ГАЛУЗЕВИЙ СКЛАД. Харчова промисловість є однією з провідних галузей промисловості України. Вона поступається тільки чорній металургії, даючи більш як 17% промислової продукції України. Харчова промисловість має складну структуру, об'єднуючи понад 20 галузей, що виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоконсервна, рибна, молочна, м'ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та ін. Харчова промисловість надзвичайно тісно пов’язана з сільським господарством, яке є головним постачальником сировини для неї. Тому не дивно, що просторова організація харчової промисловості значною мірою визначається особливостями спеціалізації сільського господарства. Визначальну роль у розміщенні підприємств галузей харчової промисловості відіграють сировина і споживач. Ті з них, які використовують мало транспортабельну сировину (що швидко псується) або велику кількість сировини, тяжіють до неї (цукрова, олійна, рибна, плодоконсервна, маслоробна та ін.). Галузі, в яких затрати на транспортування готової продукції більші, ніж на перевезення сировини, орієнтуються на споживача (кондитерська, хлібопекарська, пивоварна, молочна та ін.). І на сировину, і на споживача орієнтуються м'ясна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші галузі.
Мал. Харчова промисловість
БОРОШНОМЕЛЬНО-КРУП’ЯНА, ХЛІБОПЕКАРНА ТА МАКАРОННА ГАЛУЗІ. Ці галузі відіграють важливу роль у забезпеченні населення такими видами харчових продуктів, як борошно, крупи, хліб, макарони тощо. Їх відходи використовують для виробництва комбікормів. Борошномельно-круп’яна галузь набула розвитку в Україні ще в кінці ХІХ ст. Основними принципами розміщення її підприємств є сировина та споживач, тобто вони розміщуються як в районах вирощування зернових, так і в містах. Найбільшими центрами борошномельно-круп’яної промисловості є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя. Потужні центри галузі зосереджені у великих містах, морських та річкових портах, залізничних вузлах. Хлібопекарна галузь набула промислових масштабів розвитку ще на початку ХХ ст. Термін зберігання свіжого хліба досить обмежений. Це зумовлює розміщення підприємств хлібопекарної промисловості якомога ближче до споживача. Розміри хлібозаводі залежать від людності населених пунктів. У великих містах хлібозаводи значно потужніші, крім того, їх може бути декілька. Макаронна галузь є відносно молодою в харчовій промисловості України. Орієнтується вона здебільшого на споживача. Великими центрами макаронної промисловості є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Хмельницький. Кондитерська галузь розвивається ще з кінця ХІХ ст. Вже тоді в Україні було 48 фабрик, щоправда, малопотужних. Нині кондитерська промисловість набула значних масштабів розвитку. Провідними центрами галузі є Львів (“Світоч”), Київ (“Рошен”), Тростянець (“Крафт Якобз Сушард Україна”), Харків, Вінниця, Житомир, Донецьк (“А.В.К”). Більшість підприємств кондитерської промисловості в Україні розвиваються із залученням іноземного капіталу. ЦУКРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Цукрова промисловість є однією з найстаріших та найважливіших галузей в Україні. Ще в ХІХ ст. вона досягла значних масштабів розвитку, а Україна була одним з найбільших виробників цукру в світі. Цукрова промисловість в розміщенні орієнтується на сировину, оскільки для виробництва 1 т цукру необхідно переробити 7 т буряків. Нині цукробурякова зона охоплює 19 областей. Проте найбільша концентрація підприємств цукрової промисловості склалася у правобережному лісостепу, де зосереджено 62% посівів буряків. Там працюють більше сотні цукрових заводів та виробляється 2/3 цукру країни. Провідними виробниками цукру-піску в Україні є Вінницька, Полтавська, Черкаська, Київська, Тернопільська, Харківська області. На відходах цукрової промисловості працюють спиртові, вітамінні, дріжджові заводи. Донедавна за виробництвом цукру Україна посідала перше місце в Європі. Ринками збуту її продукції були, в основному, країни колишнього СРСР. Нині ж ці ринки майже повністю втрачено внаслідок неконкурентоспроможності вітчизняного цукру (висока матеріало- й енергомісткість, а отже, собівартість виробництва). Третина заводів в Україні (а їх більш як 190) були збудовані ще в середині