Товарна організація виробництва
План
Суть, умови виникнення та форми товарного виробництва.
Товар та його властивості.
Закон вартостей.
Історії людства відомі два основні типи господарювання:
- натуральне виробництво.
- товарне виробництво.
Натуральне виробництво-представляє собою такий тип господарювання коли продукти виготовляються лише для задоволення власних потреб виробника та членів його сім’ї.
Основні риси натурального виробництва :
- замкненість (автономні господарства,самодостатні господарства).
- домінування простої кооперації праці(кооперація - це така форма праці коли велика кількість людей планомірно і сумісно використовують свої здібності заради досягнення поставленої мети. Проста кооперація праці характеризується відсутністю внутрішньовиробничого поділу праці, тут існує лише природній поділ праці(по статі ,по віку.).
- універсалізація праці (мова йде про те, щоб для того, щоб вижити кожна людина, а точніше сім’я повинні виконувати всі необхідні види діяльності).
- прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням (відсутність обміну і грошей).
Натуральне господарство домінувало в первісному суспільстві,при рабстві,і феодалізмі,окремі його елементи при певних умовах можливі і нині (екологічні катастрофи , війни і т.д.). Вважається, що натуральне виробництво малоефективне, консервативне і забезпечує надзвичайно повільний розвиток продуктивних сил, тому з часом йому на зміну приходить товарне виробництво.
Товарне виробництво - це виробництво продуктів не для власного споживання ,а для обміну,тобто для задоволення потреб покупця.
Основною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Суспільний поділ праці в своєму розвитку проходить чотири основні етапи:
Це розвиток і відокремлення скотарства в самостійну галузь;
Це розвиток і відокремлення ремісництва в самостійну галузь;
Це розвиток торгового капіталу і виникнення прошарку купців;
Це розвиток науково-технічної революції і поява менеджменту;
Розрізняють просте і розвинене товарне виробництво:
А) Просте товарне виробництво – воно характеризується низьким рівнем поділу праці. Тут домінує, в основному, натуральне виробництво, і тому лише не значна кількість продукції перетворюється в товар.
Б) Розвинене товарне виробництво – воно є всезагальним, тут майже всі продукти і послуги перетворюються в товари. Товаром стає навіть робоча сила людини. Розвинене товарне виробництво характеризується розвиненими формами виробництвами коопераціями праці. До них відносять:
А)мануфактура;
Б) фабрика;
Безпосереднім результатом товарного виробництва є товар. Товаром може бути не будь який продукт праці, а лише той, який призначений для обміну, тому щоб стати товаром, продукт праці обов’язково повинен мати три наступні властивості:
Споживна вартість;
Мінова вартість;
Вартість(просто вартість);
Споживна вартість товару – вона представляє собою здатність продукту задовольняти потреби покупця, споживчу вартість іноді характеризують як КОРИСНІСТЬ. Політекономія розрізняє загальну і граничну корисність.
Загальна корисність-це сума корисностей блага,у нашому випадку 1 +2+3
Див мал.
Загальна корисність - це сума корисностей окремих частин блага.
Гранична корисність – це корисність останньої частини блага.
Існує проблема виміру граничної корисності у відповідності до неї політекономія виділяє 2 напрями:
- карденалістський
- орденалістський
Карденалісти вважають, що граничну корисність можна виміряти з допомогою абсолютних величин, і вводять для цього таку величину як «ЮТИЛЬ».
Орденалісти з цим не погоджуються, вони доказують, що для виміру граничної корисності можуть бути придатними лише відносні величини, виходячи з цього вони пропонують такі інструменти виміру як:
а) бюджетна лінія;
б) крива байдужості;
Мінова вартість-це властивість товару обмінюватись на інший товар у певних кількісних співвідношеннях, в самому загальному вигляді мінову вартість товару можна записати з допомогою наступного рівняння: ХтоваруА=У товаруВ. В лівій частині р-ня стоїть товар який називають відносною вартістю, цей товар обмінюється; в правій частині р-ня стоїть товар, який називають еквівалентною вартістю, він представляє собою такий товар, який є, якби, дзеркалом, що відображає в собі той товар, що обмінюється; всі величини р-ня мінової вартості в залежності від часу і місця мають тенденцію до зміни.
Вартість – це втілена в товарі суспільно-необхідна праця. На величину вартості впливає три групи факторів:
1)Просту, або складну, тобто кваліфіковану працю, вважається, що за один і той же час людина вищої кваліфікації створює більшу вартість.
2) продуктивність праці – розуміють кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Із зростанням продуктивності праці, вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї виробленої продукції залишається не змінною.
3) інтенсивність праці - це напруженість праці, витрати праці, за одиницю часу. Із зростанням інтенсивності праці одиниці товару не змінюються, а вартість всіє виробленої продукції інтенсивно зростає.
Закон вартостей - це основний закон товарного виробництва,він передбачає , що мінові пропорції при обміні товаром регулюються їх вартостями.
Три основні функції виконує цей закон:
- ціноутворююча
- регулююча
- стимулююча
Д\З
Висновки по темі в цілому.
Висновки по кожному питанню.
Охарактеризувати ситуацію, яка склалася в точці А.