Подробная информация аренда туалетов Красноярск у нас.

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ
1.1. Предмет статистики праці.
1.2. Методи статистики праці.
1.3. Завдання статистики праці.
1.4. Основні джерела статистики праці.
1.5. Основні форми державної статистичної звітності з праці.
1.1. ПРЕДМЕТ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ
Статистика праці — суспільна наука, котра вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які відбуваються під час праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв’язків та закономірностей.
Статистика праці вивчає чисельність, склад, розподіл і відтворення трудових ресурсів, ступінь їх використання у процесі суспільного виробництва, виявляє резерви робочої сили, що не використовується в суспільному виробництві; визначає ступінь залучення трудових ресурсів у суспільне виробництво і вивчає чисельність та склад зайнятих в економіці, ступінь використання робочої сили та робочого часу в процесі виробництва.
Продуктивність праці також є предметом постійного вивчення статистики праці. Статистика праці вивчає рівень та динаміку продуктивності праці, чинники, що спричиняють зміни продуктивності праці, вплив зростання продуктивності праці на зміну обсягу виробленої продукції, на показники собівартості продукції.
Велику увагу приділяє статистика праці вивченню оплати праці. При цьому розглядаються фонди оплати праці, рівень і динаміка цих показників, шляхи їх якнайправильнішого використання.
Водночас з вивченням динаміки середньої заробітної плати досліджується динаміка продуктивності праці.
Усі перелічені показники розглядаються у зв’язку з показниками фінансової діяльності підприємств та галузей економіки.
Статистика праці вивчає рівень життя населення, який є найважливішою умовою розширеного відтворення трудових ресурсів.
Проблеми статистики праці досліджуються в міжнародному масштабі, у масштабі всієї економіки, областей, економічних районів і т. д., а також в окремих галузях економіки, окремих підприємствах, установах, організаціях, ланках виробництва.
Оскільки предмет статистики праці як суспільної науки — явища й процеси, що відбуваються у сфері праці, яка є не галуззю економіки, а головною умовою існування людського суспільства, то статистика праці не належить до галузевих статистик. Це самостійна наука, що має свій предмет та метод, свою систему показників, що дає змогу вести дослідження як у будь-якій галузі економіки, так і в цілому в економіці.
Водночас вона органічно входить до складу будь-якої галузевої статистики (статистика праці в промисловості, статистика праці в сільському господарстві, статистика праці в будівництві та ін.) як один з найважливіших розділів.
Комплексний розгляд питань галузевих статистик, включаючи питання статистики праці даної галузі, дає можливість найбільш широко, всебічно охарактеризувати роботу кожної конкретної галузі економіки.
Об’єктом дослідження статистики праці є трудові ресурси,а одиницею спостереження — головним чином, підприємства та установи сфери матеріального виробництва й невиробничої сфери будь-якої форми власності.
1.2. МЕТОДИ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ
Статистика праці – наука суспільна, а тому вона базується на діалектичному й історичному матеріалізмі, основним її методом є діалектичний метод пізнання дійсності.
Однією з головних умов діалектичного методу є об’єктивність розгляду суспільних явищ. В основі розвитку суспільства лежать суспільні, незалежні від волі та свідомості людини, закони. У своїй діяльності людина повинна вивчати внутрішні закономірності розвитку явищ, пізнавати ці закони й свідомо використовувати в інтересах трудящих.
У умовах формування ринкових відносин необхідна повна, достовірна, всебічна характеристика кожного явища, що вивчається. Непомічання цього важливого принципу діалектичного методу пізнання дійсності веде до волюнтаризму.
Діалектичний метод потребує розгляду явищ, що вивчаються, у їх розвитку й взаємозв’язку, виявлення в них нових сторін та тенденцій. Діалектичний метод є найважливішим правилом наукового вивчення взагалі та діалектики як такої.
Щоб дійсно знати предмет, явища, необхідно вивчати всі його сторони, усі зв’язки з урахуванням їх рухомості та змінності. Вивчаючи те чи інше явище у сфері праці, потрібно розглядати його розвиток, зміни, зв’язок з іншими економічними явищами. Одна з найважливіших вимог до статистики праці полягає в необхідності вивчати працю залежно від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу суспільного розвитку.
Діалектичний матеріалізм вчить, що наростання кількісних змін у процесі розвитку суспільних відносин веде до корінних якісних змін. Статистика праці фіксує особливості переходу кількісних змін у якісні у сфері праці, вимірює ці зміни, визначає їх чинники. Усі зміни розглядаються як вияв боротьби протилежностей, боротьби між старим та новим.
Успішна реалізація поставлених завдань значною мірою визначається ступенем використання трудових ресурсів країни. Статистика праці, використовуючи свої специфічні методи вивчення, знаходить шляхи найефективнішого використання трудових ресурсів і в такий спосіб робить свій внесок у вирішення завдань прискорення соціально-економічного розвитку країни.