ХІХ ст. Більшість таких підприємств мають дуже зношені основні виробничі фонди та малу потужність. Так, середній цукровий завод України може переробити за сезон близько 2,5 тис. т буряків, тоді як у країнах ЄС – 7,5 тис. т. Надмірно довгим є в Україні і сезон цукроваріння, який триває 130 днів, що призводить до втрати цукристості буряків. Тому обсяги виробництва продукції за останні десятиліття скоротилося більш як у 2 рази (за 1990–2003 рр.). Багато цукрових заводів простоюють або демонтовані. ОЛІЙНО-ЖИРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Олійно-жирова промисловість виробляє олію, маргарин, майонез та іншу продукцію. Сировиною для неї є насіння соняшнику, ріпаку, соя, кукурудза, рицина. Близько 90% олії в Україні виробляють із соняшнику. Підприємства галузі розміщені переважно у районах вирощування цієї культури (для виробництва 1 т олії необхідно 3–5 т насіння). Ця галузь нараховує понад 30 великих підприємств та значну кількість невеликих олієнь, які розміщуються в сільських поселеннях. Найбільше їх — у Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Донецькій, Луганській областях. Загальне виробництво олії за останні десятиліття зросло майже удвічі. Найбільшими центрами олійного виробництва є Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Полтава, Одеса, Херсон. ПЛОДОКОНСЕРВНА ГАЛУЗЬ. Ця галузь за останні роки втратила свої позиції у складі харчової промисловості. Плодоконсервна галузь орієнтується на сировину, яка дуже швидко псується (овочі, фрукти, ягоди тощо). Підприємства плодоконсервної промисловості є в усіх регіонах України, проте особливо їх багато в південних і подільських областях, на Закарпатті. Провідними центрами є Сімферополь, Одеса, Херсон, Ізмаїл, Кам’янець-Подільський. Крохмале-патокова промисловість орієнтується на сировину. Підприємства галузі приурочені до районів вирощування картоплі, тому знаходяться переважно на півночі України. Найбільшими виробниками крохмалю є Чернігівська та Житомирська області. ВИНОРОБНА ТА СПИРТОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Сировинною базою для виноробної промисловості є виноград, фрукти та ягоди. Галузь тяжіє до районів вирощування сировини, оскільки оптимальний термін переробки винограду становить 5 год. Заводи вторинної переробки сировини та розливу вина можуть розміщуватися і в районах споживання цієї продукції. Найбільша кількість виноробних підприємств розміщується в АР Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях. Виноградні вина торговельних марок “Масандра”, «Інкерман», “Коктебель”, “Золота балка”, “Шустов”, “Шабо” мають загальносвітове визнання. За останні роки в Україні зросло виробництво високоякісних вин та коньяку. Провідними центрами виноробної галузі є Масандра, Алушта, Бахчисарай, Ізмаїл, Одеса, Мукачеве. МОЛОЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. У молочній промисловості розрізняють маслоробну, сироварна, молокопереробна і молочноконсервну галузі. Розміщуються підприємства галузі у великих і невеликих містах по всій території України. Майже всі районні центри України мають молокозаводи або молококомбінати. Маслоробна і сироварна галузі є дуже сировинномісткими, тому їх підприємства тяжіть до районів виробництва молока. Протягом останніх років загальне виробництво масла та твердих сирів знижується. Молокопереробна промисловість спеціалізується, насамперед, на виробництві продукції з незбираного молока. Молокозаводи виробляють продукцію, яка швидко псується, що визначає їх орієнтацію на споживача. Молококонсервна галузь зосереджена в невеликих містах і селищах міського типу, що тяжіють до районів з розвинутим молочним тваринництвом (Бахмач, Балта та ін.). М’ЯСНА ТА РИБНА ГАЛУЗІ. Переробкою продукції тваринництва займаються такі галузі харчової промисловості, як м’ясна, молочна, маслоробна, сироварна та ін. М’ясна промисловість забезпечує населення свіжим та мороженим м’ясом, м’ясними напівфабрикатами, ковбасними виробами, м'ясними консервами тощо. У структурі харчової промисловості галузь посідає провідні позиції. Вона орієнтуються і на сировину, і на споживача. Її підприємства є в усіх областях, найбільші м'ясокомбінати знаходяться у великих містах (Києві, Харкові, Полтаві, Одесі, Луганську, Львові). Загальне