Зміст:
Стор.
Вступ……………………………………………………………………………...4
1. Теоретичні засади обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства……………………………………5
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціаль-
не значення………….……………………………………………………..6
1.2. Термін корисного використання основних виробничих фондів як економічна категорія…………………………………………………
1.3. Механізм впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприєм-ства………………………………………………………………….…
1.4. Механізм впливу морального зносу на термін корисного використання основних виробничих фондів підприємства………
2. Економічна оцінка терміну корисного використання основних виробни-
чих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства……………………………………………………………………..
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження………………………………………………………….
2.2. Характеристика об’єкта дослідження…………………...................
2.3. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу……………
2.4. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх придатність та оновлення……………………………………………........................
2.5. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність……………..
2.6. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва…………........................................................................
3. Обґрунтування пропозицій щодо скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва……………………………………………………..
скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства
оновлення основних виробничих фондів як чинник скорочення терміну корисного використання
поліпшення використання основних виробничих фондів як чинник ефективності виробництва
Висновки…………………………………………………………………………
Література………………………………………………………………………..
Вступ:

Темою моєї навчально-дослідної роботи є: « Обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства ». На мою думку ця тема є досить актуальною в наш час, так як кожне підприємство для нормального функціонування повинне визначити для кожного основного виробничого фонду його термін корисного використання.
Отже можна сказати, що термін корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції.
Термін корисного використання основних засобів визначається керівництвом підприємства самостійно з урахуванням економічної доцільності. Іншими словами, керівництво підприємства при придбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.
Що стосується безпосередньо методики визначення терміну корисного використання, то, на мою думку, можливе застосування декількох варіантів (при цьому на практиці не виключена можливість їх комбінування), які висвітленні в теоретичній частині науково-дослідної роботи.
Термін корисного використання може бути змінено. Це відбувається у випадку зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів внаслідок, наприклад, проведених капітальних і поточних ремонтів, зміни ринкової кон'юнктури. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну корисного використання.
Підбиваючи підсумок визначення терміну корисної експлуатації основних засобів, зауважимо, що фізично можливий термін їх служби не може бути основою для визначення норм амортизації. Він повинен визначатися виходячи з економічно доцільного терміну служби, який може бути менше фізично можливого. При цьому розрив між фізично можливим та економічно доцільним періодами функціонування техніки, що інтенсивно морально застаріває (комп'ютери та інша електроніка), буде найбільшим.
Якщо вас зацікавило все вище написане у вступі, то ви можете дізнатися більше прочитавши теоретичне завдання, а також проаналізувати, разом зі мною, економічну оцінку терміну корисного використання основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства і обґрунтувати пропозиції щодо скорочення терміну корисного використання ОВФ підприємства та підвищити ефективність виробництва.
1. Теоретичні засади обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
Основні фонди на підприємстві представленні засобами праці, які приймають участь у виробничому процесі тривалий період (більше року), в процесі виробництва не змінюють своєї натуральної форми, не входять до складу готової продукції і свою вартість переносять на новостворену продукцію у міру споживання, у вигляді амортизаційних відрахувань.
Основні виробничі фонди є частиною матеріально-речових елементів виробництва, які у вигляді засобів праці беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму.
За своїм призначенням та натурально-речовим характером основні фонди народного господарства поділяються на такі групи:
* Будівлі.
* Споруди.
* Передавальні пристрої.
* Машини та обладнання в тому числі:
силові машини та обладнання;
робочі машини та обладнання;
вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої і лабораторне обладнання;
обчислювальна техніка;
інші машини та обладнання.
* Транспортні засоби.
* Інструмент.
* Виробничий інвентар та приналежності.
* Господарський інвентар.
* Робоча та продуктивна худоба.
* Багаторічні насадження.
* Капітальні витрати по поліпшенню земель.
* Інші основні фонди.
