золотого стандарту полягали в автоматичному покриттю пасивного сальдо платіжних балансів, забезпеченні загальності і конвертованості світових грошей, стійкості валютних курсів.
Недоліками вважають її жорсткість і недостатню еластичність, залежність від рівня видобутку монетарного золота, неможливістю проведення державами власної золотовалютної політики.
Золотий стандарт проіснував до першої св війни, на початку другої світової війни с-ма зазнала повного краху.
У 1922 році відбулась Генуезька міжнародна вал-фін конференція де було закріплено перехід від золотомонетного до золото зливкового стандарту. Лише валюта провідних країн могла обмінюватись на золото. В інших країнах почала діяти система золото-девізного стандарту, тобто най. валюта розмінювалась не на золото а на девізи (іноземну валюту розмінювали на золото).
С-ми зол зливкового та зол-девізного ст. були урізаними с-мами через те що в обігу були відсутні золоті монети, золот перестало виконувати ф-цію засобу обігу і платежу, а монетарне золото зосереджувалось в руках держави
17. Ямайська валютна система: причини виникнення, характерні риси
У 1976 році у місті Кінгстоні зібралась ямайська міжнародна валютно фінансова конференція, яка офіційно почала функціонувати у 1978 році, існує і розвивається по сьогоднішній день
Принципи ямайської системи: 1. здійснена офіційна демонетизація золота – золото стало звичайним товаром переставши виконувати функцію міри вартості. Сьогодні золото валютні запаси існують у розрахунках, централізованій і приватній формах. 2. Постало питання про реальне запровадження спеціальних прав запозичення (СПЗ). 3. Запроваджено плаваючі валютні курси
18. Платіжний баланс як дзеркало світогосподарських зв’язків країн
Платіжний баланс – це статистичний звіт поданий у формі бухгалтерських рахунків про торгові та фінансові угоди суб’єктів країни із закордону за певний проміжок часу (за рік). Він показує співвідношення між усіма отриманими доходами і всіма здійсненими платежами. При побудові платіжного балансу всі зовнішньоекономічні операції поділяються на кредитні (приносять ін. валюту) і дебетові (витрати валюти).
Структура платіжного балансу:
1. Торговий баланс – співвідношення між вартістю ввезених та вивезених товарів
2. Баланс послуг – включає платежі і надходження по традиційних послугах
3. Баланс переказів – фіксуються приватні та офіційні перекази.
Баланс послуг і Б. переказів називають невидимими операціями. Б. переказів + Б. послуг + торговий Б. = Б. поточних операцій.
4. Б. руху капіталів показує співвідношення між ввозом та вивозом державних і приватних капіталів, міжнародних кредитів
5. Помилки і пропуски
6. Статті які відображають операції з ліквідними валютними активами
Статті балансу поділяються на основні і балансуючі
На стан платіжного балансу впливають нерівномірність економічного та політичного розвитку країни, міжнародна конкуренція та зміни в торгівлі, мілітаризація, циклічні коливання економіки, валютно-фінансові фактори і надзвичайні ситуації
19. Загальна характеристика групи світового банку
На сьогоднішній день світовий банк включає:
1. міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)
2. міжнародна фінансова корпорація (МФК)
3. міжнародна асоціація розвитку (МАР)
4. багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ)
5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС)
Усі організації є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство.
МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. МАР створена у 1960 році як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменше розвинутим країнам на більш „ліберальних” засадах порівняно з МБРР. Формально МАР незалежна від МБРР, їх ресурси відокремлені але їх цілі подібні.
МФК створена у 1956 році з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері з відсутністю права домагатися урядових гарантій під свої інвестиції
БАГІ створено з метою сприяння надходження інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ надає гарантії від некомерц ризиків обраним нею інвестором; консультує уряди країн, що розвиваються з питань міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги, тощо
МЦУІС створений у 1966 році з метою стимулювання приватних інвестицій через урегулювання інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами.
20. Загальна характеристика МВФ
МВФ функціонує з 1947 року, основними завданнями є:
1. Сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют. 2. Сприяє створенню багатосторонньої системи платежів та розрахунків. 3. Підтримує рівновагу платіжних балансів країн членів МВФ. 4. Вживає заходи що спрямовані на регулювання валютних курсів. 5. Надає короткострокові кредити країнам членам МВФ для покриття дефіцитів їх платіжних балансів та на ліквідацію валютних обмежень.
Джерела формування капіталу МВФ:
1. Членські внески країн членів (квоти в залежності від економічного значення та питомої ваги країни в світовій економіці 2. Позичкові кошти для поповнення необхідної валюти. 3. Кредитна лінія („Генеральні угоди про позики”) – надають уряди найрозвинутіших країн світу.