виробництво м’яса за останні роки (1990–2003) скоротилося більш як у 5 разів. Водночас скорочення виробництва ковбасних виробів є не таким суттєвим. Рибна промисловість розвинута, насамперед, у портових містах (Севастополь, Керч, Білгород-Дністровський, Одеса, Іллічівськ, Очаків, Маріуполь та ін.). Багато продукції дають судна-заводи, що знаходяться у місцях вилову риби. Для галузей харчової промисловості характерна певна невідповідність переробних потужностей наявній сировинній базі, тому велика частина продукції не переробляється. Необхідне будівництво оснащених новітнім обладнанням невеликих підприємств, які могли б швидко переорієнтуватися на випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції. Таблиця. Виробництво продовольчих товарів на душу населення (кг) Продовольчі товари Роки
Хлібобулочні вироби 50,1 50,3 48,9 48,8 48,6 48,1 46,0
Цукор-пісок 36,2 40,0 33,6 52 45,2 45,4 55,4
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ Хлібопекарська галузь відіграєграє значну соціальну і стратегічну роль у житті суспільства. У сумарному обсязі продукції всієї харчової промисловості України вона займає одне із провідних місць, а частка хлібопродуктів у раціоні населення України складає 15 %, що підтверджує їхній статус як основного продукту харчування. Традиційно цій галузі приділяється менше уваги, ніж іншим, але будь-які зміни, що відбуваються на ринку хліба і хлібобулочних виробів, моментально впливають на соціально-політичне життя країни [3, с. 24] Призначенням хлібопекарської галузі є безперебійне забезпечення виробництва хліба, хлібобулочних та інших борошняних виробів у обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки. Норма споживання для пересічного громадянина становить 101 кг хліба і хлібобулочних виробів на рік. Щорічно в Україні виробляється близько 2 млн. тонн хліба та хлібобулочних виробів, понад 70 % від загального обсягу випікають великі промислові підприємства, решту – приватні пекарні, мережа торгівлі, великі супермаркети та інші виробники. Ринок хліба і хлібобулочних виробів України на 99 % представлений продукцією вітчизняного виробництва. Національна хлібопекарська галузь, по суті, є натуральним господарством, де виробництво дорівнює споживанню. Але незважаючи на це протягом останніх років в хлібопекарській галузі зафіксовано спад виробництва. Показники діяльності хлібопекарських підприємств в Україні за 2005-2010 рр представлені в таблиці 1. Таблиця 1
Основні показники діяльності хлібопекарських підприємств в Україні за 2005-2010 рр.
№ Показники 2005 2006 2007 2008 2009 2010
1 Випуск виробів хлібобулочних, тис.т 2264 2160 2034 1978 1826 1725
4 Обсяг товарообороту хліба і хлібобулочних виробів, млн.грн 1699 1803 2009 2636 2631 2883
Аналізуючи дані таблиці 1, можна зробити висновок, що випуск виробів хлібобулочних за період з 2005 до 2010 року зменшився на 539 тис. тонн. Зменшення споживання хліба стало основною причиною падіння обсягів виробництва хліба і хлібобулочних виробів. / Насамперед, це відбулося внаслідок скорочення населення країни, зниження купівельної спроможності, зміну структури випікання і споживання продукції. Останнє пояснюється, серед іншого, більш економним використанням хліба, перш за все – за рахунок сільського населення, яке раніше згодовувало хліб худобі. Тепер дешевий хліб промислового виробництва до сіл майже не потрапляє, а продукт «спрощеного» виробництва – надто дорогий та дефіцитний. Також на зменшення споживання хліба значний вплив має збільшення випікання хліба невеликими пекарнями і сільським населенням самостійно. Розглядаючи хлібобулочну промисловість сучасної України, можна сказати, що вона є спадкоємицею радянської системи хлібопродуктів і внаслідок чого наділена деякими особливостями, які прямо впливають на розвиток діяльності підприємств галузі. Територіальне розміщення хлібопекарських підприємств зосереджено головним чином у великих містах та обласних центрах, а також у регіонах найбільшого виробництва борошна. Так, приблизно 49 % хліба і хлібобулочних виробів, вироблених в Україні, зосереджено в 6 найбільших промислових регіонах. Найбільшу частку у виробництві хлібобулочних виробів займає м. Київ (17,2 % сукупного обсягу виробництва), Донецька (11,3 %) і Дніпропетровська