Міністерство освіти та науки України НУ „Львівська політехніка” Звіт до лабораторної роботи №31 з дисципліни „Обчислювальна техніка” Тема: Визначення категорії приміщення по вибухопожежній небезпеці Виконала: ст. гр. ІБ-3 Львів 2005 Мета роботи: експериментально визначити температуру спалаху і займання. Встановити категорії приміщень по вибухо- і пожежонебезпеці. Короткі теоретичні відомості: Температура спалаху – це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. На температуру спалаху також має вплив атмосферний тиск і вологість повітря. Чим вище атмосферний тиск, тим вища і температура спалаху. Приймаючи середньоарифметичне значення, яке дорівнює 0.0345оС, як поправку на зміну тиску на 1 мм. рт. ст., обчислюємо температуру спалаху Т при 760 мм. рт. ст. Т=t+0.0345*(760-P) t – спостережена температура спалаху при тиску Р; Р – барометричний тиск при визначенні температури спалаху. Підвищена вологість збільшує температуру спалаху. Температура займання – це температура горючої речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. У легкозаймистих рідинах різниця між температурою спалаху і займання незначна – 1...5оС, а в горючих рідинах ця різниця відчутніша, тобто температура займання вища від температури спалаху на 10оС і більше. Згідно ГОСТ 12.1.004-76 до легкозаймистих рідин відносяться рідини з температурою спалаху до 61оС в закритому тиглі або до 66оС – у відкритому. За температурою спалаху визначають не лише ступінь пожежної небезпеки горючих рідин, але і категорію приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці. Опис приладів: Прилад відкритого типу складається з металевого тигля, діаметром 63...65 мм, висотою 45...46 мм і товщиною стінки 1 мм Тигель поміщується в електронагрівач, встановлений на штативі, на якому прикріплений термометр. Прилад закритого типу складається з електронагрівача, латунної склянки з плоским дном, яка вкладається в електронагрівач. Всередині склянки є мішалка з гнучкою передачею і позначка рівня. Склянка закривається щільною кришкою, яка має отвір для термометра, засувку з двома отворами і запалюючий пристрій. Отвір для запалювання відкривається за допомогою пружинного важеля, який одночасно повертає запалююче пристосування і скеровує його до середини отвору. Порядок виконання роботи: Визначення температури спалаху і займання у відкритому тиглі Прилад встановлюють у витяжній шафі у темному кутку. Гарячу рідину, що випробовується, наливають у тигель, який поміщають на електронагрівач. Рівень рідини встановлюють за шаблоном. У тигель з рідиною встановлюють термометр у строго вертикальному положенні так, щоб ртутна кулька знаходилась у центрі тигля. Рідину нагрівають зі швидкістю 10оС/хв., а за 40оС до очікуваної температури спалаху швидкість нагріву зменшують до 4оС/хв. Випробування починають за 10оС до очікуваної температури спалаху, проводячи повільно по краю тигля на відстані 10...14 мм від поверхні рідини, що випробовується, і паралельно до неї через кожні 2оС полум’ям запаленого сірника протягом 2...3 с. За температуру спалаху приймають температуру, при якій спостерігається поява перебігаючого і швидко зникаючого синього полум’я. Визначивши температуру спалаху, нагрівання продовжують з тією ж швидкістю і встановлюють температуру займання. Температурою займання вважають покази термометра у момент, коли рідина, що випробовується, при піднесенні до неї джерела запалення і продовжує горіти не менше 5 с. Визначення температури спалаху і займання у закритому тиглі Прилад включають у мережу і нагрів рідини проводять зі швидкістю 10...12оС/хв. для рідин з температурою спалаху вище ніж 150оС і зі швидкістю 5...8оС/хв. для рідин з температурою спалаху нижче ніж 150оС. Рідину періодично перемішують мішалкою. Коли температура рідини, що нагрівається, буде на 30оС нижча від передбачуваної температури спалаху, нагрівання слід проводити зі швидкістю 2оС/хв. Коли рідина нагріється до температури на 10оС нижчої від очікуваної температури спалаху, проводять випробування на спалах парів рідини через 1оС для рідин з температурою спалаху нижче ніж 150оС і через 2оС для рідин з температурою спалаху вище ніж 150оС. Для цього на 1 с повертають пружинний важіль і підносять до отвору запалений сірник. При появі синього, швидко зникаючого полум’я над поверхнею рідини визначають температуру, яка і є температурою спалаху рідини. Визначення категорії приміщень по вибухопожежній та пожежній небезпеці Визначивши експериментальну температуру спалаху у відкритому і закритому тиглях, а також температуру займання у відкритому тиглі, заповнюють протокол. Якщо випробування проводилось при барометричному тиску, який відрізняється від 760 мм. рт. ст. на 15 мм. рт. ст. і більше, то у показники температури спалаху вводять поправку за вищенаведеною формулою. За температурою спалаху визначають категорію приміщень по вибухопожежній і пожежній небезпеці, користуючись витягом з ОНТП 24-86. Протокол Досліджувана рідина Початкова температура рідини, оС Експериментальна температура, оС Поправка температури спалаху, оС Категорія приміщень по вибухопожежній небезпеці
