Порядок призначення пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці
Одним з ефективних способів захисту прав, охорони праці, підвищення добробуту і заохочення категорій громадян, які працюють у досить важких і шкідливих для здоров'я умовах, є проведення заходів щодо надання пільг і компенсацій. Із цією метою законодавство України безоплатно забезпечує таких працівників лікувально-профілактичним харчуванням – молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. Такі працівники мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого тижня, щорічну додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, доплати та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Журнал «Вісник податкової служби України»
Передплатні індекси – 22599 (укр.), 22600 (рос.)
Е-mail: mail@visnuk.com.ua
Тел.: (044) 501-06-43
http://www.visnuk.com.ua
Зупинимося на призначенні таких пільг і компенсацій, як скорочена тривалість робочого тижня, щорічна додаткова відпустка, доплати. Зокрема, розглянемо, кому і в якому порядку призначаються зазначені пільги залежно від тих чи інших умов праці, професій і посад, звичайно ж, пам'ятаючи, що пільги стосуються виключно працівників, робота яких проходить у зазначених вище умовах.
Віднесення робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці можливе лише на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверженного постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.92 р. № 442 (за текстом – Порядок № 442). Адже залежно від цих результатів підприємства і організації здійснюють заходи щодо поліпшення умов праці та встановлюють пільги і компенсації своїм працівникам.
Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці відповідно до ст. 51 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом – КЗпП України), передбачено, зокрема, скорочену тривалість робочого тижня – не більше 36 годин.
У Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, затверженного наказом Мінпраці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 23.03.2001 р. № 122 (за текстом – Порядок № 122), яким затверджено Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21.02.2001 р. № 163 (за текстом – Перелік № 163), зазначено, що скорочена тривалість робочого тижня за роботу в шкідливих умовах установлюється працівникам виробництв, цехів, професій і посад незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також форм власності відповідних підприємств, організацій та установ.
Крім того, працівникам, професії та посади яких не передбачено в Переліку № 163, але які в окремі періоди свого робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, визначених ним, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється в ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, постійно зайнятим на даній роботі.
Нижче розглянемо категорії працівників, які можуть користуватися правом на скорочену тривалість робочого тижня.
Згідно з діючими нормами Порядку № 122 скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникам, професії та посади яких передбачено в розділі «Загальні професії» незалежно від того, на яких виробництвах або в яких цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачено у відповідних розділах або підрозділах Переліку № 163.
Бригадирам, помічникам і підручним робітникам скорочена тривалість робочого тижня встановлюється тієї ж тривалості, як і робітникам відповідних професій, зазначених у Переліку № 163.
Однак якщо виробництва та цехи зазначено в Переліку № 163 без найменувань конкретних професій і посад, правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії чи посади, яку вони займають.
У тих випадках, коли працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах на різних виробництвах, у різних цехах, за професіями та на посадах, де встановлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, і відпрацювали на цих роботах більше половини максимальної тривалості скороченого робочого часу, їх робочий день не повинен перевищувати шести годин. При цьому облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Якщо ж у Переліку № 163 зазначено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», скорочена тривалість робочого тижня відповідно до зазначеної в цьому Переліку тривалості встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, а у разі відсутності таких записів – лише в ті дні, коли працівник фактично був зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу.
Робітники, які виконують «малярні роботи», «зварювальні роботи» тощо, мають право на скорочений робочий тиждень незалежно від того, на якому виробництві або в якому цеху виконуються відповідні роботи.
Нагадаємо, що скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним чи трудовим договором лише за умови віднесення робочого місця працівника до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Щодо щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченої ст. 7 Закону «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями), то така відпустка надається за Списком (додаток 1), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 679 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2004 р. № 1674, за текстом – Список № 1290 (додатки 1 та 2)). Конкретну її тривалість встановлюють колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівників на таких роботах і від результатів атестації, грунтуючись на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими наказом Мінпраці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 р. № 383/55 (зареєстровано в Мінюсті України 28.01.98 р. за № 50/2490, за текстом - наказ № 383).
І хоча в деяких випадках тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць за умовами праці може перевищувати максимальну тривалість, зазначену у Списку № 1290, вона може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.
Крім того, відповідно до ст. 8 Закону № 504/96-ВР щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком 1290 (додаток 2).
Слід урахувати, що відпусткою за особливий характер праці є також відпустка, яка надається працівникам з ненормованим робочим днем. Вона надається тривалістю до семи календарних днів згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою. Натомість атестація робочих місць за умовами праці у такому випадку не потрібна.
У цілому до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується лише час роботи, передбачений ст. 9 Закону № 504/96-ВР, а саме: час фактичної роботи зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці; час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Наприклад, час перебування працівника на лікарняному, на курсах підвищення кваліфікації, у відпустці у зв'язку з навчанням, у відпустці без збереження заробітної плати тощо не зараховується до стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки.
Зазначимо, що у перший рік роботи працівника на підприємстві лише через шість місяців безперервної роботи він має право отримати щорічні основну і додаткові відпустки повної тривалості, а у наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року, а їх тривалість визначається лише за нормами статей 7 та 8 Закону № 504/96-ВР.
Тривалість зазначених щорічних відпусток у разі надання їх працівникові до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою ст. 10 Закону № 504/96-ВР.
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування із заробітної плати за ті дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, крім випадків, зазначених у ст. 22 цього Закону, однак якщо він не використав певну кількість календарних днів щорічної відпустки, йому виплачується грошова компенсація.
Також заслуговує на увагу норма ст. 100 КЗпП України, якою передбачено, зокрема, що на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці встановлюється підвищена оплата праці працівникам.
Кабінетом Міністрів України затверджено низку галузевих переліків робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, згідно з якими може встановлюватися підвищена оплата праці.
Проте до розроблення і затвердження в установленому порядку відповідного переліку робіт, згідно з яким може встановлюватися підвищена оплата праці працівникам за умови праці, можливо встановлювати в межах чинного законодавства інший вид підвищеної оплати праці, або скористатися ст. 7 Закону «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII (зі змінами та доповненнями), згідно з якою роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати, за колективним договором (угодою, трудовим договором), працівникам пільги та компенсації, не передбачені законодавством.
Ще однією досить суттєвою нормою є доплата за умови праці, яка розраховується відповідно до постанови № 387 та проводиться на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевими переліками робіт з важкими та шкідливими (особливо важкими та особливо шкідливими) умовами праці, у відсотках до тарифної ставки (окладу), лише за неможливості усунення шкідливих виробничих факторів організаційними або інженерно-технічними заходами: на роботах з важкими та шкідливими умовами праці – 4, 8, 12 %; на роботах з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці – 16, 20, 24 %.
Конкретні розміри доплат за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці визначаються за результатами атестації робочих місць за шкалою, передбаченою постановою № 387.
Водночас слід зауважити, що питання встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), а також встановлення гарантій, компенсацій, пільг є предметом колективного договору (ст. 7 Закону «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (зі змінами та доповненнями)).

Ольга Чернетенко
Головний спеціаліст (експерт з умов праці)
відділу державної експертизи умов праці
Мінпраці та соціальної політики України
«Вісник податкової служби України», лютий 2009 р., № 6 (530), с. 34 (www.visnuk.com.ua)
Дата підготовки 16.02.2009
Журнал «Вісник податкової служби України»
З ресурсу Інформаційного агенства ЛІГАБізнесІнформ
Останє оновлення ( 15.Mar.2009 )