області (9 %), Одеська (6 %), Харківська (6 %), Луганська (5 %), АР Крим разом із Севастополем (5 %). Це пояснюється високою щільністю населення регіонів і найвищим рівнем економічного розвитку, а звідси, і платоспроможного попиту. Проведений нами аналіз діяльності підприємств хлібобулочної промисловості, дозволив виділити ряд основних проблем, які гальмують більш інтенсивний розвиток галузі хлібопечення в Україні. Серед яких можна виділити наступні: Першою і однією з головних проблем, як ми вже зазначали, можна віднести щорічне скорочення споживання хліба в Україні. Динаміка виробництва хліба і хлібобулочних виробів в Україні в період з 2005-2010 роки свідчить про постійне зменшення обсягів виробництва національних пекарів. Порівняно з 2005 роком обсяг вироблених в Україні хлібопродуктів скоротився на 23,8 % і в 2010 році склав 1725 тис. т. Щорічно в середньому на 60 тис. т скорочується вироблення одного з найпоживніших продуктів в раціоні українців і темпи зниження прискорюються з кожним роком. До другої за важливістю проблеми галузі віднесемо щорічне зниження частки зерна з високими хлібопекарськими властивостями і значне збільшення домішок. Це прямо впливає на якість борошна та його хлібопекарські властивості. Якість хліба і хлібобулочних виробів напряму залежить від селекції зерна, відповідності вимогам прогресивних технологій вирощування, умовами збереження та переробки. Сьогодні, експерти все частіше говорять про дефіцит якісного зерна на ринку, зниження якісних і смакових властивостей хліба, зростання його ціни. Недостатня якість борошна для випікання хлібопродуктів - постійна проблема виробників. Третя проблема – моральне та фізичне застарівання хлібопекарського обладнання вітчизняних хлібозаводів. Хлібопекарські підприємства мають потребу і бажання в технічному відновленні. Але на думку фахівців галузі, низькі темпи оновлення обладнання збережуться і надалі через низьку рентабельність виробництва та відсутність державної підтримки держави. Модернізація великих і розвиток малих виробників галузі вимагають нового обладнання. Серед основних постачальників імпортного обладнання для хлібопекарських підприємств домінують італійські компанії (частка на ринку хлібопекарського машинобудування 25-30 %), які спеціалізуються на поставках важкого й допоміжного устаткування, однак ігнорують сегменти хімічних добавок і компонентів. Національне хлібопекарське машинобудування поки характеризується епізодичним розвитком, що є результатом занепадання самої галузі та складної економічної ситуації в країні. Четверта проблема – якісні і недорогі інгредієнти для виготовлення хлібопродукції є досить актуальною для національних підприємств. Майже всі основні інгредієнти поставляються з зарубіжжя, що впливає на формування цін на хліб і хлібобулочні вироби. В результаті виникає наступна проблема – потреба у встановлені високої ціни на хліб та хлібобулочні вироби, а це унеможливлює контроль з боку держав за встановленням цін на продукцію масового вжитку – хліба. Адже ціни на нього є об’єктом пильної уваги з боку держави. Жорстке державне регулювання процесу ціноутворення на хліб і хлібобулочні вироби призводить до формування низької рентабельності їх виробників. В собівартості готової продукції виробників хлібопродукції значну частку має плата за електроенергію та газ, а також матеріальні витрати на закупку сировини, обладнання. Одночасно з цим ціни на енергоносії, борошно і зерно встановлені на рівні світових. Така ситуація сповільнює, а на деяких підприємствах унеможливлює, впровадження інноваційних перетворень, не дає можливості проводити модернізацію та переоснащення підприємств, сповільнює технологічний розвиток. [8, с. 115]. До наступної проблеми відносимо низький термін зберігання хліба й хлібобулочних виробів. Практично всі хлібозаводи для упаковування продукції використовують поліпропіленову плівку. Цей процес в основному здійснюється вручну (питома вага пакувальної продукції невелика, ще менше нарізаної). Практично не одержують поширення принципово нові технології: заморожені напівфабрикати й напівфабрикати, що вимагають допікання в роздрібній мережі. Такий інноваційний підхід може зробити революцію в хлібопеченні, але для цього українським виробникам бракує