Механізми кредитування МВФ:
1. Звичайний механізм – в межах резервної позиції країни можуть отримати кошти від МВФ автоматично за першою вимогою, по них не сплачуються проценти, комісійні і їх можна не повертати. Поверх резервної позиції країни можуть отримати іноземну валюту в розмірі 100% квоти. До цього механізму відноситься розширене фінансування, можливе додаткове фінансування
2. Спец компенсаційний механізм – кошти за цим механізмом надаються у випадку непередбачених ситуацій, якщо країна понесла збитки від експорту чи імпорту, але ці збитки носять тимчасовий характер і викликані зовнішніми особливостями незалежними від країн членів 3. Надзвичайна допомога – це допомога (товарами), що має вирішити проблему платіжного балансу внаслідок стихійного лиха
4. Допомога країнам з низьким рівнем доходів, це безпроцентна позика
21. Загальна характеристика МБРР та ЄБРР
МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. Сьогодні членами МБРР є 181 країна
Основними цілями МБРР є:
- сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів через заохочення капіталовкладень на виробничі потреби - заохочення приватних іноземних капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого сектора економіки - сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримці платіжних балансів через заохочення міжнародних капіталовкладень у розвиток продуктивних сил держав-членів
ЄБРР створений для фінансування економічних реформ у країнах східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки. Має статус міжнародні фінансові організації з високим кредитним рейтингом
Основні цілі і функції:
- підтримка економічного розвитку і реконструкції країн ЦСЄ - підтримка країн-отримувачів допомоги проведені структурних економічних реформ - сприяння інвестиціями у виробництво, а також у сферу послуг і фінансовий сектор - стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів - заохочення прямих іноземних інвестицій - підтримка приватного сектора
22. Валюта та її види
Валюта – це законодавчо встановлена грошова одиниця даної країни обов’язкова для використання на внутрішньому ринку країни емітента; Це грошові знаки іноземних держав, які використовуються у міжнародних розрахунках; Це міжнародні розрахункові грошові одиниці і платіжні засоби. Розрізняють міжнародну торгову і міжнародну резервну валюту
Міжнародна торгова валюта служить для оцінки та опосередкування міжнародних торгових операцій.
Резервна або ключова валюта – це нац. валюта провідних країн, яка виконує функції міжнародного платіжного та резервного засобу, служить базою визначення валютного паритету та валютного курсу для інших країн, є основою валютних резервів країн (централізованих запасів золота і іноземної валюти, що використовується урядовими організаціями або ЦБ для здіснення платежів у міжнародних розрахунках). Міжнародна валютна ліквідність включає іноземну валюту, золото, резервну позицію в МВФ і міжнародні розрахункові грошові одиниці
Міжнародна розрахункова одиниця – це колективна валютна одиниця, яка використовується як умовний масштаб для співставлення міжнародних вимог та зобов’язань, встановлення валютного паритету та курсу.
Самою першою розрахунковою одиницею був епуніт потім використовувались єро і перевідний рубль.
СПЗ (спеціальні права запозичень) – це спеціалізована одиниця, особливі кредитні гроші МВФ, які використовуються для розрахунків між країнами членами МВФ.
Екю валюта з реальним забезпеченням курс якої розраховується на базі кошика валют країн членів ЄС, саме вона матеріалізується в євро.
Євро-долари – це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, що розміщені за межами США організаціями і приватними особами різних країн.
Євро валюта – це іноземна валюта, яка знаходиться за межами країни емітента
23. Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Режими ВК
Валютний курс – це ціна грошової одиниці валюти виражена в грошових одиницях інших країн.
Валютні котирування – це метод встановлення курсів ін. валют, визначення пропозицій їх обміну на валюту даної країни. Розрізн пряме і непряме вал котирування
Крос-курс – це курс між двома валютами розрахований на основі курсу кожної з них у першій валюті.
Сьогодні в основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності. Купів спроможність – це певний набір споживчих благ, які можна отримати за нац одиницю. Паритет купівельної спроможності – співвідношення між двома валютами, яка показує чому = купівельна спроможність однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Множинність ВК – ситуація коли в країні одночасно розраховується декілька валютних курсів .
Девальвація – це знецінення валюти на ринках; Ревальвація – подорожчання валюти, які цілеспрямовано здійсненні урядом.
Режими валютних курсів – це процедура визначення валютних курсів, його зміни та використання для здійснення розрахунків. Існує 2 види режимів валютних курсів: фіксований; плаваючий.
Фіксований валютний режим – передбачають валютний кредит зареєстрованих валютних паритетів які лежать в основі валют і підтримуються державними валютними органами.
Види фіксованих валютних курсів:
1. реально-фіксовані – в сонові валютних курсів лежить золотий паритет і допускаються відхилення валютного курсу від золотого паритету в межах золотих точок. Він можливий в період існування золотого стандарту.
2. договірні фіксовані – валютні курси спираються на погоджений еталон, поєднується золото і національна валюта окремої країни.
