1.4.1. Основи організації первинної мережі
Первинна мережа – це сукупність мережених вузлів ( МВ ), мережених станцій ( МС ) і ліній передачі ( ЛП ), які утворюють мережу типових каналів передачі і типових мережених трактів в єдиній автоматизованій мережі зв’язку ( ЕАМЗ ).
Таким чином, технічна база первинної мережі складається з елементів двох типів – систем передачі і лінійних споруд, які утворюють типові канали і тракти для передачі повідомлення всіх видів.
Мережеві вузли створюються на перехресті ліній передач. В них встановлюється канало утворювачі і підсилювальна апаратура, апаратура переключення і відокремлення.
Мережеві станції є кінцевими пунктами первинної мережі. В них встановлюється апаратура систем передачі ( СП ) для організації мережених трактів і каналів передачі, які з допомогою з’єднувальних ліній надаються вторинним мережам і споживачам.
По територіальній ознаці первинні мережі поділяються на :
магістральну ;
внутрізонову ;
місцеву
Внутрізонові мережі разом з належними до них місцевими мережами утворюють зонові мережі. Магістральна мережа об’єднує всі зонові мережі в єдину первинну мережу.
В залежності від виду первинної мережі вузлом і станціям присвоюються назви :
магістральні ;
внутрізонові ;
місцеві
Порядок з’єднання між собою мережених вузлів і кінцевих станцій називають схемою мережі, цілями створення якої є :
оптимізація затрат ;
досягнення надійності, яка визначається кількістю незалежних обходів;
якості передачі ;
зв’язності вузлів і станцій.
Головними цілями являються перші три. Варіанти схеми мережі відрізняються кількістю і місце розташуванням гілок. Зміна обох цих параметрів відображається тільки на затратах, оскільки надійність схеми залежить від кількості гілок, а якість зв’язку у всіх схемах повинна бути не гірше нормативної. Тому вибирати кращу схему слід по величині затрат.
При рішенні задачі по визначенню варіанту схеми з мінімальними затратами враховують :
кількість гілок n ;
їх довжину lij ;
потужність гілок, яка визначається кількістю каналів Vij ;
затрати на 1 кан. – км Зкан-км ,тобто З=З (n, lij, Vij, Зкан-км ).
Якщо б затрати на 1 кан. – км не залежали від потужності гілки, то мінімальні затрати забезпечувала б схема з безпосереднім з’єднанням станцій. Якщо б затрати на 1 кан. – км були обернено пропорційні потужності гілки, то найменші затрати були б одержані при схемі з кількістю гілок, на одну меншу, ніж кількість станцій і вузлів. Однак в реальних умовах мережі будуються з систем передачі ( СП ) декількох типів, різної потужності і з різними затратами на 1 кан. – км.
Первинна мережа може бути охарактеризована різноманітними показниками :
структура ( під якою розуміється кількість і розташування вузлів і станцій, наявність гілок між деякими з них, а також потужність цих гілок, що вимірюється кількістю каналів тональної частоти ( КТЧ ) чи кількістю фізичних ланок на мережах без систем передачі ) ;
видом типових каналів передачі і мережених трактів первинної мережі;
видом обладнання, тобто систем передачі і лінійних споруд ;
техніко – економічними показниками : капітальними затратами, експлуатаційними затратами, надійністю.
1.5. ( 1.16 з програми ). Вибір і аналіз критеріїв при плануванні ліній передач. Економічні порівняльні характеристики. Переваги і недоліки окремих ліній передач.
Під лінією передачі ( ЛП ) первинної мережі ЄАСЗ розуміють сукупність фізичних ланок, лінійних трактів однотипних чи різноманітних систем передачі ( СП ), які мають спільне середовище поширення, лінійні споруди і пристрої їх обслуговування. Таким чином, ЛП має в собі обов’язковий елемент – лінійну споруду і може мати системи передачі. На магістральних і внутрізонових мережах у зв’язку з великою потребою в каналах лінії передач без систем передачі не виконується.
Передача повідомлень може проводитись по лініях всіх типів :
кабельні ;
радіорелейні ;
повітряні ;
лінії супутникового зв’язку ;
хвилеводні ;
оптичні.
Для покращення використання лінійних споруд застосовуються системи передачі ( СП ), побудовані на основі принципу частотного і по часового ділення каналів. Причому для однієї і тієї ж лінійної споруди можуть використовуватися різні СП, наприклад, для кабельних ліній – ІКМ – 120, ІКМ – 480.
Різноманітність ліній і систем передачі дозволяє вибрати кращий варіант організацій зв’язку на кожному окремому напрямі при заданому числі каналів. Одна лінія передачі відрізняється від другої типом ЛС ( лінійної споруди ) і ( або ) СП, котрі і являються досліджувальними параметрами в даній задачі.
Рішення задачі починається з складання списку цілей, котрий включає в себе :
необхідну кількість каналів ;
затрати експлуатаційні і капітальні ;
якість зв’язку ;
надійність ;
зручність обслуговування технічних засобів ;
віддаленість від ліній електропередач і електрифікованих залізничних доріг і т.п.
Даний список потрібно розділити на критерії і обмеження. До головних критеріїв відносяться перші чотири з приведеного списку. Із них критичним до досліджуваних параметрів є критерій “ затрати ”. Третя і четверта цілі слабо реагують на зміну типу ЛС і СП, оскільки канали зв’язку, утворенні різноманітними канало утворюючими засобами, по електричних і надійнісних характеристиках повинні знаходитися приблизно на одному рівні. Вимога по кількості каналів відразу виділяється в обмеженнях, так як засоби, що не забезпечують потрібної кількості каналів V, не приймаються до розгляду. Решту цілей відносяться до обмежень. Таким чином, перед нами однокритеріальна пряма задача оптимізації.
Загальною формою критерію в даному випадку виступають приведені затрати, які складаються з капітальних затрат К і експлуатаційних витрат Е. Визначати ці затрати можна в цілому по лінії і в розрахунку на одиницю лінії, рівну 1 кан. – км. Для цього необхідно знати складові затрат.
Кожна лінія передачі складається з чотирьох частин :
лінійних споруд ( кабель для КЛЗ і ВОЛЗ, опори і привід для ПЛЗ, антенно – мачтові споруди для РРЛ і т.д. ) ; кінцевої апаратури СП, розміщеної в двох лінійно – апаратних цехах ( ЛАЦ ) для КЛЗ, ВОЛЗ, ПЛЗ чи на кінцевих станціях ( КСЗ ) для РРЛ ; обслуговуючих ( ООП ) і не обслуговуючих ( НПП ) підсилювальних пунктів для КЛЗ, ВОЛЗ, ПЛЗ чи вузлових ( ВРС ) і проміжних ( ПРС ) станцій для РРЛ. Оскільки всі ЛП по структурі аналогічні, аналіз затрат проведемо на прикладі КЛЗ.