ЗМІСТ
ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ І ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ 1
Політична влада і політична система 6
Словник найбільш уживаних термінів: 8
Політико-правові: 8
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ 8
Структура політичної діяльності 13
Процес прийняття політичних рішень: 13
стадії, учасники, форми політичних дій 13
Функції політичного маркетингу 14
ЛЮДИНА І ПОЛІТИКА 14
Політика і групи інтересів 17
ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА НАЦІЇ ЯК СУБ”ЄКТИ ПОЛІТИКИ 21
Загальна характеристика політичної еліти 25
Держава і громадянське суспільство 26
СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ ТА ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ 29
СЛОВНИК НАЙБІЛЬШ УЖИВАНИХ ТЕРМІНІВ 32
СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ 33
ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ 34
ТОТАЛІТАРНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ 34
ВІДМІННОСТІ ТОТАЛІТАРИЗМУ І АВТОРИТАРИЗМУ 36
ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 36
Словник найбільш вживаних термінів 38
Політичні партії та партійні системи. 39
ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ І ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
План
1. Предмет, метод, функції політології.
2. Політика як суспільне явище
1. Виникнення і розвиток політології, як і всіх інших галузей суспільствознавства, зумовлені потребою знань, які допомагають людству й окремій особистості орієнтуватись в довколишньому світі, активно освоювати, перетворювати його, передбачати зміни, свідомо формувати політичну систему суспільства.
Виникнення і розвиток політології як науки є доволі складним, поступовим процесом. Початок теоретичного осмислення політики пов'язаний з іменами і творчістю найдавніших мислителів: Конфуція, Платона, Арістотеля, Ціцерона та інших. Саме Арістотель значною мірою заклав підвалини політології як самостійної науки, проте, в своїх дослідженнях, він не робив різниці між філософією, політикою та етикою. Проблема політичної влади в центрі політичних досліджень вперше була поставлена політичним діячем, мислителем ХVIст. Н.Макіавеллі. Тим самим політична думка підпорядковувалась вирішенню реальних практичних завдань.(див. схему 1).
В сучасній політології виокремлюють наступні стадії її становлення:
1-а - від часів Арістотеля до середини XIX ст (філософський період розвитку політології), 2-а - від середини XIX ст до закінчення Другої світової війни (емпіричний період розвитку науки, тобто опертий на практичний досвід); 3-я -від закінчення Другої світової війни до нині (період рефлексії, тобто критичного переосмислення всього арсеналу накопичених теоретичних та емпіричних знань та подальшого їх поглиблення).
Конституювання будь-якої науки вимагає визначення об'єкта, предмета, методів та її структури.
Об'єктом політології як науки є сфера політичних відносин, що включає сукупність усіх об'єктів політичної діяльності, або політика в її широкому розумінні (див. схему 2 -3).
Складнішим є визначення предмета політології. На сьогодні не існує єдиного підходу в його визначенні. Це зумовлено багатозначністю терміна "політика", а відтак і наявністю численних його тлумачень. Так, в англійській мові є два терміни для визначення політики:
- термін "політика" (роlісу) означає "результати дії уряду, тобто програми, рішення, дії владних структур";
- термін "політика (ро1itics) скоріше процес, пов'язаний з реалізацією і завоюванням державної влади в окремому суспільстві.
Це дає підстави одній частині вчених вважати, що предметом політології "скоріше" є вивчення держави, для інших предметом є "скоріше" вивчення влади.
Тлумачення політології як науки про державу, передусім, пов'язується з етимологією слова "політика"; адже слово "ро1is'" означає "місто", "місто-держава ", що безпосередньо вказує на просторові межі громадської діяльності та її предмет. В цьому випадку особливого значення набуває вивчення розмаїтих представницьких інституцій та урядових установ, політичної діяльності, зокрема примусу.
Проте такий "державознавчий" підхід викликає на думку ряду авторів ряд застережень:
- держава існувала не завжди; в деяких суспільствах ця інституція розглядається як досить нова і навіть тимчасова форма соціальної організації;
- функція примусу не обов'язково повинна вживатися при визначенні поняття держави, адже існують держави, які не мають влади (Ліван), або ж в яких реальною владою володіють кримінальні структури, на кшталт сіцілійської мафії.
Узагальнюючи, можна сказати, що головним недоліком при такому підході є бажання зробити предметом дослідження таку форму соціальної організації людства, яка культурно та історично може виявитися більш випадковою, ніж видається на перший погляд. В умовах процесу глобалізації в багатьох західних країнах спостерігається зміна повноважень держави на користь міжнародних та наднаціональних органів.
Аналізуючи співвідношення політики як науки про владу, ми можемо констатувати, що ми або маємо справу з тим таки "державознавським" підходом (бо в такому випадку політична наука досліджує досліджує, передусім, владні центри, безпосередньо або опосередковано пов'язані з виконанням функцій держави), або ризикуємо втратити з поля зору специфіку політики і зіткнутися з традиційними предметами дослідження, наприклад, загальної соціології.
Поряд з вище означеними, найбільш поширеними в світовій політичній науці, підходами до визначення предмету політології є універсалістсько-сумативний і аналітико-концептуальний.
Перший підхід (універсалістсько-сумативний) розглядає політологію як інтегральну науку, що інтерпретує різні аспекти філософських, соціологічних, економічних, юридичних досліджень політичних процесів та інститутів.
Другий (аналітико-концептуальний) - розглядає політологію як автономну науку, предметом якої є закономірності структури, функцій, розвитку політичного життя у всіх його проявах. У межах окресленого другим підходом предметного поля політології ми пропонуємо її визначити як раціональне відображення політичного життя, що являє собою систему знань про цілі, завдання, рушійні сили і зміст політичних процесів, про діяльність людей, партій, громадських об'єднань, держав у сфері політичних відносин.
Підсумовуючи вище сказане, зауважимо, що значні труднощі з визначенням предмета політології повинні скоріше залишати її проблемною наукою, ніж такою, яка за всяку ціну "прагне побудувати" свій предмет. Не слід забувати, що неможливо закріпити за політичною наукою певний предмет дослідження (держава, влада, панування і т. ін.), який не міг би вивчатися іншими науками. З огляду на це політологія повинна залишатися терпимою і визнавати за іншими науками, такими як соціологія, психологія, історія, антропологія, рівні можливості в поясненні проблем політики.
Усвідомлення проблемних питань політології відбувається через її категоріальний апарат. Категорії політології являють собою основоположні поняття, в яких розкриваються необхідні зв'язки, вузлові пункти науки. Вони виступають важливим засобом пізнання явищ політичної дійсності. До основних категорій політології належать: політика, влада, демократія, політичні партії, політична культура, політичний процес та інше (див. схему 4).
Важливим для розуміння політичної науки є питання про її методологію. Оскільки за часом свого конституювання політологія є молодою наукою і має доволі'тісні зв'язки з іншими науками соціо-гуманітарного циклу, тому видається обгрунтованим, слідом за Бебиком В.М, назвати наступні методи дослідження з політології:
І. Загальнологічні: аналіз і синтез; індукція і дедукція; узагальнення; абстрагування.
II. Теоретичні: мислиннєвий експеримент; моделювання, математична формалізація, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретності та інше.
III. Порівняльно-історичні: історичного опису; порівняльний, ретроспективний, періоди