1 Сукупність економ знань, економіка складова філософії . Економіка це наука  господарювання.
2. 15 – 17 ст. меркантилізм - націон багатство створюється в сфері обігу.(Ірані)
Фізіократи – (Франція 18 ст  Франсуа  Тене) – нац  націон багатство створюється в сфері матеріального виробництва  (с\г)
Класична  політекономіка  (Англія 17-18 ст ) -  націон багатство створюється в  матеріальному  виробництві  (с/г промисловість)
Історична шкала (Німеччина 19- 20 ст.)
Маржиналізм  (Австрія 19 ст) – теорія граничних величин (суб’єктивний підхід до оцінки витрат)
Марксистська теорія – розвиток трудової теорії вартості .
Сучасні напрямки: кейнсіанство  державне регулювання , неокейнсіанство.
 Класична ЕТ , неокласична ЕТ : Ринок - саморегулююча система  і не вимагає втручання держави
6.СУСПІЛЬНЕ  ВИРОБНИЦВО
С.в. – це доцільна діяльність людей щодо вир-ва мат благ. Блага є: 
 - Економічні щодо їх обмеженості
 - Вільні
 - Матеріальні
 - Духовні
 - Приватні, за які платимо гроші і які преходять у власність
 - Суспільні: громадський порядок, загальна оборона і безпека, громадські місця, законодавство.
 Класифікація С.В.:
1.	Сукупність галузей народного господарства.
2.	Сукупність матеріальної і немат. сфери
3.	Процеси суспільного відтворення.
4.	Єдність продуктивних сил і виробничих відносин
 Матеріальне вир-во – це сфера, де створюються мат блага: машинобудування, с/г, будівництво.
Продуктом її діяльності є товари і послуги, які мають матеріальне втілення.
Праця є продуктивною.Освіта, охорона здоров’я виробляє мат блага цу формі послуги, яка приймає форму товару. Ціна на послугу як товар встановлюється на ринку послуг внаслідок попиту і пропозиції.
Відтворення – це постійне повторення послідовності його фаз: 
вир-во – розподіл – обмін – споживання
Вир-во – це вир-во засобів виробництва та предметів праці. Результатом є створення матеріальних благ. 
Розподіл – розподіл засобів вир-ва, по факторний розпділ доходів.
Фактори вир-ва:
Каптал, праця, земля, підприємництво, науково-технічний прогрес.
На стадії розподілу формуються відносини власності як основа соц-економ відносин та економ. сист.
Власність – це відносини привласнення, володіння, розпорядження та втілення матеріальних благ.
Обмін – це сфера торгівлі. Споживання – це втілення матеріальних благ. Споживання є: особисте, виробниче.
Продуктивні сили – це сукупність робочої сили і засобів вир-ва.
Засоби вир-ва – поділяються на знаряддя праці і предмет праці.
Робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність мат і духовних здібностей. Виробничі відносини – це відносини між людьми, які складаються у сфері сусп вир-ва.
Види відносин:
- Соціально-економічні
- Організаційно-економічні
- Техніко-організаційні
Продуктивні сили у економіці називають факторами вир-ва. Сусп вир-во та процес його відтворення можна представити через систему економічних потреб та інтересів. Наслідком ринку продуктивності сил є формування і постійне зростання економічних потреб суб’єктів економіки.
Економічна потреба – це усвідомлення необхідності, відчуття нестчі чого-небудь.
Види економ потреб (за суб’єктами):
- Особисті
- Колективні
- Регіональні
- Державні
За ступенем нагальності задоволення: 
- фізіологічні
- дійсні
- максимальні
Економічні потреби постійно розвиваються, ускладнюються.
Економічні інтереси – це форма прояву економічних потреб,  усвідомлення необхідності. Види інтересів відповідають видам потреб.
Суспільний розвиток є проявом конфліктності інтересів та можливостей їх узгодження. Розробляють програми щодо усунення конфліктів та удосконалення систем управління ними.
Система соціального партнерства (підприємець - робітник). Арбітром є держава
Економічний інтерес лежить в основі мотиваційного механізму (Сукупність стимулів до праці).
Економічний стимул – це важіль матеріальної зацікавленості. Економ зацікавленість та мотивац механізм скеровані на забезпечення умов зростання продуктивності праці, яка є базою підвищення обсягу нац вир-ва (ВВП), що дає поштовх продуктивних сил. Продуктивні сили > ^економічні потреби > ^ економ стимул > ^ предмет праці > ^ ВВП > ^ продуктивні сили.
Суспільне вир-во та його розвиток характеризується такими показниками: 
1. Обсяг національног вир-ва (ВВП) та його ефективність
2. Фондовіддача = Обсяг виробленої продукції
		Вартість основних виробничих фондів
 
Фондомісткість = Вартість основних виробничих фондів
		Обсяг виробленої продукції
Матеріаловіддача = Обсяг виробничої продукції
		 Вартість сировини і матеріалу
Матеріаломісткість = Вартість сировини і матеріалу
 		       Обсяг виробленої продукції		
Продуктивність праці = Обсяг виробленої продукції
		          Кількість промислово-виробничого персоналу
Рентабельність = Прибуток   
	             Собівартість * 100%