До групи "Будівлі" відносяться архітектурно-будівельні об'єкти, призначенням яких є створення умов (захист від атмосферних явищ тощо) для нормального здійснення процесу праці і зберігання матеріальних цінностей: виробничі будівлі підприємств, житлові будинки тощо.
Група "Споруди" охоплює інженерно-будівельні об'єкти, які призначені для створення необхідних умов для здійснення процесу виробництва шляхом виконання тих чи інших функцій: шляхи, мости, канали, водосховища, гідроспоруди, очисні споруди тощо.
Група "Передавальні пристрої" включаю такі пристрої, за допомогою яких проводиться передавання електричної, теплової або механічної енергії від машин-двигунів до робочих машин, а також передавання рідких та газоподібних речовин. До них відносяться: електричні мережі, теплопроводи, водопроводи, газові мережі. Проте магістральні транспортні нафтопроводи і газопроводи відносяться до транспортних засобів.
Група "Машини та обладнання" поділяється на такі підгрупи:
Підгрупа "Силові машини та обладнання" включає машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію і машини-двигуни, що забезпечують перетворення різного роду енергій у механічну (турбіни, двигуни внутрішнього згоряння, електричні машини, трактори, силові трансформатори тощо).
Підгрупа "Робочі машини та обладнання" включає машини, апарати і обладнання, яке призначене для механічної, термічної та хімічної дії на предмет праці у процесі виробництва (металорізальні верстати, будівельні і меліоративні машини, підйомно-транспортні засоби, обладнання для приготування бетону тощо).
Підгрупа "Вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої і лабораторне обладнання" включає прилади та пристрої, які призначені для вимірювання і регулювання виробничих процесів (амперметри, ваги, пульти автоматичного управління, пристрої диспетчерського контролю тощо).
Підгрупа "Обчислювальна техніка" включає машини, пристрої та прилади, які призначені для прискорення та автоматизації процесів, пов'язаних з рішенням різноманітних задач за заданим алгоритмом, одержання економічної та науково-технічної інформації, комплексного управління технологічними процесами і управлінням виробництвом (електронно-обчислювальні, цифрові обчислювальні машини та пристрої тощо).
Підгрупа "Інші машини та обладнання" об'єднує машини, апарати та інше обладнання, яке не включається у перечисленні вище підгрупи (обладнання АТС, пожежні машини тощо).
Група "Транспортні засоби" представлена засобами пересування, переміщення людей, вантажів і транспортування рідних та газоподібних речовин. Вона включає електровози, тепловози, вагони, автомобілі вантажні і легкові, причепи, автобуси, магістральні нафтопроводи і газопроводи тощо.
Група "Інструмент". В цю групу основних виробничих фондів включають всі види ручного, пневматичного і електричного інструменту, що використовується або для здійснення виробничого процесу по виготовленню продукції або по обслуговуванню виробничого процесу. Це - різальні, ударні, давлячі та ущільнюючі знаряддя праці та різні пристосування для обробки матеріалів.
Група "Виробничий інвентар і приналежності". В цю групу основних виробничих фондів входять засоби праці виробничого призначення, що полегшують виконання операцій під час виконання робіт (робочі столи, верстаки), обладнання, яке сприяє охороні праці (групове огородження машин тощо), ємності для збереження рідких і штучних матеріалів тощо.
Група "Господарський інвентар". Ця група основних виробничих фондів включає в себе всі предмети конторського і господарського справляння і протипожежного призначення (столи, шафи, сейфи, друкарські машинки тощо).
Група "Робоча та продуктивна худоба" включає робочу худобу (коні, воли та інші тварини), продуктивну худобу (корови, вівцематки тощо).
Група "Багаторічні насадження" об'єднує всі штучні багаторічні насадження незалежно від віку (плодово-ягідні насадження всіх видів, декоративні насадження, полезахисні смуги тощо).