24. Міжнародна економічна інтеграція
Економічна інтеграція – це процес зближення національної економіки шляхом створення єдиного економічного простору для більшого переміщення т.п. капіталів робочої сили через національні кордони
Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом факторів світового розвитку, серед яких найвагомішими є глобалізація і регіоналізація
Глобалізація – формування єдиної для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин, поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу супроводжується утворення міжнародної організації, що є регулятором цього процесу
Регіоналізація – це поглиблення міжнародних зв’язків на регіоні
Рівні міжнародних економічних інтеграції:
- зона преференційної торгівлі, - вільний торговий простір,
- митний союз, - спільний ринок, - економічний союз,
- валютний союз, - політичний союз.
4. Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція
Першою школою яка займалась проблемою міжнародної торгівлі є меркантилізм.
Суть теорії абсолютних переваг Сміта: держави повинні спеціалізуватися на виробництві експортні товари у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими державами. Абсолютна перевага означає, що в країні на одиницю витрат виготовляється товару даного виду більше ніж в іншій країні. Сміт вважав що світова економіка представлена двома країнами
Рікардо висуває теорію порівняльних переваг суть якої полягає в тому, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами, тобто в основі міжнародної торгівлі лежить виключно різниця у витратах виробництва цих товарів а не абсолютні величині цих витрат.
Рікардо висуває припущення, що кожна країна має фіксовану кількість ресурсів або факторів виробництва, усі ресурси одного виду ідентичні і повністю використовуються; незалежно від обсягу виробництва на виробництво продукції використовується однакова кількість праці а світова економіка представлена двома країнами які обмінюються двома товарами без будь-яких бар’єрів
26. Відкритість економіки: суть, критерії індикатори.
Економіка буває відкрита і закрита
Автаркія (закрита економіка) – це стан економіки, при якому задоволення потреб споживачів забезпечується виключно за рахунок внутрішнього національного виробництва, а обмін з іншими країнами практично відсутній
Відкрита економіка передбачає активне використання усіх форм МЕВ. Її побудова це контрольований процес вирішальну роль у якому виграє держава.
Рівень відкритості національної економіки залежить від рівня розвитку національної економіки і внутрішнього ринку, участі у міжнародному поділі праці.
Переваги відкритої економіки полягають у спеціалізації праці, ефективному використанні ресурсів і забезпечені розвитку народної економіки.
Критерії доцільності побудови відкритої економіки
1. підвищення ефективності національної економіки
2. зростання конкурентності національної економіки
3. зростання рівня економічної безпеки країни (незалежності у формуванні власної економічної системи)
Індикаторами відкритості національної економіки є 1. експортна квота (Ек=Е/ВВП*100%), 2. імпортна квота (Ік=І/ВВП*100%), 3. зовнішньоторгова квота (ЗТк=ЗТ/ВВП*100%)
Висновки по теорії Сміта і Рікардо наступні:
1. Кожна країна приймаючи участь у міжнародній торгівлі може відокремити споживання від виробництва і таким чином забезпечити більш високий рівень задоволення потреб споживачів
2. Спеціалізуючись на виробництві певного продукту згідно з принципом порівняльних преваг та вступаючи в обмін з іншими країнами, країна отримує позитивний ефект, який реалізується у формі збільшення виробництва і споживання.
Теорія Хекшера-Оліна: країни будуть спеціалізуватися на виробництві тих товарів виготовлення яких вимагає значних витрат відносно надлишкових факторів та будуть імпортувати товари, у виробництві яких довелось би використовувати відносно дефіцитні фактори
Вернон висунув теорію життєвого циклу товару, тобто товар переживає чотири стадії розвитку – впровадження, зростання, зрілість, занепад.
Перу висуває теорію міжнародних альтернатив. На сучасному етапі високо розвинуті країни все менше залежать від зовнішньої торгівлі, а країни третього світу навпаки – її потребують
Плаваючий валютний курс формується під впливом попиту та пропозиції на валютному ринку
1. незалежне плавання – валютний курс формується на валютному ринку під впливом валютних цін при незначному впливі центрального банку
2. регульоване плавання – відчутне втручання центральних валютних органів (в першу чергу центральних банків). При цьому держава визначає межі відхилення курсу – валютний коридор.
3. змішане плавання щодо однієї валюти
Крім чистих режимів виділяються режими виходячи з національних особливостей
Преваги фіксованих курсів:
1. Дисциплінує економічну політику країн світу 2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш чіткої координації макроекономічної політики країн світу
3. Створюється ефективне економічне середовище 4. Сприяє зростанню світової торгівлі
Недоліки фіксованого курсу (усі долає плаваючий курс)
1. Внутрішні економічні цілі підпорядковані зовнішнім цілям у забезпечені рівноваги валютного балансу 2. Вимагає занадто великого обсягу резервів 3. Його не можна підтримувати протягом тривалого часу успішно внаслідок великих розбіжностей між країнами щодо економічної політики і структури економічної системи
4. Ігнорує вільну гру попиту і пропозиції.
Недоліки фіксованого валютного курсу є позитивом плаваючого
Недоліки плаваючих валютних курсів:
1. Внаслідок відсутності погоджених правил валютних політик окремих країн виникають конфлікти між цими країнами 2. Існує ризик невизначеності в торгівлі 3. Валютне плавання називається брудним