Відносини формування ціни виробництва
План
Витрати виробництва.
Прибуток, норма прибутку, рентабельність.
Конкуренція і утворення ціни виробництва.
Будь-який процес господарювання завжди пов'язаний з певними витратами. Політична економія розрізняє - витрати для суспільства в цілому і витрати для окремого господарюючого суб’єкта (підприємства).
Витрати для суспільства - вони представляють собою всю ту сукупність уречевленої і живої праці яка необхідна для випуску тих благ, які використовує суспільство задовольняючи свої потреби. Цей вид витрат ототожнюється з величиною вартості товару і формально може бути записаний наступним чином : W= C +V+M= C + Mв.
Для окремого господарюючого суб’єкту витрати ототожнюються із затратами капіталу. Формально цей вид витрат можна також записати використовуючи формулу величини вартості товару змінивши групування її членів : W= (C+V) +M= K +M , K= C+V.
Аналіз витрат окремого господарюючого суб’єкту дещо різниться в Україні і у високорозвинених країнах Європи. На українських підприємствах витрати виробництва досить часто називають собівартістю продукції. Залежно від функціонального призначення та рівня формування, собівартість поділяється на :
- розрахункову
- практичну
- комерційну.
Розрахункова собівартість - відображає той рівень витрат який очікується в майбутньому.
Фактична собівартість - вона відображає той дійсний рівень витрат, який підприємство має певний конкретний час свого існування.
Комерційна собівартість - вона складається із фактичної виробничої собівартості І тією сумою витрат, яка пов’язана з реалізацією виготовленого товару.
Структура собівартості - знаючи її можна контролювати динаміку окремих елементів собівартості а також шляхів зниження собівартості. Структуру собівартості розраховують у 2 варіантах :
- за елементами витрат (здійснюється для обрахунку собівартості всієї продукції )
- за статтями калькуляції (здійснюється для обрахунку одиниці)
Дещо іншим аналізом проблеми витрат характеризується досвід країн з розвиненою ринковою економікою. В даному випадку для аналізу виділяються наступні види витрат :
- зовнішні витрати ( бухгалтерські витрати (до них відносять всі грошові витрати підприємства . Вони аналогічні поняттю собівартість)
- внутрішні витрати ( цей вид витрат враховує вартість не оплаченого внутрішнього ресурсу. Наприклад до нього можна віднести так званий нормальний прибуток, який розраховується за аналогією з недоотриманим або втраченим прибутком)
- економічні витрати (представляють собою суму внутрішніх і зовнішніх витрат виробництва)
- постійні витрати (до них належать такі витрати на загальну величину яких не впливають обсяги виробництва. Наприклад - плата за кредит )
- змінні витрати ( до них відносять такі витрати які прямо залежать від величини виробництва ( сировина,паливо, матеріали тощо ).
З економічної точки зору прибуток - це форма суспільного прояву додаткової вартості. Додаткова вартість по відношенню до суми затрат капіталу змінює форму свого існування і починає виступати як прибуток :
Р — величина прибутку
W= (C+V)+M = K+P.
Прибуток - дохід суб’єкта економічної діяльності який утворюється як різниця між сумою грошових надходжень або валовою виручкою і витратами виробництва або собівартістю продукції. Абсолютну величину прибутку можна обрахувати за наступною формулою :
(С+V+P)-(C+V)=(C+V+P)-K=P.
Прибуток завжди належить власнику засобів виробництва. Формально господар виробництва має беззаперечне право розпоряджатися прибутком на свій розсуд, але господарська практика свідчить,що держава, правові інститути, нормативна база системи оподаткування суттєво впливають на утворення величини прибутку. Виходячи з цього політична економія розрізняє поняття валового прибутку і чистого прибутку.
Чистий прибуток - утворюється після законодавчо встановлених відрахувань з валового прибутку. В Україні вся сума відрахувань може перевищувати 90 %. До таких відрахувань в першу чергу відносять : відрахування на соціальне страхування, відрохування в фонд ЧАЕС , у фонд зайнятості, сплата відсотків за кредит, величина штрафів тощо. Після названих відрахувань у підприємства залишається так званий чистий прибуток, з нього формується ще 3 фонди :
- фонд розвитку виробництва
- фонд розвитку соціального виробництва
- фонд матеріального заохочення
В економічній діяльності загальна сума отриманого прибутку не дає достатнього уявлення про ефективність інвестованих коштів .
В економіці України прибутковість підприємств визначається з допомогою такого показника як норма рентабельності розрізняють два поняття норми рентабельності :
- норма рентабельності підприємства
- норма рентабельності виробництва.
P’ (EN) =( P/CБ) * 100%
P’ (EB) = P/(ФО + OЗ) * 100%
ФО-СЕРЕДНЬОРІЧНА ВАРТІСТЬ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ
OЗ-ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА
На рівень норм прибутку впливають наступні фактори :
- Норма додаткової вартості
- Органічна будова капіталу
- Швидкість обороті капіталу
- Економія на елементах постійного капіталу
- Ринкова ціна.
Конкуренція - це форма суперництва між суб’єктами економічної діяльності за одержання найбільшого прибутку. Вона буває внутрішньо галузевою і міжгалузевою.
Внутрішньогалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними суб’єктами за найкращі умови виробництва чи збуту продукції всередині однієї галузі.
Міжгалузева конкуренція - це економічне суперництво за більш вигідні сфери застосування капіталів, цей вид конкуренції сприяє переливанню капіталів із галузей, де норма прибутку не висока в більш прибуткові галузі і навпаки. Даний процес здійснюється доки не встановлюється середня норма прибутку :
P’=( P1 + P2 + P3…. PN )/ ( K1 + K2 + K3 ……. KN ) * 100%.
Ціна, яка забезпечує отримання середнього прибутку називається - ціною виробництва.
ЦВ= К + РСР.
Механізм утворення ціни виробництва представлений таблицею ст. 40.
Д\З
Висновки по темі в цілому.
Висновки по кожному питанню окремо.
Задачі № 86, 88, 89.