достатньої інформації, відповідного досвіду, вітчизняних і виробничих наробітків. До однієї з основних проблем віднесемо слабку фінансово-економічну підтримку галузі державними органами, яка значно знижує темпи розвитку хлібобулочної промисловості. Чинність твердого адміністрування хлібопечення, процесів ціноутворення на хлібопродукти спричиняє низьку рентабельність галузі, що унеможливлює розвиток інноваційної діяльності, технічне відновлення підприємств. Відсутність спеціалізованого науково-дослідного інституту не дає можливості розробити галузеві норми, здатні упорядкувати стандарти хлібопечення. Низька рентабельність галузі не дає хлібопекарським підприємствам стійко безперебійно працювати, проводити технічне переозброєння, обновляти свої асортименти й піклувалися про якість і безпеку хліба й хлібобулочних виробів (за підрахунками експертів вона повинна бути не менш 15 %). Також наявна проблема відсутності ефективного інвестора, здатного активізувати інноваційну діяльність на підприємствах галузі, стоїть дуже гостро, виробники відчувають нестачу державного регулювання як в області фінансової так і правової підтримки. Сьогодні більшість хлібозаводів мають потребу в проведенні реконструкції, заміні технологічного устаткування на більш сучасне, енергозберігаюче. Аналіз основних виробничих фондів хлібопекарських підприємств показує, що зношування парку технологічного встаткування становить 70-80 %. Серед основних лідерів ринку, які провели реальні технічні перетворення на хлібопекарських підприємствах за останні роки, можна відмітити ВАТ «Одеський коровай», ВАТ «Винницахлеб», окремі хлібозаводи Запоріжжя, Донецька, Дніпропетровська. Однак про масове перетворення галузі, на жаль, говорити поки не доводиться.
ЗАГАЛЬНА СТАТИСТИКА КОНДИТЕРСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ГАЛУЗІ Кондитерська галузь – одна з найбільш розвинених галузей харчової промисловості України. Загальний обсяг виробництва підприємств складає більше 1 млн. т продукції на рік, що дозволяє повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку та експортувати значні обсяги продукції закордон. За останні три роки обсяги виробництва кондитерських виробів по категоріям товарів УКТЗЕД склали: Категорія товару Обсяги виробництва, тис т.
2009 рік 2010 рік 2011 рік
1704Кондитерськi вироби з цукру (включаючи бiлий шоколад), без вмiсту какао 266 252 226
1806Шоколад та iншi готовi харчовi продукти з вмiстом какао 330 352 342
1905Хлiбобулочнi, борошняні кондитерськi вироби, з вмiстом або без вмiсту какао 339 367 497
Всього 935 971 1 065
Асортимент виробленої продукції охоплює практично всі групи кондитерських виробів. В кондитерській галузі на виробництві задіяно близько 170 тис. працюючих. Виробничі потужності галузі завантажені орієнтовно на 70 %. Галузь є одним із провідних споживачів української сільськогосподарської сировини – цукру, борошна, крохмалопатоки, молока тощо – на яку забезпечує значний попит.
МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ Підприємства галузі постійно інвестують в розвиток галузі близько 200 млн. дол. США щорічно. На провідних кондитерських фабриках проведено повну модернізацію виробництв, встановлені найсучасніші виробничі лінії. Значно підвищено технологічність та наукомісткість виробництва. Галузь розвивається в умовах жорсткої внутрішньої і зовнішньої конкуренції, що сприяє постійному вдосконаленню управлінських процесів та забезпеченню високих світових стандартів якості виробленої продукції. На всіх провідних підприємствах галузі впроваджені та функціонують системи менеджменту якості по версії ISO 9001:2000. Стан впровадження міжнародних систем управління якістю на підприємствах-учасниках Асоціації «Укркондпром» станом на 01.12.2011 року ISO 9000 HACCP ISO 22000
Впроваджено на 19 підприємствах Впроваджено на 11 підприємствах Впроваджено на 16 підприємствах
Фахівцями галузі останнім часом розроблено біля 100 Національних стандартів на готову продукцію та сировину, які гармонізовані з вимогами стандартами європейського співтовариства та Європейської Комісії Кодекс Аліментаріус Ці фактори поряд з помірним державним регулюванням дозволили виграти конкуренцію на внутрішньому ринку та фактично повністю витіснити конкурентів із інших країн.