Група "Капітальні витрати" по поліпшенню земель включає витрати неінвентарного характеру на культуртехнічні заходи по поверхневому та корінному поліпшенню земель для сільськогосподарського використання, що проводяться за рахунок капітальних вкладень.
Група "Інші основні фонди" включає бібліотечні фонди (незалежно від вартості окремих екземплярів книг), музейні цінності тощо.
В залежності від цільового призначення основні фонди підприємств поділяються на такі групи:
основні виробничі фонди певного виду, призначення (галузі), що використовуються для здійснення господарської діяльності підприємства;
основні виробничі фонди інших галузей народного господарства (промисловості, будівництва, торгівлі, громадського харчування, сільського господарства тощо);
основні невиробничі фонди (фонди житлово-комунального господарства, культури, спорту, відпочинку, охорони здоров'я тощо).
Основні виробничі фонди галузевого призначення приймають безпосередньо участь у виробництві продукції. Ці фонди відіграють виключно важливу роль у виробництві продукції. До складу основних виробничих фондів відносяться машини та обладнання, транспортні засоби, виробничі будівлі, інвентар та інструмент тощо.
В залежності від ступеню участі у виробничих процесах основні виробничі фонди поділяються на активну та пасивну частину.
Активна частина основних виробничих фондів безпосередньо приймає участь у створенні продукції (виконанні робіт), тобто вони безпосередньо діють на предмет праці. До них відносяться машини та устаткування, інструмент, транспортні засоби, що використовуються для транспортування засобів та предметів праці. Активна частина виробничих фондів визначає виробничу потужність підприємства і її величина безпосередньо впливає на обсяги виробництва продукції або виконаних робіт.
Пасивна частина основних виробничих фондів безпосередньо не діє на предмети праці, а створює сприятливі умови для процесу виробництва. Вона дозволяє зберігати активну частину основних виробничих фондів, поліпшує виробничо-побутові умови працівників. До неї відносяться виробничі будівлі, споруди господарський та конторський інвентар тощо. Дослідженням встановлено, що чим вища питома вага активної частини у структурі основних виробничих фондів, тим більш ефективніше вони використовуються, тим більші обсяги виконуються робіт. На ефективність виробництва підприємства суттєво впливає не тільки розмір основних виробничих фондів, але і їх структура, під якою розуміють відсоткове співвідношення окремих структурних елементів у їх загальній вартості. При оцінці структури основних виробничих фондів підприємства необхідно враховувати те, що їх структурні елементи суттєво відрізняються за функціональною роллю у процесі виробництва. А тому з неоднаковою мірою активності впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.
Основні виробничі фонди інших галузей народного господарства на підприємстві включають основні фонди промисловості, будівельного призначення, основні фонди торгівлі і громадського харчування та сільськогосподарського виробництва.
Основні невиробничі фонди підприємств не приймають участі у виробничому процесі, але вони створюють необхідні умови для відтворення робочої сили, задовольняють культурні та побутові потреби працівників підприємств. До них відносяться основні фонди житлового, комунального та побутового призначення, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту тощо.
Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомогою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу — це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кошти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до продуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче призначення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалізації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фонди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення.
Отже, одним із головних значень основних виробничих фондів є створення матеріально-технічної бази підприємства, визначення рівня продуктивності праці.
Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60–70%; будинки, споруди та передавальні пристрої — 20—25%; силові, робочі машини та устаткування — 3–5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2—4% загальної вартості основних виробничих фондів.
Отже, соціальне значення полягає в тому що, основні фонди створюють умови для відтворення робочої сили.
1.2. Термін корисного використання основних виробничих фондів як економічна категорія
Термін корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється з урахуванням таких чинників:
очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;
передбачуваний фізичний i моральний знос;
правові обмеження щодо термінів використання.
Усі ці критерії досить суб’єктивні, отже, оспорити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо. При визначенні терміну корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Тобто, термін корисного використання основних засобів визначається керівництвом підприємства самостійно з урахуванням економічної доцільності. Іншими словами, керівництво підприємства при придбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися. Саме ця самостійність і засмутила багатьох бухгалтерів, котрі звикли відображати кожну операцію виключно згідно з нормативними документами.