Базуючись на діалектичному методі пізнання, статистика розробляє власні специфічні методи дослідження. До них належать: метод відносних та середніх величин, індексний метод, балансовий метод. Широко використовуються в статистиці праці математичні методи аналізу: кореляційний, дисперсійний тощо.
Основною формою статистичного спостереження є звітність підприємств та установ виробничої і невиробничої галузей, яку вони складають на підставі даних первинного обліку та регулярно надають органам державної статистики.
Крім того, значну частину статистичних даних у сфері праці збирають шляхом проведення спеціальних одноразових статистичних обстежень (вибіркових або повних), які здійснюються періодично. Наприклад, проводяться одноразові обстеження чисельності робітників та службовців за загальним стажем роботи, облік чисельності спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою, зайнятих в економіці, облік професійного складу робітників за галузями економіки та ін.
Нарешті, статистика праці використовує дані галузевих статистик (статистика промисловості, сільського господарства, будівництва, демографічна, бюджетна тощо).
1.3. ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ
На різних етапах розвитку ринкової економіки перед статистикою праці постають особливі конкретні питання. Як уже зазначалось, у сучасних умовах важливу роль відіграють завдання характеристики ефективності використання трудових ресурсів, виявлення резервів її підвищення. До основних завдань статистики праці нележать:
Вивчення наявності, складу, розподілу, ефективності використання трудових ресурсів.
Дослідження робочого й неробочого часу; процесу скорочення ручної та важкої, а також некваліфікованої праці; удосконалення показників, що характеризують використання робочого часу.
Вивчення рівня, динаміки, чинників і резервів підвищення продуктивності праці з метою прискорення його темпів у різних секторах економіки та в економіці в цілому; аналіз виконання норм виробітку.
Вивчення оплати праці, а саме: складу фонду заробітної плати, шляхів раціонального використання фонду і диференціації заробітної плати; аналіз динаміки середньої заробітної плати, її співвідношення з темпом зростання продуктивності праці.
Дослідження життєвого рівня населення; удосконалення системи показників, що характеризують рівень життя населення; удосконалення статистики домашніх господарств як важливого джерела інформації про рівень життя окремих соціальних груп та всього населення. Вивчення показників рівня життя має вестися в тісному зв’язку з показниками виробництва й продуктивності праці.
Розроблення й удосконалення методів визначення показників, що характеризують умови та охорону праці, діяльність професійних спілок.
Вивчення пропорцій у сфері відтворення й використання трудових ресурсів — побудова та аналіз звітного балансу праці.
Удосконалення методології розрахунку та аналіз системи показників статистики праці з метою найповнішого відображення ефективності використання трудових ресурсів, збільшення продуктивності праці і добробуту населення. Це, у свою чергу, потребує удосконалення звітності й розроблення нових показників.
Перехід до нових форм господарювання, прийняття Законів України «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», а також ратифікації Україною в 1991 р. Конвенції МОП № 160 (1985 р.) «Про статистику праці» зумовили необхідність створення загальнометодологічних та організаційних засад національної статистики праці з метою адекватного відображення нових явищ та процесів, які відбуваються в суспільстві, на ринку праці, відповідно до міжнародних стандартів та запровадження їх моніторингу.
Процес реформування передбачає вдосконалення інформаційної бази системи показників; методів збирання, технології обробки, аналізу та методології розповсюдження даних.
Пріоритетними напрямами роботи в галузі статистики праці визначено:
створення та вдосконалення методів вимірювання та аналізу економічної активності населення;
приведення у відповідність до міжнародних стандартів структури витрат на оплату праці;
розроблення методики вивчення реальної заробітної плати;
розроблення методики обліку витрат на робочу силу та визначення її фактичної вартості за галузями економіки;
створення української класифікації професій тощо.
1.4. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА СТАТИСТИКИ ПРАЦІ
У країнах з ринковою економікою дані отримують з різних джерел, які різняться залежно від типу та ступеня деталізації, охоплення, періодичності, концепцій та визначень, покладених в основу очікуваної інформації, а також одиниць виміру, вартості отримання і якості інформації, своєчасності результатів. Узагалі, статистичні дані з праці отримують з трьох основних груп джерел.
1. Перепис населення та обстеження домашніх господарств:
перепис населення та житла;
вибіркові обстеження робочої сили;
вибіркові обстеження доходів і витрат домашніх господарств;
вибіркові обстеження зайнятості в неформальному секторі.
2. Перепис і обстеження підприємств/одиниць виробничої діяльності:
перепис підприємств/одиниць виробничої діяльності;
вибіркові обстеження зайнятості і заробітної плати;
вибіркові обстеження заробітної плати за професіями та кількістю вакантних місць;
вибіркові обстеження зайнятості в неформальному секторі.