КОНДИТЕРСЬКА ГАЛУЗЬ ЯК ОСНОВА ЕКСПОРТУ ПЕРЕРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ АПК Українські кондитери та виробники крохмалопродуктів забезпечують значний обсяг валютних надходжень, експортуючи продукції у більш ніж 50 країн світу загальною вартістю близько $1 млрд. при значному позитивному галузевому зовнішньоторговельному сальдо. Зокрема, експорт кондитерської продукції за останні чотири роки зріс з 814,5 млн. дол. США в 2008 році до 1 111,2 млн. дол. США в 2011 році, тобто майже на 36%, і складає близько 40% від загального обсягу виробленої продукції: Найменування
За 2008 рік За 2009 рік За 2010 рік За 2011 рік
тис. тонн $ млн. тис. тонн $ млн. тис. тонн $ млн. тис. тонн $ млн.
Всього кондитерських виробів 373,9 814,5 383,4 725,4 437,2 972,8 438,8 1 111,2
1704Кондитерськi вироби з цукру (включаючи бiлий шоколад), без вмiсту какао 74,3 122,6 88,9 128,1 100,7 180,3 89,4 190,5
1806Шоколад та iншi готовi харчовi продукти з вмiстом какао 174,6 488,7 177,1 430,6 200,5 576,4 195,7 639,4
1905Хлiбобулочнi, борошняні кондитерськi вироби, з вмiстом або без вмiсту какао 125,0 203,2 117,4 166,7 136,0 216,1 153,7 281,3
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИЙ ФОРМАТ ГАЛУЗІ Підприємства галузі інвестують в купівлю та розвиток виробничих потужностей на потенційно привабливих ринках збуту: «Рошен» придбав виробничі майданчики в РФ (м. Липець) та на території Європейського Союзу (м. Клайпеда), «Конті» – в Росії (м.Курськ). Розглядається можливість будівництва кондитерських фабрик в інших країнах. Таким чином, не виключено, саме кондитерська галузь України сформує перші ТНК українського походження.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ Оскільки об’єм внутрішнього споживання кондитерських виробів є сталим в середньотерміновій перспективі, і внутрішній попит на кондитерські вироби майже повністю забезпечений національними виробниками, нарощування виробництва можливе за рахунок збільшення експорту. Потенційно можливим є доведення експорту продукції галузі до $ 2,5-3 млрд., що дозволить зменшити девальваційний тиск на національну валюту, істотно збільшити податкові надходження до бюджету, підвищити зайнятість в галузі на 2%. Серед передумов розвитку галузі: - вирішення внутрішньоекономічних проблем (подальше зменшення регуляторного тиску, вдосконалення податкового кодексу тощо); - зняття обмежень на постачання українських кондвиробів, які запроваджені РФ, Казахстаном, Білоруссю; - повна і негайна лібералізація торгівлі кондитерськими товарами з ЄС в рамках ЗВТ між Україною і ЄС.
Список використаних джерел
1. Котляренко В.О. Євроінтеграційна модель харчової промисловості 21 ст.: можливості для України /В.О. Котляренко //Формування ринкових відносин в України. – 2004. – № 3. – С. 38-45 2. Силантьєва Н. Інноваційна активність підприємств /Силантьєва Н., Маринченко Л. //Харчова та переробна промисловість. – 2007. – № 7. – С. 4-7. 3. Виробництво основних видів промислової продукції по місяцях 2010 року [Електронний ресурс] /Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010/pr/ovp/ovp_u/ovp2010.html. 4. Доповідь «Про соціально-економічне становище України за 2010 рік» [Електронний ресурс] /Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010/mp/dopovidx/dop122010.zip. 5. Оприлюднення експрес-випусків Держкомстату у 2011 році [Електронний ресурс] /Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 6. Про роботу хлібопекарської галузі за перші 4 місяці 2010 року [Електронний ресурс] /Сайт Хлеб Кондитер Экспо. – Режим доступу: http://www.bread-expo.kiev.ua/ukrhlebprom/pro-robotu-hlibopekarskoyi-galuzi-za-pershi-4-misyatsi-2010-roku.html. 7. Перспективи розвитку харчової галузі в Україні [Електронний ресурс] /Сайт IBcontacts. – Режим доступу: http://ibcontacts.com.ua/perspectyvy_rozvytku/.