Що стосується безпосередньо методики визначення терміну корисного використання, то, на мою думку, можливе застосування декількох варіантів (при цьому на практиці не виключена можливість їх комбінування).
Перший варіант ґрунтується на накопиченому досвіді підприємства при експлуатації подібних активів. Наприклад, якщо підприємство вже використовувало у своїй господарській діяльності певний об'єкт основних засобів, то вже є інформація про термін його корисної експлуатації і на її підставі можна встановити новий термін використання придбаного подібного об'єкта. Цей спосіб прямо передбачено пунктом 46 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби». Наприклад, необхідно встановити термін корисного використання транспортних засобів, який найдоцільніше виражати в кілометрах пробігу (а амортизацію нараховувати відповідно за виробничим методом), то в Єдиних нормах передбачено і такий варіант. Норму амортизації для таких об'єктів основних засобів виражено у відсотках від вартості на 1000 км пробігу.
Другий варіант – визначення терміну корисного використання згідно з технічними документами, що додаються до придбаного об'єкта основних засобів (звичайно, якщо такі дані в них містяться). Однак і цей варіант не ідеальний: він не буде враховувати специфіку експлуатації одного і того ж об'єкта в різних умовах. Наприклад, термін корисного використання автомобіля, використовуваного у своїй господарській діяльності підприємством роздрібної торгівлі для перевезення товарів від складу до торговельної точки, буде відрізнятися від терміну корисного використання такого ж автомобіля, але використовуваного у своїй діяльності автотранспортним підприємством, яке здійснює вантажоперевезення на далекі відстані.
Термін корисного використання може бути змінено. Це відбувається у випадку зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів внаслідок, наприклад, проведених капітальних і поточних ремонтів, зміни ринкової кон'юнктури. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну корисного використання.
Зазначимо, що проблема визначення терміну корисного використання основних засобів не нова і полягає не стільки в чисто технічному способі його визначення, скільки в науковій (економічній) обґрунтованості. Чим коротший термін служби, тим вища норма амортизації – необхідно швидше відтворювати основні засоби і тому більшу частину їх вартості у вигляді амортизації слід включати до собівартості продукції, що призводить до її збільшення. Чим триваліше термін, тим нижче норма амортизації, більше період відшкодування зносу і, отже, менше можливостей для своєчасного використання новітніх технічних досягнень. А це, звичайно, збільшує масштаби морального знецінення основних засобів.
Підбиваючи підсумок визначення терміну корисної експлуатації основних засобів, зауважимо, що фізично можливий термін їх служби не може бути основою для визначення норм амортизації. Він повинен визначатися виходячи з економічно доцільного терміну служби, який може бути менше фізично можливого. При цьому розрив між фізично можливим та економічно доцільним періодами функціонування техніки, що інтенсивно морально застаріває (комп'ютери та інша електроніка), буде найбільшим.
1.3. Механізм впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства
Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.
Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.
Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.
Результати соціологічних досліджень свідчать, що найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників.
1.4. Механізм впливу морального зносу на термін корисного використання основних виробничих фондів підприємства
У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.
Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.
Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу; - це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її.
Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних на створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється, тому за таких умов зменшується термін корисного використання. Наприклад: обладнання, яке ви купили 1рік тому коштувало 5 тис.грн., а зараз вино коштує 3,25 тис.грн. і є більш продуктивніше.В цьому і полягає частково моральний знос.
Моральне старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транспортним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.
Основні фонди вважаються морально застарілими, якщо Кмз>1. Про загальний рівень морального старіння деяке уявлення може дати також питома вага певних засобів праці, що експлуатуються понад 10, 15, 20 років.