3. Адміністративні джерела:
записи (реєстри) служби зайнятості;
реєстри страхування на випадок безробіття;
документація служб соціального забезпечення;
відомості про заробітну плату в державному секторі та особисті листки обліку кадрів;
відомості податкової інспекції;
записи інспекції праці;
облікові списки членства в організаціях робітників і підприємців.
З огляду на те, що система збирання даних у країнах з адміністративно-командною економікою переважно базувалася на безперервній обов’язковій звітності, що охоплювала всі одиниці господарської діяльності державного сектору економіки, наступним завданням статистики праці стало впровадження зовсім нових джерел збирання даних, спроможних охопити як державний, так і приватний сектори економіки.
За визначенням, джерела групи 1 і 2 потребують відповідно проведення регулярних вибіркових обстежень домашніх господарств і підприємств/одиниць виробничої діяльності. На практиці це означає перехід від системи суцільної статистичної звітності до нової системи отримання даних, що базується на сучасних засобах ведення статистичних робіт, включаючи методи випадкового формування вибірки для збирання первинної інформації.
У національній статистичній практиці, як і в країнах колишнього СРСР, основним джерелом відомостей про склад робочої сили та її характеристики була інформація підприємств, установ та організацій. Офіційно безробіття до 1991 р. не існувало.
У наш час в Україні система збору інформації реформується шляхом упровадження нових сучасних методів статистичного вимірювання на вибірковій основі замість суцільних спостережень. Статистика праці сьогодні є інтегрованою системою показників, які ґрунтуються на таких джерелах інформації:
державна статистична звітність (місячна, річна) підприємств, установ та організацій;
вибіркові анкети обстеження промислових підприємств;
державна статистична звітність (місячна, квартальна) служб зайнятості населення;
вибіркові обстеження домашніх господарств.
Важливим кроком до підвищення інформаційного рівня статистичної інформації є впровадження сучасних технологій її обробки. Це дасть змогу ефективніше використовувати первинну звітність, застосовуючи на її основі додаткові групування, розрахунки, оцінки, що сприятиме поглибленню аналізу та розширенню програми публікацій. Реалізація вищеназваних напрямів дає змогу покращити забезпеченість статистичною інформацією як основних її користувачів, так і громадськості з питань економічної активності населення, зайнятості, безробіття, професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, її вартості, тривалості робочого часу тощо.
1.5 ОСНОВНІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ З ПРАЦІ
У 2001 р. в Україні існувало 25 форм державної звітності з праці, які містять 13,6 тис. показників. Збір та розробка 11 (44 %) форм централізування в органах державної статистики (2,1 тис. (15,4 %) показників. Більша частина нецентралізованих форм статистичної звітності (90 % показників) збираються державними службами зайнятості і стосуються питань зареєстрованого безробіття та працевлаштування громадян.
Інформація зі статистики праці широко використовується на всіх рівнях для аналізу соціально-економічного стану, публікується в тематичних, відомчих та міжнародних стандартах, виданнях, а також надається користувачам на їх запити.
У даний час система показників з питань статистики праці є оптимальною з точки зору задоволення потреб користувачів. Розширення її відбувається за окремими дорученнями уряду.
З іншого боку, перехід до міжнародних стандартів у галузі статистики праці потребує запровадження нових обстежень. З метою ефективного витрачання коштів та оптимізації звітного навантаження на підприємства зазначені обстеження плануються на вибірковій основі. Так, у статистичну практику введено вибіркове обстеження вартості робочої сили, а також планується обстеження структури заробітної плати.
Плануються зміни форм статистичної звітності, зокрема№9-ДС «Розподіл чисельності працівників державної служби, які займають посади керівників і спеціалістів». Планується відмінити форми №1-ПВ термінова (місячна) «Звіт з праці» та№1-ПВ (заборгованість) «Звіт про стан заборгованості» в існуючому вигляді, натомість запроваджуються нові форми державної статистичної звітності «Звіт з праці» №1-ПВ термінова (місячна) та №1-ПВ (квартальна). Фактично ці дві форми містять таку саму кількість показників, що й форми, які передбачається відмінити. Принциповим є те, що замість двох форм місячної звітності запроваджується одна, це значно спрощує систему збору й обробки інформації та зменшує витрати праці підприємств. Така система поточного спостереження дасть змогу посилити контроль за потоками та якістю інформації, особливо на територіальному рівні, а також підвищити рівень її використання, і забезпечити економію коштів та скоротити трудовитрати на збір і обробку даних.
Щодо нецентралізованої статистичної звітності, що збирається і розробляється органами Державної служби зайнятості, внесення змін до форм звітності можливо після прийняття нової редакції Закону України «Про зайнятість населення».
Кількість форм державної статистичної звітності з праці та пропозиції щодо її зменшення наведені в додатках 1, 2.