Є два види (дві форми) морального зносу:
При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних фондів. Іншими словами, зменшується вартість основних фондів. Зауважимо, що первісна вартість основних фондів показує ту їхню вартість, яка була до моменту морального їх зносу. А відновлювальна вартість основних фондів становить їхню вартість (величину) після морального зносу (тобто відбулась переоцінка основних фондів за тими цінами, які встановилися після зниження вартості основних фондів внаслідок підвищення продуктивності праці в промисловості, де створюються засоби праці). Формула показує втрату вартості в результаті морального зносу основних фондів.
При другій формі морального зносу з'являються нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики і експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці є два шляхи, які визначають використання старих засобів праці: їх треба модернізувати, тобто підвищити їхню продуктивність до рівня нових засобів праці; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються з основних фондів. Безумовно, при цьому виникають певні втрати.
Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.
Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик та конструктивне вдосконалення діючих машин, що підвищують технічний рівень і покращують економічні показники. Дуже часто модернізація проводиться під час капітального ремонту фондів.
Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні
об'єктів основних фондів підприємства.
Отже моральний знос прямо впливає на термін корисного використання основних виробничих фондів.

Висновки:

Розкривши тему моєї навчально-дослідної роботи можна зробити такі висновки.
Перш за все, в теоретичній частині я висвітлила, суть основних виробничих фондів (ОВФ). Отже, основні фонди на підприємстві представленні засобами праці, які приймають участь у виробничому процесі тривалий період (більше року), в процесі виробництва не змінюють своєї натуральної форми, не входять до складу готової продукції і свою вартість переносять на новостворену продукцію у міру споживання, у вигляді амортизаційних відрахувань. За своїм призначенням та натурально-речовим характером основні виробничі фонди поділяються на такі групи: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини та обладнання в тому числі: силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої і лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти; виробничий інвентар та приналежності; господарський інвентар; робоча та продуктивна худоба; багаторічні насадження; капітальні витрати по поліпшенню земель; інші основні фонди.
Також, пояснила, що терміну корисного використання (ТКВ) – це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції. Побачила, як впливає термін корисного використання на ефективність виробництва підприємства, а також прослідкували, як на термін експлуатації впливає моральний знос.
Щодо практичної частини, то можу сказати, що термін корисного використання для 42-х підприємств повторюється і становить 10; 11,1; 12 років, а це означає що стільки років ОВФ будуть задіяні на підприємстві.
Далі за терміном експлуатації ми по групували підприємства і в результаті отримали, що в 1-й групі (10-10,83) кількість підприємств становили 11штук; в 2-й – 12; в 3-й – 19, а це означає, що в 3-й групі буде найбільший фондовіддача. Визначивши фондовіддачу ми побачили, що ТКВ на 0,34% впливає на фондовіддачу. Також, ТКВ впливає на придатність (0,05%), оновлення (0,47%), оборотність (99,59) та на ефективність виробництва (3,34%).
Потім ми скоротили ТКВ на 10% і побачили, що порівнюючи минулий термін корисного використання з теперішнім терміном ми можемо побачити ту саму тенденцію, що була в минулому: тобто термін корисного використання основних виробничих фондів збільшується при збільшенні фондовіддачі. Проте знизивши термін корисного використання ОВФ можна простежити закономірність того, що основні виробничі фонди будуть зазнавати меншою мірою моральний знос.
Далі, те саме зробили з коеф. Оновлення та ефективністю виробництва, і побачили теж саме, що і з фондовіддачею.
Література:
1. Анчишкин А.И. Наука-Техника-Экономика.- М.: Экономика, 1986., с.143-320.
2. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства, - Навч. Посібрик. – Рівне, РДТУ, 1999 – 247с.
3. Покропивного С.Ф. Економіка підприємства, - Підручник. – Київ, 2001 р.
4. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, - Навчальний посібник. – Київ,
“Вікар”, 2001р
6. http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=10930
7. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=922
8. http://www.readbookz.com/book/124/3378.html
9. http://www.referatik.com.ua/referat/55/3750/